На днях митрополит Чернівецький і Буковинський УПЦ Мелетій, постійний член священного синоду та керманич парафій у діаспорі провів онлайн-нараду зі священиками, які є настоятелями парафій за кордоном. Серед інших питань митрополит Мелетій затронув тему, яка стосується кожної парафії УПЦ, кожного священика і кожного мирянина.
Так, митрополит Мелетій піддав руйнівній критиці митрополита Черкаського Феодосія. Все із-за того, що під час останнього Імпотентного синоду Феодосій виступив з яскравою промовою, в якій закликав синод УПЦ терміново розпочати діалог з московською патріархією та з патріархом кирилом. Мовляв, негоже нам так себе поводити, бо наш патріарх - кирил. Але на думку митрополита Мелетія, яку він висказав своїм підлеглим священикам, УПЦ має налагоджувати взаємовідносини не з мп, а з Помісними православними церквами.
Я зателефонував митрополиту Мелетію, і ми з ним за добу двічі спілкувалися. Загалом десь півтори години. Ми обговорювали останні події в нашій Церкві, спорилися, доказували один одному свою правоту, спираючись на традицію Церкви та на Євангеліє, але кожен, в результаті, залишився при своїй думці.
Єдине, що мене порадувало, що митрополит Мелетій визнав те, що він був неправий, написавши оті смутивші всіх формулювання в його листі до митрополита германського РПЦЗ Марка. Мелетій пояснював свої невдалі формулювання особливостями ведення церковної дипломатії. Щодо мене, то після спілкування з Мелетієм, я теж визнав, що в моєму недавньому аналізі мети діяльності закордонних парафій, я був неправий. Хоч все ж вважаю, що призначення єпископа на для цих парафій є неканонічним рішенням синоду.
Але на моє головне запитання, чи мав Мелетій християнську мужність та архієрейську чесніть, щоб сказати слова про неприпустимість початку діалогу з мп прямо в очі митрополиту Феодосію на синоді, буковинський митрополит мені відповіді так і не дав. Бо не схотів. Підозрюю, що він зміг своє обурення висловити тільки на загал перед своїми підлеглими. І, скоріш за все, під час засідання синоду, митрополит Мелетій просто змовчав.
Ця історія показова кількома речами:
1. Наші архієреї-синодали залишаються і досі неспроможними до активного діалогу з проукраїнськи налаштованим єпископатом, священиками і мирянами. Вони і надалі ні до кого не готові прислухатися, хоча вже готові вислухати. Вони жадають того, щоб на синоді архієреї у вузькому кругу не/приймали якісь там рішення, а ми всі - з слиною і поскиглуванням з невимовною радістю приймали і виконували всю ту підчас дуже крінжову маячню, якою нас всіх останнім часом пічкає синод. Відповідальності перед всіма нами та бажання у відкритій розмові роз‘яснити для всієї Церкви свої слова і вчинки на синодали не проявляють.
2. На синоді грає в дудку виключно промосковська партія. І вона ще наробить лиха для всієї нашої УПЦ. З приходом до синода з наступного засідання Луки Запорізького, промосковський тиск в синоді тільки посилеться.
3. Частина архієреїв, навіть маючи здоровий глузд і архієрейську мудрість, залишаються боягузами і відмовляються в публічній площині активно підтримувати рух УПЦ до автокефалії, щось для цього робити і виступати проти сильної і впливової промосковської партії в Церкві. Такі архієреї стали мовчунами, які на всі запитання мають тільки одну відповідь: "тре молитися".
4. Але надія на Господа і на здоровий глузд в адекватних митрополитів особисто в мене посилилась.
Із смішного: спочатку митрополит Мелетій сприйняв мене за пранка.
Ми з друзями потім цілий день після цього сміялися з того, якою вийшла ота наша коротка перша розмова.
Я запропонував митрополиту Мелетію повторити нашу основну розмову на камеру у форматі відеоінтерв‘ю. Бо в нашій розмові було багато цікавого, розумного і корисного. Він відмовився.
