Без поняття, як німці те все зрозуміють. Але здається, що тільки через такий абсурдний та подекуди жорсткий гумор тільки і можна говорити про українське сьогодення.
#переклад
#переклад
Усі люди на цій фотографії - перекладачі
Не часто випадає працювати в такій великій команді, та ще й наживо.
Але це такий кайф! Взаємодія з колегами, відчуття одне одного, захоплення їхнім професіоналізмом. Навіть попри технічні складнощі ми круто впоралися.
У нас була трьомовна конференція: німецько-українсько-польска, відповідно по дві людини на кожну мовну пару.
А ще колеги, що перекладають у парі нім<>пол, вчора пів дня забирали з мене реле (я перекладаю з української на німецьку, з якої вони, в свою чергу, перекладають польською). Перекладачі знають, що реле - це завжди вдвічі більша відповідальність, тому я потішилася, коли польський колега мені подякував за хорошу роботу.
Після досвіду с з реле та роботи у такій команді, кожен з колег тобі майже як родич. Не вперше помічаю якийсь особливий зв'язок, який (в ідеальному випадку) утворюється між перекладачами.
#переклад
Не часто випадає працювати в такій великій команді, та ще й наживо.
Але це такий кайф! Взаємодія з колегами, відчуття одне одного, захоплення їхнім професіоналізмом. Навіть попри технічні складнощі ми круто впоралися.
У нас була трьомовна конференція: німецько-українсько-польска, відповідно по дві людини на кожну мовну пару.
А ще колеги, що перекладають у парі нім<>пол, вчора пів дня забирали з мене реле (я перекладаю з української на німецьку, з якої вони, в свою чергу, перекладають польською). Перекладачі знають, що реле - це завжди вдвічі більша відповідальність, тому я потішилася, коли польський колега мені подякував за хорошу роботу.
Після досвіду с з реле та роботи у такій команді, кожен з колег тобі майже як родич. Не вперше помічаю якийсь особливий зв'язок, який (в ідеальному випадку) утворюється між перекладачами.
#переклад
Вчора мала рідкісну нагоду перекладати висловлювання німецької «пацифістки», яка проти постачань зброї Україні. Точніше, її спіч дістався колежанці. Поки вона перекладала, я намагалася зрозуміти бодай щось в аргументації тієї панянки, але окрім закликів «зробити рух за мир, який би припинив бойові дії» (як це?) та влаштувати «соляну ходу, як у Ганді» (фейспалм) я не почула ніц нічого.
Відразу після колежанка моя сказала «Ненавиджу цю країну!» та жбурнула від себе гарнітуру. Ми ще трохи поговорили після заходу, і вона зізналася: «Нащо мої батьки переїжджали сюди у 90-ті, працювали за ті 20 марок, аби їхні діти мали щасливе життя? Але яке щасливе життя, якщо зараз я чітку бачу, що це не моя країна?»
Про так звані «політичні дебати» у Німеччині добре знають всі, особливо українці. І звідки в них ростуть ноги, чи то з російської пропаганди, чи то з власне німецьких не пропрацьованих досвідів та рештків імперскості – хороше питання. Мені здається, що потроху і з одного, і з іншого. Але цей «розкол» вже багатьом здається проявом хвороби німецького суспільства.
За результатами нещодавнього опитування, опублікованого у «Шпігелі», 22% відсотки опитаних вважають, що Україна має перестати боронитися за допомогою зброї, а 14% виступають за те, щоб віддати території в обмін на «мир». Одним із 5 найбільших страхів німців, згідно іншого опитування, яке провів один із інститутів бундесверу, нарощування мілітарізації займає третій щабель. Так ніби мілітарізація почалася вчора, і з 2014 за дві години польоту від ФРН не точився збройний конфлікт. Ага.
Я ж чим далі тим більше думаю, що з «пацифістами» та «антимілітаристами» просто не можливо говорити. Вони теж по-своєму ватні і глухі до будь-якої аргументації. Звичайно, я б хотіла помилятися.
