Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Зібрали на старлінк, придбали і вже відправили у підрозділ до нашого Бармалея.
Дякуємо всім, хто долучився🦾
Хай Господь оберігає всіх, хто на фронті.
Молимось про мир і перемогу❤️🔥
Дякуємо всім, хто долучився🦾
Хай Господь оберігає всіх, хто на фронті.
Молимось про мир і перемогу❤️🔥
Forwarded from ОТРОК.ua
Ковточок довоєнного життя📖📚📓
Саме так зараз сприймається наша книжка — збірник надрукованих в «Отрок UA» історій архієпископа Іони (Черепанова).
Ми задумали її ще в 2021-му, рік працювали і в лютому 2022-го підготували до друку. Через початок повномасштабної війни видання тоді не побачило світ.
Зараз попри те, що ціни в поліграфії підскочили в рази, ми вирішили все ж таки видати книжку невеличким накладом — аби морально підтримати тих, хто знає наш журнал, любить Іонинський монастир і скучив за живим пастирським словом владики. Ці декілька десятків примірників так і вийшли з символічною датою: підписано до друку 1 березня 2022 року.
«Храбрый послушник и другие истории Его Высокопреосвященства» — це зворушливі розповіді архієпископа Іони. Про сповнене пригод дитинство, буремну церковну юність, монастирське відродження та щоденну радість життя з Господом.
Книжка складається з трьох розділів: «Шлях до Церкви і в Церкві», «Тонкощі та нюанси духовного життя», «Слово до молоді». Як видно із назв, це не тільки життєві історії, а й духовні поради, практичні міркування, аналіз власних помилок і обмін досвідом.
Видання містить понад 100 кольорових ексклюзивних фотографій, складається з 250 сторінок, має тверду обкладинку та зручну палітурку. Російською мовою.
Через те, що друк цифровий, а не офсетний, ціна — 800 грн.
Примірників небагато, тому замовляйте, не зволікаючи, одним кліком за цим посиланням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfEiC4DE4830EwxNN4MIVCkWWswEdFIGD1RTYHHYeTSosEoxg/viewform
ДО РЕЧІ. Є опція отримати примірник з підписом владики. Для цього поставте, будь ласка, спеціальну позначку, коли замовлятимете книжку.
А в неділю, 25 лютого, об 11:30 в Київському Свято-Троїцькому Іонинському монастирі відбудеться імпровізована презентація та автограф-сесія, де можна буде придбати книжку і відразу отримати авторський підпис архієпископа Іони.
Запрошуємо всіх бажаючих!🫶
P.S.
Це перша книжка в серії «Бібліотека журналу Отрок UA». Наступне видання — збірку ексклюзивних статей сучасного філософа Олександра Філоненка — плануємо видати українською мовою. Слідкуйте за анонсами!
Саме так зараз сприймається наша книжка — збірник надрукованих в «Отрок UA» історій архієпископа Іони (Черепанова).
Ми задумали її ще в 2021-му, рік працювали і в лютому 2022-го підготували до друку. Через початок повномасштабної війни видання тоді не побачило світ.
Зараз попри те, що ціни в поліграфії підскочили в рази, ми вирішили все ж таки видати книжку невеличким накладом — аби морально підтримати тих, хто знає наш журнал, любить Іонинський монастир і скучив за живим пастирським словом владики. Ці декілька десятків примірників так і вийшли з символічною датою: підписано до друку 1 березня 2022 року.
«Храбрый послушник и другие истории Его Высокопреосвященства» — це зворушливі розповіді архієпископа Іони. Про сповнене пригод дитинство, буремну церковну юність, монастирське відродження та щоденну радість життя з Господом.
Книжка складається з трьох розділів: «Шлях до Церкви і в Церкві», «Тонкощі та нюанси духовного життя», «Слово до молоді». Як видно із назв, це не тільки життєві історії, а й духовні поради, практичні міркування, аналіз власних помилок і обмін досвідом.
Видання містить понад 100 кольорових ексклюзивних фотографій, складається з 250 сторінок, має тверду обкладинку та зручну палітурку. Російською мовою.
Через те, що друк цифровий, а не офсетний, ціна — 800 грн.
Примірників небагато, тому замовляйте, не зволікаючи, одним кліком за цим посиланням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfEiC4DE4830EwxNN4MIVCkWWswEdFIGD1RTYHHYeTSosEoxg/viewform
ДО РЕЧІ. Є опція отримати примірник з підписом владики. Для цього поставте, будь ласка, спеціальну позначку, коли замовлятимете книжку.
А в неділю, 25 лютого, об 11:30 в Київському Свято-Троїцькому Іонинському монастирі відбудеться імпровізована презентація та автограф-сесія, де можна буде придбати книжку і відразу отримати авторський підпис архієпископа Іони.
Запрошуємо всіх бажаючих!🫶
P.S.
Це перша книжка в серії «Бібліотека журналу Отрок UA». Наступне видання — збірку ексклюзивних статей сучасного філософа Олександра Філоненка — плануємо видати українською мовою. Слідкуйте за анонсами!
Google Docs
«Храбрый послушник и другие истории Его Высокопреосвященства»
Ковточок довоєнного життя. Саме так зараз сприймається наша книжка — збірник надрукованих в православному журналі для молоді «Отрок UA» історій архієпископа Іони.
«Храбрый послушник и другие истории Его Высокопреосвященства» — це зворушливі розповіді про…
«Храбрый послушник и другие истории Его Высокопреосвященства» — це зворушливі розповіді про…
Наша Іра — з Маріуполя. Коли ще наш колектив був «Отроком» (до повномасштабної війни ми видавали єдиний в Україні православний молодіжний журнал під назвою «ОтрокUA»), вона за будь-якої нагоди мчала на поїзді у свій «Марічек». А ми трохи сердилися — як можна настільки бути прив’язаною до міста, де просто живуть твої батьки.