Так, митрополит Мелетій піддав руйнівній критиці митрополита Черкаського Феодосія. Все із-за того, що під час останнього Імпотентного синоду Феодосій виступив з яскравою промовою, в якій закликав синод УПЦ терміново розпочати діалог з московською патріархією та з патріархом кирилом. Мовляв, негоже нам так себе поводити, бо наш патріарх - кирил. Але на думку митрополита Мелетія, яку він висказав своїм підлеглим священикам, УПЦ має налагоджувати взаємовідносини не з мп, а з Помісними православними церквами.
Я зателефонував митрополиту Мелетію, і ми з ним за добу двічі спілкувалися. Загалом десь півтори години. Ми обговорювали останні події в нашій Церкві, спорилися, доказували один одному свою правоту, спираючись на традицію Церкви та на Євангеліє, але кожен, в результаті, залишився при своїй думці.
Єдине, що мене порадувало, що митрополит Мелетій визнав те, що він був неправий, написавши оті смутивші всіх формулювання в його листі до митрополита германського РПЦЗ Марка. Мелетій пояснював свої невдалі формулювання особливостями ведення церковної дипломатії. Щодо мене, то після спілкування з Мелетієм, я теж визнав, що в моєму недавньому аналізі мети діяльності закордонних парафій, я був неправий. Хоч все ж вважаю, що призначення єпископа на для цих парафій є неканонічним рішенням синоду.
Але на моє головне запитання, чи мав Мелетій християнську мужність та архієрейську чесніть, щоб сказати слова про неприпустимість початку діалогу з мп прямо в очі митрополиту Феодосію на синоді, буковинський митрополит мені відповіді так і не дав. Бо не схотів. Підозрюю, що він зміг своє обурення висловити тільки на загал перед своїми підлеглими. І, скоріш за все, під час засідання синоду, митрополит Мелетій просто змовчав.
Ця історія показова кількома речами:
1. Наші архієреї-синодали залишаються і досі неспроможними до активного діалогу з проукраїнськи налаштованим єпископатом, священиками і мирянами. Вони і надалі ні до кого не готові прислухатися, хоча вже готові вислухати. Вони жадають того, щоб на синоді архієреї у вузькому кругу не/приймали якісь там рішення, а ми всі - з слиною і поскиглуванням з невимовною радістю приймали і виконували всю ту підчас дуже крінжову маячню, якою нас всіх останнім часом пічкає синод. Відповідальності перед всіма нами та бажання у відкритій розмові роз‘яснити для всієї Церкви свої слова і вчинки на синодали не проявляють.
2. На синоді грає в дудку виключно промосковська партія. І вона ще наробить лиха для всієї нашої УПЦ. З приходом до синода з наступного засідання Луки Запорізького, промосковський тиск в синоді тільки посилеться.
3. Частина архієреїв, навіть маючи здоровий глузд і архієрейську мудрість, залишаються боягузами і відмовляються в публічній площині активно підтримувати рух УПЦ до автокефалії, щось для цього робити і виступати проти сильної і впливової промосковської партії в Церкві. Такі архієреї стали мовчунами, які на всі запитання мають тільки одну відповідь: "тре молитися".
4. Але надія на Господа і на здоровий глузд в адекватних митрополитів особисто в мене посилилась.
Із смішного: спочатку митрополит Мелетій сприйняв мене за пранка.
Ми з друзями потім цілий день після цього сміялися з того, якою вийшла ота наша коротка перша розмова.
Я запропонував митрополиту Мелетію повторити нашу основну розмову на камеру у форматі відеоінтерв‘ю. Бо в нашій розмові було багато цікавого, розумного і корисного. Він відмовився.
«УПЦ має якнайшвидше відновити спілкування з московською патріархією та з патріархом Кирилом».
Із промови митрополита Черкаського і Канівського Феодосія (Снігірьова Дениса Леонідовича), члена священого синоду, викладача пастирського богослов‘я в КДАіС, на засіданні синоду від 20 грудня 2022 року.
Коли слава підсанкційних митрополитів не дає спокійно жити.
Із промови митрополита Черкаського і Канівського Феодосія (Снігірьова Дениса Леонідовича), члена священого синоду, викладача пастирського богослов‘я в КДАіС, на засіданні синоду від 20 грудня 2022 року.
Коли слава підсанкційних митрополитів не дає спокійно жити.
Телеграм канал УПЦ приводить роз‘яснення свого юридичного відділу:
У 2023 році Лавра має всі законні підстави звершувати богослужіння в Успенському Соборі та Трапезній церкві.
