🌺АРХІЄПИСКП ПИМЕН ЗВЕРШИВ ЛІТУРГІЮ У ДЕНЬ СВОГО НЕБЕСНОГО ПОКРОВИТЕЛЯ

Архієпископ Рівненський та Острозький Пимен відзначає день ангела. З цієї нагоди архієрей очолив святкову літургію на честь свого небесного покровителя. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

16 вересня 2024 року, у день пам‘яті священномученика Пимена Бєлолікова, єпископа Вернинського, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен очолив Божественну літургії у Георгіївському храмі Георгіївського подвор‘я Рівного.

Його Високопреосвященству співслужили секретар Рівненської єпархії прот. Віктор Земляний та благочинні усіх благочинь Рівненської єпархії.

Архієпископ Пимен церковними нагородами візначив двох священників: ієрея Димитрія Ташликовича – палицею, ієрея Ярослава Бабича – жовтим наперсним хрестом.

Після Літургії владика проповідува, говорив про життя та подвиг священномученика Пимена, проводив паралелі тяжких революційних років і тепершніх воєнних. Також архієрей висловив щиру вдячність усім пристунім за підтримку, любов та розміння та попросив святих молитв.

Духовенство, ігумені та ігумени кількох монастирів, чернецтво та миряни привітали архіпастиря з днем ангела. Дарували квіти, говрили щирі слова.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/16/arkhiyepyskp-pymen-zvershyv-liturhiyu-u-den-svoho-nebesnoho-pokrovytelya/

🌺Сестри Георгіївського подворʼя Рівного написали кант священномученику Пимену та приурочили його до дня ангела архієпископа Пимена.

🌻17 ВЕРЕСНЯ – ІКОНИ БОГОРОДИЦІ “НЕОПАЛИМА КУПИНА”

Одним зі старозавітних прообразів, що вказували на Богоматір, була неопалима купина – той кущ, який Мойсей бачив, як він горів у вогні, але не згорав. Ця купина знаменувала собою непорочне зачаття Богоматір’ю Христа від Духа Святого. Будучи Матір’ю, Вона залишилася Дівою: до різдва Діва, у різдві Діва і після різдва Діва.

Можна надати й інше ще тлумачення прообразу неопалимої купини: Богоматір, народившись на грішній землі, перебувала безумовно чистою, непричетною до гріха, яка не пізнала беззаконня. У церковних піснеспівах чується цей старозавітний символ: “Якоже купина не згорає опалювана, тако, Діво, народила єси”. У стихирі на Благовіщення співається: “Радуйся, Купино неопалима”.
Благочестива християнська старанність постаралася закріпити в художньому образі цю думку, і звідси виникла ікона “Неопалимої Купини”.

За народним віруванням ікона ця позбавляє будинки тих, хто шанує її, від вогню. Якось довелося читати розповідь очевидця, який потрапив на велику пожежу, що охопила багато будівель. Серед них був дерев’яний будиночок, який не загорявся: біля нього нерухомо стояла жінка, тримаючи в руках ікону “Неопалимої Купини”. По її щоках текли сльози, але обличчя виражало повний спокій і непохитну віру. Видно було, що вона не турбується за свій дім, а плаче про нещастя інших. Пожежа посилювалася, а жінка стояла нерухомо. Очевидець пішов, дивуючись цій вірі, але очікуючи, що будинок загориться.

Наступного дня він повернувся до згарища. На спустошеному згарищі височів один тільки будиночок, охоронений силою ікони.
“Неопалима Купина” зображується іноді у вигляді охопленого полум’ям куща, над яким височіє видима від пояса Богоматір із Немовлям на руках. Це зображення рідкісне. Набагато частіше зображується восьмикутна зірка, що оточує Богоматір.
Зірка складена з двох чотирикутників. Один забарвлюється в червоний колір – в образ полум’я, інший, нагадуючи зелень таємничого куща, – у зелений.

