Наслідки фіаско Зеленського у Білому домі: перший щур відскочив від корита
Видання Гужви-Льовочкіна “Страна”, аналізує причини та наслідки провального візиту Зеленського до Вашингтона.
За їхньою версією, зустріч Зеленського з Трампом мала стати ключовим елементом західного плану щодо продовження війни та збереження підтримки України. План складався з кількох кроків:
1️⃣ Переконати Трампа підтримати розміщення європейських миротворців на території України з гарантіями безпеки від США.
2️⃣ Спонукати його продовжити військову допомогу через лобістів ВПК.
3️⃣ Зірвати можливі переговори між США та Росією і повернути конфронтацію у звичне русло.
Але в останній момент, пише “Страна”, Зеленський все зіпсував.
🔹 Замість того, щоб діяти дипломатично та домогтися хоча б символічної підтримки, він влаштував публічну сварку.
🔹 Це не лише роздратувало Трампа, а й виставило Європу в жалюгідному світлі.
Версія цікава, але в ній є серйозна неточність: все було вирішено ще до приїзду Зеленського.
Коли до Вашингтона приїжджали Макрон і Стармер, кожен з них окремо намагався схилити Трампа до підтримки європейських миротворців в Україні.
❗ Але Трамп одразу відмовив, прямо заявивши їм: “Можете робити що хочете, але я не дам жодних гарантій безпеки.”
🚨 Це був момент, коли стратегія Франції та Великобританії фактично розвалилася.
Зеленський прибув уже на провалену місію.
🔹 Трамп не сприймав його як самостійну фігуру, адже всі ключові переговори вже зазнали невдачі на вищому рівні.
🔹 У результаті Зеленському просто не залишили простору для маневру.
🔹 Все, що він міг зробити – піти в психічну атаку і спробувати натиснути на Трампа, але це обернулося катастрофою.
Усі, хто недооцінював Трампа, дорого за це платили
Противники Трампа постійно роблять одну й ту саму помилку: вони його недооцінюють.
💼 Ця людина побудувала бізнес імперію на надконкурентному ринку нерухомості Нью-Йорка у 80-х.
🧐 Він миттєво бачить слабкі місця у переговорах і ніколи не ведеться на дешеві маніпуляції.
👉 Коли три «великі комбінатори» Макрон, Стармер і Зеленський намагалися “обвести його навколо пальця”, він їх розгадав.
Але найцікавішим і найпоказовішим у статті є сам факт її публікації та її тональність. Політичний виживальник Льовочкін почав відходити від команди Зеленського. Льовочкін – досвідчений політик, який завжди намагається бути на боці переможця. Те, що він уже почав “зливати” Зеленського, означає лише одне: на рівні української «шляхти» вже розпочався процес переформатування влади. Якщо Захід остаточно втратить довіру до Зеленського, це неминуче призведе до його внутрішнього ослаблення. Зараз він ще контролює опозицію, ЗМІ та силові структури, але якщо Європа вирішить його замінити, це відбудеться дуже швидко.
📌«Республіканець» вважає, що Україна має лише один оптимістичний сценарій:
✅ Прийняти умови Трампа – це шанс зупинити війну, відновити економіку та отримати реальний суверенітет.
❌ Усі інші шляхи ведуть до нової Руїни – економічного краху та подальшої втрати територій.
🔻 Підписуйтесь на “Республіканець | Make Ukraine Great Again” 📲 t.me/GOPReport — аналітика без ілюзій.
#Україна #США #Трамп #Зеленський #Макрон #Стармер #Льовочкін
Видання Гужви-Льовочкіна “Страна”, аналізує причини та наслідки провального візиту Зеленського до Вашингтона.
За їхньою версією, зустріч Зеленського з Трампом мала стати ключовим елементом західного плану щодо продовження війни та збереження підтримки України. План складався з кількох кроків:
1️⃣ Переконати Трампа підтримати розміщення європейських миротворців на території України з гарантіями безпеки від США.
2️⃣ Спонукати його продовжити військову допомогу через лобістів ВПК.
3️⃣ Зірвати можливі переговори між США та Росією і повернути конфронтацію у звичне русло.
