Мовна дубинка як політична провокація
Законпроект про «українськомовне освітнє середовище» — це не про мову. Це не про освіту. Це навіть не про українізацію. Це політична провокація, запущена з тією ж метою, що й усі попередні спроби влаштувати "мовні війни": розділити, посіяти ворожнечу, створити керований хаос. Це ще один цвях у труну адекватної України, яка могла б бути. Руїна не просто наближається — її свідомо будують. І роблять це конкретні люди: Олександр Корнієнко, Наталія Піпа та вся влада, яка після вчорашньої згоди на перемир'я раптом вирішила нагадати, що вона "патріотична".
Що вони роблять?
Тепер школи — це не про знання, а про політику. Вчителі повинні контролювати мовну чистоту серед учнів, а директори — звітувати, наскільки успішно їхній заклад "очистився" від небажаних мов. Контроль на перервах? Чому б і ні! Розмовляти російською — скоро буде як курити в туалеті. Але і цього мало: приватні школи теж під ударом. Звісно, свобода вибору є... якщо ти не обираєш неправильну мову.
У чому провокація?
Вбити клин між українцями. Це не про мову, це про штучне створення конфліктів. Замість того щоб будувати країну, вони будують систему доносів, заборон і покарань.
Спричинити міжнародний скандал — Угорщина, Польща, Румунія вже напружилися. Ми знову граємо роль зручного "ворога", який дає підстави блокувати європейську інтеграцію. Хтось на горі дуже хоче залишити Україну в геополітичному підвішеному стані.
Створити підґрунтя для репресій — якщо можна заборонити мову, значить, можна заборонити людей, які нею говорять. Сьогодні у школі, завтра в університеті, післязавтра у бізнесі. Це не просто закон про освіту. Це спроба створити кероване середовище, де будь-яке відхилення може стати підставою для покарання.
Чому це шлях до Руїни?
Люди не перестануть говорити російською. Вони просто почнуть це робити назло. Держава знову б'є не туди. Замість того щоб створювати стимули для української мови — цікаві книги, якісні фільми, круті серіали, які хочеться дивитися — вона карає. Вона не пропонує альтернативу, вона будує репресивну машину. Це не мовна політика, це політична диверсія. Це не зміцнення України, це ще один крок до того, щоб остаточно перетворити її на Руїну. І найсумніше: робить це не ворог ззовні. Ми самі знищуємо те, що ще можна було врятувати.
#Закон #Руїна #Україна #Освіта #Корнієнко #Піпа #Маніпуляції
Законпроект про «українськомовне освітнє середовище» — це не про мову. Це не про освіту. Це навіть не про українізацію. Це політична провокація, запущена з тією ж метою, що й усі попередні спроби влаштувати "мовні війни": розділити, посіяти ворожнечу, створити керований хаос. Це ще один цвях у труну адекватної України, яка могла б бути. Руїна не просто наближається — її свідомо будують. І роблять це конкретні люди: Олександр Корнієнко, Наталія Піпа та вся влада, яка після вчорашньої згоди на перемир'я раптом вирішила нагадати, що вона "патріотична".
Що вони роблять?
Тепер школи — це не про знання, а про політику. Вчителі повинні контролювати мовну чистоту серед учнів, а директори — звітувати, наскільки успішно їхній заклад "очистився" від небажаних мов. Контроль на перервах? Чому б і ні! Розмовляти російською — скоро буде як курити в туалеті. Але і цього мало: приватні школи теж під ударом. Звісно, свобода вибору є... якщо ти не обираєш неправильну мову.
У чому провокація?
Вбити клин між українцями. Це не про мову, це про штучне створення конфліктів. Замість того щоб будувати країну, вони будують систему доносів, заборон і покарань.
Спричинити міжнародний скандал — Угорщина, Польща, Румунія вже напружилися. Ми знову граємо роль зручного "ворога", який дає підстави блокувати європейську інтеграцію. Хтось на горі дуже хоче залишити Україну в геополітичному підвішеному стані.
Створити підґрунтя для репресій — якщо можна заборонити мову, значить, можна заборонити людей, які нею говорять. Сьогодні у школі, завтра в університеті, післязавтра у бізнесі. Це не просто закон про освіту. Це спроба створити кероване середовище, де будь-яке відхилення може стати підставою для покарання.
Чому це шлях до Руїни?
