#ЕПІФАНІЙ ПОЛІТИКАМ ЄС: ЦЕ НЕ #ГОНІННЯ НА #УПЦ, А ТІЛЬКИ ПИТАННЯ НАЦБЕЗПЕКИ

Влада не порушує свободу віросповідання українців, забороняючи Українську Православну Церкву, заявив глава ПЦУ "Блаженнійший Епіфаній" лідеру Європейської народної партії Манфреду Веберу.

Як повідомляє сайт #ПЦУ, розмову з європейським політиком Епіфаній розпочав саме з цієї теми, заявивши: «Країна-агресор постійно прагне використовувати підпорядковану Московській патріархії церковну структуру в нашій державі як елемент свого впливу та досягнення своїх злочинних цілей.

Тож те, що робить Україна на законодавчому рівні, щоб цьому завадити, аж ніяк не порушує свободи віросповідання, а стосується виключно національної безпеки».

Він розповів гостю про «небезпеку вбивчої ідеології "русского міра", яка багато років активно поширювалася в релігійному полі України».

А от діяльність Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, за його словами, «є свідченням реальної свободи совісті в нашій державі».

🤔Дивний збіг думок. 16 січня глава #УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що законотворчі ініціативи щодо заборони УПЦ є «легітимними». І у такий «спосіб почалася декомунізація, дерусифікація суспільного простору... нащадків радянського православ'я».

#ГОНІННЯ НА #УПЦ ВИЗНАНІ НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ

Постійна місія України при ООН та інших міжнародних організаціях від імені держави надала відповідь на комунікацію Спеціальних доповідачів ООН про порушення прав віруючих Української Православної Церкви.

Про це повідомила Неурядова правозахисна організація із консультативним статусом при Економічній і Соціальній Раді ООН «Public Advocacy» у спеціальній заяві 29 січня 2024 року.

У комунікації, зокрема, йдеться про кримінальне переслідування та утиск прав низки архієреїв УПЦ, про обмежувальні заходи щодо монахів та парафіян Києво-Печерської Лаври і наступні випадки розпалювання ненависті та підбурювання до насильства щодо вірян УПЦ, про обшуки #СБУ в монастирях, офісах, навчальних закладах та інших приміщеннях УПЦ у Києві та 12 областях України, про рішення низки міських та обласних рад, спрямованих проти діяльності Української Православної Церкви.

Як наголошується у заяві НПО «Public Advocacy», «текст комунікаційної заяви Спеціальних доповідачів #ООН свідчить про визнання на міжнародному рівні фактів порушення прав УПЦ реалізацією системної політики щодо дискримінації цієї конфесії та обмеження прав її ієрархії та вірян».

Правозахисники зазначають, що незважаючи на очевидний характер правопорушень, скоєних щодо вірян УПЦ протягом 2022-2023 років і в більш ранні періоди, а також «на вже сформовану позицію міжнародних правозахисних організацій про те, що відповідальність за такі дії багато в чому несе українська влада», відповідь постійної місії України при ООН та інших міжнародних організаціях, надана від імені держави #Україна, є неповною, а в низці пунктів містить неточності.

В НПО вважають, що згадані в комунікації та офіційній відповіді уряду України релігійні організації #УПЦ «можуть подати свої зауваження щодо даних неточностей та фактів, які вони вважатимуть недостовірними».

#PublicAdvocacy також зазначає, що комунікація Спеціальних доповідачів ООН «свідчить про те, що представникам офіційних дипломатичних міжнародних організацій відомий весь спектр порушень прав віруючих і вони розглядають масове припинення прав релігійних організацій на землю рішеннями органів місцевої влади, відкриття справ проти релігійних лідерів, застосування до них санкцій, позбавлення прав користування храмами та їх силові захоплення, риторику ненависті щодо УПЦ та її віруючих – як частину системної політики щодо примусу віруючих УПЦ до зміни конфесійної приналежності, що, без сумніву, є порушенням норм міжнародного права і є очевидним фактом».

На думку правозахисників, Українській Православній Церкві слід продовжувати відстоювати свої права на міжнародному рівні.

