8 березня – пам’ять священномученика Полікарпа, єпископа Смирнського

☘️Святий народився близько 80 року в місті Смирна (сучасна територія Туреччини), однак, рано осиротівши, був вихований за заповідями Господніми однією побожною вдовою. Після її кончини він роздав своє майно бідним, допомагав нужденним, вивчав Священне Писання і весь час проводив у суворих аскетичних подвигах, прославляючи Всевишнього.

☘️Євангельське благочестя і християнська любов юнака до ближнього невдовзі привернули увагу місцевого єпископа Вукола, який висвятив його у священний сан і доручив проповідувати в храмі Слово Боже. У той час в Малій Азії благовіствував Воскреслого Спасителя апостол Іоанн Богослов. Праведний Полікарп згодом став його учнем і супроводжував святого євангеліста в місіонерських подорожах.

☘️Перед упокоєнням святий Вукол доручив духовну опіку над паствою блаженному. Богоугодний наступник очолив Смирнську кафедру в 110 році. Віддано звершуючи святительське служіння, він успішно поширював істинну віру серед ідолопоклонників. Апостол Іоанн зі заслання писав «Ангелу Смирнської церкви» (Апок. 2:8,10), укріплюючи молодого єпископа словом залишатися вірним Спасителю до кінця життя, щоб здобути вінець вічної слави.

☘️Наділений Божественною благодаттю, святитель Полікарп звершив багато чудотворінь: помолившись, він звів дощ із неба під час посухи, чим припинив пожежу в місті, зцілював недужних, виганяв із людей нечистих духів. Архіпастир ревно оберігав чистоту Православ’я і невтомно протистояв лжевченням, що поширилися із Заходу.

☘️У середині ІІ століття почалися гоніння на християн. Коли до старця прийшли воїни він привітно зустрів їх і надав їм гостинний прийом. Після чого смиренно пішов до безбожного правителя, який присудив його до спалення.

☘️Коли підпалили дрова, на які поклали сповідника Господнього, сталося диво: полум'я оточило страждальця, але не торкнулося його, зімкнувшись в повітрі над головою. За наполяганням обуреного натовпу священномученика простромили мечем. Це сталося у 167 році.

☘️За життя святитель Полікарп написав декілька послань до пастви і листів до різних осіб. До нашого часу дійшло лише одна його праця — Послання до Филип'ян,

8 березня – пам’ять святого великомученика Феодора Тирона

(Перехідне святкування в першу суботу Великого посту)

☘Угодник Божий походив із Амасії Понтійської і змалку був вихований за заповідями Господніми. «Тірон» з грецької мови означає «воїн». Він служив у римській армії в період Великого гоніння на християн на початку IV століття.

☘Його разом із іншими вірянами примушували зректися Царя Небесного і принести жертву бездушним земним ідолам. Проте хоробрий воїн Христовий привселюдно сповідав Єдиного Бога. Місцевий правитель дав йому кілька днів на роздуми, але святий Феодор залишався непохитним.

☘Тоді його кинули до в’язниці, щоб віддати голодній смерті, але навіть через тривалий час він лишався живим та здоровим — Божественна благодать укріпляла блаженного. Обурений градоначальник наказав стругати залізними гаками тіло ревного сповідника, після чого закрити в темниці. Вночі Спаситель з’явився подвижнику і повністю зцілив його рани.

☘На ранок неушкоджений праведник знову постав перед язичницьким судом, де вкотре засвідчив істинну віру. Зрештою, правитель прирік мученика на спалення. Сталося це у 305 році.

☘У часи правління святого рівноапостольного Костянтина Великого гоніння на Церкву припинилися, однак один із його наступників своєю діяльністю прагнув відродити язичництво. Безбожник, намагаючись знищити істинну віру і, знаючи, що в перший тиждень Великого посту християни дотримуються його особливо суворо, віддав наказ, щоб перед цим днем все, що продається на ринках, було окроплене ідоложертовною кров’ю. У такий спосіб, щоб усі, хто буде куштувати придбане там, осквернилися.

