🌺Архієпископ Пимен : «Свята Катерина змогла запалити душі язичників своїм люблячим серцем».

🌺Під час святкової Літургії у Катеринівській церкві м. Здолбунів молитва «Вірую» прозвучала ствердно й піднесено, єдиним поривом сердець, сповнених віри та любові до Бога.

🌺КАТЕРИНІВСЬКА ЦЕРКВА ЗДОЛБУНОВА ВІДЗНАЧИЛА 110-РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ

Катеринівська церква м. Здолбунів урочисто та велелюдно святкувала 110-річчя з дня свого заснування. Святкову Божественну літургію очолив архієпископ Рівненський та Острозький Пимен. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Його Високопреосвященству співслужив секретар Рівненської єпархії прот. Віктор Земляний та численні священнослужителі єпархії.

Богослужіння прикрасили величні піснеспіви у виконанні двох хорів: парафіяльного та архієрейського хору «Воскресіння» під керівництвом Олександра Одинця.
У своїй проповіді архієпископ Пимен згадав про духовний подвиг Великомучениці Катерини, під чиїм покровом стоїть храм:

“Свята Катерина, сповнена любові до Христа, запалила своїм світлом серця навіть язичників. Її віра, мудрість і відвага є прикладом для кожного з нас, як жити з Богом у серці та не боятися свідчити про Нього перед світом.”

Цього дня віряни піднесли молитви за священників і громаду, які протягом 110 років зберігали святиню та підтримували духовне життя.

Свято завершилося святковим хресним ходом з передзвоном і теплими словами архіпастиря до всіх присутніх.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/07/katerynivska-tserkva-zdolbunova-vidznachyla-110-richnyy-yuviley/

☝️ПРОПОВІДЬ. ПРО ТВЕРДІСТЬ ВІРИ

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

“Минувши суботу, Марія Магдалина і Марія Яковова та Саломія купили пахощі, щоб, прийшовши, намастити тіло Ісуса” (Мр. 16:1).

Дорогі браття і сестри!
Сьогоднішнє ранкове Воскресне Євангеліє ще раз нагадує нам про твердість віри. Незважаючи на жодні перешкоди й небезпеки, жінки-мироносиці йдуть до гробу, щоб віддати належну шану своєму улюбленому Учителю. Їх не зупиняє ні нічна темрява, ні важкий камінь, привалений до гробу, ні сторожа біля печери, де було поховано тіло Спасителя. Забуваючи про свою неміч, вони думали тільки про те, щоб дійти до живоносного гробу Спасителя.

Що змусило жінок-мироносиць іти до померлого Христа? Істинна віра в Його Божественну велич і палаюча любов до свого Учителя. Ці добродійства святих жінок є прикладом для наслідування. Тверда віра, заснована на Євангельському вченні, є благоуханним миром для Господа і благословенним орієнтиром для кожного християнина.

Святий апостол Павло говорить, що християнин оправдується вірою в Ісуса Христа, вірою не мертвою, а живою, яка виражається у послуху вченню Христовому. Через віру в Христа ми примиряємося з Богом і отримуємо доступ до Його благодаті, вводимося в стан, де все сприяє нашому спасінню.
Якщо жінки-мироносиці поспішали до гробу, щоб ще раз побачити Христа Спасителя, то ми, як християни, повинні наслідувати їхню ревність до Спасителя, відвідуючи храм Господній. Сам Христос є його Засновником і Главою.

Святий священномученик Кипріан говорить: “Люди, які не зберігають союзу і спілкування з Церквою, навіть якщо віддадуть себе смерті за визнання імені Христового, гріх їхній не омиється навіть кров’ю. Хто перебуває поза Церквою, не може бути мучеником. Той, хто залишає Церкву, яка має царювати, не може наслідувати царства.”

У храмі Божому таємниче звершується все життя Ісуса Христа. У храмі ми чуємо слова самого Господа, сказані Ним під час земного життя, і проповіді Його апостолів і пророків, які закликають нас до спасіння. Саме у святому храмі звершується Божественна трапеза — Тіло і Кров Христа Спасителя.

