#ЗВЕРНЕННЯ ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВІД #МАЛЕНЬКОЇ ПАРАФІЯНКИ #УПЦ КИЇВСЬКОЇ ЛАВРИ

Хтось в країні поставив себе вище Христа. Невже наші молитви не потрібні зараз країні? 🙏😇 Дарині 11 років, її охрестили у Києво-Печерській Лаврі і схоже, вона розуміється більше багатьох політиків та активістів.

“У нашій державі є такі люди, які захоплюють та зачиняють наші церкви. Вся моя сім'я – прихожани Києво-Печерської Лаври – великої святині нашого народу. Яку зараз хочуть забрати від маленьких вірян, які тут, разом із дорослими, моляться за мир та перемогу нашої держави»

«Я прийшла сюди і зачинені ворота. Я не розумію, хто це зробив і для чого? Це храм Божої Матері, дім нашої Пресвятої Богородиці. Для чого це? Господь заповідав: «Не забороняйте дітям приходити до Мене». Певно в нашій країні хтось ставить себе вище за Христа.
Невже нашій країні в такі часи не потрібні наші молитви?!»

#УПЦ_ЦЕ_МИ
Відео публікує правозахисниця Вікторія #Кохановська.

#Звернення Намісника Лаври з братією до народу і влади України

"Братія висловлює своє прохання до президента Зеленського, який свого часу сказав, що він не втручається у справи і в життя Церкви. І сьогодні ми просимо не захисту, а тільки виконання тих законів, які є в нашій державі.

З'являються організації, які прикриваючись Церквою, є політичними, і не може бути одним потурання та любов, а до інших втручання.

Просимо залишити монахів в монастирі, в спокої, дати їм можливість звершувати саму головну місію - молитви, для збереження нашої Держави".

«Закликаю на всіх вас Боже Благословіння. Нехай Господь допоможе зрозуміти, що таке ДУХОВНІСТЬ.

Духовність це не свистопляски в храмах, як були в Трапезному храмі, після того, як нас вигнали. На Різдво робили всякі чучела людей, смерть. І сьогодні ця смерть вона діє в нашій державі, на превеликий жаль. Вона забирає за кощунством так званих… артистів, діячів культури, які творять безкультур’я. Храм призначений для того, щоб ми там молились".

⚡️#ЗВЕРНЕННЯ СИНОДУ #УПЦ ДО ПРЕЗИДЕНТА ВОЛОДИМИРА #ЗЕЛЕНСЬКОГО

«Вельмишановний Володимире Олександровичу!

Звертаємось до Вас як глави Української держави, громадянами якої ми є, з надією, що наш голос буде почутий.

Українська Православна Церква, до якої належить багато мільйонів наших співгромадян, завжди виховувала і виховує паству любити свою Батьківщину, бути достойними громадянами своєї держави та гідно виконувати свої громадянські обов’язки. З початком вторгнення Російської Федерації на територію України наша Церква першою серед інших релігійних організацій рішуче засудила цю військову агресію і закликала своїх вірян стати на захист рідної землі. Велика кількість парафіян Української Православної Церкви нині перебуває у лавах Збройних Сил України та інших військових формувань. Силами парафій і монастирів надається матеріальна допомога військовослужбовцям, вимушеним переселенцям та іншим категоріям населення, які опинились у важких обставинах. Не припиняються поїздки наших священнослужителів із гуманітарними вантажами в міста і села, що особливо постраждали від війни. Позиція Української Православної Церкви є незмінною: ми відстоюємо територіальну цілісність і суверенітет нашої Держави та рішуче засуджуємо російську військову агресію проти України.

Сьогодні наша Держава як ніколи потребує єдності. Натомість, духовенство, чернецтво і віряни Української Православної Церкви на собі відчувають, як в Україні роздмухується полум’я протистояння на релігійному ґрунті. Вже тривалий час наша Церква потерпає від незаконних перереєстрацій громад, рейдерських захоплень храмів та дискредитації у засобах масової інформації з розповсюдженням великої кількості безпідставних звинувачень. Ці звинувачення не відповідають дійсності, проте слугують передумовою для дискримінації прав громадян України за релігійною ознакою та розмов про заборону Української Православної Церкви. У Верховній Раді України зареєстровано дев’ять законопроектів, які, всупереч принципу рівності релігійних організацій, направлені на те, щоб унеможливити діяльність Української Православної Церкви. Слід зазначити, що більшість цих проектів законів отримали негативні висновки від науково-експертного управління Верховної Ради України та містять велику кількість зауважень і застережень щодо покладених в їх основу порушень у царині таких конституційних прав громадян, як свобода совісті та віросповідання. Але важка ситуація в релігійній сфері критично погіршилася після того, як стало відомо, що державна влада має намір виселити нашу чернечу громаду з території Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, яку монахи буквально підняли з руїн за тридцять п’ять років із моменту відновлення діяльності цього стародавнього монастиря.

