Грецьке видання «Ромфеа» відкриває таємниці церковних штормів в Україні.

«Блог Церковних новин «Духовний фронт» у своїй публікації обґрунтовує позачерговий візит митрополита Епіфанія на Фанарі 12-13 серпня.

Однак дивне враження справляє спосіб написання публікації на згаданому сайті, який, за інформацією, тісно пов’язаний з українською військовою розвідкою, де в минулому постійно публікували матеріали на підтримку Автокефальної Церкви України.

Останніми днями в українських ЗМІ точаться бурхливі дискусії про майбутнє українського православ’я.

Згідно з інформацією, подейкують, що томос автокефалії, наданий Вселенським патріархатом у 2018 році, ще не виконав свого призначення.

Зокрема, наголошується, що створення ПЦУ об’єднало лише меншість українського народу, що виявилося згубним для країни в умовах війни з Росією.

Зазначимо, що ПЦУ докладає зусиль, щоб зупинити подальший процес примирення з УПЦ та домогтися її законодавчої заборони в Україні.

Також українські ЗМІ стверджують, що держава готова зберегти українську церкву лише за гарантій Вселенського патріархату та за умови створення екзархату, до якого переходитимуть громади УПЦ.

Крім того, зазначається, що такі переговори вже ведуться.

Варто зазначити, що станом на квітень 2023 року Священний Синод Вселенського Патріархату вирішив створити комісію, до складу якої увійшли архієпископ Вінніпегський Іларіон, митрополит Пісідійський Іов і … патріарший диякон Епіфаній).

Головною метою цієї комісії були переговори з ПЦУ та Адміністрацією Президента щодо вирішення української церковної кризи.

Проте неодноразові спроби Священного Синоду направити комісію в Україну провалилися з вини української сторони…

У відповідь митрополит Епіфаній написав Вселенському Патріарху Варфоломію щодо неможливості прийняти делегацію, через загрозу ядерного вибуху на Запорізькій АЕС (!)

Зазначимо, що Вселенський патріархат робив кілька спроб, але у відповідь отримав відмову від українських чиновників, які використовували «дурні» приводи.

Так, наприклад, в одному випадку Вселенському патріарху Варфоломію повідомили, що прийняти комісію в Києві неможливо через те, що президент Зеленський перебуває у відрядженні, а відповідальний за зв’язки з релігійними організаціями В. Єленський хворий.

Українські джерела стверджують, що за такою поведінкою українських чиновників нібито ховаються митрополит Епіфаній, митрополит Єфстратій і, можливо, також митрополит Халкидонський Еммануїл.

У будь-якому разі, представники України кілька разів просили, щоб архієпископ Іларіон не приїжджав до Києва, уточнюючи, що готові прийняти лише митрополита Еммануїла.

У період 2022 – 2024 років митрополит Халкідонський пан Еммануїл був найчастішим гостем в Україні з усіх архієреїв Вселенського престолу.

Стверджується, що Президент України В.Зеленський під час зустрічі зі Вселенським Патріархом Варфоломієм 8 липня 2023 року прямо просив його призначити головою комісії митрополита Еммануїла замість архієпископа Іларіона та надати ПЦУ статус патріархату (!).

Сьогодні, у зв’язку з дедалі складнішою військовою та релігійною ситуацією, навколо президента Зеленського з’явилися нові обличчя, а позиція української влади змінюється щодня.»

Джерело: https://www.romfea.gr/oikoumeniko-patriarxeio/64724-ektaktos-sto-fanari-o-mitropolitis-epifanios?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR1dNzYVlDkWWPFpDh-CNAMP_CywIJyHRIQDY055REO0OeNJldy8UIUG5qk_aem_stTiIsPDJ4r8k6L-lwEZNg

Приблизно за таким же, суто особистісним сценарієм і до цього часу виникають нові деномінації - "мені тут не подобається, гайда творити нову церкву!"
Звісно, схема дуже приблизна, але нехай.

Лютеру не сподобалася католицька церква (були очевидні причини, тим не менш) і він заснував лютеранську церкву...

