«Італія з її унікальним у світі досвідом у реставраційній галузі готова долучитися до відновлення Одеського собору та інших скарбів культурної спадщини України», – Рада Міністрів Італії.
Одеська військова адміністрація повідомляє, що сьогодні Комісія із закордонних справ і в справах громад Палати депутатів Італійської Республіки на чолі з пані Лія Куартапелле Прокопіо у супроводі Надзвичайного та Повноважного Посла Італійської Республіки в Україні пана П’єр Франческо Дзадзо відвідали Спасо-Преображенський собор.
Одеська військова адміністрація повідомляє, що сьогодні Комісія із закордонних справ і в справах громад Палати депутатів Італійської Республіки на чолі з пані Лія Куартапелле Прокопіо у супроводі Надзвичайного та Повноважного Посла Італійської Республіки в Україні пана П’єр Франческо Дзадзо відвідали Спасо-Преображенський собор.
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій пише:
«Статут УПЦ - це і є наш документ про автокефалію.
Загальноправославної процедури набуття автокефалії не існує. Автокефалію набували помісні Православні Церкви через визначення Вселенських Соборів, через дарування такої Матір'ю Церквою (напр. Грузинської від Антіохійської), через Томос Констатинопольського Патріарха.
УПЦ пішла іншим шляхом.
Документом, який підтверджує наш незалежний ні від кого (в т.ч. і від Москви) статус, є наш Статут, ухвалений Собором УПЦ у 2022 році.
Статут – це, повторюся, і є наш документ про автокефалію УПЦ, про що свідчить 4 пункт Постанови Собору УПЦ 2022 р.: «Собор ухвалив відповідні доповнення і зміни до Статуту про управління Української Православної Церкви, що свідчать про повну самостійність і незалежність Української Православної Церкви».
Щодо загальноправославного визнання нашої повної незалежності, то це, як свідчить церковна історія, відбувається не швидко. РПЦ, наприклад, чекала на своє визнання 141 рік. Польську, Болгарську Церкви також довго не визнавали Помісні Церкви. Але ж визнали. Настане час - і визнають УПЦ. Церква не любить поспіху. Завдяки Блаженнішому Митрополиту Онуфрію ми стали цілком незалежними, тобто, автокефальними, без розколу. Ми залишаємось у лоні Єдиної, Святої, Соборної та Апостольської Церкви. І це для нас важливо!»
****
Митрополит Євлогій все каже правильно: кожна Церква мала свій шлях проголошення незалежності. Однак після прийняття нового Статуту УПЦ не вистачає лише двох надзвичайно важливих кроків:
1) офіційно повідомити керівні органи РПЦ, що ми абсолютно незалежні від них і не визнаємо над УПЦ юрисдикції РПЦ;
2) мирними грамотами офіційно повідомити про свою незалежність Помісні Церкви.
Без цих двох надважливих кроків УПЦ залишається частиною мп.
Сподіваємось, що таки дочекаємося цих двох кроків.
«Статут УПЦ - це і є наш документ про автокефалію.
Загальноправославної процедури набуття автокефалії не існує. Автокефалію набували помісні Православні Церкви через визначення Вселенських Соборів, через дарування такої Матір'ю Церквою (напр. Грузинської від Антіохійської), через Томос Констатинопольського Патріарха.
УПЦ пішла іншим шляхом.
Документом, який підтверджує наш незалежний ні від кого (в т.ч. і від Москви) статус, є наш Статут, ухвалений Собором УПЦ у 2022 році.
Статут – це, повторюся, і є наш документ про автокефалію УПЦ, про що свідчить 4 пункт Постанови Собору УПЦ 2022 р.: «Собор ухвалив відповідні доповнення і зміни до Статуту про управління Української Православної Церкви, що свідчать про повну самостійність і незалежність Української Православної Церкви».
Щодо загальноправославного визнання нашої повної незалежності, то це, як свідчить церковна історія, відбувається не швидко. РПЦ, наприклад, чекала на своє визнання 141 рік. Польську, Болгарську Церкви також довго не визнавали Помісні Церкви. Але ж визнали. Настане час - і визнають УПЦ. Церква не любить поспіху. Завдяки Блаженнішому Митрополиту Онуфрію ми стали цілком незалежними, тобто, автокефальними, без розколу. Ми залишаємось у лоні Єдиної, Святої, Соборної та Апостольської Церкви. І це для нас важливо!»
****
Митрополит Євлогій все каже правильно: кожна Церква мала свій шлях проголошення незалежності. Однак після прийняття нового Статуту УПЦ не вистачає лише двох надзвичайно важливих кроків:
1) офіційно повідомити керівні органи РПЦ, що ми абсолютно незалежні від них і не визнаємо над УПЦ юрисдикції РПЦ;
2) мирними грамотами офіційно повідомити про свою незалежність Помісні Церкви.
Без цих двох надважливих кроків УПЦ залишається частиною мп.
Сподіваємось, що таки дочекаємося цих двох кроків.
Архімандрит Пафнутій Мусієнко, прес-секретар київського митрополита Онуфрія, пише:
«Уночі перед святом преподобного Антонія Печерського росіяни обстріляли ракетами історичний центр Одеси і значно пошкодили кафедральний Преображенський собор, який був уже зруйнований більшовиками в 1930-их роках, відновлений за незалежної України, а освячував його 2010 року той, хто тепер благословляє нищити Україну.