Браття і сестри! Подібно до жінок-мироносиць поспішімо й ми до Гробу Господнього — у святий храм — із молитвою до Воскреслого Спасителя, щоб Він світлом Свого Воскресіння наставив нас на богоугодні справи й не позбавив нас вічного блаженства в обителях Отця Свого Небесного. Амінь.

Автор: прот. Олексій Павлюк,
настоятель Свято-Троїцького храму
села Теслугів Радивилівського благочиння

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/07/propovid-pro-tverdist-viry/

🌿8 ГРУДНЯ – СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА
КЛИМЕНТА, ПАПИ РИМСЬКОГО

Священномученик Климент, папа Римський, народився в Римі в багатій і знатної родині. Силою обставин з дитинства розлучений з батьками, Климент виховувався у чужих людей. Живучи в Римі, юнак отримав прекрасну освіту, був оточений розкішшю, наближений до імператорського двору. Але його не тішили розваги, язичницька мудрість не приваблювала його. Він почав замислюватися над сенсом життя. Коли до столиці дійшли звістки про Христа і Його вчення, святий Климент полишив дім і маєток та відбув у ті землі, де проповідували апостоли.

В Александрії Климент зустрів святого апостола Варнаву – апостола від 70-ти, слова якого слухав з глибокою увагою, всім серцем сприймаючи силу та правду Слова Божого. Прибувши до Палестини, святий Климент прийняв Хрещення від святого апостола Петра і став його ревним учнем та постійним супутником, розділяючи з ним його працю та страждання. Святий апостол Петро незадовго до своїх страждань висвятив святого Климента в єпископа міста Риму. Після кончини апостола, а за ним святого Ліна, єпископа Римського (67 – 79), і його наступника, святого єпископа Анаклета (79 – 91), на Римській кафедрі перебував святий Климент (з 92 по 101 рік).
Побожне життя, милосердя й молитовний подвиг святого папи Климента навернули багатьох до Христа. Так, одного разу в день Пасхи ним були охрещені відразу 424 людини. Серед хрещених були люди всіх станів: раби, правителі, члени імператорської сім’ї.

Язичники, бачачи успіхи його апостольської проповіді, доносили на святителя Климента імператорові Траяну (98 – 117), звинувативши святого в тому, що він хулить язичницьких богів. Імператор вигнав святого Климента зі столиці, відправивши його до Криму, на роботи в Інкерманських каменоломнях неподалік від міста Херсонеса. Багато хто з учнів святителя пішли за ним, віддавши перевагу добровільному вигнанню, ніж розлуці з духовним отцем.

Прибувши на місце заслання, святий Климент зустрів багато віруючих християн, засуджених працювати у складних умовах, абсолютно без води. Він помолився разом з засудженими, і Господь в образі Агнця явив йому місце джерела, з якого полилася ціла річка. Це диво привернуло до святителя Климента безліч людей. Слухаючи ревного проповідника, сотні язичників наверталися до Христа. Щодня хрестили по 500 осіб і більше. І там, в каменоломнях, було вирубано храм, в якому він священнодіяв.
Апостольська діяльність святого спричинила гнів імператора Траяна, і він наказав утопити святого Климента. Мученика вкинули в море з якорем на шиї. Це сталося у 101 році.

За молитвами вірних учнів святителя, Корнилія і Фіви, і всього народу море відійшло, і люди знайшли на дні в нерукотворному храмі (”Ангельської церкви”) нетлінне тіло свого пастиря. Після цього щорічно в день мученицької кончини святителя Климента море відступало і протягом семи днів християни могли поклонятися його святим мощам. Аж в IX столітті, під час царювання Константинопольського імператора Никифора (802 – 811), з Божого попущення, мощі святого Климента зробилися недоступними для поклоніння на 50 років. За імператора Михайла і матері його Феодори Херсонес відвідали рівноапостольні Кирило і Мефодій.

