Чому Україна не повинна відмовлятися від угоди зі США
27 березня президент Зеленський заявив, що Україна отримала новий проєкт угоди зі США щодо критично важливих корисних копалин — і що він «повністю відрізняється» від попереднього.
Одночасно почалась скоординована хвиля критики: від політиків, медіа й анонімних “інсайдерів”. Це не громадська реакція — це інформаційна кампанія проти самої ідеї спільного управління активами. Її головні бенефіціари — олігархи, які десятиліттями заробляють на видобутку, транспортуванні, портах і енергетиці. Саме вони тиснуть на владу, бо бояться втратити надприбутки.
Сьогодні майже весь дохід від надр, портів і логістики проходить повз державу — він виводиться за кордон. А українці від цього не отримують нічого — ні лікарень, ні доріг, ні робочих місць.
Водночас потреба у врегулюванні управління післявоєнною реконструкцією, зокрема в енергетиці, інфраструктурі й доступі до природних ресурсів, — очевидна. І США наразі є єдиним стратегічним партнером, готовим запропонувати реальний інструмент для цього — через DFC (US International Development Finance Corporation).
Чому Україні варто серйозно поставитися до цієї угоди — навіть якщо не погоджуватись із кожним її пунктом?
Контроль США — це стратегічний захист
Присутність американського капіталу в українських активах означає не лише фінансову участь, а й політичний інтерес до їхнього захисту. Це одна з небагатьох реальних непрямих гарантій безпеки, які Україна може отримати без членства в НАТО.
США — головний донор і союзник
З початку повномасштабного вторгнення Сполучені Штати виділили Україні понад $200 млрд допомоги, з яких понад $60 млрд — уже надано напряму. Це найбільший внесок серед усіх західних партнерів. Невипадково США очікують більшої прозорості у використанні ресурсів, особливо на етапі відбудови.
Прозорий фонд як інструмент реального відновлення
Більшість інфраструктурних і енергетичних проєктів в Україні зараз заморожені через брак коштів. Пропонований фонд дозволяє залучати фінансування від США, а згодом — і від приватних інвесторів, напряму, в обхід неефективних державних механізмів.
Його управлятиме DFC — державна фінансова установа США з досвідом роботи в десятках країн. Її участь гарантує базові стандарти прозорості, аудиту, контролю витрат.
У країні, де щороку зникають мільярди на тіньових схемах із рентою, портами та логістикою, такий підхід — не загроза, а єдиний шанс на реальну модернізацію.
Відмова — це ризик ізоляції
Публічна відмова України від угоди може стати початком стратегічного відходу США від українського питання.
Вашингтон цілком може “умити руки” і зробити ставку на стримування Росії іншими засобами — без гарантій Україні. У такому випадку ми залишимося сам на сам із Росією — за підтримки таких “спроможних” партнерів, як Велика Британія та Франція, які не мають ані ресурсів, ані політичної волі діяти рішуче.
Часу майже не залишилось
Президенту Зеленському час перестати грати в політичні ігри, зміст яких усім давно зрозумілий. Маскування відмови під “оновлений варіант”, публічне дистанціювання від теми, паралельна інформаційна атака через підконтрольні джерела — усе це виглядає як спроба одночасно не сказати «так» і не сказати «ні».
Але США — не та сторона, яку можна надовго водити за ніс.
Реальність така, що в України залишилось щонайбільше 4–6 тижнів, щоб визначитись. До літа у Вашингтоні хочуть мати зрозумілу картину: або є угода і партнерство, або його немає. І тоді — немає і подальших зобов’язань.
Зеленський має припинити гру на два фронти й почати чесний процес переговорів, відкрито сформулювати позицію України й добиватися справедливих умов — не через інтриги, а через пряму дипломатію.
У цій історії Україна повинна поводитися як партнер — відповідально і прозоро.
👉 t.me/GOPReport
#DFC #Зеленський #США #Надра #Олігархи #Відбудова
27 березня президент Зеленський заявив, що Україна отримала новий проєкт угоди зі США щодо критично важливих корисних копалин — і що він «повністю відрізняється» від попереднього.
Одночасно почалась скоординована хвиля критики: від політиків, медіа й анонімних “інсайдерів”. Це не громадська реакція — це інформаційна кампанія проти самої ідеї спільного управління активами. Її головні бенефіціари — олігархи, які десятиліттями заробляють на видобутку, транспортуванні, портах і енергетиці. Саме вони тиснуть на владу, бо бояться втратити надприбутки.
Сьогодні майже весь дохід від надр, портів і логістики проходить повз державу — він виводиться за кордон. А українці від цього не отримують нічого — ні лікарень, ні доріг, ні робочих місць.
Водночас потреба у врегулюванні управління післявоєнною реконструкцією, зокрема в енергетиці, інфраструктурі й доступі до природних ресурсів, — очевидна. І США наразі є єдиним стратегічним партнером, готовим запропонувати реальний інструмент для цього — через DFC (US International Development Finance Corporation).
Чому Україні варто серйозно поставитися до цієї угоди — навіть якщо не погоджуватись із кожним її пунктом?
Контроль США — це стратегічний захист
Присутність американського капіталу в українських активах означає не лише фінансову участь, а й політичний інтерес до їхнього захисту. Це одна з небагатьох реальних непрямих гарантій безпеки, які Україна може отримати без членства в НАТО.
США — головний донор і союзник
З початку повномасштабного вторгнення Сполучені Штати виділили Україні понад $200 млрд допомоги, з яких понад $60 млрд — уже надано напряму. Це найбільший внесок серед усіх західних партнерів. Невипадково США очікують більшої прозорості у використанні ресурсів, особливо на етапі відбудови.
Прозорий фонд як інструмент реального відновлення
Більшість інфраструктурних і енергетичних проєктів в Україні зараз заморожені через брак коштів. Пропонований фонд дозволяє залучати фінансування від США, а згодом — і від приватних інвесторів, напряму, в обхід неефективних державних механізмів.
Його управлятиме DFC — державна фінансова установа США з досвідом роботи в десятках країн. Її участь гарантує базові стандарти прозорості, аудиту, контролю витрат.
У країні, де щороку зникають мільярди на тіньових схемах із рентою, портами та логістикою, такий підхід — не загроза, а єдиний шанс на реальну модернізацію.
Відмова — це ризик ізоляції
Публічна відмова України від угоди може стати початком стратегічного відходу США від українського питання.
Вашингтон цілком може “умити руки” і зробити ставку на стримування Росії іншими засобами — без гарантій Україні. У такому випадку ми залишимося сам на сам із Росією — за підтримки таких “спроможних” партнерів, як Велика Британія та Франція, які не мають ані ресурсів, ані політичної волі діяти рішуче.
Часу майже не залишилось
Президенту Зеленському час перестати грати в політичні ігри, зміст яких усім давно зрозумілий. Маскування відмови під “оновлений варіант”, публічне дистанціювання від теми, паралельна інформаційна атака через підконтрольні джерела — усе це виглядає як спроба одночасно не сказати «так» і не сказати «ні».
Але США — не та сторона, яку можна надовго водити за ніс.
Реальність така, що в України залишилось щонайбільше 4–6 тижнів, щоб визначитись. До літа у Вашингтоні хочуть мати зрозумілу картину: або є угода і партнерство, або його немає. І тоді — немає і подальших зобов’язань.
Зеленський має припинити гру на два фронти й почати чесний процес переговорів, відкрито сформулювати позицію України й добиватися справедливих умов — не через інтриги, а через пряму дипломатію.
У цій історії Україна повинна поводитися як партнер — відповідально і прозоро.
👉 t.me/GOPReport
#DFC #Зеленський #США #Надра #Олігархи #Відбудова
👍48💯22🤣8❤4🤡3👎2😁2
WSJ: План Франції та Британії щодо розміщення військ в Україні провалився
(The Wall Street Journal)
Це — підсумок публічної дипломатичної поразки Парижа та Лондона, які спробували сформувати нову ініціативу в обхід Вашингтона, але залишились наодинці.
🔹 Що сталося:
1. США демонстративно не приїхали на саміт.
Вашингтон дистанціювався від ідеї європейського військового розгортання, не давши жодного сигналу про підтримку — навіть на рівні риторики.
2. Мелоні (Прем’єр-міністерка Італії):
«Участь Італії у можливому розміщенні військ не передбачається».
3. Міланович (Президент Хорватії):
«Хорватський солдат не поїде в Україну за жодних домовленостей».
4. Словаччина та Угорщина зайняли традиційну позицію — повна відмова від будь-якої форми залучення.
🔹 Що це означає:
• Коаліція охочих існує переважно на рівні прес-релізів.
• Франція і Британія не мають ані військово-політичної, ані моральної критичної маси, щоб формувати новий формат підтримки України без США.
• Пропозиція щодо “сил стримування” чи “миротворців” зависла в повітрі — без практичних механізмів, зростає ризик втрати довіри до подібних ініціатив узагалі.
Європа намагалась вийти з геополітичної тіні — і знову спіткнулась об Вашингтон.
США, не сказавши жодного грубого слова, де-факто заблокували будь-яку ініціативу, не гарантувавши захисту військовим контингентам, які могли би бути введені в Україну.
А без американських гарантій — жодна країна ЄС не готова ризикувати власними солдатами.
🔹 Для України:
Цей провал не заважає медіа, наближеним до Банкової,
волати про “величну перемогу” і святкувати дипломатичний прорив.
Хоча за фактом — ніхто нікуди не приїхав, нічого не гарантував, і ніхто не готовий ризикувати. Реальність не змінилась, але картинка для телеграма — є. Так і живемо.