У кутах ікони – чотири символи, що згадуються в Апокаліпсисі Іоанна Богослова: людина, лев, телець і орел, а також архангели з тими символами, які засвоює їм церковний переказ, – Михаїл із жезлом, Рафаїл з алавастром, Уріїл із вогняним мечем, Селафіїл із кадилом, Варахиїл із виноградним гроном та Гавриїл із гілкою благовістя. У руках Пречистої Діви поміщається ще інколи, окрім Немовляти, драбина, притулена верхнім кінцем до плеча Богоматері – знамення того, що Вона піднесла людство від землі на Небо. Пишуть інколи ще браму і жезл – символ Спасителя, який у церковних піснях називається “жезлом від кореня Ієсеєва”.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/17/17-veresnya-ikony-bohorodytsi-neopalyma-kupyna-2/

🌻18 ВЕРЕСНЯ – ПРОРОКА ЗАХАРІЇ І ПРАВЕДНОЇ ЄЛИСАВЕТИ, БАТЬКІВ ІОАННА ПРЕДТЕЧІ

Святий пророк Захарія і свята праведна Єлисавета були батьками святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Вони походили з роду Ааронового: святий Захарія, син Варахії, був священником у Єрусалимському храмі, а свята Єлисавета була сестрою святої Анни, матері Пресвятої Богородиці. 

Праведне подружжя, “чинячи за всіма заповідями Господніми” (ЛК. 1:5-25), страждало від безпліддя, що вважалося в старозавітні часи великим покаранням Божим. Одного разу під час служіння в храмі святий Захарія отримав звістку від Ангела, що його стара дружина народить йому сина, який “буде великий перед Господом” (Лк. 1:15) і “постане перед Ним у дусі та силі Іллі” (Лк 1:17). Захарія засумнівався в можливості виконання цього передбачення і був за маловір’я покараний німотою. 

Коли у праведної Єлисавети народився син, вона за навіюванням Святого Духа оголосила, що назве немовля Іоанном, хоча раніше в їхньому роду таке ім’я нікому не давали. Запитали праведного Захарію, і він також написав на дощечці ім’я Іоанн. Негайно до нього повернувся дар мови, і він, сповнившись Святого Духа, став пророкувати про свого сина як Предтечу Господа.

Коли нечестивий цар Ірод почув від волхвів про народженого Месію, він вирішив побити у Вифлеємі та його околицях усіх немовлят віком до 2-х років, сподіваючись, що серед них буде і народжений Месія. Ірод добре знав про незвичайне народження пророка Іоанна і хотів убити його, побоюючись, що він і є Цар Іудейський. Але праведна Єлисавета сховалася разом із немовлям у горах. Вбивці всюди шукали Іоанна. 

Праведна Єлисавета, побачивши переслідувачів, зі сльозами почала благати Бога про порятунок, і гора, що негайно розступилася, вкрила її разом із немовлям від погоні. У ці тяжкі дні святий Захарія виконував свою чергу служіння в Єрусалимському храмі. Воїни, послані Іродом, марно намагалися дізнатися у нього, де перебуває його син. Тоді за велінням Ірода вони вбили святого пророка, заколовши його між жертовником і вівтарем. Праведна Єлисавета померла через 40 днів після свого чоловіка, а святий Іоанн, якого оберігав сам Господь, перебував у пустелі до дня свого явлення ізраїльському народу.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/18/18-veresnya-proroka-zakhariyi-i-pravednoyi-yelysavety-batkiv-ioanna-predtechi-2/

🙏40 ДНІВ З ДНЯ УПОКОЄННЯ ІГУМЕНІ ІРИНИ. АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ОЧОЛИВ ПОМИНАЛЬНІ БОГОСЛУЖІННЯ

У Гощанському монастирі молитовно згадали новопреставлену настоятельку ігуменю Ірину. Заупокійні богослужіння очолив архієпископ Рівненський та Острозький Пимен. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

18 вересня 2024 року виповнилося 40 днів з дня упокоєння ігумені Ірини (Сачук). У Гощанському Покровському жіночому монастирі відбулися поминальні Богослужіння.

Літургію, під час якої піднесли молитви за спокій спочилої ігумені, очолив архієпископ Рівненський та Острозький Пимен, йому співслужили благочинний Гощанського благочиння прот. Михаїл Петров, духовенство єпархії.

Пом‘янути ігуменю Ірину приїхали ігумени та ігумені з багатьох монастирів Рівненської єпархії, чернецтво, миряни.
Піснеспівами Богослужіння супроводжував хор сестер Георгіївського подвор‘я Рівного.
Після закінчення Літургії на могилі спочилої ігумені було звершено панахиду.

Архієпископ Пимен проповідував, згадував ігуменю Ірину та її прижиттєву працю на благо Церкви, на благо Православ‘я.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/18/40-dniv-z-dnya-upokoyennya-ihumeni-iryny-arkhiyepyskop-pymen-ocholyv-pomynalni-bohosluzhinnya/

🌻19 ВЕРЕСНЯ – СПОМИН ЧУДА АРХІСТРАТИГА МИХАЇЛА В ХОНАХ

19 вересня Церква вшановує Архангела Михаїла, згадуючи диво, звершене ним колись у місцевості під назвою Хони.