Заповідник «Києво-Печерська Лавра» своїм листом від 27 грудня 2022 року повідомив Лавру про те, що дія договору про користування Успенським Собором та Трапезною церквою Лаври закінчується 31 грудня 2022 року і він не може бути продовжений. Аргументуючи своє рішення, у Заповіднику послалися на те, що Міністерство культури виступило проти продовження даного договору, та Указом Президента були застосовані персональні санкції до ієрархів УПЦ.
Наголошуємо, що такі дії з боку Заповідника є незаконними.
Відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 27 травня 2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Окрім випадку, коли балансоутримувач за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 ЗУ Про оренду державного та комунального майна.
Звертаємо увагу, що підстави, які зазначені у листі від Заповідника не потрапляють під визначення ст. 19.
Таким чином, навіть, якщо строк дії договорів завершився, вони автоматично продовжують свою дію на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців після його закінчення. Окрім того, якщо Заповідник мав намір не продовжувати дію договорів, то вони повинні були повідомити за 30 днів до дати закінчення договорів, чого зроблено не було.
Наразі, у випадку, якщо Мінкультури та Заповідник вважають зворотнє, вони можуть довести свою правоту в суді, а до тих пір користування Успенським Собором та Трапезною церквою Лаври є правомірним та законним.
***
Було б гарно, якби юридичний відділ УПЦ точно також збуджувався на колаборантів в рясах та на дії кирила гундяєва.
Коли збуджуєшся вибірково.
У 2023 році Лавра має всі законні підстави звершувати богослужіння в Успенському Соборі та Трапезній церкві.
Заповідник «Києво-Печерська Лавра» своїм листом від 27 грудня 2022 року повідомив Лавру про те, що дія договору про користування Успенським Собором та Трапезною церквою Лаври закінчується 31 грудня 2022 року і він не може бути продовжений. Аргументуючи своє рішення, у Заповіднику послалися на те, що Міністерство культури виступило проти продовження даного договору, та Указом Президента були застосовані персональні санкції до ієрархів УПЦ.
Наголошуємо, що такі дії з боку Заповідника є незаконними.
Відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 27 травня 2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Окрім випадку, коли балансоутримувач за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 ЗУ Про оренду державного та комунального майна.
Звертаємо увагу, що підстави, які зазначені у листі від Заповідника не потрапляють під визначення ст. 19.
Таким чином, навіть, якщо строк дії договорів завершився, вони автоматично продовжують свою дію на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців після його закінчення. Окрім того, якщо Заповідник мав намір не продовжувати дію договорів, то вони повинні були повідомити за 30 днів до дати закінчення договорів, чого зроблено не було.
Наразі, у випадку, якщо Мінкультури та Заповідник вважають зворотнє, вони можуть довести свою правоту в суді, а до тих пір користування Успенським Собором та Трапезною церквою Лаври є правомірним та законним.
***
Було б гарно, якби юридичний відділ УПЦ точно також збуджувався на колаборантів в рясах та на дії кирила гундяєва.
Коли збуджуєшся вибірково.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Віряни співають «Христос Воскрес» у Трапезному храмі на честь прпп. Антонія і Феодосія Печерських
31.12.2022
31.12.2022
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
З Новим роком!
Миру, добра, Божих благословінь великої Перемоги у новому році!
Миру, добра, Божих благословінь великої Перемоги у новому році!
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
«Никто ничто не вступил».
І знову хтось згрішив пред Господом.
І знову Павло потрапив під камери.
Тепер Павло порівняв себе з Христом, а Зеленського - з найвідомішим гонителем християн Нероном.
Нерон кидав християн на арену колізея на потіху та вечерю диким тваринам, або розпинав їх на арені на радість плебсу, а свій палацовий сад в години безумства та під час прогулянок в ньому опалював християнами, завернутими в просмолені мішки.
Погукайте санітарів. Пацієнт без нагляду.
І знову хтось згрішив пред Господом.
І знову Павло потрапив під камери.
Тепер Павло порівняв себе з Христом, а Зеленського - з найвідомішим гонителем християн Нероном.
Нерон кидав християн на арену колізея на потіху та вечерю диким тваринам, або розпинав їх на арені на радість плебсу, а свій палацовий сад в години безумства та під час прогулянок в ньому опалював християнами, завернутими в просмолені мішки.
