🎨 В Неділю Торжества Православ’я традиційно вітаю всіх, хто дотичний до сакрального мистецтва — іконопису!

Хай Господь направляє ваші руки на благо і працями вашими завжди хай приноситися слава, яка, як говорить великий святитель Василій Каппадокійський, походить до Першообразного, Котрий вас і благословив неймовірним талантом!
_____________________

Якщо хтось шукав собі майстра для замовлення ікони, то користуючись нагодою, деяких рекомендую:

🔸 декан іконописної школи ПМДС ім. преп. Порфирія Кавсокаливіта агіограф Сергій Горбань — геній та неперевершений маестро упродовж майже трьох останніх десятиліть;

🔸 Кам’янець-Подільське іконописне ДУ із просто неймовірним отцем-ректором Вадимом Гаджаманом — завжди шикарний та якісний рівень робіт;

🔸 ізографиня Наталя Сидорук — фахівчиня у сфері давньоруського (українського) стилю сакрального мистецтва;

🔸 викладач ПМДС Кирило Заровний — талановитий і творчий, завжди сповнений нових ідей.

Антифейк. Традиційна брехня і маніпуляції від Главкому

Главком написав, що я нібито втік до Італії. Брехня.
З початку війни я у встановленому законом порядку періодично виїжджаю у відрядження закордон, в тому числі й до Італії, з метою пастирської опіки українськими біженцями. На даний момент також, вчергове, перебуваю у відрядженні. Є відповідне рішення Помісного Собору УПЦ від 27.05.2022 року про відкриття місії УПЦ закордоном і про духовну опіку українською діаспорою. Це рішення Церкви ми і виконуємо. Трудимося для наших співвітчизників, біженців, громадян України, які перебувають закордоном. Робимо це абсолютно самостійно, без жодних погоджень з будь-ким, в тому числі й РПЦ. Я про це вже багато разів говорив публічно. Зокрема, ось тут: https://vzcz.church.ua/2023/03/03/komentar-protoijereya-mikolaya-danilevicha-shhodo-statti-vidannya-glavkom-pro-diyalnist-upc-v-diaspori/

Таким чином, Главком (і ті люди, які за ним стоять), маніпулює фактами, інколи пише відверту брехню про мене, зводячи наклепи і намагаючись штучно забруднити мене в інформаційному просторі. І це вже не перший раз. Ось такі "журналістські стандарти" і "незаангажованість" в Главкому.

Були б порядними журналістами, то вибачилися б або зняли публікацію.

P. S. Брехня Главкому тут:
https://glavcom.ua/country/society/odin-iz-stovpiv-propahandi-moskovskoji-tserkvi-v-ukrajini-utik-do-italiji-992787.html

Є і таке свято 🗓
Хай Господь благословить причетних 🌿

Сьогодні після служіння недільної Літургії на парафії однієї Помісної Церкви, в якій нещодавно стався, м’яко кажучи, доволі неприємний ексцес на фоні горя, поспілкувався із духовенством цієї Церкви. Один із кліриків поділився зі мною наступним:

Ми розуміємо, що зараз відбувається...
І знаєте на що це «відбувається» схоже? Це схоже на дерево, на якому от-от достигнуть плоди, але, на жаль, через шкідників деякі плоди на ньому підгнили. І усе би нічого, але коли ж стається буря або хоча би трохи сильніший вітер, аніж зазвичай, то гнилі плоди падають на землю, а стиглі залишаються. Так буває і в Церкві, коли в Ній починають з’являтися духовні наставники, які ж насправді прийшли до Церкви не за духовністю, а заради слави, грошей і золото-блискучих нарядів. І саме в моменти бурі-гонінь та вітру-розколів погані плоди падають, а гарні — залишаються для нашого Садівника.
Оскільки ми не так давно пережили таку бурю, то віримо, що і ви в себе її витримаєте заради нашого спільного Садівника.

Гапка дуже любила ходити на служби до отця Йосипа. І любов ця була хоча би вже за те, щоб після неї облюбовувати його, що вона від його повчання відчувала себе немов ото у раю.

А рай у неї був такий, що від проповіді туди її здіймало лише одне — поки під час казання панотця вони із Явдохою говорили про насущне: курей, поля та гриби в лісі, — бо в церкві вони не грішили, як завжди, — не судили молоду Титаренчиху, що вийшла заміж за старого Василенка, та не шукали винуватого в крадіжці яблук у саду Каламаренка, бо ж і самі не раз із ними на базарі робили собі прибуток. А от після неї вона завжди раділа, що сліпуватий на очі та вже трохи глухуватий на вуха отець Йосип хвалив їх двох за уважність до його слів. І це було до того часу, доки донька отця Йосипа Маринка не вийшла заміж і її чоловіка не поставили на місто її батька попувати…

©️Тарас Андрієнко «Гапкині гапкування»

