Що в серці робиться, те на лиці не втаїться.

(Раптом що, не сплутайте і все сприйміть правильно, як того вимагає нинішня влада - на світлині добра щиросерда активістка і, ймовірно, прихильниця мейнстримної церкви щось пояснює злому лукавому священнику УПЦ. А не навпаки. То все Вам здається).

С. Креничі. 26.08.23.

І в жодному разі не пишіть, що це рейдерство храму УПЦ з боку якоїсь там конкретної і дуже поважної, визнаної і обласканої конфесії.
Боже, збав!
За таке зараз паяють статтю.
Краще пишіть, що це УПЦ рейдерить у когось там храм і обманом видає купку безбожників за членів релігійної громади.
За таку інформацію Вас точно не оштрафують.
ДумайТе!

В християнстві ми не кажемо "мрець". Ми кажемо "покійник". Від слова "спокій".
Ми не говоримо "труп". Ми кажемо "мощі". І так називаємо тіло кожного покійного християнина.
Ми воліємо краще сказати "успіння" аніж вимовляти " смерть".
Віримо, що Той, Хто воскресив чотириденнного Лазаря так само й нас підніме від довгого сну, щоб і ми на свої власні очі побачили Того, до Кого прагнули й молилися за життя.
Дай Боже, щоб кончина кожного християнина була успінням.
Вітаю Вас з радісним святом Успіння Богородиці!

Для тих, хто планує завтра розговітися, а, отже, тримав перед цим Успенським піст!

До Вашої уваги молитва на благословення скоромної трапези (особлива молитва авторства єпископа Афанасія Ковровського, яка була минулого року мною перекладена на українську мову), яка читається перед першою трапезою на Успіння Божої Матері замість звичайної формули благословення.

О, Пресвята Владичице наша, Діво Богородице, Ти і після відходу від землі людей православних не залишаєш, але повсякчас милостями Своїми відвідуєш, радості наші підсилюєш, скорботи вгамовуєш! Дякуємо Тобі, бо й нині Ти дарувала нам радість досягти свята дорогоцінного Твого Успіння, утішитися торжеством церковним, насолодитися їжею духовною – похвалами, на славу Твою оспіваними. Віруємо, Владичице, що через Твоє клопотання даровано нам і втіху тілесну – трапезу святкову. Моли ж, Пречиста, Твого Сина і Бога нашого, всіх благ Дателя, нехай благословить Він святкові страви, а особливо ці, від яких, покоряючись уставу Святої Церкви, православні люди утримувалися в минулі дні посту. Нехай будуть вони нам всім у підкріплення сил тілесних, на веселість і радість, щоби всі ми, задовольнивши все тілесне, рясніли і на діла благі, від повноти ж вдячного серця славили Того, хто живить і попри гріхи наші милує нас - Твого Божественного Сина, Христа Бога нашого, купно з Його Отцем і Святим Духом, і Тобі, нашій Матері Благодатній, Заступниці, Помічниці та Утішительниці, разом зі святими апостолами молебно і подячно взивали: Пресвята Богородице, допомагай нам завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Питання до підписників.
Не можу знайти у мережі богослужбовий паремійник українською мовою. Бажано не в перекладі Огієнка. Можливо, є новіша версія? Скажіть мені, що я погано шукав і - осьдечки посилання ;)

Так звучить у нашому храмі Символ віри київським ізводом церковнослов'янської мови

"Щодо висловлювань Папи.
Чекаємо від Держетнополітики вимог до архієпископа Святослава розірвати підпорядкованість греко-католиків центру, який підтримує агресію Росії проти України."
З фейсбук - сторінки митрополита Євлогія (Гутченка).

Зрозуміло, що у звичайних умовах владика такого би не писав.
Але ж ці подвійні стандарти у ставленні до релігійних організацій в Україні вже,чесно кажучи, дістали!
Чому до УПЦ один підхід, а до інших релігійних організацій, які часом косячать ще в рази гірше і яскравіше, підхід зовсім інший?
Це ж і справді виглядає цинічно і нахабно. Державні мужі чи посліпли? Не бачать очевидного?
Цікава педагогіка - покривати мовчанням провокаційні вислови та дії представників і очільників одних конфесій і, натомість, з юнацьким збудженням роздмухувати такі ж помилки очільників чи представників УПЦ.
Шизофренія у них,чи що?