Кальвіну не сподобалася лютеранська церква і він заснував кальвіністську церкву...

Генріху VIII не сподобалося, коли йому відмовляли в католицькому шлюбі і він заснував Англіканську церкву... До того ж земельки монастирської та парафіяльної собі відібрав чимало, але то таке.

Джону Сміту не сподобалась англіканська церква і він заснував баптистську церкву... Правда, перед тим у 1609 році хрестив сам себе!! Це взагалі як?! А так що, можна було?!

Вільяму Міллеру не сподобалася баптистська церква і він заснував Церкву адвентистів... Без розчарувань там не обійшлося - декілька "точних дат" кінця світу, розрахованих Міллером, так і не справдилися. Таких "точних" розрахунків було трохи і далі.

Чарльзу Т Расселу не сподобалась адвентистська церква і він заснував свідків Єгови... 1878 року його з невідомих донині причин не було забрано на небо видимим образом, хоча він на те впевнено очікував. Також очікування Расселла не справдились і в інших його передбаченнях: стосовно того, що прихильники його нового вчення мали бути забрані на небо в 1914—1915, а також, що Царство Христа мало бути встановлене на землі протягом цього ж року.

Джозеф Сміт не любив Єговську церкву і він заснував церкву Ісуса Христа святих останніх днів (мормонів)...
Джон Веслі не любив Англіканську церкву і він заснував методистську церкву...
Деяким пасторам не сподобалась методистська церква і вони заснували п'ятидесятницьку церкву...
Багатьом не сподобалася церква п'ятидесятників і вони ще заснували тисячі церков, таких як припинити страждання, зібрання Божі, світло світу тощо...
Ну, а у нас в Україні все ще цікавіше - чи не кожна політична сила хоче створити під себе свою православну церкву. Щоб та слугувала її інтересам. Багатьом лідерам релігійних організацій в Україні насправді, дуже хочеться отримати доступ до влади і відігравати ту ж саму роль у зв'язках із політичною верхівкою, яку займає очільник РПЦ патріарх Кирил відносно Путіна. В Україні на цей час таку роль відіграє очільник тієї конфесії, куди силою заганяють всіх, навіть колишнього героя і разом з тим нинішнього вигнанця патріарха Філарета.
Так і живуть. Не помічаючи, що ненароком будують ту ж саму модель державно-церковних стосунків, що й у РФ-ії. І вже назначили як свого власного слухняного "Кирила", так і власних "свідків Єгови" на ймення УПЦ, яких треба заборонити.
Ті 18 представників різних релігійних організацій, які нещодавно мали розмову з гарантом, як під лінійку висловилися саме так, як того від них чекали - ні на крок від лінії партії, як то кажуть. Це так демократично і по європейськи - підігравати владі у порушенні релігійних прав і свобод. Замість того, що в секулярну епоху разом тримати кругову оборону. Думають, що ці, одного разу відчинені двері, більше не відчиняться? Даремно.
Тож чекаємо на новий розквіт УПЦ.
Бо ж інакше і бути не може. Що там Господь казав про тих, кого будуть зневажати та переслідувати, на кого наговорюватимуть усяке лукаве слово, обмовляючи їх за Нього. 
Все буде добре.

У мене пропав смак на критику до УПЦ після того, як стало зрозуміло, що її назначили цапом - відбувайлом і тепер у нас в країні немає більше проблем, аніж боротися з нею. У ЄС та в США, до речі, вважають, що не УПЦ є головною проблемою існування України, а корумпованість влади. Кажуть прямо щодо наших перспектив вступу до ЄС чи НАТО так: "Мафія в Європу не увійде". Так що влада травлею УПЦ лиш відволікає внутрішній електорат від справжніх проблем.
То навіщо мені в такій ситуації долучатися до загального натовпу тих, хто "виправляє" та звинувачує у всіх проблемах України не справжніх хабарників та злочинців у високих кабінетах, а мою церкву? Я знаю її проблеми і говорив би про них спокійно, якби це не було замовним мейнстримом навкруги. Зараз не вистачає тих, хто б її захищав, а ласих долучитися до загального хору "праведних" критиканів хоч греблю гати. Не бажаю бути частиною натовпу.
Поки влада і ЗМІ втоптують УПЦ в багно, я буду робити все від мене залежне, щоб не стати співучасником їхньої "веселої забави".