Коли почалася повномасштабна війна, слово Маріуполь набуло нового змісту. І стало соромно за кожну мить, коли ми вагалися, чи відпускати Ірину додому.
Тому цей наш текст — не просто матеріал до річниці російського вторгнення.
Це наш внесок у перемогу України в цій кривавій війні.
Адже перемога настає там, де люди перестають боятися. А перестати боятися ти можеш тільки тоді, коли наважишся подивитися в очі твоєму найбільшому страхові.
***
Один із найбільших страхів особисто для нас — втратити колишнє життя. Що так, як було, вже не буде. І десята річниця російської агресії — саме час попрощатися з ілюзіями.
У цьому тексті немає надриву чи кривавих подробиць.
Це просто розповідь про 22 дні в Маріуполі Іриної подруги дитинства, яка після того, як їй вдалося вирватися з того пекла, повернулася, аби вивезти звідти Іриних батьків.
Вдячність, пам’ять, повага — ті почуття, з якими хочеться вступити в новий відлік часу.
Нехай цей текст нагадає вам про тих, хто у вашому житті викликає подібні відчуття.
Боже, збережи Україну.
Зупини ворога.
Даруй нам справжній, справедливий мир.
Коли почалася повномасштабна війна, слово Маріуполь набуло нового змісту. І стало соромно за кожну мить, коли ми вагалися, чи відпускати Ірину додому.
Тому цей наш текст — не просто матеріал до річниці російського вторгнення.
Це наш внесок у перемогу України в цій кривавій війні.
Адже перемога настає там, де люди перестають боятися. А перестати боятися ти можеш тільки тоді, коли наважишся подивитися в очі твоєму найбільшому страхові.
***
Один із найбільших страхів особисто для нас — втратити колишнє життя. Що так, як було, вже не буде. І десята річниця російської агресії — саме час попрощатися з ілюзіями.
У цьому тексті немає надриву чи кривавих подробиць.
Це просто розповідь про 22 дні в Маріуполі Іриної подруги дитинства, яка після того, як їй вдалося вирватися з того пекла, повернулася, аби вивезти звідти Іриних батьків.
Вдячність, пам’ять, повага — ті почуття, з якими хочеться вступити в новий відлік часу.
Нехай цей текст нагадає вам про тих, хто у вашому житті викликає подібні відчуття.
Боже, збережи Україну.
Зупини ворога.
Даруй нам справжній, справедливий мир.
#ДіалогТУТ
«По оладикам отмена», или Нет лучше города, чем Мариуполь
22 дня провела в осаждённом Мариуполе моя подруга Лена с семьёй. А когда им наконец удалось выехать, она вернулась, чтобы вывезти моих родителей.
Мамочка, это всё из-за меня...
«Моя мама ещё в самом начале всем нам от руки написала на листочках Псалом 90, сказала: "Носите с собой всегда, держите в руках". Мы так и делали.
Дочке я тоже сказала хранить этот листочек, хотя никаких бесед о Боге мы с ней на тот момент ещё не вели. И когда мы проснулись от того, что в квартире повыбивало окна, Аня начала плакать: "Мамочка, это всё из-за меня".
Оказалось, она потеряла свою молитвочку и решила, что всё из-за этого. Я удивилась тому, каким образом она сумела построить такую вот логическую цепочку. Успокоила дочь, конечно, что она здесь вообще ни при чём».
***
Ми, дорослі, можемо принаймні осмислювати й намагатися внутрішньо рости — попри все що відбувається.
Діти ж відчувають тільки невимовний пекучий біль.
Наш текст до річниці повномасштабного вторгнення росії — про те, як важливо чути й відчувати одне одного: https://www.dialogtut.org/po-oladykam-otmena-yly-net-luchshe-goroda-chem-maryupol/
Обійміть тих, хто поруч🫂
«Моя мама ещё в самом начале всем нам от руки написала на листочках Псалом 90, сказала: "Носите с собой всегда, держите в руках". Мы так и делали.
Дочке я тоже сказала хранить этот листочек, хотя никаких бесед о Боге мы с ней на тот момент ещё не вели. И когда мы проснулись от того, что в квартире повыбивало окна, Аня начала плакать: "Мамочка, это всё из-за меня".
Оказалось, она потеряла свою молитвочку и решила, что всё из-за этого. Я удивилась тому, каким образом она сумела построить такую вот логическую цепочку. Успокоила дочь, конечно, что она здесь вообще ни при чём».
***
Ми, дорослі, можемо принаймні осмислювати й намагатися внутрішньо рости — попри все що відбувається.
Діти ж відчувають тільки невимовний пекучий біль.
Наш текст до річниці повномасштабного вторгнення росії — про те, як важливо чути й відчувати одне одного: https://www.dialogtut.org/po-oladykam-otmena-yly-net-luchshe-goroda-chem-maryupol/
Обійміть тих, хто поруч🫂
Завтра річниця повномасштабного вторгнення.
А сьогодні навіть ніяково лягати спати…
Давайте разом проживемо це дежавю.
І помолимося, щоб в усіх українців була можливість пекти оладики — під мирним, щасливим, безпечним небом.
***
«В то утро костёр, на котором мы готовили, очень неплохо разгорелся. Я решила, что, пока есть такая возможность, нужно срочно сделать оладушки, чтобы была более-менее сытная еда.
Забегаю домой, говорю: "Мам, давай быстро меси тесто". Но почти сразу забежали остальные, кто был на улице: Славик, Маша… Говорят, отмена по оладикам — рядом с нами как-то особенно много стреляют.