Друзі, скоро перше вересня, наші діти йдуть здобувати нові знання.
Як Бог дасть, з того ж дня почну записувати щоденні (знову ж таки, як на те буде воля Божа) відео щодо тих тем, які піднімете саме Ви у коментарях до цього допису, а в майбутньому - під тими короткими відеороликами. Поки готуватиму відповіді, то вчитимуся сам, щось нове будете дізнаватися Ви. Розпочнемо 1-ше вересня. Принаймні, спробуємо саме тоді.

Чому обираю короткий (до 3-х хвилин) формат?
Статистика показує, що короткі відео зазвичай набагато більше подобаються людям, ніж довгі матеріали, на них легше знайти час, вони допомагають донести інформацію до значно більшої кількості користувачів, так тема краще запам'ятовується.

До того ж, короткий формат відрізняється від інших моїх, записаних раніше, відео тим, що вся інформація передається, в тому числі, через титри. Тобто, її можна засвоювати при потребі навіть без увімкнення звуку. Та й взагалі допомагає краще зрозуміти сказане.
Це лиш плани. Маю надію, що над ними не посміється Господь, а навпаки - благословить.
Отже, чекаю Ваших коментарів із запитаннями.
Якщо задум здійсниться, то потроху і мало-помалу на всі запитання спробую дати відповідь.
Можливо, це комусь буде цікаво.

Вставлю і свої 5 центів
На фотці один номінальний голова двох великих конфесій України цілується з колишнім номінальним головою третьої великої конфесії України (при цьому ця конфесія його зріклася . Просто зробила це по-християнськи - ніхто не плював на його портрет, не влаштовував штучні похорони і потім не танцював на псевдо - могилі. Ну ви розумієте)

Так от.
На цю ситуацію є можливість дивитися як здорові люди:
- Цілих дві конфесії українців не мають нести відповідальність за людські вподобання свого буцімто голови, який живе в іншій країні і навіть не знає мови своїх українських дітей.
Тому ми розуміємо що наші римо-католики і УГКЦ ні в чому не винні і не чипаємо їх.
Але ж тоді в нас два варіанти:
- чинити так само з УПЦ
- визнати що УПЦ офіційно зазнає травлі змі, чиновників і все це підписується владою на вищому рівні.

З ФБ - сторінки Маргарити Перзеке. Завершення у наступному дописі

До речі, Папа вже на Миротворці! Лишенько! (Насправді, його там ще немає, але чому ж!? У випадку з УПЦ канал Миротворець миттєво вносить нові персоналії. А ось із інших конфесій не поспішають, як бачите).
Греко - католики розірвуть стосунки з Римом вже сьогодні, я так розумію. Бо ж треба не тільки критикувати за начебто недостатній рівень патріотизму представників УПЦ, а й відповідати за свої слова і претензії до інших.

"На цю ситуацію можна дивитися як ... навіть не знаю як охарактеризувати:
- Змусити римо та греко-католиків когось зрікатися, відчувати іспанський сором за цю літню людину
Або навіть почати їх цькувати.
Як УПЦ

І найгірший варіант: примушувати їх перейти в ПЦУ.

Але тоді, нажаль,від Мордору в душі нас відділить лише тоненький кордон про те що це вони на нас напали.

Що обрати?

Кожному - своє..
Сподіваюся що не Jedem das Seine", - додає Маргарита Перзеке.

УПЦ зреклася будь-яких залежностей від РПЦ. Це, насамперед, видно з головного у житті Церкви - з богослужіння. Його (ПК) ім'я не згадується. Тобто у найголовнішому, у реальному вимірі церковного буття, ані РПЦ, ані її Патріарха немає. Їх стерто із сакрального виміру УПЦ.

Зроблено і інші необхідні кроки.
Зречення відбулося і на рівні парафій та парафіян, бо віряни наших храмів жодним чином не асоціюють себе з РПЦ, а всіх прихильників ПК та адептів секти "помінающіх" нормальні віряни вважають клікушами і не мають з ними нічого спільного.
Тобто на рівні свідомості зв'язку також немає. Винятки і їхня надмала чисельність лиш підтверджують загальну тенденцію - з РПЦ в УПЦ абсолютна більшість не має нічого спільного і не хоче мати в майбутньому.