З набуттям незалежності Українська держава стала повертати Церкві відібрані радянською владою храми та монастирі або надавати право користуватися ними. В основному це були зруйновані, занедбані та понівечені будівлі. Власними силами та коштами релігійні громади Української Православної Церкви відбудували ці святині та знову наповнили їх життям. Золотоверхі храми стали справжньою окрасою різних куточків України. Особливе місце серед відроджених святинь займає Києво-Печерська Лавра. Сьогодні Київська Лавра – це потужний релігійний, просвітницький та адміністративний центр, адже на її території звершує своє служіння більше двохсот монахів, навчається майже триста студентів академії і семінарії, а також знаходиться адміністративний центр Української Православної Церкви. Крім того, у Лаврі постійно проводиться потужна робота з надання гуманітарної допомоги всім, хто має в цьому потребу. Для кожного священнослужителя, монаха і вірянина Української Православної Церкви Києво-Печерська Лавра – це виплекана любов’ю безцінна святиня. Саме тому звістка про безпідставне позбавлення Української Православної Церкви права перебувати у Києво-Печерській Лаврі викликала велику хвилю обурення серед наших вірян. З кожним днем ми отримуємо все більшу кількість звернень про необхідність захисту наших святинь і нашого законного права й надалі оберігати їх.

НЕ ДОПУСТІТЬ ЗАГИБЕЛІ СЕМІНАРІЇ! #ЗВЕРНЕННЯ РЕКТОРА #КДА АРХІЄПИСКОПА СИЛЬВЕСТРА ДО УКРАЇНЦІВ

У розмовах про Лавру чомусь забувають, що разом із монахами #Мінкульт виселяє і студентів Київської духовної академії та семінарії. #КДАіС не надали, куди переїжджати, просто знищуючи навчальний духовний заклад.

Наводимо повністю «Відкрите звернення ректора Київської духовної академії архієпископа Білогородського Сильвестра»:

10 березня 2023 р. Національний історико-культурний заповідник «Києво-Печерська лавра» направив до чоловічого монастиря Києво-Печерська Лавра лист, в якому повідомив, що з 29 березня 2023 р. буде розірвано договір оренди, укладений у 2013 р. Відповідно, адміністрація Заповідника вимагає звільнити усі приміщення, які були передані монастирю за вказаним договором.

Це рішення адміністрації Заповідника спричинило бурхливу дискусію як в церковному середовищі, так і в усьому українському суспільстві. Однак, у більшості коментарів, які дають сьогодні державні чиновники, політики, народні депутати та науковці майже не висвітлюється проблема подальшої долі Київської духовної академії і семінарії, яка вже більше тридцяти років знаходиться на території Києво-Печерської Лаври.

Київська духовна академія і семінарія є сьогодні головним навчальним закладом Української Православної Церкви.

У XX ст. Київські духовні школи були закриті радянською владою двічі.

Після святкування 1000-ліття Хрещення Русі у 1988 р., коли радянський уряд послабив свою атеїстичну політику, в користування Церкви були частково передані приміщення на території Києво-Печерської Лаври. Це дозволили у 1989 р. відновити тут Київську духовну семінарію. А у 1992 р. було відроджено і Київську духовну академію. Отже, З 1989 Р. КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ І СЕМІНАРІЯ ЗНАХОДЯТЬСЯ НА ТЕРИТОРІЇ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ. При цьому треба наголосити, що Київська духовна академія є самостійним закладом і діє як вищий богословський навчальний заклад у безпосередньому підпорядкуванні Предстоятеля Української Православної Церкви.

Корпуси, в яких нині знаходяться навчальні аудиторії Київської духовної академії (корпуси 63 та 64), були передані в користування Церкви в аварійному стані. Київська духовна академія провела в цих корпусах генеральну реконструкцію власним коштом. Також за рахунок Академії приміщення були оздоблені усім необхідним для навчального процесу (парти, дошки, бібліотека, комп’ютерний клас тощо). Крім того, за рахунок Академії були обладнані два гуртожитки (корпуси 55 та 60). З 2008 р. в Академії також створено Церковно-археологічний музей, в якому зібрано чимало цінних експонатів.

На сьогодні в Київській духовній академії на рівні бакалаврату магістратури та докторантури стаціонарно навчається більше 250 студентів. Ще більше 500 студентів навчаються на Секторі заочного навчання. В Академії працюють близько 100 викладачів та співробітників. В бібліотеці Академії зберігається кілька десятків тисяч примірників книг з різних галузей науки. Навчання, проживання та харчування в Академії для студентів стаціонару є безкоштовним. При цьому Академія забезпечує для студентів харчування. Тому в Академії працюють кухня, трапезна, продуктові склади.

Якщо Київська духовна академія втратить право користуватися будівлями та спорудами на території Києво-Печерської Лаври, це неминуче призведе до припинення навчального процесу, оскільки ми не маємо куди переселитися. Отже, один з провідних богословських навчальних закладів України, який налічує вже більше 400 років історії, може припинити своє існування.

Ще раз хочу наголосити, Київська духовна академія утримує усі вказані корпуси власним коштом. Вказані корпуси не є сакральними спорудами. Історично вони належали до комплексу споруд Гостинного двору Лаври (тут діяли господарчі приміщення та готелі для паломників).

