🌿14 ВЕРЕСНЯ-ПОЧАТОК ІНДИКТУ-ЦЕРКОВНЕ НОВОЛІТТЯ

Понад 400 років початок нового календарного періоду у Київській Русі святкували 25 березня (ст. ст.), а потім, близько 250 років, 1 вересня – за новим стилем це 14 вересня. І це не кажучи про те, що цю традицію, яка своїм історичним корінням сягає епохи св. імператора Костянтина Великого, ми перейняли у візантійців. Вкотре підходячи до цієї дати, хотілося б поговорити про її значення.

Літочислення, що починається 1 вересня, було затверджено імператором Юстиніаном I в 537 році, а ось офіційний візантійський календар сформували лише при імператорі Василії II Болгаробійці в рік хрещення Київської Русі. Дата ця була прив’язана до індиктіонів Костянтина Великого, обчислення яких починалося саме 1 вересня 312 року.
Індикт або індиктіон в перекладі з латинської означає «оголошення». У Римській імперії під цим терміном розуміли величину числа податей, які необхідно зібрати в наступаючому році, тобто це свого роду початок нового фінансового періоду.

Незважаючи на імператорські укази, у Візантії існувало дві традиції початку року.
Окрім згаданого 1 вересня, більш давньою датою нового календарного циклу вважали також свято Благовіщення. Деякі візантійські хроністи, такі як преподобні Максим і Феофан Сповідники та Георгій Синкелл, продовжували вважати початком року дату Благовіщення аж до Х століття. З моменту формування календаря при імператорі Василії II він використовувався жителями східної ойкумени аж до падіння Константинополя в 1453 році.

Більш рання традиція літочислення була прив’язана до річного кола богослужінь, коли зі свята Благовіщення (моменту Непорочного Зачаття, втілення і очоловічення Слова) починався спасительний подвиг Сина Божого. Другий варіант мав на увазі ідею переорієнтації на передбачувану дату створення світу. Наприклад, 988 рік після Різдва Христового, в такому прочитанні, ставав 6497 роком.

Тут ми не будемо заглиблюватися в теорії про те, як проводилися ці підрахунки і як вони узгоджуються з сучасними датуваннями віку Землі і Всесвіту, а тільки обмежимося вказівкою на цю традицію, згідно з якою Господь завершив створення світу в 5509 році до Р. Х. Якби там не було, обидві ідеї, закладені в дати початку календарного циклу, цілком благочестиві і відображають християнський підхід до цього питання.

На Русі традиція вважати початком року 1 вересня була офіційно прийнята лише з XV століття. До цього всі руські літописці, включаючи і преподобного Нестора, новоліттям вважали все таки Благовіщення.

Однак вже з XIII століття у наших предків формується урочистий чин літопроводства, який отримав згодом новгородську, московську і київську редакції. Як правило, він був пов’язаний зі спеціальним молебнем, читанням Святого Письма, хресним ходом і участю в ньому патріарха і царя.

Останній такий чин був здійснений в 1699 році. А ось з 1700 року входить в силу календарна реформа Петра I, в результаті якої дата початку року була перенесена вже на звичне для нас 1 січня за новим стилем.

На сайті: https://rivne.church.ua/2023/09/14/14-veresnya-pochatok-indyktu-tserkovne-novolittya/

🌿14 ВЕРЕСНЯ – ПРЕПОДОБНОГО СИМЕОНА СТОВПНИКА ТА МАТЕРІ ЙОГО МАРФИ КАППАДОКІЙСЬКОЇ

Святий Симеон народився в межах Антіохії Сирійської в середині IV століття від бідних батьків. В юності він пас овець свого батька. Одного разу, прийшовши до храму, він почув спів заповідей Блаженств – і в ньому зародилася спрага праведного життя. Симеон почав старанно молитися Богу і просити вказати йому, як досягти справжньої праведності.

Незабаром йому наснилося, що він копає землю ніби для фундаменту під будівлю. Голос йому сказав: “Копай глибше”. Симеон став старанніше копати. Вважаючи вириту яму достатньої глибини, він зупинився, але той самий голос наказав йому копати ще глибше. Те саме веління повторилося кілька разів. Тоді Симеон став копати безупинно, поки таємничий голос не зупинив його словами: “Досить! А тепер якщо хочеш будувати, будуй, працюючи старанно, тому що без праці ні в чому не досягнеш успіху”.