Тепер це територія Туреччини, а в далекому IV столітті ця місцина була частиною однієї з областей Візантійської імперії, яка звалася Фрігією. І хоча офіційно християнство тоді вже було визнано як легітимна релігія, життя віруючих не було легким – особливо в оточенні язичників.
Усе сталося поблизу Ієраполя.

Колись у тій місцевості було знайдене джерело, яке прославилося дивовижними зціленнями. Одному чоловікові, тоді ще язичнику, уві сні з’явився архістратиг Божий Михаїл та сповістив, що німа дочка отримає дар мови щойно скуштує води з джерела. Так і сталося. Після чого вдячний за зцілення доньки чоловік увірував усім серцем, хрестився разом з усією сім’єю та побудував на тому місці храм в ім’я архангела Михаїла.

Люди почали приходити до джерела, і багатьом із них Бог дарував одужання. Чимало зцілених були язичниками, але, відчувши благодать Божу, вони приймали хрещення. Сприяв цьому і служитель, який жив при Михайлівському храмі. Звали його Архип. Понад 60 років проповідував він Євангеліє не лише словом, а й насамперед власним прикладом.

Але у християнства та його послідовників знаходились ненависники в усі часи. Ті з язичників, які не хотіли змінювати власне життя, оголосили праведника своїм першим ворогом, а храм вирішили зруйнувати. Задля цього вони спробували з’єднати гирла двох гірських потоків, направивши їх на церковну споруду.

Архип не мав змоги завадити їм, а втікати з храму він не збирався, тож йому не залишалося нічого іншого, як молитись. І коли дві річки вже злилися в єдиний бурхливий потік та понеслись на Михайлівський храм, несподівано видимим чином з’явився його небесний покровитель Архістратиг Михаїл, ударив своїм жезлом в кам’яну гору, і, зробивши в ній велику розщелину, скерував туди потік води.

Язичники, які спостерігали за дивом на власні очі, з жахом розбіглися, а місце те відтоді було названо Хони, що в перекладі означає «ущелина».

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/18/19-veresnya-spomyn-chudo-arkhistratyha-mykhayila-v-khonakh-2/

‼️Прийом керуючого єпархією
20 вересня, у пʼятницю, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.