#переклад
Відразу після колежанка моя сказала «Ненавиджу цю країну!» та жбурнула від себе гарнітуру. Ми ще трохи поговорили після заходу, і вона зізналася: «Нащо мої батьки переїжджали сюди у 90-ті, працювали за ті 20 марок, аби їхні діти мали щасливе життя? Але яке щасливе життя, якщо зараз я чітку бачу, що це не моя країна?»
Про так звані «політичні дебати» у Німеччині добре знають всі, особливо українці. І звідки в них ростуть ноги, чи то з російської пропаганди, чи то з власне німецьких не пропрацьованих досвідів та рештків імперскості – хороше питання. Мені здається, що потроху і з одного, і з іншого. Але цей «розкол» вже багатьом здається проявом хвороби німецького суспільства.
За результатами нещодавнього опитування, опублікованого у «Шпігелі», 22% відсотки опитаних вважають, що Україна має перестати боронитися за допомогою зброї, а 14% виступають за те, щоб віддати території в обмін на «мир». Одним із 5 найбільших страхів німців, згідно іншого опитування, яке провів один із інститутів бундесверу, нарощування мілітарізації займає третій щабель. Так ніби мілітарізація почалася вчора, і з 2014 за дві години польоту від ФРН не точився збройний конфлікт. Ага.
Я ж чим далі тим більше думаю, що з «пацифістами» та «антимілітаристами» просто не можливо говорити. Вони теж по-своєму ватні і глухі до будь-якої аргументації. Звичайно, я б хотіла помилятися.
#переклад
Сьогодні публікую професійний лонгрід
Тут скоро збігає рік відколи як я працюю на німецькому, а точніше, на берлінському ринку конференц-перекладів. Зробила маленький порівняльний аналіз, буде багато несподіванок. Отже, поїхали.
- ринок україно-німецького перекладу в Берліні, ба навіть у Німеччині, невеличкий, працює на ньому бодай двадцятеро осіб, і всі всіх знають
- практично всі, хто працює, жінки. Всі етнічні українки. Німців або німкень з українською як іноземною немає. На відміну від російської (привіт московоцентрична спеціальність "славістика", яку вивчали в німецьких вишах)
- професійний рівень колежанок високий, як безпосередньо у перекладі, так і здебільшого у софт скізл — вміння комунікувати з замовниками, працювати в кабіні тощо. Більшість з колежанок мають німецьку і саме перекладацьку освіту. Це дуже відчутно.
- роботи зараз так багато, що ніхто не встигає її вигрібати, а на українських перекладачів буквально полюють. Що сприяє зростанню ставок.
- доброю практикою на ринку є додавати 30%—50% від гонорару в разі запису або трансляції заходу з перекладом
- бюро організують хаби для онлайн-замовлень, куди колеги з'їжджаються та працюють з одного приміщення. Така робота — це просто кайф, бо продумано все: у кожного свій ноут, гарнітури надають і навіть загортають в гігієнічні мішечки, щоб не передавалися бактерії, а ще є кава-чай та — екстаз! — технік!! Один з таких хабів організували перекладачі для перекладачів, тому тут все настільки круто
- замовлення в цілому поступають більш заздалегідь, ніж в Україні, в середньому — за місяць. Забронювати когось за тиждень вважається дуже стресово та напряжно
- вільні перекладачі платять суттєво більші податки, від 30 до 40%, включно з медичним страхуванням. До того ж, якщо за рік ти перевищищ певну суму доходу, ти стаєш пратником ПДВ. Моя консультантка сказала "не переживайте, у перший рік ви точно не будете сплачувати ПДВ", але я так упоролася по роботі минулого року, що — пабам — я платник ПДВ. Привітайте мене, ага. Де там українські 5% та спрощена система оподаткування?
- всупереч моїм очікуванням, на ринок можна було вийти, не маючи жодних місцевих "папірців", як-от про складений перекладацький екзамен, без підтвердження диплому тощо. Яка була, така відразу згодилася. Це мене неабияк здивувало.
- англо-українські переклади теж бувають, і це подвійний біль для замовників, бо знайти когось на місці з такою мовною парою близько до неможливого
- і — мій персональний біль і водночас ода українському ринку перекладів. У нас набагато краще з загальними стандартами роботи. Навіть не в Києві.