Але в останній момент, пише “Страна”, Зеленський все зіпсував.
🔹 Замість того, щоб діяти дипломатично та домогтися хоча б символічної підтримки, він влаштував публічну сварку.
🔹 Це не лише роздратувало Трампа, а й виставило Європу в жалюгідному світлі.
Версія цікава, але в ній є серйозна неточність: все було вирішено ще до приїзду Зеленського.
Коли до Вашингтона приїжджали Макрон і Стармер, кожен з них окремо намагався схилити Трампа до підтримки європейських миротворців в Україні.
❗ Але Трамп одразу відмовив, прямо заявивши їм: “Можете робити що хочете, але я не дам жодних гарантій безпеки.”
🚨 Це був момент, коли стратегія Франції та Великобританії фактично розвалилася.
Зеленський прибув уже на провалену місію.
🔹 Трамп не сприймав його як самостійну фігуру, адже всі ключові переговори вже зазнали невдачі на вищому рівні.
🔹 У результаті Зеленському просто не залишили простору для маневру.
🔹 Все, що він міг зробити – піти в психічну атаку і спробувати натиснути на Трампа, але це обернулося катастрофою.
Усі, хто недооцінював Трампа, дорого за це платили
Противники Трампа постійно роблять одну й ту саму помилку: вони його недооцінюють.
💼 Ця людина побудувала бізнес імперію на надконкурентному ринку нерухомості Нью-Йорка у 80-х.
🧐 Він миттєво бачить слабкі місця у переговорах і ніколи не ведеться на дешеві маніпуляції.
👉 Коли три «великі комбінатори» Макрон, Стармер і Зеленський намагалися “обвести його навколо пальця”, він їх розгадав.
Але найцікавішим і найпоказовішим у статті є сам факт її публікації та її тональність. Політичний виживальник Льовочкін почав відходити від команди Зеленського. Льовочкін – досвідчений політик, який завжди намагається бути на боці переможця. Те, що він уже почав “зливати” Зеленського, означає лише одне: на рівні української «шляхти» вже розпочався процес переформатування влади. Якщо Захід остаточно втратить довіру до Зеленського, це неминуче призведе до його внутрішнього ослаблення. Зараз він ще контролює опозицію, ЗМІ та силові структури, але якщо Європа вирішить його замінити, це відбудеться дуже швидко.
📌«Республіканець» вважає, що Україна має лише один оптимістичний сценарій:
✅ Прийняти умови Трампа – це шанс зупинити війну, відновити економіку та отримати реальний суверенітет.
❌ Усі інші шляхи ведуть до нової Руїни – економічного краху та подальшої втрати територій.
🔻 Підписуйтесь на “Республіканець | Make Ukraine Great Again” 📲 t.me/GOPReport — аналітика без ілюзій.
#Україна #США #Трамп #Зеленський #Макрон #Стармер #Льовочкін
💰 Гроші USAID використовували для атак на американських політиків і скупки активів в Україні
Американські ЗМІ повідомляють, що скандальне агентство USAID фінансувало українську компанію Molfar, яка спеціалізується на бізнес-розвідці, для атак на провідних американських політиків, близьких до Дональда Трампа.
Жертвами атак стали віце-президент США Джей Ді Венс, конгресмен Томас Массі, директор національної розвідки США Тулсі Габбард, Такер Карлсон, Джеффрі Сакс та інші.
Чому це важливо?
🔹 Блокування USAID американською владою – лише початок. Фінансування агентства заморожено, триває аудит усіх пов’язаних проєктів.
🔹 Molfar входить в орбіту Максима Полякова, який уже опинявся в полі зору американської влади. Раніше він був змушений терміново продати активи Firefly Aerospace через загрози національній безпеці США.
🔹 Бізнес-партнером Полякова в сфері онлайн-казино є Максим Кріппа, який раніше мав громадянство РФ. Останніми роками він активно скуповує в Україні готелі, бізнес-центри та ЗМІ, при цьому походження його капіталів залишається незрозумілим.