"ГОСПОДЬ ТЕЖ ТЕРПІВ НЕПРАВДУ. МИ ПОВИННІ ЗАХИЩАТИ СВОЇ СВЯТИНІ!" #ЗВЕРНЕННЯ МИТРОПОЛИТА #ОНУФРІЯ ДО ВІРНИХ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ

Звернення Блаженнішого Митрополита Київського І всієї України Онуфрія до духовенства та пастви Хмельницької єпархії Української Православної Церкви:

«Господь теж терпів неправду. Ми повинні за все дякувати Богові. Це не означає, що ми повинні опустити руки і бути пасивними. Ми повинні захищати свою святиню! Ми повинні законними засобами #відстоювати свої храми і монастирі. Але не повинні при цьому мати злоби проти людей. До тих хто нападає на нас, хто ображає.

Ми повинні молитися за всіх: щоб Господь добрих укріпив у добрі, а злих – дав їм дух покаяння. Щоб вони зрозуміли, коли ображає іншого – людина робить #гріх, сама себе ображає».

#ЗВЕРНЕННЯ ДУХОВЕНСТВА І МИРЯН КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ СВВ.МЦЦ. ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ТА СОФІЇ М. ТЕРНОПОЛЯ
ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

"...Виникають питання!
Наші батьки, брати, сини і дочки, вірні УПЦ на рубежі життя та смерті, захищають всю Україну і нас з Вами – і там, в смертній борні стоячи пліч о пліч з побратимами різних конфесій та різних переконань. Хіба вони розділяються, чи є ворогами один одному?
І по якій совісті, по якому праву ми хочемо ще глибше розділити сім’ї, суспільство та навіть Церкву, перебуваючи в мирі і безпеці на Тернопільщині?.. І яку відповідь ми дамо нашим воїнам-героям, котрі захищають мир на війні, коли вони повернуться в немирні міста, села, домі та церкви?
Застерігаємо всіх іменем Христовим і молимося:
Захисти Господи ще й від такої біди всіх всіх нас…
Ми сьогодні повинні бути разом. Так, ми всі різні, але в любові до Батьківщини, перед лицем війни ми єдині і розділяти суспільство – це є страшний гріх проти народу та України!.."

Початок Звернення
Віряни та духовенство підкреслюють, що Українська Православна Церква, до складу якої входить Запорізька єпархія #УПЦ, зареєстрована в Україні відповідно до чинного законодавства, керівний орган УПЦ знаходиться у Києві.

Також звертається увага, що російське вторгнення зазнало оцінки з боку Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Онуфрія, який охарактеризував дії РФ як «повторення Каїнового гріха», що є однозначним засудженням даних дій.

Крім того, з початку повномасштабного вторгнення силами Запорізької єпархії УПЦ було здійснено допомогу більш ніж на 5 мільйонів гривень вимушеним переселенцям, які постраждали внаслідок військових дій; було здано десятки літрів крові; надано медичне обладнання на сотні тисяч гривень, витратні матеріали.

«Завдяки священникам Запорізької єпархії було евакуйовано понад тисячу громадян України, з них більш ніж чотирьохсот дітей з будинків соціальної опіки нашої області.

З 2011 року в Запорізькій області діє єпархіальний благодійний проект #Любов_Милосердствує. Завдяки небайдужості православних віруючих Запорізької єпархії УПЦ, було закуплено на кілька мільйонів гривень медичне обладнання, внаслідок чого наша дитяча онкогематологія стала однією з найкращих у країні, здано понад 4500 літрів крові, врятовано безліч життів дітей та дорослих.

Наведених нами фактів достатньо, щоб зрозуміти, що твердження автора проекту про «антиукраїнську та антидержавну позицію релігійних організацій (об’єднань) Української православної церкви московського патріархату (офіційно зареєстрованої як Київська митрополія Української православної церкви)» є цілковито абсурдними», - йдеться у зверненні.

У Запорізькій єпархії пікреслили, що #цькування людей, непричетних до антидержавної діяльності з тих підстав, що окремі люди, які здійснюють колабораційну діяльність у будь-якій формі (схвалення, участь, пропаганда) належать до тієї самої професійної чи релігійної групи (вчителі, журналісти, представники органів місцевого самоврядування, правоохоронці, судді, священнослужителі та ін.), є неприпустимим, оскільки люди, які вчинюють зазначені злочини, діють при цьому на власний розсуд, здебільшого порушуючи норми поведінки, прийняті у спільності, до якої вони належать.

«Розповсюдження відповідальності на всю спільноту в цілому є, крім того що неприпустимим (оскільки є грубим порушенням прав людини), але й абсурдним, оскільки через одного колаборанта з числа вчителів, медиків, держслужбовців довелося б заборонити діяльність шкіл, судів, органів влади».

Віряни звернулися з проханням до влади не сприяти розпалюванню релігійної ворожнечі та не «сприяти тим, хто створює подібні провокації, розгойдуючи без того напружену ситуацію в регіон»і і діяти у відповідності до законодавства України.