А я видела, что по ближайшей улице едет танк, и ещё подумала тогда, что сейчас что-то начнётся.
…Мы спрятались у себя в тамбуре на втором этаже. Моя дочка орала не переставая все эти полтора часа, пока длилась дуэль между двумя танками.
В какой-то момент стало пахнуть бетоном, всё очень сильно дрожало, и мы поняли, что идут попадания непосредственно в наш дом. Было очень, очень страшно. Трещат стены, а ты прислушиваешься — нас сейчас тут засыпет или нет? И мысли такие: а может, проще выйти на улицу, чтобы сразу разорвало снарядами, чем умирать тут медленно под завалами?
И тут снова взрыв, и Славик говорит: "Всё, надо валить отсюда"».
***
Сила і краса України — в її вмінні ставати сильнішою у випробуваннях. Як і героїня нашої сьогоднішньої історії.
Читайте обов’язково, якщо відчуваєте бодай нотку суму: https://www.dialogtut.org/po-oladykam-otmena-yly-net-luchshe-goroda-chem-maryupol/
А сьогодні навіть ніяково лягати спати…
Давайте разом проживемо це дежавю.
І помолимося, щоб в усіх українців була можливість пекти оладики — під мирним, щасливим, безпечним небом.
***
«В то утро костёр, на котором мы готовили, очень неплохо разгорелся. Я решила, что, пока есть такая возможность, нужно срочно сделать оладушки, чтобы была более-менее сытная еда.
Забегаю домой, говорю: "Мам, давай быстро меси тесто". Но почти сразу забежали остальные, кто был на улице: Славик, Маша… Говорят, отмена по оладикам — рядом с нами как-то особенно много стреляют.
А я видела, что по ближайшей улице едет танк, и ещё подумала тогда, что сейчас что-то начнётся.
…Мы спрятались у себя в тамбуре на втором этаже. Моя дочка орала не переставая все эти полтора часа, пока длилась дуэль между двумя танками.
В какой-то момент стало пахнуть бетоном, всё очень сильно дрожало, и мы поняли, что идут попадания непосредственно в наш дом. Было очень, очень страшно. Трещат стены, а ты прислушиваешься — нас сейчас тут засыпет или нет? И мысли такие: а может, проще выйти на улицу, чтобы сразу разорвало снарядами, чем умирать тут медленно под завалами?
И тут снова взрыв, и Славик говорит: "Всё, надо валить отсюда"».
***
Сила і краса України — в її вмінні ставати сильнішою у випробуваннях. Як і героїня нашої сьогоднішньої історії.
Читайте обов’язково, якщо відчуваєте бодай нотку суму: https://www.dialogtut.org/po-oladykam-otmena-yly-net-luchshe-goroda-chem-maryupol/
#ДіалогТУТ
«По оладикам отмена», или Нет лучше города, чем Мариуполь
22 дня провела в осаждённом Мариуполе моя подруга Лена с семьёй. А когда им наконец удалось выехать, она вернулась, чтобы вывезти моих родителей.
Сьогодні розпочався новий відлік часу — від сумної річниці повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну.
І ми погоджуємося з цим твердженням: почалась нова історія. Історія не слів, а вчинків.
«Рашистська військова тактика проста: вогневий вал артсистем, руйнація всього, що є, потім дроновий терор, потім штурмові групи і розстріл вцілілих. І все. А ні. Не все. Ще телевізор, інтернет-пропаганда, засмічення чат-груп пророцтвами, маніпуляціями, страхами і т.п.
Для рашистської армії немає різниці, де це робити: на Донбасі чи на Волині, на Харківщині чи біля Ужгорода. Артилерійський вал, штурм, розстріл. А потім картинка асвабаждєнія і нє всьо так адназначна. Вони це роблять, бо можуть. Можуть і хочуть.
У світлі цих спалахів якими смішними виглядають політичні дебати, новинні стрічки, якісь місцеві розборки, соцмережеві таврування та собачення.
Як дивно виглядають дебати, хто українськіший українець, хто винен 300 років тому, в кого де були знайомі. Друзі, тут артилерійські снаряди не з XVII століття. Тут вони реальні, сучасні, гарячі, вбивчі.
Невже не зрозуміло, що іскандери поставили крапку і почалась нова історія. Історія не слів, а вчинків».
Протоієрей Сергій Ющик: https://www.dialogtut.org/zvernennya-do-dyvannyh-patriotiv-vid-svyashhennyka-bojovogo-medyka-po-dorozi-na-rotacziyu/
Живімо по-новому.
З Богом!
І ми погоджуємося з цим твердженням: почалась нова історія. Історія не слів, а вчинків.
«Рашистська військова тактика проста: вогневий вал артсистем, руйнація всього, що є, потім дроновий терор, потім штурмові групи і розстріл вцілілих. І все. А ні. Не все. Ще телевізор, інтернет-пропаганда, засмічення чат-груп пророцтвами, маніпуляціями, страхами і т.п.
Для рашистської армії немає різниці, де це робити: на Донбасі чи на Волині, на Харківщині чи біля Ужгорода. Артилерійський вал, штурм, розстріл. А потім картинка асвабаждєнія і нє всьо так адназначна. Вони це роблять, бо можуть. Можуть і хочуть.
У світлі цих спалахів якими смішними виглядають політичні дебати, новинні стрічки, якісь місцеві розборки, соцмережеві таврування та собачення.
Як дивно виглядають дебати, хто українськіший українець, хто винен 300 років тому, в кого де були знайомі. Друзі, тут артилерійські снаряди не з XVII століття. Тут вони реальні, сучасні, гарячі, вбивчі.
