❄️21 СІЧНЯ – ПАМ‘ЯТЬ ПРЕПОДОБНОГО ГЕОРГІЯ ХОЗЕВІТА


Преподобний Георгій Хозевіт народився на острові Кіпр у сім’ї, що відрізнялася благочестям. Старший брат його, Іраклід, ще за життя батьків пішов до святого міста Єрусалим. Вклонившись тут місцям, освяченим стопами і кров’ю Господа Ісуса, він пішов потім у Йорданську долину та оселився в Лаврі, званій Коломанова, прийнявши чернецтво. Святий же Георгій залишався в батьків, виховуючись у благочесті та страху Божому.

Коли померли батьки Георгія, осиротілий отрок з усім маєтком, що залишився від батьків його, прийнятий був під опіку родичів. Прийомний батько так полюбив його, що хотів видати за нього свою єдинорідну дочку. Але святий, не хотів обтяжувати себе мирською суєтою, і не бажаючи співжиття з дружиною, піщов до іншого родича свого, який був ігуменом монастиря. Про місцезнаходження Георгія стало відомо прийомному батьку, який бажав мати лагідного юнака своїм сином; він прийшов до ігумена, у якого ховався Георгій, та почав вимагати, щоб той повернув йому юнака. Дізнавшись про це, Георгій таємно покинув той монастир і, сівши на корабель, що відпливав, відправився з Кіпру в святий град Єрусалим. 

Вклонившись святим місцям, він спустився в Йорданську долину і прийшов до свого брата в Лавру Коломана. Той же, бачачи його ще молодим і безбородим, за заповідями святих отець не захотів тримати його в Лаврі, доки він не обросте бородою, але привів до обителі Пресвятої Владичиці нашої, званої Хузива, передав тамтешньому ігумену. Тут Святий Георгій убраний був у чернечий одяг, вступив на шлях подвижництва. 

Працюючи на славу Божу і для спасіння своєї душі, він особливо вправлявся у смиренні та послуху. Бог прославив Свого угодника і нагородив його даром чудотворення. І вся братія чимало дивувалася, бачачи таку досконалість і таку відвагу до Бога в юному ченцеві. Святий же, побоюючись спокус порожньої слави цього світу, таємно вийшов з обителі і знову прибув до свого брата в Лавру.
Оселившись тут, він зайняв разом з братом так звану Стару Церкву, і тут вони перебували в молитві, богомислії та пустельних працях. Брати не готували гарячої їжі, за винятком тих днів, коли до них приходив хтось.
Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/21/21-sichnya-pam-yat-prepodobnoho-heorhiya-khozevita-3/

🙏🫶ДІТИ НЕДІЛЬНОЇ ШКОЛИ ПАРАФІЇ УПЦ С. ГЛИНСЬКА ЗІБРАЛИ ТА ПЕРЕДАЛИ 28 000 ГРН. ДЛЯ ОНКОХВОРИХ ДІТЕЙ

Діти недільної школи “Омофор” при Успенській парафії УПЦ с. Глинськ зібрали 28 тисяч гривень для онкохворих діток. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Діти недільної школи “Омофор”, що діє при храмі Успіння Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви села Глинськ, цьогоріч дружно заколядували у своєму рідному селі. За кілька днів прославлення Христа колядками діти зібрали 14 500 гривень, які вирішили пожертвувати на підтримку онкохворих дітей, що лікуються в Рівненській обласній дитячі клінічній лікарні.

Окрему вагому пожертву зробила учениця школи Рибачок Мар’яна, яка назбирала 13 500 гривень, продаючи власноруч створені картини, браслети та інші вироби на різноманітних ярмарках. Спочатку ці кошти дівчинка збирала для ЗСУ, але коли дізналася, що її однолітки хочуть підтримати онкохворих, вона вирішила долучитися. Для Мар’яни це особисто важлива справа, адже вона сама свого часу була серед тих, хто потребував лікування, і знає, наскільки важливою є така допомога.

Усього діти зібрали 28 тисяч гривень, які були передані на допомогу хворим діткам. Щиро дякуємо учасникам цього благодійного проєкту та їхнім батькам за виховання в любові до ближнього.

Нехай цей приклад стане щорічною традицією, яка через прославлення Христа приноситиме добрі справи. Як сказано у Писанні, “віра без добрих справ мертва”. Нехай Господь воздасть сторицею кожному, хто долучився до цієї благородної справи!

