Уявіть собі, як виглядають соковиті золотисті деруни на тарілці, як спокусливо пахне засмажена картопелька. А гарячий сир, який тягнеться за шматочком деруна!
Спочатку, усі маленькі кулінарі, з одягнутими у жовтенькі фартушки та шапочки, вивчали рецепт американських хашбраун. Вони слухали про цю смачну страву та дивилися, як її готувати.
Діти ретельно готували картоплю, вичавлювали з неї сік, додаючи солі та спецій, а потім рівномірно розкладали картоплю на листі для запікання, додавали сир і виливали сире яйце. Все це потім відправлялося в духовку для запікання.
Протягом процесу приготування, діти розвивали свої кулінарні навички та вчилися спільній роботі, яка є надзвичайно важливою у процесі реабілітації.
Але це ще не все! Керівниця кулінарної студії, пані Світлана, приготувала для них ще одну особливу страву - карамелізований бекон. Ця страва неймовірно смачна і надає стравам вишуканого смаку.
У кожної дитини у кулінарній студії є свої кулінарні інструменти, і вони навчилися готувати та прикрашати страви. Вони прикрашали готові хашбрауни ніжними перами цибулі та насінням, роблячи страву справжнім шедевром.
Готуючи ці смачні страви, діти отримали не тільки задоволення від смаку, а й важливі навички, які допомагають їм стати більш самостійними та соціально активними. Реабілітаційний процес в Іоанновому центрі не тільки поліпшує фізичний стан дітей, але й заповнює їхні життя смачними моментами та навичками.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Якщо Вас не нудить від синодальних рішень і мовчання, то Ви - не котик.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Google Play
Військовий Требник - Apps on Google Play
Military Trebnyk of the Ukrainian Orthodox Church
😱😱😱😱😱😱😱
І ПРО ЧОРНУ НЕВДЯЧНІСТЬ І БЕЗУМСТВО НЕНАВИСТІ
Ви бачили 16 листопада відео з Черкаської єпархії про намагання силою перевести монастир Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ у ПЦУ.
Тепер до подробиць.
По документам там не монастир, а звичайна парафія. Просто при парафії функціонує маленька чернеча громадочка з 8-ми сестер. Їм всім за 60-70 років. Мешкають вони в корпусі при храмі. Настоятелем парафії, як не дивно, є єпископ. Це вікарний єпископ Черкаської єпархії Іоанн. Всі, з ким я спілкувався, говорять про те, що Іоанн - дуже простий у спілкуванні єпископ, україномовний, патріотичний і від всього серця люблячий Україну і людей. Його рід походить з тієї ж Черкащини, де він і служить.
З сестрами вони харчуються від того, що самі вирощують на городині і консервують. Живуть дуже простим і справжнім чернечим життям. На жаль, ніколи не бачив єпископа Іоанна. В таких людей треба вчитися смиренню та любові. Допомагають Іоанну в чернечій громаді ієромонах і троє послушників- чоловіків, які пораються з важкою чоловічою роботою.
Єпископ Іоанн гарно дбає про храм. Кілька років вже триває його розпис.
о. Йосип Засанський також священствує в цьому храмі. Разом з єпископом Іоанном вони служать в цьому храмі вже більше 12-ти років. о. Йосип Засанський вже був героєм нашого каналу із-за однієї своєї незграбної проповіді: https://yangx.top/veseliy_pip/3582
⬇️
І ПРО ЧОРНУ НЕВДЯЧНІСТЬ І БЕЗУМСТВО НЕНАВИСТІ
Ви бачили 16 листопада відео з Черкаської єпархії про намагання силою перевести монастир Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ у ПЦУ.
Тепер до подробиць.
По документам там не монастир, а звичайна парафія. Просто при парафії функціонує маленька чернеча громадочка з 8-ми сестер. Їм всім за 60-70 років. Мешкають вони в корпусі при храмі. Настоятелем парафії, як не дивно, є єпископ. Це вікарний єпископ Черкаської єпархії Іоанн. Всі, з ким я спілкувався, говорять про те, що Іоанн - дуже простий у спілкуванні єпископ, україномовний, патріотичний і від всього серця люблячий Україну і людей. Його рід походить з тієї ж Черкащини, де він і служить.
З сестрами вони харчуються від того, що самі вирощують на городині і консервують. Живуть дуже простим і справжнім чернечим життям. На жаль, ніколи не бачив єпископа Іоанна. В таких людей треба вчитися смиренню та любові. Допомагають Іоанну в чернечій громаді ієромонах і троє послушників- чоловіків, які пораються з важкою чоловічою роботою.
Єпископ Іоанн гарно дбає про храм. Кілька років вже триває його розпис.
