Вставлю і свої 5 центів
На фотці один номінальний голова двох великих конфесій України цілується з колишнім номінальним головою третьої великої конфесії України (при цьому ця конфесія його зріклася . Просто зробила це по-християнськи - ніхто не плював на його портрет, не влаштовував штучні похорони і потім не танцював на псевдо - могилі. Ну ви розумієте)

Так от.
На цю ситуацію є можливість дивитися як здорові люди:
- Цілих дві конфесії українців не мають нести відповідальність за людські вподобання свого буцімто голови, який живе в іншій країні і навіть не знає мови своїх українських дітей.
Тому ми розуміємо що наші римо-католики і УГКЦ ні в чому не винні і не чипаємо їх.
Але ж тоді в нас два варіанти:
- чинити так само з УПЦ
- визнати що УПЦ офіційно зазнає травлі змі, чиновників і все це підписується владою на вищому рівні.

З ФБ - сторінки Маргарити Перзеке. Завершення у наступному дописі

До речі, Папа вже на Миротворці! Лишенько! (Насправді, його там ще немає, але чому ж!? У випадку з УПЦ канал Миротворець миттєво вносить нові персоналії. А ось із інших конфесій не поспішають, як бачите).
Греко - католики розірвуть стосунки з Римом вже сьогодні, я так розумію. Бо ж треба не тільки критикувати за начебто недостатній рівень патріотизму представників УПЦ, а й відповідати за свої слова і претензії до інших.

"На цю ситуацію можна дивитися як ... навіть не знаю як охарактеризувати:
- Змусити римо та греко-католиків когось зрікатися, відчувати іспанський сором за цю літню людину
Або навіть почати їх цькувати.
Як УПЦ

І найгірший варіант: примушувати їх перейти в ПЦУ.

Але тоді, нажаль,від Мордору в душі нас відділить лише тоненький кордон про те що це вони на нас напали.

Що обрати?

Кожному - своє..
Сподіваюся що не Jedem das Seine", - додає Маргарита Перзеке.

УПЦ зреклася будь-яких залежностей від РПЦ. Це, насамперед, видно з головного у житті Церкви - з богослужіння. Його (ПК) ім'я не згадується. Тобто у найголовнішому, у реальному вимірі церковного буття, ані РПЦ, ані її Патріарха немає. Їх стерто із сакрального виміру УПЦ.

Зроблено і інші необхідні кроки.
Зречення відбулося і на рівні парафій та парафіян, бо віряни наших храмів жодним чином не асоціюють себе з РПЦ, а всіх прихильників ПК та адептів секти "помінающіх" нормальні віряни вважають клікушами і не мають з ними нічого спільного.
Тобто на рівні свідомості зв'язку також немає. Винятки і їхня надмала чисельність лиш підтверджують загальну тенденцію - з РПЦ в УПЦ абсолютна більшість не має нічого спільного і не хоче мати в майбутньому.

Так, не вистачає внутрішнього і зовнішнього діалогу. Не вистачає публічного обговорення і, якщо це можливо хоч би у якийсь спосіб, продовження Феофанії. Не вистачає щоденного переосмислення і реакції УПЦ на все нові і нові вибрики РПЦ, ПК і, взагалі, на швидку зміну повістки денної. Це і правда є проблемою і я не можу тішитися з нешвидких реакцій верхівки УПЦ на запити суспільства, хай би якими спровокованими і нав'язаними ЗМІ вони не були.
Голова в пісок - точно не варіант. У 21 столітті це наперед програшний вибір.

Але зречення УПЦ від РПЦ реально відбулося. Дивно цього не помічати. Хай навіть і канонічно все і не так гладенько.

Люблю українську правоохоронну систему, її вишукану справедливість.

За вбивство людини суд призначає цілодобовий домашній арешт. Втім, суд часто поблажливо ставиться до того, хто проходить у справі за вбивство. Це я просто загуглив: "вбивцю під домашній арешт".
Вибило декілька новин тільки за серпень. В різних областях, підсудні різного віку, вбивства різноманітного характеру. Але всіх під домашній арешт.

Нагадую, що за погані висловлювання про "Такуяктреба Церкву України у нас застава купа мільйонів гривень.

Не переплутайте, що важливіше - життя людини чи словесна критика.

Вітаю всіх причетних з початком нового навчального року. Наша найменша Софійка сьогодні йде до першого класу.
А троє старших йдуть до своїх випускних класів - Соломія цього року випускниця молодшої ланки (4 клас), Аня середньої (9 клас), а Давид старшої (11-й).
Так що наприкінці весни будемо одно святкувати!