Погукайте санітарів. Пацієнт без нагляду.
о. Кирилл Говорун:
«Наличие одного дара в Церкви не означает его автоматическую конвертацию в другой дар. Митр. Онуфрий демонстрирует, что духовность может быть катастрофической в церковном администрировании, а покойный папа Бенедикт показал, что уникальный богословский дар в том же администрировании может принести очень посредственные, если не сомнительные плоды.»
«Наличие одного дара в Церкви не означает его автоматическую конвертацию в другой дар. Митр. Онуфрий демонстрирует, что духовность может быть катастрофической в церковном администрировании, а покойный папа Бенедикт показал, что уникальный богословский дар в том же администрировании может принести очень посредственные, если не сомнительные плоды.»
о. Миколай Данилевич:
«Руйнівна ідеологія
Розповім вам одну історію з нашого закордонного пастирського життя.
В одній європейській країні влітку цього року ми відкрили парафію нашої Церкви. Люди наші самі зорганізувалися, подзвонили нам в Київ, згодом направили лист, попросили священника.
Як тільки про відкриття парафії стало відомо в соцмережах, то інші українці - прихильники інших конфесій, почали дзвонити нашому священнику: «а ви не Українська Церква», «а ви насправді москалі», і тому подібне.
Священник на це все реагував благородно і по-християнськи.
Не заспокоїлись ті люди. Створили закриту групу в соцмережах і між собою домовилися написати лист у мерію того міста з проханням дозволити їм провести пікет проти парафії УПЦ. Написали.
Влада міста була шокована таким листом. Це ж все-таки Європа, де закони діють і є повага як до людей, так і до їхньої релігії, культури тощо. І дали відповідь приблизно наступного змісту:
Шановні! Взагалі-то якби ви проводили захід ЗА щось, а не ПРОТИ когось, то ми могли б розглянути ваше прохання.
Але при цьому ми не можемо зрозуміти: ви - українці, і вони - українці; ви втекли від війни і приїхали до нас, і вони втекли від війни і приїхали до нас. І тепер ви - українці, будете влаштовувати пікет проти таких самих українців? Нам це не зрозуміло. І потім, як це буде виглядати зі сторони: вони будуть стояти в храмі молитися, а ви будете стояти зовні з транспарантами і помідорами й кричати? Ні, в нас так не можна. Нам не потрібні міжконфесійні конфлікти. В нас всі мають рівні права на сповідування своєї віри.
І відмовили їм.
P. S. Коли мені священник розповів цю історію, я був дуже неприємно вражений. Це ж треба так не мати спокою в серці, так ненавидіти своїх співвітчизників, щоб не полінуватися, написати лист, намагатися отримати дозвіл та ще й бути готовим прийти і щось там вигукувати чи стояти з протестними написами навпроти храму, де моляться такі самі українці, як і ти, твої співвітчизники.
Але звідки ці люди взяли ці ідеї? Вони ж не самі їх придумали. Хтось їм роками втовкмачував в голови цю руйнівну ідеологію, що вони є справжніми українцями, а ті там - не українці, несправжні, «москалі», «агенти фсб», не в ту церкву ходять, вороги. І це та ідеологія, яка вже десятиліттями роз‘їдає наш народ і ділить людей. І з кожним роком, а тепер вже й з кожним днем, вона звучить все міцніше. Це ж треба так поділити людей?
Ось що мене турбує.
І головне, що ця ідеологія є абсолютно деструктивною, яка руйнує, а не будує. Хочете? Створіть свою громаду, ходіть туди, моліться Богу, робіть щось. Ні, самі не роблять і ще й в інших плюють.
Українці в релігійному плані - розділена нація. Але ж не ми одні такі. Є інші нації, в рамках яких є багато конфесій. Ті ж німці, наприклад. Так там є повага один до одного, терпіння, і готовність визнавати інаковість іншого. А в нас …»
«Руйнівна ідеологія
Розповім вам одну історію з нашого закордонного пастирського життя.
В одній європейській країні влітку цього року ми відкрили парафію нашої Церкви. Люди наші самі зорганізувалися, подзвонили нам в Київ, згодом направили лист, попросили священника.