о. Йосип Засанський також священствує в цьому храмі. Разом з єпископом Іоанном вони служать в цьому храмі вже більше 12-ти років. о. Йосип Засанський вже був героєм нашого каналу із-за однієї своєї незграбної проповіді: https://yangx.top/veseliy_pip/3582
⬇️
⬆️ В о. Йосипа є два сини: Назар і Рафаїл.
Єпископ Іоанн зіграв певну роль у житті Назара Засанського. Саме Іоанн допоміг йому вивчитися в Полтавській семінарії УПЦ. Згодом єпископ Іоанн повінчав Назара з його дівчиною. Після цього Назар перейшов в ПЦУ, висвятився там у священники і був призначений на парафію в Черкасах.
Єпископ Іоанн зіграв певну роль і у житті молодшого сина Йосипа Засанського - Рафаїла. Саме єпископ Іоанн постригав його в іночество, згодом - постригав в монашество, ще згодом - рукопокладав в ієродіякона. Через певний час Рафаїл, як і його брат, перейшов в ПЦУ, став священником і викладачем Львівської семінарії ПЦУ. У серпні цього року о. Рафаїла перевели на Черкащину і призначили капеланом. Для чого? Читайте далі.
16 листопада єпископ Іоанн разом з о. Йосипом зранку відслужили літургію та причастились з однієї Чаші. Пішли на трапезу, де з однієї каструлі разом їли борщ. Розмовляли, посміхались, о. Йосип взяв благословіння у єпископа Іоанна.
А вже о 15.00 до чернечої громадочки вірвались сини Засанські разом з якимось військовими. Почалося те, що Ви бачили на відео. Засанські-сини зʼявились з новими замками і намагалися захватити храм. Весь цей час їх батько- священник УПЦ о. Йосип Засанський сидів, тремтячи, у вівтарі. Бо приймав участь у підготовці всього цього «дійства».
Як виявилося, черкаський архієрей ПЦУ вже призначив Йосипа Засанського настоятелем цієї парафії. При цьому сини Засанського розмахували протоколом якихось парафіяльних зборів, про які ніхто не знав, на яких ніхто не був і які проходили в якомусь офісі «Рога і копита».
- Забирайтесь звідсіля - кричали Засанські-сини, розмахуя цією фількіною грамотою.
Засанських -синів супроводжували доволі агресивні особи, які представилися військовими.
- Нам нікуди йти на ротацію. Тож ми приїдемо і заселимося в цей корпус,- погрожували вони старим монашкам.
- Куди їм йти?! У трьох сестер взагалі немає ніякого житла,- відповів їм єпископ Іоанн. - Будете зі старими монашками разом в келіях жити?
Колотнеча продовжувалася. І, врешті решт, єпископ Іоанн промовив:
- Куди ми в зиму підемо зі старими сестрами? Не гнівіть Бога!
- Ми даємо вам 5 днів. Через 5 днів ми прийдемо і викинемо вас всіх просто на вулицю, - відповів єпископу Іоанну о. Назар Засанський.
Храм та монашу громадочку вдалося відстояти. Після інциденту розпочалася служба. Але Засанські повернуться.
І старший Йосип, який 12 років причащався з Іоанном з однієї Чаші і разом з ним ділив їжу. І йде, як той, хто їв разом з Христом, але виношував план зради, як написано: «хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене» (Мф. 26, 23).
І його сини.
І той Назар, якому Іоанн допоміг вивчитися на священника і повінчав.
Щоб тепер прийняти від нього знущання, цькування та погрози розправи, як написано: «Плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках.» (Мф. 26, 67)
І той Рафаїл, який прийняв від руки Іоанна постриги в іночєство та монашество та дияконську хіротонію. Щоб через 5 днів той Рафаїл міг виволокти Іоанна із храму, як написано: «І, схопивши Павла, потягли його геть з храму, i негайно було зачинено дверi.» (Деян. 21, 30).
Що ж…
Колись перед своїм вигнанням святитель Іоанн Златоуст сказав на проповіді влучне пророцтво про самого себе: «Іродіада знову біснується, знову лютує, знову витанцьовує, знову вимагає від Ірода голову Іоанна Хрестителя! Знову Єзавель хоче захопити виноградник Набутея і вигнати святого Іллю в гори.» (На усікновіння, 1).
Тепер єпископ Золотоніський Іоанн питиме чашу Златоуста: «Засанські знову біснуватимуться, знову лютуватимуть, знову витанцьовуватимуть, знову вимагатимуть голову Іоанна! Знову зло хоче захопити виноградник Божий і вигнати Іоанна геть.»
Помолимось за єпископа Іоанна і його маленьку чернечу громадочку.