Скільки рефлексій в мережі: "Рєзніков більше не міністр! Тіштеся з перемоги громадського суспільства!"
Ага. Як діти. Правда? Є з чого радіти? З'їли чергову наживку оманливих змін? На краще?

На цьому базарі як рибу не міняй, однак з одної сітки дістають. Таке враження, що підгнила вся. От ми зараз почнемо видавати тонни радості, буцімто: "Перемога! Ганьба Рєзнікову! Нарешті!"
І що?
Прямо таки завтра у його родичів відберуть майно?
Чи у нього? І все на ЗСУ віддадуть? Щоб нам не збирати з зубожілого народу копійки на ЗСУ?
Дзуськи.

Ні, я тішуся, що суспільний розголос дає результат, але чи дає від результат довготривалого використання? Чи це лиш перемога - фікція, вдавання того, що громадянське суспільство в Україні існує, що Ви, людиськи, типу щось можете, давайте, резонуйте, впливайте, тіште себе оманою дотичності до великих справ.
А, насправді, мають народ за чернь і кидають кістку вдаваних змін, щоб тільки відволікти від більш ніж тридцятирічних "потьомкінскіх дєрєвєнь" віражів і вихилясів начебто для населення України, а по факту для збагачення і вивозу капіталу закордон.
Це як варіант.
Бо інший ще гірший.
Той, у якому виявляється, що керманичі настільки тупі і корумповані, що постійно призначають таких же самих, як вони самі, але роблять це інстинктивно. Навіть з благими намірами. Бо лиш таким довіряють по близькості характерів. Бо лиш від таких їм віє спокоєм.
А нормальним туди зась. Бо від них тільки незручності одні.
От і отримаємо зараз ще одного турботливого татуся чи чоловіка, який заради улюбленої дружини, доці чи сина продасть тисячі життів наших хлопців.
А електорату паралельно будуть втирати у мізки, що винні якісь там релігійні організації.
І будуть активно згодовувати їм це чи не з кожного чайника.
Щоб відволікти від гидких історій дерибану цілої великої країни, хай якою розірваною вона вже є. А вони рвуть її далі під шумок ненависті до тих, кого назначили цапами-відбувайлами казнокради і хабарники. Бо знають головний принцип перемикання уваги під час крадіжки - кричи гучніше "лови злодія", якщо сам злодій.

Добре. Радійте. А я постою в стороні.
Мені байдуже.
Однак прийде щось відповідне верхам. А там, як на мене, нормального посівного матеріалу давно не було.
Манкурти і руйнівники держави. Бо ніяк не наїдяться.
Як той Рєзніков. Про якого вже навіть нам щось було трохи відомо місяці до цього дня, про якого вже журналісти торочили з кожного кута, а ці герої його лиш цими днями звільняють.
Значить, він її влаштовував. Значить, він їм був такий потрібний.
Тому і зміна ця нічого не змінить.
Бо основа гнила. Бо гниль породжує гниль.
Але паралельно встигає згубити все, до чого доторкнеться

Вітаю! З’явилася можливість замовити Галицько-Волинське Євангеліє ХІІ століття. Точніше - факсимільну копію його. Видатна пам’ятка писемності України. Книга неймовірна. Аналогів не знаю. Розмір мініатюр - ікон Євангелістів -103 на 132 міліметрів. Розмір літер - 1,5 міліметра, як в айфоні. Кожна сторінка - повноколірний друк. Собівартість примірника - 500 гривень. Можна замовляти більшу кількість примірників. Наприклад 1000 грн - це 2 примірники. Такий загальнодоступний проект здійснюється вперше з метою популяризації писемної спадщини України. Збір та підписка на книгу триває до 30 вересня. Потім друк. Ваші імена будуть згадані у книзі. Заходьте за посиланням https://travelbook.in.ua/exclusive/ і замовляйте. Беру участь і Вас запрошую. Цю книгу 15 років повертали на Батьківщину.

Зі сторінки Онуфрій Куц

А два Статути про управління для однієї Церкви — це як дві Конституції для однієї держави?

Трохи поцікавилися, як справи в сусідньої конфесії.

Ловіть цікаві спостереження ректора КДАіС архієпископа Сильвестра про те, як Православна Церква України готується жити за двома Статутами одразу.

https://lavra.ua/uk/shhodo-ostannih-zayav-kolishnogo-yiyi-naselnika-arhimandrita-avramiya-lotisha/ - Лавра прокоментувала заяви колишнього її насельника архім. Авраамія, який дав на днях інтерв'ю Радіо Свобода

Сьогодні у село Недра, де я ще не так давно був настоятелем, приходили, зі слів парафіян, якісь військовослужбовці (чи просто одягнені у військову форму особи, хто їх знає?) зі зброєю в руках. Розкидалися, як мені повідомили віряни, словами "ви московська церква" тощо, обзивали колаборантами і т.і.
Документів жодних, як то у нас і заведено при втручанні у життя парафій УПЦ, не пред'являли, причин відвідин не пояснювали.