👉 t.me/GOPReport
#WSJ #КоаліціяОхочих #Мелоні #Міланович #Зеленський #Геополітика #Республіканець
«Британія та Франція не справляються з кампанією з переконання інших європейських союзників надіслати війська в Україну для забезпечення мирного врегулювання — на тлі зростаючих сумнівів у готовності США гарантувати їхню безпеку».
(The Wall Street Journal)
Це — підсумок публічної дипломатичної поразки Парижа та Лондона, які спробували сформувати нову ініціативу в обхід Вашингтона, але залишились наодинці.
🔹 Що сталося:
1. США демонстративно не приїхали на саміт.
Вашингтон дистанціювався від ідеї європейського військового розгортання, не давши жодного сигналу про підтримку — навіть на рівні риторики.
2. Мелоні (Прем’єр-міністерка Італії):
«Участь Італії у можливому розміщенні військ не передбачається».
3. Міланович (Президент Хорватії):
«Хорватський солдат не поїде в Україну за жодних домовленостей».
4. Словаччина та Угорщина зайняли традиційну позицію — повна відмова від будь-якої форми залучення.
🔹 Що це означає:
• Коаліція охочих існує переважно на рівні прес-релізів.
• Франція і Британія не мають ані військово-політичної, ані моральної критичної маси, щоб формувати новий формат підтримки України без США.
• Пропозиція щодо “сил стримування” чи “миротворців” зависла в повітрі — без практичних механізмів, зростає ризик втрати довіри до подібних ініціатив узагалі.
Європа намагалась вийти з геополітичної тіні — і знову спіткнулась об Вашингтон.
США, не сказавши жодного грубого слова, де-факто заблокували будь-яку ініціативу, не гарантувавши захисту військовим контингентам, які могли би бути введені в Україну.
А без американських гарантій — жодна країна ЄС не готова ризикувати власними солдатами.
🔹 Для України:
Цей провал не заважає медіа, наближеним до Банкової,
волати про “величну перемогу” і святкувати дипломатичний прорив.
Хоча за фактом — ніхто нікуди не приїхав, нічого не гарантував, і ніхто не готовий ризикувати. Реальність не змінилась, але картинка для телеграма — є. Так і живемо.
👉 t.me/GOPReport
#WSJ #КоаліціяОхочих #Мелоні #Міланович #Зеленський #Геополітика #Республіканець
💯53👍5🔥2🥴1
А якщо не США — то хто? Китайський привіт.
Вище ми розглянули причини, чому Україна не повинна відмовлятися від угоди зі США щодо управління активами. Але якщо поставити запитання інакше: що буде, якщо ми таки відмовимося? Чи взагалі є альтернатива ?
Це питання звучить у політичному середовищі дедалі частіше. І не випадково: останнім часом дедалі більше українських політиків почали загравати з Китаєм. Вони натякають, що Пекін міг би замінити США у сфері відбудови, ресурсних інвестицій чи геополітичної підтримки. Давайте розберемо.
Чому Китай не розглядає Україну серйозно
За останні кілька років Китай отримав від України чіткий сигнал: ми не хочемо стратегічних відносин. Україна неодноразово демонструвала Китаю непослідовність і зневагу: спочатку продала «Мотор Січ», а потім фактично націоналізувала, не запропонувавши компенсації; вустами топчиновників неодноразово публічно звинувачувала Пекін у співпраці з Росією; за всі роки незалежності так і не сформувала жодної професійної стратегії діалогу з Китаєм — ані кадрів, ані політики. Тому варто чесно визнати: Китай нам не довіряє. І ми самі до цього доклалися.
Китай на партнерських умовах працює тільки з сильними
Китай — це не Захід. У нього немає програм безповоротної допомоги, стандартів прозорості чи принципу “інституції понад усе”. Китай — це гравець, який приходить у країну, коли бачить вигідні умови для себе.
Так було в Африці, Південно-Східній Азії, Латинській Америці. Пекін охоче інвестує, але:
• очікує прямого доступу до активів;
• веде переговори не публічно, а через політичні домовленості;
• не цікавиться внутрішніми реформами держави — тільки вигодою.
Такий підхід працює в сильних державах, які можуть виставляти власні умови.
Але Україна — не Німеччина і не Польща. Ми не маємо ані стратегії, ані ресурсної переваги, ані кадрової школи, щоб вести рівноправну гру. Тому “китайський вектор” для нас — не альтернатива, а ризик нової залежності. У слабкій державі Китай діятиме як і скрізь: отримає доступ до логістики, рентних активів, земель чи підприємств — і реалізує свої інтереси.
І не тому, що Пекін поганий. А тому, що ми — занадто слабкі, щоб диктувати правила.
Китай ніколи не піде проти Росії
Одна з ключових ілюзій українського політикуму — що Китай нейтральний, або принаймні «грає свою гру». Але це не так.
• Китай не визнав Росію агресором;
• Китай не підтримав жодну ключову резолюцію ООН;
• Китай відкрито співпрацює з РФ у стратегічних секторах;
• Китай сприймає Україну як поле гри — але не як цінність.
В очах Пекіна ми не суб’єкт. Ми просто інструмент США, з якими Китай конкурує.
Ставка на Китай — це не вихід. Це перехід в іншу реальність
Розмови про можливу “орієнтацію на Китай” часто подаються як прагматична альтернатива Заходу. Але насправді це не інший спосіб отримати інвестиції — це інша модель держави.
Китай дійсно успішно працює з низкою країн, включно з Білоруссю. Але ця співпраця базується на повній керованості з боку держави, відсутності політичної конкуренції, централізованому прийнятті рішень і нульовій прозорості.
Україна — інша. У нас багатопартійна система, сильне громадянське суспільство, відкрита медіасфера, численні бізнес-групи. Усе це несумісне з китайською моделлю “інвестицій під контроль”.
Крім того, співпраця з Китаєм не сумісна із західним порядком денним. Тому ставка на Китай — це не просто економічний маневр. Це стратегічний вибір. І питання не в тому, чи дасть Китай гроші. Питання в іншому: чи готова Україна змінити свою природу, щоб їх отримати?
Ми вже це проходили
В історії України вже була спроба відмовитися від західного вектора — і зробити ставку на Китай. У 2012–2013 роках Віктор Янукович спробував налагодити з Китаєм стратегічне партнерство та економічні відносини — як альтернативу курсу на ЄС. Усі пам’ятають, чим це закінчилось — і для нього, і для країни. Історія вже дала відповідь: Китай — не той, хто підставляє плече.
👉 t.me/GOPReport
#Зеленський #Китай #Відбудова #Янукович #Надра #Олігархи #Відбудова
Вище ми розглянули причини, чому Україна не повинна відмовлятися від угоди зі США щодо управління активами. Але якщо поставити запитання інакше: що буде, якщо ми таки відмовимося? Чи взагалі є альтернатива ?
Це питання звучить у політичному середовищі дедалі частіше. І не випадково: останнім часом дедалі більше українських політиків почали загравати з Китаєм. Вони натякають, що Пекін міг би замінити США у сфері відбудови, ресурсних інвестицій чи геополітичної підтримки. Давайте розберемо.
Чому Китай не розглядає Україну серйозно
За останні кілька років Китай отримав від України чіткий сигнал: ми не хочемо стратегічних відносин. Україна неодноразово демонструвала Китаю непослідовність і зневагу: спочатку продала «Мотор Січ», а потім фактично націоналізувала, не запропонувавши компенсації; вустами топчиновників неодноразово публічно звинувачувала Пекін у співпраці з Росією; за всі роки незалежності так і не сформувала жодної професійної стратегії діалогу з Китаєм — ані кадрів, ані політики. Тому варто чесно визнати: Китай нам не довіряє. І ми самі до цього доклалися.
Китай на партнерських умовах працює тільки з сильними
Китай — це не Захід. У нього немає програм безповоротної допомоги, стандартів прозорості чи принципу “інституції понад усе”. Китай — це гравець, який приходить у країну, коли бачить вигідні умови для себе.
Так було в Африці, Південно-Східній Азії, Латинській Америці. Пекін охоче інвестує, але:
• очікує прямого доступу до активів;
• веде переговори не публічно, а через політичні домовленості;
• не цікавиться внутрішніми реформами держави — тільки вигодою.
Такий підхід працює в сильних державах, які можуть виставляти власні умови.
Але Україна — не Німеччина і не Польща. Ми не маємо ані стратегії, ані ресурсної переваги, ані кадрової школи, щоб вести рівноправну гру. Тому “китайський вектор” для нас — не альтернатива, а ризик нової залежності. У слабкій державі Китай діятиме як і скрізь: отримає доступ до логістики, рентних активів, земель чи підприємств — і реалізує свої інтереси.
І не тому, що Пекін поганий. А тому, що ми — занадто слабкі, щоб диктувати правила.
Китай ніколи не піде проти Росії
Одна з ключових ілюзій українського політикуму — що Китай нейтральний, або принаймні «грає свою гру». Але це не так.
• Китай не визнав Росію агресором;
• Китай не підтримав жодну ключову резолюцію ООН;
• Китай відкрито співпрацює з РФ у стратегічних секторах;
• Китай сприймає Україну як поле гри — але не як цінність.
В очах Пекіна ми не суб’єкт. Ми просто інструмент США, з якими Китай конкурує.
Ставка на Китай — це не вихід. Це перехід в іншу реальність
Розмови про можливу “орієнтацію на Китай” часто подаються як прагматична альтернатива Заходу. Але насправді це не інший спосіб отримати інвестиції — це інша модель держави.
Китай дійсно успішно працює з низкою країн, включно з Білоруссю. Але ця співпраця базується на повній керованості з боку держави, відсутності політичної конкуренції, централізованому прийнятті рішень і нульовій прозорості.
Україна — інша. У нас багатопартійна система, сильне громадянське суспільство, відкрита медіасфера, численні бізнес-групи. Усе це несумісне з китайською моделлю “інвестицій під контроль”.