«Релігійні організації УПЦ наразі мають можливість представити свої заперечення та додаткові аргументи в процесі міжнародного захисту своїх прав, зокрема, виходячи зі змісту відповіді, наданої урядом України на міжнародний комунікаційний запит ООН, або у форматі індивідуальних заяв, адресованих безпосередньо Спеціальному доповідачеві з питань свободи релігій та переконань, а також до Ради з прав людини ООН», – зазначає НПО «Public Advocacy».

"ФАКТ, ЩО САМЕ #ГОНІННЯ ЗА ВІРУ В ХРИСТА СТАВАЛО ПРИЧИНОЮ ПРИМНОЖЕННЯ ПОСЛІДОВНИКІВ ХРИСТОВИХ"

Ті, хто виконує дев'яту заповідь Блаженства «Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів`я та наклепи – Мене ради» будуть блаженні не в майбутньому житті, але вже в той самий момент, коли зазнають гоніння за Христа.

Про це керуючий справами Української Православної Церкви митрополит #Антоній сказав у коментарі pravlife.org.

https://pravlife.org/ru/content/blazhenny-vy-kogda-budut-ponosit-vas-i-gnat-tolkovanie-mitr-antoniya-pakanicha

«Дивним є той факт, що саме гоніння за віру в Христа якраз і ставало причиною множення кількості послідовників Христових.

Стародавній християнський апологет Тертуліан писав: «кров мучеників – насіння християнства». Чому так сталося? Тому що багато людей, навіть самі гонителі, бачачи віру християн, вражалися її твердістю і непорушністю», - нагадав митрополит Антоній.

Він підкреслив, що життя у безперервному богоспілкуванні – ось той головний стимул, який підтримував християн у будь-яких гоніннях та скорботах.

«Християни завжди пам'ятали, що гоніння – це не найстрашніше зло, яке може статися з людиною.

Попереджаючи Своїх учнів про можливі небезпеки, Спаситель каже: «Не бійтеся тих, хто вбиває тіло, а душі не можуть убити; а бійтеся більше Того, Хто може і душу і тіло занапастити в геєнні» (Мф 10:28).
А тому будь-який відступ від Бога, будь-яке ухилення з єдиного вірного шляху, що веде до спасіння, в результаті може перекреслити весь життєвий подвиг людини і зробити її спадкоємцем не Царства вічного блаженства, а царства вічних мук далеко від Бога», - пояснив владика.

Він наголосив, що в момент найбільшої напруги людських сил у стоянні за правду Божу відкривається повнота цієї правди.

«Якщо ми приймаємо Заповіді Блаженства, то приймаємо Самого Христа.

А це означає, що нашим вищим законом і нашою найвищою правдою є моральний ідеал християнства, за який ми маємо бути готові постраждати, знаходячи і в цьому ідеалі, і в його сповіданні повноту життя», - підсумував митрополит Антоній.

"ФАКТ, ЩО САМЕ #ГОНІННЯ ЗА ВІРУ В ХРИСТА СТАВАЛО ПРИЧИНОЮ ПРИМНОЖЕННЯ ПОСЛІДОВНИКІВ ХРИСТОВИХ"

Ті, хто виконує дев'яту заповідь Блаженства «Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів`я та наклепи – Мене ради» будуть блаженні не в майбутньому житті, але вже в той самий момент, коли зазнають гоніння за Христа.

Про це митрополит Антоній сказав у коментарі сайту "Православне життя"

ПЕРШІ АРХІЄРЕЇ - СПОВІДНИКИ УКРАЇНИ

В нинішніх гоніннях на Українську Православну Церкву вже з'явилися перші архієреї-сповідники, пише Кирило Олександров для СПЖ. Щодо владики Іонафана вирок суду вже набрав законної сили.

«Сьогодні тривають судові розгляди щодо кількох архієреїв УПЦ. Митрополити: Чорнобильський #Павел, Черкаський #Феодосій, Банченський #Лонгин, Тульчинський #Іонафан, Святогірський #Арсеній – усім їм загрожують тюремні терміни за досить тяжкими статтями Кримінального кодексу.