Вирішивши стати ченцем, святий Симеон залишив рідну домівку і прийняв чернецтво в сусідній обителі. Тут він провів деякий час у чернечих подвигах молитви, посту і послуху, а потім для ще більших подвигів він усамітнився в сирійську пустелю. Тут святий Симеон поклав початок новому виду подвижництва: “столпництву”. Побудувавши стовп у кілька метрів заввишки, він оселився на ньому й цим позбавив себе можливості прилягти й відпочити. Стоячи вдень і вночі, як свічка в прямому положенні, він майже безперервно молився і розмірковував про Бога. Крім найсуворішої стриманості в їжі, він добровільно переносив багато поневірянь: дощ, спеку і холоднечу. Харчувався він розмоченою пшеницею і водою, які приносили йому добрі люди.
Його надзвичайний подвиг став відомим у багатьох країнах, і до нього почало стікатися безліч відвідувачів з Аравії, Персії, Вірменії, Грузії, Італії, Іспанії та Британії. Бачачи його незвичайну силу духу і слухаючи його натхненні настанови, багато язичників переконувалися в істинності християнської віри і приймали хрещення.

Святий Симеон сподобився дару зцілювати душевні й тілесні хвороби і передбачав майбутнє. Імператор Феодосій II Молодший (408-450 рр.) дуже поважав преподобного Симеона і часто дотримувався його порад. Коли імператор помер, його вдова цариця Євдокія була спокушена в монофізитську єресь. Монофізити не визнавали у Христі дві природи – Божеську і людську, а лише одну Божеську. Преподобний Симеон напоумив царицю, і вона знову стала православною християнкою. Новий імператор Маркіян (450-457 рр.) в одязі простолюдина таємно відвідував преподобного і радився з ним. За порадою преподобного Симеона Маркіян скликав у Халкідоні IV Вселенський Собор 451 року, який засудив монофізитське лжевчення.

Святий Симеон жив понад сто років і помер під час молитви 459 року. Його мощі спочивали в Антіохії. Православна Церква в богослужінні, присвяченому святому Симеону, називає його “небесною людиною, земним Ангелом і світильником всесвіту”.

На сайті: https://rivne.church.ua/2023/09/14/14-veresnya-prepodobnoho-symeona-stovpnyka-ta-materi-yoho-marfy-kappadokiyskoyi/

⚡️🇺🇦У ГЕОРГІЇВСЬКОМУ ХРАМІ КОРЦЯ ЗНОВУ ЗІБРАЛИ ДОПОМОГУ ДЛЯ ВІЙСЬКОВИХ

Віряни УПЦ міста Корець вчергове долучились до збору допомоги військовим. Зібрали харчові продукти, лопати, цвяхи та ковдри на замоволення захисників. Все зібране вже відправили адресатам. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Цього тижня прихожани Георгіївського храму міста Корець разом з настоятелем, благочинним І-го Корецького благочиння протоієреєм Андрієм ДЯЧЕКОМ  знову відгукнулися на прохання та зібрали допомогу для захисників України. Цього разу безпосередньо для однієї з військових частин, в якій служать і військові з Кореччини. Серед них службу у лавах ЗСУ вже майже півтора року несе брат отця Андрія Костянтин Дячек.

Віряни зібрали харчові продукти та ковдри, від церкви закупили лопати, цвяхи, плівку та ін.

Також до збору необхідного долучилася волонтерка Ірина з Гвіздова, яка надала ліки, одяг та харчі. 

З допомогою прихожан зібране вже відвезли військовим, які щиро дякували за допомогу.

На сайті: https://rivne.church.ua/2023/09/14/u-heorhiyivskomu-khrami-kortsya-znovu-zibraly-dopomohu-dlya-viyskovykh/

🇺🇦У ДЕРМАНІ ПРОВЕЛИ У ВІЧНІСТЬ ЗАГИБЛОГО ГЕРОЯ ІВАНА СЕМЕНЮКА

З глибоким болем та шаною Здолбунівщина провела у вічність Захисника України Івана Семенюка. Загинув воїн на сході країни, боронячи її територіальну цілісність. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Чин похорону воїна Івана Семенюка священники УПЦ звершили у Свято-Троїцькій церкві села Дермань Перша. Очолив заупокійне богослужіння протоієрей Юрій Шевчук, благочинний Здрлбунівського благочиння, йому співслужили настоятелі сусідніх до Дерманя парафій.

Іван народився 20 січня 1978 року в селі Дермань Перша. У 1994 році вступив у Сарненське училище, де здобув професію тракториста. Через два роки пішов на військову службу. Одружений, виховував двох неповнолітніх дітей 11 і 14 років.