Невже не зрозуміло, що іскандери поставили крапку і почалась нова історія. Історія не слів, а вчинків».
Протоієрей Сергій Ющик: https://www.dialogtut.org/zvernennya-do-dyvannyh-patriotiv-vid-svyashhennyka-bojovogo-medyka-po-dorozi-na-rotacziyu/
Живімо по-новому.
З Богом!
Батл з Кабміном не вщухає)
Сьогодні ми знову були в суді. Бо на такий відзив на позов не можна було не відповісти🤭
11 сторінок дрібним почерком та 10 сторінок додатків надіслав Кабінет Міністрів України до Адміністративного суду, де розглядається наш проти нього позов, і це суцільний привід для дискусії.
Уявіть собі, друзі, головний спеціаліст служби юридичного супроводу Уряду доводить суду, що Позивачка, тобто авторка Петиції «Не забороняти Українську Православну Церкву», підписаної понад 25 тисячами громадян, несправедливо звинувачує Кабмін у злочинній бездіяльності. Оскільки (!): «Позивачці надано відповідь із належним обґрунтуванням результатів розгляду електронної петиції».
Але ж на тій самій сторінці №4 відзову на позов юрист кабміну подає текст Закону України «Про звернення громадян», і там чітко вказано, що у відповіді на електронну петицію повідомляється «про результати розгляду порушених у ній питань із відповідним обґрунтуванням».
Навіть ми, журналісти, розуміємо різницю в поняттях «результат розгляду петиції» та «результат розгляду порушених у петиції питань».
Це якби ми подали в жек заяву, що в нас немає холодної води, а нам звідти відповіли: «Ми розглянули вашу заяву». Прекрасно, що розглянули, дякуємо вам, а результат буде? Вода де?..
«Вашу петицію розглянуто» і «щодо порушених у вашій петиції питань вжито таких і таких дій» — це дещо різні речі. А точніше, зовсім різні речі. Тож, навіщо переконувати нас, 25 тисяч громадян, що ми маємо бути задоволені тим, що нашу петицію розглянуто, якщо ми прагнемо, аби наші інтереси й права було дотримано.
Наступної сторінки юрист видає ще кращу сентенцію: «Позивачці надано вмотивовану відповідь за результатами розгляду петиції, в якому висловлено позицію Уряду та Прем’єр-міністра України».
Панове юристи! Навіщо нам позиція Уряду та Прем’єр-міністра? Вони можуть мати позицію абсолютно будь-яку щодо будь-яких сторін життя держави, тоді як наше законне, конституційне право на свободу віросповідання та свободу вільно сповідувати релігію має бути дотримано незалежно від позиції Уряду та Прем’єр-міністра.
І такого непорозуміння в 11-сторінковому документі назбиралося на 4 сторінки нашої відповіді.
Ясна річ, юристи Кабміну вимагають визнати наш позов безпідставним і не задовольняти його.
На таке ми не могли не відповісти. Тому сьогодні занесли в Канцелярію Адмінсуду відповідь на відзив. Чекатимемо розгляду і рішення суду.
***
Чим тільки не доводиться зараз журналістам займатися, в буремні часи🫣
Але й журналістських задумів та ексклюзивних матеріалів ми для вас теж чимало готуємо і плануємо. Це все вдасться реалізувати, якщо ви нас підтримаєте.
Місяць добігає кінця, зиму пережили і на весну покладаємо дуже багато оптимістичних сподівань.
Залишайтеся на хвилі Діалогу! І підтримайте наш проєкт.
Картка Приватбанк для донатів поки що та сама: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).
А ще є банка Монобанка і на ній ніяк не назбирається необхідна сума: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c
***
Позови, відозви, злочинна бездіяльність… Скільки нових слів ми з вами дізнаємося щодня, захищаючи наші права і відстоюючи свободу кожен на своєму місці. Ну то й добре🤗
З Богом!
Сьогодні ми знову були в суді. Бо на такий відзив на позов не можна було не відповісти🤭
11 сторінок дрібним почерком та 10 сторінок додатків надіслав Кабінет Міністрів України до Адміністративного суду, де розглядається наш проти нього позов, і це суцільний привід для дискусії.
Уявіть собі, друзі, головний спеціаліст служби юридичного супроводу Уряду доводить суду, що Позивачка, тобто авторка Петиції «Не забороняти Українську Православну Церкву», підписаної понад 25 тисячами громадян, несправедливо звинувачує Кабмін у злочинній бездіяльності. Оскільки (!): «Позивачці надано відповідь із належним обґрунтуванням результатів розгляду електронної петиції».
Але ж на тій самій сторінці №4 відзову на позов юрист кабміну подає текст Закону України «Про звернення громадян», і там чітко вказано, що у відповіді на електронну петицію повідомляється «про результати розгляду порушених у ній питань із відповідним обґрунтуванням».
Навіть ми, журналісти, розуміємо різницю в поняттях «результат розгляду петиції» та «результат розгляду порушених у петиції питань».
Це якби ми подали в жек заяву, що в нас немає холодної води, а нам звідти відповіли: «Ми розглянули вашу заяву». Прекрасно, що розглянули, дякуємо вам, а результат буде? Вода де?..
«Вашу петицію розглянуто» і «щодо порушених у вашій петиції питань вжито таких і таких дій» — це дещо різні речі. А точніше, зовсім різні речі. Тож, навіщо переконувати нас, 25 тисяч громадян, що ми маємо бути задоволені тим, що нашу петицію розглянуто, якщо ми прагнемо, аби наші інтереси й права було дотримано.
Наступної сторінки юрист видає ще кращу сентенцію: «Позивачці надано вмотивовану відповідь за результатами розгляду петиції, в якому висловлено позицію Уряду та Прем’єр-міністра України».