☘Святий Феодор, з’явившись уві сні місцевому єпископу, наказав йому оголосити всім християнам, щоб ніхто нічого не купував на ринках в цей великопісний період, а їв із медом варену пшеницю – коливо. На згадку про цю подію Православна Церква щорічно вшановує пам’ять угодника Божого в суботу першого тижня Великого посту.

8 березня – пам’ять блаженної стариці Матрони

☘️Свята Матрона народилася в 1885 році. Дівчинка з самого народження була незрячою, але натомість Господь зробив її «обраним сосудом» (Діян. 9:15) благодаті. У восьмирічному віці у неї почали проявлятися дари прозорливості і зцілення недужних.

☘️У сімнадцять років преподобну Матрону вразив параліч, вона не могла ходити. Прийнявши зі смиренням волю Божу, подальше життя (понад п’ятьдесять років) преподобна провела не виходячи із дому, приймаючи всіх, хто жадав духовного лікування.

☘️У 1925 році свята Матрона оселилася у столиці. Блаженній часто доводилося змінювати місце проживання тому, що радянська влада, побоюючись її впливу на народ, хотіла її заарештувати. Але кожного разу вона передбачала злі наміри влади.

☘️Збереглося безліч свідчень, як її молитовна підтримка допомогла людям. Матрона передбачила свою кончину за 3 дні, продовжуючи приймати людей.

☘️Блаженна Матрона спочила у Господі 2 травня 1952 року. Перш ніж відійти у вічні обителі нашого Спасителя, вона промовила: «Всі, всі приходьте до мене і розповідайте, як живій про свої скорботи. Я буду вас бачити і чути і допомагати вам».

8 березня – пам’ять преподобного Олександра монаха, першоначальника обителі «Незасинаючих»

☘️Угодник Божий народився в IV столітті і перші роки життя провів на одному із островів Егейського моря. Здобувши чудову освіту в Константинополі, невдовзі був прийнятий на військову службу. Через деякий час воїн Христовий зрозумів всю марність земних благ і роздав усе своє майно нужденним, щоб служити лише Богу.

☘️Прийнявши чернечий постриг в одному із сирійських монастирів, преподобний Олександр чотири роки провів в суворому послусі та духовних подвигах, після чого отримав від настоятеля благословення на самітництво в пустелі. Полишаючи обитель, праведний монах узяв із собою лише святе Євангеліє, якому слідував буквально.

☘️Невдовзі біля пустинножителя почали гуртуватися інші ревнителі чернечого благочестя, кількістю понад 400, для котрих він заснував дев’ять монастирів. Богоугодний настоятель Олександр бажав на ділі втілити в святих обителях апостольську заповідь: «Безперестанно моліться» (1Фес. 5:17). Через три роки посту і сердечної молитви блаженний отримав від Спасителя одкровення, як на землі слідувати прикладу невпинного славослів’я, котре співають Ангели Царю Небесному.

☘️Преподобний Олександр організував богослужіння у монастирях наступним чином: усі ченці були розділені на 24 молитовні зміни. Чергуючись щогодини, монахи, в проміжках між уставними відправами, день і ніч співали псалми пророка Давида, цілодобово прославляючи Вседержителя.

☘️Впродовж двадцяти років святий Олександр був настоятелем. Поставивши замість себе богоугодного праведника, блаженний старець відправився проповідувати язичникам Слово Господнє містами Персії. Дійшовши до Константинополя, він заснував ще одну обитель, де також увів устав «Незасинаючих».

☘️Після плідних чернечих подвигів, у 430 році преподобний Олександр відійшов у Вічні обителі Господа нашого Ісуса Христа.

