Экспертная комиссия Украинского института национальной памяти обнародовала уточненное профессиональное заключение о принадлежности географических объектов, названий юридических лиц и объектов права собственности, памятников, памятных знаков в честь русского писателя Михаила Булгакова к символике российской имперской политики.

Согласно заключению, объекты, посвященные Булгакову, «в соответствии с частью первой статьи 2 Закона содержат символику российской имперской политики, а дальнейшее использование имени М.А. Булгакова в названиях географических объектов, юридических лиц и объектов права собственности, пребывание в публичном пространстве установленных в его честь памятников, памятных знаков является пропагандой российской имперской политики».

Ограничения, предусмотренные законом «Об осуждении и запрете пропаганды имперской политики в Украине и деколонизации топонимии», распространяются на те объекты, признанные символикой российской имперской политики, которые являются публичными. В то же время ограничения не распространяются на исследование жизни, деятельности, творческого наследия писателя, хранение, покупку/продажу, чтение изданий его произведений, экспонирование связанных с писателем предметов и документов в музейных учреждениях и т. п.

Любов до Сталіна: як ідоловірство стало інструментом пропаганди РФ у Грузії
(продовження)

Згодом з’ясувалося, що скандальна картина перебувала в Цмінда Самебу вже кілька місяців.
Як зазначив архімандрит Іоан Мчедлішвілі, до розголосу в мережі на неї ніхто не звертав уваги. Її подарувала церкві лідерка проросійської партії «Альянс патріотів» Ірма Інашвілі. Політикиня заявила, що обурення суспільства безпідставне, мовляв, ілюстрація з історії: під час Другої світової війни Сталін просив допомоги у святої Матрони, прислухався до її поради й переміг. Вона наголосила, що ікону створив відомий іконописець за всіма канонами, проте хто саме — не уточнила. А очільник відділу зв’язків із громадськістю Патріархату Грузії Андрій Джагмаідзе, коментуючи скандал, лише вказав, що «є прецеденти, згідно з якими навіть великих гонителів Церкви можна знайти на іконах».

Долила олії до вогню, а точніше облила синьою фарбою ікону громадська активістка Ната Перадзе. Після інциденту представники проросійської групи «Альт-Інфо» та політичної партії «Консервативний рух» звинуватили «лібералів» у боротьбі проти грузинських традицій і релігії та рушили маршем до будинку Перадзе, вимагаючи її покарати.

З огляду на резонанс у ситуацію втрутився Патріарх всієї Грузії Ілля Другий. Він заявив, що цьому «недостатньо доказів» і тому дарувальники ікони мають внести відповідні зміни в образ. Або це зробить церква.

Після приходу до влади "Грузинської мрії" політика декомунізації країни, яку провадив уряд Саакашвілі, зупинилася. Навіть більше, почали повертати демонтовані пам’ятники Сталіну і встановлювати нові. Антон Вачарадзе каже, що за даними IDFI, із 2012 року в Грузії їх з’явилося щонайменше 11. А ще надалі працює Музей Йосипа Сталіна в Горі, який планували перетворити на Музей пам'яті жертв сталінських репресій.

«Повернення пам’ятників і меморіальних дощок Сталіну свідчить про приголомшливий успіх російської пропаганди», — зазначає дослідник. Їх «розмноження» є лише найбільш помітною та символічною частиною гібридної війни, яку Росія роками веде в Грузії, щоб не дати їй зблизитися з Європейським Союзом і НАТО.

Він пояснює, що пам'ятник Сталіну — це не просто статуя. Це символ, спрямований проти свободи й незалежності Грузії.

«Можна констатувати той факт, що зараз ми спостерігаємо процес довготривалої пропагандистської кампанії з відродження культу Сталіна, яку розпочав Кремль не лише в Грузії, а й в інших пострадянських республіках, — розповідає пан Вачарадзе. — Однак в Грузії її завдання полягає ще й в тому, щоб інтегрувати Сталіна в грузинський націоналізм. І наша держава в багатьох випадках постає співучасником і допомагачем цієї пропаганди».