Московський патріарх.
В Євангелії написано: "Зло злих погубить" - тобто, погубить саме себе. Ми вже бачимо, як це зло зірвало маску благочестя і про це вже не можна мовчати.
Я щиро вражений надзвичайно сильним і відвертим посланням до московського патріарха архиєпископа Арцизького Віктора, росіянина за походженням, який давно вже не бачить в особі патріарха доброго пастиря, бо справедливо судить по його діянням.
Довгі, довгі роки й століття Україна перебувала в сфері московського духовного впливу, якщо не полону. Настільки важко тепер і вибратись із нього. Але цей процес незворотній, і всі останні події навколо Лаври засвідчують, що Бог не хоче, щоб ми від Нього відвернулись. Він лиш хоче, щоб ми стали самими собою, позбулися церковної московщини й утвердили нашу Українську Церкву на міцних духовних традиціях древньої Церкви Київської Русі, заснованих і преподобним Антонієм, чию пам'ять ми сьогодні вшановуємо.
Зі святом, дорогі брати й сестри, ще раз нагадую про молитву за наших захисників: відстоїмо Україну, то й церковні питання нам допоможе вирішити Милосердний Господь.»
Додати нічого…
«Уночі перед святом преподобного Антонія Печерського росіяни обстріляли ракетами історичний центр Одеси і значно пошкодили кафедральний Преображенський собор, який був уже зруйнований більшовиками в 1930-их роках, відновлений за незалежної України, а освячував його 2010 року той, хто тепер благословляє нищити Україну.
Московський патріарх.
В Євангелії написано: "Зло злих погубить" - тобто, погубить саме себе. Ми вже бачимо, як це зло зірвало маску благочестя і про це вже не можна мовчати.
Я щиро вражений надзвичайно сильним і відвертим посланням до московського патріарха архиєпископа Арцизького Віктора, росіянина за походженням, який давно вже не бачить в особі патріарха доброго пастиря, бо справедливо судить по його діянням.
Довгі, довгі роки й століття Україна перебувала в сфері московського духовного впливу, якщо не полону. Настільки важко тепер і вибратись із нього. Але цей процес незворотній, і всі останні події навколо Лаври засвідчують, що Бог не хоче, щоб ми від Нього відвернулись. Він лиш хоче, щоб ми стали самими собою, позбулися церковної московщини й утвердили нашу Українську Церкву на міцних духовних традиціях древньої Церкви Київської Русі, заснованих і преподобним Антонієм, чию пам'ять ми сьогодні вшановуємо.
Зі святом, дорогі брати й сестри, ще раз нагадую про молитву за наших захисників: відстоїмо Україну, то й церковні питання нам допоможе вирішити Милосердний Господь.»
Додати нічого…
Текст звернення митрополита Одеського УПЦ Агафангела:
«Ваші Високопреосвященства, владикі вікарії, всечесні отці,
ченці й інокині, дорогі брати й сестри!
Сьогодні вночі сталася найстрашніша подія в новітній історії – російська ракета за вказівкою командування Російської федерації влучила в духовне серце миролюбного міста Одеси – Спасо-Преображенський кафедральний собор. Велич і діамантова прикраса Південної Пальміри стоїть в руїнах. Уламки ракети поранили серце кожного одесита, хто своїм трудом та молитвою відбудував цю святиню, зруйновану в далекому 1936 році.
З 24 лютого 2022 року розпочалося широкомасштабна війскова агресія рф на нашій рідній Україні, гинуть люди, ллється людська кров, руйнуються міста й села, церкви й монастирі. Якою б не була мета так званої ганебної «спеціальної військової операції», вона не зможе виправдати вбивство й насильство, розруху й вимушене біженство.
Нам досі не зрозуміло: від кого нас хочуть звільнити? Від життя?
Це справжній геноцид українського народу. Це безумство всіх тих, хто віддає накази бомбити Україну, вбивати наших воїнів та наших людей. Ми захищаємо свою рідну українську землю, ми боронимо кордони нашої суверенної Незалежної Держави. Ми хочемо, щоб нас залишили в спокої, дали можливість жити під мирним небом на рідній землі.
Біль й страждання наповнює кожну віруючу душу мешканців Одеси. Чим не догодив собор, чим заважає, навіщо його підривати? Відповідь одна – сили пекла оголосили відкриту війну проти Православ’я та найвищого дару Божого – людського життя. Не буде добра тому, хто розв’язав цю криваву та прокляту війну, хто зазіхає на святині та людське життя. Пророк каже: «Не бійтеся! І того, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню, переднє полчище його — у море східне, а заднє — у море західне, і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він багато наробив зла. Не бійся ти, земле: радуйся й веселися, бо велике Господь учинив»! (Іоїль 2, 20-21).
Нагадаю й слова нашого Спасителя: «Хто візьме меча, від меча і загинуть» (Мф. 26, 52).
