⬆️

Чим себе заспокоїти? Відчуттям знання правди Божої у своєму житті. Ти розумієш, що твої цінності не йдуть всупереч Євангельському духу. Що ти не маєш претензій до своєї Церкви як Церкви Христа. В мене можуть бути  запитання до поведінки ієрархів, до колег-пастирів, так, як і в них до мене. Але в цілому (як до духовної спільноти, в якій я народився) я претензій до Церкви не маю. Я дійсно відчуваю себе у родині Христа.  

Це відчуття може дати лише Христова Церква, що дозволяє продовжувати рухатися далі цим шляхом. І причин зрікатися УПЦ на догоду політично-суспільній доцільності, через поведінку тих чи інших наших ієрархів, в мене немає. 

— Ви крокуєте духовним життям разом зі своїми односельчанами — з тими, серед яких народилися та зростали. Це був свідомий вибір — повернутися після навчання служити у рідне село?

— Мені пощастило у 90-ті роки XX ст. духовно зростати під наставництвом голобського настоятеля протоієрея Анатолія Мельника. Це був один з перших священників в Україні, який запровадив цікавий формат для церковного спілкування молоді, який сьогодні практикується більшістю — це «молодіжки».  
Отець Анатолій дав мені основне: приклад духовної зрілості, чесності та відданості Церкві. Мені цього було достатньо. Далі були навчання в семінарії, університеті, академії, послух при мирополитові Ніфонті (Солодусі) у Волинському єпархіальному управлінні — та повернення в рідні Голоби вже як священника.

Тамтешня церковна громада переживала важкі часи, з єдністю було не все гаразд. Та поступово територія нашого храму стала центром культурно-просвітницького життя вірян і взагалі всіх голобчан. Ми видавали церковно-громадську газету «Отчий дім», відкрили художню галерею, відремонтували церковні приміщення, забезпечивши простір для дітей з інвалідністю. Наші парафіяни є учасниками рухів в різних громадських організаціях, а ще ми ініціювали екологічні проєкти: збір використаних батарейок, пошиття еко-сумок, прибирання парків. 

Сьогодні ми продовжуємо підтримувати дітей з інвалідністю: організовуємо заходи з куховарення, миловаріння, проводимо інклюзивні табори. Плануємо майстер-клас з випічки для переселенців. Фінансово допомагаємо внутрішньо переміщеним особам. Нещодавно общиною підбили підсумки діяльності за рік війни: церковна громада залучила 407 тисяч гривень на потреби ЗСУ. Думаю, це немало. 

— Чи завадила війна якимось вашим проєктам?

— Звісно, що інтенсивність позабогослужбового життя вже не та. Частина вірян з дітьми виїхали за кордон, а чоловіки пішли на фронт. Основна наша діяльність сьогодні — це недільна школа, літні табори та збір і передача гуманітарної допомоги військовим та переселенцям. 

На жаль, війна все більше розділяє людей. І мені справді болить, що це розмежування програмують люди, які іменують себе православними.  Наші діти будуть зростати із жахливими спогадами про міжправославні баталії. Та брати і сестри у вірі надають мені оптимізму. Вони не сповнюються жагою помсти по відношенню до тих, хто виганяє їх з храму. Навіть під тиском вони бережуть свою церковність. І це дає їм сил допомагати іншим. 

Я очікую, що цей непростий час дасть нам, пастирям, а також нашим ієрархам шанс інакше подивитися на організацію церковної общини, на місце парафіян в її житті. Ситуація спонукає почати діалог зі своєю паствою. Хочеться спілкування, в якому ставляться питання та надаються відверті відповіді. На жаль, саме відсутність внутрішньої комунікації та прозорості у Церкві провокує до надто емоційних випадів священиків чи мирян. Адже соборний дух передбачає спільне бачення проблем Церкви та участь всіх її членів у вирішенні наших загальних проблем, у відповідності до покликання. 

— Подекуди можна зустрітись із твердженням, що мовчки підкорятись вищим інстанціям — це більш смиренно.