І за напоумлення Засанських. Може ж, прокинуться від свого чорного сну…
Єпископ Іоанн зіграв певну роль у житті Назара Засанського. Саме Іоанн допоміг йому вивчитися в Полтавській семінарії УПЦ. Згодом єпископ Іоанн повінчав Назара з його дівчиною. Після цього Назар перейшов в ПЦУ, висвятився там у священники і був призначений на парафію в Черкасах.
Єпископ Іоанн зіграв певну роль і у житті молодшого сина Йосипа Засанського - Рафаїла. Саме єпископ Іоанн постригав його в іночество, згодом - постригав в монашество, ще згодом - рукопокладав в ієродіякона. Через певний час Рафаїл, як і його брат, перейшов в ПЦУ, став священником і викладачем Львівської семінарії ПЦУ. У серпні цього року о. Рафаїла перевели на Черкащину і призначили капеланом. Для чого? Читайте далі.
16 листопада єпископ Іоанн разом з о. Йосипом зранку відслужили літургію та причастились з однієї Чаші. Пішли на трапезу, де з однієї каструлі разом їли борщ. Розмовляли, посміхались, о. Йосип взяв благословіння у єпископа Іоанна.
А вже о 15.00 до чернечої громадочки вірвались сини Засанські разом з якимось військовими. Почалося те, що Ви бачили на відео. Засанські-сини зʼявились з новими замками і намагалися захватити храм. Весь цей час їх батько- священник УПЦ о. Йосип Засанський сидів, тремтячи, у вівтарі. Бо приймав участь у підготовці всього цього «дійства».
Як виявилося, черкаський архієрей ПЦУ вже призначив Йосипа Засанського настоятелем цієї парафії. При цьому сини Засанського розмахували протоколом якихось парафіяльних зборів, про які ніхто не знав, на яких ніхто не був і які проходили в якомусь офісі «Рога і копита».
- Забирайтесь звідсіля - кричали Засанські-сини, розмахуя цією фількіною грамотою.
Засанських -синів супроводжували доволі агресивні особи, які представилися військовими.
- Нам нікуди йти на ротацію. Тож ми приїдемо і заселимося в цей корпус,- погрожували вони старим монашкам.
- Куди їм йти?! У трьох сестер взагалі немає ніякого житла,- відповів їм єпископ Іоанн. - Будете зі старими монашками разом в келіях жити?
Колотнеча продовжувалася. І, врешті решт, єпископ Іоанн промовив:
- Куди ми в зиму підемо зі старими сестрами? Не гнівіть Бога!
- Ми даємо вам 5 днів. Через 5 днів ми прийдемо і викинемо вас всіх просто на вулицю, - відповів єпископу Іоанну о. Назар Засанський.
Храм та монашу громадочку вдалося відстояти. Після інциденту розпочалася служба. Але Засанські повернуться.
І старший Йосип, який 12 років причащався з Іоанном з однієї Чаші і разом з ним ділив їжу. І йде, як той, хто їв разом з Христом, але виношував план зради, як написано: «хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене» (Мф. 26, 23).
І його сини.
І той Назар, якому Іоанн допоміг вивчитися на священника і повінчав.
Щоб тепер прийняти від нього знущання, цькування та погрози розправи, як написано: «Плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках.» (Мф. 26, 67)
І той Рафаїл, який прийняв від руки Іоанна постриги в іночєство та монашество та дияконську хіротонію. Щоб через 5 днів той Рафаїл міг виволокти Іоанна із храму, як написано: «І, схопивши Павла, потягли його геть з храму, i негайно було зачинено дверi.» (Деян. 21, 30).
Що ж…
Колись перед своїм вигнанням святитель Іоанн Златоуст сказав на проповіді влучне пророцтво про самого себе: «Іродіада знову біснується, знову лютує, знову витанцьовує, знову вимагає від Ірода голову Іоанна Хрестителя! Знову Єзавель хоче захопити виноградник Набутея і вигнати святого Іллю в гори.» (На усікновіння, 1).
Тепер єпископ Золотоніський Іоанн питиме чашу Златоуста: «Засанські знову біснуватимуться, знову лютуватимуть, знову витанцьовуватимуть, знову вимагатимуть голову Іоанна! Знову зло хоче захопити виноградник Божий і вигнати Іоанна геть.»
Помолимось за єпископа Іоанна і його маленьку чернечу громадочку.
І за напоумлення Засанських. Може ж, прокинуться від свого чорного сну…
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Чим себе виправдовують митрополити Феодосій, Павло і Лука? Тим же, чим себе виправдовував дідусь Михаїла Боярського та Олександр Невський. Про це пише Тетяна Деркач:
🔵 «Випадкового дізналась, що відомий z-актор Михайло Боярський по бабусі походить з козацької старшини Охтирського козачого полку, а його дідусем був обновленський митрополит Іванівський і Кінешемський Олександр Сегенюк (є сторінка в вікіпедії). Сегенюк-Боярський був заарештований за доносом іншого обновленського митрополита за антирадянську агітацію та об'єднання навколо себе «реакційно і фашистськи налаштованої» частини обновленського духовенства (при всій лояльності Сегенюка до більшовиків і навіть співпраці). В 1937 р. був розстріляний. Ще раз: за антирадянську агітацію та організацію реакційної фашистськи налаштованої групи духовенства.