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/22/dity-nedilnoyi-shkoly-parafiyi-upts-s-hlynska-zibraly-ta-peredaly-28-000-hrn-dlya-onkokhvorykh-ditey/

💛💙ДЕНЬ СОБОРНОСТІ: ЄДНІСТЬ У ХРИСТІ В ЧАС ВИПРОБУВАНЬ ВІЙНОЮ

Сьогодні, у День Соборності України, ми згадуємо про важливість єдності не лише територіальної, а й духовної. Соборність для християн — це насамперед єдність у Христі, яка здатна долати будь-які поділи. Проте сьогодні, у час війни, коли наш народ бореться за свою незалежність, ми з болем спостерігаємо, як всередині суспільства виникає розділення за релігійною ознакою. Це розділення, породжене ворожнечею та непорозуміннями, стає ще однією зброєю ворога, що намагається послабити нашу силу та віру.

Соборність нагадує нам: справжня єдність можлива лише тоді, коли ми звертаємося до Христа як до джерела любові та миру. У час війни Церква повинна бути прикладом єдності й примирення, місцем, де кожен знаходить опору та силу боротися зі злом. Закликаємо всіх вірян молитися за мир і духовне відновлення України. Нехай віра стане тим, що об’єднує нас у боротьбі за свободу й допомагає вистояти перед усіма випробуваннями.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/22/den-sobornosti-yednist-u-khrysti-v-chas-vyprobuvan-viynoyu/

🙏🫶РІВНЕНСЬКА ЄПАРХІЯ УПЦ ПЕРЕДАЛА ГРОШІ , ЯКІ ЗІБРАЛИ ПІД ЧАС БЛАГОДІЙНОГО КОНЦЕРТУ, ОНКОХВОРИМ ДІТЯМ

З благословіння архієпископа Рівненського та Острозького Пимена представники Рівненської єпархії УПЦ відвідали дитяче онкогематологічне відділення та завезли гроші діятм, задля яких організовували благодійний коцерт. Про це повідомляє пресслужба Рівнеснької єпархії УПЦ.

22 січня 2025 року Рівненська єпархія Української Православної Церкви передала зібрані кошти для онкохворих дітей Рівненської обласної дитячої лікарні. Благодійна ініціатива стала можливою завдяки Різдвяному концерту «Світло Різдва: з теплом у серці», під час якого було зібрано гроші для підтримки маленьких пацієнтів.

Секретар єпархії протоієрей Віктор Земляний, керівник юридичного відділу протоієрей Василій Начев та керівник інформаційного відділу Валентина Ілліна особисто відвідали онкогематологічне відділення лікарні та передали кошти двом дітям — шестирічному Жгільову Валерію та шестирічному Тимощуку Адаму. Обоє дітей наразі проходять тяжке лікування хімією у онкогематології.

“Різдвяний час – це період, коли серця людей особливо відкриті для добра та милосердя. Ми вдячні всім, хто долучився до благодійного концерту, адже кожна пожертва стала частиною великої справи допомоги дітям. Господь вчить нас співчувати, підтримувати ближніх і ділитися тим, що маємо, тому ми не могли залишитися осторонь потреб цих малюків”, – зауважив прот. Віктор Земляний.

Усім дітям, котрі проходять лікування в онковідділенні священники завезли банати та яблука, саме ці фрукти наразі споживають діти.
Ця ініціатива – не просто допомога в матеріальному вимірі, а й прояв нашої спільної любові й підтримки для сімей, які борються з важкими випробуваннями. Такі акції показують, що коли ми об’єднуємося навколо добра, можемо робити справді великі речі. Закликаємо всіх не зупинятися на цьому, бо допомога ближньому – це завжди допомога самому Христу!

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/22/rivnenska-yeparkhiya-upts-peredala-hroshi-yaki-zibraly-pid-chas-blahodiynoho-kontsertu-onkokhvorym-dityam/

❄️24 СІЧНЯ-ПРЕПОДОБНОГО ФЕОДОСІЯ ВЕЛИКОГО, СПІЛЬНИХ ЖИТІЙ НАЧАЛЬНИК

Преподобний Феодосій родом із Каппадокії. Вихований батьками у глибокому благочесті. Прагнучи до самотнього життя, оселився в Палестині в пустельній печері, в якій, за переказами, ночували три волхви, що прийшли вклонитися Спасителеві світу, Котрий народився. У ній він прожив 30 років у великій помірності та невпинній молитві.

