У формі, змісті, зворотному зв’язку, образах, жартах, реакціях, у кількості повідомлень. Без поваги уже не працює так, як раніше. Навіть зі значною знижкою

Риторичне «Ти мене поважаєш?» поступилось ствердному «Я тебе поважаю. І себе теж». Все, що ображає, принижує, знецінює, розділяє, применшує чи зневірює, стрімголов втрачає. В усіх сенсах. Ви не будете їсти в розпіареному ресторані, якщо там несмачно чи неохайно. І не стоятимете в черзі за послугою туди, де на рецепції «шонада»

✨Повага — це не лише про недвозначний зміст, чітку мету, зрозумілі формулювання, ключові повідомлення та якісний текст

Тут варто визначитися, що саме ми поважаємо, а й зізнатися, що зневажаємо. І, цілком можливо, комунікувати і це. А для багатьох саме трансляція цінностей, як таких, і стане одним з (чи єдиним) елементів комунікаційного пазла

Повага тепер це про дистрибуцію, повноту, вчасність та якість контенту

⏺ Все видно і чутно, а формати адаптовані для комфортного споживання
⏺ Все важливе є одразу. І не доводиться випрошувати адресу, інфо, контакти, розмірну сітку, курс валют тощо
⏺ Контенту рівно стільки, щоб одразу подивитись/почитати, а не зберегти в чергову папку зі збереженим, яку ніхто ніколи не відкриє
⏺ Вчасно —  комунікація з позиції поваги —  допомогти клієнту почуватися проінформованим. Заплановане може піти не за планом. Або і ніколи не піти
⏺ Частота і наполегливість —  це не завжди про повагу. Навіть навпаки. Надокучливі розсилки про «чортішо», які важать 1/3 пошти, дивні повідомлення та дзвінки з «у нас для вас унікальна пропозиція» — це не про повагу. Це бісить
⏺ Зворотний зв'язок та #щосьпішлонетак. Здається, що з фрази: «Всі люди помиляються, ми —  теж, а тому — перепрошуємо і отак пропонуємо вийти з позапланової ситуації», ми вивчили лише ту частину, що закінчується на «ми теж». І це —  найбільша зона росту. Бо ті, хто вимагають до себе поваги, повертаються до тих, хто визнає помилки. Вголос. І вирулює з факапів

Повага —  це про авторське право і про вибачення, якщо надурили/помилились чи образили. Це - тримати в голові болі і мрії тих, хто не повернеться, аби ми тут могли імітувати життя. Комунікація, після якої захочеться помити руки, звісно, теж залишиться. Але ті, хто поважають себе, не продукуватимуть те, від чого буде соромно