Із 2014 по 2022 роки брав участь в АТО на Донецькому напрямку. З початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну військового перенаправили на Харківський напрямок.

23 серпня 2023 року воїн зник під час бойового зіткнення та артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Новомиколаївка. В подальшому, при проведенні упізнання тіл, отриманих у результаті пошуку, було встановлено, що тіло невідомого військовослужбовця ЗСУ належить старшому солдату Семенюку Івану Федоровичу.

Поховали Героя на території кладовища села Дермань Друга.

На сайті: https://rivne.church.ua/2023/09/14/u-dermani-provely-u-vichnist-zahybloho-heroya-ivana-semenyuka/

🙏Молитва під стінами Лаври не вщухає. Акафіст звершує секретар Рівненської єпархії УПЦ протоієрей Віктор Земляний.

🙏Наталія з Рівненської єпархії УПЦ до Києво - Печерської Лаври приїхала на молитовне стояння, щоб помолитися за Україну, щоб швидше була перемога, воїни повернулися додому і щоб була любов між усіма нами.

👮Поліція розслідуватиме дії хуліганів, які зривали богослужіння біля Лаври.

Адвокат Лаври протоієрей Микита розповів, що під час звершення богослужіння 13 вересня група "активістів" під керівництвом особи, яка іменує себе у соціальних мережах як "Маг Веліар", ображали священників та парафіян, їхні релігійні погляди та почуття, гучно включали мегафони, направляючи їх у вуха.

«Зазначеними протиправними діями вказані особи перешкоджали здійсненню релігійного обряду (богослужіння) та зірвало його проведення», — наголосив юрист. Через лінію «102» адвокат викликав наряд поліції та подав заяву.

«На теперішній час від Печерського УП ГУНП в м. Києві очікується внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 180 Кримінального Кодексу України», — йдеться у повідомленні.

Санкція даної статті передбачає позбавлення волі на строк до двох років.
На сайті.
Джерело відео.

КРОВ, ПРОДУКТИ, ГРОШІ, НОШІ, СТАРЛІНКИ, ЛІКИ, СІТКИ, АВТО - ЦЕ ВСЕ БЛАГОДІЙНІСТЬ ВІРЯН ТА ДУХОВЕНСТВА #УПЦ ДЛЯ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ

І це лише 0,01% від зробленого.
Анімація зроблена нашим підписником, дякуємо 🙏

🌧️У Рівному дощ, а в Києві без опадів і лунає молитва.
Молитовне стояння перед храм Сергія Радонежського Києво - Печерської Лаври триває.

🙏☦️ У ДРУГІ РОКОВИНИ З ДНЯ СМЕРТІ МОЛИТОВНО ПОМ‘ЯНУЛИ МИТРОПОЛИТА ВАРФОЛОМІЯ

За спокій душі спочилого митрополита Варфоломія молились на його малій Батьківщині у селі Городно, де, власне, знаходиться могила покійного. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

14 вересня 2023 року виповнилось два роки з дня смерті митрополита Варфоломія. Цього дня в Олександро-Невському жіночому монастирі села Городно Волинської області було звершено заупокійне богослужіння. Очолив Божественну літургію архієпископ Рівненський та Острозький Пимен.
Його Високопреосвященству співслужили благочинні усіх округів єпархії, священники Волинської та Рівненської єпархій.

За богослужінням молилась ігуменя Михаїла (Заєць), настоятелька Городоцького Миколаївського жіночого монастиря із сестрами.
Пом‘янути покійного владику приїхали його духовні чада, односельці, друзі, родичі.

Архієпископ Пимен, звертаючись до усіх присутніх зауважив, що митрополит Варфоломій прожив достойне життя, сповнене вірного служіння людям своєї Церкви та Богові, попросив молитися за спочилого, адже, зазначив владика, молитва кожного має вагу перед Престолом Всевишнього.

Після закінчення Літургії будо звершено панахиду. Далі усі відвідали місце останнього земного пристановища митрополита.

“Усякому свій час і своя пора під Небесами” (Еклезіаст) .

… Вічна пам‘ять та Царство Небесне….

На сайті: https://rivne.church.ua/2023/09/14/u-druhi-rokovyny-z-dnya-smerti-molytovno-pom-yanuly-mytropolyta-varfolomiya/

🌿15 ВЕРЕСНЯ – ПРЕПОДОБНИХ АНТОНІЯ І ФЕОДОСІЯ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИХ

Засновник Києво-Печерської Лаври святий Антоній народився на початку XI століття у місті Любечі (поблизу Чернігова) та у Хрещенні був названий Антипою. З юних років він відчув потяг до вищого духовного життя, тому зважився йти на Афон. В одній з Афонських обителів він прийняв постриг і почав самотнє життя в печері біля цього монастиря.

