This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Хлопці, хто з вас? Зізнавайтеся!
...і побіг до розйобаної срусні лутати зброю, бк, засоби зв'язку та інші важливі речі...
Американський піхотинець
...і побіг до розйобаної срусні лутати зброю, бк, засоби зв'язку та інші важливі речі...
Американський піхотинець
Ти сидиш в ТЦ, тримаєш доньку на колінах…
Добрі люди дають тобі 6 дронів і ти приїжджаєш ввечері в Київ і на радощах що можеш заночувати вдома, побачити дітей, провести з ними добу, отримати дрони і повернутися не с пустими руками. Ти радієш, бо забезпечиш своїх пілотів і убезпечиш нашу піхоту на СП.
І ось вранці тебе будить дзвінок і твій сержант каже : "СанСанич 200." СанСанич який з нами майже з самого початку, більше двох років разом. СПшки в -15 та в спеку+40, разом штурми, евакуації , разом пораненні, разом в одній операційній на сусідніх столах, разом копання бліндажів , разом шашлик на свята, нагородження перед строєм, постійне його скиглення що там важко, але йшов, тримав позиції. Жодного разу не відмовився. Тягнув лямку попри все.
І ось ти дома, діти, сидиш в ТЦ, бо обіцяв зводити донечку на батут. Ти тут, а він лежить там, в посадці з уламком в серці. Ця картина в тебе перед очима, ти не помічаєш нічого і нікого навколо. Ти відчуваєш себе як остання наволочь, як зрадник, бо ти тут а він там , а забрати ми його не можемо, бо нема змоги зайти на ту позицію. Його мама дзвонить вже декілька раз і питає, чи все добре з Сашком, бо вже декілька днів з ним немає звʼязку , а ми змушені тупо брехати, казати, що все добре в той час коли знаємо, що він вже загинув. Змушені брехати , бо матері не пояснити, що ми не можемо зараз забрати тіло її сина бо там все заміновано, все проглядаєтся ворожими дронами і піти з групою зараз туди - це 80% верогідності що в групі будуть 200-ті та 300-ті. Тому ми чекаємо на дощ, щоб його вивезти, а вже потім повідомляти. І від цієї брехні ще важче і огидніше на душі.
Ти сидиш тут, а він там, лежить, і від цієї болі та незмоги його забрати вивертає душу наізнанку. Хочеться вити, але це не допоможе, емоції не доцільні, на це ти як командир не маєш права , і в той самий час донька питає : тато а ти мене любиш? І ти посміхаєшся киваєш головою і береш її на руки. А на душі в тебе таке- що легше дійти пішки до луни чим комусь це пояснити. Бо ти тут, а твій побратим там.
Відповідальність це важка ноша. Важча за будь який бронежилет. Командир взводу - це та єдина посада де ти хоч і офіцер, але живеш разом зі своїм особовим складом, з простими солдатами та сержантами, ти разом з ними в полі. Це посада де ти не відірваний від реалій окопів і де для тебе особовий склад це не прізвища на папері , як для старших командирів- для тебе це твої побратими з якими пройшла частина твого життя, це твоя друга родина. І тому загибель кожного свого бійця ти пропускаєш через себе. Ти маєш тримати стрій хоч це і важко , але ти мусиш це робити , бо за тобою люди, твої побратими. Хлопці теж тримають стрій, бо знають за що воюють, бо на нас бойові задачі, від виконання яких залежить життя нашої піхоти. Ми звикли до втрат, зовні не подаємо виду, але на душі …..
А потім все ж таки дзвониш мамі, бо вона мати героя і заслуговує на те, щоб з нею розмовляли, підтримали, а не просто стандартна відписка від бригади, шматок папірця ….. а знаєте як це повідомляти матері, що її син загинув ?! і чути в трубку таке, що в тебе кров холоне у венах.
Ти будеш особисто їхати на поховання, стояти біля труни, віддавати останню шану , бо він це заслужив і щоб мати бачила, що її син це не статистика , це втрата близької нам людини.
Раніше загибель побратимів було якось легше переносити . Зараз чим довше на війні, тим важче тримати цей удар. Але вибору немає. Війна триває. А наші сльозі та соплі по великому рахунку нікому не потрібні. Жалість та слабкість ні в кого не викликає поваги, а стійкість- так. Чоловічі сльози на хрен нікому не потрібні - так сам, як нам не потрібно щоб нас жаліли і казали : бідненьки ви наші …. Образ жертви - це не про нас.
Тому бʼємось далі...
СанСанич... Честь!
(с) Ротан Кримській
Американський піхотинець
Добрі люди дають тобі 6 дронів і ти приїжджаєш ввечері в Київ і на радощах що можеш заночувати вдома, побачити дітей, провести з ними добу, отримати дрони і повернутися не с пустими руками. Ти радієш, бо забезпечиш своїх пілотів і убезпечиш нашу піхоту на СП.