Не може сьогодні країна, яка вважає себе православною, на словах дотримуватися Божого закону і одночасно чинити справи зла й темряви. Не можливо служити одночасно Богові й начальнику зла. Апостол Павло питає у християн давнього Коринфу: «Що спільного між світлом та темрявою? Яка згода між Христом і веліаром?» (Кор. 6, 14-15).
Дорогі Владики, отці, брати й сестри!
Для нашої Одеської Митрополії та нашого міста сьогодні велике випробування. Нам треба його, з Божою допомогою, гідно пережити. Вірю та сподіваюсь, що ми зможемо знову відбудувати нашу святиню – Спасо-Преображенський собор. На жаль, не зможемо повернути до життя всіх тих, хто гине на полі бою та мирних мешканців. Головне – пам’ятаймо слова нашого Спасителя: «Майте мир між собою!» (Мк. 9, 50). Не залишайте молитву, Господь з нами, з нами Його Божественна сила, з нами Пресвята Богородиця та великий сонм святих Одеської землі.
Тільки разом всі ми зможемо зробити ще більше добра, бо зло і ненависть покликані розділяти, а лише святе Добро об'єднує всіх нас в ім'я служіння Богові та нашому українському народові. І завдяки добру ми зможемо вистояти і витримати все те, що нам приготоване Промислом Божим, зможемо подолати всі спокуси, випробування, зваби і зберегти у своєму серці вічно живий мир, який ніхто не забере в нас.
Віримо, що Господь дасть силу народу Своєму, Господь благословить народ Свій миром та Перемогою».
«Ваші Високопреосвященства, владикі вікарії, всечесні отці,
ченці й інокині, дорогі брати й сестри!
Сьогодні вночі сталася найстрашніша подія в новітній історії – російська ракета за вказівкою командування Російської федерації влучила в духовне серце миролюбного міста Одеси – Спасо-Преображенський кафедральний собор. Велич і діамантова прикраса Південної Пальміри стоїть в руїнах. Уламки ракети поранили серце кожного одесита, хто своїм трудом та молитвою відбудував цю святиню, зруйновану в далекому 1936 році.
З 24 лютого 2022 року розпочалося широкомасштабна війскова агресія рф на нашій рідній Україні, гинуть люди, ллється людська кров, руйнуються міста й села, церкви й монастирі. Якою б не була мета так званої ганебної «спеціальної військової операції», вона не зможе виправдати вбивство й насильство, розруху й вимушене біженство.
Нам досі не зрозуміло: від кого нас хочуть звільнити? Від життя?
Це справжній геноцид українського народу. Це безумство всіх тих, хто віддає накази бомбити Україну, вбивати наших воїнів та наших людей. Ми захищаємо свою рідну українську землю, ми боронимо кордони нашої суверенної Незалежної Держави. Ми хочемо, щоб нас залишили в спокої, дали можливість жити під мирним небом на рідній землі.
Біль й страждання наповнює кожну віруючу душу мешканців Одеси. Чим не догодив собор, чим заважає, навіщо його підривати? Відповідь одна – сили пекла оголосили відкриту війну проти Православ’я та найвищого дару Божого – людського життя. Не буде добра тому, хто розв’язав цю криваву та прокляту війну, хто зазіхає на святині та людське життя. Пророк каже: «Не бійтеся! І того, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню, переднє полчище його — у море східне, а заднє — у море західне, і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він багато наробив зла. Не бійся ти, земле: радуйся й веселися, бо велике Господь учинив»! (Іоїль 2, 20-21).
Нагадаю й слова нашого Спасителя: «Хто візьме меча, від меча і загинуть» (Мф. 26, 52).
Не може сьогодні країна, яка вважає себе православною, на словах дотримуватися Божого закону і одночасно чинити справи зла й темряви. Не можливо служити одночасно Богові й начальнику зла. Апостол Павло питає у християн давнього Коринфу: «Що спільного між світлом та темрявою? Яка згода між Христом і веліаром?» (Кор. 6, 14-15).
Дорогі Владики, отці, брати й сестри!
Для нашої Одеської Митрополії та нашого міста сьогодні велике випробування. Нам треба його, з Божою допомогою, гідно пережити. Вірю та сподіваюсь, що ми зможемо знову відбудувати нашу святиню – Спасо-Преображенський собор. На жаль, не зможемо повернути до життя всіх тих, хто гине на полі бою та мирних мешканців. Головне – пам’ятаймо слова нашого Спасителя: «Майте мир між собою!» (Мк. 9, 50). Не залишайте молитву, Господь з нами, з нами Його Божественна сила, з нами Пресвята Богородиця та великий сонм святих Одеської землі.
Тільки разом всі ми зможемо зробити ще більше добра, бо зло і ненависть покликані розділяти, а лише святе Добро об'єднує всіх нас в ім'я служіння Богові та нашому українському народові. І завдяки добру ми зможемо вистояти і витримати все те, що нам приготоване Промислом Божим, зможемо подолати всі спокуси, випробування, зваби і зберегти у своєму серці вічно живий мир, який ніхто не забере в нас.
Віримо, що Господь дасть силу народу Своєму, Господь благословить народ Свій миром та Перемогою».