🔹 Кріппа активно приховує інформацію про себе, наповнюючи інтернет фейковими біографіями, де він то футболіст, то вулканолог, то чемпіон із бразильського футболу. Така стратегія використовується, щоб ускладнити пошук реальних даних про його діяльність та зв’язки. Водночас відомо про його зв’язки з рядом російських олігархів.
🔹 Фактично в Україні Кріппа виконує аналогічну роль Курченка за часів Януковича – слугує “гаманцем” для тіньових схем влади. Якщо Курченко акумулював нелегальні доходи від контрабанди газу та нафтопродуктів, то Кріппа – від онлайн-казино, а тепер, можливо, і від американської допомоги.
🔹 В українському бізнес-середовищі впевнені, що політичний захист Полякову та Криппі забезпечує Сергій Льовочкін.
Що далі?
👉 Скандал тільки набирає обертів. Розслідування проти Molfar – це перший крок до викриття політичної групи, близької до влади, яка контролює медіа, технології та кіберрозвідку. Наслідки можуть зачепити як українську владу, так і ключових гравців міжнародної політики.
👉 Непрозоре походження їхніх капіталів – головна слабкість, яку можуть використати США.
👉 Це може привести до найбільшого фінансового розслідування за весь час війни.
👉 Блокування активів – якщо підтвердиться зв’язок цієї мережі з розкраданням коштів USAID, США можуть заморозити рахунки та заблокувати бізнес-операції Полякова, Кріппи та Льовочкіна.
Підписатись
👉 t.me/GOPReport
#USAID #Molfar #Поляков #Кріппа #Льовочкін #Санкції #Трамп #Корупція
Американські ЗМІ повідомляють, що скандальне агентство USAID фінансувало українську компанію Molfar, яка спеціалізується на бізнес-розвідці, для атак на провідних американських політиків, близьких до Дональда Трампа.
Жертвами атак стали віце-президент США Джей Ді Венс, конгресмен Томас Массі, директор національної розвідки США Тулсі Габбард, Такер Карлсон, Джеффрі Сакс та інші.
Чому це важливо?
🔹 Блокування USAID американською владою – лише початок. Фінансування агентства заморожено, триває аудит усіх пов’язаних проєктів.
🔹 Molfar входить в орбіту Максима Полякова, який уже опинявся в полі зору американської влади. Раніше він був змушений терміново продати активи Firefly Aerospace через загрози національній безпеці США.
🔹 Бізнес-партнером Полякова в сфері онлайн-казино є Максим Кріппа, який раніше мав громадянство РФ. Останніми роками він активно скуповує в Україні готелі, бізнес-центри та ЗМІ, при цьому походження його капіталів залишається незрозумілим.
🔹 Кріппа активно приховує інформацію про себе, наповнюючи інтернет фейковими біографіями, де він то футболіст, то вулканолог, то чемпіон із бразильського футболу. Така стратегія використовується, щоб ускладнити пошук реальних даних про його діяльність та зв’язки. Водночас відомо про його зв’язки з рядом російських олігархів.
🔹 Фактично в Україні Кріппа виконує аналогічну роль Курченка за часів Януковича – слугує “гаманцем” для тіньових схем влади. Якщо Курченко акумулював нелегальні доходи від контрабанди газу та нафтопродуктів, то Кріппа – від онлайн-казино, а тепер, можливо, і від американської допомоги.
🔹 В українському бізнес-середовищі впевнені, що політичний захист Полякову та Криппі забезпечує Сергій Льовочкін.
Що далі?
👉 Скандал тільки набирає обертів. Розслідування проти Molfar – це перший крок до викриття політичної групи, близької до влади, яка контролює медіа, технології та кіберрозвідку. Наслідки можуть зачепити як українську владу, так і ключових гравців міжнародної політики.
👉 Непрозоре походження їхніх капіталів – головна слабкість, яку можуть використати США.
👉 Це може привести до найбільшого фінансового розслідування за весь час війни.
👉 Блокування активів – якщо підтвердиться зв’язок цієї мережі з розкраданням коштів USAID, США можуть заморозити рахунки та заблокувати бізнес-операції Полякова, Кріппи та Льовочкіна.