«Слід розуміти, що кожен #депутат, що проголосує за підтримку вимог проекту рішення, може понести #відповідальність, у тому числі й кримінальну, перед Законом України».

"РІК ЦЕРКОВНОГО ЖИТТЯ ЗАСВІДЧИВ ПРАВИЛЬНІСТЬ РІШЕНЬ СОБОРУ В ФЕОФАНІЇ", — #ЗВЕРНЕННЯ СИНОДУ #УПЦ

Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви, який відбувся 23 травня 2023 року, з нагоди тридцять першої річниці Харківського Архієрейського Собору та першої річниці Собору Української Православної Церкви, що відбувся у місті Києві.
Продовження 👇

«ЗУСТРІЧ БУЛА КОРОТКА – МЕР НАС НЕ ВИСЛУХАВ»
#Звернення вірян УПЦ м. #Біла_Церква до мера міста та депутатів

«Пам’ятник архітектури – Кафедральний собор, незрозумілим чином, з порушенням процедури, було виведено з державної власності у комунальну. А яку долю має комунальна власність ми всі знаємо: може бути передано третім особам».

❗️"ЦЕ СУДИЛИЩЕ ПРИКРИТЕ «ПРАВОСУДДЯМ»": #ЗВЕРНЕННЯ ДУХОВЕНСТВА РІВНЕНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ ДО ВЛАДИ ТА НАРОДУ УКРАЇНИ

«Нас, духовенство, чернецтво Рівненської єпархії, стурбували та обурили події, які розгорнулися у Солом‘янському суді Києва 14 липня 2023, де відбулося судилище над ієрахом #УПЦ митрополитом Павлом.

Ми переконані, що рішення суду є повним беззаконням під прикриттям правосуддя. Без будь-яких підстав, через надумані причини, адже матеріали кримінального провадження вигадані та базуються виключно на телефонних розмовах митрополита Павла, які були записані без необхідного на те дозволу – ордера, православного ієрарха ув‘язнюють і визначають нереальних розмірів заставу у 33 мільйони гривень. Навіть вбивцям, корупціонерам та чорним трансплантологам в Україні призначають застави у значно менших розмірах.

Ми добре розуміємо, що ув‘язнення митрополита Павла, силові рейдерські захвати храмів нашої Церкви, тотальний інформаційний тиск мають спільне коріння – це політичне #замовлення проти нашої Української Православної Церкви, її ієрархів, священнослужителів, вірян, яке спрямоване на знищення нашої Церкви, дискримінації її вірних та духовенства, на психологічне пригнічення вірян.

Ув‘язнення митрополита Павла – це #тортури, адже владика є інсулінозалежною людиною. Європейські Конвенції з прав людини, Міжнародні Конвенції ООН прирівнюють ув‘язнення інсулінозалежних людей до тортур. Тому вимагаємо припинити знущання з ієрарха нашої Церкви, котрий зробив дуже багато для незалежної держави України, її народу, задля збереження культурної спадщини країни.

Митрополит Павло наш земляк, уродженець Рівненщини. Ми як громадяни України стаємо на його захист і висловлюємо йому повну підтримку.
Митрополит Павло має на Рівненщині великий авторитет людини, котра багато зробила для своєї землі, свого рідного краю, села.

Рівненська єпархія, духовенство, єпархіальна рада звертається до Президента, керівників силових структур з вимогою припинити гоніння на УПЦ, знущання з ієрархів, духовенства, вірян УПЦ, бути неупередженими та об‘єктивним, не порушувати Конституційні права мільйонів віруючих людей в Україні, дотримуватись Закону, який написано для кожного громадянина України».

❗️СЕРБСЬКИЙ ПАТРІАРХ ЗВЕРНУВСЯ ДО СВІТОВИХ ЛІДЕРІВ ВИСТУПИТИ ЗА #ЗВІЛЬНЕННЯ МИТРОПОЛИТА ПАВЛА

«Ув’язнення митрополита Павла – це кричущий приклад порушення прав людини через її особисту та релігійну ідентичність».

22 липня Патріарх Сербської Православної Церкви #Порфирій закликав Предстоятелів Помісних Православних Церков, релігійних діячів християнських конфесій та світових лідерів стати на захист ув’язненого намісника Києво-Печерської Лаври.

Своє #звернення Святіший Патріарх Порфирій направив до всіх Предстоятелів Помісних Православних Церков, Папи Римського Франциска, архієпископа Кентерберійського Джастіна Уелбі, Президента Єпископської Конференції Європейського Союзу кардинала Рейнхарда Маркса, Генерального секретаря #ООН Антоніу Гутерріша, Верховного комісара ООН з прав людини Фолькера Тюрка, Всесвітньої Ради Церков, Конференції Європейських Церков, правозахисних організацій Amnesty International і Freedom House.