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ СВЯЩЕННИКІВ УПЦ ДО БЛАЖЕННІШОГО МИТРОПОЛИТА ОНУФРІЯ ВІД 23.07.2023
Щоб підписати цей лист- прокрутіть сторінку вниз!!! ↓ ↓ ↓
Ваша Блаженство!
Минуло більше року відтоді, як Ви ініціювали й провели Собор УПЦ, що був покликаний вирішити проблему подальшого функціонування Української Православної Церкви. Ця проблема виникла у зв'язку з сатанинською агресією Росії проти України та її народу й всебічною підтримкою цієї агресії повнотою РПЦ та особисто її предстоятелем – патріархом Кирилом (Гундяєвим).
На жаль, як показав час, рішення, прийняті на згадуваному Соборі, виявилися половинчастими і такими, що давали простір для абсолютно протилежних трактувань. В підсумку, Собор у Феофанії поставив більше запитань, як дав відповідей. Вам добре відомо, що, попри соборні рішення, кожен, хто бажав, продовжував поминати патріарха Кирила, доволі однозначні висловлювання на рахунок єдності з РПЦ лунали від окремих ієрархів УПЦ тощо. Зі свого боку, постійним підливанням масла у вогонь займався так званий «вєлікій господін і отєц», котрий у безлічі своїх абсолютно політизованих проповідей (а інших в нього й не буває) займався апологією російської агресії і звеличуванням російського окупанта. При всьому цьому в Москві за ліпшої нагоди підкреслювали, що УПЦ залишається частиною РПЦ, а наше священноначалля, за великим рахунком, не намагалося переконати у зворотному ні українців, ні росіян. Тож лишалося тільки констатувати, що реального розриву з РПЦ не відбулося. Саме за таких обставин, майже через рік після початку війни, державна влада взяла курс на ліквідацію УПЦ.
У зверненні до Вас, а не до органів цивільної влади, ми не маємо на меті вдаватися до аналізу правомірності дій держави, хоча важко не визнати, що реалізація її задумів відбувається з кричущими порушеннями прав і свобод громадян України, якими є духовенство і віруючі УПЦ. В даному випадку важливо знайти відповідь на інше питання: чи мала держава підстави висловлювати претензії до нашої Церкви? Візьмемо хоча б тези проповіді патріарха Кирила напередодні нещодавньої сумнозвісної архієрейської наради в Троїце-Сергієвій лаврі, де він відверто заявляв, що «как только исчезнет политическая поддержка раскола, Церковь Святой Руси вновь воссоединится», а «восстановление прочного духовного единства всей Руси» називав «восстановлением справедливости». Якою має бути реакція на такі заяви очільника РПЦ навіть не влади, а народу України? Народу, який щодня, щохвилини втрачає у боротьбі проти цієї орди, що паразитує терміном «Русь», своїх найкращих синів і дочок! Народу, священну землю якого півтора року рясно поливають сльози і кров! Народу, якому віками відбудовувати розтрощені ворогом міста і оплакувати вкрадені життя, які, на жаль, ніяк не відновити! Тисячі українців більше ніколи не побачать сонячного неба, не напишуть ліричного вірша, не подарують коханій людині квітку, не візьмуть на руки рідне дитя... І все це невимовне людське горе, весь цей жах – в ім'я сатанинської «справедливості» з московських боліт! Як жаль, але й на ці слова патріарха наша Церква не знайшла адекватної відповіді...
Однак, Ваше Блаженство, далі мовчати не можна. Це питання не лише подальшого існування УПЦ, але й звичайної пастирської моральності. Після варварського знищення благословенною російським духовенством ракетою Преображенського собору в Одесі заговорили й деякі архієреї. Однак простої балаканини недостатньо, потрібні реальні дії. Ми, священнослужителі УПЦ, закликаємо Вас ініціювати негайне скликання собору УПЦ, на якому має відбутися реальне, а не ефемерне розірвання з РПЦ. Про цей факт мають бути повідомлені як Помісні Церкви, так і Москва!
Ми розуміємо, що Ви, можливо, вже давно попереджені з церковних кабінетів Москви про негайне оголошення перебуваючим у розколі в разі такого вчинку. Ви, вочевидь, можете боятися цього як вірний Богу священник і монах. Однак ми переконані, що такого рішення Москви не визнає жодна Помісна Церква світу, тому розкольниками і Ви, і ми поряд із Вами, будемо вважатися лише для РПЦ. ⬇️
Щоб підписати цей лист- прокрутіть сторінку вниз!!! ↓ ↓ ↓
Ваша Блаженство!
Минуло більше року відтоді, як Ви ініціювали й провели Собор УПЦ, що був покликаний вирішити проблему подальшого функціонування Української Православної Церкви. Ця проблема виникла у зв'язку з сатанинською агресією Росії проти України та її народу й всебічною підтримкою цієї агресії повнотою РПЦ та особисто її предстоятелем – патріархом Кирилом (Гундяєвим).
