Частку мощей прпмч. Макарія Овруцького передано на Житомирщину – в місто народження і подвигів святого.
З благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, на прохання митрополита Овруцького і Коростенського Віссаріона, митрополит Черкаський і Канівський Феодосій передав частку мощей святого преподобномученика Макарія, архімандрита Овруцького і Канівського, ігумена Пінського, Переяславського і Черкаського чудотворця, до м.Овруча – місця народження і подвигів святого.
Докладніше: https://cutt.ly/3McCR0F
#упц #святі #Черкаська_єпахія #Овруцька_Єпархія
***
Розташоване в Житомирській області місто Овруч є малою Батьківщиною прпмч.Макарія Канівського – місцем, де святий народився і навчався, а потім, після смерті батьків, прийняв постриг у стінах Свято-Успенського монастиря. Незабаром подвижник був направлений на служіння в Куп’ятицький і Кам’янецький монастирі, що на території сучасної Білорусі, де ніс послух ігумена. Через 35 років, ставши досвідченим духівником і борцем за чистоту Православ’я, він знову повернувся до рідної Успенської обителі в сані архімандрита, щоб керувати нею в складну епоху повсюдної католицької експансії.
Навіть у найважчий час святий Макарій не залишав монастиря, подаючи братії приклад мужності та стійкості у вірі. Домініканці вилучили орні землі, що належали Успенському монастирю, і розграбували майно обителі, але її насельники не залишили місце свого подвигу. Лише 1671 року, коли Овруч був спустошений татарами і в монастирі не залишилося жодного ченця, архімандрит Макарій залишив обитель, вирушивши для подальших трудів до Києво-Печерської Лаври, а потім – до Канева, де прийняв мученицьку кончину.
Передача частки мощей прпмч. Макарія в Овруцьку єпархію є продовженням давньої традиції шанування мощей святих у Православній Церкві. Підґрунтя цього звичаю ми знаходимо ще в Старому Завіті. Наприклад, відомо, що після дотику мерця до кісток пророка Єлисея, він чудесним чином ожив (4 Цар. 13:21).
Православне богослов’я стверджує, що святість угодників Божих поширюється і на їхню душу, і на їхнє тіло, оскільки тіла подвижників стають храмами Святого Духа (1 Кор. 6:19, 3:17). У цих тілесних храмах Бог живе Своєю благодаттю і після смерті святого.
Чудеса, які відбуваються від святих мощей, свідчать про те, що їхнє благочестиве шанування людьми угодне Богові.
Мощі святих сповіщають нам про покликання людини стати Божим храмом і про майбутнє воскресіння тіл, а також нагадують про мучеників Церкви, які своїми стражданнями та смертю закарбували віру в Христа, що переміг смерть.
З благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, на прохання митрополита Овруцького і Коростенського Віссаріона, митрополит Черкаський і Канівський Феодосій передав частку мощей святого преподобномученика Макарія, архімандрита Овруцького і Канівського, ігумена Пінського, Переяславського і Черкаського чудотворця, до м.Овруча – місця народження і подвигів святого.
Докладніше: https://cutt.ly/3McCR0F
#упц #святі #Черкаська_єпахія #Овруцька_Єпархія
***
Розташоване в Житомирській області місто Овруч є малою Батьківщиною прпмч.Макарія Канівського – місцем, де святий народився і навчався, а потім, після смерті батьків, прийняв постриг у стінах Свято-Успенського монастиря. Незабаром подвижник був направлений на служіння в Куп’ятицький і Кам’янецький монастирі, що на території сучасної Білорусі, де ніс послух ігумена. Через 35 років, ставши досвідченим духівником і борцем за чистоту Православ’я, він знову повернувся до рідної Успенської обителі в сані архімандрита, щоб керувати нею в складну епоху повсюдної католицької експансії.
Навіть у найважчий час святий Макарій не залишав монастиря, подаючи братії приклад мужності та стійкості у вірі. Домініканці вилучили орні землі, що належали Успенському монастирю, і розграбували майно обителі, але її насельники не залишили місце свого подвигу. Лише 1671 року, коли Овруч був спустошений татарами і в монастирі не залишилося жодного ченця, архімандрит Макарій залишив обитель, вирушивши для подальших трудів до Києво-Печерської Лаври, а потім – до Канева, де прийняв мученицьку кончину.
Передача частки мощей прпмч. Макарія в Овруцьку єпархію є продовженням давньої традиції шанування мощей святих у Православній Церкві. Підґрунтя цього звичаю ми знаходимо ще в Старому Завіті. Наприклад, відомо, що після дотику мерця до кісток пророка Єлисея, він чудесним чином ожив (4 Цар. 13:21).
Православне богослов’я стверджує, що святість угодників Божих поширюється і на їхню душу, і на їхнє тіло, оскільки тіла подвижників стають храмами Святого Духа (1 Кор. 6:19, 3:17). У цих тілесних храмах Бог живе Своєю благодаттю і після смерті святого.
Чудеса, які відбуваються від святих мощей, свідчать про те, що їхнє благочестиве шанування людьми угодне Богові.
Мощі святих сповіщають нам про покликання людини стати Божим храмом і про майбутнє воскресіння тіл, а також нагадують про мучеників Церкви, які своїми стражданнями та смертю закарбували віру в Христа, що переміг смерть.