☝️У Сумах на дверях Спасо- Преображенського собору табличка для тих, хто досі не розібрався у церковній ситуації .
Слушно !

🌿14 ВЕРЕСНЯ-ПОЧАТОК ІНДИКТУ-ЦЕРКОВНЕ НОВОЛІТТЯ

Понад 400 років початок нового календарного періоду у Київській Русі святкували 25 березня (ст. ст.), а потім, близько 250 років, 1 вересня – за новим стилем це 14 вересня. І це не кажучи про те, що цю традицію, яка своїм історичним корінням сягає епохи св. імператора Костянтина Великого, ми перейняли у візантійців. Вкотре підходячи до цієї дати, хотілося б поговорити про її значення.

Літочислення, що починається 1 вересня, було затверджено імператором Юстиніаном I в 537 році, а ось офіційний візантійський календар сформували лише при імператорі Василії II Болгаробійці в рік хрещення Київської Русі. Дата ця була прив’язана до індиктіонів Костянтина Великого, обчислення яких починалося саме 1 вересня 312 року.
Індикт або індиктіон в перекладі з латинської означає «оголошення». У Римській імперії під цим терміном розуміли величину числа податей, які необхідно зібрати в наступаючому році, тобто це свого роду початок нового фінансового періоду.

Незважаючи на імператорські укази, у Візантії існувало дві традиції початку року.
Окрім згаданого 1 вересня, більш давньою датою нового календарного циклу вважали також свято Благовіщення. Деякі візантійські хроністи, такі як преподобні Максим і Феофан Сповідники та Георгій Синкелл, продовжували вважати початком року дату Благовіщення аж до Х століття. З моменту формування календаря при імператорі Василії II він використовувався жителями східної ойкумени аж до падіння Константинополя в 1453 році.

Більш рання традиція літочислення була прив’язана до річного кола богослужінь, коли зі свята Благовіщення (моменту Непорочного Зачаття, втілення і очоловічення Слова) починався спасительний подвиг Сина Божого. Другий варіант мав на увазі ідею переорієнтації на передбачувану дату створення світу. Наприклад, 988 рік після Різдва Христового, в такому прочитанні, ставав 6497 роком.

Тут ми не будемо заглиблюватися в теорії про те, як проводилися ці підрахунки і як вони узгоджуються з сучасними датуваннями віку Землі і Всесвіту, а тільки обмежимося вказівкою на цю традицію, згідно з якою Господь завершив створення світу в 5509 році до Р. Х. Якби там не було, обидві ідеї, закладені в дати початку календарного циклу, цілком благочестиві і відображають християнський підхід до цього питання.

На Русі традиція вважати початком року 1 вересня була офіційно прийнята лише з XV століття. До цього всі руські літописці, включаючи і преподобного Нестора, новоліттям вважали все таки Благовіщення.

Однак вже з XIII століття у наших предків формується урочистий чин літопроводства, який отримав згодом новгородську, московську і київську редакції. Як правило, він був пов’язаний зі спеціальним молебнем, читанням Святого Письма, хресним ходом і участю в ньому патріарха і царя.

Останній такий чин був здійснений в 1699 році. А ось з 1700 року входить в силу календарна реформа Петра I, в результаті якої дата початку року була перенесена вже на звичне для нас 1 січня за новим стилем.

На сайті: https://rivne.church.ua/2023/09/14/14-veresnya-pochatok-indyktu-tserkovne-novolittya/

🌿14 ВЕРЕСНЯ – ПРЕПОДОБНОГО СИМЕОНА СТОВПНИКА ТА МАТЕРІ ЙОГО МАРФИ КАППАДОКІЙСЬКОЇ

Святий Симеон народився в межах Антіохії Сирійської в середині IV століття від бідних батьків. В юності він пас овець свого батька. Одного разу, прийшовши до храму, він почув спів заповідей Блаженств – і в ньому зародилася спрага праведного життя. Симеон почав старанно молитися Богу і просити вказати йому, як досягти справжньої праведності.

Незабаром йому наснилося, що він копає землю ніби для фундаменту під будівлю. Голос йому сказав: “Копай глибше”. Симеон став старанніше копати. Вважаючи вириту яму достатньої глибини, він зупинився, але той самий голос наказав йому копати ще глибше. Те саме веління повторилося кілька разів. Тоді Симеон став копати безупинно, поки таємничий голос не зупинив його словами: “Досить! А тепер якщо хочеш будувати, будуй, працюючи старанно, тому що без праці ні в чому не досягнеш успіху”.

Вирішивши стати ченцем, святий Симеон залишив рідну домівку і прийняв чернецтво в сусідній обителі. Тут він провів деякий час у чернечих подвигах молитви, посту і послуху, а потім для ще більших подвигів він усамітнився в сирійську пустелю. Тут святий Симеон поклав початок новому виду подвижництва: “столпництву”. Побудувавши стовп у кілька метрів заввишки, він оселився на ньому й цим позбавив себе можливості прилягти й відпочити. Стоячи вдень і вночі, як свічка в прямому положенні, він майже безперервно молився і розмірковував про Бога. Крім найсуворішої стриманості в їжі, він добровільно переносив багато поневірянь: дощ, спеку і холоднечу. Харчувався він розмоченою пшеницею і водою, які приносили йому добрі люди.
Його надзвичайний подвиг став відомим у багатьох країнах, і до нього почало стікатися безліч відвідувачів з Аравії, Персії, Вірменії, Грузії, Італії, Іспанії та Британії. Бачачи його незвичайну силу духу і слухаючи його натхненні настанови, багато язичників переконувалися в істинності християнської віри і приймали хрещення.