До подвижника поступово почали стікатися охочі жити під його керівництвом. Коли церква вже не вміщала ченців, святитель після молитви, взявши кадило з холодним вугіллям, пішов пустелею. На одному місці вугілля раптово розгорілося і розлився фіміам. Тут преподобний і заснував перший великий монастир (лавру). У монастирі св. Феодосій збудував дивовижні будинки, окремі лікарні для ченців та мирян, притулки для людей похилого віку. За його молитвою багато разів було чудо множення хлібів, необхідних для живлення жебраків, що зібралися біля обителі.

Коли виникла єресь Євтихія, православні були гнані від імператора Анастасія (491-518). Преподобний Феодосій спочатку написав послання імператору, потім пішов у Єрусалим і у Великій церкві виголосив: «Хто не шанує чотири Вселенські Собори, нехай буде анафема». За цей вчинок його утримували в ув’язненні. Ще за життя сподобився дару зцілення та інших чудес. Мирно помер у віці 105 років (529).

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/23/24-sichnya-prepodobnoho-feodosiya-velykoho-spilnykh-zhytiy-nachalnyk-2/

🇺🇦У СЕЛІ АНДРУСІЇВ ПРОВЕЛИ ВОЇНА МИКОЛУ БАБИЧУКА

В Успенській церкві села Андрусіїв Гощанського благочиння попрощалися із захисником України Миколою Бабичуком. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Довгим і важким був шлях Миколи Валерійовича Бабичука до рідного дому. Понад рік рідні та близькі плекали надію на зустріч, однак він повернувся на Батьківщину вже в статусі безсмертного Героя.
20 січня 2025 року в Успенській церкві села Андрусіїв священники Української Православної Церкви здійснили чин похорону воїна. Громада разом із духовенством та військовими віддала шану захиснику, провівши його в останню дорогу.

Микола народився 20 травня 1987 року в Андрусіївській громаді у родині Валерія та Валентини Бабичуків. Після закінчення місцевої школи здобув професію столяра в Соснівському професійному училищі. У мирному житті працював будівельником, створюючи затишок у домівках людей, а у вільний час захоплювався риболовлею та любив тварин.

З початком повномасштабного російського вторгнення Микола став на захист України. Як кулеметник Національної гвардії, він сумлінно виконував усі накази, користуючись повагою побратимів.

24 січня 2024 року під час бойового зіткнення в районі Авдіївки Микола зник безвісти. Його рідні довго вірили, що він живий.

Вічна пам’ять Герою! Співчуття родині…

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/24/u-seli-andrusiyiv-provely-voyina-mykolu-babynchuka/

🇺🇦У СЕЛІ ВЕРБА ПОХОВАЛИ ВОЇНА РОМАНА ФАТ‘ЯНОВА


Вербська громада попрощалася із Захисником України Романом Фатʼяновим. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

23 січня 2024 року у Свято-Троїцькому храмі села Верба Дубенського благочиння священники Української Православної Церкви здійснили чин поховання воїна Романа Фатʼянова.

Роман Леонідович Фатʼянов народився 30 вересня 1978 року в місті Торецьк. У серпні 2024 року, через активні бойові дії, він прибув до Вербської громади евакуаційним потягом, де й знайшов свій новий дім. 12 вересня 2024 року Роман був призваний у лави Збройних сил України.

Солдат був старшим стрільцем-оператором єгерського відділення. Чоловік загинув 24 грудня 2024 року на Донеччині.
Вічна пам’ять та шана Герою…

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/24/u-s-verba-pokhovaly-voyina-romana-fat-yanova/

❄️25 СІЧНЯ – МУЧЕНИЦІ ТАТІАНИ РИМСЬКОЇ

Свята мучениця Татіана Римська жила у III столітті, в часи правління імператора Олександра Севера (222–235 рр.). Вона народилася у знатній і благочестивій римській родині. Її батько тричі був консулом, але, попри високі посади, таємно сповідував християнство. У цій атмосфері глибокої віри виховувалася й Тетяна.

З юності вона вирішила присвятити себе Богові, відмовилася від шлюбу й обрала шлях служіння Христу. Тетяна стала дияконисою при одній із римських церков. Вона допомагала бідним, доглядала за хворими, відвідувала в’язнів і дбала про чистоту храму.