Глубuнóю мýдростi человiколюбно вся стрóяй i полíзноє всíм подавáяй, Єдúне Содíтелю, упокóй, Гóсподu, дýшу рабà Своєго Николáя, на Тя бо уповáніє возложù, Творця і Зuждúтеля i Бóга нáшего.
_________________
2️⃣2️⃣5️⃣ років тому народився неймовірний Микола Васильович Гоголь-Яновський. Неодноразово був у кладовищенському Микільському храмі Диканьки, де він був охрещений (саме там мама майбутнього письменника Марія дала обітницю перед іконою святителя Миколая — якщо їй нарешті вдасться завагітніти, то назве сина саме не честь Мирлікійського архіпастиря). Це, до речі, єдиний в Україні храм-ротонда із подвійним куполом: спочатку йде скляний купол, за яким співає хор, а після цього, так би мовити, стандартний. Також храм є родинною усипальницею славного козацького роду Кочубеїв.
_________________
Фото після Панахиди за спочилим талантом 🕯

У 1846 р. Микола Гоголь, перебуваючи з візитом у Карлових Варах, у гостьовій книзі залишив таку нотатку: «Mr. Nicolas de Gogol, Ukrainien, établi à Moscou, auteur de quelques comédies russes …Il a publié quelques romans fantastiques fort admirés, dans le genre de Hoffmann» («Пан Микола Гоголь, українець, який проживає у Москві, автор кількох російських комедій … він опублікував кілька популярних фантастичних романів у жанрі Гофмана») 📝

©️Jean de Carro. Almanach de Carlsbad, Ou melanges medicaux, scientifiques et litteraires, relatifs a ces thermes et au pays. Carlsbad, 1846. P. 17.

Непоховані останки❓❓❓

Експонати, мерці, мумії… Тепер ще й «непоховані останки». Невже МОЩІ вже таке складне слово? Вже як не говорите преподобні Печерські, то хоч не кажіть на них останки! Останки мовчать, а Преподобні століттями моляться за свою землю!

Аж хочеться реакції на ці «непоховані останки» від ‘намісника‘ Авраамія та ‘священноархімандрита‘ Епіфанія? Минулого року «експонати» вони проковтнули, то може скажіть зараз хоча би пів слова? Чи не буде того слова, бо Авврамій, як і деяка його братія, це штатні працівники Заповідника, де «сучасна термінологія» не велить говорити про святість, святині чи благоговіння?

Ну, ясно… Це ж у нас тільки в УПЦ дрімота дрімуча-потьмарена, яка не дає розгледіти, ХТО там в Печерах. Так, саме ХТО! Тому що останки — це ЩО!

Зробили Преподобним подарунок до дня пам’яті їхнього Собору 😒 Молодці 👏

🅱️ мíсяць шéстuй пóслан бúсть з Небесè Гаврuї́л Архáнгел во град галілéйський Назарéт прuнестù Отроковúці рáдость благовіщéнія. І, прuшéд ко Ней, возопù, глаголя̀: рáдуйся, Обрáдованная, Госпóдь з Тобóю; рáдуйся, Вмістúлuще невмістuмого Єстествà, Єгóже бо Небесà не вмістúша, утрóба Твоя̀ вмістù, Благословéнная; рáдуйся, чéсноє Адáмово воззвáніє, Є́вино ізбавлéніє, і рáдость мíра, і весéліє рóда нáшого.

©️На літíї прáзника Благовіщéнія 🕊

Спочатку у нас журналісти в присутності акредитованих, але мовчазних капеланів, богохулять на Причастя, називаючи Його всілякими словесними неподобствами, а тепер ще й таке???

Шановні! Що це за «дайош радянщину v. 2.0 в повністю українській зборкє»?

Я навіть новину не відкривав через відразу, але уже приємно, що і в ПЦУ знайшлася людина, щоб відповісти на подібну нісенітницю.

Коли подібні «експерти» будуть і далі говорити про причини алкогольної залежності, то дуже сильно хотілося, щоби вони не шукали їх наслідки із відчуттям власного похмілля або запиваючи свої вердикти міцним пійлом 🚫

РАДУЙСЯ
Áнгел Гаврuї́л Дíві РÁДУЙСЯ віщáєть,
Со Небесè Дýх Святúй Дíву просвіщáєть,
З рáдостію Марíя словесà прuє́млеть,
Предвíчнo СЛÓВО Бóга во утрóбі об’є́млеть.


О, Пречúстая Дíво, і менè рáдості
Сподобù, не лuшù всíх Небéсной слáдості,
Тu, Дíво, всемý мíру рáдость породúла,
Преіспóднuх, Небéснuх зéмнuх, не лuшúла.

©️гравюра ієромонаха Никодима Зубрицького, 1707 р.

©️святитель Амвросій Медіоланський про БОГОРОДИЦЮ 🕊

Вона була Дівою не тільки тілом, але й душею: смиренна серцем, обачна в словах, розсудлива, небагатомовна, любителька читання … працьовита, ціломудренна в розмові, шануючи не людину, а Бога Суддею Своїх думок.

Правилом Її було — нікого не ображати, до усіх бути доброзичливою, шанувати старших, не заздрити рівним, уникати хвастощів, бути розважливою, любити чесноту. Хіба Вона хоча б виразом обличчя коли-небудь образила батьків або була би в незгоді з рідними, попишалася перед людиною скромною, посміялася над слабким, ухилилася від бідняка?

У Неї не було нічого суворого в погляді, нічого необачного в словах, нічого непристойного в діях: рухи тіла скромні, хода тиха, голос рівний; так що вигляд Її був відображенням душі, уособленням чистоти.