У МИТРОПОЛИТА ІОНАФАНА (ЄЛЕЦЬКИХ) #ІНСУЛЬТ
У Тульчинській єпархії просять молитися про якнайшвидше одужання владики.
Митрополит Тульчинський і Брацлавський #Іонафан (Єлецьких) перебуває на лікуванні через інсульт.
«Прохання підносити молитви про якнайшвидше одужання Преосвященнішого владики.
Владика митрополит сподівається, що скоро побачиться з усіма у міцності духу і в силі Божій».
Ми вже звертали увагу на стан здоров'я владики, але ж як гарно він служив вечірню🙏
Раніше суд вирішив тримати митрополита Іонафана під нічним домашнім арештом.
У Тульчинській єпархії просять молитися про якнайшвидше одужання владики.
Митрополит Тульчинський і Брацлавський #Іонафан (Єлецьких) перебуває на лікуванні через інсульт.
«Прохання підносити молитви про якнайшвидше одужання Преосвященнішого владики.
Владика митрополит сподівається, що скоро побачиться з усіма у міцності духу і в силі Божій».
Ми вже звертали увагу на стан здоров'я владики, але ж як гарно він служив вечірню🙏
Раніше суд вирішив тримати митрополита Іонафана під нічним домашнім арештом.
Цілий рік після цього він не міг знайти місце служіння і в результаті опинився в Києві, в кафедральному Володимирському соборі.
Однак часи дуже швидко змінювалися, і у 1988 р. на фоні святкування 1000-річчя Хрещення Русі Церкві почали повертати деякі храми та монастирі та, зокрема, Києво-Печерську лавру, першим намісником якої став архімандрит Іонафан.
Ще через рік, у 1989 р., він уже був хіротонізований на єпископа Переяславського і став керуючим справами тоді ще Київського Екзархату, а потім і самостійної УПЦ. По суті, він був другою людиною після Філарета Денисенка в церковній ієрархії, його правою рукою та довіреною особою. Коли у 1990 р. після смерті патріарха Пимена #Філарет виїхав до Москви з твердим переконанням, що саме його зроблять наступним Московським патріархом, він зібрався передати управління Київським Екзархатом єпископу Іонафану.
Але стати Московським патріархом Філарету не судилося, і тоді він вирішив стати «патріархом Київським». І ось тут і виявилася твердість Іонафана, який вірності церковним канонам віддав перевагу перед прихильністю свого начальника і патрона. Іонафан чітко заявив про свою незгоду з розкольницькими устремліннями Філарета, за що не лише був у 1991 р. заборонений у священнослужінні, а й позбавлений сану того ж року.
Однак після того, як митрополитом Київським був обраний Володимир (Сабодан), претензії щодо єпископа Іонафана були визнані недійсними. Потім Іонафан послідовно очолював кілька єпархій УПЦ. З 2010 р. він входив до Патріаршої ради з культури (Синодальна установа РПЦ). Також владика Іонафан є автором цілого ряду церковних піснеспівів і богословських праць, серед яких можна виділити «Тлумачний путівник з молитвослів'я Божественної літургії святителів Іоанна Златоуста та Василія Великого» з досвідом викладу молитвослів'я і ектеній Літургії російською і українською мовами та історико-богословським коментарем.
❗КРИМІНАЛЬНЕ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ
Звісно, з таким бекграундом митрополит Іонафан став дуже зручною мішенню для українських правоохоронних органів, які почали шукати «зраду» там, де її немає – в Церкві.
11 жовтня 2022 р. СБУ провела #обшук у митрополита Іонафана та відкрила кримінальне провадження. Як стверджує сам владика та його адвокати, «докази», нібито знайдені у нього, насправді підкинуті, а компрометуючі файли в комп'ютері з'явилися там уже після того, як комп'ютер опинився в руках слідчих СБУ. Обвинувачі так і не змогли надати переконливих доказів провини митрополита Іонафана, але, незважаючи на це, він був засуджений на п'ять років.
Про «серйозність» доказів можна судити вже з того, що на судовому засіданні прокурор заявив, що владика Іонафан, «рухомий ідеологією, шукав проросійські листівки в Інтернеті і завантажував їх у системний диск свого комп'ютера, щоб роздати їх своїм священникам у громадській канцелярії». Тобто прокуратура вважає завершеним злочином те, що людина завантажує контент із Інтернету (в чому, до речі, з розвитком інформаційних технологій уже немає особливої потреби). Але навіть якщо в це повірити, то серйозних доказів того, що митрополит Іонафан мав намір поширювати цей контент, обвинувачі не надали.