Як тільки про відкриття парафії стало відомо в соцмережах, то інші українці - прихильники інших конфесій, почали дзвонити нашому священнику: «а ви не Українська Церква», «а ви насправді москалі», і тому подібне.
Священник на це все реагував благородно і по-християнськи.
Не заспокоїлись ті люди. Створили закриту групу в соцмережах і між собою домовилися написати лист у мерію того міста з проханням дозволити їм провести пікет проти парафії УПЦ. Написали.
Влада міста була шокована таким листом. Це ж все-таки Європа, де закони діють і є повага як до людей, так і до їхньої релігії, культури тощо. І дали відповідь приблизно наступного змісту:
Шановні! Взагалі-то якби ви проводили захід ЗА щось, а не ПРОТИ когось, то ми могли б розглянути ваше прохання.
Але при цьому ми не можемо зрозуміти: ви - українці, і вони - українці; ви втекли від війни і приїхали до нас, і вони втекли від війни і приїхали до нас. І тепер ви - українці, будете влаштовувати пікет проти таких самих українців? Нам це не зрозуміло. І потім, як це буде виглядати зі сторони: вони будуть стояти в храмі молитися, а ви будете стояти зовні з транспарантами і помідорами й кричати? Ні, в нас так не можна. Нам не потрібні міжконфесійні конфлікти. В нас всі мають рівні права на сповідування своєї віри.
І відмовили їм.
P. S. Коли мені священник розповів цю історію, я був дуже неприємно вражений. Це ж треба так не мати спокою в серці, так ненавидіти своїх співвітчизників, щоб не полінуватися, написати лист, намагатися отримати дозвіл та ще й бути готовим прийти і щось там вигукувати чи стояти з протестними написами навпроти храму, де моляться такі самі українці, як і ти, твої співвітчизники.
Але звідки ці люди взяли ці ідеї? Вони ж не самі їх придумали. Хтось їм роками втовкмачував в голови цю руйнівну ідеологію, що вони є справжніми українцями, а ті там - не українці, несправжні, «москалі», «агенти фсб», не в ту церкву ходять, вороги. І це та ідеологія, яка вже десятиліттями роз‘їдає наш народ і ділить людей. І з кожним роком, а тепер вже й з кожним днем, вона звучить все міцніше. Це ж треба так поділити людей?
Ось що мене турбує.
І головне, що ця ідеологія є абсолютно деструктивною, яка руйнує, а не будує. Хочете? Створіть свою громаду, ходіть туди, моліться Богу, робіть щось. Ні, самі не роблять і ще й в інших плюють.
Українці в релігійному плані - розділена нація. Але ж не ми одні такі. Є інші нації, в рамках яких є багато конфесій. Ті ж німці, наприклад. Так там є повага один до одного, терпіння, і готовність визнавати інаковість іншого. А в нас …»
Відповідь о. Миколі Данілевичу від священнослужителя УПЦ, який на своєму досвіді обізнаний в житті закордонних парафій УПЦ:
«Отець Миколай Данилевич пише про руйнівну ідеологію. А чому не згадують, скільки є українців, парафіян УПЦ за кордоном, які потерпають від руськомирівців, які теж по паспорту українці?
Чому ніхто не скаже правдивого слова про них? Скільки наших людей втікли від війни, від бомб, можна сказати, з півдня і сходу України, а там, прижившись, відвикши від ракет і тривог, починають далі дути в свою дудку про братський народ і про те, що росія нам брати-слов'яни і "нє всьо так адназначна"?
Скільки таких манкуртів (не знайду іншого слова) в прямому смислі слова обсирають (також не знайду іншого слова) наші закордонні парафії та священиків, які там служать саме за їхню Українськість?
Вони ходять в РПЦ-шні і РПЦЗ-шні парафії, бо їм так звичніше. Звичніше чути поминання патріарха гундяєва і російську мову на проповіді, якою вони і там спілкуються.
Багато з них каже, що "українскій язик мнє нє панятєн і нє учіть, нє гаваріть на ньом я нє сабіраюсь". Це люди, які до війни були активними прихожанами УПЦ, їздили в паломництва, мають духівників в Лаврах. Саме ці люди продовжують далі ділити Українців, не стидаються про це говорити за кордоном в голос. "Еті бандьори і западенци, как я їх нєнавіжу. Панаєхалі сюда. У ніх нє бамбят, какоє ані імєют права виєзжать, ані нє знают што такоє вайна. Пачєму нє сідят в сваїх Львовах і Франковсках?".