Шукаю-шукаю навкруги - в якому саме місці ми вже Європа? Хамство і ницість.
Це ж настільки просто - не втручатися у релігійну сферу! Простіше не придумаєш!
Ну, втрутилися у життя Лаври, сіли в калюжу, перетворили центр паломництв і постійної молитви на концертний майданчик-невдаху, бо ж люди на таке до Лаври не йдуть зараз і не підуть потім.
Відбирають храми в УПЦ для того, щоб там лиш мухи з павуками да миші молилися, бо ж люди також не підуть до рейдерів на молитву.
Забороняють нам відспівувати загиблих воїнів, а ми, на прохання родичів, завершуємо потім заочне відспівування.
Європа!

Прочитав новий матеріал каналу Діалог.Тут. Вкотре висловлюю свою повагу до модераторів і авторів каналу за підбір тих тем, про які в церковному середовищі не поспішають піднімати дискусії. Так от, після прочитаного матеріалу ( https://www.dialogtut.org/v-nashem-hrame-prynyaly-reshenye-pomynat-patryarha/ ) не можу промовчати. Все це якась тотальна печалька.
І виглядає ця печалька приблизно так.

Настоятель (саме керівник столичної парафії, як я розумію, давав інтерв'ю у цьому матеріалі) збирає парафіян після Собору УПЦ і разом із вірянами вирішує не підкорятися Собору і своєму безпосередньому єпархіальному архієрею, тобто митрополиту Онуфрію, знаючи, що неспомин патріарха просував у Феофанії особисто Блаженніший. (Уточнення. Священник, виявляється, не столичний, з провінції, це означає, що своїми діями він підставляє не лише Блаженнішого, а й свого правлячого архієрея. Подвійний удар).

Після такого парафіяльного собору під дубом, вони спокійно продовжують поминати на службі не лише ПК, але і БО, звісно ж забувши про те, що вони ось таки щойно плюнули на нього своїм відкритим нехтуванням його архієрейської влади. Плюс підставили його під удар недоброзичливцям.

Далі настоятель продовжує мутити воду спогадами про старця Зосиму і про його вкрай неоднозначні висловлювання, байдуже, що настоятель нібито тримає від цих слів дистанцію, але ж він їх цитує з повагою і розумінням. Хоча насправді ці слова - чистої води маніпуляція свідомістю простих вірян, залякування і неприкрите розшаркування ніжкою перед Москвою.

Далі священник начебто дотично і ненав'язливо нагадує, що, взагалі-то, згідно з апостольськими правилами ВСІ мають згадувати патріарха на службі, забуваючи про те, що насправді правила передбачають спомин лиш свого правлячого архієрея і не більше.
Я, до прикладу, завжди казав своїм парафіянам, що доки я на літургії згадую ім'я свого єпископа, в даному випадку митрополита Бориспільського Антонія, можете бути спокійні. Навіть якщо я не згадаю митрополита київського Онуфрія, біди ніякої не буде, а спомин патріарха - це завжди була помилка, перебільшення і класична імперська звичка зациклити маси на світському чи духовному одноосібному лідері. До правил Церкви це не має жодного відношення.

Далі в інтерв'ю священник ще й встигає відкрито заявити про свою незгоду з рішенням Собору у Феофанії. Чудово. Але чим він може обгрунтувати свою непокору? Незгода може бути, можна написати листа до Блаженнішого, можна підняти певну дискусію з цього питання. Але до цього часу однак виконувати рішення собору. Бо це і є практика Церкви. Натомість маємо справу з якимось викривленим розумінням соборності в Церкві.
Юрій Лоза, приміром, не згоден із тим, що планета Земля має овальну форму. Він переконаний, що Земля пласка. Але ж він таке стверджує сам по собі та не підставляє інших артистів такою дивною позицією.
А коли щось дивне стверджує один зі священників УПЦ, то тим самим частково підставляє і всіх. Бо Церква - соборний організм.
У мене ще багато рефлексії на це інтерв'ю, але то вже надто багато слів буде.

Я категорично не підтримую позицію цього священника, який під час інтерв'ю вміло приховував свою церковну недисциплінованість і неповагу до власного ж архієрея блаженними банальностями.