У листі Предстоятеля #СПЦ зазначається, що в часи великих, важких і небезпечних історичних змін, які відбуваються сьогодні, обов’язком кожної людини, незалежно від її віросповідання, нації, ідеологічної чи політичної орієнтації, є вказувати на несправедливість, скоєну проти окремих осіб та їхніх основних людських прав.

«Сьогодні прикладом людини, що потерпає від несправедливості, безумовно, є митрополит Вишгородський і Чорнобильський #Павел, якого суд в Україні посадив у в’язницю. Особам та інституціям, які знають ситуацію у світі, безумовно, зрозуміло, що відповідне судове рішення не може і не ґрунтується на будь-якому законі, який діє у правових країнах.

Це рішення є, з одного боку, результатом складної атмосфери в Україні, що горить у вогні війни, а з іншого – результатом наміру чинної влади захопити Києво-Печерську Лавру, одну з найважливіших святинь православного світу загалом».

Сербський Патріарх також підкреслив, що митрополит Павел завжди закликав до миру, припинення конфліктів і пошуку рішення шляхом діалогу, а тому він не може бути засуджений і ув’язнений через, наприклад, політичні переконання або через якусь словесну образу.

На переконання Патріарха Порфирія, митрополита Павла ув’язнили за те, що він православний ієрарх, вірний своїй Українській Православній Церкві та Вселенському Православ’ю.

Зважаючи на всі викладені причини, Патріарх Сербський Порфирій закликав світових політичних та релігійних лідерів виступити за звільнення намісника Києво-Печерської Лаври.

На русском.
In English

#Лавра #УПЦ #УПЦ_ЦЕ_МИ #freedomforUOC #Lavra_SOS #truth_about_Ukraine #ти_повинен_знати_правду

⚡️ #ЗВЕРНЕННЯ ДО ПРЕЗИДЕНТА: СПРИЙМАЄМО #СУД НАД МИТРОПОЛИТОМ – ЯК СУД НАД БАГАТОТИСЯЧНОЮ ПАСТВОЮ ЧЕРКАЩИНИ

У Черкаській єпархії #УПЦ направили звернення до Президента Володимира Зеленського, державної влади України та до Черкаського суду.
ЗВЕРНЕННЯ духовенства та чернецтва, кліриків і мирян Черкаської єпархії Української Православної Церкви у зв’язку із судовим переслідуванням керуючого Черкаською єпархією митрополита Черкаського і Канівського Феодосія повністю:

Христос посеред нас!

Сильно і могутньо повинні були б звучати ці слова сьогодні у нашому багатостраждальному українському народі. Але, на превеликий жаль, сильні світу цього стали на небезпечну стежку розділення нашого народу на правильних і неправильних, своїх і чужих, «патріотів» і «не-патріотів». І, як було колись, так і у новітній час, найбільшим «не своїм» і «чужим» стала Церква Христова.

Для нас, як віруючих людей, це не дивно. Про це було сказано ще дві тисячі років назад: «Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене раніше вас зненавидів. Якби ви були від світу, то світ любив би своє» (Іоан. 15.18-19). І не тільки сказано, але Церква протягом свого земного буття пережила усю ненависть, гоніння цього світу. І вистояла!

Церква переживає сьогодні не нове, а лише ще не забуте старе. Багато хто зі старшого духовенства добре пам’ятає час, коли за те, що ти віруючий, гнали, принижували, судили, закривали у психлікарнях.
Сьогодні знову ті самі методи: обман, неправда, доноси, судові переслідування.

У зв’язку із засіданням «новітнього синедріону» – суду над керуючим Черкаської і Канівської єпархії митрополитом Феодосієм, ми, духовенство, ченці та черниці, клірики та миряни Черкаської єпархії Української Православної Церкви вважаємо за потрібне засвідчити свою позицію щодо цього.

Духовенство, ігумені та черниці монастирів, клірики та миряни – єдині зі своїм правлячим архієреєм митрополитом Феодосієм. Вважаємо судове переслідування спробою влади тиснути на віруючих Черкаської єпархії, на багатьох вірних чад Української Православної Церкви, спробою їх залякати. Свідчення донощиків та «докази» вважаємо надуманими та необґрунтованими.

Сприймаємо цей суд над митрополитом – як суд над усіма нами, багатотисячною паствою Черкащини.

І КОЛИ ВИ СУДИТЕ АРХІЄРЕЯ, ТО ТОДІ СУДІТЬ І НАС!

Коли хочете ув’язнити його, готуйте темниці і для нас!

У нас єдине серце і єдині уста у славлені Бога, твердість віри, вірність Церкві. У нашому різноманітті, як людей, ми зберігаємо Богом заповідану любов і єдність між собою. В усіх випробуваннях віруючі Черкащини будуть разом зі своїм архіпастирем.

Але пам’ятайте: чим більше ви будете гнати Церкву Христову, тим сильнішою вона буде, чим більше неправди, образ, наклепів заподієте Церкві – тим чистішою і святішою вона повстане…
Ви можете нас забороняти, але ви не зможете із нашого серця викрасти віри.