Так, не вистачає внутрішнього і зовнішнього діалогу. Не вистачає публічного обговорення і, якщо це можливо хоч би у якийсь спосіб, продовження Феофанії. Не вистачає щоденного переосмислення і реакції УПЦ на все нові і нові вибрики РПЦ, ПК і, взагалі, на швидку зміну повістки денної. Це і правда є проблемою і я не можу тішитися з нешвидких реакцій верхівки УПЦ на запити суспільства, хай би якими спровокованими і нав'язаними ЗМІ вони не були.
Голова в пісок - точно не варіант. У 21 столітті це наперед програшний вибір.

Але зречення УПЦ від РПЦ реально відбулося. Дивно цього не помічати. Хай навіть і канонічно все і не так гладенько.

Люблю українську правоохоронну систему, її вишукану справедливість.

За вбивство людини суд призначає цілодобовий домашній арешт. Втім, суд часто поблажливо ставиться до того, хто проходить у справі за вбивство. Це я просто загуглив: "вбивцю під домашній арешт".
Вибило декілька новин тільки за серпень. В різних областях, підсудні різного віку, вбивства різноманітного характеру. Але всіх під домашній арешт.

Нагадую, що за погані висловлювання про "Такуяктреба Церкву України у нас застава купа мільйонів гривень.

Не переплутайте, що важливіше - життя людини чи словесна критика.

Вітаю всіх причетних з початком нового навчального року. Наша найменша Софійка сьогодні йде до першого класу.
А троє старших йдуть до своїх випускних класів - Соломія цього року випускниця молодшої ланки (4 клас), Аня середньої (9 клас), а Давид старшої (11-й).
Так що наприкінці весни будемо одно святкувати!

Скільки рефлексій в мережі: "Рєзніков більше не міністр! Тіштеся з перемоги громадського суспільства!"
Ага. Як діти. Правда? Є з чого радіти? З'їли чергову наживку оманливих змін? На краще?

На цьому базарі як рибу не міняй, однак з одної сітки дістають. Таке враження, що підгнила вся. От ми зараз почнемо видавати тонни радості, буцімто: "Перемога! Ганьба Рєзнікову! Нарешті!"
І що?
Прямо таки завтра у його родичів відберуть майно?
Чи у нього? І все на ЗСУ віддадуть? Щоб нам не збирати з зубожілого народу копійки на ЗСУ?
Дзуськи.

Ні, я тішуся, що суспільний розголос дає результат, але чи дає від результат довготривалого використання? Чи це лиш перемога - фікція, вдавання того, що громадянське суспільство в Україні існує, що Ви, людиськи, типу щось можете, давайте, резонуйте, впливайте, тіште себе оманою дотичності до великих справ.
А, насправді, мають народ за чернь і кидають кістку вдаваних змін, щоб тільки відволікти від більш ніж тридцятирічних "потьомкінскіх дєрєвєнь" віражів і вихилясів начебто для населення України, а по факту для збагачення і вивозу капіталу закордон.
Це як варіант.
Бо інший ще гірший.
Той, у якому виявляється, що керманичі настільки тупі і корумповані, що постійно призначають таких же самих, як вони самі, але роблять це інстинктивно. Навіть з благими намірами. Бо лиш таким довіряють по близькості характерів. Бо лиш від таких їм віє спокоєм.
А нормальним туди зась. Бо від них тільки незручності одні.
От і отримаємо зараз ще одного турботливого татуся чи чоловіка, який заради улюбленої дружини, доці чи сина продасть тисячі життів наших хлопців.
А електорату паралельно будуть втирати у мізки, що винні якісь там релігійні організації.
І будуть активно згодовувати їм це чи не з кожного чайника.
Щоб відволікти від гидких історій дерибану цілої великої країни, хай якою розірваною вона вже є. А вони рвуть її далі під шумок ненависті до тих, кого назначили цапами-відбувайлами казнокради і хабарники. Бо знають головний принцип перемикання уваги під час крадіжки - кричи гучніше "лови злодія", якщо сам злодій.

