«НЕ ЗАЛИШУ ЛЮДЕЙ, ХАЙ ЩО!» ЯК СВЯЩЕННИКИ #УПЦ ЖИВУТЬ ТАМ, ДЕ #ВІЙНА

Керівник соціального відділу при Рівненській єпархії УПЦ протоієрей Василь Начев розповів, як живуть православні священники там, де кожен день точаться страшні і криваві бої.

«Бо війна…
Позавчора у вечері дзвонив священник з під #Миколаєва. Розмова переривалася — казав, б’ють гради. Розповів, що в селі залишилося із трьох тисяч жителів десь близько шестисот. «До завтра сказали всім виїхати, але якщо хтось з людей залишиться, то і я залишуся», — каже батюшка.

Церковний будинок знищено, #каплиця розвалена, в храмі пошкоджені куполи. Ледь говорив, виснажений, бо цілий день розносив їжу та ліки по хатах. Батюшка дістає з під завалів людей, ховає без домовин, на дверях, накриваючи покривалом. Попросив зателефонувати в п’ятницю до обіду(якщо все буде добре, тобто він буде жити) та домогти з ліками.

Сьогодні набрав — живий, список з ліками скине ввечері. Просив помолитися за Олену, медсестру, дівчину з чужого села робить перев’язки і все можливе й неможливе. Оленка пообіцяла, якщо буде жива, приїде після війни до мене в #храм. Ще просив якоїсь їжі…

«В неділю хочу освятити вербу, Страсний тиждень служитиму», — каже отець. «А Пасху, батюшка, Пасху?» — питаю. «Служитиму, хочу. Нікуди не поїду, бо вони всі мої, не залишу людей, хай що», — відповів отець.

#Віра, #любов долають страх та смерть. Святі ніколи не писали своїх повчань лежачи на дивані. Війна по іншому дала зрозуміти заповідь любові до ближнього. Особливо, коли ближній не тільки #православний, а й протестант, католик та неважливо хто. Він просто ближній і йому потрібна твоя допомога.

В селі на Західній, дехто сказав не передавати гумдопомогу через священників УПЦ. Совість є? А хто Вам туди її приносить? Про любов мовчу…бо дурне, ні, бо війна, і все оголилося…»