Звертаємося до Вас, пане президенте! Дайте розпорядження негайно припинити штучно сфабриковану проти митрополита Черкаського і Канівського Феодосія кримінальну справу та звільнити нашого архіпастиря з-під арешту! Те, що його безневинно переслідують по доносах «людей з ломами та болгарками», очевидно сьогодні не тільки в Україні, а й у всьому православному світі!

Звертаємося також до суддів цього процесу: як би на вас не тиснули «зверху» та «знизу», ні в якому разі не приймайте неправдивих та злочинних рішень! Краще вам втратити посаду та роботу, ніж втратити вічне життя та накликати на себе гнів Божий. Якщо Ви під тиском політиків ув’язните архієрея Божого, вам це не вибачать ні ваші нащадки, ні сама історія.

Звертаємося і закликаємо також усю повноту Української Православної Церкви берегти євангельську єдність і любов між собою. Бути стійкими у випробуваннях, гарячими у молитвах за Церкву та наш народ, швидкими у творінні добрих діл, непохитними у вірі.

Слава Єдиному Богу!"

АДВОКАТ ПРО ПРОДОВЖЕННЯ АРЕШТУ МИТРОПОЛИТА ФЕОДОСІЯ

Адвокат Юдін прокоментував неправомірність рішення суду про продовження митрополиту Феодосію міри запобіжного заходу – домашнього арешту.

Відповідно до КПК України, #прокурор був зобов’язаний надати докази на підтвердження доводів обґрунтованості поданого клопотання про продовження арешту.

Як пояснив адвокат, #суд повинен був ухвалювати рішення в залежності від доведеності.

“Якщо подане прокурором клопотання є недоведеним, то чи міг суд задовольнити клопотання повністю? На наше переконання, звісно, це клопотання мало бути залишено без задовільнення”.

Правозахисник прокоментував і слова прокурора про те, що #звернення духовенства Черкащини на підтримку митрополита Феодосія – це #тиск на суд.

“Кожній людині Конституцією України гарантується право на свободу слова... Подібні твердження з боку сторони обвинувачення є маніпулятивними”.

#ЗВЕРНЕННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
до єпископату, духовенства, чернецтва та всіх вірних чад від 25 вересня 2023 року

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!
Всечесні отці! Дорогі браття і сестри!

У час буремних випробувань для українського народу наша Церква, як любляча мати, огортає своєю молитвою та милосердям всіх її чад. І так само, як мати любить всіх своїх дітей, не зважаючи на те, що хтось із них слухає її настанови, а хтось зухвало нехтує материнською турботою, так і Українська Православна Церква ніколи не ділить свою паству залежно від політичних чи суспільних уподобань, а українське суспільство — на тих, хто вірний їй, та тих, хто забув місце свого хрещення, місце хрещення своїх батьків та предків, й хто зараз вважає за можливе хулити Церкву Божу і зневажати пастирів, священницькими руками яких ці люди самі колись були занурені в купіль Хрещення для народження в Життя Вічне.

Церква молиться за всю Українську державу, закликає шанувати її закони, щоденно звершує соціальне і волонтерське служіння для всіх, хто цього потребує, а не лише для тих, хто є прихильним до неї. Адже цього навчає Сам Господь, кажучи: «Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода?» (Мф. 5, 46).

Коли говоримо «Церква», то, звісно, під цим словом розуміємо увесь народ Божий — не лише духовенство та монашество, а й усіх вірян, які разом зі своїми духовними пастирями поділяють тягар випробувань сучасного періоду в бутті українського Православ’я. Цей народ Божий без найменшого жалю намагаються отруїти антицерковною пропагандою, залякуваннями, спокусами. Однак спільні молитви та богослужіння, які єднають навколо православних святинь тисячі вірян нашої Церкви, свідчать, що примусом та наклепами народ Божий неможливо збити з того шляху, який визначають його релігійні переконання. Особливо красномовно це стає зрозумілим, коли бачимо, що храми, які були захоплені, тобто відібрані у вірян Української Православної Церкви, стоять порожніми навіть у великі свята. Зокрема, така ситуація склалася у величних соборах Києво-Печерської Лаври та інших святинях. Святі місця, де щоденно лунала посилена молитва за українську державу, її владу, військо та народ, після так званої зміни конфесійної підлеглості опинилися зачиненими на великі амбарні замки.

«Якщо Бог не збереже місто, то даремно стережуть його вартові» (Пс. 126, 1), — читаємо у богодухновенній книзі Псалтир. Ці слова Біблії у час страждань України від повномасштабної російської агресії викривають злочинні дії ініціаторів церковного розбрату, внаслідок якого, у віками намолених храмах, вперше з часів падіння атеїстичного режиму припинилося звершення Божественної літургії, а також припинились молитви за захисників України, за поранених і полонених воїнів, за спочилих і всіх стражденних, чиї сльози може витерти лише Бог. Натомість наруга, котру вчиняють над храмами люди, які під час насильницького захоплення нещадно трощать двері і вікна, нівечать святі вівтарі та побивають християн, не лише не прикликає Божого благословення, але й кидає виклик Богу. Всім зрозуміло, що наслідки цього виклику так званими активістами спокутуватимуть і ті, хто мовчазною згодою потурає їх безкарності, хто заплющує очі на відверте святотатство, яке нав’язується українському суспільству як норма. Слід назвати речі власними іменами: ініціатори і виконавці церковного рейдерства є відвертими духовними ворогами Української держави, дії яких лише поглиблюють руйнівні наслідки російської агресії. Адже «Бог зневаженим не буває» (Гал. 6, 7).