УПЦ-шна парафія за кордоном для них нонсенс, і не тільки через те, що частково служать українською (який жах😱) читаючи Євангеліє, Апостол і деякі єктенії, а по самому факту свого існування окремо від "вєлікай і могучєй".
То хто розділяє Українців? Вони тут кричали про "бамбас данбілі" і там продовжують те ж саме. Вибачте, але яким треба бути дебілом, щоб таке городити, коли твій рідний Харків, чи Маріуполь, братський, а правильніше сказати - блядський народ - рівняє з землею, випалюючи все живе.
Це цинізм, це низість, це підлість, це ненависть до Українців і України гірше від терористів-рашистів! Не всі такі, до багатьох і дійшло, яке справжнє лице росії, але до багатьох нажаль не дійде ніколи... Вибачте, наболіло.»
«Отець Миколай Данилевич пише про руйнівну ідеологію. А чому не згадують, скільки є українців, парафіян УПЦ за кордоном, які потерпають від руськомирівців, які теж по паспорту українці?
Чому ніхто не скаже правдивого слова про них? Скільки наших людей втікли від війни, від бомб, можна сказати, з півдня і сходу України, а там, прижившись, відвикши від ракет і тривог, починають далі дути в свою дудку про братський народ і про те, що росія нам брати-слов'яни і "нє всьо так адназначна"?
Скільки таких манкуртів (не знайду іншого слова) в прямому смислі слова обсирають (також не знайду іншого слова) наші закордонні парафії та священиків, які там служать саме за їхню Українськість?
Вони ходять в РПЦ-шні і РПЦЗ-шні парафії, бо їм так звичніше. Звичніше чути поминання патріарха гундяєва і російську мову на проповіді, якою вони і там спілкуються.
Багато з них каже, що "українскій язик мнє нє панятєн і нє учіть, нє гаваріть на ньом я нє сабіраюсь". Це люди, які до війни були активними прихожанами УПЦ, їздили в паломництва, мають духівників в Лаврах. Саме ці люди продовжують далі ділити Українців, не стидаються про це говорити за кордоном в голос. "Еті бандьори і западенци, как я їх нєнавіжу. Панаєхалі сюда. У ніх нє бамбят, какоє ані імєют права виєзжать, ані нє знают што такоє вайна. Пачєму нє сідят в сваїх Львовах і Франковсках?".
УПЦ-шна парафія за кордоном для них нонсенс, і не тільки через те, що частково служать українською (який жах😱) читаючи Євангеліє, Апостол і деякі єктенії, а по самому факту свого існування окремо від "вєлікай і могучєй".
То хто розділяє Українців? Вони тут кричали про "бамбас данбілі" і там продовжують те ж саме. Вибачте, але яким треба бути дебілом, щоб таке городити, коли твій рідний Харків, чи Маріуполь, братський, а правильніше сказати - блядський народ - рівняє з землею, випалюючи все живе.
Це цинізм, це низість, це підлість, це ненависть до Українців і України гірше від терористів-рашистів! Не всі такі, до багатьох і дійшло, яке справжнє лице росії, але до багатьох нажаль не дійде ніколи... Вибачте, наболіло.»
Ще одна відповідь о. Миколі Данілевича від українського священика в Європі:
«Про пост о. Миколи Данилевича. Мені цікаве його завершення. Він же сам скільки років лиє бруд на ПЦУ, а коли починають УПЦ хоч трохи приводити до розуму, кричить про рівноправність, повагу до інаковості і терпіння. Це ж лицемірство і маніпуляції, як так можна? Пробачення не просять за роки брехні і маніпуляцій, а вимагають рівноправності!😡
Чи русмирівська гординя настільки заполонила голови керманичів нашої УПЦ, що визнати свою неправоту і стати на шлях миру для них рівнозначно смерті?»