Крім того, співпраця з Китаєм не сумісна із західним порядком денним. Тому ставка на Китай — це не просто економічний маневр. Це стратегічний вибір. І питання не в тому, чи дасть Китай гроші. Питання в іншому: чи готова Україна змінити свою природу, щоб їх отримати?
Ми вже це проходили
В історії України вже була спроба відмовитися від західного вектора — і зробити ставку на Китай. У 2012–2013 роках Віктор Янукович спробував налагодити з Китаєм стратегічне партнерство та економічні відносини — як альтернативу курсу на ЄС. Усі пам’ятають, чим це закінчилось — і для нього, і для країни. Історія вже дала відповідь: Китай — не той, хто підставляє плече.
👉 t.me/GOPReport
#Зеленський #Китай #Відбудова #Янукович #Надра #Олігархи #Відбудова
👍30💯9❤3👎3🤣2
А якщо не США — то хто? Європейський вибір під мікроскопом
Після аналізу варіантів зі США і Китаєм логічно звернутися до ще одного можливого вектора — Європейського Союзу. Саме ЄС був політичною орієнтацією України протягом десятиліть. Але чи може він реально замінити США у безпеці, інвестиціях і відбудові? Подивімось уважно.
ЄС — партнер, але не лідер
У ЄС немає армії, єдиної зовнішньої політики чи централізованої стратегії щодо третіх країн. Усе залежить від 27 національних урядів — це виключає швидкі рішення та стратегічну відповідальність. Підтримка України часто була реактивною або локальною (Польща, Балтія). Європейська «солідарність» — це радше балансування між страхом перед РФ, економікою та внутрішньою політикою.
Інвестиції — після реформ
ЄС фінансує лише після виконання умов. Допомога — це звіти, узгодження й, найчастіше, кредити. В ЄС немає аналога DFC, здатного стратегічно інвестувати в українську інфраструктуру. Існує лише «координаційна платформа донорів» — без реальних повноважень.
Безпека: лише слова
ЄС не може гарантувати безпеку. Франція й Німеччина виступають за «мир» будь-якою ціною, навіть за рахунок України. НАТО — тема табу. Фактично, ЄС — це парасоля, а не щит.
Інфраструктура і ресурси: втрачені шанси
ЄС на 98% залежить від китайських рідкоземельних металів, але нічого не зробив для розвитку цього сектору в Україні за 11 роїв після підписання угоди про Асоціацію. Хоча міг. Але ЄС діє лише в кризу — а не на випередження.
Політична слабкість і бюрократія
У ЄС немає лідера. Урсула фон дер Ляєн, Кая Каллас — це технократи, а не стратеги. Їх роль — адмініструвати, а не очолювати. Європейська політика — це компроміс, а не рішення.
Україна — не пріоритет
У Брюсселі Україну сприймають як проблему для менеджменту, а не шанс для прориву. Ніхто не збирається будувати з нами новий порядок — лише зберігати старий.
Перспектива вступу — довга й невизначена
Статус кандидата — важливий, але це ще не вступ. Приклад Балкан і Турції доводить: чекати можна десятиліттями. Останні заяви про те, що українське сільське господарство потребує половини бюджету агросектору ЄС — фактично означають замороження питання членства.
ЄС може бути партнером. Але він не замінить США
ЄС — важливий партнер для реформ і торгівлі. Але він не замінить США як джерело безпеки, зброї, інвестицій і стратегічного бачення. Головне — в ЄС немає волі. Це інституція стабільності, а не змін.
Тому Україні потрібні і США, і ЄС. Але ставка лише на Європу — це ставка на повільну гру без гарантій. А часу в нас немає.
👉 t.me/GOPReport
#Зеленський #Китай #США #ЄС #Відбудова #Надра
Після аналізу варіантів зі США і Китаєм логічно звернутися до ще одного можливого вектора — Європейського Союзу. Саме ЄС був політичною орієнтацією України протягом десятиліть. Але чи може він реально замінити США у безпеці, інвестиціях і відбудові? Подивімось уважно.
ЄС — партнер, але не лідер
У ЄС немає армії, єдиної зовнішньої політики чи централізованої стратегії щодо третіх країн. Усе залежить від 27 національних урядів — це виключає швидкі рішення та стратегічну відповідальність. Підтримка України часто була реактивною або локальною (Польща, Балтія). Європейська «солідарність» — це радше балансування між страхом перед РФ, економікою та внутрішньою політикою.
Інвестиції — після реформ
ЄС фінансує лише після виконання умов. Допомога — це звіти, узгодження й, найчастіше, кредити. В ЄС немає аналога DFC, здатного стратегічно інвестувати в українську інфраструктуру. Існує лише «координаційна платформа донорів» — без реальних повноважень.
Безпека: лише слова
ЄС не може гарантувати безпеку. Франція й Німеччина виступають за «мир» будь-якою ціною, навіть за рахунок України. НАТО — тема табу. Фактично, ЄС — це парасоля, а не щит.
Інфраструктура і ресурси: втрачені шанси
ЄС на 98% залежить від китайських рідкоземельних металів, але нічого не зробив для розвитку цього сектору в Україні за 11 роїв після підписання угоди про Асоціацію. Хоча міг. Але ЄС діє лише в кризу — а не на випередження.
Політична слабкість і бюрократія
У ЄС немає лідера. Урсула фон дер Ляєн, Кая Каллас — це технократи, а не стратеги. Їх роль — адмініструвати, а не очолювати. Європейська політика — це компроміс, а не рішення.
Україна — не пріоритет
У Брюсселі Україну сприймають як проблему для менеджменту, а не шанс для прориву. Ніхто не збирається будувати з нами новий порядок — лише зберігати старий.
Перспектива вступу — довга й невизначена
Статус кандидата — важливий, але це ще не вступ. Приклад Балкан і Турції доводить: чекати можна десятиліттями. Останні заяви про те, що українське сільське господарство потребує половини бюджету агросектору ЄС — фактично означають замороження питання членства.
ЄС може бути партнером. Але він не замінить США
ЄС — важливий партнер для реформ і торгівлі. Але він не замінить США як джерело безпеки, зброї, інвестицій і стратегічного бачення. Головне — в ЄС немає волі. Це інституція стабільності, а не змін.
Тому Україні потрібні і США, і ЄС. Але ставка лише на Європу — це ставка на повільну гру без гарантій. А часу в нас немає.
👉 t.me/GOPReport
#Зеленський #Китай #США #ЄС #Відбудова #Надра
👏28👍17❤4💩1💯1
🇺🇸 The New York Times: Це була наша війна — і Україна її програла
📰 The New York Times — ліберальне про-демократичне медіа, близьке до Байдена і загалом до демократів. Цей текст — не розслідування. Це — політична операція. Стаття - офіційне зізнання, що США були повноцінною стороною війни. І водночас — підступний удар: по Трампу, по Путіну, по Києву.
🔥 Про що насправді цей текст?
1️⃣ Америка керувала війною
З військової бази США у німецькому Вісбадені діяв секретний штаб:
🔸 передача розвідданих
🔸 керування ударами HIMARS
🔸 планування наступів
👉 Це не “допомога” — це війна США проти РФ руками України.
2️⃣ Україна — винна у провалі
🔻 Розкол Залужний – Сирський
🔻 Особисте втручання Зеленського
🔻 Ігнорування порад союзників
👉 Посил: “Ми дали їм усе. Але вони самі все зруйнували”
3️⃣ Публічне попередження Трампу
“Ти хочеш вийти з цієї війни? Тепер увесь світ знає — це наша війна.
Якщо США підуть, це буде їхня капітуляція.”
👉 Це тонкий шантаж — зробити мир із Путіним політично неможливим для Трампа.
4️⃣ Гра проти Путіна
“Ти програвав не Києву — ти програвав нам.”
👉 США хочуть зняти з України суб’єктність і монополізувати мирну угоду.
5️⃣ Імідж супердержави
Америка демонструє свою модель війни майбутнього:
🔸 жодного солдата
🔸 повний контроль
🔸 технології та глобальний вплив
📌 Висновок:
Цей текст — не розслідування. Це політична операція з кількома цілями:
🔹 Виправдати адміністрацію Байдена
🔹 Поставити пастку Трампу
🔹 Натиснути на Путіна
🔹 І винести вирок Україні:
“Політичне та військове керівництво не впоралось. Тепер граємо без них.”
🧠 Цей матеріал треба читати не як репортаж — а як інструкцію до нової геополітичної епохи.
Важливе питання:
А де Британія? Це найгучніша фігура замовчування у всьому тексті. Її тінь пояснює головне “відхилення” всієї історії — Залужного, який діяв так, ніби підпорядковувався не Вашингтону, а Лондону.
📎 Читати виклад українською (3 частини):
🔘 Частина 1 – Початок партнерства
🔘 Частина 2 – Жовтень–листопад 2022
🔘 Частина 3 – Весна–літо 2023: Точка неповернення
📎 Оригінал англійською:
🔘 Перейти до статті
👉 t.me/GOPReport
#NYT #США #Війна #Партнерство #Зеленський #Залужний #Сирський #Вісбаден #Байден #Трамп #Путін #ATACMS #HIMARS #Контрнаступ #Геополітика #Україна2024
📰 The New York Times — ліберальне про-демократичне медіа, близьке до Байдена і загалом до демократів. Цей текст — не розслідування. Це — політична операція. Стаття - офіційне зізнання, що США були повноцінною стороною війни. І водночас — підступний удар: по Трампу, по Путіну, по Києву.
🔥 Про що насправді цей текст?
1️⃣ Америка керувала війною
З військової бази США у німецькому Вісбадені діяв секретний штаб:
🔸 передача розвідданих
🔸 керування ударами HIMARS
🔸 планування наступів
👉 Це не “допомога” — це війна США проти РФ руками України.