На жаль, як показав час, рішення, прийняті на згадуваному Соборі, виявилися половинчастими і такими, що давали простір для абсолютно протилежних трактувань. В підсумку, Собор у Феофанії поставив більше запитань, як дав відповідей. Вам добре відомо, що, попри соборні рішення, кожен, хто бажав, продовжував поминати патріарха Кирила, доволі однозначні висловлювання на рахунок єдності з РПЦ лунали від окремих ієрархів УПЦ тощо. Зі свого боку, постійним підливанням масла у вогонь займався так званий «вєлікій господін і отєц», котрий у безлічі своїх абсолютно політизованих проповідей (а інших в нього й не буває) займався апологією російської агресії і звеличуванням російського окупанта. При всьому цьому в Москві за ліпшої нагоди підкреслювали, що УПЦ залишається частиною РПЦ, а наше священноначалля, за великим рахунком, не намагалося переконати у зворотному ні українців, ні росіян. Тож лишалося тільки констатувати, що реального розриву з РПЦ не відбулося. Саме за таких обставин, майже через рік після початку війни, державна влада взяла курс на ліквідацію УПЦ.
У зверненні до Вас, а не до органів цивільної влади, ми не маємо на меті вдаватися до аналізу правомірності дій держави, хоча важко не визнати, що реалізація її задумів відбувається з кричущими порушеннями прав і свобод громадян України, якими є духовенство і віруючі УПЦ. В даному випадку важливо знайти відповідь на інше питання: чи мала держава підстави висловлювати претензії до нашої Церкви? Візьмемо хоча б тези проповіді патріарха Кирила напередодні нещодавньої сумнозвісної архієрейської наради в Троїце-Сергієвій лаврі, де він відверто заявляв, що «как только исчезнет политическая поддержка раскола, Церковь Святой Руси вновь воссоединится», а «восстановление прочного духовного единства всей Руси» називав «восстановлением справедливости». Якою має бути реакція на такі заяви очільника РПЦ навіть не влади, а народу України? Народу, який щодня, щохвилини втрачає у боротьбі проти цієї орди, що паразитує терміном «Русь», своїх найкращих синів і дочок! Народу, священну землю якого півтора року рясно поливають сльози і кров! Народу, якому віками відбудовувати розтрощені ворогом міста і оплакувати вкрадені життя, які, на жаль, ніяк не відновити! Тисячі українців більше ніколи не побачать сонячного неба, не напишуть ліричного вірша, не подарують коханій людині квітку, не візьмуть на руки рідне дитя... І все це невимовне людське горе, весь цей жах – в ім'я сатанинської «справедливості» з московських боліт! Як жаль, але й на ці слова патріарха наша Церква не знайшла адекватної відповіді...
Однак, Ваше Блаженство, далі мовчати не можна. Це питання не лише подальшого існування УПЦ, але й звичайної пастирської моральності. Після варварського знищення благословенною російським духовенством ракетою Преображенського собору в Одесі заговорили й деякі архієреї. Однак простої балаканини недостатньо, потрібні реальні дії. Ми, священнослужителі УПЦ, закликаємо Вас ініціювати негайне скликання собору УПЦ, на якому має відбутися реальне, а не ефемерне розірвання з РПЦ. Про цей факт мають бути повідомлені як Помісні Церкви, так і Москва!
Ми розуміємо, що Ви, можливо, вже давно попереджені з церковних кабінетів Москви про негайне оголошення перебуваючим у розколі в разі такого вчинку. Ви, вочевидь, можете боятися цього як вірний Богу священник і монах. Однак ми переконані, що такого рішення Москви не визнає жодна Помісна Церква світу, тому розкольниками і Ви, і ми поряд із Вами, будемо вважатися лише для РПЦ. ⬇️
⬆️ Але ж правда полягає в тому, що ті, хто всім підряд погрожують відлученням (як їх політичний партнер – ядерною зброєю), вже самі давно заслужили на осуд світової спільноти Православних Церков. Російське державне віровчення втратило всі ознаки Православ'я, обєднавшись із путінським імперським режимом та перетворившись на його обслугу.
Чи ж варто боятися бути відлученим від спілкування тим, хто сам спілкується не з Богом, а дияволом? Ба більше! Чи маємо ми самі моральне право перебувати у єдності з такими «християнами»? Ходять чутки, що Ви розглядаєте таку модель подальшого існування УПЦ, яку мала, в свій час, РПЦЗ. Однак мусимо нагадати, що керівництво «зарубіжників» у свій час не побоялося порвати з РПЦ, маючи концептуальні розбіжності з приводу взаємин із безбожною радянською владою. І це був розрив не для годиться (як нам дорікають після Феофанії), а дійсний, із конкретними відповідними заявами і подальшою їх імплементацією всією повнотою РПЦЗ, а не за бажанням окремих її членів. Та й, якщо вже зайшла мова про РПЦЗ, для чого нам така модель? Російські релігійні емігранти, перебуваючи в розсіянні в різних країнах, апріорі не могли претендувати на автокефалію. У нас же зовсім інша ситуація – ми всі живемо в даній нам Богом державі. Вже не говоримо про те, що православну Митрополію, якій підпорядковувалися й північні єпархії (нині російські землі) ми мали в Києві ще в Х столітті. Від призначення в Київ першого митрополита до заснування першого храму в Москві залишалося декілька сотень років. І ця так звана «Матір-Церква» сьогодні нахабно викручує Києву руки і чимось погрожує? Росія не мала жодного відношення до появи в Україні Православ'я і, навпаки, має завдячувати своїй християнізації саме Києву. І не варто це скромно замовчувати. А нині народжена Києвом патріархія займається банальною крадіжкою єпархій УПЦ, одночасно трясучи кулаком перед українським духовенством і натякаючи, що Церква тільки поки не винесла соборне судження про відпадіння в розкол тих чи інших архієреїв і священиків. Мовляв, чекайте, холопи.