— Це хибне твердження є маніпулятивним. Коли ми починаємо ототожнювати смирення з абсолютним підкоренням своєї волі наставнику (як у справах віри, так і в побутовому житті), з відсутністю прояву бодай якоїсь позиції, — це точно некоректно. Адже основою євангельського смирення є довіра та відсутність страху.
⬇️

Наші митрополити, архієпископи та єпископи з УПЦ 8 років молилися за междуусобну брань в Україні, а вимолили її для росії.

Гарнюні!

А що там митрополит Антоній Паканіч?

Молебень про припинення братовбивчого протистояння в атєчєствє вже відслужив?

Чи на методичку чекає?

Витягли нафталінового вижившого з розуму о. Іллю Ноздріна, щоб він заспівав дуетом з гундяєвим.

Ридаю…

Астанавітєсь!!! (Шуткую!)

Правда про скандал у Красиліві на Хмельниччині.

Добро і зло.

По благословінню керівництва УПЦ у Києві кілька тижнів тому пройшла зустріч декількох сановників з найвищого єпископату УПЦ з очільником ДЕСС Віктором Єленським.

Під час зустрічі єпископи УПЦ просили надати їм письмовий перелік претензій.

Відповідний лист за підписом Віктором Єленського був надісланий у митрополію.

Реакції на цей лист не було, бо митрополит Онуфрій вирішив молиться.

Бо якось саме все розсосеться.

Повідомлення від ДЕСС щодо зустрічі ДЕСС та представників УПЦ МП:

«До Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) надходять численні запити духовенства та представників монаших громад з приводу зустрічі, яка відбулась між керівництвом ДЕСС та членами єпископату Української Православної Церкви (в єдності з московським патріархатом) (далі – УПЦ).

Представники духовенства і монаших спільнот стверджують, що священноначалля не інформує їх про зміст цієї зустрічі, що породжує численні спекуляції на цій темі.
У зв’язку із цим ДЕСС повідомляє, що така зустріч дійсно відбулась. Під час зустрічі члени єпископату УПЦ, які за їхніми словами діяли за благословенням предстоятеля УПЦ митрополита Онуфрія, висловили бажання отримати письмові рекомендації про те, які дії з боку УПЦ могли б засвідчити про її вихід зі складу Російської Православної Церкви (далі – РПЦ). Такі рекомендації були сформульовані і надіслані вже наступного дня після зустрічі. 

Члени єпископату УПЦ обіцяли розглянути ці роз’яснення у двотижневий термін. Оскільки відповіді на лист ДЕСС не надійшла ані в двотижневий, ані в трьохтижневий термін, а також враховуючи значний інтерес до цього питання в релігійному середовищі, ДЕСС вважає за можливе оприлюднити лист, який був надісланий представникам УПЦ.»

*
Митрополиту Ніжинському і Прилуцькому Клименту та Архієпископу Білогородському Сильвестру

Ваші Високопреосвященства!

Надсилаю цей лист слідом за нашою з вами зустріччю 31 травня 2023 р. у Києво-Печерській Лаврі, де ви висловили бажання отримати письмові роз’яснення щодо того, які дії з боку Української Православної Церкви недвозначно засвідчили б про її вихід зі складу Російської Православної Церкви, котра є активним учасником російської військової агресії проти України.
До таких дій можна було б віднести:  
• оприлюднити офіційний документ органу церковної влади або особи (осіб), уповноважених говорити від імені УПЦ, про вихід УПЦ з усіма її єпархіями, синодальними установами, благочиннями, монастирями, духовними навчальними закладами, братствами, сестринствами, парафіями та місіями зі складу РПЦ; 

• архієреям та клірикам УПЦ, які входять до складу єпископату РПЦ, її Синоду, синодальних установ, комісій Міжсоборної присутності, надіслати заяви про вихід з них і оприлюднити ці заяви;  

• офіційно повідомити Помісні Православні Церкви про вихід УПЦ зі складу РПЦ;

• накласти церковні покарання та/або виключити зі складу єпископату і кліру осіб, які брали безпосередню участь в анексії загарбаних українських земель, добровільно співробітничають з російськими окупантами, освячують зброю, якою вбивають українців; 

• органу церковної влади, на який внутрішніми настановами УПЦ покладено обов’язок вираження її позиції з актуальних проблем сучасного суспільства та оцінка найважливіших подій у сфері міжцерковних, міжконфесійних та міжрелігійних відносин, оприлюднити офіційну позицію з приводу вчення патріарха Кирила, про змиття гріхів загарбникам, які загинуть в Україні, благословення ним війни проти України, а також дії органів церковної влади з анексії єпархій УПЦ.  

