⚡️«І В МИНУЛІ ЧАСИ СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІВ ТА ВІРЯН НАМАГАЛИСЬ ШТУЧНО ЗРОБИТИ ВОРОГАМИ ДЕРЖАВИ… ОДНАК ОСОБИ, ЯКІ БОРОЛИСЯ З ЦЕРКВОЮ, ДАВНО ВІДІЙШЛИ У НЕБУТТЯ, А #ЦЕРКВА ХРИСТОВА ВИСТОЯЛА». БЛАЖЕННІШИЙ #ОНУФРІЙ ЗВЕРНУВСЯ ДО ВІРНИХ #УПЦ

27 травня 1992 року, рівно 30 років тому, відбулась історична подія для Української Православної Церкви. У місті Харкові був скликаний Собор єпископів Української Православної Церкви, який увійшов в історію як Харківський Архієрейський Собор. Ухвалені рішення визначили подальший історичний шлях нашої Церкви. Минулі 30 років церковного життя засвідчили правильність та доцільність цих постанов. У ті непрості для України 90-ті роки Собор зміг не тільки зберегти єдність нашої Церкви, але й захистити її від сил, які намагались використати інститут Церкви у власних цілях.

Сьогодні Україна переживає надважкі часи. Понад три місяці триває #війна, яку розпочала Російська Федерація проти України. Воєнні дії уже забрали тисячі життів наших співвітчизників, зруйновані будинки, осиротіли сім’ї, страждають невинні люди. Усі наслідки ще триваючої війни неможливо описати, так само як і неможливо підібрати слів, щоб передати усю біль мільйонів українців. Не втратити людяність та образ Божий, коли зло заполонило серця, не похитнутись у вірі в Бога — ці надскладні завдання стоять нині перед кожним із нас.

З першого дня воєнного вторгнення російських військ на територію нашої суверенної і незалежної Держави, #Українська_Православна_Церква засудила цю військову агресію і закликала припинити кровопролиття. Голос нашої Церкви, на жаль, залишився непочутим. Від бойових дій особливо потерпають 14 з 53 єпархій нашої Церкви, зруйновано понад 80 храмів, вбиті священнослужителі, ченці та віряни нашої Церкви. Крім посиленої молитви за мир в Україні, у храмах та святих обителях з перших днів війни були облаштовані укриття від обстрілів та бомбардувань. Церква долучилась не тільки до захисту Батьківщини, але й до всебічної допомоги українським військовослужбовцям, лікарням, мирним жителям, біженцям та усім нужденним.

Впродовж трьох місяців війни єпархії нашої Церкви на постійній основі надають допомогу громадянам України. Зокрема, понад 13 тисяч переселенців були розміщені у храмах та монастирях. Щодня православні волонтери годують маже 6 тисяч людей, а понад 2 тисячі осіб — отримують гуманітарну допомогу. Постраждалим роздано близько 1,5 тисячі тон гуманітарної допомоги.
Дитячим будинкам, лікарням, відділам соціального захисту, гуманітарним центрам, пунктам проживання біженців зусиллями духовенства та вірян з усіх єпархій передано 126 тон гуманітарної допомоги. Крім того, духовенство, студенти духовних шкіл та миряни регулярно здають кров для поранених і постраждалих.
#Збройним_Силам_України передано військової амуніції на півтора мільйона гривень. Придбано 20 автомобілів. Військовим та їх родинам передано 190 тон гуманітарної допомоги. Різнопланову допомогу отримують підрозділи #Територіальної_оборони. Крім того, через нашу Церкву долучаються й українські парафії закордоном та Помісні Православні Церкви, які направили до єпархій УПЦ десятки тон допомоги. І це ще далеко не вся допомога, яку щодня вже протягом трьох місяців надає Українська Православна Церква нашим захисникам та постраждалим мирним жителям.

Проте, незважаючи на таку посильну та реальну участь Церкви у справі подолання війни, в суспільстві штучно посилилась релігійна ворожнеча щодо Української Православної Церкви. Представники інших конфесій, окремі депутати і держслужбовці, зловживаючи владою та службовим становищем, висувають проти нашої Церкви незаконні та голослівні звинувачення. Усім нам відомо, що ці звинувачення не відповідають дійсності. Проте такі упереджені заяви — побудовані на емоціях, а не аргументації — слугують підставами для політичних гасел щодо заборони діяльності Української Православної Церкви.