Підписатись
👉 t.me/GOPReport
#USAID #Molfar #Поляков #Кріппа #Льовочкін #Санкції #Трамп #Корупція
Почалася боротьба за спадок Комарницького
Після втечі “смотрящого” за Києвом Дениса Комарницького за кордон, у тіньових коридорах влади розпочався новий переділ впливу.
На сцені зʼявився добре відомий ще з часів Порошенка персонаж — Вадим Столар. Його лобіює давній бізнес-партнер Сергій Льовочкін, просуваючи мантру: “За Вадіма такої х…ні не було”.
Від Столара до Комарницького — і назад
За президентства Петра Порошенка саме Столар вважався головним “рєшалой” у Києві: керував тіньовими домовленостями, контролював підряди, а його офіс у “Парусі” більше нагадував бункер із багаторівневою охороною, ніж офіс забудовника.
Після перемоги Зеленського Столара усунули, а його місце зайняв ближчий до Банкової Комарницький. Це не було “розширення кола” — це була заміна чужого на свого. Саме Комарницькому довірили тіньовий контроль над будівництвом, землею і рішеннями КМДА.
Але Комарницький виявився легковажним і самовпевненим новачком. НАБУ слухало його понад два роки. Є версія, що слухали — з його відома, адже Комарницький раніше вже потрапив на гачок, але випетляв від відповідальності, прилаштувавшись до НАБУ як “викривач”.
Проти Столара — Шкіль
На шляху Столара до повернення, за нашою інформацією, став бізнесмен Максим Шкіль — той самий, якого Forbes ніжно гладить по загривку за начебто подарований Mercedes-Maybach для ЗСУ.
На перший погляд, Шкіль — просто бізнесмен, через якого зливали мільярдні підряди: Подільський міст, метро на Виноградар, ремонт Либідської гілки — десятки мільярдів гривень.
Але з вилученої інформації з телефону Комарницького зʼясувалося: Шкіль був одним із координаторів втечі Комарницького за кордон, спілкувався зі структурами СБУ і поліції, виконував функцію зв’язкового.
Шкіль не хоче повернення Столара не через принципи, а через чисту логіку виживання. Бо у Столара — власна система: свої люди, свої підрядники, свої “рєшали”. Шкіль йому не потрібен. Якщо Столар повернеться — він просто викине Шкіля за борт.
Бухгалтерія від Шкіля
Найточніше роль Шкіля в схемі Комарницького ілюструє історія Анни Рубель — дружини Андрія Рубеля, керівника Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції (ДСР).
У 2020 році пані Рубель працювала в МВС із зарплатою 109 тисяч гривень на рік. А вже з 2021 — почала працювати у структурах Шкіля.
Поки її чоловік був у поліції Харкова, вона отримала 4,3 млн грн за два роки. Але щойно Рубель очолив ДСР — у 2023 році вона отримала вже 7,8 млн грн. Це понад половина зарплатного фонду компанії, де працює 60 людей.
Випадковість? Скоріше — стабільна схема утримання «даху».
Імітація перемоги
З приходом Рубеля в ДСР усі справи по Шкілю почали зникати. Паралельно НАБУ два роки вело справу Комарницького: 94 обшуки, десятки прослуховувань, міжнародна втеча…
І що в підсумку? Кримінальне провадження про “туалетну схему” на кілька соток у Соломʼянці. Це зараз Банкова намагається продати суспільству як “антикорупційну перемогу століття”. Але насправді — це піар замість правосуддя.
Спадок Зеленського
Комарницький — у Відні. Столар — готується до повернення. Шкіль — обороняє схему. Банкова — мовчить. НАБУ — слухає.
А гроші йдуть. Як і йшли. Бо спадок Комарницького — це не людина.
Це система. І вона нікуди не ділася. Вона просто перевзулася.
Цю систему неможливо “відрегулювати” — її треба ламати. Замість косметичних перестановок — має бути реальна заміна гнилої влади.
І мова не лише про Київ. Уся країна тримається на подібних схемах,
де одних “смотрящих” змінюють інші — під того самого Президента.
Це злочинна безперервність. І її треба перервати.