Панове юристи! Навіщо нам позиція Уряду та Прем’єр-міністра? Вони можуть мати позицію абсолютно будь-яку щодо будь-яких сторін життя держави, тоді як наше законне, конституційне право на свободу віросповідання та свободу вільно сповідувати релігію має бути дотримано незалежно від позиції Уряду та Прем’єр-міністра.
І такого непорозуміння в 11-сторінковому документі назбиралося на 4 сторінки нашої відповіді.
Ясна річ, юристи Кабміну вимагають визнати наш позов безпідставним і не задовольняти його.
На таке ми не могли не відповісти. Тому сьогодні занесли в Канцелярію Адмінсуду відповідь на відзив. Чекатимемо розгляду і рішення суду.
***
Чим тільки не доводиться зараз журналістам займатися, в буремні часи🫣
Але й журналістських задумів та ексклюзивних матеріалів ми для вас теж чимало готуємо і плануємо. Це все вдасться реалізувати, якщо ви нас підтримаєте.
Місяць добігає кінця, зиму пережили і на весну покладаємо дуже багато оптимістичних сподівань.
Залишайтеся на хвилі Діалогу! І підтримайте наш проєкт.
Картка Приватбанк для донатів поки що та сама: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).
А ще є банка Монобанка і на ній ніяк не назбирається необхідна сума: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c
***
Позови, відозви, злочинна бездіяльність… Скільки нових слів ми з вами дізнаємося щодня, захищаючи наші права і відстоюючи свободу кожен на своєму місці. Ну то й добре🤗
З Богом!
send.monobank.ua
Безпечний переказ коштів
Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти
— Існує міф, начебто в УПЦ заборонено служити українською.
— Немає такої заборони. Навпаки, є низка дозволів, якими, на жаль, не користувалися.
1921 року на Синоді єпископів України було постановлено: якщо громада не менш ніж двома третинами голосів хоче служити українською, то люди мають на це право. Звісно, йдеться про релігійну громаду, а не територіальну.
Потім ці постанови було підтверджено в 1922 році Київською нарадою єпископів, духовенства та мирян. Уже в 1991 році це положення ще раз підтвердив Собор УПЦ.
Зовсім нещодавно, наприкінці 2023 року, на зібранні духовенства Київської єпархії Блаженніший Митрополит Онуфрій, відповідаючи на запитання, знову наголосив: у нашій Церкві немає заборони на вживання української мови за богослужінням…
***
Чому ж тоді новина про те, що на одній маленькій київській парафії на престольне свято служили з частковим використанням української, спричинила в соцмережах справжній вибух невдоволення?
Говоримо про це з настоятелем тієї самої невеличкої київської парафії.
— Немає такої заборони. Навпаки, є низка дозволів, якими, на жаль, не користувалися.
1921 року на Синоді єпископів України було постановлено: якщо громада не менш ніж двома третинами голосів хоче служити українською, то люди мають на це право. Звісно, йдеться про релігійну громаду, а не територіальну.
Потім ці постанови було підтверджено в 1922 році Київською нарадою єпископів, духовенства та мирян. Уже в 1991 році це положення ще раз підтвердив Собор УПЦ.
Зовсім нещодавно, наприкінці 2023 року, на зібранні духовенства Київської єпархії Блаженніший Митрополит Онуфрій, відповідаючи на запитання, знову наголосив: у нашій Церкві немає заборони на вживання української мови за богослужінням…
***
Чому ж тоді новина про те, що на одній маленькій київській парафії на престольне свято служили з частковим використанням української, спричинила в соцмережах справжній вибух невдоволення?
Говоримо про це з настоятелем тієї самої невеличкої київської парафії.
#ДіалогТУТ
«Немає в УПЦ заборони служити українською»
Священник Святослав Сьомак — про те, чому сучасні християни ладні пересваритися через те, якою мовою славити єдиного Бога.
«Нам кажуть: ви перевзулися, перефарбувалися, ви прогинаєтеся, ви розхитуєте човен, ви підриваєте підвалини…
Люди звикли вважати Церкву осередком стабільності, чимось таким, що ніколи не змінюється, але ототожнили цю стабільність не з Христом, а з зовнішніми формами. І в цьому наша велика помилка.
Ми ладні пересваритися і проклясти одне одного лише за те, в який бік водити хресні ходи, скільки разів співати «Алилуя» і якою мовою славити єдиного Бога.
Хіба це не трагедія? Хіба це гідний результат тисячолітньої історії християнства на Русі?
Треба розуміти: тривалий час саме мова богослужіння була основним зовнішнім маркером, що відрізняв УПЦ від УПЦ КП та УАПЦ. Люди зробили з цього свої хибні висновки, але рано чи пізно цю хибність треба виправити заради цих самих людей, заради того, щоб ми не лишалися на рівні свіфтівських суперечок про те, з якого боку правильніше розбивати варені яйця.
Час перемін і кризи — це завжди й час можливостей. Мені дуже хочеться, щоб люди прочитали цей текст і трішки менше хвилювалися.
Усе нормально, все добре. Відбуваються цілком природні, нормальні, хороші еволюційні процеси. Ми в жодному разі не зневажаємо Бога, старанно і з молитвою перекладаючи служби та молячись Йому рідною мовою. Дивно й думати про таке…»
🔥Із нашого сьогоднішнього тексту: https://www.dialogtut.org/nemaye-v-upcz-zaborony-sluzhyty-ukrayinskoyu/
Люди звикли вважати Церкву осередком стабільності, чимось таким, що ніколи не змінюється, але ототожнили цю стабільність не з Христом, а з зовнішніми формами. І в цьому наша велика помилка.