2️⃣ Україна — винна у провалі
🔻 Розкол Залужний – Сирський
🔻 Особисте втручання Зеленського
🔻 Ігнорування порад союзників
👉 Посил: “Ми дали їм усе. Але вони самі все зруйнували”
3️⃣ Публічне попередження Трампу
“Ти хочеш вийти з цієї війни? Тепер увесь світ знає — це наша війна.
Якщо США підуть, це буде їхня капітуляція.”
👉 Це тонкий шантаж — зробити мир із Путіним політично неможливим для Трампа.
4️⃣ Гра проти Путіна
“Ти програвав не Києву — ти програвав нам.”
👉 США хочуть зняти з України суб’єктність і монополізувати мирну угоду.
5️⃣ Імідж супердержави
Америка демонструє свою модель війни майбутнього:
🔸 жодного солдата
🔸 повний контроль
🔸 технології та глобальний вплив
📌 Висновок:
Цей текст — не розслідування. Це політична операція з кількома цілями:
🔹 Виправдати адміністрацію Байдена
🔹 Поставити пастку Трампу
🔹 Натиснути на Путіна
🔹 І винести вирок Україні:
“Політичне та військове керівництво не впоралось. Тепер граємо без них.”
🧠 Цей матеріал треба читати не як репортаж — а як інструкцію до нової геополітичної епохи.
Важливе питання:
А де Британія? Це найгучніша фігура замовчування у всьому тексті. Її тінь пояснює головне “відхилення” всієї історії — Залужного, який діяв так, ніби підпорядковувався не Вашингтону, а Лондону.
📎 Читати виклад українською (3 частини):
🔘 Частина 1 – Початок партнерства
🔘 Частина 2 – Жовтень–листопад 2022
🔘 Частина 3 – Весна–літо 2023: Точка неповернення
📎 Оригінал англійською:
🔘 Перейти до статті
👉 t.me/GOPReport
#NYT #США #Війна #Партнерство #Зеленський #Залужний #Сирський #Вісбаден #Байден #Трамп #Путін #ATACMS #HIMARS #Контрнаступ #Геополітика #Україна2024
Telegraph
The New York Times: Партнерство: таємна історія воєнного конфлікту в Україні
Це нерозказана історія про приховану роль Америки у воєнних операціях України проти російської армії. ▪️Весняного ранку, через два місяці після вторгнення армії Володимира Путіна в Україну, колона автомобілів без розпізнавальних знаків під’їхала до розі…
👍39🤔4❤3💩1🤣1
Трамп попередив Зеленського: якщо Україна відмовиться від угоди щодо надр — будуть “великі проблеми”
Президент США Дональд Трамп різко висловився щодо спроб Володимира Зеленського переглянути угоду про спільне управління українськими родовищами рідкоземельних металів. За словами Трампа, наслідки для Києва можуть бути серйозними:
— заявив президент США.
Таким чином, Білий дім чітко дає зрозуміти: перегляд домовленостей з Вашингтоном буде сприйнято як ворожий крок.
Раніше «Республіканець» детально проаналізував можливі наслідки відмови від американської угоди:
https://yangx.top/GOPReport/203
#Трамп #Зеленський #угода #надра #США #НАТО
Президент США Дональд Трамп різко висловився щодо спроб Володимира Зеленського переглянути угоду про спільне управління українськими родовищами рідкоземельних металів. За словами Трампа, наслідки для Києва можуть бути серйозними:
«І, до речі, думаю, що Зеленський зараз намагається відмовитися від угоди щодо рідкоземельних металів. Якщо він це зробить… Зараз він каже: “Ну, знаєте, я хочу переглянути умови”. Він хоче стати членом НАТО. Але він ніколи не повинен ним стати. І він це розуміє. Тож якщо він хоче переглянути угоду — у нього великі проблеми»,
— заявив президент США.
Таким чином, Білий дім чітко дає зрозуміти: перегляд домовленостей з Вашингтоном буде сприйнято як ворожий крок.
Раніше «Республіканець» детально проаналізував можливі наслідки відмови від американської угоди:
https://yangx.top/GOPReport/203
#Трамп #Зеленський #угода #надра #США #НАТО
👍44🔥15❤2💩2
Мазохісти з Банкової
Канал «Карточный офис», що входить у пул Банкової і курується Зарівною — радницею Єрмака, повідомляє:
По-перше — це вигадка. Брехня. Немає жодних підтверджень розмови Мерца з Трампом.
Навіщо Банкова вкидає подібне? Щоб створити ілюзію, ніби Трампа вже поставили на місце, і можна не боятись: мовляв, “навіть німці його принизили”. Це дешевий самозаспокійливий наратив для Telegram-рефлексотерапії. Для тих, хто ковтає все без перевірки.
Але є одна проблема. Люди з команди Трампа, включно з Маском, читають це. І бачать, як українська влада бреше — не публічно, а «на внутрішню аудиторію». Тож такі тупі вкиди мають наслідки.
Брехня, адресована своїм, виходить назовні. І Трамп — не Байден. Він не пробачає зневагу. Особливо коли його виставляють приниженим, та ще й німцями.
Зеленський і його технологи грають у дешеві провокації, а потім дивуються, чому втрачають підтримку. Бо Трамп бачить: тут йому не союзники, а маніпулятори.
Ми попереджали: не можна тримати американського президента за ідіота. Навіть у Telegram.
І ще одне. Якщо Трамп вирішить відповісти, то ні в одній українській аптеці, навіть у всіх разом узятих, не знайдеться стільки вазеліну, щоб безболісно пережити наслідки таких тупих вкидів.
Хоча, можливо, Зеленському сподобалося те, що відбувалося під час його останніх відвідин Овального кабінету. І він просто хоче ще.
Бо складно повірити, що помічниця Єрмака розміщує цю ахінею на каналі тільки для того, щоб її прочитав сам Зеленський.
Хоча… знаючи наших, можна вже нічому не дивуватись.
👉 t.me/GOPReport
#Банкова #Зарівна #Єрмак #Трамп #Мерц #деза #маніпуляція #вазелін #MAGA #Зеленський #США
Канал «Карточный офис», що входить у пул Банкової і курується Зарівною — радницею Єрмака, повідомляє:
«Мерц поговорил с Трампом. Так Дональда еще не пороли. Вывод военных США из Европы, возвращение Германии ЯО, разрыв всех деловых отношений Германии и США, никакой демилитаризации Украины, никаких возвращений “Северных потоков”, никакой отмены санкций против России».
По-перше — це вигадка. Брехня. Немає жодних підтверджень розмови Мерца з Трампом.
Навіщо Банкова вкидає подібне? Щоб створити ілюзію, ніби Трампа вже поставили на місце, і можна не боятись: мовляв, “навіть німці його принизили”. Це дешевий самозаспокійливий наратив для Telegram-рефлексотерапії. Для тих, хто ковтає все без перевірки.
Але є одна проблема. Люди з команди Трампа, включно з Маском, читають це. І бачать, як українська влада бреше — не публічно, а «на внутрішню аудиторію». Тож такі тупі вкиди мають наслідки.
Брехня, адресована своїм, виходить назовні. І Трамп — не Байден. Він не пробачає зневагу. Особливо коли його виставляють приниженим, та ще й німцями.
Зеленський і його технологи грають у дешеві провокації, а потім дивуються, чому втрачають підтримку. Бо Трамп бачить: тут йому не союзники, а маніпулятори.
Ми попереджали: не можна тримати американського президента за ідіота. Навіть у Telegram.
І ще одне. Якщо Трамп вирішить відповісти, то ні в одній українській аптеці, навіть у всіх разом узятих, не знайдеться стільки вазеліну, щоб безболісно пережити наслідки таких тупих вкидів.
Хоча, можливо, Зеленському сподобалося те, що відбувалося під час його останніх відвідин Овального кабінету. І він просто хоче ще.
Бо складно повірити, що помічниця Єрмака розміщує цю ахінею на каналі тільки для того, щоб її прочитав сам Зеленський.
Хоча… знаючи наших, можна вже нічому не дивуватись.
👉 t.me/GOPReport
#Банкова #Зарівна #Єрмак #Трамп #Мерц #деза #маніпуляція #вазелін #MAGA #Зеленський #США
🔥43💯21😁14👍7❤2💩1🤣1
Трамп: «Угода щодо надр вже готова. А тепер він говорить про НАТО? Це навіть не обговорювалось»
Трамп ставить питання жорстко й однозначно. Стратегія Зеленського — тягнути час — більше не працює.
Раніше «Республіканець» детально проаналізував можливі наслідки відмови від американської угоди:
https://yangx.top/GOPReport/203
#Трамп #Зеленський #НАТО #Геополітика #MAGA #угода #надра #США
«Я бачу, що Зеленський намагається змінити умови угоди щодо рідкоземельних металів. Ми вже підготували цю угоду. Все зроблено. А тепер я почув від журналістів, що він готовий на угоду заради членства в НАТО чи чогось подібного. Це ніколи не обговорювалось, по-перше.
По-друге, про це давно казав Путін — що Україна не має вступати до НАТО. Саме через це й почалася війна»
— заявив Дональд Трамп.
Трамп ставить питання жорстко й однозначно. Стратегія Зеленського — тягнути час — більше не працює.
Раніше «Республіканець» детально проаналізував можливі наслідки відмови від американської угоди:
https://yangx.top/GOPReport/203
#Трамп #Зеленський #НАТО #Геополітика #MAGA #угода #надра #США
💯48👍9💩3🤮1🤡1
Михайло Федоров непублічно готується до участі у виборах — у Мінцифри вже обговорюють передвиборчу стратегію і залучають іноземних політтехнологів.