Тут робота в кабіні - рідкісна подія, бо аренда коштує дорого, а пропонуються лише євро-кабіни. Наших рідних шпаківень або акваріумів тут просто немає! Я трохи дослідила це питання, запитавши у різних колег, і мені переповіли, що вони були — колись, але потім перекладачі підійняли бучу проти "фейкових кабін" і домоглися того, щоб вони зникли з ринку, поступившись місцем тургіду. Плили-плили, на березі всралися, прости Господи. Тепер стандартне технічне забезпечення заходу з синхронним перекладом — це тургід у валізці. Його тулять навіть туди, де через нього все піде просто під три чорти, і умовити взяти кабіну дуже складно. З тургідом пропонується робити реле. Також замовники очікують, що перекладач зможе перекласти читку художнього тексту просто на слух, а подекуди просто обйобують на етапі попередніх перемовин. Так наприклад, я домовлялася із замовницею про послідовний переклад, а на майданчику виявилося, що я маю робити нашіптування для семи людей (наше улюблене)
Отакі строкаті висновки. Для мене це про те, що Україна знов виявилася в дечому кращою за матінку Європу, і деякі наші практики не завадить мати й тут. Докладатиму до цього зусиль :)
#переклад
Тут скоро збігає рік відколи як я працюю на німецькому, а точніше, на берлінському ринку конференц-перекладів. Зробила маленький порівняльний аналіз, буде багато несподіванок. Отже, поїхали.
- ринок україно-німецького перекладу в Берліні, ба навіть у Німеччині, невеличкий, працює на ньому бодай двадцятеро осіб, і всі всіх знають
- практично всі, хто працює, жінки. Всі етнічні українки. Німців або німкень з українською як іноземною немає. На відміну від російської (привіт московоцентрична спеціальність "славістика", яку вивчали в німецьких вишах)
- професійний рівень колежанок високий, як безпосередньо у перекладі, так і здебільшого у софт скізл — вміння комунікувати з замовниками, працювати в кабіні тощо. Більшість з колежанок мають німецьку і саме перекладацьку освіту. Це дуже відчутно.
- роботи зараз так багато, що ніхто не встигає її вигрібати, а на українських перекладачів буквально полюють. Що сприяє зростанню ставок.
- доброю практикою на ринку є додавати 30%—50% від гонорару в разі запису або трансляції заходу з перекладом
- бюро організують хаби для онлайн-замовлень, куди колеги з'їжджаються та працюють з одного приміщення. Така робота — це просто кайф, бо продумано все: у кожного свій ноут, гарнітури надають і навіть загортають в гігієнічні мішечки, щоб не передавалися бактерії, а ще є кава-чай та — екстаз! — технік!! Один з таких хабів організували перекладачі для перекладачів, тому тут все настільки круто
- замовлення в цілому поступають більш заздалегідь, ніж в Україні, в середньому — за місяць. Забронювати когось за тиждень вважається дуже стресово та напряжно
- вільні перекладачі платять суттєво більші податки, від 30 до 40%, включно з медичним страхуванням. До того ж, якщо за рік ти перевищищ певну суму доходу, ти стаєш пратником ПДВ. Моя консультантка сказала "не переживайте, у перший рік ви точно не будете сплачувати ПДВ", але я так упоролася по роботі минулого року, що — пабам — я платник ПДВ. Привітайте мене, ага. Де там українські 5% та спрощена система оподаткування?
- всупереч моїм очікуванням, на ринок можна було вийти, не маючи жодних місцевих "папірців", як-от про складений перекладацький екзамен, без підтвердження диплому тощо. Яка була, така відразу згодилася. Це мене неабияк здивувало.
- англо-українські переклади теж бувають, і це подвійний біль для замовників, бо знайти когось на місці з такою мовною парою близько до неможливого
- і — мій персональний біль і водночас ода українському ринку перекладів. У нас набагато краще з загальними стандартами роботи. Навіть не в Києві.