Видається, що такі дії могли б засвідчити про розрив безпосередніх зв’язків підпорядкування у відносинах між УПЦ та РПЦ, яка стала одним з інструментів війни, розв’язаної Росією проти України.

Кажуть, що митрополит Клімент під час цієї зустрічі поводив себе не як представник Церкви, а як базарна істерична торгашка.

Шановні ви наші архієреї, не зовсім наділені мудрістю Климент та Сільвестр!

А чого ж ви не довели інформацію про зустріч з ДЕСС та не надали листа-відповіді усьому єпископату УПЦ та вірним?

За моєю інформацію, жоден з архієреїв УПЦ, окрім митрополита Паканича, не були ознайомлені про цю зустріч та спілкування. Про Паканіча зрозуміло: він мав прозвітувати в москву і отримати медодичку, що робити далі.

А інші архієреї - що, для вас непотріб та сміття біля ваших владичніх ніжоньок?

Вже майже 3 тижні ви просто мовчите і навіть вчора під час урочистостей в Феофанії ніхто з вас не ознайомив архієреєв та духовенство з цим листом. Навіть, під час чарочки біленької за здоровʼя поважного іменинника (хай живе!)

Які ж ви бикуваті і нерозумні, прости мене Господи!

Ви знову домовчалися до того, що ДЕСС довелося самим виводити результати Вашої зустрічі у публічну площину.

На наш погляд, в листі висказані обґрунтовані питання,але «мовчання ягнят» з боку єпископату УПЦ призведе до катастрофи.

Шановні отці,наберіться сміливості та дізнайтеся у своїх архієреїв чи повідомляли їм про діалог з ДЕСС?

Хто привітав Онуфрія з днем янгола?

Святіший Католікос-Патріарх всієї Грузії ІЛІЯ;

Святіший Патріарх Сербський ПОРФИРІЙ;

Блаженніший Митрополит Варшавський і всієї Польщі САВВА;

Блаженніший Митрополит Чеських земель і Словаччини РОСТИСЛАВ;

Блаженніший Митрополит всієї Америки та Канади ТИХОН;

Блаженніший Архієпископ Охридський і Македонський СТЕФАН;

Високопреосвященніший Олександр, Митрополит Ризький і всієї Латвії;

Високопреосвященніший митрополит Ловчанський ГАВРИЇЛ (Болгарська Православна Церква);

Преосвященніший єпископ Бачський ІРИНЕЙ (Сербська Православна Церква).

Крім Охридського та Грузинського, всі інші є або сателітами московського патріарха, або отримувачами великих фінансових вливань з росії, або повʼязані з росією чисельними звʼязками.

З днем святого Онуфрія, дорогий наш Блаженнійший!

о. Артишокій пише:

«Отці, митрополит Онуфрій сказав просто мовчати на лист від ДЕСС і нічого не відповідати на нього. Він свідомо іде на конфлікт з владою. Нащо це робити, коли можна було б зіслатись хоч на собор у Феофанії, хоч по деяким пунктам?

Ну хоч щось відповісти!

У мене тільки 2 варіанти причин такої повідінки митрополита Онуфрія: або він реально за росію, єдину русь, єдність з Кирилом, який нас свідомо хоче знищити і т.д., або ж все вирішує Паканич, який, як відомо, свідомо топить за москву. Він нашіптує Онуфрію кремлівські тези, а той їх слухає.

Наш єпископат зараз свідомо топить УПЦ та прискорює прийняття закону про заборону УПЦ.

В крайньому разі, якщо ми сліпі, то вони сліпі вожді сліпих.

Те, що вони творять на чолі з нашим Онуфрієм, є ідіотизмом. Або ж вони роблять усе продумано і знищення УПЦ їм потрібно, бо посталено за мету кураторами з росії.

Архієпископ здорової людини:

Все це можна зробити.

Тільки треба, щоб влада дожала.