«Про пост о. Миколи Данилевича. Мені цікаве його завершення. Він же сам скільки років лиє бруд на ПЦУ, а коли починають УПЦ хоч трохи приводити до розуму, кричить про рівноправність, повагу до інаковості і терпіння. Це ж лицемірство і маніпуляції, як так можна? Пробачення не просять за роки брехні і маніпуляцій, а вимагають рівноправності!😡
Чи русмирівська гординя настільки заполонила голови керманичів нашої УПЦ, що визнати свою неправоту і стати на шлях миру для них рівнозначно смерті?»
ОБЕРЕЖНО, ФЕЙК І СПАМ.
Офіціний телеграм канал УПЦ сповіщає:
«❗️Від імені «пресслужби УПЦ» розсилають листи з фейковим зверненням Предстоятеля.
2 січня 2023 року від імені Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ були розіслані фейкові повідомлення, у яких прикріплено буцімто «Слово Блаженнішого Митрополита Онуфрія».
Повідомляємо, що Інформаційно-просвітницький відділ у січні 2023 року не розсилав жодних повідомлень, а текст, розісланий з електронної скриньки [email protected] та підписаний «Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ» є фейком, розісланий з іншого акаунта і до офіційної документації УПЦ не має жодного відношення.
Оскільки, зазвичай, листи з подібним вмістом можуть містити вірусну інформацію, відкриття вкладених файлів чи спроби їх розархівування можуть мати небезпечні наслідки для електронного обладнання.»
Офіціний телеграм канал УПЦ сповіщає:
«❗️Від імені «пресслужби УПЦ» розсилають листи з фейковим зверненням Предстоятеля.
2 січня 2023 року від імені Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ були розіслані фейкові повідомлення, у яких прикріплено буцімто «Слово Блаженнішого Митрополита Онуфрія».
Повідомляємо, що Інформаційно-просвітницький відділ у січні 2023 року не розсилав жодних повідомлень, а текст, розісланий з електронної скриньки [email protected] та підписаний «Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ» є фейком, розісланий з іншого акаунта і до офіційної документації УПЦ не має жодного відношення.
Оскільки, зазвичай, листи з подібним вмістом можуть містити вірусну інформацію, відкриття вкладених файлів чи спроби їх розархівування можуть мати небезпечні наслідки для електронного обладнання.»
БІДА…
На настоятеля Покровського храму у Вінниці протоієрея Антонія Ковтонюка вчинено напад. Священник отримав ножове поранення. Про це повідомили у пресслужбі Вінницької єпархії 2 січня 2023 року, передає Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Зазначається, що злочин трапився на території храму. Злочинця затримала поліція. Отець Антоній у важкому стані перебуває в лікарні.
“Просимо ваших молитов! Деталі згодом”, – йдеться у повідомленні.
Тре молитися за о. Антонія. Хай Господь укріпить.
На настоятеля Покровського храму у Вінниці протоієрея Антонія Ковтонюка вчинено напад. Священник отримав ножове поранення. Про це повідомили у пресслужбі Вінницької єпархії 2 січня 2023 року, передає Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Зазначається, що злочин трапився на території храму. Злочинця затримала поліція. Отець Антоній у важкому стані перебуває в лікарні.
“Просимо ваших молитов! Деталі згодом”, – йдеться у повідомленні.
Тре молитися за о. Антонія. Хай Господь укріпить.
Прес-служба Вінницької єпархії повідомляє:
«2 січня 2023 року, близько 9 години ранку у храмі на честь Покрова Божої Матері відбувся напад на клірика єпархії протоієрея Антонія Ковтонюка.
Нападником був невідомий чоловік, який зайшов у храм і почав все перевертати. Настоятель храму отець Антоній перебував у алтарі, священик відреагував на шум та попрямував до чоловіка. Настоятель почав робити зауваження, однак невідомий чоловік не реагував на них і ножем порізав священику горло.
На місце злочину прибула поліція. Злочинець відмовився підкоритись, тому поліцейські були вимушені застосувати зброю, нападника поранили в ногу і затримали.
Наразі тривають слідчі дії.
Протоієрей Антоній прооперований та знаходиться в реанімації у одній з лікарень Вінниці.
Дякуємо усім, хто долучився до спільної молитви за здоров’я священика!»
«2 січня 2023 року, близько 9 години ранку у храмі на честь Покрова Божої Матері відбувся напад на клірика єпархії протоієрея Антонія Ковтонюка.