Тут робота в кабіні - рідкісна подія, бо аренда коштує дорого, а пропонуються лише євро-кабіни. Наших рідних шпаківень або акваріумів тут просто немає! Я трохи дослідила це питання, запитавши у різних колег, і мені переповіли, що вони були — колись, але потім перекладачі підійняли бучу проти "фейкових кабін" і домоглися того, щоб вони зникли з ринку, поступившись місцем тургіду. Плили-плили, на березі всралися, прости Господи. Тепер стандартне технічне забезпечення заходу з синхронним перекладом — це тургід у валізці. Його тулять навіть туди, де через нього все піде просто під три чорти, і умовити взяти кабіну дуже складно. З тургідом пропонується робити реле. Також замовники очікують, що перекладач зможе перекласти читку художнього тексту просто на слух, а подекуди просто обйобують на етапі попередніх перемовин. Так наприклад, я домовлялася із замовницею про послідовний переклад, а на майданчику виявилося, що я маю робити нашіптування для семи людей (наше улюблене)
Отакі строкаті висновки. Для мене це про те, що Україна знов виявилася в дечому кращою за матінку Європу, і деякі наші практики не завадить мати й тут. Докладатиму до цього зусиль :)
#переклад
Сиджу собі в інсті, нікого не трогаю. Прилітає у приват повідомлення від незнайомого користувача. Ну, думаю "раскрутка сторінки" або близькосхідні чоловіки знайомитися хочуть. А от і ні.
Написала дівчинка з Барселони, вивчає усний переклад та пише дипломну роботу про переклад, що надається у Європі для українських біженців.
Ми мали розмову по відеозв'язку, вона розповіла, чому обрала таку тему. "Те, що відбувається зараз, важливе не тільки для України" 💔
Я розповіла про свій досвід волонтерських перекладів для українців у німецькомовних країнах. Особливо запам'яталося запитання Бруни (так звати колежанку) про те, як вдається стримувати емоції під час перекладу. Нам же, мовляв, їх проявляти не можна.
Мені одразу згадався випадок на самому початку великої війни, коли під час однієї з промов президента, перекладач розплакався. І це було так людяно, нікому не спало на думку критикувати його за це.
Це була чудова розмова, і я вкотре дуже зворушена тим, скільки людей по всьому світу в різних контекстах цікавляться Україною.💙💛
Сподіваюсь, у Бруни все складеться з final thesis та подальшою кар'єрою.
#переклад
Написала дівчинка з Барселони, вивчає усний переклад та пише дипломну роботу про переклад, що надається у Європі для українських біженців.
Ми мали розмову по відеозв'язку, вона розповіла, чому обрала таку тему. "Те, що відбувається зараз, важливе не тільки для України" 💔
Я розповіла про свій досвід волонтерських перекладів для українців у німецькомовних країнах. Особливо запам'яталося запитання Бруни (так звати колежанку) про те, як вдається стримувати емоції під час перекладу. Нам же, мовляв, їх проявляти не можна.
Мені одразу згадався випадок на самому початку великої війни, коли під час однієї з промов президента, перекладач розплакався. І це було так людяно, нікому не спало на думку критикувати його за це.
Це була чудова розмова, і я вкотре дуже зворушена тим, скільки людей по всьому світу в різних контекстах цікавляться Україною.💙💛
Сподіваюсь, у Бруни все складеться з final thesis та подальшою кар'єрою.
#переклад
Один клієнт, на якого працювала ще в березні, тільки нещодавно оплатив рахунок. Сума була невелика, і я якось тим не переймалася. Вчора отримала на свою аналогову поштову скриньку листа, написаного від руки, від них з вибаченнями.
Такого зі мною, чесно кажучи, ніколи не було.
#переклад
Такого зі мною, чесно кажучи, ніколи не було.
#переклад
Оце знов блог не встигає за життям, а хочеться розповісти про багато важливого. Ну що ж, все по черзі.
Перекладала тут днями заввідділенням психіатрії клініки бундерверу. Поки що ця подія є, мабуть, однією з найцікавіших у кар'єрі.
З того, що запало та лишилося в пам'яті, лікар поділився, що вони класифікують хворих вояків з ПТСР умовно на дві категорії: ті, хто гнівається на зовнішній світ (командирів, уряд) та тих, хто гнівається на себе. Перші зазвичай демонструють добрий прогрес у лікуванні і мають добрий прогноз. Що ж до других... Тут пан лікар зазначив, що переносу злості та негативу на себе сприяє певна структура особистості, коли людина, начебто добра, порядна, хоче допомагати іншим. Але за травматичних обставин така структура обертається проти свого "господаря" та самого його знищує.
