Буває і так 🤷‍♂

Радуйся, Невісто Неневісна, навіть якщо то на мечі написано 🌿

⚔🛡 Святий Георгій (Юрій) драконів долав, але, може, він брав приклад із Архістратига Михаїла 🤔

Сьогодні помер Лазар

І ось наступив ранок, і друг Христа помер, а сестри його невтішно плачуть. Не плачте: Ісус знову оживить і воздвигне від гробу чотириденного Лазаря. Уже цієї суботи. А в неділю ми святкуватимемо у храмах Вхід Господній до Єрусалиму. І почнеться Страсний тиждень. Світло Пасхи Христової зовсім поруч!
Підготуймося до цієї головної зустрічі і проживемо події цих важливих днів з Церквою!

***

Сегодня умер Лазарь

И вот утро наступило, и друг Христа умер, а сестры его неутешно плачут. Не плачьте: Иисус паки оживит и воздвигнет из гроба четверодневного
Лазаря. Уже в эту субботу.
А в воскресенье мы будем праздновать в храмах
Вход Господень в Иерусалим. И начнется Страстная неделя. Свет Пасхи Христовой совсем рядом!
Подготовимся к главной встрече и проживём события этих важных дней с Церковью!

Комусь храми ремонтують і дають служити.
В когось же руйнують і служити забороняють.

І так теж буває. Це називається якось по-вумному, тому запитайте у вумних, як правильно то назвати...

ДЕМОКРÁТІЯ, ї, жін.
Форма управління, політичний лад, при якому верховна влада належить народові.
©️Словник української мови: в 11 томах. Том 2. К., 1971. С. 239.

ДИКТАТÝРА, и, жін.
Необмежена влада пануючого в державі класу, яка спирається на силу.
©️Словник української мови: в 11 томах. Том 2. К., 1971. С. 275.

СВОБÓДА, и, жін.
Відсутність політичного й економічного гноблення, утиску й обмежень у суспільно-політичному житті якого-небудь класу або всього суспільства; воля.
©️Словник української мови: в 11 томах. Том 9. К., 1978. С. 98.
________________________________
Випадкові слова із невипадкових словників. Так якось само по собі розгорнулося, прочиталося і само собою на каналі опублікувалося 🤷🏻‍♂️

🌿🕊

📖: ©️ТРΙΩДΙОΝ, си есть ТРИПѢСНЕЦЪ. Львовъ, 1642. Л. 24 об.-25.

🔸єдина поправка: вѣкώмъ → вѣкώвъ

#літургійна_традиція_Київської_Церкви

Сьогодні також неперехідне святкування віленських мучеників Ніжила, Кумця і Круглеця у Святому Хрещенні Антонія, Іоанна та Євстафія 🗓

Для мене вони, так би мовити, рідні святі, бо саме цього дня я був охрещений у Бериславському Введенському храмі (на фото цей храм на початку минулого століття) ⛪️

Зі спогадів хресних, тоді був похмурий день, але все одно це не завадило пташкам співати. І тоді також, як і сьогодні, була субота. Хресні прийшли зі мною до храму на 13 годину, але здивувалися, бо на цю ж годину було ще призначено і Вінчання декільком парам. Проте молодята погодилися пропустити нас поперед себе і мене дуже швидко похрестили. Наскільки дуже, що я досі не розумію, як так швидко це можливо 😄 Я так не вмію, та, в принципі, і вчитися не хочу.

Благословéн Бог, всíм человíком хотя́й спастúся, і в познáніє íстuнu прuйтù, нúні і прúсно, і во вíки вікóв, амíнь 🕊

Думки між Бдінням і Літургією…

Та мова, якою ми служимо дійсно священна і надзвичайна. З цим важко (чит. – неможливо) сперечатися. Проте мова жива і так чи інакше вона розвивається через оновлення, доповнення, вдосконалення. Святителі Мефодій Панноно-Моравський і Костянтин (Кирило) Хазарський дали поштовх слов’янам і показали, що служити можна не тільки грецькою чи латиною, але і тією мовою, яку ти розумієш. Поштовх був глаголичний. Потім святий Наум Охридський зробив поштовх кириличним і його амплітуда досі в русі.