‼️ПРОПОВІДЬ. РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці та Діви Марії – перше велике свято церковного року. І протягом усього року Церква нагадує про життя, служіння і подвиг Пресвятої Богородиці. У цьому святі прихована велика таємниця, а також настанова для кожного з нас. Пресвята Богородиця народилася від святих та праведних богоотець Іоакима та Анни. Протягом багатьох років вони залишалися безплідними і просили у Господа, щоб Він дарував їм дитину. Вони досягли похилого віку, коли їхнє прохання було виконане, і вони стали батьками Пресвятої Діви Марії. Іоаким та Анна виховували Марію у благочесті, передали їй те головне, що батьки повинні передавати своїм дітям, – віру в Бога та любов до Нього. Все їхнє життя було присвячене Господу, і свою єдину дитину вони присвятили Богу.
Серед предків Пресвятої Богородиці були і праведники, і грішники. Але протягом багатьох століть людський рід готувався до великої таємниці боговтілення. І ця таємниця, яка переродила світ і змінила хід історії, почалася з Різдва Пресвятої Богородиці, тому що Господь вибрав Її від початку віків, щоб Вона стала Матір’ю, вмістилищем Бога Живого. І, як мовиться в службі Різдва Пресвятої Богородиці, Вона стала тими дверима, якими в людство прийшов Сам Господь. Її чрево стало ширшим за небеса, бо вмістило Самого Бога. І Пресвята Богородиця приготувала Себе до цього всім Своїм життям, починаючи з раннього дитинства, яке провела при Божому храмі. Життя Пресвятої Богородиці було віддане Богу – цілком і без залишку.
Ми живемо в такий час, коли рідко хто ставить віру в Бога на перше місце, не кажучи вже про те, що багато людей взагалі живуть без Бога і без Церкви. Є чимало людей і серед віруючих, для яких Бог – далеко не головне: в одних на першому місці сім’я, в інших – робота, у третіх – кар’єра, у четвертих – здобуття земних благ. Такі люди нерідко вважають себе віруючими і навіть церковними, але Богові вони присвячують лише той час, що залишився від земного життя, можливо кілька хвилин на день або одну-дві години на тиждень, коли заходять до храму, щоб помолитися і поставити свічки. Все ж таки решту часу вони живуть, як невіруючі. Господь чекає від нас не цього: Він чекає, що ми все життя віддамо Йому, як ми чуємо в ектеніях на Богослужінні: «Весь живот наш Христу Богу предадим». Це не означає, що ми повинні відмовитися від усього земного – від сім’ї, роботи, і повністю зануритися лише у молитву та релігійне життя. Але все, що ми робимо в земному житті, має бути пронизане вірою в Бога, освячено релігійним ідеалом. Ми повинні все своє життя звіряти з євангельськими заповідями, і все, що б ми не робили, робити для Божої слави.
Кожен із нас десь працює. Ця робота може бути лише засобом для заробітку, а може бути, водночас, і служінням Богу. А наша сім’я може стати малою церквою, щоб у ній царював Господь, як і у Своїй Церкві. Ми можемо навчати дітей наукам і мистецтвам, щоб вони в земному житті процвітали, але можемо і повинні, якщо ми є істинними християнами, перш за все відкрити їхні душі для віри в Бога. Цьому вчить нас життя Пресвятої Богородиці та Її батьків, святих та праведних Іоакима та Анни. І невипадково на кожному отпусті весь рік наприкінці Богослужіння ми згадуємо саме їх, святих та праведних Іоакима та Анну. Поминаємо саме тому, що багато в чому завдяки їхній вірі таємниця нашого спасіння стала реальністю, бо віру та любов до Бога вони передали своїй Пресвятій Дочці.
І ми повинні не тільки радіти з того, що істинна віра в Бога була передана від старозавітних праведників Пресвятій Богородиці, а від неї перейшла до нас, але й щодня втілювати в життя той ідеал, який написаний для нас в Євангелії. Нам належить відповідати перед Господом не тільки за себе, а й за наших дітей. Як ми їх виховали? Чому навчили? Що їм передали? Якщо ми навчили їх тільки тому, як добре влаштуватися в житті та зробити кар’єру, це означає, що ми – погані батьки. Якщо ж ми прищепили їм любов і довіру до Бога, то ми виконали свій батьківський християнський обов’язок.

Молімося Господу, Його Пречистій Матері та святим Іоакиму та Анні, щоб вони допомогли нам виховати в собі страх Божий і передати дітям нашим ту віру, яка стане для них «джерелом води, що тече в життя вічне» (Ін. 4,14).
Амінь!
Автор: прот. Роман Діулін,  
настоятель Різдво-Богородичного храму с. Миньківці


На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/19/propovid-rizdvo-presvyatoyi-bohorodytsi/

🌺21 ВЕРЕСНЯ -РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

У Новому Заповіті ми не знайдемо практично нічого про земне життя Богородиці. Євангелія не дають відомостей про те, хто були батьки Діви Марії і за яких обставин вона народилася.

Свято Різдва Пресвятої Богородиці започатковане на Церковному Передані. Існує так зване Протоєвангеліє Іакова, яке написане в II столітті. У ньому ми читаємо, що Марія народилася від благочестивих батьків Іоакима та Анни. Іоаким походив з царського роду, а Анна була дочкою первосвященника. Вони дожили до похилих років і були бездітними. Це було джерелом скорботи для пари і викликало суспільний осуд.
Одного разу, коли Іоаким прийшов до храму, первосвященник не дозволив йому принести жертву Богу, сказавши: «Ти не дав потомства Ізраїлю». Після цього невтішний Іоаким подався у пустелю для молитви, Анна залишилася вдома і теж молилася.

У цей час їм обом з’явився ангел і кожному сповістив: «Господь почув молитву твою, ти зачнеш і народиш, і про потомство твоє говоритимуть в усьому світі».
Дізнавшись радісну новину, подружжя зустрілися біля Золотих воріт Єрусалиму.

Після цього Анна зачала. Як описується в Протоєвангелії Іакова, «пройшли належні їй місяці, і Анна в дев’ятий місяць народила». Праведники дали обітницю посвятити свою дитину Богові і віддали дочку Марію в Єрусалимський храм, де вона служила до повноліття.