Я багато думаю про цей факт відтоді, як про нього дізналася.
А ще, у клініці бундесверу центральним елементом лікування душевних хвороб є не медикаментозні препарати, а психотерапія.
А ще політика закладу урівнює душевні та тілесні травми, набуті під час служби.
Це якась дуже людяна реальність. І було б радісно, якби не ще одна історія, яку я переклала того ранку. Один із рідкісних пацієнтів із психічним розладом + черепно-мозковою травмою, який лікувався у клініці, проходив реабілітацію кілька років, і місяць його лікування коштував 10 000 — 20 000 євро. Скільки таких воїнів в Україні, і де взяти 20 000 на їхню реабілітацію???
#переклад
Перекладала тут днями заввідділенням психіатрії клініки бундерверу. Поки що ця подія є, мабуть, однією з найцікавіших у кар'єрі.
З того, що запало та лишилося в пам'яті, лікар поділився, що вони класифікують хворих вояків з ПТСР умовно на дві категорії: ті, хто гнівається на зовнішній світ (командирів, уряд) та тих, хто гнівається на себе. Перші зазвичай демонструють добрий прогрес у лікуванні і мають добрий прогноз. Що ж до других... Тут пан лікар зазначив, що переносу злості та негативу на себе сприяє певна структура особистості, коли людина, начебто добра, порядна, хоче допомагати іншим. Але за травматичних обставин така структура обертається проти свого "господаря" та самого його знищує.
Я багато думаю про цей факт відтоді, як про нього дізналася.
А ще, у клініці бундесверу центральним елементом лікування душевних хвороб є не медикаментозні препарати, а психотерапія.
А ще політика закладу урівнює душевні та тілесні травми, набуті під час служби.
Це якась дуже людяна реальність. І було б радісно, якби не ще одна історія, яку я переклала того ранку. Один із рідкісних пацієнтів із психічним розладом + черепно-мозковою травмою, який лікувався у клініці, проходив реабілітацію кілька років, і місяць його лікування коштував 10 000 — 20 000 євро. Скільки таких воїнів в Україні, і де взяти 20 000 на їхню реабілітацію???
#переклад
Сезон - це побувати у чотирьох містах за тиждень
Сезон - телефон, червоний від дзвінків та повідомлень
Сезон - три запити на єдиний вихідний
Сезон - п'ять запитів на "порадьте перекладача" на день
Сезон завжди прилітає, немов силікатна цеглина по голові
Привіт, сезоне! Давай двіжувати!
#переклад
Сезон - телефон, червоний від дзвінків та повідомлень
Сезон - три запити на єдиний вихідний
Сезон - п'ять запитів на "порадьте перекладача" на день
Сезон завжди прилітає, немов силікатна цеглина по голові
Привіт, сезоне! Давай двіжувати!
#переклад
Посеред мюнхенського октоберфесту і натовпу людей у Dirndl та Lederhosen зустрівся мені в трамваї щирий німець у футболці з російським кораблем (який іде відомо куди). Звісно, я не могла не зробити комплімент такому високому смаку.
А на фото не він, а Halle 6, мюнхенський культурно-мистецький простір.
#переклад #отсєбятіна
А на фото не він, а Halle 6, мюнхенський культурно-мистецький простір.
#переклад #отсєбятіна
30 вересня для мене - один із найулюбленіших днів року, бо сьогодні міжнародний день перекладу 🤩
Щаслива бути у професії з кожним роком все більше, дякую колегам за підтримку, науку та тепло! Шаную та захоплююся вами!
#переклад
Щаслива бути у професії з кожним роком все більше, дякую колегам за підтримку, науку та тепло! Шаную та захоплююся вами!
#переклад
Ну що, ось і моя Wenigkeit поперекладала сьогодні в Берліні одного високопосадовця на букву Ш.
Якщо будуть у мене онуки, матиму що їм розказати.
#переклад
Якщо будуть у мене онуки, матиму що їм розказати.