І така метаморфоза онука...
Ще про Сегенюка знайшла:
Священник Сергий Желудков вспоминал со слов своего знакомого об одном из эпизодов жизни Боярского. Когда отец Александр, уже будучи обновленцем, говорил проповедь
вдруг его прервали из народа возгласом: «Знаем мы вас! Все вы на Гороховую бегаете!»… На Гороховой улице было здание ВЧК-ОГПУ. Реакция священника была мгновенна. Он прервал проповедь и ответил с горячей убеждённостью: «Александр Невский тоже в Орду ездил. Надо было ему — и ездил. И мы: надо нам — вот мы и бегаем!»…🔵
Тож сучасний шлях промосковських митрополитів УПЦ- постійно бігати в Орду та погоджувати з ординцями свої дії. Але їх шлях - це не шлях Церкви. Їх шлях - це результат спотвореної духовності, коли забувається про любов та милість. Натомість памʼятається про політичні конструкти, владу та гроші.
І така метаморфоза онука...
Ще про Сегенюка знайшла:
Священник Сергий Желудков вспоминал со слов своего знакомого об одном из эпизодов жизни Боярского. Когда отец Александр, уже будучи обновленцем, говорил проповедь
вдруг его прервали из народа возгласом: «Знаем мы вас! Все вы на Гороховую бегаете!»… На Гороховой улице было здание ВЧК-ОГПУ. Реакция священника была мгновенна. Он прервал проповедь и ответил с горячей убеждённостью: «Александр Невский тоже в Орду ездил. Надо было ему — и ездил. И мы: надо нам — вот мы и бегаем!»…
Тож сучасний шлях промосковських митрополитів УПЦ- постійно бігати в Орду та погоджувати з ординцями свої дії. Але їх шлях - це не шлях Церкви. Їх шлях - це результат спотвореної духовності, коли забувається про любов та милість. Натомість памʼятається про політичні конструкти, владу та гроші.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
«"Як можна зносити пам'ятник Пушкіну, це шариковщина, нацизм, він великий поет кококо".
На малюнку знизу поет, на честь якого в Україні названо ціле місто. Овідіополь на Одещині. Так, цю назву місто отримало завдяки Катерині ІІ, але це була насправді цікава історична відсилка.
Бо недалеко від Овідіополя, у сучасному румунському місті Констанца, а тоді - 2 тисячі років тому - у римському місті Тома провів останні роки життя один з найвеличніших поетів свого часу - Публій Овідій Назон. Звісно, навколо самого Овідіополя ще 18 століття сформувалася легенда, що насправді ("насправді") Овідія було поховано саме тут. Хоча це, звісно, вигадка. Бо подробиці життя Овідія нам більш-менш відомі. І він помер на території сучасної Румунії.
Але. Можливо - цілком можливо - що Овідій бував на території, яка потім стане Україною. Приблизно як Пушкін, проїздом. Враховуючи, що латина на історію людства, на історію мов вплинула набагато більше, ніж російська чи українська, а також враховуючи що Овідій був набагато більш значущим поетом для світової історії ніж Пушкін, цілком доречним, за логікою захисників “меморалізації Пушкіна” на території України, було б назвати на честь Назона десь 500 проспектів і встановити десь 1000 памятників.
Це я до чого. Так вже склалося що на території України випадково є місто, назване на честь великого римського поета. Який представляв римский імперський проект. Але римський імперський проект помер 29 травня 1453 року. І ніколи нам не загрожував.
А ось російський імперський проект, який оспівував Пушкін і який оспівували ЗА ДОПОМОГИ міфологізації Пушкіна ще живий. Тому ні, нам не треба 500 проспектів Овідія Назона. І нам не треба ЖОДНОГО меморалізованого Пушкіна. Як мінімум до часу, поки російський імперський проект живий. А потім - я впевнений - сама ідея меморалізації національного поета іншої нації буде виглядати дивно.»
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
https://tass.ru/obschestvo/19322883
https://kuraev.link/blog110767651
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
TACC
В РПЦ заявили, что епархии новых регионов просили о переходе под омофор патриарха
Глава Среднеазиатского митрополичьего округа митрополит Ташкентский и Узбекистанский Викентий уточнил, что сейчас РПЦ в новых регионах восстанавливает храмы, помогает с литературой и организационны...