9 березня – Перше та друге знайдення чесної глави святого славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Iоанна

☘За Священним Переданням, після усікновіння глави Іоанна Хрестителя тіло його було поховане учнями (Мф. 14:11-12) в самарійському місті Севастії, а чесна глава потай була взята благочестивою Іоанною - дружиною царського домоправителя (Лк. 8:3), яка поклала святиню в посудину і поховала її на Єлеонській горі.

☘Через багато років та місцевість перейшла у володіння одного побожного християнина, який розпочав там будівництво храму. Коли під час робіт розрили землю, то виявили духовний скарб, від якого відбувалися різні благодатні знамення. Так відбулося Перше знайдення глави.

☘Чоловік зберігав її з великим благоговінням. Щоб безцінна реліквія не була зневажена язичниками, він перед своєю смертю сховав її в місці, де знайшов. Після його смерті храм прийшов у занепад і був зруйнований.

☘У IV столітті, за часів правління рівноапостольного царя Константина, двом ченцям-паломникам, які прийшли до Єрусалиму, особисто з'явився Предтеча Спасителя і відкрив місце знаходження своєї чесної глави.
Однак мандрівники віднеслися до святині без благоговіння і поклали її в мішок. Зустрівши по дорозі назад незнайомого гончара, вони доручили йому дорогоцінну ношу. Тоді пророк Іоанн у видінні звелів чоловіку бігти від недбайливих і ледачих подорожуючих разом з тим, що було у нього в руках.
Гончар відніс святиню додому.

☘З тих пір чесна глава була спадкоємно збережена християнами, доки її власником не став клірик, який був прихильником аріанської єресі (віровідступники, які вважали, що Ісус Христос – не є Богом, а Боже творіння і є всього лиш посередником між Творцем і створеним світом). Він увів в оману безліч недужих, котрі зцілилися від благодатної глави, поширюючи лжевчення серед недужних. Однак невдовзі його викрили. Єретик утік в печери неподалік від Емеси, де зарив чудодійну реліквію. Господь більше не допустив йому торкнутися її.

☘Згодом на тому місці була заснована обитель. У 452 році Іоанн Хреститель з’явився настоятелю монастиря і вказав де прихована святиня. Так відбулося Друге знайдення глави. Через деякий час її перенесли до міста, а згодом до Константинополя.

10 березня – пам’ять небесного покровителя Прилук — святителя Сильвестра, архієпископа Омського та Прилуцького, сповідника

☘Святитель Христовий народився у 1860 році в невеличкому селі поблизу Києва і походив із сім’ї диякона. Завершивши у 27 років навчання у Київській духовній академії зі ступенем кандидата богослов’я, він працював учителем у церковно-парафіяльній школі.

☘Потім праведник був призначений викладачем Закону Божого в містечку Шпола, де великий вплив мали штундисти (релігійна течія, прихильники якої в якості джерела богопізнання визнавали лише Священне Писання, не визнаючи таїнства Православної Церкви, шанування святих, ікон, мощів і поминання спочилих). Місіонерську діяльність, якою займався протягом двох десятиліть, він продовжив у Полтаві, де викладав богословські дисципліни в місцевій семінарії. Угодник Господній активно протидіяв розвитку сектанства на Україні, написав книгу «Викриття штунди в біблійних текстах».

☘У 1910 році він приймає чернецтво. До постригу святий вів монашеське життя, жив у скромній келії при обителі. Невдовзі отця Сильвестра звели в єпископа Прилуцького. Впродовж чотирьох років він духовно окормлював вручену йому Всевишнім паству, а згодом його перевели на Омську кафедру.

☘Після видання більшовицькою владою декрету про відділення Церкви від держави організував у місті хресний хід, в ході якого звертався до народу із закликом зберігати православну віру і захищати храми. Після цього вночі богоборці заарештували архіпастиря. Ці події викликали обурення парафіян: закрилися установи, магазини, навчальні заклади. Під натиском народу нехристам довелося відпустити святого владику.

☘У своїх проповідях він неодноразово викривав антихристиянську суть більшовизму. Також домігся відновленню навчальної діяльності в місцевих духовних закладах.