Свято Різдва Богородиці християни почали відзначати тільки у V столітті. Перші згадки про нього ми читаємо у Константинопольського патріарха Прокла (439-446) і в требнику (богослужбовій книзі) Папи Геласія (492-426 роки). Також про свято пишуть святителі Іоанн Златоуст, Епіфан і Августин. А в Палестині існує переказ про те, що свята рівноапостольна цариця Олена побудувала в Єрусалимі храм у честь Різдва Пресвятої Богородиці.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/20/21-veresnya-rizdvo-presvyatoyi-bohorodytsi-2/

🌸Дева днесь и Богородица Мария, / чертог безконечный Небеснаго Жениха, раждается / от неплодове, Божиим Советом, / колесница Слова благоукрашается: / на сие бо преднаречеся божественная дверь / и Мати сущия Жизни.

🌸Тропарь свята
Виконують сестри Георгіївського подворʼя Рівного

🕊💐#СловоПредстоятеля на свято Різдва Пресвятої Богородиці.
Дивитися проповідь повністю: https://youtu.be/4KtCZryostQ

🌸АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ОЧОЛИВ БОГОСЛУЖІННЯ У ДЕНЬ ПРЕСТОЛЬНОГО СВЯТА У ХРАМІ С.САДОВЕ

224 роки з дня заснування відзначає Різдва -Богородичний храм у селі Садове Гощанського благочиння. З цієї нагоди архієрей очолив святкове Богослужіння. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

21 вересня 2024 року, у день свята Різдва Пресвятої Богородиці, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен очолив святкову Божественну літургію у храмі села Садове. Величне престольне свято зібрало численних вірян та паломників з навколишніх сіл, які прибули, щоб спільно прославити Божу Матір.

Його Високопреосвященству співслужили секретар Житомирської єпархії прот. Сергій Грицаюк, благочинний прот. Михаїл Петров, духовенство.

У своїй проповіді архієпископ Пимен звернув увагу на важливість молитви до Пресвятої Богородиці, як покровительки всіх вірян, і закликав до духовної єдності та збереження віри. Літургія пройшла у піднесеній атмосфері, а в кінці служби було здійснено хресний хід навколо храму.

Після завершення богослужіння архієпископ Пимен подякував настоятелю храму, священникам та всім присутнім за спільну молитву та побажав усім миру, здоров’я і духовного зростання під покровом Богородиці.

Архієпископ нагородив настоятеля храму прот. Володимира Грицаюка орденом рівноапостольного князя Володимра, а матушку Надію Грицаюк орденом преподобного Іова Почаївського. Подружжя Грицаюк цьогоріч відзначає вагомий ювілей – 40 років служіння. Отець Володимр 40 років несе службу біля престолу Божого, а матушка Надія 40 років керує церковним хором.

Варто зауважити, що у історичних відомостях зазначено, що церква в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці була збудована у 1800  році коштом пана та парафіян. Цьогоріч релігійній споруді виповнилось 224 роки.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/21/arkhiyepyskp-pymen-ocholyv-bohosluzhinnya-u-den-prestolnoho-svyata-u-khrami-s-sadove/

🌻АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ОЧОЛИВ БОЖЕСТВЕННУ ЛІТУРГІЮ У НЕДІЛЮ 13-тУ ПІСЛЯ ПʼЯТИДЕСЯТНИЦІ У ГЕОРГІЇВСЬКОМУ ПОДВОР‘Ї

22 вересня 2024 року, у день пам’яті праведних богоотців Іоакима і Анни та знайдення мощей святителя Феодосія, архієпископа Чернігівського, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен звершив  Божественну літургію у Георгіївському подворʼї Рівного. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Богослужбові піснеспіви виконував юнацький хор Успенської Почаївської Лаври «МИРОНОСЦІ».
Під час богослужіння було звершено  дияконську хіротонію чтеця Максима Швеця. 

За Літургією піднесли прохання
про мир на українській землі, про позбавлення від ворога, щоб Господь зглянувся на наш народ і зберіг тих, хто у відчаї і втратив домівки, щоб Господь благословив людей доброї волі, які допомагають нужденним.

Також були піднесені заупокійні прохання за усіх полеглих українських воїнів, невинно вбитих під час війни та усіх спочилих православних християн.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/09/22/arkhiyepyskop-pymen-ocholyv-bozhestvennu-liturhiyu-u-nedilyu-13-tu-pislya-p-yatydesyatnytsi-u-heorhiyivskomu-podvor-yi/