⚡️ «найпатріотичніший наш» тоді був з Януковичем, тепер із Зеленським - у повітрі Ткаченко штани перевдягнув.

А ось що про нешанованого пана Міністра каже журналіст і колишній депутат Верховної Ради Ігор Мосійчук.

🍀26 КВІТНЯ – СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА АРТЕМОНА ЛАОДИКІЙСЬКОГО
Священномученик Артемон народився у першій половині III-го століття Лаодикії Сирійської від християнських батьків. З юних літ він присвятив себе служінню Церкви. У 16-річному віці святий був поставлений читцем і в цьому званні перебував 12 років. За старанність до божественних служб святитель Сисиній звів його в сан диякона. З такою ж ревністю і старанням святий Артемон виконував це служіння протягом 28 років, після чого був висвячений у пресвітера. У цьому сані святий Артемон служив у Церкві Божій 33 роки, проповідуючи християнську віру серед язичників.
Коли імператор Діоклітіан (284–305) почав жорстоке переслідування християн, святий Артемон був уже старцем. Імператор видав указ, щоб усі християни принесли жертви ідолам. Святитель Сисиній, дізнавшись про швидке прибуття до Лаодикійської області воєначальника Патрикія, разом зі священником Артемоном проникли у капище богині Артеміди. Там вони розбили та спалили ідолів.
Потім святитель Сисиній та святий Артемон зібрали паству в церкві і палко переконували християн залишатися твердими у вірі, не боятися погроз мучителів.
Прибувши до Лаодикії, Патрикій влаштував п’ятиденні урочистості на честь язичницьких богів, а потім подався до капища Артеміди для принесення жертви. Він дізнався, хто зруйнував капище, і з загоном воїнів подався до церкви, де молилися християни. Не дійшовши до церкви, Патрикій відчув раптовий озноб, а потім жар, так що його довелося, ледве живого, внести в перший будинок, що знаходився на шляху. “Християни прокляли мене, і це їхній Бог мучить мене“, – сказав він наближеним. Звернення Патрикія до ідолів не полегшили його страждань. Він послав гінця до святителя Сисинія і просив його допомоги, обіцяючи вдячність зробити золоту статую єпископа. Святитель відповів: “Твоє золото буде з тобою, а якщо хочеш зцілитися, повір у Христа”.

Продовження на сайті: https://rivne.church.ua/2023/04/26/26-kvitnya-svyashchennomuchenyka-artemona-laodykiyskoho/

26 квітня - ПОМИНННЯ ЖЕРТВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ АВАРІЇ

У мережі Тік Ток виклали дуже проникливе та болюче відео, яке відзнято під час захоплення прихильниками ПЦУ собору у Шепетівці.
На відео видно, як молодих вірян УПЦ, котрі схилилися у коліноприклонній молитві, обступили активісти пцу, люди похилого віку, по виразу їх облич видно, як вони глузують та з якою ненавистю звертаються до молодих вірників.

На сайті Рівненської єпархії ведуться технічні роботи, тому в першій половині дня він не працюватиме.

🙏Воїн молиться перед боєм…
Наші захисники втомилися, вони щодня бачать ріки крові, щодня хоронять побратимів, щодня відстоюють наш з вами мир. Їм, як ніколи, потрібні молитви та підтримка, не забуваймо!
А тим, хто досі не бачить очевидних речей, не бачить вірян УПЦ у лавах ЗСУ; тим, хто не чує якою мовою лунають наші молитви - покажіть це відео!
Перекиньте відео на сторінку Мінкульту, Президента України, поділіться ним з «правдивими» ЗМІ та «найпатріотичнішими патріотами».

​​❗️Синод Антіохійської Церкви звернувся до світових лідерів у зв’язку з дискримінацією віруючих Української Православної Церкви.
25 квітня 2023 року Священний Синод Антіохійської Православної Церкви під головуванням Патріарха Іоанна Х провів свою 16-ту позачергову сесію в Баламанді, на яких члени Синоду висловили свою «солідарність із братами в Українській Православній Церкві, які потерпають від лихоліття війни та несправедливості релігійних переслідувань». Про це було повідомлено на офіційній сторінці у фейсбук Антіохійського Патріархату, передає Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Зазначається, що члени Синоду “піднесли свої молитви за весь Православний світ, благаючи Воскреслого Господа захистити Свою Церкву від розколів й висловили свою солідарність із братами в Українській Православній Церкві, які потерпають від лихоліття війни та несправедливості релігійних переслідувань”.
Священний Синод Антіохійської Православної Церкви звернувся «до лідерів цього світу з проханням звернути увагу на дискримінацію та порушення прав людини і релігійних свобод, яких зазнають діти цієї Церкви та її лідери, що дійшло до вигнання їх із лаврського монастиря у Києві, який вони відбудували після руйнувань».
На сайті: https://bit.ly/3NaMpoV

ПЦУ має на папері ціле Румунське вікаріатство, але не має жодної румунської парафії в ньому.

ПЦУ має "намісника" Києво-Печерської Лаври, але не має жодного монаха там.

ПЦУ має "намісника" Почаївської Лаври, але не має жодного монаха там.

І ще по Україні є низка таких самих "монастирів" і "намісників", але без монахів.