Раніше саме з оточення Федорова виходила концепція створення партії «Дія» — як нової платформи під Зеленського, яка мала б замінити дискредитовану «Слугу народу». 30 березня The Economist повідомляв, що вибори готуються вже на липень — одразу після можливого скасування воєнного стану.
В ОП цю інформацію публічно спростували.
Але все залежить від рішення щодо воєнного стану 5 травня — під килимом робота вже почалась.
👉 t.me/GOPReport
#Федоров #Дія #Зеленський #Вибори2025 #ОП #Політика
Раніше саме з оточення Федорова виходила концепція створення партії «Дія» — як нової платформи під Зеленського, яка мала б замінити дискредитовану «Слугу народу». 30 березня The Economist повідомляв, що вибори готуються вже на липень — одразу після можливого скасування воєнного стану.
В ОП цю інформацію публічно спростували.
Але все залежить від рішення щодо воєнного стану 5 травня — під килимом робота вже почалась.
👉 t.me/GOPReport
#Федоров #Дія #Зеленський #Вибори2025 #ОП #Політика
👍31😁14💩8🥴3👎2
Білий дім вимагає дій: Київ втрачає кредит лояльності і має готуватися до аудиту
Джерело: ексклюзивна розмова міністра фінансів США Скотта Бессента з Такером Карлсоном, квітень 2025
Угода, яка мала стати символом нового етапу у відносинах США та України, провалилась не з вини Кремля, а з вини Києва. За словами міністра фінансів США Скотта Бессента, український президент Володимир Зеленський двічі відмовився підписати стратегічну економічну угоду, попри всі домовленості. І це відбулося у критичний момент — коли Білий дім починає готувати повномасштабний аудит всієї американської допомоги Україні за 2022–2024 роки.
«Він мав вийти на пресконференцію. Ми підготували підписання. Все було накрито в Східній залі Білого дому. Але нічого не відбулося», — розповідає Бессент.
Допомога — більше не безумовна
Запропонована угода мала три цілі:
1. Зафіксувати стратегічне економічне партнерство між Україною та США.
2. Послати чіткий сигнал Москві: Америка не йде, але змінює формат.
3. Донести до американського суспільства, що йдеться не про безконтрольні гранти, а про інвестиційний інтерес.
«Це не китайський тип договору — ніяких портів чи шахт. Ми не заробляємо, якщо не заробляє Україна», — каже Бессент.
Угода передбачала: США надають кредити через міжнародні банки, передають технології, допомагають розвивати інфраструктуру. Проте всі кошти — під прямий аудит, контроль за витрачанням і жорстку звітність. Саме це, за словами американської сторони, і викликало супротив Банкової.
Криза довіри
Кульмінація переговорів припала на лютневу поїздку Зеленського до Вашингтона. Перед тим — невиконана обіцянка підписати угоду в Мюнхені. Після — провал у Білому домі. Причини? Вашингтон їх не приховує:
• небажання Зеленського відмовитися від ручного контролю над фінансовими потоками;
• страх перед внутрішнім розслідуванням;
• нервовість через наближення аудиту.
«Українська бюрократія фінансується американськими платниками податків. Пенсія у 60 років — у той час як в Італії 67. І ми це оплачуємо», — підкреслив Бессент.
Готується аудит
Головне, що прозвучало в інтерв’ю — Вашингтон готує повний аудит допомоги Україні, зокрема:
• поставок озброєння;
• фінансових траншів;
• розподілу готівки, включно з мільйонами доларів готівкою;
• контрактів із посередниками, у тому числі польськими й українськими структурами.
Це означає, що епоха безумовної підтримки завершилась. Кожен долар, витрачений з американської кишені, тепер має бути обґрунтований.
«Якщо ця угода запрацює — усі ті мільярди здадуться дрібницею. Але якщо ні — нас чекає серйозна розмова про те, куди все поділося», — заявив міністр.
Президент без мандата
У розмові звучить чіткий наратив: Зеленський — не просто емоційний, а нелегітимний у очах нової адміністрації.
«Це невиборний президент клієнтської держави», — каже Бессент. — «Інколи складається враження, що він поводиться як артист, який загрався. Ми не збираємось терпіти зверхність від того, кому ми платимо зарплату».
Наступний крок — аудит і ультиматум
Попри зрив, США дають ще один шанс: технічна делегація України прибуває до Вашингтона наступного тижня, щоб перезапустити процес.
Якщо угоду підпишуть — це буде початок нової, жорсткої, але стабільної моделі співпраці. Якщо ні — фінансування скоротиться, умови жорсткішатимуть, а сам Зеленський ризикує втратити залишки довіри в США.
👉 t.me/GOPReport
#США #Трамп #Бессент #Зеленський
Джерело: ексклюзивна розмова міністра фінансів США Скотта Бессента з Такером Карлсоном, квітень 2025
Угода, яка мала стати символом нового етапу у відносинах США та України, провалилась не з вини Кремля, а з вини Києва. За словами міністра фінансів США Скотта Бессента, український президент Володимир Зеленський двічі відмовився підписати стратегічну економічну угоду, попри всі домовленості. І це відбулося у критичний момент — коли Білий дім починає готувати повномасштабний аудит всієї американської допомоги Україні за 2022–2024 роки.
«Він мав вийти на пресконференцію. Ми підготували підписання. Все було накрито в Східній залі Білого дому. Але нічого не відбулося», — розповідає Бессент.
Допомога — більше не безумовна
Запропонована угода мала три цілі:
1. Зафіксувати стратегічне економічне партнерство між Україною та США.
2. Послати чіткий сигнал Москві: Америка не йде, але змінює формат.
3. Донести до американського суспільства, що йдеться не про безконтрольні гранти, а про інвестиційний інтерес.
«Це не китайський тип договору — ніяких портів чи шахт. Ми не заробляємо, якщо не заробляє Україна», — каже Бессент.
Угода передбачала: США надають кредити через міжнародні банки, передають технології, допомагають розвивати інфраструктуру. Проте всі кошти — під прямий аудит, контроль за витрачанням і жорстку звітність. Саме це, за словами американської сторони, і викликало супротив Банкової.
Криза довіри
Кульмінація переговорів припала на лютневу поїздку Зеленського до Вашингтона. Перед тим — невиконана обіцянка підписати угоду в Мюнхені. Після — провал у Білому домі. Причини? Вашингтон їх не приховує:
• небажання Зеленського відмовитися від ручного контролю над фінансовими потоками;
• страх перед внутрішнім розслідуванням;
• нервовість через наближення аудиту.
«Українська бюрократія фінансується американськими платниками податків. Пенсія у 60 років — у той час як в Італії 67. І ми це оплачуємо», — підкреслив Бессент.
Готується аудит
Головне, що прозвучало в інтерв’ю — Вашингтон готує повний аудит допомоги Україні, зокрема:
• поставок озброєння;
• фінансових траншів;
• розподілу готівки, включно з мільйонами доларів готівкою;
• контрактів із посередниками, у тому числі польськими й українськими структурами.
Це означає, що епоха безумовної підтримки завершилась. Кожен долар, витрачений з американської кишені, тепер має бути обґрунтований.
«Якщо ця угода запрацює — усі ті мільярди здадуться дрібницею. Але якщо ні — нас чекає серйозна розмова про те, куди все поділося», — заявив міністр.
Президент без мандата
У розмові звучить чіткий наратив: Зеленський — не просто емоційний, а нелегітимний у очах нової адміністрації.
«Це невиборний президент клієнтської держави», — каже Бессент. — «Інколи складається враження, що він поводиться як артист, який загрався. Ми не збираємось терпіти зверхність від того, кому ми платимо зарплату».
Наступний крок — аудит і ультиматум
Попри зрив, США дають ще один шанс: технічна делегація України прибуває до Вашингтона наступного тижня, щоб перезапустити процес.
Якщо угоду підпишуть — це буде початок нової, жорсткої, але стабільної моделі співпраці. Якщо ні — фінансування скоротиться, умови жорсткішатимуть, а сам Зеленський ризикує втратити залишки довіри в США.
👉 t.me/GOPReport
#США #Трамп #Бессент #Зеленський
🔥59👍29❤6🤮2🥱1
Почалася боротьба за спадок Комарницького
Після втечі “смотрящого” за Києвом Дениса Комарницького за кордон, у тіньових коридорах влади розпочався новий переділ впливу.
На сцені зʼявився добре відомий ще з часів Порошенка персонаж — Вадим Столар. Його лобіює давній бізнес-партнер Сергій Льовочкін, просуваючи мантру: “За Вадіма такої х…ні не було”.
Від Столара до Комарницького — і назад
За президентства Петра Порошенка саме Столар вважався головним “рєшалой” у Києві: керував тіньовими домовленостями, контролював підряди, а його офіс у “Парусі” більше нагадував бункер із багаторівневою охороною, ніж офіс забудовника.
Після перемоги Зеленського Столара усунули, а його місце зайняв ближчий до Банкової Комарницький. Це не було “розширення кола” — це була заміна чужого на свого. Саме Комарницькому довірили тіньовий контроль над будівництвом, землею і рішеннями КМДА.
Але Комарницький виявився легковажним і самовпевненим новачком. НАБУ слухало його понад два роки. Є версія, що слухали — з його відома, адже Комарницький раніше вже потрапив на гачок, але випетляв від відповідальності, прилаштувавшись до НАБУ як “викривач”.
Проти Столара — Шкіль
На шляху Столара до повернення, за нашою інформацією, став бізнесмен Максим Шкіль — той самий, якого Forbes ніжно гладить по загривку за начебто подарований Mercedes-Maybach для ЗСУ.
На перший погляд, Шкіль — просто бізнесмен, через якого зливали мільярдні підряди: Подільський міст, метро на Виноградар, ремонт Либідської гілки — десятки мільярдів гривень.
