Іван Карпенко-Карий: батько українського театру

Іван Карпенко-Карий, безумовно, видатний діяч театру та драматург. Однак сучасне сприйняття його діяльності схиляє людей, незнайомих із його творчістю, вірити, мовляв, уся його творчість є націоцентричною. Ми ж, своєю чергою, розповімо вам, чому ідея всього його життя заходить за рамки цього явища й чому вона знаходить відгук у серцях людей, які навіть не знайомі з українською дійсністю.

Герой нашого посту і справді ставив на чільне місце персонажів переважно українського походження. Причому робив це він як для панів, так і для їхньої прислуги й навіть для наймитів. А з огляду на той факт, що добробут кожного з них безпосередньо залежав від відсутності цього добробуту в іншого, то у такий спосіб Іван Карпович розкривав проблему присутності двох націй усередині, здавалося б, єдиної нації. У випадку з його дійсністю, яка, зрештою, з нашою різниться хіба що формально, можна виділити націю трудящих і націю експлуататорів.

Для більшої наочності наших слів ми рекомендуємо до ознайомлення комедію під назвою «Хазяїн», прочитання якої займе не більше ніж годину. Цей сатиричний твір наперекір тому, що стверджують сучасні «шанувальники» творів Карпенка-Карого, зовсім не про те, як людину поглинає спрага наживи заради ще більшої наживи. Ні, це лише хитро пов’язана форма, за якою ховається справжня суть, у глибині якої лежить конфлікт між людиною та предметом. Предметом, який він сам відтворює, але який водночас стає вищим за свого творця, і той лабузниться перед ним. Поки наймити на службі в господаря, не маючи нічого, бояться втратити останнє, що в них залишилося — життя, сам господар боїться втратити все, що нажив, і готовий навіть життя віддати, щоб запобігти цьому. Жоден із цих результатів не може бути прийнятним для людини, адже кожна наша дія повинна перетворювати дану нам дійсність, адже разом із нею ми змінюємо себе. Тільки робити це потрібно так, щоб виховувати в собі нову свободолюбну й миролюбну людину, а не канібала, якому копійки дорожчі за людські життя.

Втім, поки що наш брат ще має можливість набити своє черево хлібом і не виявляти цікавості до подібних закликів. Але не варто забувати й про те, що завтра це черево може бути набите свинцем. І якщо так тому й бути, то варто хоча б свідомо вибрати, за яку з двох націй ви будете боротися. А для цього ми закликаємо вас до ознайомлення з творчістю таких діячів культури як Іван Карпенко-Карий, і до набуття політичної грамотності через приєднання до наших марксистських гуртків.


Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові замітки подібного роду публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.

#история #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу

Антикомуністична політика США

Уже кілька років підряд у «демократичній» Україні заборонено комуністичну партію та будь-яку комуністичну агітацію. Деякі громадяни переконані, що причиною цьому є свідома відмова людей від неефективного комунізму. Вони радіють, що «комуняки» перестали заважати розвитку країни. Щоправда, більшість із них не бажають дізнатися, що таке комунізм, а на дії «вільного ринку» дивляться по телевізору без задоволення. Тож розберімося, хто саме свідомо відмовився від комунізму та нащо це було зроблено, адже в історії вже були прецеденти подібних рішень. Сьогодні пропонуємо розглянути боротьбу з комуністами в передовій капіталістичній країні світу — у США.

В 1950 році в «найдемократичнішій» США був прийнятий закон Маккарена-Вуда (названий на честь політиків, що його запропонували). Згідно із цим законом комуністична партія Америки зобов’язана була реєструвати своїх членів у Міністерстві юстиції як «агентів іноземної держави», та надавати повну інформацію про їхню фінансову та організаційну діяльність. За невиконання цих вимог передбачалося покарання у вигляді ув’язнення на 5 років та штраф у 10 тис. доларів. Трохи згодом у 1954 році був прийнятий закон, який повністю заборонив компартію та зробив комуністичні організації незаконними. Це було логічним продовженням політики маккартизму, коли кожного, хто не подобався опонентові, називали комуністом і ворогом Америки.

Навіть зараз у США «комуніст» — це слово, яким політичний діяч бажає образити свого опонента (нещодавно з ними обіцяв боротися Трамп). Тиск на комуністів — це заборона мітингів і страйків, послаблення впливу профспілок, урізання соціальних витрат. Це розв’язування рук для буржуазії, якій не потрібно тепер боятися, що хтось підніме людей із вимогами до роботодавця. Робітники тепер не об’єднаються, щоб вимагати підвищення зарплати або скорочення робочого дня — одні плюси (для буржуа). А головне — не з’явиться організація, яка почне вести не тільки економічну, а й політичну боротьбу за права робітників.

Сьогоднішня Україна також оголосила комуністів ворогами. У законі прирівнюється комунізм та нацизм, і формально забороняється пропаганда обох ідеологій, проте чомусь нацистів поки не чіпають. Для місцевої олігархії нацисти не страшні, навпаки — це зручний інструмент для боротьби з активістами, які особливо голосно кричать про корумпованість певних політичних діячів та системи загалом, або розповідають робітникам про їхні права. А от комуністами керувати не так легко, до того ж вони хочуть не просто «в Європу», а дещо більш конкретне — єдине загальнонародне володіння засобами виробництва (тобто реальна боротьба з олігархами, а не лише лозунги).

