📊👨🏻‍🦼🔞 #насильство #секснасильство #інвалідність #дослідження
Щодо 40-68% молодих жінок та до 16-30% молодих чоловіків з інвалідністю вчиняють насильницькі дії сексуального характеру ще до того, як їм виповниться 18 років

Найбільш вразливими є люди з психічними розладами та люди із вадами слуху
Такі дані озвучили на міжрегіональному круглому столі "Чи мають люди з інвалідністю Львівщини доступ до послуг з сексуального та репродуктивного здоров'я?", передає "Еспресо.Захід".

Люди з інвалідністю зазнають не тільки сексуального, а й фізичного та емоційного насильства, і трапляється це з ними втричі частіше, ніж зі здоровими людьми. Їм не дають ліків чи їжі, не допомагають скористатися туалетом, контроль їхні сенсорні пристрої, відбирають гроші, обмежують користування засобами зв'язку та ізолюють від суспільства. З ними укладають ранні або примусові шлюби. Їм виконують примусові медичні процедури, зокрема примусово стерилізують чи роблять аборт без їхньої на те згоди.

Керівниця БФ "Здоров'я жінки й планування сім'ї", лікарка акушерка-гінекологиня, онкогінекологиня Галина Майструк згадує, як у 1980-ті роки лікарі "в кулуарах" засуджували жінок з інвалідністю, які наважувалися народити: "Вона сама себе не може обслужити. Про яку дитину може йти мова?" Сьогодні ставлення з боку медиків змінилося, але залишається проблема оточення такої людини – доглядальників, родичів тощо.

Експертка нагадала, що люди з інвалідністю, так само як і здорові, мають право на материнство і батьківство, на репродуктивний вибір (скільки дітей мати, коли та чи взагалі мати), профілактику й лікування безпліддя, на конфіденційність інформації щодо реалізації їхніх репродуктивних прав, на штучне запліднення та імплантацію ембріона, на використання контрацепції тощо.

Водночас вона підкреслила, що більш важливими є не так репродуктивні, а сексуальні права, адже секс та оргазм – такі ж базові фізіологічні потреби людини, як сон чи їжа. Зокрема йдеться про право на сексуальну освіту, фізичну недоторканість, свободу у виборі партнера, вступ у статевий зв'язок та укладення шлюбу за власною згодою, ведення приємного й безпечного статевого життя.  

На Рівненщині відкрили перший шелтер для постраждалих від домашнього насильства.

🔞🌶️👩‍🦼🇦🇺 #сексзагроші #інвалідність #австралія
"Я найняла секс-працівника, щоб втратити цноту". Історія жінки з інвалідністю

Мелані пересувається в інвалідному візку з трьох років, оскільки у неї діагностували запалення спинного мозку - захворювання, відоме як поперечний мієліт. Воно призвело до паралічу ніг і обмеження рухливості рук. У дорослому віці з виконанням щоденних побутових завдань їй допомагають соцпрацівники.
Вона жила і працювала в Японії, а зараз працює редакторкою відео, але ніколи не мала романтичних стосунків.
Зустрічатися та відкриватися іншим може бути страшно, оскільки світ не завжди визнає сексуальність людей з інвалідністю.
Згідно з опитуванням щодо інвалідності у Великій Британії, опублікованим у 2021 році, лише 56% опитаних сказали, що почуватимуться комфортно в інтимних стосунках з людиною з інвалідністю.

З юридичної точки зору домовленість між Мелані та Чейзом була законною.
Відповідно до Закону про проституцію 2000 року в Західній Австралії забороняється займатися сексбізнесом на вулиці чи керувати публічним будинком, але проституція не суперечить закону, а ескорт-агенції є законними. У деяких штатах секс-бізнес декриміналізували.

Це порушує питання щодо влади та контролю.
Як жінка з інвалідністю, у незнайомому будинку Мелані вразливіша за інших.
"Це був перший раз, коли я була оголеною перед чоловіком поза межами лікарні", - каже вона.

"Я знала, що, замовляючи Чейза і сплачуючи за послугу, я мала контроль. Я знала, що якщо Чейз зробить щось, що мені не подобається, я зможу його зупинити", - каже вона.
Але це має свою ціну.
"Це вимірюється у тисячах", - говорить Чейз про свою ціну за 48 годин. Його погодинна ставка становить близько 400 австралійських доларів (близько 270 доларів США).
Обґрунтовуючи вартість, він каже: "Багато людей не розуміють, що коли ти зустрічаєшся з кимось протягом 48 годин, яку б винагороду це не давало, ти не робиш нічого іншого, чого б тобі хотілося у своєму житті".

Мелані вважає, що уряди повинні оплачувати людям з інвалідністю доступ до сексуальних послуг.

Цікава ваша думка стосовно цього кейсу.