Не обійдемо увагою факт абсолютно хамського ставлення особисто до Вас і загалом до духовенства УПЦ цілого ряду ієрархів та рядового духовенства РПЦ, які вже вважають нас усіх розкольниками і погрожують різними карами. Згадаймо хоча б висловлювання іграшкового «патріаршого екзарха» в Африці митрополита Леоніда (Горбачова), який не так давно заявляв, що всіх українських архієреїв, які брали участь у Соборі УПЦ, слід «гнати поганою мітлою». Він же висловлював переконання, що всіх наших архієреїв у Києві не буде, «коли Київська Русь буде визволена». Тоді Ви знову чомусь промовчали, а варто було б хоча б спитати в цього псевдомитрополита, від кого він збирається визволяти Київську Русь.
Звичайно, Українській Церкві в її автокефальному русі вкрай потрібна підтримка Автокефальних Церков світу. Тому просимо Вас зайнятися необхідною міжцерковною дипломатією на належному рівні. Не може бути мови про успішність такої справи без повернення до молитовної єдності з Вселенським патріархом та загалом усіма Церквами, що визнали ПЦУ. Зрештою, Ви ж самі повчали нас у зв'язку з одеською трагедією: «Смирімо свій гнів, не даючи йому перетворитися на сліпу ненависть». Як би важко не було, але потрібно знайти в собі ту любов, без якої майбутнього немає. Проблему подальших взаємин з ПЦУ свідомо виносимо за рамки цього звернення: нею слід серйозно зайнятися окремо, після вирішення питання виходу з РПЦ.
Ваше Блаженство, ми усвідомлюємо, наскільки важка стежка, на яку поставив Вас Господь. Однак, ставши на неї, Ви взяли на себе відповідальність за долю Церкви українського народу. Тому, як Предстоятель, Ви не можете уникати серйозних рішень. В часі найважчих випробовувань ми готові підтримувати Вас до кінця, але ж дійте, не мовчіть! І зрозумійте: невдоволені, які за жодних обставин не хочуть виходити з РПЦ, будуть. Але вони, вважай, уже зробили свій вибір, і він – не на користь Вас та УПЦ, як і, переважно, не на користь України.
⬇️
Чи ж варто боятися бути відлученим від спілкування тим, хто сам спілкується не з Богом, а дияволом? Ба більше! Чи маємо ми самі моральне право перебувати у єдності з такими «християнами»? Ходять чутки, що Ви розглядаєте таку модель подальшого існування УПЦ, яку мала, в свій час, РПЦЗ. Однак мусимо нагадати, що керівництво «зарубіжників» у свій час не побоялося порвати з РПЦ, маючи концептуальні розбіжності з приводу взаємин із безбожною радянською владою. І це був розрив не для годиться (як нам дорікають після Феофанії), а дійсний, із конкретними відповідними заявами і подальшою їх імплементацією всією повнотою РПЦЗ, а не за бажанням окремих її членів. Та й, якщо вже зайшла мова про РПЦЗ, для чого нам така модель? Російські релігійні емігранти, перебуваючи в розсіянні в різних країнах, апріорі не могли претендувати на автокефалію. У нас же зовсім інша ситуація – ми всі живемо в даній нам Богом державі. Вже не говоримо про те, що православну Митрополію, якій підпорядковувалися й північні єпархії (нині російські землі) ми мали в Києві ще в Х столітті. Від призначення в Київ першого митрополита до заснування першого храму в Москві залишалося декілька сотень років. І ця так звана «Матір-Церква» сьогодні нахабно викручує Києву руки і чимось погрожує? Росія не мала жодного відношення до появи в Україні Православ'я і, навпаки, має завдячувати своїй християнізації саме Києву. І не варто це скромно замовчувати. А нині народжена Києвом патріархія займається банальною крадіжкою єпархій УПЦ, одночасно трясучи кулаком перед українським духовенством і натякаючи, що Церква тільки поки не винесла соборне судження про відпадіння в розкол тих чи інших архієреїв і священиків. Мовляв, чекайте, холопи.
Не обійдемо увагою факт абсолютно хамського ставлення особисто до Вас і загалом до духовенства УПЦ цілого ряду ієрархів та рядового духовенства РПЦ, які вже вважають нас усіх розкольниками і погрожують різними карами. Згадаймо хоча б висловлювання іграшкового «патріаршого екзарха» в Африці митрополита Леоніда (Горбачова), який не так давно заявляв, що всіх українських архієреїв, які брали участь у Соборі УПЦ, слід «гнати поганою мітлою». Він же висловлював переконання, що всіх наших архієреїв у Києві не буде, «коли Київська Русь буде визволена». Тоді Ви знову чомусь промовчали, а варто було б хоча б спитати в цього псевдомитрополита, від кого він збирається визволяти Київську Русь.