15 августа - День археолога

Поздравляем всех, кому пришлось провести какое-то время в поле с лопатой.

«Доживем ли мы до тишины?»: Записки из блокадного Ленинграда / Сост. В. М. Ковальчук (отв. ред.), А. И. Рупасов, А. Н. Чистиков - СПб.: Нестор-История, 2009. - 243 с. ISBN 978-59818-7314-0

#война #блокада #ленинград #воспоминания #дневники #россия #ссср #XXвек

Будем признательны за перепост

Купить книгу

Бумажная книга (мягкий переплет)
https://bukinist.de/bookpod/ru/istoriya/384161-dozhivem-li-my-do-tishiny-zapiski-iz-blokadnogo-leningrada.html
Цена: 22 евро (без учета доставки)

Электронная книга (в формате pdf)
https://www.lulu.com/shop/valentin-kovalchuk-and-aleksandr-chistikov-and-aleksandr-rupasov/dozhivem-li-my-do-tishiny-zapiski-iz-blokadnogo-leningrada/ebook/product-45m788d.html
Цена: 12,1 долларов США

Сборник подготовлен в рамках проекта "Ленинградская блокада без купюр и ретуши". В него включены ранее не публиковавшиеся дневник театрального актера Ф.А.Грязнова за сентябрь 1941 - февраль 1942 годов и стенограммы рассказов о жизни и работе в блокадном Ленинграде капитана Ленинградского торгового порта Б.Л.Бернштейна и исполняющего обязанности управляющего Ленинградской конторой Государственного Банка СССР А.С.Саванина, записанных сотрудниками Ленинградского института истории ВКП(б) в первые послевоенные месяцы.

Книга адресована не только специалистам, но и всем читателям, интересующимся историей нашей Родины.

В субботу 17 августа в 18.00 (GMT+3) приглашаем вас на стрим с членами редколлегии журнала "Историческая Экспертиза онлайн"

Прямая трансляция на YouTube

Обсудим основные вопросы
1. Почему разрушают памятники? Новая волна иконоборчества от Венесуэлы до Бангладеш.
2. Прощание со сквером Чебурашки. До 27 июля в Украине должны были переименовать советские / российские топонимы. Есть ли конец у деколонизации?
3. Каждому народу – по геноциду. Российские суды массово признают геноцидом действия нацистской Германии, ее союзников и пособников в годы оккупации. В Молдове глава парламента предлагает признать геноцидом голод 1946–1947 гг.
4. Сандармох: политика исторического забвения.
5. О привлекательности для западных интеллектуалов путинских «исторических аргументов», легитимизирующих войну: Агамбен и другие.

Участники:
Алексей Каменских, кандидат философских наук.
Юрий Латыш, кандидат исторических наук, доцент, заместитель главного редактора журнала «Историческая экспертиза».
Константин Пахалюк, кандидат политических наук, заместитель главного редактора журнала «Историческая экспертиза».
Сергей Эрлих, доктор исторических наук, главный редактор журнала «Историческая экспертиза».

Видео в рамках проекта "#Никто_не забыт? 1940-е. Трагедия на двух берегах Днестра. Публикация материалов ЧГК по МССР в контексте семейной памяти"

Владимир Демчиков (родился в 1960 г. в Иркутске), журналист, предприниматель. Отец, Севастьян Демчиков, родился в 1930 г. в Орхее, был выслан в 1949 году с матерью и братом в Иркутскую область как «выселенец-молдаванин». Находился под милицейским надзором до 1958 года. В Иркутске работал на заводе. Реабилитирован в 1989 году. Дед, Назар Демчиков, родился в Хотине (предположительно) в 1903 году. В 1944 году был арестован и приговорен к 10 годам лагерей и 5 годам поражения в правах. Освободился в 1954 году, после этого жил в Иркутске до своей смерти. Полностью реабилитирован в 1962 году.

https://www.youtube.com/watch?v=7WxWh94dQFo