Їду з фільма "20 днів у Маріуполі" приголомшена. Від фільму і від зустрічі з командою та з героями, яких після фільму перекладала. Трохи бракує слів: і жах, і вдячність, і гордість, і лють, все в одному відчуваю.
Перекладати сьогодні таких людей було великою честю для мене

#переклад

В. воює, але лайкає в інстаграмі котиків, їжачків та інших милих тварин. Я не знаю, як він примудряється це робити. Але коли я бачу його лайки, я знаю, що він живий

Разом із українським простором в Берліні Nest UA ми розпочали німецькі розмовні клуби, участь - донат на ЗСУ.
Минулої п'ятниці провели перший захід. Були як українки, так і одна француженка і одна американка, що хотіли попрактикувати свою німецьку. Ми назбирали грошенят, які я сьогодні відправила в Україну.

Працівниця банку попалася росіянка. У моєму паспорті бачить місце видачи - Харків.
"Оооо! Харьков, Харькова же больше нет".
Я: "Как нет, если я там месяц назад была?"
Німа сцена.

П.С. Так, я дійсно трохи інкогніто вдруге була в Харкові. Все розповім!

Ось цю багатоповерхівку на вулиці Наталії Ужвій в Харкові, символ нашого опору та найбільш постраждалу від обстрілів по Салтівці навесні 2022 року міська влада збирається зносити.
Як і з фонтаном із мавпами (якщо не знаєте, що це, погугліть), ніхто не питав нічиєї думки. Ніхто навіть не припустив, що цей дім можна залишити як пам'ять, історію.
Прикро це.

Почуто на перекладі:
"Пан Х виконавець, композитор і митець, а ще - грибник. Він ходить за грибами, а гриби ходять за ним"

#переклад

Філологічно-соціологічно-гендерне

Минулої п“ятниці провели друге Шпрах-кафе за домовленою попередньо темою – гендер у німецькій мові. Готуючись до події, я замислилася над гендерним питанням у німецькій мові і паралельними процесами в українській.
Отже у німецькомовній спільноті, як і у нас, довкола гендеру точаться неабиякі суперечки. Якщо спростити, то зводяться вони до двох питань.
1. Я слід передавати гендер, перш за все на письмі, але й в усному мовленні теж. Як написати «студенти і студентки»: «Student_innen», «Student/innen» або «Student*innen»? Або два окремих слова? Усталеного варіанту немає, і це непокоїть.
2. Чи варто взагалі передавати той гендер, якщо слово Lehrer і так, наче, передає сенс, що йдеться про вчительок, і про вчителів. Тобто існують поборники generativer Masculinum – „загального чоловічого роду“, що позначав би одним словом осіб всіх гендерів.

Цікаво подумати про вище окреслені питання, але ще цікавіше, що в Україні дискусія «про фемінітиви» (до речі, ми звикли її називати не дискусією про гендер в мові, а саме про фемінітиви), суттєво відрязняється від німецької. Викладу кілька своїх міркувань.

1. У нас навіть найзатятіші «противники фемінітивів» не пропонують відкотитися назад до загального чоловічого роду, тобто в чоловічому роді вживати назви професій «вихователька», «секретарка», «вчителька». Пропонується фемінітиви на позначення певних професій залишити, як є, і не утворювати нових. В той час як у німецькій мові ми не бачимо фемінітивів іменників на позначення «традиційно жіночих професій». Суфікс -in наразі необхідно приєднювати до всіх назв професій чи занять, і немає поділу на «нові» та «старі» фемінітиви. Тобто, умовно, «прибиральниця» та «президентка» у німецькій мові сприймаються однаково.
2. Немає в німецькій того феномену, коли для мовців фемінітив на позначення професії звучить "менш професійно", ніж чоловічий відповідник. Можливо, це пов'язано з тим, що такі фемінітиви використовують в офіційних документах.
3. Для утворення фемінітивів у німецькій мові використовується лише один суфікс -in, і він не має інших конотацій, окрім як позначення жіночого роду. На відміну від розмаїття асоціацій, які викликають в українців суфікси фімінітивів. Як от один молодий чоловік у ту пору, коли я ще ходила на тіндер- побачення, який сказав, що суфікс «-иня» у нього асоціюється виключно зі словом «богиня», тому фемінітиви на кшталт «маркетологиня» він сприймає як зверхність.

До речі, зі слова «членкиня» німці теж не кепкують, бо мова має на цей випадок слово das Mitglied, що є гендерно нейтральним.

Цієї суботи у Відні почитаю уривок зі свого роману на музично-літературній події. Зберемо трохи донатів на допомогу внутрішньо-переміщеним українцям. Якщо ви цими вихідними у Відні, приходьте, буду рада побачитися

В Берліні справжня зима! Мене так тішить сніг, він для мене набув якогось сакрального значення, бо сніг - це про дім, як виявилося.
А ще я сьогодні вперше почула від живої німкені вислів Schneeballschlacht machen (гратися в сніжки). Я була певна, що цей вислів існував тільки в моєму підручнику з німецької мови за 6 клас 😂

А тепер моєму другові та колезі потрібно трохи ваших донатів.

Будь ласка, підтримайте збір


https://send.monobank.ua/jar/9C6NDviT9J

У всіх December, у всіх annual report, а я одна...

Сидимо з Д. на кухні, я розповідаю про техніку на одному заході:
"Було, значить, дві кабіни, одна нормальна, а друга - саморобна"
Д: "Попаяна?"
Я: "Ага. Бюро перекладів "Попаяна кабіна"

Тим часом робота відроблена, застуда підхоплена та майже поборена, а свята наближаються. Щось іще сюди напишу.
Всіх обійняла!