Ми ладні пересваритися і проклясти одне одного лише за те, в який бік водити хресні ходи, скільки разів співати «Алилуя» і якою мовою славити єдиного Бога.
Хіба це не трагедія? Хіба це гідний результат тисячолітньої історії християнства на Русі?
Треба розуміти: тривалий час саме мова богослужіння була основним зовнішнім маркером, що відрізняв УПЦ від УПЦ КП та УАПЦ. Люди зробили з цього свої хибні висновки, але рано чи пізно цю хибність треба виправити заради цих самих людей, заради того, щоб ми не лишалися на рівні свіфтівських суперечок про те, з якого боку правильніше розбивати варені яйця.
Час перемін і кризи — це завжди й час можливостей. Мені дуже хочеться, щоб люди прочитали цей текст і трішки менше хвилювалися.
Усе нормально, все добре. Відбуваються цілком природні, нормальні, хороші еволюційні процеси. Ми в жодному разі не зневажаємо Бога, старанно і з молитвою перекладаючи служби та молячись Йому рідною мовою. Дивно й думати про таке…»
🔥Із нашого сьогоднішнього тексту: https://www.dialogtut.org/nemaye-v-upcz-zaborony-sluzhyty-ukrayinskoyu/
«І якби ж ми так розуміли церковнослов’янську мову! Але запитайте будь-кого, що значить "обаваемь обавается от премудра", чи ще щось подібне — навряд чи почуєте відповідь. Хоча Псалтир ми сумлінно читаємо роками й навіть десятиліттями.
Нас виховували в тому, що традиція — це дуже добре, ми так віримо й так чинимо, як наші предки. Можна зрозуміти тих людей, яким складно, коли раптом щось змінюється.
Але в Церкві весь час щось змінювалося.
Як виник і формувався церковний календар чи церковні служби? Їх хтось колись сів і написав. А що якби Василій Великий, Роман Солодкоспівець, Іоан Дамаскин, Кирило та Мефодій разом з іншими отцями спиралися лише на звичаї минулих літ і не «розхитували» церковний човен? Залишилися б ми без канонів і акафістів, без утрені й вечірні.
Процеси змін — це фактор, який показує, що Церква жива, що вона розвивається й рухається далі.
Старозавітна релігія зрештою перетворилася на юдаїзм з його нескінченною кількістю правил. Апостоли ж вийшли з юдейської традиції та продовжували проповідь християнства різними мовами в різних культурах і змінили світ».
***
Ми прагнемо, щоб якомога менше речей розділяло християн ізсередини, саме тому стільки уваги приділяємо, щоб докладно пояснити позицію сторін.
І не зайвим буде нагадати, що —
«Більшість із тих, хто ратує за переклади, знають церковнослов’янську навіть краще за тих, хто хоче на ній залишатися».
Із сьогоднішнього дискусійного, але докладного тексту про переклад богослужінь українською: https://www.dialogtut.org/nemaye-v-upcz-zaborony-sluzhyty-ukrayinskoyu/
Нас виховували в тому, що традиція — це дуже добре, ми так віримо й так чинимо, як наші предки. Можна зрозуміти тих людей, яким складно, коли раптом щось змінюється.
Але в Церкві весь час щось змінювалося.
Як виник і формувався церковний календар чи церковні служби? Їх хтось колись сів і написав. А що якби Василій Великий, Роман Солодкоспівець, Іоан Дамаскин, Кирило та Мефодій разом з іншими отцями спиралися лише на звичаї минулих літ і не «розхитували» церковний човен? Залишилися б ми без канонів і акафістів, без утрені й вечірні.
Процеси змін — це фактор, який показує, що Церква жива, що вона розвивається й рухається далі.
Старозавітна релігія зрештою перетворилася на юдаїзм з його нескінченною кількістю правил. Апостоли ж вийшли з юдейської традиції та продовжували проповідь християнства різними мовами в різних культурах і змінили світ».
***
Ми прагнемо, щоб якомога менше речей розділяло християн ізсередини, саме тому стільки уваги приділяємо, щоб докладно пояснити позицію сторін.
І не зайвим буде нагадати, що —
«Більшість із тих, хто ратує за переклади, знають церковнослов’янську навіть краще за тих, хто хоче на ній залишатися».
Із сьогоднішнього дискусійного, але докладного тексту про переклад богослужінь українською: https://www.dialogtut.org/nemaye-v-upcz-zaborony-sluzhyty-ukrayinskoyu/
Наша сьогоднішня співрозмовниця Вікторія погодилася говорити з нами відкрито, не приховуючи імені.
Не секрет, що зараз для фахівця з будь-якої галузі публічна комунікація з ресурсами УПЦ може мати вкрай негативні наслідки. Тому першим запитанням до нашої гості було, чи не боїться вона хейту на свою адресу після цього інтерв’ю.
«Я дотримуюся думки, що кожен має право сповідувати ту віру, яку хоче, мати того духовного наставника і місце для сповідування своєї віри, яке вважає за потрібне. Навіть якщо воліє вірити у макаронного монстра.
Думаю, це більш політичне питання, і саме люди, пов’язані з політикою, розводять цей розгардіяш: немов двох півнів поставили один перед одним і змушують битися (а півням того зовсім не треба).
Розумію, чому люди бояться відкрито з вами говорити. Проте якщо ми сьогодні не будемо захищати вразливих, хто завтра захистить нас?»
***
Та однак не за захистом звернулися ми до Вікторії. Вона — експертка по роботі… з ботами. Весь час має з ними справу, не будемо уточнювати, яку)
Як працюють фабрики ботів, як ботів розпізнавати і як з ними комунікувати — вважаємо, нікому не буде зайвою ця практична інформація.