Добре. Радійте. А я постою в стороні.
Мені байдуже.
Однак прийде щось відповідне верхам. А там, як на мене, нормального посівного матеріалу давно не було.
Манкурти і руйнівники держави. Бо ніяк не наїдяться.
Як той Рєзніков. Про якого вже навіть нам щось було трохи відомо місяці до цього дня, про якого вже журналісти торочили з кожного кута, а ці герої його лиш цими днями звільняють.
Значить, він її влаштовував. Значить, він їм був такий потрібний.
Тому і зміна ця нічого не змінить.
Бо основа гнила. Бо гниль породжує гниль.
Але паралельно встигає згубити все, до чого доторкнеться

Вітаю! З’явилася можливість замовити Галицько-Волинське Євангеліє ХІІ століття. Точніше - факсимільну копію його. Видатна пам’ятка писемності України. Книга неймовірна. Аналогів не знаю. Розмір мініатюр - ікон Євангелістів -103 на 132 міліметрів. Розмір літер - 1,5 міліметра, як в айфоні. Кожна сторінка - повноколірний друк. Собівартість примірника - 500 гривень. Можна замовляти більшу кількість примірників. Наприклад 1000 грн - це 2 примірники. Такий загальнодоступний проект здійснюється вперше з метою популяризації писемної спадщини України. Збір та підписка на книгу триває до 30 вересня. Потім друк. Ваші імена будуть згадані у книзі. Заходьте за посиланням https://travelbook.in.ua/exclusive/ і замовляйте. Беру участь і Вас запрошую. Цю книгу 15 років повертали на Батьківщину.

Зі сторінки Онуфрій Куц

А два Статути про управління для однієї Церкви — це як дві Конституції для однієї держави?

Трохи поцікавилися, як справи в сусідньої конфесії.

Ловіть цікаві спостереження ректора КДАіС архієпископа Сильвестра про те, як Православна Церква України готується жити за двома Статутами одразу.

https://lavra.ua/uk/shhodo-ostannih-zayav-kolishnogo-yiyi-naselnika-arhimandrita-avramiya-lotisha/ - Лавра прокоментувала заяви колишнього її насельника архім. Авраамія, який дав на днях інтерв'ю Радіо Свобода

Сьогодні у село Недра, де я ще не так давно був настоятелем, приходили, зі слів парафіян, якісь військовослужбовці (чи просто одягнені у військову форму особи, хто їх знає?) зі зброєю в руках. Розкидалися, як мені повідомили віряни, словами "ви московська церква" тощо, обзивали колаборантами і т.і.
Документів жодних, як то у нас і заведено при втручанні у життя парафій УПЦ, не пред'являли, причин відвідин не пояснювали.

Шукаю-шукаю навкруги - в якому саме місці ми вже Європа? Хамство і ницість.
Це ж настільки просто - не втручатися у релігійну сферу! Простіше не придумаєш!
Ну, втрутилися у життя Лаври, сіли в калюжу, перетворили центр паломництв і постійної молитви на концертний майданчик-невдаху, бо ж люди на таке до Лаври не йдуть зараз і не підуть потім.
Відбирають храми в УПЦ для того, щоб там лиш мухи з павуками да миші молилися, бо ж люди також не підуть до рейдерів на молитву.
Забороняють нам відспівувати загиблих воїнів, а ми, на прохання родичів, завершуємо потім заочне відспівування.
Європа!

Прочитав новий матеріал каналу Діалог.Тут. Вкотре висловлюю свою повагу до модераторів і авторів каналу за підбір тих тем, про які в церковному середовищі не поспішають піднімати дискусії. Так от, після прочитаного матеріалу ( https://www.dialogtut.org/v-nashem-hrame-prynyaly-reshenye-pomynat-patryarha/ ) не можу промовчати. Все це якась тотальна печалька.
І виглядає ця печалька приблизно так.

Настоятель (саме керівник столичної парафії, як я розумію, давав інтерв'ю у цьому матеріалі) збирає парафіян після Собору УПЦ і разом із вірянами вирішує не підкорятися Собору і своєму безпосередньому єпархіальному архієрею, тобто митрополиту Онуфрію, знаючи, що неспомин патріарха просував у Феофанії особисто Блаженніший. (Уточнення. Священник, виявляється, не столичний, з провінції, це означає, що своїми діями він підставляє не лише Блаженнішого, а й свого правлячого архієрея. Подвійний удар).