Звичайно, Українській Церкві в її автокефальному русі вкрай потрібна підтримка Автокефальних Церков світу. Тому просимо Вас зайнятися необхідною міжцерковною дипломатією на належному рівні. Не може бути мови про успішність такої справи без повернення до молитовної єдності з Вселенським патріархом та загалом усіма Церквами, що визнали ПЦУ. Зрештою, Ви ж самі повчали нас у зв'язку з одеською трагедією: «Смирімо свій гнів, не даючи йому перетворитися на сліпу ненависть». Як би важко не було, але потрібно знайти в собі ту любов, без якої майбутнього немає. Проблему подальших взаємин з ПЦУ свідомо виносимо за рамки цього звернення: нею слід серйозно зайнятися окремо, після вирішення питання виходу з РПЦ.
Ваше Блаженство, ми усвідомлюємо, наскільки важка стежка, на яку поставив Вас Господь. Однак, ставши на неї, Ви взяли на себе відповідальність за долю Церкви українського народу. Тому, як Предстоятель, Ви не можете уникати серйозних рішень. В часі найважчих випробовувань ми готові підтримувати Вас до кінця, але ж дійте, не мовчіть! І зрозумійте: невдоволені, які за жодних обставин не хочуть виходити з РПЦ, будуть. Але вони, вважай, уже зробили свій вибір, і він – не на користь Вас та УПЦ, як і, переважно, не на користь України.
⬇️
Ратуючи за ефемерну єдність із такою частиною пастви, Ви втрачаєте реальну паству передусім на заході України, але тепер уже й в інших регіонах. Але чи справедливо змушувати всіх переносити втрату храмів, відчувати себе людьми «третього сорту» у власній країні лише через те, що хтось (не ми) не хоче втрачати єдності з РПЦ. Настав час важливих рішень, час особливої відповідальності кожного і всіх!
Зрозумійте, ми всі готові до кінця терпіти за Христа, за свою віру, за істину. Але річ у тому, що під видом такої «істини» нам нав’язують безальтернативну єдність з РПЦ, предстоятель якої благословляє сатанинський похід російської армії на нашу Батьківщину і будь-яку проповідь зводить до «величі Росії». Нам огидно відчувати себе частиною такої «величі». Так, ми вважаємо аморальним за таких обставин зберігати канонічне підпорядкування РПЦ. Так, ми не маємо жодного бажання страждати за цю єдність із тим, хто не пошкодував нас, яких називав і продовжує називати своєю паствою. З тим, хто не виконав свій історичний обов’язок святительського печалування перед владою за незаконно скривджених і не заборонив своїй пастві перетинати кордон України зі зброєю. Ми не хочемо страждати ні за Росію, ні за Путіна, ні за Кирила. А в більшості з нас складається враження, що наші гоніння – за них, а не за Христа.
Підсумовуючи вищезазначене, Ваше Блаженство, знову й знову закликаємо до негайного скликання Собору УПЦ, де має відбутися остаточний розрив із РПЦ з одночасним засудженням позиції патріарха Кирила та підлеглого йому духовенства як відносно путінської загарбницької війни, так і в зв'язку з анексією українських єпархій. Тільки це не тільки збереже нашу Церкву, але дасть їй моральне право на подальше існування в Українській Державі.
Звернення можуть підписати священослужителі УПЦ. Для цього залиште ваші дані у формі ниже.
https://forms.gle/YCKf8Fw7QgrsVc777
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02PA3fQL5devp5MWQ4DqxsxBo68xyaTnwrhF63ZeV15AqzfAt3wtWP7AEmkAPse9T7l&id=100083228414144
Зрозумійте, ми всі готові до кінця терпіти за Христа, за свою віру, за істину. Але річ у тому, що під видом такої «істини» нам нав’язують безальтернативну єдність з РПЦ, предстоятель якої благословляє сатанинський похід російської армії на нашу Батьківщину і будь-яку проповідь зводить до «величі Росії». Нам огидно відчувати себе частиною такої «величі». Так, ми вважаємо аморальним за таких обставин зберігати канонічне підпорядкування РПЦ. Так, ми не маємо жодного бажання страждати за цю єдність із тим, хто не пошкодував нас, яких називав і продовжує називати своєю паствою. З тим, хто не виконав свій історичний обов’язок святительського печалування перед владою за незаконно скривджених і не заборонив своїй пастві перетинати кордон України зі зброєю. Ми не хочемо страждати ні за Росію, ні за Путіна, ні за Кирила. А в більшості з нас складається враження, що наші гоніння – за них, а не за Христа.
Підсумовуючи вищезазначене, Ваше Блаженство, знову й знову закликаємо до негайного скликання Собору УПЦ, де має відбутися остаточний розрив із РПЦ з одночасним засудженням позиції патріарха Кирила та підлеглого йому духовенства як відносно путінської загарбницької війни, так і в зв'язку з анексією українських єпархій. Тільки це не тільки збереже нашу Церкву, але дасть їй моральне право на подальше існування в Українській Державі.