Не секрет, що зараз для фахівця з будь-якої галузі публічна комунікація з ресурсами УПЦ може мати вкрай негативні наслідки. Тому першим запитанням до нашої гості було, чи не боїться вона хейту на свою адресу після цього інтерв’ю.
«Я дотримуюся думки, що кожен має право сповідувати ту віру, яку хоче, мати того духовного наставника і місце для сповідування своєї віри, яке вважає за потрібне. Навіть якщо воліє вірити у макаронного монстра.
Думаю, це більш політичне питання, і саме люди, пов’язані з політикою, розводять цей розгардіяш: немов двох півнів поставили один перед одним і змушують битися (а півням того зовсім не треба).
Розумію, чому люди бояться відкрито з вами говорити. Проте якщо ми сьогодні не будемо захищати вразливих, хто завтра захистить нас?»
***
Та однак не за захистом звернулися ми до Вікторії. Вона — експертка по роботі… з ботами. Весь час має з ними справу, не будемо уточнювати, яку)
Як працюють фабрики ботів, як ботів розпізнавати і як з ними комунікувати — вважаємо, нікому не буде зайвою ця практична інформація.
#ДіалогТУТ
Що там на ботофермі? Або Як ведеться кампанія проти УПЦ
SMM-менеджерка — про проплачені коментарі.
«Итого, что мы имеем по факту окончания Недели о Мытаре и Фарисее. Пишу эти два слова с большой буквы, потому как насмотрелась на иллюстрации к этой притче у нас в комментариях на Facebook-странице Діалог.ТУТ.
Мы начали рабочую неделю с текста об инициативе перевода богослужений.
1. Не легализации/освящения/благословения/венчания однополых браков.
2. Не объединения конфессий/загоняния всех в одну конфессию.
3. Не отмены «веками устоявшихся традиций».
Ну и ещё много чего «не».
Однако после атаки ботов (прикольно, согласитесь, видеть, как они работают, чуть позже покажу наглядно) мы получили атаку своих православных братьев и сестер, которые уж точно поняли «наши истинные намерения» и стали тут же эти намерения наши на корню пресекать.
Друзья.
Я всё понимаю. Но некоторые комментарии прям косплеили речь одного всем известного евангельского персонажа — особенно в контексте «держаться предания старцев», «ты сам весь во грехах и ты ли нас учишь»…
Ну правда, не надо так.
Мы, конечно, тоже далеко не мытари и хвалиться нечем.
Но и шапка на нас не горит.
Никаких устоев мы не расшатываем, никакие реформы в Церкви не продвигаем и никаких новшеств навязывать никому не собираемся. Держитесь предания старцев, сколько вашей боголюбивой душе угодно.
Но и признавать, что мы то меньшинство, которое навязывает что-то большинству, тоже не можем.
Мы просто маленький журналистский проект, который пишет о том, что происходит в Церкви, что люди делают и чувствуют.
И судя по тому, сколько даже в христианском сообществе бесчувствия, не приходится удивляться, что православных в обществе не очень-то любят. Может, поделом?
***
Будем учиться любви, штож.
Никто не говорил, что это легко и просто.
Но узнать себя в фарисее, на мой взгляд, сейчас каждый из нас должен. Просто хотя бы ради того, чтобы Господь не выгнал нас поганой метлой из позолоченных храмов и не отдал их, эти храмы, другим виноградарям.
***
Оставляю здесь эту ссылку на проповедь владыки Ионы о мытаре и фарисее:
https://www.youtube.com/watch?v=OLpg_kzT5nw
Наверное, всё-таки очень важно понимать, что фарисейство — это болезнь, которая не только не изжила себя за две с лишком тысячи лет, но и замаскировалась уже под наши реалии и благочестивые привычечки.
С грядущим Великим постом всех нас.
Ей, гряди, Четыредесятнице, а то мы что-то совсем поднаторели в оправданиях, почему не надо любить друг друга».
Facebook-страница Юлии Коминко
Мы начали рабочую неделю с текста об инициативе перевода богослужений.
1. Не легализации/освящения/благословения/венчания однополых браков.
2. Не объединения конфессий/загоняния всех в одну конфессию.
3. Не отмены «веками устоявшихся традиций».
Ну и ещё много чего «не».
Однако после атаки ботов (прикольно, согласитесь, видеть, как они работают, чуть позже покажу наглядно) мы получили атаку своих православных братьев и сестер, которые уж точно поняли «наши истинные намерения» и стали тут же эти намерения наши на корню пресекать.
Друзья.
Я всё понимаю. Но некоторые комментарии прям косплеили речь одного всем известного евангельского персонажа — особенно в контексте «держаться предания старцев», «ты сам весь во грехах и ты ли нас учишь»…
Ну правда, не надо так.
Мы, конечно, тоже далеко не мытари и хвалиться нечем.
Но и шапка на нас не горит.
Никаких устоев мы не расшатываем, никакие реформы в Церкви не продвигаем и никаких новшеств навязывать никому не собираемся. Держитесь предания старцев, сколько вашей боголюбивой душе угодно.
Но и признавать, что мы то меньшинство, которое навязывает что-то большинству, тоже не можем.
Мы просто маленький журналистский проект, который пишет о том, что происходит в Церкви, что люди делают и чувствуют.
И судя по тому, сколько даже в христианском сообществе бесчувствия, не приходится удивляться, что православных в обществе не очень-то любят. Может, поделом?
***
Будем учиться любви, штож.
Никто не говорил, что это легко и просто.
Но узнать себя в фарисее, на мой взгляд, сейчас каждый из нас должен. Просто хотя бы ради того, чтобы Господь не выгнал нас поганой метлой из позолоченных храмов и не отдал их, эти храмы, другим виноградарям.