Після такого парафіяльного собору під дубом, вони спокійно продовжують поминати на службі не лише ПК, але і БО, звісно ж забувши про те, що вони ось таки щойно плюнули на нього своїм відкритим нехтуванням його архієрейської влади. Плюс підставили його під удар недоброзичливцям.

Далі настоятель продовжує мутити воду спогадами про старця Зосиму і про його вкрай неоднозначні висловлювання, байдуже, що настоятель нібито тримає від цих слів дистанцію, але ж він їх цитує з повагою і розумінням. Хоча насправді ці слова - чистої води маніпуляція свідомістю простих вірян, залякування і неприкрите розшаркування ніжкою перед Москвою.

Далі священник начебто дотично і ненав'язливо нагадує, що, взагалі-то, згідно з апостольськими правилами ВСІ мають згадувати патріарха на службі, забуваючи про те, що насправді правила передбачають спомин лиш свого правлячого архієрея і не більше.
Я, до прикладу, завжди казав своїм парафіянам, що доки я на літургії згадую ім'я свого єпископа, в даному випадку митрополита Бориспільського Антонія, можете бути спокійні. Навіть якщо я не згадаю митрополита київського Онуфрія, біди ніякої не буде, а спомин патріарха - це завжди була помилка, перебільшення і класична імперська звичка зациклити маси на світському чи духовному одноосібному лідері. До правил Церкви це не має жодного відношення.

Далі в інтерв'ю священник ще й встигає відкрито заявити про свою незгоду з рішенням Собору у Феофанії. Чудово. Але чим він може обгрунтувати свою непокору? Незгода може бути, можна написати листа до Блаженнішого, можна підняти певну дискусію з цього питання. Але до цього часу однак виконувати рішення собору. Бо це і є практика Церкви. Натомість маємо справу з якимось викривленим розумінням соборності в Церкві.
Юрій Лоза, приміром, не згоден із тим, що планета Земля має овальну форму. Він переконаний, що Земля пласка. Але ж він таке стверджує сам по собі та не підставляє інших артистів такою дивною позицією.
А коли щось дивне стверджує один зі священників УПЦ, то тим самим частково підставляє і всіх. Бо Церква - соборний організм.
У мене ще багато рефлексії на це інтерв'ю, але то вже надто багато слів буде.

Я категорично не підтримую позицію цього священника, який під час інтерв'ю вміло приховував свою церковну недисциплінованість і неповагу до власного ж архієрея блаженними банальностями.

Загальні враження від інтерв'ю негативні. Слизьке і неприємне.

Митрополит Іларіон Огієнко, як пише телеграм - канал Історія української церкви, в своїй праці "Старець Паїсій Величковський", виданої в Канаді в 1975 році, підкреслює, що преподобний Паїсій Величковський, завжди вважав себе українцем, де б він не подвизався. Ось що митрополит в своєму дослідженні пише:
" Ось іще одна українська ознака старця Паїсія. Українське духовенство на відпустах (літургії) згадувало тільки своїх українських святих. Так, знаємо, що старець Паїсій Величковський, бувши настоятелем Нямецького молдавського монастиря, на відпустах згадував тільки святих української церкви: преподобних Антонія і Феодосія і інших чудотворців печерських, княгиню Ольгу, князя Володимира.
Отже, старець Паїсій Величковський на відпустах згадував тільки українських святих, а це значить, що почував себе зв'язаним не з російською церквою, а з українською, і не відривався від неї на чужині. І на Афоні, і в Молдавії старець був тільки українцем".
Нагадую, що нижній приділ нашого храму - Паїсіївський. Тому й пишу

Чесно кажучи, я зовсім не дратуюсь щорічним осіннім подіям в Умані. Тим більше, що я там не живу. Це проблема жителів міста.
Але на тлі заборон проведення хресних ходів УПЦ це виглядає, м'яко кажучи, нерівноправно.
А це означає, що з демократичними принципами у нас тугувато