Своя кімната
2.31K subscribers
592 photos
97 videos
1 file
160 links
Аліса про книги, кіно, серіали і не тільки.
📍Брюссель/Вінниця
加入频道
Своя кімната
Роман «Забуття» Тані Малярчук отримав дві протилежні премії: «Книга року BBC 2016» 🌟 та «Золота булька» 💩🥵 Здавалося б, оцінки за роман мають бути контрастними, але насправді більшість оцінок — четвірка з плюсом. Текст роману складається з 2 паралельних…
Людське життя — його корм. Час поглинає все живе мільйонами тонн, як гігантський синій кит мікроскопічний планктон, перемелює і пережовує до однорідної маси, так що одне життя безслідно зникає, даючи шанс іншому, наступному в черзі.

Проте не зникнення щеміло мені найбільше, а саме безслідність. Я подумала, що вже сама однією ногою там, в тотальному забутті.

Процес мого неминучого зникнення розпочався в хвилину мого народження. І що довше я живу, то більше щезаю. Щезають мої почуття й емоції, мій біль і моя радість, щезають місця, які я бачила, і люди, з якими зустрічалася. Щезають мої спогади, мої думки. Щезає моє розуміння світу. Щезає моє тіло, кожного дня дедалі більше. Світ в мені і навколо мене безслідно щезає, і я нічого не можу зробити, щоб його вберегти.

#цитати
4🐳1
Своя кімната
По цій короткій історії на 100 сторінок ставлять опери та вистави, бо це концентрат арабського фемінізму. «Woman at Point Zero» by Nawal El Saadawi ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ Авторку називають «найрадикальнішою жінкою Єгипту» та «Симоною де Бовуар арабського світу». Наваль…
Я прийшла до дикої, примітивної правди життя лише після років боротьби. Люди рідко наближаються до простої, але приголомшливої та потужної правди життя лише за пару років. А наблизитися до цієї правди означає, що ти більше не боїшся смерті. Бо правда та смерть схожі тим, що обидві вимагають сміливості, якщо ти хочеш постати перед ними. Правда як смерть, бо вона вбиває. Коли я вбивала, я робила це правдою, а не ножем. Ось чому вони бояться мене та поспішають мене стратити. Вони не бояться мого ножа. Це моя правда їх лякає.

#цитати
6🔥1
У які ігри ти граєш?» — запитала Сейді.

Ганна спохмурніла.

«Так, вибач, я мушу бігти. Приємно познайомитися!»

Сейді не знала, навіщо їй це взагалі. Здавалося б, жінки мають триматися разом, коли їх було не так багато, але вони ніколи не робили це. Це було так, наче бути жінкою було хворобою, яку не хочеться підхопити. Поки не спілкуєшся з іншими жінками, можна натякнути більшості, чоловікам:

Я не така, як ті інші.

За своєю природою Сейді була самотньою людиною, але навіть вона вважала відвідування Массачусетського технологічного інституту в жіночому тілі ізолюючим досвідом.


#цитати

(Переклад мій, але є виданий український переклад)
4