Саме на період існування Радянського Союзу припадає період послаблення гніту капіталу на робітників усіх країн світу. Американці та європейці зараз згадують 50–70 рр. як «золоті роки». Соціалістична держава є опорою робітничого руху всієї планети, для її зародження необхідний комуністичний рух, який потім переросте в Інтернаціонал як об’єднання сил свідомих робітників усієї планети. Заборона комунізму — це спроба капіталістів заборонити історичний розвиток. Його можна сповільнити, але зупинити не вдасться. Тому приєднуйтесь до нашої боротьби та вивчайте разом із нами теорію. Збудуємо нову цивілізацію разом.


Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові замітки подібного роду публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.

#история #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу

На волне возрастающего интереса масс к коммунистическим идеям все чаще стали возникать марксистские кружки и организации, а левый блоггинг, несмотря на раскол на шовинистический и интернациональный лагерь, продолжает привлекать людей в озвученные выше объединения. В народный обиход стали возвращаться, казалось бы, устаревшие термины. Одними из таких стали “агитация” и “пропаганда”, укрепившиеся в сознании левой публики благодаря блогу Константина Семина.

Однако что есть для нас, марксистов, агитация и пропаганда? Этот ролик подготовлен не как озвучивание готовой схемы или непосредственного руководства к действию, дескать, именно вот так и нужно делать, а вот так нельзя. Мы хотим предложить зрителям задуматься над тактикой коммунистов сегодня, предоставив для этого историческую справку, взгляды классиков на агитацию и пропаганду и некоторые соображения, касаемо алгоритма действий в нынешних условиях.

https://youtu.be/dOA-1xHsvfo?si=Sb1JzSbDYp5FSGZl

#политика #история #пропаганда #агитация #коммунизм

К 35-летию со дня окончания вывода Советских войск из Афганистана мы подготовили подборку наших постов на афганскую тематику и объединили их в одну статью.

Советует подписаться на наши Instagram и Facebook, где новые заметки подобного рода публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.

#история #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу

Новости из сферы образования
В Кишинёве стартует конкурс сочинений для учеников 9-12 классов. Мероприятие инициировано департаментом образования при участии Ассоциации историков РМ.

Несмотря на то, что текст с условиями конкурса писали видные историки, складывается впечатление, что это пьяный пересказ одного из выступлений кондукэтора Антонеску.
В предисловии говорится, что после Первой Мировой Войны и развала четырёх империй, в соответствии с правом наций на самоопределение, стали образовываться национальные государства. А некоторые страны, согласно этому же праву, восстановили целостность территорий. Например, королевская Румыния, в состав которой вошли Бессарабия, Буковина и Черновицкая область, Добруджа и Трансильвания.

Но есть один нюанс. Перед тем, как временное правительство под названием Сфатул Цэрий (Краевой Совет) проголосовало за вхождение страны в состав Румынии, в Бессарабию вошли румынские интервенты. Ещё раз: сначала вошли войска, потом голосование.

Что же касается других территорий, то в Трансильвании, к примеру, вообще никакого голосования не было. Эту территорию Румыния получила ПО РЕЗУЛЬТАТАМ ВОЙНЫ против Германии и Автро-Венгрии. Ни о каком самоопределении наций тут речь не идёт.

Территориальный состав Румынии был закреплён на парижской мирной конференции 1919-1920гг. Это, по мнению видных молдавских историков, должно быть весомым аргументом для того, чтобы оккупацию Бессарабии называть Великим Воссоединением, а притязания Советского Союза считать неправомерными. А сам СССР называть тоталитарным государством, несмотря на то, что он был построен как раз на праве наций на самоопределение, и это право было прописано в конституции.

Но ведь да, на парижской мирной конференции страны Европы одобрили территориальный состав королевской Румынии. Возможно потому, что как раз в это же время этими же самыми странами проводилась военная интервенция на других территориях бывшей Российской Империи, где прошла социальная революция и люди отчаянно защищали своё право на свободный труд без барина и царя.

И это, товарищи, только часть предисловия к конкурсу. С кучей искажений и умалчиваний.
Сами же темы для сочинений без стеснения (ОПЯТЬ) называют оккупацию Бессарабии воссоединением и приравнивают интернациональное движение и революционные процессы по всей Европе в начале прошлого века к сегодняшней империалистической экспансии РФ.

Ну чтож, видать не за горами те времена, когда темы для сочинений будут звучать примерно так: Учитывая опыт НСДАП, приведите аргументы о несостоятельности политического курса ВКП(б).

Наша редакция некоторое время назад проводила открытый показ фильма, и, видимо, пришло время опубликовать его на просторах интернета. В нём мы раскрываем тему Молдавии в межвоенный период, историю отношений с Румынией и молодой Советской Республикой. Надеемся, будет познавательно.

(ссылка на текст конкурса)

#История