Применшувати чи перебільшувати якусь мову, на мою думку, є злочином. Так, ми звикли до ЦСМ. Звикли. Не важливо, якого ізводу, проте ж звикли, а consuetudo, як відомо, est altera natura. Але ж так само можна звикнути і до іншої мови — оновленої, національної, більш сучасної. Все більше я переконуюсь в доцільності слов’яно-балканської практики, коли богослужіння звершується старо-новим міксом. В такому випадку і «традиційники» задоволені, і «оновленці» не ображені.

Про себе (не у виправдання, а по факту) скажу: так, мені до вподоби Київський ізвод. Часом навіть більше сучасних мов. АЛЕ! Знаючі мене люди і навіть підписники каналу в курсі, що я не гидую ані ізводом московським, ані якоюсь сучасною мовою. А чим власне гидувати? На підніжжі «вавилонської вежі» всі рівні і нема мови кращої, нема мови гіршої. Є мова твого звертання до Бога. І в цьому звертанні, на мою скромну думку, важлива не мова, діалект чи балачка, а те, що в тебе на серці в той момент, коли ти просиш про щось Творця. Просиш. Втім, і славословиш, і дякуєш, і просто підносиш свої молитви Тому, Хто дав тобі пережити черговий день твого життя. Для подяки Богові важлива не мова, а щирість, із якою ця подяка підноситься.

З Неділею Цвітоносія! Осанна!

Дорогі друзі!

Нещодавно клірик Чернівецько-Буковинської єпархії протоієрей Георгій Аронець поділився зі мною тамтешнім Чином освячення авто, написаного цивілкою 🚙

Із дозволу о. Георгія, викладаю вказаний «Чúнъ освящéнiя аѵтомобíля» із деякими корекціями і вже набраним ЦС шрифтом 📖

За декілька днів буде Велика Субота 🗓

Ділюся файлом паремій Вечірні у поєднанні із Літургією святителя Василія Великого. Паремії українською мовою, в основі яких переклад Святого Письма професора Митрополита Іларіона Огієнка, Біблійні пісні — церковнослов’янська мова Єлизаветинського видання 📚

Файл був створений в квітні 2016 року для потреб однієї конкретної парафії, яка, гадаю, не образиться, якщо я викладу це в себе на каналі 🕊

Є думка, що використання за Великоднім богослужінням різних мов — це невиправданий пафос. Дозвольте не погодитися і я поясню чому. Одразу скажу, що це моя думка, яка не претендує на унікальність чи певну папську ex cathedra 🤝

Все більше Православна Церква опротестантизується, перетворюючись на таку собі конфедерацію різних Церков. На жаль, це факт. Все більше Помісні Церкви починають «консервуватися» у своїх національних чи етнічних межах, кожен зі своїм «єдиним і непомильним» «грецьким», «балканським», «румунським», «київським», «московським», «арабським» тощо Православ’ям. Цьому сприяють не лише богослужбові особливості та практики, але також і використання мови богослужіння (тут і в мене можете кинути не просто камінь, а цілу плімфу, бо маю сякий гріх 🧱), часто своєї — рідної, гарної, чудової, не такої як у всіх.

Це не зовсім правильно! Саме тому мені подобається, коли хоча би на Пасхальній службі (в рівень лінгвістичної освіченості духовенства) лунають різні мови Євангелія на Божественній літургії або Малих єктеній Заутрені, аби народ Божий чув, що в цьому світі і на кокретно цій третій від Сонця планеті, крім них самих, є ще й інші православні, які також правильно славлять Бога, але іншою мовою — і це нормально! Нормально, тому що подія П’ятидесятниці все це пояснює, а Сам Христос воскрес у Гефсиманському Гробі ВСІМ народам, а не тільки одному.

На Світлій седмиці викладу до цього допису дещо ще, що не личить викладати у Велику П’ятницю ⏳