Але з вилученої інформації з телефону Комарницького зʼясувалося: Шкіль був одним із координаторів втечі Комарницького за кордон, спілкувався зі структурами СБУ і поліції, виконував функцію зв’язкового.
Шкіль не хоче повернення Столара не через принципи, а через чисту логіку виживання. Бо у Столара — власна система: свої люди, свої підрядники, свої “рєшали”. Шкіль йому не потрібен. Якщо Столар повернеться — він просто викине Шкіля за борт.
Бухгалтерія від Шкіля
Найточніше роль Шкіля в схемі Комарницького ілюструє історія Анни Рубель — дружини Андрія Рубеля, керівника Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції (ДСР).
У 2020 році пані Рубель працювала в МВС із зарплатою 109 тисяч гривень на рік. А вже з 2021 — почала працювати у структурах Шкіля.
Поки її чоловік був у поліції Харкова, вона отримала 4,3 млн грн за два роки. Але щойно Рубель очолив ДСР — у 2023 році вона отримала вже 7,8 млн грн. Це понад половина зарплатного фонду компанії, де працює 60 людей.
Випадковість? Скоріше — стабільна схема утримання «даху».
Імітація перемоги
З приходом Рубеля в ДСР усі справи по Шкілю почали зникати. Паралельно НАБУ два роки вело справу Комарницького: 94 обшуки, десятки прослуховувань, міжнародна втеча…
І що в підсумку? Кримінальне провадження про “туалетну схему” на кілька соток у Соломʼянці. Це зараз Банкова намагається продати суспільству як “антикорупційну перемогу століття”. Але насправді — це піар замість правосуддя.
Спадок Зеленського
Комарницький — у Відні. Столар — готується до повернення. Шкіль — обороняє схему. Банкова — мовчить. НАБУ — слухає.
А гроші йдуть. Як і йшли. Бо спадок Комарницького — це не людина.
Це система. І вона нікуди не ділася. Вона просто перевзулася.
Цю систему неможливо “відрегулювати” — її треба ламати. Замість косметичних перестановок — має бути реальна заміна гнилої влади.
І мова не лише про Київ. Уся країна тримається на подібних схемах,
де одних “смотрящих” змінюють інші — під того самого Президента.
Це злочинна безперервність. І її треба перервати.
#Комарницький #Столар #Шкіль #НАБУ #СБУ #ДСР #Київ #Льовочкін #Зеленський
Після втечі “смотрящого” за Києвом Дениса Комарницького за кордон, у тіньових коридорах влади розпочався новий переділ впливу.
На сцені зʼявився добре відомий ще з часів Порошенка персонаж — Вадим Столар. Його лобіює давній бізнес-партнер Сергій Льовочкін, просуваючи мантру: “За Вадіма такої х…ні не було”.
Від Столара до Комарницького — і назад
За президентства Петра Порошенка саме Столар вважався головним “рєшалой” у Києві: керував тіньовими домовленостями, контролював підряди, а його офіс у “Парусі” більше нагадував бункер із багаторівневою охороною, ніж офіс забудовника.
Після перемоги Зеленського Столара усунули, а його місце зайняв ближчий до Банкової Комарницький. Це не було “розширення кола” — це була заміна чужого на свого. Саме Комарницькому довірили тіньовий контроль над будівництвом, землею і рішеннями КМДА.
Але Комарницький виявився легковажним і самовпевненим новачком. НАБУ слухало його понад два роки. Є версія, що слухали — з його відома, адже Комарницький раніше вже потрапив на гачок, але випетляв від відповідальності, прилаштувавшись до НАБУ як “викривач”.
Проти Столара — Шкіль
На шляху Столара до повернення, за нашою інформацією, став бізнесмен Максим Шкіль — той самий, якого Forbes ніжно гладить по загривку за начебто подарований Mercedes-Maybach для ЗСУ.
На перший погляд, Шкіль — просто бізнесмен, через якого зливали мільярдні підряди: Подільський міст, метро на Виноградар, ремонт Либідської гілки — десятки мільярдів гривень.
Але з вилученої інформації з телефону Комарницького зʼясувалося: Шкіль був одним із координаторів втечі Комарницького за кордон, спілкувався зі структурами СБУ і поліції, виконував функцію зв’язкового.
Шкіль не хоче повернення Столара не через принципи, а через чисту логіку виживання. Бо у Столара — власна система: свої люди, свої підрядники, свої “рєшали”. Шкіль йому не потрібен. Якщо Столар повернеться — він просто викине Шкіля за борт.
Бухгалтерія від Шкіля
Найточніше роль Шкіля в схемі Комарницького ілюструє історія Анни Рубель — дружини Андрія Рубеля, керівника Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції (ДСР).
У 2020 році пані Рубель працювала в МВС із зарплатою 109 тисяч гривень на рік. А вже з 2021 — почала працювати у структурах Шкіля.
Поки її чоловік був у поліції Харкова, вона отримала 4,3 млн грн за два роки. Але щойно Рубель очолив ДСР — у 2023 році вона отримала вже 7,8 млн грн. Це понад половина зарплатного фонду компанії, де працює 60 людей.
Випадковість? Скоріше — стабільна схема утримання «даху».
Імітація перемоги
З приходом Рубеля в ДСР усі справи по Шкілю почали зникати. Паралельно НАБУ два роки вело справу Комарницького: 94 обшуки, десятки прослуховувань, міжнародна втеча…
І що в підсумку? Кримінальне провадження про “туалетну схему” на кілька соток у Соломʼянці. Це зараз Банкова намагається продати суспільству як “антикорупційну перемогу століття”. Але насправді — це піар замість правосуддя.
Спадок Зеленського
Комарницький — у Відні. Столар — готується до повернення. Шкіль — обороняє схему. Банкова — мовчить. НАБУ — слухає.
А гроші йдуть. Як і йшли. Бо спадок Комарницького — це не людина.
Це система. І вона нікуди не ділася. Вона просто перевзулася.
Цю систему неможливо “відрегулювати” — її треба ламати. Замість косметичних перестановок — має бути реальна заміна гнилої влади.
І мова не лише про Київ. Уся країна тримається на подібних схемах,
де одних “смотрящих” змінюють інші — під того самого Президента.
Це злочинна безперервність. І її треба перервати.
#Комарницький #Столар #Шкіль #НАБУ #СБУ #ДСР #Київ #Льовочкін #Зеленський
💯56👍12🔥2😁1🤬1
Зеленський на CBS: шантаж Трампа
Президент України дав велике інтерв’ю програмі 60 Minutes. Формально — це емоційна сповідь. Але по суті — холоднокровна атака на адміністрацію Трампа, завуальована під гуманітарну розповідь.
Зеленський більше не просить.
Він тисне, звинувачує і шантажує совістю.
Це не дипломатія. Це ультиматум:
“Не дасте зброї — ви співучасники.”
Усе інтерв’ю побудоване за цією логікою:
• Трамп — «той, хто не розуміє» або «виправдовує Путіна»;
• США — «ті, хто починає вірити російським наративам»;
• Росія — «агресор, з яким не можна вести переговори».
І найголовніше:
Зеленський перетворює страждання України на зброю політичного тиску на Трампа. І робить це холоднокровно, професійно й точно в розрахунку на американського виборця.
Це спроба не лише повернути допомогу. Це спроба нав’язати адміністрації Трампа моральну відповідальність за війну, яка триває.
Зеленський також визнає:
вірити у припинення вогню — марно. Розраховувати на США — вже не так впевнено.
Висновок очевидний:
Зеленський готується до світу без Америки. Але не припиняє інформаційний шантаж, бо розуміє: без зовнішньої опори він програє.
#Зеленський #Трамп #Україна #MAGA #60хвилин
Президент України дав велике інтерв’ю програмі 60 Minutes. Формально — це емоційна сповідь. Але по суті — холоднокровна атака на адміністрацію Трампа, завуальована під гуманітарну розповідь.
Зеленський більше не просить.
Він тисне, звинувачує і шантажує совістю.
«Приїжджайте, подивіться на вбитих дітей. А потім вирішуйте, підтримувати нас чи ні.»
Це не дипломатія. Це ультиматум:
“Не дасте зброї — ви співучасники.”
Усе інтерв’ю побудоване за цією логікою:
• Трамп — «той, хто не розуміє» або «виправдовує Путіна»;
• США — «ті, хто починає вірити російським наративам»;
• Росія — «агресор, з яким не можна вести переговори».
«Нам не можна довіряти Росії. Не можна довіряти переговорам з Росією. Є агресор — і є жертва. Росія — агресор, а ми — жертва.»
І найголовніше:
Зеленський перетворює страждання України на зброю політичного тиску на Трампа. І робить це холоднокровно, професійно й точно в розрахунку на американського виборця.
Це спроба не лише повернути допомогу. Це спроба нав’язати адміністрації Трампа моральну відповідальність за війну, яка триває.
«Подивіться на людей, на цивільних, на воїнів, на лікарні, на церкви, на дітей — зруйнованих або вбитих. Приїжджайте і зрозумійте, з ким ви маєте справу. Ми нічого не готуватимемо. Це не буде театр з акторами на вулицях. Просто приїжджайте.»
Зеленський також визнає:
вірити у припинення вогню — марно. Розраховувати на США — вже не так впевнено.
«Навіть у цій моїй паузі є проблема. Бо я хочу чесно й швидко відповісти, що США — наш стратегічний, сильний партнер. Але пауза — це сумнів.»
Висновок очевидний:
Зеленський готується до світу без Америки. Але не припиняє інформаційний шантаж, бо розуміє: без зовнішньої опори він програє.