ПЦУ має відібрані від УПЦ храми, які стоять закритими й пустими.

Зовні форма / табличка / керівник ніби є, а всередині пусто.

Катерина Єршова, православна захисниця Лаври прокоментувала журналістам 5 каналу запровадження перевірки паспортів перед входом на територію Лаври:

«Монахи не думають такими мірками, як думає світ, у них зовсім інший спосіб життя. Люди не хочуть цього зрозуміти. Ви хочете під світ своїх пристрастей підімʼяти віру, людей віруючих, Бога».

В СРСР НЕ БУЛО БОГА...

Моя мама кілька місяців лежала у реанімації лікарні з важкою пневмонією, не знаючи що вона на той час вже була вагітна. Вона була в дуже важкому стані і кожен день міг бути останнім.
Кожен день їй кололи важкі антибіотики та інші токсичні ліки.
Її опромінювали на рентгені та робили інші обстеження, незнаючи про вагітність, і навіть якби знали, іншого шляху порятунку її життя не було.

Коли її нарешті виписували, один з лікарів щось запідозрив та скерував до гінекога. Там підтвердили: майже 4 місяці вагітності...
Було скликано великий консиліум з мудрих лікарів, і усі вони в один голос порадили моїй мамі зробити аборт:
«Після такого важкого та несумісного з вагітністю лікування, ваша дитина 100% буде з важкою інвалідністю... Як з фізичною, так і розумовою...
В таких випадках, строго рекомендуємо зробити аборт!»
Такий був вердикт лікарів.

Модних УЗІ та генетичних скринінгів на той час не було, але ті що були, обстеження показували що щось явно не так...
Моя мама голосно ридала на усю лікарню: дитина була дуже бажана.
Проте лікарі були абсолютно категоричні, переконливі та почали готувати маму до операції: на пізніх термінах, процедура аборту не така проста.
Розрізати тіло вже майже сформованої людини та витягувати по шматках…

В цей час в палату зайшла одна старенька медсестра-акушерка, яка багато чого в житті бачила і була віруючою людиною.
І сказала моїй мамі: «Тікай звідси, їдь десь в село, на природу, їж яблука, пий багато води та молока, вони виводять токсини. І головне, щоб не сталось, молись Богу. Він добрий, подбає і за тебе, і за дитину. А щоб дитина була гарна, молись та дивись на ікони».
На той час моя мама, як більшість в радянському союзі, була атеїстка.

Як порядна молода комсомолка вона ходила і всім розповідала про те, що Гагарін в космос літав, а Бога не бачив. Отже, Його точно нема!
Але вона зробила так, як сказала ця акушерка.
Село, куди вона втекла, було глухе та супер екологічне. У Харківській області, де жила баба.
Щодня вона молилась в Того, в кого не було заведено вірити. Молитов не знала, молилась своїми словами…

І де могла шукала ікони, бо люди ховали від обшуків партії. Знайшла їх в книгах по мистецтву. Дивилась на них та інші гарні картини.
Там вона об’їдала усі яблука з усіх яблунь та літрами пила молоко. І з усіх сил молилась. Молилась Тому, про кого не знала і не чула, але відчайдушно вірила, що це допоможе…

Коли я народилась – абсолютно здорова і доношена – 52 см, 3600 грам, 10 з 10 по шкалі Апгар – моя мама плакала так, що чула вся лікарня.
Вона рахувала мої руки та ноги, і ніяк не могла повірити, що я народилась абсолютно нормальною.
Пройшли роки - мама переконалась, що відхилень немає. Навпаки. Я розвивалась швидше, ніж більшість дітей.

Дуже швидко почала говорити, сама навчилась читати, за 3 роки закінчила музичну школу, програма якої була розрахована на 8 років. Закінчила біологічний з червоним дипломом…
В юному віці я не була особливо гарна. Але ближче до 30 років риси обличчя раптом дуже змінились: багато фотографів пропонувала мені позувати як модель.

В модельну школу мене не взяли: я була нижча на 10 сантиметрів від стандарту, потрібно було хоча б 175 см, а я 165 см. Ну і вже застара)) 30 років то майже пенсія))
В мене було багато фотосесій, але дуже часто після них я чула від фотографів слова розчарування: «От ніби ти і гарна… і ніби усі пропорції правильні, але щось не так… В тебе якісь занадто іконографічні риси обличчя. Нецікаво...»

Здавалось би чудовий привід засмутитись і почати розвивати комплекси. Але я прекрасно знала звідки в мене ці іконографічні риси, і була шалено вдячна за них!
«Коли ти народилась, я повірила в Бога» – так потім розповідала мені мама.
Похрестились ми обоє разом, пізніше, після розпаду СРСР.
Мені було на той час 9 років. При хрещенні мама взяла друге ім’я – Марія.

Я б могла не народитись, якби в неї забракло сили, віри, любові і турботи. Але вона таки повірила. Попри усе. І тепер я маю можливість жити, любити, радіти, творити, допомагати...
Я колись писала цю історію.

Але я написала її ще раз, тому що зараз дуже особливий час...
Зневіритись легко.
Боротись, шукати та вірити непросто. Але це те, що рятує.

© Natalia Wowk.