І ось вранці тебе будить дзвінок і твій сержант каже : "СанСанич 200." СанСанич який з нами майже з самого початку, більше двох років разом. СПшки в -15 та в спеку+40, разом штурми, евакуації , разом пораненні, разом в одній операційній на сусідніх столах, разом копання бліндажів , разом шашлик на свята, нагородження перед строєм, постійне його скиглення що там важко, але йшов, тримав позиції. Жодного разу не відмовився. Тягнув лямку попри все.
І ось ти дома, діти, сидиш в ТЦ, бо обіцяв зводити донечку на батут. Ти тут, а він лежить там, в посадці з уламком в серці. Ця картина в тебе перед очима, ти не помічаєш нічого і нікого навколо. Ти відчуваєш себе як остання наволочь, як зрадник, бо ти тут а він там , а забрати ми його не можемо, бо нема змоги зайти на ту позицію. Його мама дзвонить вже декілька раз і питає, чи все добре з Сашком, бо вже декілька днів з ним немає звʼязку , а ми змушені тупо брехати, казати, що все добре в той час коли знаємо, що він вже загинув. Змушені брехати , бо матері не пояснити, що ми не можемо зараз забрати тіло її сина бо там все заміновано, все проглядаєтся ворожими дронами і піти з групою зараз туди - це 80% верогідності що в групі будуть 200-ті та 300-ті. Тому ми чекаємо на дощ, щоб його вивезти, а вже потім повідомляти. І від цієї брехні ще важче і огидніше на душі.
Ти сидиш тут, а він там, лежить, і від цієї болі та незмоги його забрати вивертає душу наізнанку. Хочеться вити, але це не допоможе, емоції не доцільні, на це ти як командир не маєш права , і в той самий час донька питає : тато а ти мене любиш? І ти посміхаєшся киваєш головою і береш її на руки. А на душі в тебе таке- що легше дійти пішки до луни чим комусь це пояснити. Бо ти тут, а твій побратим там.
Відповідальність це важка ноша. Важча за будь який бронежилет. Командир взводу - це та єдина посада де ти хоч і офіцер, але живеш разом зі своїм особовим складом, з простими солдатами та сержантами, ти разом з ними в полі. Це посада де ти не відірваний від реалій окопів і де для тебе особовий склад це не прізвища на папері , як для старших командирів- для тебе це твої побратими з якими пройшла частина твого життя, це твоя друга родина. І тому загибель кожного свого бійця ти пропускаєш через себе. Ти маєш тримати стрій хоч це і важко , але ти мусиш це робити , бо за тобою люди, твої побратими. Хлопці теж тримають стрій, бо знають за що воюють, бо на нас бойові задачі, від виконання яких залежить життя нашої піхоти. Ми звикли до втрат, зовні не подаємо виду, але на душі …..
А потім все ж таки дзвониш мамі, бо вона мати героя і заслуговує на те, щоб з нею розмовляли, підтримали, а не просто стандартна відписка від бригади, шматок папірця ….. а знаєте як це повідомляти матері, що її син загинув ?! і чути в трубку таке, що в тебе кров холоне у венах.
Ти будеш особисто їхати на поховання, стояти біля труни, віддавати останню шану , бо він це заслужив і щоб мати бачила, що її син це не статистика , це втрата близької нам людини.
Раніше загибель побратимів було якось легше переносити . Зараз чим довше на війні, тим важче тримати цей удар. Але вибору немає. Війна триває. А наші сльозі та соплі по великому рахунку нікому не потрібні. Жалість та слабкість ні в кого не викликає поваги, а стійкість- так. Чоловічі сльози на хрен нікому не потрібні - так сам, як нам не потрібно щоб нас жаліли і казали : бідненьки ви наші …. Образ жертви - це не про нас.
Тому бʼємось далі...
СанСанич... Честь!
(с) Ротан Кримській
Американський піхотинець
https://youtu.be/h9N_f7T4CcE?si=gM9IPah20kC5DQ0f
Правильний підхід до своєї фізичної форми, тренування та розуміння важливості екіпіювання - це те, що рятує життя, здоров'я та поступово робить з вчорашнього цивільного професійного військового.
Американський піхотинець
Правильний підхід до своєї фізичної форми, тренування та розуміння важливості екіпіювання - це те, що рятує життя, здоров'я та поступово робить з вчорашнього цивільного професійного військового.
Американський піхотинець
YouTube
СПОРЯДЖЕННЯ ШТУРМОВИКА 3 ОШБР: з чим іде в бій воїн Третьої штурмової | Що за екіп?