#Зеленський #Трамп #Україна #MAGA #60хвилин
💯62👍7💩2
60 хвилин, які можуть коштувати Україні американської підтримки
Заява Дональда Трампа на інтервʼю Зеленського програмі 60 Minutes:
Хоча ця заява виглядає як відповідь на інтерв’ю Зеленського, Україна стала лише зручним приводом для Трампа, щоб розпочати нову фазу атаки на своїх головних ворогів — Демократичну партію та медіа-картель, який, за його словами, прикривав фальсифікацію виборів 2020 року і просував Байдена.
Цією заявою Трамп переносить центр уваги з Києва на Вашингтон, де, на його думку, проходить справжній фронт.
Це — повний рефрейминг української війни як частини змови проти Трампа, в якій Україна більше не жертва, а інструмент у руках його ворогів.
Цікаво, хто той «геній», який порадив Зеленському піти в пряму конфронтацію з чинним президентом США?
#Трамп #CBS #Зеленський #60хвилин #MAGA
Заява Дональда Трампа на інтервʼю Зеленського програмі 60 Minutes:
Майже щотижня “60 Minutes”, яку зараз судять на мільярди доларів за шахрайство під час президентських виборів 2024 року через інтерв’ю з проваленою кандидаткою Камалою Гарріс, згадує ім’я “ТРАМП” у зневажливому й наклепницькому контексті — але цей випуск побив усі рекорди.
Вони зробили не один, а одразу два великі сюжети про “ТРАМПА” — один про Україну, яку я вважаю війною, що ніколи б не почалась, якби вибори 2020 року не були СФАЛЬСИФІКОВАНІ (тобто, якби президентом був я); а другий — про Гренландію, де нашу країну під моїм керівництвом показали фальшиво, неточно й шахрайськи.
Я пишаюсь, що подав до суду на “60 Minutes”, CBS Fake News і Paramount за їхню брехливу подачу новин. Вони зробили все можливе, щоб незаконно проштовхнути Камалу — включно з повною та корумпованою підміною відповідей в інтерв’ю — але їм це не вдалося.
Це не “новинне шоу”, а політичні виконавці, замасковані під журналістику. Вони повинні відповісти за те, що роблять. Вони мають втратити ліцензію!
Я сподіваюсь, що Федеральна комісія зв’язку (FCC), яку очолює надзвичайно поважний голова Брендан Карр, накладе на них максимальні штрафи за протиправну поведінку. CBS повністю вийшла з-під контролю — такого ще не було. І вони мають заплатити за це по повній.
ЗРОБИМО АМЕРИКУ ЗНОВУ ВЕЛИКОЮ!
Хоча ця заява виглядає як відповідь на інтерв’ю Зеленського, Україна стала лише зручним приводом для Трампа, щоб розпочати нову фазу атаки на своїх головних ворогів — Демократичну партію та медіа-картель, який, за його словами, прикривав фальсифікацію виборів 2020 року і просував Байдена.
Цією заявою Трамп переносить центр уваги з Києва на Вашингтон, де, на його думку, проходить справжній фронт.
Це — повний рефрейминг української війни як частини змови проти Трампа, в якій Україна більше не жертва, а інструмент у руках його ворогів.
Цікаво, хто той «геній», який порадив Зеленському піти в пряму конфронтацію з чинним президентом США?
#Трамп #CBS #Зеленський #60хвилин #MAGA
💯89😁7❤3👍3🤔2🤬1
Трамп: «Мільйони загинули через трьох людей — Путіна, Байдена і Зеленського»
Свіжа заява президента США Дональда Трампа прямо з Овального кабінету:
«Байден міг її зупинити. Зеленський міг її зупинити. А Путін взагалі не повинен був її починати.»
«Мільйони загиблих — через трьох людей. Я б сказав: троє. Нехай буде Путін — номер один. Але Байден, який взагалі не розумів, що робить, — номер два. І Зеленський. Все, що я можу зараз — це спробувати це зупинити.»
«Це війна Байдена, а я намагаюсь її закінчити.»
«Це бійння, прямо як у Громадянську війну. Я дивлюсь на супутникові знімки.»
Уперше Трамп відкрито озвучив тріаду відповідальності: Путін, Байден і Зеленський. У його риториці — немає героїв, є лише політики, які не впорались. Один почав, інші — не зупинили.
Це не моралізаторство. Це прагматичний опис світу, де війна — не катастрофа, а наслідок людської самовпевненості, слабкості, глупства.
Трамп не шукає винних — він просто перебирає всіх, хто довів свою неспроможність. І головне: Трамп позиціонує себе як єдиного, хто може зупинити бійню, яку інші тільки поглиблюють.
А що буде з Україною?
Вона залишиться. Але сама.
З режимом, що втратив кредит довіри. З країною, яку тримають у напрузі страх, пропаганда і відсутність майбутнього.
Без чіткої зовнішньої опори й без внутрішнього оновлення.
#Трамп #Зеленський #Байден #Війна #MAGA
Свіжа заява президента США Дональда Трампа прямо з Овального кабінету:
«Байден міг її зупинити. Зеленський міг її зупинити. А Путін взагалі не повинен був її починати.»
«Мільйони загиблих — через трьох людей. Я б сказав: троє. Нехай буде Путін — номер один. Але Байден, який взагалі не розумів, що робить, — номер два. І Зеленський. Все, що я можу зараз — це спробувати це зупинити.»
«Це війна Байдена, а я намагаюсь її закінчити.»
«Це бійння, прямо як у Громадянську війну. Я дивлюсь на супутникові знімки.»
Уперше Трамп відкрито озвучив тріаду відповідальності: Путін, Байден і Зеленський. У його риториці — немає героїв, є лише політики, які не впорались. Один почав, інші — не зупинили.
Це не моралізаторство. Це прагматичний опис світу, де війна — не катастрофа, а наслідок людської самовпевненості, слабкості, глупства.
Трамп не шукає винних — він просто перебирає всіх, хто довів свою неспроможність. І головне: Трамп позиціонує себе як єдиного, хто може зупинити бійню, яку інші тільки поглиблюють.
А що буде з Україною?
Вона залишиться. Але сама.
З режимом, що втратив кредит довіри. З країною, яку тримають у напрузі страх, пропаганда і відсутність майбутнього.
Без чіткої зовнішньої опори й без внутрішнього оновлення.
#Трамп #Зеленський #Байден #Війна #MAGA
💯104❤12😢6👏5👍2🤡2🤬1🤮1💩1🤣1
Учорашні події (переговори в Парижі та підписання декларації про економічне партнерство між Україною і США) показали, що відбувається активізація переговорного процесу, підсумки якого наразі залишаються невизначеними — багато чого залежатиме від зустрічі в Лондоні наступного тижня. Водночас уже зараз можна говорити про важливий зсув: Росія фактично делегувала Сполученим Штатам роль ключового переговорника з Європою, що підвищує шанси на досягнення домовленостей і дає підстави для обережного оптимізму. Додатковим сигналом стала декларація про наміри щодо економічного партнерства, підписана Україною та США — документ, який могли ухвалити ще кілька тижнів тому, якби Зеленський не зірвав підписання своєю поведінкою у Вашингтоні.
Цікавим є те, що у всіх учорашніх подіях Зеленський фактично не фігурував — за винятком заяви Трампа. Трамп знову, говорячи про Зеленського, підкреслив: «Якщо ти розумний — ти не влазиш у війни». Зеленського обходять у переговорах, викреслюють із дипломатичних процесів, а навіть економічні документи підписуються без нього. Центр ухвалення рішень поступово зміщується до технократів та зовнішніх гарантів. Зеленський перетворюється на зайвий елемент, який заважає конструктиву. І питання вже не в тому, чи його усуватимуть, а як саме — м’яко чи через керовану політичну кризу.
#Переговори #Париж #Лондон #Трамп #Зеленський #США #РФ
Цікавим є те, що у всіх учорашніх подіях Зеленський фактично не фігурував — за винятком заяви Трампа. Трамп знову, говорячи про Зеленського, підкреслив: «Якщо ти розумний — ти не влазиш у війни». Зеленського обходять у переговорах, викреслюють із дипломатичних процесів, а навіть економічні документи підписуються без нього. Центр ухвалення рішень поступово зміщується до технократів та зовнішніх гарантів. Зеленський перетворюється на зайвий елемент, який заважає конструктиву. І питання вже не в тому, чи його усуватимуть, а як саме — м’яко чи через керовану політичну кризу.
#Переговори #Париж #Лондон #Трамп #Зеленський #США #РФ
🙏55💯20👍13❤2👏2🤡2🤔1🕊1
The Economist: В Україні відбувається монополізація влади
В Україні відбувається поступова узурпація влади — з усуненням опозиції, тиском на критиків та зосередженням усіх ключових рішень в руках невиборних чиновників Офісу президента. Видання попереджає: якщо цей курс збережеться, Україна може втратити не лише внутрішню стійкість, а й підтримку Заходу. Те, що на Заході звернули на це увагу лише тепер, хоча процес триває вже п’ятий рік, свідчить про зміну політичного клімату і, можливо, про підготовку до перезавантаження влади.
❗ Окремо впадає в око прямолінійність формулювань у статті — це означає, що Зеленському повідомляють уже настільки прямо, аби він не міг сказати: «я не так зрозумів».
👇 Повний виклад статті тут:
🔗 The Economist — Монополізація влади в Україні
#TheEconomist #Зеленський #Єрмак #Політика #Демократія #Авторитаризм #Україна #Влада
В Україні відбувається поступова узурпація влади — з усуненням опозиції, тиском на критиків та зосередженням усіх ключових рішень в руках невиборних чиновників Офісу президента. Видання попереджає: якщо цей курс збережеться, Україна може втратити не лише внутрішню стійкість, а й підтримку Заходу. Те, що на Заході звернули на це увагу лише тепер, хоча процес триває вже п’ятий рік, свідчить про зміну політичного клімату і, можливо, про підготовку до перезавантаження влади.