Нападником був невідомий чоловік, який зайшов у храм і почав все перевертати. Настоятель храму отець Антоній перебував у алтарі, священик відреагував на шум та попрямував до чоловіка. Настоятель почав робити зауваження, однак невідомий чоловік не реагував на них і ножем порізав священику горло.
На місце злочину прибула поліція. Злочинець відмовився підкоритись, тому поліцейські були вимушені застосувати зброю, нападника поранили в ногу і затримали.
Наразі тривають слідчі дії.
Протоієрей Антоній прооперований та знаходиться в реанімації у одній з лікарень Вінниці.
Дякуємо усім, хто долучився до спільної молитви за здоров’я священика!»
о. Миколай Данилевич наробив своїм постом хейту. Ще один зворотній зв‘язок від українського закордонного священика:
«До УПЦ за кордоном немає довіри, бо невідомо який у неї статус.
Повністю незалежна і самостійна , але невід’ємна частина РПЦ, як її окреслює митр. Мелетій?
Новопроголошена автокефалія?
Чи для одних Влад, а для інших Владислав?
Ті парафії які раніше створювала УПЦ, зараз стали островками «русского мира».
Парафія якою так захоплювався о. Миколай, яка для нього була взірцева - яскравий тому приклад. Поминають Кирила, просувають росміровські наративи, а в приватних розмовах паплюжать націоналістів та Америку, які «воюють проти святої Русі». Це при тому, що складається вона на процентів 80% з українців, правда, добра частина - румуномовних.
Інші парафії ретельно поприбирали із своїх назв приналежність до якоїсь церкви - поминають і Онуфрія і керуючого російською єпархією Антонія!
Один батюшка постить фотку як він служить із «старцем» Ілією, інший, ніби УПЦ, захоплюється - як вам пощастило, сподобилися послужити із святою людиною!
Що говорить цей «святий старець» про війну і Україну - добре відомо. Не хочу повторювати цю маячню , кому цікаво і хто ще не знає, достатньо просто загулити.
Часто парафії відкривають «на базі»Сербської ПЦ. Думаю не потрібно пояснювати, наскільки це проросійська структура. Досить згадати, що після відкриття «Африканського екзархату», лише патріарх Порфирій подзвонив із словами підтримки. Минулого року Порфирій нагородив церковною медаллю угорського Орбана - за підтримку християнських!!! цінностей! Сербські архієреї регулярно навідують Москву, щоб висловити підтримку у такий складний час!
Все це і викликає не прийняття УПЦ за кордоном.»
Коли о. Миколай Данилевич хайпує не на шутку.
«До УПЦ за кордоном немає довіри, бо невідомо який у неї статус.
Повністю незалежна і самостійна , але невід’ємна частина РПЦ, як її окреслює митр. Мелетій?
Новопроголошена автокефалія?
Чи для одних Влад, а для інших Владислав?
Ті парафії які раніше створювала УПЦ, зараз стали островками «русского мира».
Парафія якою так захоплювався о. Миколай, яка для нього була взірцева - яскравий тому приклад. Поминають Кирила, просувають росміровські наративи, а в приватних розмовах паплюжать націоналістів та Америку, які «воюють проти святої Русі». Це при тому, що складається вона на процентів 80% з українців, правда, добра частина - румуномовних.
Інші парафії ретельно поприбирали із своїх назв приналежність до якоїсь церкви - поминають і Онуфрія і керуючого російською єпархією Антонія!
Один батюшка постить фотку як він служить із «старцем» Ілією, інший, ніби УПЦ, захоплюється - як вам пощастило, сподобилися послужити із святою людиною!
Що говорить цей «святий старець» про війну і Україну - добре відомо. Не хочу повторювати цю маячню , кому цікаво і хто ще не знає, достатньо просто загулити.
Часто парафії відкривають «на базі»Сербської ПЦ. Думаю не потрібно пояснювати, наскільки це проросійська структура. Досить згадати, що після відкриття «Африканського екзархату», лише патріарх Порфирій подзвонив із словами підтримки. Минулого року Порфирій нагородив церковною медаллю угорського Орбана - за підтримку християнських!!! цінностей! Сербські архієреї регулярно навідують Москву, щоб висловити підтримку у такий складний час!
Все це і викликає не прийняття УПЦ за кордоном.»
Коли о. Миколай Данилевич хайпує не на шутку.