Переслідування й мученицький подвиг

Під час гонінь на християн, які почалися за Олександра Севера, Татіану схопили й привели до язичницького храму, щоб змусити принести жертву ідолам. Вона твердо відмовилася, сповідавши свою віру в Христа. За переказами, коли її змусили поклонитися ідолу, вона помолилася, і язичницький храм із ідолом впав.

Тетіану піддали жорстоким катуванням. Її били, різали тіло, але вона терпляче переносила страждання, постійно молячись. Господь зміцнював святу, і, за словами очевидців, під час тортур ангели були поруч із нею.

Після цього її кинули до звірів на арену, але навіть дикі тварини не нашкодили їй. Леви, випущені на святу, лагідно лежали біля її ніг. Язичники дивувалися її незламній вірі, але, незважаючи на чудеса, продовжували знущання.

Зрештою, Татіану обезголовили за наказом імператора. Вона прийняла мученицьку смерть, залишивши приклад мужності й вірності Христу.

Пам’ять і шанування

Свята мучениця Татіана стала прикладом чистоти, жертовності й непохитної віри.

Вона є покровителькою студентства, оскільки в день її пам’яті було засновано перший університет. З того часу святу Татіану вважають заступницею всіх, хто навчається й працює в сфері освіти.

Свята Татіана нагадує нам про силу віри, молитви та мужності перед обличчям випробувань. Її життя — це приклад того, як кожна людина може знайти сенс і спасіння, посвятивши себе служінню Богові.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/24/25-sichnya-muchenytsi-tatiany-rymskoyi-3/

❄️АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ОЧОЛИВ БОГОСЛУЖІННЯ У ДЕНЬ ПАМ‘ЯТІ МУЧЕНИЦІ ТАТІАНИ

Архієпископ Рівненський та Острозький Пимен очолив Божественну літургію у день пам’яті мучениці Татіани Римської у Казанській парафії м. Здолбунів. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

25 січня, у день пам’яті святої мучениці Татіани Римської, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен очолив Божественну літургію у Казанській парафії міста Здолбунова. Владиці співслужив благочинний Здолбунівського округу протоієрей Василь Начев разом із духовенством благочиння.

На Богослужіння зібралося багато вірян, серед яких було чимало жінок із ім’ям Тетяна. У своїй проповіді архієпископ Пімен розповів про життєвий шлях святої мучениці Татіани, її відданість Христу та жертовність. Владика привітав іменинниць зі святом, побажавши їм молитовного заступництва святої та Божого благословіння.

Під час літургії були піднесені молитви за мир в Україні, за припинення війни, за всіх нужденних, хворих і немічних, а також за захисників України.

Наприкінці богослужіння архієпископ Пімен звернувся до всіх присутніх із словами підтримки, побажавши кріпості духу, твердої віри та надії на молитовне заступництво святої мучениці Татіани. Свято завершилося благословінням вірян та спільною молитвою.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/25/arkhiyepyskop-pymen-ocholyv-bohosluzhinnya-u-den-pam-yati-muchenytsi-tatiany/

🫶АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ПЕРЕДАВ КОШТИ НА ЛІКУВАННЯ АДЕЛІНИ АНДРІЄВСЬКОЇ

Архієпископ Рівненський та Острозький передав кошти на лікування 4-річної Аделіни Андрієвської. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Архієпископ Рівненський та Острозький передав кошти на лікування 4-річної Аделіни Андрієвської, яка бореться з важким захворюванням. Гроші були зібрані під час благодійного концерту «Світло Різдва: з теплом у серці».

Пожертву було передано через батька дівчинки. У знак духовної підтримки архієпископ подарував родині ікону святителя Спиридона Триміфутського та висловив слова благословіння й підтримки.

Владика побажав, щоб святитель Спиридон разом із усіма небесними силами захищали маленьку Аделіну та допомогли їй якнайшвидше одужати.
«Молитовно бажаю, щоб Господь дарував зцілення вашій дитині, а любов і підтримка людей зігрівала ваше серце», — зазначив архієпископ.