#переклад
Їду з фільма "20 днів у Маріуполі" приголомшена. Від фільму і від зустрічі з командою та з героями, яких після фільму перекладала. Трохи бракує слів: і жах, і вдячність, і гордість, і лють, все в одному відчуваю.
Перекладати сьогодні таких людей було великою честю для мене
#переклад
Перекладати сьогодні таких людей було великою честю для мене
#переклад
Почуто на перекладі:
"Пан Х виконавець, композитор і митець, а ще - грибник. Він ходить за грибами, а гриби ходять за ним"
#переклад
"Пан Х виконавець, композитор і митець, а ще - грибник. Він ходить за грибами, а гриби ходять за ним"
#переклад
Café Kyiv цього року відбувалося так, що я несподівано зрозуміла, що танцую посеред холлу і натовпу під "Серце б'ється, серце вже не б'ється в напряженії ліцо", в руках у мене одноразова миска з сирниками в сметані, а поряд підспівують дівчата, які роблять український стендап в Берліні, і я собі думаю, якщо ваша робота не схоже на таке, то навіть не думайте мене кликати. Забувається, що я вже на локації дев'яту годину, а три ще попереду.
Також цього року приїжджала Урсула фон дер Ляйен. Вже в сбані я придумала їй нікнейм - Урсулка Ксеня. Їду, посміхаюсь.
#переклад
Також цього року приїжджала Урсула фон дер Ляйен. Вже в сбані я придумала їй нікнейм - Урсулка Ксеня. Їду, посміхаюсь.
#переклад
Хай воно як, а життя в Німеччині, а тим паче в Берліні загострює оптику бачення всілякої патріархальної фігні, наприклад, в робочому контексті, або ж - безпосередньо в кабіні.
Сексуалізоване ставлення до колежанок з оціночними висловлюваннями на адресу їхнього зовнішнього вигляду і запитаннями про заміжжя. Доторки в кабіні (за плече, на знак того, що робимо take over, але ж не через кожні 15 хвилин). Забирання на себе мікрофона на п'ять хвилин раніше від домовленого як така собі турбота вищої і більш сильної істоти про нижчу і слабшу. При чому, жінка ж не втямить, як вимкнути мікрофон на своєму пульті, бо дурна, треба самому тицяти. Відмовитися від підміни під час послідовного, бо ж не треба мені ще від якогось дівчиська допомоги, на питання, чому відмовляєшся змінитися, сказати, що дівчисько погано перекладає, а тоді ще й зауважити, що й скоропису воно не навчилося.
Колись я б прийняла такі штуки максимум за кумедну дивакуватість, зараз же вони виглядають абсолютно bizarre
#переклад
Сексуалізоване ставлення до колежанок з оціночними висловлюваннями на адресу їхнього зовнішнього вигляду і запитаннями про заміжжя. Доторки в кабіні (за плече, на знак того, що робимо take over, але ж не через кожні 15 хвилин). Забирання на себе мікрофона на п'ять хвилин раніше від домовленого як така собі турбота вищої і більш сильної істоти про нижчу і слабшу. При чому, жінка ж не втямить, як вимкнути мікрофон на своєму пульті, бо дурна, треба самому тицяти. Відмовитися від підміни під час послідовного, бо ж не треба мені ще від якогось дівчиська допомоги, на питання, чому відмовляєшся змінитися, сказати, що дівчисько погано перекладає, а тоді ще й зауважити, що й скоропису воно не навчилося.
Колись я б прийняла такі штуки максимум за кумедну дивакуватість, зараз же вони виглядають абсолютно bizarre
#переклад
#переклад
Є два типи клієнтів, які ніколи не зникнуть, як найбільш пристосовані до існування в навколишній дійсності види.
Тип 1: У нас чотири години на онлайні, але ви попрацюйте одна, бо там "не треба прям слово в слово перекладати"
Тип 2: "Пішов піп по базару посмотрєть койкогого товару": питають напряму, скажуть, що дорого, тоді спитають в агенцій, агенція вийде на тебе - їм дорого, і коли шестеро колег на ринку порадять тебе, вони збагнуть, що всі дороги ведуть в Рим, і погодяться на твою ціну. Але можливо, на той момент ти вже матимеш іншу роботу, перекладати піде репетиторка чиєїсь дитини, і всі знов нарікатимуть на непрофесійний переклад
Є два типи клієнтів, які ніколи не зникнуть, як найбільш пристосовані до існування в навколишній дійсності види.