Загальні враження від інтерв'ю негативні. Слизьке і неприємне.

Митрополит Іларіон Огієнко, як пише телеграм - канал Історія української церкви, в своїй праці "Старець Паїсій Величковський", виданої в Канаді в 1975 році, підкреслює, що преподобний Паїсій Величковський, завжди вважав себе українцем, де б він не подвизався. Ось що митрополит в своєму дослідженні пише:
" Ось іще одна українська ознака старця Паїсія. Українське духовенство на відпустах (літургії) згадувало тільки своїх українських святих. Так, знаємо, що старець Паїсій Величковський, бувши настоятелем Нямецького молдавського монастиря, на відпустах згадував тільки святих української церкви: преподобних Антонія і Феодосія і інших чудотворців печерських, княгиню Ольгу, князя Володимира.
Отже, старець Паїсій Величковський на відпустах згадував тільки українських святих, а це значить, що почував себе зв'язаним не з російською церквою, а з українською, і не відривався від неї на чужині. І на Афоні, і в Молдавії старець був тільки українцем".
Нагадую, що нижній приділ нашого храму - Паїсіївський. Тому й пишу

Чесно кажучи, я зовсім не дратуюсь щорічним осіннім подіям в Умані. Тим більше, що я там не живу. Це проблема жителів міста.
Але на тлі заборон проведення хресних ходів УПЦ це виглядає, м'яко кажучи, нерівноправно.
А це означає, що з демократичними принципами у нас тугувато

Монахиням Кременецького монастиря влада відключила електропостачання.

18 вересня влада відключила електрику в Богоявленському Кременецькому жіночому монастирі УПЦ. Декілька співробітників Тернопільобленерго приїхали та знеструмили обитель.

Слід зазначити, що до однієї лінії електропостачання були підключені як споруди, на які претендує державний заповідник, так і новобудови, які належать монастирю і щодо яких не існує жодних підстав для знеструмлення. Однак представники місцевого РЕСу відключили від світла всю обитель, чим вчинили відверто незаконні дії. Наразі в обителі проживає 80 монахинь, значна частина яких вже похилого віку.

«Відключення келій від електропостачання в осінньо-зимовий період має всі ознаки тортур. Прошу утриматися від незаконних дій щодо відключення келій від енергопостачання», − написала ігуменя.
Докладніше.

Католик за віросповіданням, філософ Андрій Баумейстер заступився за УПЦ.

На його авторському YouTube-каналі вийшов новий відеоролик «Судьбы православия в Украине: вызовы и роковые ошибки. От Томоса (2019) до 2023 года».

«Я понимаю, что многих из вас расстроило то, что я говорю. Некоторых очень сильно расстроило. Некоторых поддержало. Но я философ, я христианин, я должен всё-таки стараться использовать свои знания, свой опыт, свои ощущения, и делиться с вами так, как считаю необходимым».

Такими словами завершується майже годинна лекція сучасного українського філософа Андрія Баумейстера, яку ми наполегливо рекомендуємо до перегляду.

Окрім того, що вона цілковито йде проти нинішнього інформаційного мейнстріму, де УПЦ є ледь не головним і не єдиним «ворогом кожного порядного українця», в ній розставлені чіткі й по-людськи зрозумілі адекватні акценти.

«Давайте будем патриотами, но при этом свободными, исполненными достоинства людьми, которые могут свободно выражать свои точки зрения, зная, что за их точки зрения их не будут судить; что мнения судить нельзя, что мировоззрение неподсудно…»

Ціла година спокійного інтелектуального розмірковування в дусі любові — не пропустіть😌

Висновки комісії ДЕСС щодо УПЦ не переконливі та мають упереджений характер

Німецький католицький богослов та викладач Мюнстерського університету Томас Бремер відповів на прохання «Мирян» проаналізувати висновки «експертної комісії» ДЕСС щодо знайдених нею «зв’язків» УПЦ з Московським патріархатом.

Його вердикт однозначний – документ ДЕСС упереджений та не може розглядатись як підтвердження церковно-канонічного зв'язку УПЦ з МП:

«Доповідь експертної комісії має істотні недоліки та недоліки як у методологічному, так і фактичному відношенні. Він бере до уваги факти, які говорять на користь певного результату, та ігнорує інші. Його оцінка має упереджений характер і спотворює наведені факти. Він не пропонує жодних позитивних доказів того, що УПЦ, як і раніше, є частиною РПЦ. Отже, цю доповід не можна розглядати як підтвердження (церковно-канонічного зв'язку з МП – Прим.), її висновки не переконливі».