Благодійний концерт “Світло Різдва: з теплом у серці” ставодним свідченням того, як спільні зусилля громади, Церкви та небайдужих людей можуть змінити життя на краще, даруючи надію й підтримку тим, хто її потребує.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/25/arkhiyepyskop-pymen-peredav-koshty-na-likuvannya-adeliny-andriyevskoyi/

❄️26 СІЧНЯ-МУЧЕНИКІВ ЄРМІЛА І СТРАТОНІКА

У царювання Лікінія, безбожного і вельми ревного ідолопоклонника, всім християнам загрожувала болісна смерть. Їх розшукували по всіх країнах, містах та селищах. І кожен, хто, знайшовши християнина, доносив про нього цареві, входив через те милосердя до нього і удостоювався великої почесті. Тому всі, з догоди цареві, почали розшукувати і переслідувати християн.
Одного разу, коли Лікіній сидів на троні і провадив суд, один воїн підійшов до нього і сказав: – Є тут християнин на ім’я Єрміл, який має серед християн сан диякона; давно вже служачи Христові, він сміється з наших богів і з тебе, царю, і не хоче знати тебе.
Почувши це, цар наказав знайти і схопити Єрмила. Святий молився, підносячи руки до Господа, свого Бога, коли прийшли до нього послані від царя. Дізнавшись, що його беруть на суд і муку за Христа, він зрадів та звеселився, і пішов за воїнами не як насильно ведений, але з бадьорою поспішністю, ніби йшов для здобуття почестей. Сповнений благородної мужності, постав він перед царем. Побачивши його, Лікіній спитав:

– Скажи нам, чи ти християнин, як ми чули про тебе? – Я, – відповів Єрміл, – не лише вільно визнаю себе християнином, але заявляю, що я освячений невидимим Богом і постаю перед Ним у сані диякона. — Будь дияконом, тобто служителем, і наших богів, — сказав цар. На цю пропозицію царя мученик з презирством відповів:
– Мені здається, царю, – ти або глухий, або божевільний. Я сказав тобі, що служу невидимому Богу, а не тим вашим ідолам, які, побачивши себе, самі нічого не бачать і не розуміють, що значить бути дияконом. У спокусі ти шануєш їх за богів, тим часом як вони є бездушними і глухими каменями та деревами, виробами рук людських, які більше заслуговують на те, щоб з них сміялися, аніж поклонялися їм. Цар не міг більше чути вільних промов мученика і наказав бити його по ланітах особливими мідними знаряддями, заздалегідь приготованими для муки, і при цьому примовляти:

-Не будь, Єрміле, зухвалий мовою, шануй царя, принеси жертву богам і позбав себе від муки. Святий же, здавалося, не тільки не відчував жодного болю під час найсильніших побоїв, а ще й сміявся з безсилля мучителя. Потім, піднявши голос, він голосно сказав цареві;
-Безліч ран приймеш ти сам і страшну руку Божу пізнаєш на собі за те, що, залишивши свого Творця, звертаєшся до глухих і німих богів, особливо ж – за те, що й інших, наче заздривши їхньому спасінню, хочеш насильно призвести до такої ж смерті. Після цього цар наказав відвести святого Єрміла на три дні до в’язниці, розраховуючи, що він одумається і покається у своїй сміливості. Мученик же дорогою співав: – «Господь за мене – не злякаюся: що зробить мені людина» (Пс.117:6). «На Бога надіюсь, не боюся; що зробить мені тіло” (Пс.55:5).
При вході ж у в’язницю він співав:
– «Пастир Ізраїлю! Послухай; Який водить, як овець, Йосипа, що сидить на Херувимах, яви Себе, і прийди врятувати нас» (Пс.79:2–3). І Господь не забув раба Свого, але послав на втіху та зміцнення його Ангола, який, явившись, сказав йому: – Єрміле! Будь мужній, кажи, не змовкай і не бійся, бо скоро ти здобудеш перемогу над задумами мучителя і отримаєш за страждання пресвятий вінець згори.
Так Бог, озброївши Свого воїна на подвиг, оперезав його силою, зміцнив руки його на боротьбу і дав м’язам його, ніби мідний лук і щит спасіння.
-Амін, амінь, Єрміле! Через три дні ти позбавишся цих мук і отримаєш велику нагороду за свої страждання.  Цей голос надав мученикові велику мужність і силу, а на мучителів навів великий страх і трепет; вони впали на землю і нічого робити не могли. Прийшов у трепет і цар, однак, не хотів визнати сили Божої. За його наказом Святого мученика знову відвели до в’язниці. Сторожем в’язничним, якому було доручено стерегти мученика, був Стратонік. Він був таємним християнином та другом святого Єрмила. Серце його журилося побачивши страждань мученика, але в той же час він радів у душі його мужності і твердості, тільки не наважувався сам піти на такі страждання.