Вже після ухвалення вироку Вінницьким міським судом владика переніс #інсульт. Про це 19 березня 2024 повідомила пресслужба Тульчинської єпархії. За словами адвоката ієрарха, перебуваючи на лікуванні, Іонафан написав заяву на включення до обмінного фонду військовополонених для передачі до РФ. Однак невдовзі з'явилася інформація про те, що владика змінив своє рішення, що він, як і раніше, не визнає своєї провини і «хоче далі працювати на благо України». Адвокат назвав і ще одну причину – те, що митрополит Іонафан не має статусу військовополоненого, а отже, і не може бути обміняний. Це виглядає дивним, оскільки свого часу в РФ були обміняні особи, які також не мають статусу військовополонених. Наприклад, В. Медведчук чи письменник Ян Таксюр.
❗У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ СПОВІДНИЦТВО
Однак часи дуже швидко змінювалися, і у 1988 р. на фоні святкування 1000-річчя Хрещення Русі Церкві почали повертати деякі храми та монастирі та, зокрема, Києво-Печерську лавру, першим намісником якої став архімандрит Іонафан.
Ще через рік, у 1989 р., він уже був хіротонізований на єпископа Переяславського і став керуючим справами тоді ще Київського Екзархату, а потім і самостійної УПЦ. По суті, він був другою людиною після Філарета Денисенка в церковній ієрархії, його правою рукою та довіреною особою. Коли у 1990 р. після смерті патріарха Пимена #Філарет виїхав до Москви з твердим переконанням, що саме його зроблять наступним Московським патріархом, він зібрався передати управління Київським Екзархатом єпископу Іонафану.
Але стати Московським патріархом Філарету не судилося, і тоді він вирішив стати «патріархом Київським». І ось тут і виявилася твердість Іонафана, який вірності церковним канонам віддав перевагу перед прихильністю свого начальника і патрона. Іонафан чітко заявив про свою незгоду з розкольницькими устремліннями Філарета, за що не лише був у 1991 р. заборонений у священнослужінні, а й позбавлений сану того ж року.
Однак після того, як митрополитом Київським був обраний Володимир (Сабодан), претензії щодо єпископа Іонафана були визнані недійсними. Потім Іонафан послідовно очолював кілька єпархій УПЦ. З 2010 р. він входив до Патріаршої ради з культури (Синодальна установа РПЦ). Також владика Іонафан є автором цілого ряду церковних піснеспівів і богословських праць, серед яких можна виділити «Тлумачний путівник з молитвослів'я Божественної літургії святителів Іоанна Златоуста та Василія Великого» з досвідом викладу молитвослів'я і ектеній Літургії російською і українською мовами та історико-богословським коментарем.
❗КРИМІНАЛЬНЕ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ
Звісно, з таким бекграундом митрополит Іонафан став дуже зручною мішенню для українських правоохоронних органів, які почали шукати «зраду» там, де її немає – в Церкві.
11 жовтня 2022 р. СБУ провела #обшук у митрополита Іонафана та відкрила кримінальне провадження. Як стверджує сам владика та його адвокати, «докази», нібито знайдені у нього, насправді підкинуті, а компрометуючі файли в комп'ютері з'явилися там уже після того, як комп'ютер опинився в руках слідчих СБУ. Обвинувачі так і не змогли надати переконливих доказів провини митрополита Іонафана, але, незважаючи на це, він був засуджений на п'ять років.
Про «серйозність» доказів можна судити вже з того, що на судовому засіданні прокурор заявив, що владика Іонафан, «рухомий ідеологією, шукав проросійські листівки в Інтернеті і завантажував їх у системний диск свого комп'ютера, щоб роздати їх своїм священникам у громадській канцелярії». Тобто прокуратура вважає завершеним злочином те, що людина завантажує контент із Інтернету (в чому, до речі, з розвитком інформаційних технологій уже немає особливої потреби). Але навіть якщо в це повірити, то серйозних доказів того, що митрополит Іонафан мав намір поширювати цей контент, обвинувачі не надали.
Вже після ухвалення вироку Вінницьким міським судом владика переніс #інсульт. Про це 19 березня 2024 повідомила пресслужба Тульчинської єпархії. За словами адвоката ієрарха, перебуваючи на лікуванні, Іонафан написав заяву на включення до обмінного фонду військовополонених для передачі до РФ. Однак невдовзі з'явилася інформація про те, що владика змінив своє рішення, що він, як і раніше, не визнає своєї провини і «хоче далі працювати на благо України». Адвокат назвав і ще одну причину – те, що митрополит Іонафан не має статусу військовополоненого, а отже, і не може бути обміняний. Це виглядає дивним, оскільки свого часу в РФ були обміняні особи, які також не мають статусу військовополонених. Наприклад, В. Медведчук чи письменник Ян Таксюр.
❗У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ СПОВІДНИЦТВО