Черговий раз пишуть, щоб УПЦ щось робила зі зрадниками. Добре.
Є зрадники? Для них є покарання у вигляді вироків суду після завершення судового процесу. Із детальним аналізом всіх обставин, а не просто так, бо "требакогосьпокаратизУПЦ". Буде розслідування, буде вирок, тоді має бути і церковна заборона (або ні, дивлячись на те, чи той суд - суд, чи просто показова страта, це ще питання). Клірики-зрадники втекли в РФ чи на підконтрольні? Відкриваються впровадження, суд відкладається на потім, як тільки буде перемога, то обов'язково буде і покарання, якщо так вирішить суд. (Застереження ті ж, що й раніше).
УПЦ має щоразу засуджувати своїх кліриків? А чи є у нас достатньо підстав реагувати одразу? Чи всі клірики залишилися на тимчасово підконтрольних РФ територіях з власної волі, чи це швидкий хід війни так все обумовив? Чи вони так виживають просто? Я так розумію, що всіх українців, хто там залишився, потім судитимуть? За що? Чи це їхня провина, що ці території були окуповані? Це вони десятки років віддавали в РФ військову техніку і снаряди? Вони розміновували поля? В чому їхня провина? Їм всім треба було йти на тортури? На смерть? Не бачу такого героїзму і бажання жертвувати собою у дітей наших депутатів, які не поспішають вступати до лав ЗСУ.
Ще. Хіба не було випадків передчасних звинувачень?
Чи не було випадків відвертої брехні і маніпуляцій щодо кліриків УПЦ. Чи щодо монастирів? Коли в пориві антиупецешної боротьби представники деяких силових структур підкидали заздалегідь підготовлені брошури чи книги? Я точно знаю такі випадки із перших вуст.
То як виходить? УПЦ має прямо таки з шкіри пнутися, щоби з першим помахом влади чи ЗМІ забороняти своїх кліриків та позбавляти їх сану? А як вийде, що знову промашка у влади чи черговий наклеп у ЗМІ, як от щодо владики Никити?

Гріх зречення від Церкви, в якій цей гріх. Гріх зречення від Церкви, в якій хрестили вас, в якій народжувалися, жили і вмирали покоління наших предків.
Чи готові після смерті подивитися їм в очі?
Молюся, нехай дасть вам Господь мудрість і мужність не зробити смертельно
небезпечну помилку...

Люблячий вас, архієпископ Іона»

Цікавий погляд на ситуацію. Радимо ознайомитися:

«Порошенко требует немедленного голосования по законопроекту о запрете УПЦ МП на фоне возобновления деятельности комиссии Фанара по объединению украинского православия

Петр Порошенко и его сторонники распространяют слухи о создании Константинопольского экзархата в Украине только для того, чтобы позже отвергнуть такую возможность. Эти действия направлены на срыв непростых переговоров с Вселенским Патриархатом по урегулированию религиозной ситуации в стране. Об этом свидетельствуют сведения о ходе данных переговоров, полученные нами "из первых рук".

В 2023 году при поддержке группы иерархов, в частности молодого и многообещающего экзарха Константинополя в Киеве епископа Михаила Анищенко, были предприняты усилия по информированию Вселенского Патриарха о вызовах в церковной сфере, с которыми все еще сталкивается Украина. В результате, 26 апреля 2023 года Синод Вселенской Церкви принял решение о создании специальной комиссии для работы над восстановлением единства украинского православия.