Святий Симеон сподобився дару зцілювати душевні й тілесні хвороби і передбачав майбутнє. Імператор Феодосій II Молодший (408-450 рр.) дуже поважав преподобного Симеона і часто дотримувався його порад. Коли імператор помер, його вдова цариця Євдокія була спокушена в монофізитську єресь. Монофізити не визнавали у Христі дві природи – Божеську і людську, а лише одну Божеську. Преподобний Симеон напоумив царицю, і вона знову стала православною християнкою. Новий імператор Маркіян (450-457 рр.) в одязі простолюдина таємно відвідував преподобного і радився з ним. За порадою преподобного Симеона Маркіян скликав у Халкідоні IV Вселенський Собор 451 року, який засудив монофізитське лжевчення.

Святий Симеон жив понад сто років і помер під час молитви 459 року. Його мощі спочивали в Антіохії. Православна Церква в богослужінні, присвяченому святому Симеону, називає його “небесною людиною, земним Ангелом і світильником всесвіту”.

На сайті: https://rivne.church.ua/2023/09/14/14-veresnya-prepodobnoho-symeona-stovpnyka-ta-materi-yoho-marfy-kappadokiyskoyi/

⚡️🇺🇦У ГЕОРГІЇВСЬКОМУ ХРАМІ КОРЦЯ ЗНОВУ ЗІБРАЛИ ДОПОМОГУ ДЛЯ ВІЙСЬКОВИХ

Віряни УПЦ міста Корець вчергове долучились до збору допомоги військовим. Зібрали харчові продукти, лопати, цвяхи та ковдри на замоволення захисників. Все зібране вже відправили адресатам. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Цього тижня прихожани Георгіївського храму міста Корець разом з настоятелем, благочинним І-го Корецького благочиння протоієреєм Андрієм ДЯЧЕКОМ  знову відгукнулися на прохання та зібрали допомогу для захисників України. Цього разу безпосередньо для однієї з військових частин, в якій служать і військові з Кореччини. Серед них службу у лавах ЗСУ вже майже півтора року несе брат отця Андрія Костянтин Дячек.

Віряни зібрали харчові продукти та ковдри, від церкви закупили лопати, цвяхи, плівку та ін.

Також до збору необхідного долучилася волонтерка Ірина з Гвіздова, яка надала ліки, одяг та харчі. 

З допомогою прихожан зібране вже відвезли військовим, які щиро дякували за допомогу.

На сайті: https://rivne.church.ua/2023/09/14/u-heorhiyivskomu-khrami-kortsya-znovu-zibraly-dopomohu-dlya-viyskovykh/

🇺🇦У ДЕРМАНІ ПРОВЕЛИ У ВІЧНІСТЬ ЗАГИБЛОГО ГЕРОЯ ІВАНА СЕМЕНЮКА

З глибоким болем та шаною Здолбунівщина провела у вічність Захисника України Івана Семенюка. Загинув воїн на сході країни, боронячи її територіальну цілісність. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Чин похорону воїна Івана Семенюка священники УПЦ звершили у Свято-Троїцькій церкві села Дермань Перша. Очолив заупокійне богослужіння протоієрей Юрій Шевчук, благочинний Здрлбунівського благочиння, йому співслужили настоятелі сусідніх до Дерманя парафій.

Іван народився 20 січня 1978 року в селі Дермань Перша. У 1994 році вступив у Сарненське училище, де здобув професію тракториста. Через два роки пішов на військову службу. Одружений, виховував двох неповнолітніх дітей 11 і 14 років.

Із 2014 по 2022 роки брав участь в АТО на Донецькому напрямку. З початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну військового перенаправили на Харківський напрямок.

23 серпня 2023 року воїн зник під час бойового зіткнення та артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Новомиколаївка. В подальшому, при проведенні упізнання тіл, отриманих у результаті пошуку, було встановлено, що тіло невідомого військовослужбовця ЗСУ належить старшому солдату Семенюку Івану Федоровичу.

Поховали Героя на території кладовища села Дермань Друга.

На сайті: https://rivne.church.ua/2023/09/14/u-dermani-provely-u-vichnist-zahybloho-heroya-ivana-semenyuka/

🙏Молитва під стінами Лаври не вщухає. Акафіст звершує секретар Рівненської єпархії УПЦ протоієрей Віктор Земляний.

🙏Наталія з Рівненської єпархії УПЦ до Києво - Печерської Лаври приїхала на молитовне стояння, щоб помолитися за Україну, щоб швидше була перемога, воїни повернулися додому і щоб була любов між усіма нами.