Входячи до в’язниці, Святий Єрміл співав: – «Господь – світло моє і спасіння моє: кого мені боятися? Господь міцність життя мого: кого мені боятися? (Пс.26:1) Небесне світло осяяло його, і знову почувся голос, який закликав мужньо переносити страждання і обіцяв кінець їх після трьох днів. Вранці другого дня цар знову покликав святого на судилище. Він з’явився перед ним зі світлим обличчям, веселим поглядом і радістю в серці. Мучитель, хитаючи головою і сміючись з мученика, сказав:
За три дні цар знову зажадав Єрміла на суд і сказав йому:
— Чи ти розкаявся і чи згоден принести жертви богам, щоб звільнитися від майбутніх мук? Чи ти все ще одержимий безумством і сам готуєш собі смерть?
Воїн Христов на славу Господа, що зміцнив його, мужньо відповідав на це:
– Царю! Я вже сказав тобі раз, і тобі слід було б задовольнятися моїми першими словами і більше не питати мене. У мене є Бог Небесний; Ним Одним я живу, готовий принести себе самого в жертву, і від Нього чекаю отримати велику допомогу собі.
— Подивлюся я, чи допоможе тобі Живущий на небі, — сказав цар, і одразу наказав шести сильним і жорстоким воїнам розтягнути його на землі і нещадно бити.
Святий терпляче терпів муку, – ніби били не його, – і так молився Богові:
-“Господи Боже мій! Заради мене Ти зазнав ран і побоїв при Понтійському Пілаті; зміцни мене Сам у моїх стражданнях за Тебе, пошли мені силу перенести ці муки, щоб через участь у стражданнях Твоїх стати мені гідним бути учасником вічної слави Твоєї.” Коли Святий молився так, раптом почувся голос із неба, що говорив:
-Відповідай нам, – яку користь принесла тобі похмура в’язниця? Чи переконали тебе перенесені страждання підкоритися царському закону і віддати богам честь, що їм належить? Чи треба буде вигадувати ще муки проти затятості твого серця?
-Похмура темниця, – відповів мученик, – просвітила мене; на душі в мене спокійно, радісно і світло, що дає мені добру надію на отримання майбутньої нагороди; і я дуже дивуюсь, чому нітрохи не розсіюється темрява, в яку ти занурений і яка приховує істину від твоїх душевних очей. Коли Святий викривав таким чином оману царя, Лікіній вигукнув:

Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/25/26-sichnya-muchenykiv-yermila-i-stratonika-3/

⚖️Заарештовано чергового борця з УПЦ, який, як вважає прокуратура, прикидався волонтером.

Печерський суд Києва відправив під варту міського голову Ірпеня Олександра Маркушина, який причетний до низки захоплень храмів Української Православної Церкви у Київській області. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на suspilne.media.

Справа Маркушина пов’язана із його виїздом за кордон з 24 серпня по 30 серпня 2022 року. Міський голова Ірпеня нібито їхав в Італію за допомогою військовим. Втім, за даними прокурора, він не надав ніяких документів, що підтверджують волонтерську діяльність за кордоном.

Суд обрав Маркушину запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 березня 2025 року з можливістю внести заставу 30 млн гривень. Також до цієї дати його відсторонили від роботи.

🌿🫶ПІД ЧАС БЛАГОДІЙНОЇ ЯРМАРКИ У КВАСИЛОВІ ЗІБРАЛИ 38 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ ДЛЯ ОНКОХВОРИХ ДІТЕЙ

Відбулася благодійна акція у Петропавлівській парафії УПА Квасилова: колядки, ярмарок та допомога онкохворим дітям. Під час заходу зібрали 38. 100 грн. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

26 січня 2025 року на території Петропавлівської парафії у селищі Квасилів відбулася тепла та зворушлива благодійна акція на підтримку онкохворих дітей. Подія об’єднала мешканців селища, які долучилися до доброчинності.

Захід розпочався у храмі з Божественної літургії. Після молитви парафіяни стали свідками справжнього святкового дійства: дитячий та юнацький колективи, а також приходський хор старшого покоління виконали традиційні колядки, створюючи атмосферу радості та єдності.

Після завершення концертної частини всі присутні зібралися на території храму, де на великих столах розгорнулася святкова ярмарка. Гостей пригощали солодощами, бутербродами, ароматною ухою та глінтвейном. Усі охочі могли не лише скуштувати смачні страви, але й зробити свій внесок у спільну добру справу. Вдалося зібрати 38, 100 гривень.

