Перший Козацький
Photo
600 ЧЕРНІГІВЦІВ: ВЕЛИКИЙ ПІСТ ПІД ОБСТРІЛАМИ У СВЯТО-ТРОЇЦЬКОМУ СОБОРІ
#Історії_людей, яким допомагає #Місія_Милосердя УПЦ
Водій Дмитро живе з сім’єю у селі Киїнка – передмісті Чернігова. Війна прийшла сюди 28 лютого, пише «Церква допомагає».
«Почали обстрілювати село. За 200 метрів від нашого будинку вбило сусіда та сусідку. У наш дім, слава Богу, не влучили, мабуть Господь захистив і Мати Божа вберегла нас. Ми відразу сіли в машину усією сім’єю і я поїхав куди очі. Просто тікали від бомбардування. Дорога привела нас до Свято-Троїцького кафедрального собору», — розповідає Дмитро.
З 28 лютого тут приймали усіх, хто шукав прихистку. На території собору є декілька підвальних приміщень які переобладнали під бомбосховища, велика трапезна з кухнею, медпункт та декілька корпусів Чернігівського духовного училища.
«Ми там і залишилися. А #біженців з кожним днем ставало все більше. Бо тут було безпечно, годували, була вода і світло. Бо коли було #бомбардування ніде нічого не купиш. Потім, коли людей стало вже дуже багато, почали і в училищі розселяти, де раніше жили студенти. У соборі щодня служили, читали акафісти нашим чернігівським святим: святителю Феодосію та преподобному Лаврентію».
Коли почалися бойові дії у м. #Чернігів, охоронець Свято-Троїцького собору Юрій відразу відвіз дружину з дітьми до тещі й тестя, подалі від міста. Його будинок знаходився у Новосілках — одному з пригородів, який дуже постраждав від обстрілів.
«Житло зруйноване відсотків на 40: впала стеля, відійшла стіна, повилітали вікна. У ті дні я працював та жив у соборі, а іноді навідувався до свого будинку. Мешкало у нас тоді більше ніж 600 людей. Студенти училища поступово роз’їхалися, і біженці спали у келіях, в усипальниці, у самому соборі. В основному до нас приходили сім’ї, у яких було пошкоджене житло. Спочатку годували двічі на день, потім — дорослих раз на день і тільки дітей двічі. У нас жили 30 діток з дитячого будинку, яких згодом перевезли до Львова», — згадує Юрій.
На початку першої седмиці Великого посту на територію собору залетіла #міна. Як розповідає секретар Чернігівської єпархії протоієрей Ігор Пидан, вона впала біля просфорні — і досі там є вирва від вибуху. У будівлях повилітали шибки, один уламок залетів у собор, однак жодна людина не постраждала, нікого навіть не зачепило.
«Ми пробули на території собору приблизно 40 днів. Деякі люди і потім там ще залишалися, ми поїхали одними з перших, бо у нас було куди. Хоч світла не було, але була своя грубка. По воду приїжджали до храму. Як до себе додому їздили. Дякувати Богу, живі залишилися», — говорить Дмитро.
На початку травня співробітники Синодального відділу УПЦ з соціально-гуманітарних питань відправили до Чернігова 18 тонн (!) благодійної #допомоги. Потім #Місія_Милосердя ще декілька разів привозила продукти й одяг людям, які врятувалися від бомб у Свято-Троїцькому кафедральному соборі та усім чернігівцям, постраждалим від війни.
#Історії_людей, яким допомагає #Місія_Милосердя УПЦ
Водій Дмитро живе з сім’єю у селі Киїнка – передмісті Чернігова. Війна прийшла сюди 28 лютого, пише «Церква допомагає».
«Почали обстрілювати село. За 200 метрів від нашого будинку вбило сусіда та сусідку. У наш дім, слава Богу, не влучили, мабуть Господь захистив і Мати Божа вберегла нас. Ми відразу сіли в машину усією сім’єю і я поїхав куди очі. Просто тікали від бомбардування. Дорога привела нас до Свято-Троїцького кафедрального собору», — розповідає Дмитро.
З 28 лютого тут приймали усіх, хто шукав прихистку. На території собору є декілька підвальних приміщень які переобладнали під бомбосховища, велика трапезна з кухнею, медпункт та декілька корпусів Чернігівського духовного училища.
«Ми там і залишилися. А #біженців з кожним днем ставало все більше. Бо тут було безпечно, годували, була вода і світло. Бо коли було #бомбардування ніде нічого не купиш. Потім, коли людей стало вже дуже багато, почали і в училищі розселяти, де раніше жили студенти. У соборі щодня служили, читали акафісти нашим чернігівським святим: святителю Феодосію та преподобному Лаврентію».
Коли почалися бойові дії у м. #Чернігів, охоронець Свято-Троїцького собору Юрій відразу відвіз дружину з дітьми до тещі й тестя, подалі від міста. Його будинок знаходився у Новосілках — одному з пригородів, який дуже постраждав від обстрілів.
«Житло зруйноване відсотків на 40: впала стеля, відійшла стіна, повилітали вікна. У ті дні я працював та жив у соборі, а іноді навідувався до свого будинку. Мешкало у нас тоді більше ніж 600 людей. Студенти училища поступово роз’їхалися, і біженці спали у келіях, в усипальниці, у самому соборі. В основному до нас приходили сім’ї, у яких було пошкоджене житло. Спочатку годували двічі на день, потім — дорослих раз на день і тільки дітей двічі. У нас жили 30 діток з дитячого будинку, яких згодом перевезли до Львова», — згадує Юрій.
На початку першої седмиці Великого посту на територію собору залетіла #міна. Як розповідає секретар Чернігівської єпархії протоієрей Ігор Пидан, вона впала біля просфорні — і досі там є вирва від вибуху. У будівлях повилітали шибки, один уламок залетів у собор, однак жодна людина не постраждала, нікого навіть не зачепило.
«Ми пробули на території собору приблизно 40 днів. Деякі люди і потім там ще залишалися, ми поїхали одними з перших, бо у нас було куди. Хоч світла не було, але була своя грубка. По воду приїжджали до храму. Як до себе додому їздили. Дякувати Богу, живі залишилися», — говорить Дмитро.
На початку травня співробітники Синодального відділу УПЦ з соціально-гуманітарних питань відправили до Чернігова 18 тонн (!) благодійної #допомоги. Потім #Місія_Милосердя ще декілька разів привозила продукти й одяг людям, які врятувалися від бомб у Свято-Троїцькому кафедральному соборі та усім чернігівцям, постраждалим від війни.