“ДІАЛОГ #ЛЮБОВІ ЧИ МОНОЛОГ #НЕНАВИСТІ?” - АРХІЄПИСКОП БАРИШІВСЬКИЙ #ВІКТОР

Богослов’я діалогу є фундаментальним аспектом православного християнства. Церква, як Тіло Христове, має діалогічну природу, тому що свідчить про пошук людиною Бога і навпаки, про взаємовідносини Творця і творіння. Діалог, таким чином, є не тільки невід’ємною частиною православного християнського досвіду, але й відіграє важливу роль у місії Церкви нести благу звістку про спасіння всьому світові.

#Церква є моральним авторитетом для світу, а також проявом любові та співчуття Бога. Вона покликана бути свідком Божої любові та дарувати надію у світі, який «у злі лежить» (1 Ін. 5, 19).

Сьогодні, коли в нашій державі ведеться багато розмов про діалог у суспільстві, про #діалог між Церквами, ми маємо пам’ятати, що варто не просто дбати про можливість обміну думками, а в першу чергу, шукати способів взаємопорозуміння на фундаменті поваги та свободи. Діалог приречений, коли ці принципи порушуються. Все, що має за основу насилля та приниження інших людей, є формою самоствердження і засобом до руйнування стосунків.

Погодьтеся, що важко, або навіть неможливо, вести діалог під час нескінченних бомбардувань чи під дулом автомата. Так само важко спілкуватися з людьми, які непрохано приходять у чужий дім з арматурою чи болгаркою, прикриваючись гаслами про «свободу» і «любов» до Батьківщини.

Тому, преамбула діалогу – це припинення #насилля, а всі інші примусові спроби знайти спільну мову, на жаль, ні до чого не приведуть.

https://politica.com.ua/obschestvo/122495-arh-piskop-barish-vs-kiy-v-ktor-kocaba-d-alog-lyubov-chi-monolog-nenavist.html