Організатор акції, протоієрей Василь, настоятель Петропавлівської церкви та благочинний Здолбунівського благочиння, наголосив на важливості таких ініціатив.

“Це не лише спосіб зібрати кошти на підтримку онкохворих дітей, але й можливість об’єднати людей навколо милосердя та співчуття,” – зазначив священник.

Захід завершився теплими посмішками, словами вдячності та розумінням, що навіть невеликий внесок кожного здатен змінити чиєсь життя на краще.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/26/pid-chas-blahodiynoyi-yarmarky-u-kvasylovi-zibraly-38-tysyach-hryven-dlya-onkokhvorykh-ditey/

❄️27 СІЧНЯ – НІНИ, ПРОСВІТИТЕЛЬКИ ГРУЗІЇ

Свята рівноапостольна Ніна, просвітительниця Грузії, народилася близько 280 року в місті Коластри, в Каппадокії, де було багато грузинських поселень. Її батько Завулон доводився родичем святому великомученику Георгію. Він походив із знатного роду, син благочестивих батьків, користувався прихильністю імператора Максиміана (284 – 305). Перебуваючи на військовій службі в імператора, Завулон, як християнин, сприяв звільненню полонених галлів, які прийняли християнство. Мати святої Ніни Сусанна була сестрою Єрусалимського Патріарха Ювеналія.

Дванадцятирічною свята Ніна прийшла в Єрусалим разом із батьками у яких була єдиною дочкою. За їх обопільною згодою та з благословення Патріарха Єрусалимського, Завулон присвятив своє життя служінню Богові в пустелях Йорданських, Сусанна була поставлена діаконисою при храмі Гробу Господнього, а виховання святої Ніни було доручено благочестивій стариці Ніанфорі. Свята Ніна проявила слухняність і старанність та через два роки, за допомогою благодаті Божої, твердо звикла виконувати правила віри і вправно читала Священне Писання.

Одного разу, коли вона, плачучи, співпереживала євангелісту, який описував розп’яття Христа Спасителя, думка її зупинилася на долі Хітона Господнього (Ін. 19, 23 – 24). На питання святої Ніни, де він перебуває, стариця Ніанфора пояснила, що Хітон Господній, за переказами, віднесений Мцхетским рабином Елеазаром в Іверію (Грузію), іменовану Уділом Божої Матері. Сама Пречиста Діва під час Свого земного життя була покликана апостольським жеребом до просвіти Грузії, але Ангел Господній, з’явившись Їй, передрік, що Грузія стане Її земним Уділом згодом, при кінці часів, і Промисел Божий уготував Їй апостольське служіння на Афоні.
Дізнавшись від стариці Ніанфори, що Грузія ще не просвічена світлом християнства, свята Ніна денно і нощно молилася Пресвятій Богородиці, щоб сподобив її побачити Грузію, зверненою до Господа, і допоміг знайти Хітон Господній.

Цариця Небесна почула молитви юної праведниці. Одного разу, коли свята Ніна спочивала після довгих молитов, Пречиста Діва з’явилася їй уві сні і, вручивши хрест, сплетений із виноградної лози, сказала: «Візьми цей хрест, він буде тобі щитом і огорожею проти всіх видимих та невидимих ворогів. Іди в країну Іверську, звіщай там Євангеліє Господа Ісуса Христа та знайдеш благодать у Нього: Я ж буду тобі покровителька».

Прокинувшись, свята Ніна побачила у своїх руках хрест (нині зберігається в особливому кіоті в Тбіліському Сіонському кафедральному соборі), зраділа і, прийшовши до свого дядька, Патріарха Єрусалимського, розповіла про видіння. Патріарх Єрусалимський благословив юну діву на подвиг апостольського служіння.

Дорогою до Грузії свята Ніна чудесним чином уникла мученицької смерті від вірменського царя Тирідата, що зазнали її супутниці – царівна Рипсімія і її наставниця Гаіанія. Укріплена видінням Господнього Ангела, який з’явився в перший раз із кадилом, а в другий – із сувоєм в руці, свята Ніна продовжила свій шлях і з’явилася в Грузію в 319 році. Слава про неї незабаром поширилася в околицях Мцхети, де вона трудилася, бо проповідь її супроводжувалася багатьма знаменнями. У день преславного Преображення Господнього по молитві святої Ніни, під час язичницького жертвопринесення, що звершували жерці у присутності царя Міріана і численного народу, були скинуті з високої гори ідоли – Армазі, Гаці і Гаім. Це явище супроводжувалося сильною бурею.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/26/27-sichnya-niny-prosvitytelky-hruziyi-2/

🩸ВІРЯНИ ТА СВЯЩЕННИКИ РІВНЕНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ ЗНОВУ СТАЛИ ДОНОРАМИ

Священники та віряни Рівненської єпархії УПЦ здали кров для онкохворих діток. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ. 