Коли він набув у своїх подвигах духовного досвіду, ігумен дав йому послух, щоб він йшов на Русь і насадив чернецтво в цій новоосвіченій християнській країні. Антоній послухався.
Коли преподобний Антоній прийшов до Києва, тут було кілька монастирів, заснованих за бажанням князів греками. Але святий Антоній не обрав жодного з них, оселився у печері, викопаній пресвітером Іларіоном. Це було в 1051 році.

Тут святий Антоній продовжував подвиги суворого чернечого життя, якими славився на Афоні: їжею його були чорний хліб через день і вода в дуже помірній кількості. Незабаром слава про нього рознеслася не лише Києвом, а й іншими російськими містами. Багато хто приходив до нього за духовною порадою та благословенням. Дехто почав проситися до нього на проживання. Першим був прийнятий Нікон, саном ієрей, другим преподобний Феодосій.

Преподобний Феодосій провів свою молодість у Курську, де мешкали його батьки. З ранніх років він виявив благочестивий настрій духу: щодня бував у храмі, старанно читав слово Боже, вирізнявся скромністю, смиренністю та іншими добрими якостями. Дізнавшись, що в храмі іноді не служать літургію через нестачу просфор, він вирішив сам зайнятися цією справою: купував пшеницю, своїми руками молов і спечені просфори приносив до церкви.

За ці подвиги він терпів багато неприємностей від матері, яка палко його любила, але не співчувала його прагненню. Почувши якось у церкві слова Господні: «Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене» (Мф.10, 37), він наважився залишити і матір (батько вже помер), і рідне місто і з’явилося до Києва до преподобного Антонія. . «Чи бачиш, чадо, – спитав його Антоній, – що печера моя скромна і тісна?» – «Сам Бог привів мене до тебе, – відповів Феодосій, – виконуватиму те, що ти мені накажеш».

Коли число сподвижників преподобного Антонія зросла до 12, він пішов на сусідню гору, вирив собі тут печеру і став трудитися в затворі. Феодосій залишився на колишньому місці; Незабаром він був обраний братією в ігумена і почав намагатися заснувати правильний гуртожиток за статутом цареградського Студійського монастиря.

Головні риси заснованого ним гуртожитку були такі: все майно у братії має бути спільне, час проводився у безперервних працях; праці поділялися за силою кожного ігуменом; кожна справа починалася молитвою та благословенням старшого; помисли відкривалися ігумену, який був справжнім керівником усіх для спасіння. Преподобний Феодосій часто обходив келії і спостерігав, чи немає в кого чогось зайвого і чим займається братія. Часто і вночі він приходив до дверей келій і, коли чув розмову двох чи трьох ченців, що зійшлися разом, то вдаряв жезлом у двері, а вранці викривав винних. Сам преподобний був у всьому прикладом для братії: носив воду, рубав дрова, працював у пекарні, носив найпростіший одяг, насамперед приходив до церкви та на монастирські роботи. Крім аскетичних подвигів, преп. Феодосій вирізнявся великою милістю до бідних і любов’ю до духовної просвіти і намагався привернути до них і свою братію.

В обителі він влаштував особливий будинок для проживання жебраків, сліпих, кульгавих, розслаблених і на їх утримання приділяв десяту частку монастирських доходів.
Крім того, щосуботи відсилав цілий віз хліба ув’язненим у в’язницях. З творів преподобного Феодосія відомі: два повчання до народу, десять повчань до ченців, два послання до великого князя Ізяслава та дві молитви.

Заснована преподобним Антонієм і влаштована преподобним Феодосієм Києво-Печерська обитель стала зразком для інших монастирів і мала велике значення для розвитку Церкви. З її стін виходили знамениті архіпастирі, ревні проповідники віри та чудові письменники.

Зі святителів, пострижеників Києво-Печерської обителі, особливо відомі святі Леонтій та Ісая (єпископи Ростовські), Ніфонт (єпископ Новгородський), преподобний Кукша (просвітитель в’ятичів), письменники преп. Нестор Літописець та Симон.

На сайті: https://rivne.church.ua/2023/09/15/15-veresnya-prepodobnykh-antoniya-i-feodosiya-kyyevo-pecherskykh/