Тип 1: У нас чотири години на онлайні, але ви попрацюйте одна, бо там "не треба прям слово в слово перекладати"
Тип 2: "Пішов піп по базару посмотрєть койкогого товару": питають напряму, скажуть, що дорого, тоді спитають в агенцій, агенція вийде на тебе - їм дорого, і коли шестеро колег на ринку порадять тебе, вони збагнуть, що всі дороги ведуть в Рим, і погодяться на твою ціну. Але можливо, на той момент ти вже матимеш іншу роботу, перекладати піде репетиторка чиєїсь дитини, і всі знов нарікатимуть на непрофесійний переклад
Пост-прохання про допомогу залу
В мене зріє нефігова втома від професійних комунікацій. За день мені доводиться писати кілька десятків повідомлень/електронних листів (і це тільки по роботі): узгодити замовлення, відписатися про отримання матеріалів/цінних вказівок, паралельно - діалоги з напарниками. Це якщо немає змін у замовленні, і ви все швидко погодили. Зараз у мене клієнт, який мене "комунікує" протягом 10 днів, наче підтвердив, але щодня якісь зміни й нові домовленості.
Але це не все. Окрема стаття - коли не можеш вийти на замовлення. Тоді що? А порекомендуйте перекладача. Або порекомендуйте перекладача у Харкові або ще такого роду дружні консультації.
Колеги, у вас теж так?
Вам так норм?
Буду дуже вдячна за лайфхаки, як вигрібати це все. Бо щось від сигналу повідомлення мене вже тіліпає
#переклад
В мене зріє нефігова втома від професійних комунікацій. За день мені доводиться писати кілька десятків повідомлень/електронних листів (і це тільки по роботі): узгодити замовлення, відписатися про отримання матеріалів/цінних вказівок, паралельно - діалоги з напарниками. Це якщо немає змін у замовленні, і ви все швидко погодили. Зараз у мене клієнт, який мене "комунікує" протягом 10 днів, наче підтвердив, але щодня якісь зміни й нові домовленості.
Але це не все. Окрема стаття - коли не можеш вийти на замовлення. Тоді що? А порекомендуйте перекладача. Або порекомендуйте перекладача у Харкові або ще такого роду дружні консультації.
Колеги, у вас теж так?
Вам так норм?
Буду дуже вдячна за лайфхаки, як вигрібати це все. Бо щось від сигналу повідомлення мене вже тіліпає
#переклад
Повернулася до до24лютневої практики ведення таблички клієнти-замовлення, і мене так засмотктало опасноє смоктало, що оце тільки відійшла від компа. Дуже пізнавально! Наприклад, стало зрозуміло, чому я останнім часом хочу сидіти вдома і смажити сирники, а бо лютий був по роботі такий лютий, що близько до екстриму. Ну і відмітила певний поступ: більше не накопичую авгієві стайні невиставлених рахунків. І хоч питання із комунікаціями все ще відкрите, але ж є за що себе похвалити.
На фото, тим часом, робота, яку я отримала у подарунок на ДН від художниці Марії Крутоголової. Це картопелька у пошуках сенсів. До неї додавалася прикраса у вигляді зірочки, яка вказує картопельці шлях. Класно, коли маєш друзів митців, вони можуть робити отакі концептуальні подарунки.
На правах реклами сторінка Марії отут: https://www.instagram.com/art_kruto?igsh=NzFhdnJzMGlocDJ1
#переклад
На фото, тим часом, робота, яку я отримала у подарунок на ДН від художниці Марії Крутоголової. Це картопелька у пошуках сенсів. До неї додавалася прикраса у вигляді зірочки, яка вказує картопельці шлях. Класно, коли маєш друзів митців, вони можуть робити отакі концептуальні подарунки.
На правах реклами сторінка Марії отут: https://www.instagram.com/art_kruto?igsh=NzFhdnJzMGlocDJ1
#переклад