Дізнавшись про приховані мощі святого Климента, вони спонукали єпископа Херсонеського Георгія до соборної молитви про відкриття мощей священномученика. Після соборного служіння святих Кирила і Мефодія та духовенства, яке прибуло з ними з Царгорода і старанної молитви усіх присутніх на поверхні моря опівночі чудесно з’явилися святі мощі єпископа Климента. Їх урочисто перенесли до міста в церкву святих Апостолів. Частина мощів була принесена святими Кирилом і Мефодієм у Рим, а свята голова згодом принесена до Києва святим рівноапостольним князем Володимиром і покладена в Десятинній церкві разом з мощами святого Фіви, де був облаштований вівтар на ім’я святого Климента. Пам’ять священномученика свято шанується в Україні. Здавна йому присвячувалися багато храмів.

Святитель Климент, якого відносять до мужів апостольських, залишив нам духовну спадщину – два послання до Коринтян – перші після писань святих апостолів писемні пам’ятки християнського вчення.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/07/8-hrudnya-svyashchennomuchenyka-klymenta-papy-rymskoho-2/

🌿9 ГРУДНЯ – ПРЕПОДОБНОГО АЛІПІЯ СТОВПНИКА

Преподобний Аліпій Стовпник народився 522 року в місті Адріанополі в Пафлагонії. Мати його, благочестива християнка, рано овдовіла і, знаючи про Божественне покликання сина, доручила його виховання Феодору, єпископу Адріанопольському. Під час народження сина мати бачила чудове бачення, вся кімната була сповнена Божественного сяйва – це було ознакою майбутнього праведного життя Аліпія.

За богоугодне життя єпископ висвятив Аліпія в сан диякона. Одного разу преподобному, що супроводжував свого владику до Константинополя, з’явилася у сонному баченні свята мучениця Євфимія, котра сказала, щоб він повернувся на батьківщину та на місці покинутого язичницького цвинтаря заснував церкву на честь її святого імені. 

Преподобний виконав Божественне вказівку і започаткував подвижницьке життя. Поруч із храмом, просто неба, на вершині язичницького жертовника святий спорудив собі стовп, на якому трудився 53 роки в безперестанних молитвах до Бога, повчаючи і наставляючи багатьох, хто приходив до нього. 

Біси, що жили на язичницькому кладовищі, спокушали подвижника, але переможені молитвою та стійкістю святого, назавжди покинули це місце. За свої подвиги обранець Божий удостоївся благодатного дару пророцтва, вигнання бісів та зцілення недугів. 

Лише за 14 років до смерті святий не зміг більше стояти та через хворобу ніг лежав на боці, покірно переносячи тяжкі страждання та смиренно дякуючи Господу. Поступово біля стовпа виникли два монастирі: чоловічий і жіночий, в яких преподобний ввів суворі чернечі статути. Керував монастирями преподобний до самої смерті. Спочив преподобний Аліпій у 640 р., у віці 118 років.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/08/9-hrudnya-prepodobnoho-alipiya-stovpnyka-4/

🇺🇦У СЕЛІ ТЕСІВ ПОПРОЩАЛИСЬ З ВОЇНОМ ЮРІЄМ ТРОЦЮКОМ

8 грудня 2024 року в Миколаївській церкві села Тесів відбулося відспівування воїна Юрія Троцюка, який загинув, захищаючи Україну. Чин похорону очолив благочинний Острозького благочиння протоієрей Олександр Максимюк у співслужінні секретаря Рівненської єпархії протоієрея Віктора Земляного та духовенства. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Юрій Троцюк, уродженець села Тесів, пішов на захист Батьківщини у березні 2022 року. Він віддав своє життя під час виконання бойового завдання на Курщині, залишивши по собі матір і двох синів.

Слова молитви, які звучали в храмі, перепліталися зі сльозами близьких, друзів і односельчан. Духовенство висловило щирі співчуття родині загиблого та закликало всіх присутніх молитися за упокій його душі та за мир в Україні.

Похоронна процесія стала свідченням великої шани, яку громада виявила до свого земляка. Юрій Троцюк назавжди залишиться у пам’яті як Герой, що не вагався покласти своє життя за свободу рідної землі.