#Комарницький #Столар #Шкіль #НАБУ #СБУ #ДСР #Київ #Льовочкін #Зеленський
Після втечі “смотрящого” за Києвом Дениса Комарницького за кордон, у тіньових коридорах влади розпочався новий переділ впливу.
На сцені зʼявився добре відомий ще з часів Порошенка персонаж — Вадим Столар. Його лобіює давній бізнес-партнер Сергій Льовочкін, просуваючи мантру: “За Вадіма такої х…ні не було”.
Від Столара до Комарницького — і назад
За президентства Петра Порошенка саме Столар вважався головним “рєшалой” у Києві: керував тіньовими домовленостями, контролював підряди, а його офіс у “Парусі” більше нагадував бункер із багаторівневою охороною, ніж офіс забудовника.
Після перемоги Зеленського Столара усунули, а його місце зайняв ближчий до Банкової Комарницький. Це не було “розширення кола” — це була заміна чужого на свого. Саме Комарницькому довірили тіньовий контроль над будівництвом, землею і рішеннями КМДА.
Але Комарницький виявився легковажним і самовпевненим новачком. НАБУ слухало його понад два роки. Є версія, що слухали — з його відома, адже Комарницький раніше вже потрапив на гачок, але випетляв від відповідальності, прилаштувавшись до НАБУ як “викривач”.
Проти Столара — Шкіль
На шляху Столара до повернення, за нашою інформацією, став бізнесмен Максим Шкіль — той самий, якого Forbes ніжно гладить по загривку за начебто подарований Mercedes-Maybach для ЗСУ.
На перший погляд, Шкіль — просто бізнесмен, через якого зливали мільярдні підряди: Подільський міст, метро на Виноградар, ремонт Либідської гілки — десятки мільярдів гривень.
Але з вилученої інформації з телефону Комарницького зʼясувалося: Шкіль був одним із координаторів втечі Комарницького за кордон, спілкувався зі структурами СБУ і поліції, виконував функцію зв’язкового.
Шкіль не хоче повернення Столара не через принципи, а через чисту логіку виживання. Бо у Столара — власна система: свої люди, свої підрядники, свої “рєшали”. Шкіль йому не потрібен. Якщо Столар повернеться — він просто викине Шкіля за борт.
Бухгалтерія від Шкіля
Найточніше роль Шкіля в схемі Комарницького ілюструє історія Анни Рубель — дружини Андрія Рубеля, керівника Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції (ДСР).
У 2020 році пані Рубель працювала в МВС із зарплатою 109 тисяч гривень на рік. А вже з 2021 — почала працювати у структурах Шкіля.
Поки її чоловік був у поліції Харкова, вона отримала 4,3 млн грн за два роки. Але щойно Рубель очолив ДСР — у 2023 році вона отримала вже 7,8 млн грн. Це понад половина зарплатного фонду компанії, де працює 60 людей.
Випадковість? Скоріше — стабільна схема утримання «даху».
Імітація перемоги
З приходом Рубеля в ДСР усі справи по Шкілю почали зникати. Паралельно НАБУ два роки вело справу Комарницького: 94 обшуки, десятки прослуховувань, міжнародна втеча…
І що в підсумку? Кримінальне провадження про “туалетну схему” на кілька соток у Соломʼянці. Це зараз Банкова намагається продати суспільству як “антикорупційну перемогу століття”. Але насправді — це піар замість правосуддя.
Спадок Зеленського
Комарницький — у Відні. Столар — готується до повернення. Шкіль — обороняє схему. Банкова — мовчить. НАБУ — слухає.
А гроші йдуть. Як і йшли. Бо спадок Комарницького — це не людина.
Це система. І вона нікуди не ділася. Вона просто перевзулася.
Цю систему неможливо “відрегулювати” — її треба ламати. Замість косметичних перестановок — має бути реальна заміна гнилої влади.
І мова не лише про Київ. Уся країна тримається на подібних схемах,
де одних “смотрящих” змінюють інші — під того самого Президента.
Це злочинна безперервність. І її треба перервати.
#Комарницький #Столар #Шкіль #НАБУ #СБУ #ДСР #Київ #Льовочкін #Зеленський