Не меншою ганьбою, яка викликала шок у християн з різних частин земної кулі, стала ситуація навколо Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, цілковито створена Міністерством культури та інформаційної політики України. Вірян не допускають на територію Нижньої Лаври, щоб помолитися біля нетлінних і чудотворних мощей печерських преподобних отців. Наразі до святині не мають змоги потрапити не лише кияни, але і паломники з інших міст та країн, які в такий скрутний час неодмінно намагаються відвідати Лавру для молитви.

Продовження 👇

Склалась ситуація, за якої лише православні християни виявляються обмеженими у своєму праві звершувати молитовне поклоніння біля шанованих на весь світ святинь, у той час, коли паломництва представників інших конфесій та релігій забезпечуються адміністративним ресурсом.

Також слід зауважити, що віруючі люди ніколи не погодяться з принизливим ставленням до мощей, як до «музейних експонатів», а саме так ці святині були неодноразово названі державними чиновниками. Дії представників Міністерства культури та інформаційної політики України на території Нижньої Лаври вражають правовим та моральним беззаконням щодо монахів Лаври, студентів і викладачів Київських духовних шкіл, а також вірян та паломників. У такій ситуації покладаємо всю надію на Бога, Який ще від часів засновника Лаври — преподобного Антонія Печерського — неодноразово і надзвичайно стримував плани кривдників обителі та охороняв її насельників.

Особливої молитовної підтримки потребують сьогодні архієреї, які зазнають кримінальних переслідувань і примусово обмежені у спілкуванні зі своєю паствою. Як зазначають адвокати, висунуті їм обвинувачування не мають переконливих підтверджень у матеріалах судових справ, а сам процес отримання доказів та судового розгляду супроводжується зухвалим порушенням українського законодавства. Священний Синод Української Православної Церкви вдячний всім, хто у міру своїх сил виявляє допомогу архієреям, яких переслідують. Особлива вдячність Предстоятелям і представникам єпископату Помісних Православних Церков та релігійним діячам з різних країн світу, які засвідчили свою підтримку.

Дорогі брати і сестри! Господь благословив нам жити в час, котрий по-особливому вимагає живої віри, сповненої любові. На тлі масштабних порушень державного законодавства та міжнародних норм щодо прав і свобод людини — вірян Української Православної Церкви — часто постає питання: як православним християнам слід реагувати на ці виклики?
Відповідь нам дав Сам Господь наш Іісус Христос: «Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас» (Мф. 5, 44). Довіряючи своє церковне життя Богу, християнину належить «не словом чи язиком, а ділом і правдою» (1 Ін. 3, 18) виявляти любов та доброту до інших в умовах суцільного дефіциту цих якостей. У складні історичні періоди церковної історії християнська любов та доброта у відповідь на всі форми зла змінювали світ і підносили Церкву до нових щаблів її розквіту. Тож і тепер у турботах за майбутнє Церкви кожному з нас слід зосередитися не на галасливому протистоянні з людьми, які вороже до нас налаштовані, а на дієвому свідченні про Христа і Його Церкву, відображаючи у своїх словах та вчинках Самого Бога, Який є Любов.

Нехай Господь Своєю благодаттю благословить Українську державу та її народ життям у мирі, охороняючи від усякого ворога та супостата, бо Йому Єдиному належить благословіння і честь, і слава і держава на віки вічні (Одкр. 5, 13).

Початок Звернення👆

#ЗВЕРНЕННЯ ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УПЦ З НАГОДИ 90-Х РОКОВИН #ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКІВ

Дорогі брати і сестри!
Щороку в четверту суботу листопада ми з вами зі скорботою згадуємо трагічні події 1932-1933 рр., молячись за упокій всіх безвинно померлих українців, які загинули внаслідок голоду, що був штучно створений радянським комуністичним режимом.

Нам всім добре відомо, що голод на початку 30-х років минулого століття не був спричинений ані неврожаєм, ані іншими природніми катаклізмами — #голод був цілеспрямованим знущанням над українським народом з боку більшовицької безбожної влади, яка таким людиноненависницьким чином бажала упокорити людей, кров яких залишилась на руках всіх катів, волаючи до Бога від землі до неба (пор. Бут. 4, 10). Проте і ці жахливі діяння не були достатніми для тоталітарної держави, яка після Голодомору почала активну боротьбу ще й зі Святою Церквою: масові гоніння і переслідування, жорстокі репресії і вбивства духовенства та віруючих — все це назавжди записано на чорних сторінках історії буття нашої рідної України, а тисячі імен тоді ув’язнених і замордованих віруючих — на небесах (пор. Лк. 10, 20).