Вічна пам’ять і слава герою!

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/09/u-seli-tesiv-poproshchalys-z-voyinom-yuriyem-trotsyukom/

🌿10 ГРУДНЯ -ВШАНУВАННЯ ІКОНИ БОГОРОДИЦІ “ЗНАМЕННЯ”

Ікона Божої Матері, що має назву «Знамення», зображує Пресвяту Богородицю, яка сидить і молитовно підносить Свої руки; на грудях її, на тлі круглого щита (або сфери) – благословляє Божественне Немовля – Спас-Еммануїл. Таке зображення Богоматері відноситься до числа найперших Її іконописних образів. В усипальниці святий Агнії в Римі в Римі є зображення Богоматері з розпростертими в молитві руками і з Немовлям, що сидить на Її колінах. Це зображення відноситься до IV століття. Крім того, відомий древній візантійський образ Богоматері «Нікопеї», VI століття, де Пресвята Богородиця зображена такою, що сидить на троні і тримає обома руками перед собою овальний щит з образом Спаса-Еммануїла. Ікони Божої Матері, відомі під ім’ям «Знамення», з’явилися в Київської Русі на прикінці XI – XII століттях, а називатися так стали після чудесного знамення від ікони, що сталося в 1170 році

Боротьба князів за владу не припинялася ні на мить. Ситуативні союзи дозволяли зібрати значне військо для боротьби з черговим ворогом. У 1170 році в облозі опинився Великий Новгород. Мстислав, син Андрія Боголюбського, що князював тоді в Суздалі, згуртував довкола себе військові дружини декількох удільних князів. Новгородці опинилися в облозі суздальців , і врятувати їх могло лише диво.

І вдень, і вночі не припиняли містяни молитися і просити Божої Допомоги. На третю ніч Новгородському архієпископу Іллі було велено винести на міський мур ікону Божої Матері, що знаходилася в Церкві Преображення. Хресний хід з іконою на шляху до стін Новгорода опинився під хмарою стріл, випущених з вороже налаштованого війська. Одна стріла встромилася в святий образ, і сталося диво: з очей Богородиці потекли сльози, а її лик розвернувся до міста. В ту ж мить на ворогів напав несподіваний жах, і вони, не розуміючи, що відбувається, почали винищувати один одного. Новгородське військо, підбадьорене чудовим знаменням, скористалося ситуацією й перемогло ворогів.

Того ж року архієпископ Ілля встановив свято Знамення Божої Матері, вдячно згадуючи чудесне заступництво Цариці Небесної.

130 років у Параскевській церкві села Вілія Острозького благочиння зберігалась чудотворна ікона Божої Матері “Знамення”, яка була явлена 25 травня (6 червня за н.ст.) 1889 року в домі жителя с. Вілія Миколи Остапчука. Перед цією подією невістці селянина Домні тричі снився сон, у якому голос наказував їй побілити будинок до приходу гостей. Жінка виконала вказівку. У четвер перед Трійцею Домна побачила сяйво і виявила у молитовному кутку кімнати маленьку ікону, що вийшла із землі. Ікона була невеликим литим мідним образом Богородиці «Знамення» старовинної роботи.
Буквально в перші дні після явлення стали відбуватися чудесні зцілення й незвичайні події, пов’язані з образом. Близько року в селі тривало слідство з вивчення обставин явлення ікони. Десятки віруючих засвідчили благодатну поміч Божої Матері від Її ікони «Знамення». Рішенням Волинської Духовної Консисторії 26 березня (7 квітня за н.ст) 1891 року ікона була урочисто перенесена до місцевого храму великомучениці Параскеви П’ятниці.

Прославлення Вілійської ікони Богородиці “Знамення” з благословіння Митрополита Київського і всієї України Онуфрія відбулося 4 червня 2020 року.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/09/10-hrudnya-vshanuvannya-ikony-bohorodytsi-znamennya-3/

🌿Вілійська ікона Богородиці «Знамення» .