Ввиду возникших у патриарха подозрений относительно митрополита Эммануила в состав новой комиссии вошли архиепископ Иларион Рудник, митрополит Иов Геча и архимандрит Иаков Крочак (позже был заменен на патриаршего дьякона Епифания Камяновича). Все они – украинцы по духу и крови, прекрасно ориентирующиеся в нашей церковной ситуации и имеющие широкие контакты в обоих конкурирующих религиозных объединениях. Им было поручено встретиться с лидерами и монашествующими УПЦ МП и ПЦУ, а также украинскими правительственными чиновниками, в том числе с Президентом, оценить реальную ситуацию и изучить новые возможности для диалога с митрополитом Онуфрием.

Участие президента Зеленского, включая встречи с Патриархом Варфоломеем, обеспечило первоначальную поддержку работы комиссии. Однако Комиссия столкнулась с многочисленными препятствиями, поскольку члены ПЦУ и украинские официальные лица оказывали сопротивление, что вылилось в тайные встречи и игнорирование указаний Патриарха. 

В течение шести месяцев деятельность комиссии пресекалась ПЦУ и украинскими официальными лицами.

Опубликованные «Духовным Фронтом Украины» письма, которых содержались указания о работе комиссии, и отказ Епифания от сотрудничества под надуманным предлогом – лишь один из эпизодов этого противостояния. В частности, Зеленскому была предоставлена вводящая в заблуждение информация, подготовленная лоббистами ПЦУ, что повлияло на его позицию в переговорах с Константинополем.

4 июня Евстратий Зоря тайно ездил на Фанар, чтобы договориться с Эммануилом о совместных действиях.

10 июня Евстратий и верный ему глава ГЭСС Виктор Еленский специально встретились со Вселенским Патриархом, чтобы объяснить, что направление комиссии «не на часі».

18 июня Евстратий поехал с Варфоломеем в Финляндию, чтобы по дороге снова убеждать патриарха в том, что митрополит Эммануил – лучший и единственный достаточный эксперт по Украине.

27 июня Патриарх Варфоломей направил письмо Епифанию (опубликовано «Духовным фронтом Украины») с указанием принять комиссию – оно было проигнорировано.

7 июля Владимир Зеленский встречался с Патриархом Варфоломеем. Патриарх лично представил ему членов комиссии и разъяснил ее цели. Президент выразил готовность к диалогу и заинтересованность в помощи касательно объединения Православия в стране… и предложил назначить главой комиссии митрополита Эммануила. Такой поворот неудивителен, так как тезисы к переговорам ему готовили Еленский и зам руководителя ОП А.И.Сибига - лоббисты ПЦУ и друзья её главного создателя, депутата "Европейской солидарности" Ростислава Павленко. Тогда же Президент попросил сделать Епифания Патриархом – но тут, очевидно, Андрей Иванович просто перегнул палку.

Новые сроки приезда комиссии были определены на 17-23 июля, но МИД и Посол Украины в Турции делали вид, что не понимают, о чём идёт речь, а Епифаний неожиданно для членов комиссии перестал отвечать на звонки и сообщения. ⬇️⬇️⬇️

15 июля Патриарх получил письмо от Президента Украины, где прямым текстом было сказано, что Украина готова принимать только одного иерарха Константинополя – митрополита Халкидонского Эммануила.

17 июля Посольство передало Патриарху окончательный отказ принять делегацию, потому что Президент, мол, в служебной командировке, а Еленскому пришлось взять больничный.

Говорят, Патриарх был так оскорблён при встрече с представителями Посольства, что прямо спросил переводчика: «Зачем мне так нахально лгут?»
В то же время такие фигуры как глава ГЭСС Виктор Еленский проводили агрессивную политику в отношении УПЦ МП, что усугубляло напряженность:

31 мая Виктор Еленский встречался с митрополитом Климентом Вечерей и ректором КДА архиепископом Сильвестром Стойчевым, на которой вёл себя крайне агрессивно, требуя отречься от Москвы под угрозой законодательного запрета и ликвидации общин.

1 июня Еленский направил иерархам УПЦ МП ультиматум примерно такого же содержания, который потом опубликовал.

7 июля Еленский снова встречался с Климентом и Сильвестром, и снова выдвигал заведомо неприемлемые для УПЦ МП требования.