Основні тези листа др. Бремера:
• В статуті УПЦ після Собору 2022 року більше немає жодних згадок про її належність до РПЦ.
• Той факт, що УПЦ на даний момент не має прийнятого в Православ’ї статусу (автокефалія, автономія тощо), не може впливати на свободу її віросповідання. Це питання взаємодії в середині Церков, але не справа держави.
• Комісія ДЕСС замість аналізу доказів в своїх висновках займалася «гаданням, робила гіпотетичні припущення, говорила про потенційні дії та оперувала непідтвердженими фактами».
• УПЦ стверджує, що розірвала відносини з МП після Собору 2022 року. Тому і вивчатись мають тільки документи після цієї дати. ДЕСС же досліджувала документи, яким більше 30 років. По словам Бремера, «вони не можуть бути інструментом для тлумачення нового статуту».
• Жоден документ РПЦ не може бути доказом чогось щодо УПЦ, особливо якщо такий документ існував до травня 2022 року. Документація з боку РПЦ та Росії (або будь-якої іншої країни) не може мати юридичну силу при оцінці українською стороною того чи іншого питання тому що таким чином РФ може впливати на українські політичні та адміністративні рішення.
• ДЕСС не має повноважень розмірковувати, яким повинен бути канонічний статус релігійної організації, а тим більше – примушувати її до набуття цього статусу (автокефалії). Це є прямим порушенням свободи релігії. Навіть якби УПЦ існувала в ізоляції, відокремлено від решти православних Церков, державна влада все одно мала б визнати її. Богослов вказує на досвід УПЦ КП, яку в Православ’ї ніхто не визнавав протягом всього її існування, але, тим не менш, «перебувала у повній відповідності до українського законодавства».

Телеграм канал Миряни.

"Кожен, хто йде в житті власним шляхом – герой. Він вище, ніж тисячі інших, які здатні тільки розмовляти про прекрасні ідеали і не готові заради них нічим жертвувати."
Герман Гессе

«Усе, що відбувається зараз довкола Києво-Печерської Лаври, виглядає як агонія. Уперті українські віряни для чогось моляться під стінами відібраної в них святині, не бажаючи прийняти дійсність як вона є.

Виявляється, не зовсім так.

Пройшла інформація, що на групу юридичних компаній, відповідальних за рейдерство, зайшла велика сума грошей. Була думка, що на решту київських храмів. Виявлося — на Лавру.

Її збиралися «взяти за три дні». І навряд чи розраховували бюджет на понад 7 місяців активного протистояння.

Це важливо знати, щоб орієнтуватися й розуміти: поки тримається Лавра, відкладається захоплення решти київських монастирів і храмів. Щойно захисники здадуться, за лічені дні рейдери розпочнуть наступні кроки».

З нашого сьогоднішнього тексту: https://www.dialogtut.org/my-protystoyimo-ne-aktyvistam-chy-narodu-ukrayiny-a-miljonnym-byudzhetam

Дивно, що для багатьох людей Христос - Бог ненависті і непрощення. В різних конфесіях. І, як бачу, в моїй також, як не прикро. Такі люди постійно у "правдивому гніві" продукують прокльони на ПЦУ чи державних мужів, аж ніяк не вбачаючи в цьому відмову від живого християнства, релігії любові і всепрощення. Ми бачимо неправду, стоїмо за свій вибір, виборюємо своє право на молитву, але не вершимо суд над тими, хто не у нашій владі, а у владі Божій.

Христос ніяк не асоціюється у мене з агресією, зі злобою. Він не вчив відбирати храми і бити людей, виганяти їх з місць молитви, не вчив позбавляти людей права на молитву. Він вчив благословляти і молитися за тих, хто ненавидить нас і проклинає нас. Неправда, яка рухає іншими, не дає нам право на зречення Христових заповідей. Навпаки, заклики до діалогу під час їхнього безумства - вияв євангельського духу посеред очманілого світу без любові.
Переговори завжди краще від релігійної війни. І проблему ПЦУ і УПЦ однак краще вирішувати не через болгарки, рейдерство і антицерковні закони, а через спроби діалогу і спокійні перемовини. І з державними органами також. Знаю, що такі спроби час від часу з'являються.

На початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну ми всі мали надію на об'єднання всіх всередині країни заради спільної мети - перемоги.
Звісно, через варварство рейдерів, через побиття наших парафіян, через релігійний бандитизм і захоплення храмів, особливо через ситуацію по Лаврі, ймовірність виникнення поля для перемовин впала майже до нуля.
Але інших шляхів немає. Тільки християнський діалог. Навіть з тими, хто поводяться не як християни.