Звернення можуть підписати священослужителі УПЦ. Для цього залиште ваші дані у формі ниже.
https://forms.gle/YCKf8Fw7QgrsVc777
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02PA3fQL5devp5MWQ4DqxsxBo68xyaTnwrhF63ZeV15AqzfAt3wtWP7AEmkAPse9T7l&id=100083228414144
Google Docs
Відкритий лист священників УПЦ до блаженнішого митрополита Онуфрія
Щоб підписати цей лист- прокрутіть сторінку вниз!!! ↓ ↓ ↓
Ваша Блаженство!
Минуло більше року відтоді, як Ви ініціювали й провели Собор УПЦ, що був покликаний вирішити проблему подальшого функціонування Української Православної Церкви. Ця проблема виникла…
Ваша Блаженство!
Минуло більше року відтоді, як Ви ініціювали й провели Собор УПЦ, що був покликаний вирішити проблему подальшого функціонування Української Православної Церкви. Ця проблема виникла…
«Перечитал несколько раз {це він про послання Віктора гундяєву}. Такое впечатление, что писала девочка. Я, конечно, могу ошибаться на этот счёт, но редко.
Вы, владыка, подморгните, если у вашего виска пистолет или есть угроза иной части тела. Мы поймём. Потому как в добром рассудке и при памяти это бред читать невозможно. Тем более, никто всем вам, кто позорит и проклинает Патриарха, этого не спустит.
По существу, ещё раз повторяю. Вы не можете выйти, зайти, принять решение и т.д. вне рамок Грамоты выданной УПЦ МП в Москве. Все ваши действия регламентированы и вне зависимости от ситуации не могут быть ничем иным, как нарушением канонических норм и правил. В грамоте не прописан «форс-мажор», на который вы постоянно пытаетесь ссылаться. И требовать от Патриарха вы ничего не можете, а только просить. А касаемо поддержки – более того, что постоянно делает Патриарх, и представить себе трудно. Вы же, как жалкие мыши, забились в угол и глас ваш не слышан. И авва ваш – бесхребетно сдал свою паству под страхом иудейским. И кого вы предлагаете уважать!?..
Вы можете говорить от кого угодно. Это ничего не изменит. Епархии УПЦ МП и дальше будут переходить под прямое подчинение Патриарха Московского и всея Руси. Потому что вы не уберегли свою паству, предали и бросили под репрессивный каток безбожной нацбанды…»
Просить санкцій ізвєргнутий із сану колишній митрополит Леонід.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
🙏 Митрополит Агафангел на колінах молиться перед вцілілою чудотворною Касперівською іконою Богородиці біля пошкодженого Спасо-Преображенського собору в Одесі.
Сьогодні за старим стилем вшановується памʼять княгині Ольги — винахідниці бойових безпілотників 🔥 🔥 🔥 🔥 🔥
Попали московитських нечестивців, рівноапостольна княгинє Київська Ольго!
Попали московитських нечестивців, рівноапостольна княгинє Київська Ольго!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Відкритий лист священників УПЦ до митрополита Онуфрія на сьогоднішній ранок підписало вже більше 300 священнослужителів. Серед підписантів є і архієреї УПЦ.
Не обійшлося і без казусів. Хтось підписався, наприклад, за митрополита Антонія Паканіча. Ми його, звісно, любимо, але цей підпис, як і кілька інших, видалили. Мета хайпожерів, які це роблять, зрозуміла - замість обговорення звернення по суті перетворити збір підписів на циркову виставу. Але нас не заплутаєш.
Завтра підписанти будуть намагатися попасти на прийом до митрополита Онуфрія, щоб власноруч передати текст звернення.
Збір підписів продовжується.
Запрошуємо духовенство УПЦ долучитися і висловити свою думку.
Звернення тут:
https://yangx.top/veseliy_pip/3595
Поширення цієї інфи серед священницьких груп вітається.
Не обійшлося і без казусів. Хтось підписався, наприклад, за митрополита Антонія Паканіча. Ми його, звісно, любимо, але цей підпис, як і кілька інших, видалили. Мета хайпожерів, які це роблять, зрозуміла - замість обговорення звернення по суті перетворити збір підписів на циркову виставу. Але нас не заплутаєш.
Завтра підписанти будуть намагатися попасти на прийом до митрополита Онуфрія, щоб власноруч передати текст звернення.
Збір підписів продовжується.
Запрошуємо духовенство УПЦ долучитися і висловити свою думку.
Звернення тут:
https://yangx.top/veseliy_pip/3595
Поширення цієї інфи серед священницьких груп вітається.
Впав купол Свято-Миколаївського храму села Бзів.
23 липня після зливи через старість впав центральний купол Свято-Миколаївського храму села Бзів - найдревнішого храму Березанського благочиння Київської області, 1863 року побудови.
Настоятель і парафіяни просять допомоги, оскільки потребують значних коштів укріплення стовпів барабану та відновлення куполу.
Картка Приватбанку
4149 6293 1166 9253
Кость Василь Васильович
23 липня після зливи через старість впав центральний купол Свято-Миколаївського храму села Бзів - найдревнішого храму Березанського благочиння Київської області, 1863 року побудови.
Настоятель і парафіяни просять допомоги, оскільки потребують значних коштів укріплення стовпів барабану та відновлення куполу.
Картка Приватбанку
4149 6293 1166 9253
Кость Василь Васильович