Я доначу, сьогодні зранку компульсивно доначу. Кажуть, донать тільки знайомим, а у мене купа знайомих, кому задонатити: на різні підрозділи, на пострвждалу від обстрілу волонтерку, на альма матер, яку вчергове покорьожили jobani сусіди. Я репощу, я домовилися, що писатиму про Ха ще статтю (хоч, кажуть, про Україну вже мало читають), Віче робить демонстрацію під Відомством федерального канцлера, і я туди піду з великим прапором і буду вимагати зброї.
Для цих незручна і травмована, для тих зрадниця, роби-не-роби, а що зміниться, будеш менше себе пожирати за те, в чому винні нелюди без совісті.
Роби-не-роби
Роби

На звірячі новини реагую провиною, соромом. А що ти зробила, щоб не летіли ті ракети?
А чому ти кажеш, що тобі погано, тобі не пофіг? Ти ж поїхала, та ти ж уже не справжня харків'янка, всі справжні вже давно додому повернулися. Он і президент каже, обирай, ти або біженець, або громадянин. Сидиш хайпуєш там у вишиванці на Берліщині, еге ж.
І біженка з тебе теж погана, ведеш себе якпопало, що за смуток на лиці, чого така зла та невдоволена, шо ми тут в новорічну ніч граємося у війнушку, іди лікуй птср, скажи спасібо, що тебе вопще не вигнали звідси, а між нами кажучи, ви самі винні, бо не маєте ж шансів проти другої армії світу.
Все, буду сидіти в кутку і скролити телеграм

Вийшла моя четверта стаття для MDR
Німецькою, прогоніть її через перекладач, якщо це потрібно.
Deepl нормально рішає, до речі

https://www.mdr.de/nachrichten/welt/osteuropa/politik/ukraine-krieg-charkiw-raketen-bomben-angriffe-100.html

Хочу зробити тут кілька постів про токсичну провину, про яку я попередньо писала. Міркувала на цю тему багато цими днями, отже якщо комусь цікаво, не перемикайтеся (хоча я б, звичайно, бажала, щоб це нікому не було цікаво, в сенсі, щоб ніхто з таким зтикався).
Фраза, яка поміняла для мене все:
"Поїдаючи себе зсередини, ти граєш на руку путіну"
Геніально!

Я шалено сумую за попереднім життям. Зізнаватися в такому зараз — щось типу сказати відверто, що ти гризеш нігті. Заняття то, мовляв, вкрай неконструктивне. І хоч у цьому житті сталося і стається купа хорошого, тим не менш я шалено сумую за тим часом, коли мене цікавили здебільшого танці, секс і чоловіки. ахахах зараз здається, що то було найбезтурботніше в світі життя, позбавлене занадто глибоких думок і досвідів. Та чи було воно дійсно таким? Ось у чому питання

Не про Харків
Коли я зрозуміла, що планую щотижневу здачу пфанду - а попросту пляшок, з-під мінеральної води, вода з-під крану питна, але огидна, тому я накопичую порожні пляшки - до мене дійшло, що щось не те. Канал в інстаграмі під назвою "Смішний іноземець" (це не реклама) на цю тему висловився карколомним мемасом: народжений надто пізно, щоб мати нерухомість, надто рано, щоб бути зіркою тік-току, але як раз вчасно, щоб здавати пфанд. Хаха.
Не смішно. Я втекла в гори і читала тут Слово про Ігорів похід, а також "Милість Божию", бароковий твір невідомого автора про Богдана Хмельницького (Польща - саме те місце, щоб про нього читати). Мене вразило те, що у творі Хмельницького звеличують за укладення унії з Московією. А ще вразив частий вжиток слова "тебі". Я була впевнена, що цю форму вивели на світ Божий Курган і Агрегат, надихнувшись зміївською говіркою.

Мабуть що так, у мене є передчуття скорих обстрілів. За день-два до того настає якийсь тужливо-ностальгічний, сентиментальний стан, і частіше думається про те, як круто було б все ж таки жити вдома. Вірна ознака, що невдовзі буде прильот.
А напередодні обстрілу 29 грудня 22 ракетами мені взагалі наснився будинок у вогні, ніби я там жила, але вийшла як раз незадовго до пожежі. Яскраво чула уві сні, як гуде полум'я, бачила, як падають перекриття.
Внаслідок попереднього обстрілу зруйновано заклад, з яким у мене багато в житті пов'язано, серед іншого - численні переклади у класних конференц-залах. Заклад, тим часом, знову запрацював.
А сьогодні, прокинувшись від дуже реалістичного, просто 5Д сну про Ха, я вже знала, про що це

Тут на районі у пекарні нова працівниця. Чорнява, не схожа на німкеню. Німецька у неї теж явно не рідна, вона б могла бути турчанкою або звідкись з арабського світу, але ті зазвичай знають мову краще. Щойно вона не зрозуміла, який саме я замовила сендвіч, і що він не з собою, а "щоб тут з'їсти". Передає мені замовлення руками з довгим червоним манікюром, і я розумію - так, Україна, рідна ненька. Одна з тих, кого випхав на роботу джоб центр після екзамену B1.
Сідаю за столик і чую її розмову із іншою працівницею пекарні, місцевою:
- Мій син так переживає.
- Чому?
- У нас вдома війна.
- А. А скільки ви вже тут?
- Два роки.
- То чого він переживає?

Завіса

Не моє
#чиєсь

Ділюся статтею директорки Українського інституту в в Лондоні

https://amp.theguardian.com/world/2024/jan/25/ukraine-fatigue-why-im-fighting-to-stop-the-world-forgetting-us?fbclid=PAAabRLbKkFA3VbsmrIlJB9xknC35qMVC9N4BZJCwU7lD48AhOeMR9splaGrg