☘ Наприкінці 1919 року святитель Сильвестр знову був схоплений і перебував в ув’язненні близько двох місяців. За цей час ревний сповідник Господній був підданий жорстоким тортурам, від яких загинув.

11 березня – пам’ять святителя Порфирія, архієпископа Газького

☘Святий народився в заможній сім’ї близько 346 року і походив із македонського міста Солуні. Здобувши блискучу тогочасну освіту, юнак забажав усе своє подальше земне життя присвятити служінню Царю Небесному. У 25 років він полишає батьківщину і відправляється до Єгипту, де подвизається під керівництвом преподобного Макарія Великого.

☘Згодом блаженний Порфирій вирушив до Єрусалиму і оселився в Йорданській пустелі для молитовного богоспілкування. Однак там самітник занедужав і для зцілення вирішив йти до святих місць. У повному забутті праведник ледве дібрався до підніжжя Голгофи, де йому з’явився Спаситель і повелів стати хранителем Чеснóго Древа Хреста Господнього.

☘Прокинувшись цілком здоровим, він через деякий час приймає священний сан, і призначається оберігати благодатну святиню. Ревно звершуючи богоугодний послух, святий вирішує усе своє майно пожертвувати біднякам і на благоустрій храмів.

☘Коли подвижнику виповнилося 50 років, його обрали єпископом палестинського міста Гази, де на той час було багато язичників. За Промислом Вседержителя, була допущена сильна посуха. Жреці всіляко намагалися викликати дощ, марно звертаючись до своїх божків. Тоді архіпастир благословив всім вірянам нести піст, молитися, і, звершивши відправу, разом із прочанами обійшов хресною ходою усе місто. Відразу ж почався рясний дощ. Це диво навернуло до християнства багатьох іновірних.

☘Святитель Порфирій цілком викорінив ідолопоклонство, повністю утвердив істину віру й захистив свою паству від утисків безбожників. За його молитвами здійснювалися численні чудеса. Впродовж 25 літ владика святий звершував апостольське служіння, після чого мирно відійшов до Вічних обителей Всевишнього.

14 березня – пам’ять преподобномучениці Євдокії Іліопольської

☘Преподобна за походженням була самарянкою і жила в ІІ столітті у місті Іліополі (сучасна територія Лівану). До свого навернення в християнство вона проводила надзвичайно порочне життя. Однак Вседержитель бажав спасти її безсмертну душу від вічної загибелі.

☘Якось, один чернець повертався через місто до монастиря і зупинився на ніч у свого знайомого, який був сусідом Євдокії. Вночі грішниця почула, як монах читав Святе Писання. Слово Боже справило велике враження на дівчину, яка з трепетом сердечним розмірковувала про безліч своїх гріхів та про Страшний суд.

☘На ранок вона познайомилася із ченцем та дізналася від нього про Єдиного Істинного Бога і про загробне життя. Увірувавши в Христа Спасителя, Євдокія охрестилася, все своє майно роздала нужденним і прийняла чернечий постриг у найближчій обителі.

☘Багато років блаженна провела у невпинному покаянні, цілком присвятивши себе подвигам смирення, молитви та суворого посту. Удосконалюючись в євангельських чеснотах вона досягла духовної зрілості і була обрана настоятелькою обителі.
За праведне життя Всевишній наділив її дарами чудотворіння.

☘Перебуваючи на цій посаді, преподобна Євдокія спрямувала свої сили на допомогу ближнім: годувала і одягала мандрівників, що відвідували її обитель, зцілювала недужних своїми молитвами.

☘Впродовж 56 років праведниця трудилася в справах милосердя на благо Церкви Господньої. У 165 році, коли почалися чергові гоніння на сповідників Христових, вона здобула переможний вінець мучеництва. Безбожний правитель наказав усікти мечем благодатну старицю за поширення християнської віри.