❗ Окремо впадає в око прямолінійність формулювань у статті — це означає, що Зеленському повідомляють уже настільки прямо, аби він не міг сказати: «я не так зрозумів».
👇 Повний виклад статті тут:
🔗 The Economist — Монополізація влади в Україні
#TheEconomist #Зеленський #Єрмак #Політика #Демократія #Авторитаризм #Україна #Влада
💯47👏5👍4
США можуть провести у середу переговори з Україною та європейськими союзниками щодо мирного плану — Bloomberg
США планують у середу провести зустріч у Лондоні з українськими та європейськими офіційними особами, в межах зусиль адміністрації президента Дональда Трампа щодо досягнення угоди про припинення війни між Росією та Україною. Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на поінформовані джерела.
Очікується, що держсекретар США Марко Рубіо, а також спеціальні представники Трампа — Стівен Уїткофф та Кіт Келлог — зустрінуться з міністрами закордонних справ та радниками з національної безпеки Франції, Німеччини, Великої Британії та України. Остаточний формат зустрічі ще узгоджується і може зазнати змін.
Зустріч у Лондоні має продовжити діалог, розпочатий минулого тижня в Парижі, де США вперше представили партнерам свої пропозиції щодо припинення вогню та укладення мирної угоди між Києвом і Москвою.
За даними агентства, США готові піти на послаблення санкцій проти Росії та визнати її контроль над українським півостровом Крим як частину ширшої мирної угоди. План також передбачає фактичне заморожування лінії фронту, що зберегло б за Росією контроль над більшістю окупованих територій на сході та півдні України.
Крім того, питання вступу України до НАТО може бути зняте з порядку денного. Натомість угода має передбачати певні гарантії безпеки для України.
#США #Трамп #Україна #Росія #Крим #Зеленський #Путін #НАТО
США планують у середу провести зустріч у Лондоні з українськими та європейськими офіційними особами, в межах зусиль адміністрації президента Дональда Трампа щодо досягнення угоди про припинення війни між Росією та Україною. Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на поінформовані джерела.
Очікується, що держсекретар США Марко Рубіо, а також спеціальні представники Трампа — Стівен Уїткофф та Кіт Келлог — зустрінуться з міністрами закордонних справ та радниками з національної безпеки Франції, Німеччини, Великої Британії та України. Остаточний формат зустрічі ще узгоджується і може зазнати змін.
Зустріч у Лондоні має продовжити діалог, розпочатий минулого тижня в Парижі, де США вперше представили партнерам свої пропозиції щодо припинення вогню та укладення мирної угоди між Києвом і Москвою.
За даними агентства, США готові піти на послаблення санкцій проти Росії та визнати її контроль над українським півостровом Крим як частину ширшої мирної угоди. План також передбачає фактичне заморожування лінії фронту, що зберегло б за Росією контроль над більшістю окупованих територій на сході та півдні України.
Крім того, питання вступу України до НАТО може бути зняте з порядку денного. Натомість угода має передбачати певні гарантії безпеки для України.
#США #Трамп #Україна #Росія #Крим #Зеленський #Путін #НАТО
🕊31👍22🤡1
Ліверна дипломатія
Андрій Мельник знову на сцені — і знову без штанів. Людина, яка назвала попереднього канцлера Німеччини Шольца «ображеною ліверною ковбасою», тепер вимагає від нового: 150 ракет Taurus, третину авіації, 200 мільярдів євро й вступ до НАТО до 2029-го.
Але вступ до НАТО вирішується у Вашингтоні, і там уже кілька разів чітко відповіли: «ні». Заморожені активи Росії — у Брюсселі, не в Берліні.
Чому ж Мельник досі не в дурдомі? З однієї простої причини: така поведінка страшенно подобається Зеленському.
#Мельник #Зеленський
Андрій Мельник знову на сцені — і знову без штанів. Людина, яка назвала попереднього канцлера Німеччини Шольца «ображеною ліверною ковбасою», тепер вимагає від нового: 150 ракет Taurus, третину авіації, 200 мільярдів євро й вступ до НАТО до 2029-го.
Але вступ до НАТО вирішується у Вашингтоні, і там уже кілька разів чітко відповіли: «ні». Заморожені активи Росії — у Брюсселі, не в Берліні.
Чому ж Мельник досі не в дурдомі? З однієї простої причини: така поведінка страшенно подобається Зеленському.
#Мельник #Зеленський
💯92👍15💩5🤡4🤔1
Опубліковано проєкт рамкової угоди між США та Україною щодо Фонду відбудови
Народний депутат Ярослав Железняк оприлюднив документ, який, за його словами, є проєктом міжнародної міжурядової Угоди між Україною та США про створення Американсько-українського інвестиційного фонду відбудови.
⚠️ На даний момент рівень достовірності документа офіційно не підтверджений.
Зміст угоди має характер рамкового документа, який визначає лише загальні принципи співпраці та зобов’язання сторін укласти окрему Угоду про обмежене партнерство (Limited Partnership Agreement). Саме в цьому наступному документі має бути визначено більшість ключових параметрів функціонування фонду.
У поточній версії зазначено:
— джерело українського внеску (50% доходів від нових ліцензій на надра);
— правовий пріоритет Угоди над українським законодавством у разі колізій;
— валютні та податкові пільги для Партнерства;
— намір США зараховувати вартість військової допомоги як капітальний внесок.
❗️Підписання цього документа саме по собі не створює інвестиційного фонду, але фіксує зобов’язання держав на майбутнє укладення деталізованої угоди, яка й стане правовою основою для практичної реалізації.
США, швидше за все, не зупиняться на рамковій угоді й продовжать тиснути на Україну для якнайшвидшого підписання детального договору про партнерство. Очікується тиск через МВФ, а також персональний політичний тиск на Зеленського з боку адміністрації США.
#США #Зеленський #Надра #МВФ
Народний депутат Ярослав Железняк оприлюднив документ, який, за його словами, є проєктом міжнародної міжурядової Угоди між Україною та США про створення Американсько-українського інвестиційного фонду відбудови.
⚠️ На даний момент рівень достовірності документа офіційно не підтверджений.
Зміст угоди має характер рамкового документа, який визначає лише загальні принципи співпраці та зобов’язання сторін укласти окрему Угоду про обмежене партнерство (Limited Partnership Agreement). Саме в цьому наступному документі має бути визначено більшість ключових параметрів функціонування фонду.
У поточній версії зазначено:
— джерело українського внеску (50% доходів від нових ліцензій на надра);
— правовий пріоритет Угоди над українським законодавством у разі колізій;
— валютні та податкові пільги для Партнерства;
— намір США зараховувати вартість військової допомоги як капітальний внесок.
❗️Підписання цього документа саме по собі не створює інвестиційного фонду, але фіксує зобов’язання держав на майбутнє укладення деталізованої угоди, яка й стане правовою основою для практичної реалізації.
США, швидше за все, не зупиняться на рамковій угоді й продовжать тиснути на Україну для якнайшвидшого підписання детального договору про партнерство. Очікується тиск через МВФ, а також персональний політичний тиск на Зеленського з боку адміністрації США.
#США #Зеленський #Надра #МВФ
🔥38👍17🖕4💩1
Останній диктатор Європи. Та надовго?
Колишній радник Офісу президента Олексій Арестович, блогер Мирослав Олешко та політолог Костянтин Бондаренко потрапили під санкції РНБО. Президент Володимир Зеленський учора підписав відповідні укази. Загалом вчора санкції були запроваджені більш ніж проти 70 осіб. Загальна кількість громадян України, щодо яких застосовано санкції, перевищує 8 тисяч.
За наявною інформацією, найближчими днями санкції можуть бути накладені на мера Києва Віталія Кличка, колишнього голову НБУ Кирила Шевченка та екскерівника Офісу президента Андрія Богдана.
Ми спостерігаємо за продовженням спецоперації з узурпації влади Зеленським. Водночас у президента немає жодного стратегічного плану. Лише рефлекторна формула виживання: день простояти — та ніч протриматися.
Трагізм ситуації в тому, що 6 років тому 73% українців голосували за Зеленського як за альтернативу Петру Порошенку, у якого почали проявлятися авторитарні замашки. А сьогодні саме Зеленський перетворився на останнього диктатора Європи, остаточно скасувавши право, суд і вибори.
#Арестович #Олешко #Бондаренко #Зеленський #Порошенко #диктатура #Кличко #Шевченко #Богдан
Колишній радник Офісу президента Олексій Арестович, блогер Мирослав Олешко та політолог Костянтин Бондаренко потрапили під санкції РНБО. Президент Володимир Зеленський учора підписав відповідні укази. Загалом вчора санкції були запроваджені більш ніж проти 70 осіб. Загальна кількість громадян України, щодо яких застосовано санкції, перевищує 8 тисяч.
За наявною інформацією, найближчими днями санкції можуть бути накладені на мера Києва Віталія Кличка, колишнього голову НБУ Кирила Шевченка та екскерівника Офісу президента Андрія Богдана.
Ми спостерігаємо за продовженням спецоперації з узурпації влади Зеленським. Водночас у президента немає жодного стратегічного плану. Лише рефлекторна формула виживання: день простояти — та ніч протриматися.
Трагізм ситуації в тому, що 6 років тому 73% українців голосували за Зеленського як за альтернативу Петру Порошенку, у якого почали проявлятися авторитарні замашки. А сьогодні саме Зеленський перетворився на останнього диктатора Європи, остаточно скасувавши право, суд і вибори.
#Арестович #Олешко #Бондаренко #Зеленський #Порошенко #диктатура #Кличко #Шевченко #Богдан
💯92🔥24👍9😭5🤡2