25 июля воскресший после тяжкой, но кратковременной болезни Еленский встретился с митрополитом Онуфрием – и вновь твердил о «полном и безоглядном разрыве с Российской Церковью».

Естественно, результатом стало возвращение лидеров УПЦ МП, которые чувствовали все большее давление и игнорирование, к первоначальным жестким позициям и тотальному недоверию к инициативам со стороны государства.

В августе 2023 года дуэту Эммануила и Евстратия таки удалось убедить Вселенского Патриарха отменить визит комиссии и вместо этого направить в Киев митрополита Эммануила, который прибыл 8 числа, однако, сосредоточился в первую очередь на сторонниках ПЦУ и избегал более широкого церковного взаимодействия.

Кроме протокольной встречи с Президентом, Эммануил встретился только с митр. Епифанием и А.И.Сибигой. Митрополит Онуфрий, раздражённый агрессивными действиями ГЭСС, от встречи с Эммануилом отказался наотрез. А присланный Онуфрием архиепископ Белогородский Сильвестр сурово потребовал от Патриарха Варфоломея сначала осудить «захваты храмов».

В результате визит Митрополита Эммануил завершился без результатно и практически без освещения в СМИ. Кстати, приезжал он на брифинг по «формуле мира» Зеленского, который проходил 11 августа, но на брифинге даже не появился, что много говорит об отношении Эммануила к проблемам Украины и о степени его уважения к Президенту.

В августе-сентябре Патриарх Варфоломей ещё пытался направить в Киев комиссию, но без прежнего энтузиазма: издевательские объяснения вроде того, что «мы боимся за вас, потому что завтра взорвётся Запорожская АЭС», вероятно, очень сильно разочаровали его.

По счастью, вокруг Президента продолжали работать люди, которые хорошо знали церковную ситуацию в Украине, и видели, насколько она стала зависимой от интернациональной кучки мелких прохиндеев. И им удалось добиться подвижек – но лишь с апреля 2024 года, когда законопроект о запрете УПЦ МП уже готовился к принятию во втором чтении, а Сибига наконец перешёл работать в МИД.

Прорыв произошел 1-5 июня этого года, когда Украину посетил митрополит Американский Тихон, который поддерживает теплые отношения как со Вселенским Патриархом Варфоломеем, так и с митрополитом Онуфрием.

Митрополит Тихон не поддерживает агрессию против Украины и многократно осуждал её. ПЦА собрала миллионы долларов на гуманитарную помощь Украине, и помогает украинским беженцам создавать общины в США.

Приехал Тихон по приглашению УПЦ МП, но Офис Президента об этом визите, скажем так, знал. И вот неожиданно Митрополит Тихон говорит Онуфрию о важности единства Православия. А потом отправился через Румынию прямиком на Фанар, куда прибыл 8 июня – как говорят, с подарком от Онуфрия, в котором Патриарх Варфоломей был запечатлен на официальных фотографиях с праздничной литургии на Пятидесятницу.

Таким образом, визит митр. Тихона привел к возобновлению диалога, кульминацией которого стало распоряжение Патриарха возобновить деятельность комиссии.⬇️⬇️⬇️

28 июня в Киев по благословению Вселенского Патриарха и по приглашению Офиса Президента наконец-то прибыл глава комиссии по дальнейшему объединению украинского Православия – архиепископ Виннипегский Иларион.

За 10 дней в Киеве архиепископ Иларион и сопровождавший его епископ Команский Михаил побывали на Президентском молитвенном завтраке и имели много важных встреч. В том числе с митрополитом Онуфрием, который, как оказалось, ведёт себя позитивно и вполне открыт к диалогу. Также оба иерарха встретились с новым заместителем главы Офиса Президента, Е.А. Ковальской. И она нашла правильные слова, чтобы впервые объяснить им, что Президента до сих пор… скажем так, не совсем верно информировали о процессах, происходящих в украинском Православии, и о том, будто Патриарх Варфоломей не заинтересован участвовать в его дальнейшем объединении. Что Президент сожалеет о недоразумениях, и просит возможности поговорить с Патриархом по телефону лично, а также ждёт прибытия комиссии и приглашает Его Всесвятейшество в Украину. И что Украина была бы благодарна, если бы Патриарх принял УПЦ МП в юрисдикцию Константинополя под канонические гарантии Вселенского Патриархата – неважно, в форме ли экзархата, или в форме какой-то иной временной юрисдикции. Потому что записывать добрую половину населения страны в «агенты ФСБ» – как-то не очень конструктивно для европейского будущего Украины.