***
Оставляю здесь эту ссылку на проповедь владыки Ионы о мытаре и фарисее:
https://www.youtube.com/watch?v=OLpg_kzT5nw
Наверное, всё-таки очень важно понимать, что фарисейство — это болезнь, которая не только не изжила себя за две с лишком тысячи лет, но и замаскировалась уже под наши реалии и благочестивые привычечки.
С грядущим Великим постом всех нас.
Ей, гряди, Четыредесятнице, а то мы что-то совсем поднаторели в оправданиях, почему не надо любить друг друга».
Facebook-страница Юлии Коминко
YouTube
Не смотри по сторонам... Проповедь в Неделю о мытаре и фарисее
Можете ли вы себе представить, что подвижник, аскет, старец — в нашем привычном сейчас представлении — обернулся бы на стоящего рядом чиновника и подумал: «К...
А ось так виглядає бот-атака😎
Одна людина постить протягом хвилини понад 18 постів-фотографій агресивного змісту.
За нею підтягуються інші «учасники дискусії» з постами без розділових знаків, з нецензурною лексикою та однотипні за змістом.
Коли переходиш на профіль користувача — зазвичай або просто фото і порожня стрічка. Або декілька репостів — майже кулінарних рецептів.
Такі дописи доводиться видаляти, бо 200 подібних коментарів унеможливлюють дискусію.
А от з «ботами на вигулі» ми залюбки дискутуємо🤪
Так, нещодавно з’ясувалося, що наша постійна коментаторка, «учениця кулінарного коледжу» з малюночком на аватарці, має декілька репостів на сторінці, а решта дописів її — аж 2014 року. Якщо дитині в коледжі має бути десь 18-20 років, то, отже, у 8-річному віці вона вже репостила статті «Говорімо правильно» та історичні нариси🔥
***
Права наша сьогоднішня співрозмовниця — не варто вкладати душу в спілкування з людьми, яким платять за те, щоб вони вас атакували.
А у вас який досвід спілкування з ботами?🫠
Одна людина постить протягом хвилини понад 18 постів-фотографій агресивного змісту.
За нею підтягуються інші «учасники дискусії» з постами без розділових знаків, з нецензурною лексикою та однотипні за змістом.
Коли переходиш на профіль користувача — зазвичай або просто фото і порожня стрічка. Або декілька репостів — майже кулінарних рецептів.
Такі дописи доводиться видаляти, бо 200 подібних коментарів унеможливлюють дискусію.
А от з «ботами на вигулі» ми залюбки дискутуємо🤪
Так, нещодавно з’ясувалося, що наша постійна коментаторка, «учениця кулінарного коледжу» з малюночком на аватарці, має декілька репостів на сторінці, а решта дописів її — аж 2014 року. Якщо дитині в коледжі має бути десь 18-20 років, то, отже, у 8-річному віці вона вже репостила статті «Говорімо правильно» та історичні нариси🔥
***
Права наша сьогоднішня співрозмовниця — не варто вкладати душу в спілкування з людьми, яким платять за те, щоб вони вас атакували.
А у вас який досвід спілкування з ботами?🫠
Forwarded from ОТРОК.ua
Половина накладу «Хороброго послушника» розійшлася за перші 7 днів😻
А ті, хто отримав уже свій примірник, замовляють по другому колу, бо це прекрасний подарунок православним друзям та тим, хто геть втомився від війни.
Ми готували книжку до друку з тим, щоб наших читачів надихнути й підтримати. І дуже промислительно, що вийшла вона тільки через 2 роки. Адже зараз тим більше нам усім потрібна розрада й підтримка.
Ще трохи книжок залишається.
Встигніть замовити. https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfEiC4DE4830EwxNN4MIVCkWWswEdFIGD1RTYHHYeTSosEoxg/viewform
А ті, хто отримав уже свій примірник, замовляють по другому колу, бо це прекрасний подарунок православним друзям та тим, хто геть втомився від війни.
Ми готували книжку до друку з тим, щоб наших читачів надихнути й підтримати. І дуже промислительно, що вийшла вона тільки через 2 роки. Адже зараз тим більше нам усім потрібна розрада й підтримка.
Ще трохи книжок залишається.
Встигніть замовити. https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfEiC4DE4830EwxNN4MIVCkWWswEdFIGD1RTYHHYeTSosEoxg/viewform
ОтрокUA
Нова книжка в серії «Бібліотека Отрока»: збірка історій архієпископа Іони
«“Храбрый послушник” и другие истории Его Высокопреосвященства»: не пропустіть!
Forwarded from Новости Одесса | Одеса
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
«Чекаю, поки відкопають сестру та дитину»: жінка про нічну трагедію
Каже, що чоловік її сестри був в іншій кімнаті, тому його не завалило
ㅤ
Надіслати новину @our_odessabot
👉ПІДПИСАТИСЯ
Каже, що чоловік її сестри був в іншій кімнаті, тому його не завалило
ㅤ
Надіслати новину @our_odessabot
👉ПІДПИСАТИСЯ
Молимося про Одесу, про загиблих і постраждалих.
😭😭😭
Господи, даруй людям Твоїм мир!
😭😭😭
Господи, даруй людям Твоїм мир!
Forwarded from Жизнерадостный Архидиакон Андрей Пальчук (Жизнерадостныйдьяк)
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Вечная память погибшим одесситам в эту ночь
Имена почивших на сейчас
Виталий
Анна
млд. Марк
Олег
Михаил
Млд.Тимофей
Анна
Имена почивших на сейчас
Виталий
Анна
млд. Марк
Олег
Михаил
Млд.Тимофей
Анна