Пам’ятаючи про жертви 90-річної давнини, ми молимося сьогодні Милостивому Богу зглянутися над нашим багатостраждальним українським народом та не допустити повторення тих страшних подій Голодомору.

Нехай наші сьогоднішні заупокійні молитви будуть сповнені любові до всіх загиблих в ті трагічні часи на території нашої Батьківщини. При цьому не будемо забувати сьогодні в своїх молитвах й про тих наших братів і сестер — громадян України, які через російську військову агресію досі переживають наслідки гуманітарної катастрофи.

Бажаю також всім нам, щоб незважаючи на всю ту ненависть та агресію, які намагаються збентежити сьогодні наші душі, ми зберігали сердечний мир, освячуючи наше життя виконанням заповідей Господніх, особливо вдосконалюючись у діяльній любові до наших ближніх, яка є найголовнішим критерієм впізнаваності християнина в цьому світі (Ін. 13, 35), для якого ми покликані бути світлом (Мф. 5, 14).

Благословення Боже нехай буде зі всіма вами та із нашою Україною!

+ОНУФРІЙ
Митрополит Київський і всієї України
Предстоятель Української Православної Церкви

#ЗВЕРНЕННЯ
БЛАЖЕННІШОГО МИТРОПОЛИТА ОНУФРІЯ
ДО УЧАСНИКІВ II ЗІБРАННЯ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ДУХОВЕНСТВА
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
(МАЛАГА, ІСПАНІЯ, 23 СІЧНЯ 2024 РОКУ)

Ваше Преосвященство, дорогий владико Веніамін!

Всечесні отці!
Сердечно вітаю всіх вас на цьогорічному Зібранні духовенства Західноєвропейського вікаріатства Української Православної Церкви, організованого для братнього обговорення пастирських питань та викликів, що виникають у справі духовної опіки наших вірян, які проживають закордоном. Оскільки це вже друге зібрання, то сподіваюсь, що вони будуть відбуватися і в подальшому, стаючи традиційними зустрічами українського духовенства в діаспорі.

Українська Православна Церква завжди була і є зі своїм народом як на теренах Богом даної нашої земної Батьківщини, так і за її межами. Мільйони українців, наших братів і сестер, внаслідок війни, розв’язаної російською владою, вимушено опинилися далеко від своїх домівок, проте вони не залишилися без духовної турботи своєї рідної Церкви і найголовнішим підтвердженням цього є кожна церковна громада, в яких ви, дорогі браття, несете своє служіння і перебуваєте поруч із православними українцями, розділяючи із ними їхню радість і підтримуючи їх у моменти скорботи.

В той час, коли безпосередньо в Україні систематично здійснюється тиск на Українську Православну Церкву, відбуваються рейдерські захоплення наших парафій, а вірних дискримінують тільки за їхню приналежність до нашої Церкви, ви розвиваєте і примножуєте українську церковну спільноту на теренах інших країн, засновуючи і організовуючи нові парафії та душпастирські осередки і розвиваючи вже наявні. Кожна закордонна громада — це перш за все місце зустрічі людини з Богом для молитви та участі у Євхаристії, а також і острівець Батьківщини, де українці можуть почути пастирське слово рідною мовою, зберігаючи свою православну і культурну ідентичність.

Сьогодні український православний священник в діаспорі покликаний бути натхненним пастирем і духовним отцем, за яким підуть люди, другом і помічником для своїх парафіян, мудрим адміністратором, сумліннним робітником, і навіть в якійсь мірі дипломатом, щоб вибудовувати добрі стосунки з людьми інших національностей, культур та релігій. Сьогодні кожен із вас своїм життям і власними вчинками виконує дійсно апостольське служіння, стаючи усім для всіх заради спасіння кожного вірного (пор. 1 Кор. 9, 22).

За майже два останні роки вашого служіння в діаспорі ми вже бачимо значні плоди, для здобутку яких ви докладаєте чимало зусиль. Якщо минулого року, коли ви зустрічалися в Мілані, наша Церква мала близько 30 парафій в діаспорі, то сьогодні наших громад вже є більше 80. Приємно, що збільшується кількість священників – робітників на ниві Христовій, а відповідно і парафій.

Сьогодні також прошу вас передати сердечну подяку нашим братам із Православних Помісних Церков та представникам інших християнських конфесій за підтримку та сприяння у наданні приміщень для звершення у них регулярних богослужінь громадами нашої Церкви. Нехай Всещедрий Господь благословить їх за доброту та допомогу!

Дорогі владико Веніамін та отці! Бажаю вам всеукріплюючої допомоги Божої та невичерпного натхнення у вашому відповідальному пастирському служінні! Нехай Пастиреначальник Христос подає всім вам силу у несенні проповіді Євангелія, у трудах на благо Його Святої Церкви та всіх тих людей, яких Він вручив вам у пастирське піклування!

Благословення Господнє нехай перебуває зі всіма вами!

+ Онуфрій
Митрополит Київський і всієї України
Предстоятель Української Православної Церкви