15 июля, сразу после того, как архиепископ Иларион доложил о своем визите на Фанаре, в Киев примчался митрополит Эммануил (и возможный взрыв Запорожской АЭС не испугал его). И первое, что Эммануил заявил на встрече с Премьер-министром Украины: никакой параллельной юрисдикции для УПЦ МП не будет, и точка. Но процесс уже сдвинулся с места.

Так или иначе 12 августа митрополиты Епифаний и Евстратий неожиданно были вызваны ко Вселенскому Патриарху на суровый разговор. И делегация Украины во главе с Ковальской тоже была приглашена, ей были оказаны все положенные почести. Побитый молью атеист Еленский там тоже был: краснел, кряхтел, но не возражал против приезда комиссии. Даже Евстратий Зоря не возражал, и так мило улыбался Елене Александровне.

Одним словом, комиссия в Украину едет – и будет в Киеве 20-21 августа, в составе: архиепископ Виннипегский Иларион, митрополит Писидийский Иов и Патриарший диакон Епифаний Камянович. Вот почему Пётр Порошенко и Ростислав Павленко, которые опасаются утраты своих позиций и выгод, требуют немедленного запрета УПЦ МП и кричат, что второму томосу не бывать – чтобы повлиять на ситуацию до прибытия комиссии.

Возможно и у Евстратия с Эммануилом есть ещё козыри в рукаве. Но мы будем надеяться на лучшее. Потому что правда всегда побеждает. И у нас в Украине победит. А зло и лукавство будут наказаны.»

Джерело: https://telegra.ph/Poroshenko-trebuet-nemedlennogo-golosovaniya-po-zakonoproektu-o-UPC-MP-na-fone-novogo-vnimaniya-Konstantinopolya-k-religioznoj-s-08-18

Ми неодноразово писали про те, що головними ворогами об’єднаного українського православʼя є 2 особи: митрополит УПЦ Антоній Паканіч і митрополит ПЦУ Євстратій Зоря.

Обидва займають другі сходинки в вертикалі управління УПЦ і ПЦУ відповідно.

І обох ці Церкви мають позбутися.

Інакше обʼєднаного православʼя в Україні не бачити.

Українському православʼю потрібні миротворці, а не ятруби.

Який же буде процент використання основної мови головного народу який населяє Україну?

Аж цікаво стало.

Які ваші думки пані та панове?

Верховна Рада України схвалила законопроект про заборону УПЦ.

Українські релігійні організації, які підозрюються у співпраці з РПЦ, мають 9 місяців, щоб розірвати ці зв'язки.

За законопроект проголосувало 265 депутатів, проти – 29.

Закон набирає чинності через 30 днів із дня опублікування.

Півтора року дискусій і маніпуляцій добігли своєго кінця.

Духовні підсумки дня.

Коротко від Зеленського.

Там, де на росії говорять про православʼя і патріотизм, одразу дхне наркотиками і передозом.

Ридаю…

Канонізувати Дмитрука…
Я сіканув від сміху. Вже он Кохановську канонізували…

Ору в голос.

Джерело: Монолог.Здєсь

Тут клоун підʼїхав.

Олександр Сапронов підводить підсумки:

«Цей допис багатьом не сподобається, але я все таки накидаю гівна на вентилятор всезагальної ейфорії від заборони «Московської церкви».

Найголовніше – цей закон абсолютно "пшиковий", тобто він, попри всю мотивацію та аргументацію, не здатний нічого заборонити. Чому?