Люди не перестануть говорити російською. Вони просто почнуть це робити назло. Держава знову б'є не туди. Замість того щоб створювати стимули для української мови — цікаві книги, якісні фільми, круті серіали, які хочеться дивитися — вона карає. Вона не пропонує альтернативу, вона будує репресивну машину. Це не мовна політика, це політична диверсія. Це не зміцнення України, це ще один крок до того, щоб остаточно перетворити її на Руїну. І найсумніше: робить це не ворог ззовні. Ми самі знищуємо те, що ще можна було врятувати.
#Закон #Руїна #Україна #Освіта #Корнієнко #Піпа #Маніпуляції
Нардеп Піпа і її "бронь від совісті"
Народний депутат Наталія Піпа, палкий борець за "мовну чистоту" (див. допис вище), має дві обтяжуючи обставини, що не просто тхнуть лицемірством – вони смердять. По-перше, вона професійний грантоїд. По-друге, її чоловік – ухилянт, який отримав липову бронь від мобілізації.
Чоловік Піпи – IT-підприємець Андрій Рущак – раптово "перекваліфікувався" у вчителя ліцею №93 у Львові. Чому? Бо це відкрило йому чарівні двері у світ захищених від мобілізації. Насправді він навіть дошки в класі не протирав. Але кому це цікаво, коли дружина – депутатка з "Голосу"?
Сама ж Піпа в цей час полум'яно ганьбила чоловіків, які використовують аспірантуру для відстрочки від служби. І навіть писала з цього приводу законопроєкт. Лицемірство? Ні, це класика соросівської школи подвійних стандартів: своєму чоловіку – бронь, чужим – окоп під Покровськом.
Наталія Піпа – член фракції "Голос", яка отримувала грантове фінансування від міжнародних структур. З 2000 року працює у грантових програмах, починаючи з AIESEC – так, цей бекграунд формує імунітет до реальної роботи.
Рано чи пізно будуть вибори. І перед українцями знову стане питання: кого вони хочуть бачити у владі – справжніх лідерів чи ось таких "патріотів", які живуть за подвійними стандартами? Якщо суспільство знову проґавить момент, наступні роки ми спостерігатимемо за тими ж обличчями, що будуть знову і знову знущатися з українців під виглядом "реформ". Тож питання просте: під час виборів – думати головою чи знову голосувати серцем, а потім дивуватися, чому все пішло не так?
🔴 Максимальне поширення! Щоб такі, як Піпа, більше ніколи не опинилися при владі.
👉 t.me/GOPReport
#Піпа #Голос #Рущак #Сорос #ухилянти
Народний депутат Наталія Піпа, палкий борець за "мовну чистоту" (див. допис вище), має дві обтяжуючи обставини, що не просто тхнуть лицемірством – вони смердять. По-перше, вона професійний грантоїд. По-друге, її чоловік – ухилянт, який отримав липову бронь від мобілізації.
Чоловік Піпи – IT-підприємець Андрій Рущак – раптово "перекваліфікувався" у вчителя ліцею №93 у Львові. Чому? Бо це відкрило йому чарівні двері у світ захищених від мобілізації. Насправді він навіть дошки в класі не протирав. Але кому це цікаво, коли дружина – депутатка з "Голосу"?
Сама ж Піпа в цей час полум'яно ганьбила чоловіків, які використовують аспірантуру для відстрочки від служби. І навіть писала з цього приводу законопроєкт. Лицемірство? Ні, це класика соросівської школи подвійних стандартів: своєму чоловіку – бронь, чужим – окоп під Покровськом.
Наталія Піпа – член фракції "Голос", яка отримувала грантове фінансування від міжнародних структур. З 2000 року працює у грантових програмах, починаючи з AIESEC – так, цей бекграунд формує імунітет до реальної роботи.
Рано чи пізно будуть вибори. І перед українцями знову стане питання: кого вони хочуть бачити у владі – справжніх лідерів чи ось таких "патріотів", які живуть за подвійними стандартами? Якщо суспільство знову проґавить момент, наступні роки ми спостерігатимемо за тими ж обличчями, що будуть знову і знову знущатися з українців під виглядом "реформ". Тож питання просте: під час виборів – думати головою чи знову голосувати серцем, а потім дивуватися, чому все пішло не так?
🔴 Максимальне поширення! Щоб такі, як Піпа, більше ніколи не опинилися при владі.
👉 t.me/GOPReport
#Піпа #Голос #Рущак #Сорос #ухилянти