Друг Ділан не використовує на своєму автоматі коліматорний приціл, проте завжди з собою носить іграшкового ведмедика. У новому випуску проекту «Що за екіп» знайомимо вас із спорядження бійця Третьої штурмової бригади. Окрім найнеобхіднішого обладнання штурмовика…
"Кожен раз, коли ми знищували тисячу жуків ціною загибелі одного Десантника, вони могли святкувати перемогу. Нам доводилось на власній шкірі відчувати, наскільки ефективним може бути тоталітарний комунізм, коли він використовується істотами, пристосованими до нього еволюцією.
Командири жуків турбувались про життя своїх солдатів не більше, ніж ми про свої набої. Але складні уроки війни нас, все ж, багато чому навчили. Із кожного бою виносились частинки найціннішого - досвіду. Цей досвід накопичувався, доповнювався, щоб потім у виді інструкцій, методичок і, навіть, доктрин розповсюджувати його по всьому Флоту."
Роберт Ґайлайн
"Зоряний десант"
P.S. Якщо ви досі не читали цю книгу, то будь ласка, знайдіть час та можливість зробити це.
Це одна з величезної кількості цитат, які прекрасно ілюструють війну, яку веде народ України проти країни-підара, та її народу - гною. Просто замініть слово "жуки" на русню, кацапів, підарів і все стане на свої місця.
Американський піхотинець
Командири жуків турбувались про життя своїх солдатів не більше, ніж ми про свої набої. Але складні уроки війни нас, все ж, багато чому навчили. Із кожного бою виносились частинки найціннішого - досвіду. Цей досвід накопичувався, доповнювався, щоб потім у виді інструкцій, методичок і, навіть, доктрин розповсюджувати його по всьому Флоту."
Роберт Ґайлайн
"Зоряний десант"
P.S. Якщо ви досі не читали цю книгу, то будь ласка, знайдіть час та можливість зробити це.
Це одна з величезної кількості цитат, які прекрасно ілюструють війну, яку веде народ України проти країни-підара, та її народу - гною. Просто замініть слово "жуки" на русню, кацапів, підарів і все стане на свої місця.
Американський піхотинець
Привіт! Ми - прикордонники Одеського загону та маємо крутий івент на цю неділю)
О 12:00 пропонуємо зустрітись та поговорити. У затишній атмосфері кожен матиме можливість поспілкуватись з бійцями загону, задати питання, які цікавлять, як формально так і особисто.
Дата: 9 лютого
Час: 12:00
Локація: місто Одеса, Приморський район, локацію надішлемо в особисті за день до заходу
Під час заходу Ви дізнаєтесь про:
1. Історію нашого загону, видатних особистостей, які служили та служать у наших рядах
2. Презентацію роботи кінолога (і так, собачки теж будуть)
3. Презентацію роботи пілота БПЛА
4. Презентацію роботи спецпризначення
5. Про те, як стати частиною нашого загону
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScW1h0zjkiFUOZdnX8CdmAi3ib2ocSFeHevUshkWlzh6LeiyA/viewform
Чекаємо на тебе!
P.S. Про всі заходи безпеки та загрози всі в курсі.
Американський піхотинець
О 12:00 пропонуємо зустрітись та поговорити. У затишній атмосфері кожен матиме можливість поспілкуватись з бійцями загону, задати питання, які цікавлять, як формально так і особисто.
Дата: 9 лютого
Час: 12:00
Локація: місто Одеса, Приморський район, локацію надішлемо в особисті за день до заходу
Під час заходу Ви дізнаєтесь про:
1. Історію нашого загону, видатних особистостей, які служили та служать у наших рядах
2. Презентацію роботи кінолога (і так, собачки теж будуть)
3. Презентацію роботи пілота БПЛА
4. Презентацію роботи спецпризначення
5. Про те, як стати частиною нашого загону
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScW1h0zjkiFUOZdnX8CdmAi3ib2ocSFeHevUshkWlzh6LeiyA/viewform
Чекаємо на тебе!
Американський піхотинець
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Просто лишу це тут.
Нахуй випиздовувати з ради усіляку русняво‐ригівську чи абсолютно корумповану пошерсть?
Та на холєру воно треба!
Необхідно забороти когось іншого, того хто зеленого "анал табу" нахуй послав. Чудовий план. Надійний як швейцарський годинник...
P.S. Абсолютно пофіг на всіх політиків та любителів аналу в верховній раді, просто ситуация кінчена, замість якоїсь притомної праці на користь країни - тільки дитячий садок якийсь... огида...
Американський піхотинець
Нахуй випиздовувати з ради усіляку русняво‐ригівську чи абсолютно корумповану пошерсть?
Та на холєру воно треба!
Необхідно забороти когось іншого, того хто зеленого "анал табу" нахуй послав. Чудовий план. Надійний як швейцарський годинник...
Американський піхотинець