Аргумент раз: юридично такої організації як УПЦ, УПЦ МП, РПЦвУ, як завгодно це називайте – не існує.

За найскормнішими оцінками, до складу УПЦ на сьогодні входить 6-7 тисяч релігійних громад, але весь прикол в тому, що кожна найменша громада найдальшого села – це окрема юридична особа.

Тобто в Україні існує не одна велика УПЦ, а 6-7-8 тисяч маленьких УПЦ, які юридично між собою не пов’язані.

Якщо хочете – УПЦ це тисячі маленьких ГО-шок, які мають між собою ні до чого не зобов’язуючі меморандуми про співпрацю та іноді зустрічаються на спільних заходах, як структури, що займаються схожою діяльністю.

Якщо закон заборонить «Київську Митрополію Української Православної Церкви», він заборонить не 6-7-8 тисяч парафій одним махом, а одну-єдину парафію в Києві, яка зареєстрована з таким юридичним ім’ям.

Аргумент 2: враховуючи, що одним махом нічого заборонити не вдасться, потенційно наша судова та юридична системи зіткнуться з ситуацією, коли треба буде забороняти тисячі юридичних організацій окремими, одиничними рішеннями. Чи впорається вона з цим? Питання риторичне.

А ще врахуйте, що більшість статутів парафій УПЦ юридично дійсно не мають жодного стосунку до РПЦ.

В статутах релігійних громад може бути написано про підпорядкованість безпосередньо місцевому єпископу, максимум - митрополиту Київському Онуфрію, але аж ніяк не російському патріарху Кірілу.

Потенційно держава може стикнутись (і вже стикається, але в набагато менших об’ємах) з сотнями і тисячами судових позовів, які в більшості (якщо не буде політичного рішення «зверху» для суддів) будуть програшні для держави.

Аргумент 3. Цей закон б’є по іміджу Української держави та української демократії. Попри всі запевняння про свободу віросповідання в Україні, заборона величезної конфесії за принципом колективної відповідальності – погана штука, яка при хорошій роботі над цим питанням наших опонентів та ворогів (навіть не росії, а європейських нейтральних або недружніх країн, окремих політиків в дружніх країнах) може стати серйозним іміджевим програшем України.

Так, з одного боку в нас є десятки і сотні прикладів колаборації священників УПЦ з росіянами, це правда, і всі ці люди, попри ризи та митри, мають бути як мінімум позбавлені громадянства, як максимум - отримати тюремні строки.

Але це працює в обидві сторони.

В нас так само є десятки і сотні прикладів патріотичності священників УПЦ, є священники, які служать в армії, волонтерять, проводять патріотичні табори і таке інше. Але ніхто цього не бачить, бо суспільна думка працює проти УПЦ, і такі інфоприводи не є цікавими для журналістів, блогерів та політиків.

Варіант «всі патріотичні священники мають бути в ПЦУ» - непрацюючий в сучасних реаліях, він не працював з 2018 року, і не працюватиме й надалі через багато причин, які не є предметом цього допису.

УПЦ, УПЦ МП, РПЦвУ – як завгодно називайте – є занадто великою та різнобарвною структурою, щоб сказати, що там всі агенти Кремля, чи всі патріоти.
Є відсоток і тих, і тих, а ще є переважна більшість ніяких, які приймуть будь-які коливання, якщо це не буде заважати їхньому комфорту та звичному темпу життя.

Так, УПЦ через свою непродуману політику загнала себе в ситуацію, в якій для неї не буде хороших рішень. Через помилки 2014, 2018 і 2022 року перспективи УПЦ виглядають туманними, і так як раніше вже не буде.

Але сьогоднішній закон ніяким чином цю атомізовану структуру не ліквідує. Тут має працювати не кострубатий та популістський закон, а СБУ, і дійсно саджати тих єпископів ісвященників, що вже знаходяться під судом, і тих, хто ще чомусь не був звинувачений у державній зраді.

Це буде нормально та об’єктивно. ⬇️⬇️⬇️