У післясвятковий період, сповнений духом милосердя та добрих справ, священники та віряни Рівненської єпархії  стали донорами крові для онкохворих дітей.

Зібравшись у центрі здачі крові, вони поділилися частинкою себе заради життя та здоров’я наймолодших пацієнтів, які потребують допомоги. Ця ініціатива стала прикладом того, як віра, любов до ближнього та спільна праця здатні змінювати життя людей на краще.

“Милосердя — це основа нашої віри, і допомога тим, хто цього потребує, є її живим виявом. Нехай ці краплі крові принесуть полегшення і здоров’я дітям, які борються за своє життя,” — відзначили учасники акції.

Рівненська єпархія висловлює щиру подяку всім, хто долучився до цієї важливої справи, та наголошує на необхідності продовжувати підтримувати такі ініціативи. Кожен донор — це шанс на життя!

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/27/viryany-ta-svyashchennyky-rivnenskoyi-yeparkhiyi-upts-znovu-staly-donoramy/

🌿28 СІЧНЯ -ПРЕПОДОБНОГО ПАВЛА ФІВЕЙСЬКОГО, ЄГИПЕТСЬКОГО САМІТНИКА

Преподобний Павло вважається основоположником православного чернецтва.
Преподобний Павло Фівейський народився в Єгипті, у місті Фіваїді. Залишившись сиротою, він багато зазнав від свого корисливого родича через батьківську спадщину. Під час гонінь Декія (249–251) на християн, святий Павло, дізнавшись про підступний задум віддати його до рук гонителів, залишив місто і пішов у пустелю.

Оселившись у печері біля підніжжя гори, преподобний Павло, нікому не відомий, прожив у ній 91 рік, невпинно молячись Богу вдень і вночі. Харчувався він фініками та хлібом, який приносив йому ворон, одягом із пальмового листя ховався від холоду та спеки. По волі Божій, вже незадовго до смерті преподобного Павла, Бог відкрив про нього преподобному Антонію Великому (пам’ять 17 січня), який також трудився у Фіваїдській пустелі. 

Одного разу святому Антонію прийшла думка, що навряд чи є інший такий пустельник, як він, і тоді він почув голос: “Антоній, є раб Божий, який досконаліший за тебе і раніше за тебе оселився тут у пустелі. Іди в глибину її і знайдеш його”. Антоній пішов і знайшов печеру святого Павла. Виклавши Антонію урок смирення, преподобний Павло вийшов йому назустріч. Старці назвали одне одного на ім’я, обнялися і довго розмовляли. Під час бесіди прилетів ворон і приніс обом хліб. Преподобний Павло відкрив преподобному Антонію наближення своєї кончини і заповідав поховати його. 

Преставився святий Павло під час молитви, стоячи навколішки. Преподобний Антоній бачив, як його свята душа в оточенні Ангелів, пророків та апостолів сягала Бога. Два леви прибігли з пустелі і кігтями викопали могилу. Преподобний Антоній поховав святого старця і, взявши його одяг з пальмового листя, пішов у свою обитель. Одяг цей преподобний Антоній зберігав як найбільшу святиню і одягав лише двічі на рік – на Великдень та П’ятидесятницю. Помер преподобний Павло Фівейський у 341 році, коли йому було 113 років. Він не заснував жодної обителі, але невдовзі після його смерті з’явилося багато наслідувачів його життя і покрили пустелю мешканцями.

Преподобний Павло вважається отцем православного чернецтва.
У XII столітті тіло святого Павла за волею імператора Мануїла (1143–1180) було перенесено до Царгорода і покладено в Перивлептську обитель Пресвятої Богородиці. Згодом воно було перенесено до Венеції і, нарешті, до Угорщини до Офеї; частина глави його знаходиться у Римі.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/27/28-sichnya-prepodobnoho-pavla-fiveyskoho-yehypetskoho-samitnyka-3/