Справа митрополита Арсенія
19 червня 2024 р. у Дніпрі відбулося перше засідання суду в справі намісника Святогірської лаври митрополита Арсенія. Це – розгляд справи по суті, плюс на засіданні вирішувалося питання про продовження запобіжного заходу, тому що 22 червня 2024 р. закінчується 60 діб його утримання в #СІЗО. Така відносно швидка передача справи до суду викликає подив.

Наприклад, православним журналістам за такого ж рівня доказової бази продовжили утримання в СІЗО ще на три місяці, тобто слідчі #СБУ можуть, не напружуючись, «розслідувати» справу цілих півроку, якщо не більше. Логічне припущення такої оперативності зі справою митрополита Арсенія – це те, що його поспішають якнайшвидше засудити та відправити за ґрати.

Якщо вірні заяви адвоката #УПЦ Роберта Амстердама про те, що після проведення саміту в Швейцарії влада України різко посилить #гоніння проти Церкви, то показова посадка митрополита Арсенія буде означати послання решті архієреїв: «приєднуйтесь до #ПЦУ, а то буде пізно». Втім, не будемо забігати далеко вперед. Справа митрополита Арсенія лише почала розглядатися, має пройти ще не одне засідання, потім вирок, потім апеляція тощо.

❗СПРАВА МИТРОПОЛИТА ІОНАФАНА

А ось щодо митрополита Тульчинського і Брацлавського Іонафана (Єлецьких) вирок уже набрав законної сили. 18 червня 2024 р. Вінницький апеляційний суд залишив чинним вирок Вінницького міського суду від 07.08.2023 р., за яким владику Іонафана засудили до п'яти років ув'язнення з конфіскацією майна. Його визнали винним у таких злочинах:

🔺розпалювання релігійної ворожнечі (ст.161);
🔺виправдання збройної агресії РФ (ст.436-2);
🔺заклики до зміни конституційного устрою (ст.109);
🔺посягання на територіальну цілісність України (ст.110).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, тобто владику Іонафана можуть вже зараз відправити на нари. І хоча протягом трьох місяців це рішення може бути оскаржено до Касаційного кримінального суду в складі Верховного суду України, але з огляду на останні тенденції розраховувати на щось справедливе не доводиться.

Звісно, ​​називати людину сповідником за життя не коректно з погляду православної традиції. Коли якимось старцям Святої Гори Афон розповіли про святість тоді ще здорового Силуана Афонського, вони помітили: «Побачимо, як він буде помирати». Безумовно, маючи на увазі такий підхід до справи, не можна не звернути вже зараз увагу на історію з митрополитом Іонафаном, оскільки це може стати прикладом для багатьох інших вірних дітей Церкви.

❗ХТО ТАКИЙ МИТРОПОЛИТ ІОНАФАН

Митрополит Іонафан – це один із видатних архієреїв, який уже відіграв значну роль в історії УПЦ. Народився в 1949 р., закінчив Ленінградську духовну семінарію в 1973 р. Академію там же, в 1976 р. Через рік, у 1977 р., був пострижений в чернецтво, а ще через рік, у 1978 – висвячений у ієромонахи ні ким іншим, як нинішнім патріархом Московським Кирилом (Гундяєвим), що був тоді єпископом Виборзьким і ректором Ленінградської духовної академії. Під його початком ієромонах Іонафан розпочав свою викладацьку діяльність: викладав церковні співи в семінарії та був регентом хору Ленінградських духовних шкіл. Вже в ті роки Іонафан серйозно займався церковною музикою, до чого мав особливі обдарування. В 1986 р. у студії грамзапису вийшла платівка хору Ленінградських духовних шкіл, до якої було включено його власні твори. Проте невдовзі #КДБ позбавила його ленінградської прописки. Причиною цього стало ухилення у бік дисидентства: читання Солженіцина, відвідування напівпідпільних виставок ідеологічно «неправильних» художників і т. д.