Хай дощ вас не лякає — він до завтра обіцяє припинитися🤗
А от шостий благодійний ярмарок на користь ЗСУ в Київському Свято-Троїцькому Іонинському монастирі обов’язково відбудеться.

Завтра, в неділю, 5 листопада.
Якраз коли обитель святкуватиме престольне свято — на честь прославлення в лику святих засновника монастиря преподобного Іони Київського🙏

З 8:00 до 13:00.
Збираємо 100 000 грн на шоломи, бінокль для підрозділу ЗСУ, де служить парафіянин Іонинського монастиря воїн Василь, а також на турнікети та обладнання для захисників Куп’янська.

На ярмарці вас чекають: плов з казана; хот-доги на грилі; чай зі справжнього самовару; глінтвейн на дровах; піца від гастро-бару Епізод; ярмарок картин та книжок; десерти від кондитерів ТАТА сafe, Lamandin, Petryk bakery; багато смаколиків; іграшки ручної роботи; прикраси ручної роботи від Наталії Бартко; майстер-клас із живопису від Катерини Вільховецької; фотозвіт від Віктора Кушніра тощо.

Початок майстер-класів об 11:00.

Увага! Майстер-клас із тактичної медицини розпочнеться об 11:30.
Його проведе професійний інструктор, який навчає військових. Для участі реєстрація обовʼязкова, адже кількість місць обмежена — максимум 10 людей.
Зверніть увагу, що це практичний майстер-клас і всі півтори-дві години ви будете активно працювати, тому зручний одяг теж обов’язковий. Прохання не вдягати підбори, спідниці, пальто, жакети, костюми.
Форма для реєстрації: https://forms.gle/EZmsvLPMcdkssfVX8

***
🌧️Якщо ж дощ вас все ж таки лякає, задонатити на збір для ЗСУ можна вже зараз на картку монобанку: https://send.monobank.ua/jar/8Nk8d4pQ65

Але на ярмарок все одно завітайте)
Чекаємо ВСІХ!

Адреса заходу: Київ, Національний ботанічний сад ім.М.М.Гришка, вул.Тимірязівська, 1.
Біля кафе «ІОНА»

Проведемо гарно час та зробимо добру справу💪

Раз відчувши у своєму житті таку дію преподобного Іони Київського, ти прикипаєш до нього серцем❤️‍🔥

У Свято-Троїцькому Іонинському монастирі відзначають престольне свято — річницю прославлення в лику святих засновника обителі, старця Іони (1802-1902). А ми хочемо поділитися з вами однією історією, яка сталася ще за його життя.

Ієросхимонах Димитрій розповідав:

«Прийшов у монастир п’яниця на ім’я Данило, який хотів накласти на себе руки. Старець доручив мені оберігати цього чоловіка. Я взяв його в майстерню, призначив йому зарплатню чотири карбованці на місяць.

За два тижні він почав пиячити, прийшов у майстерню, лаявся останніми словами. Я пішов шукати старця, щоб просити його звільнити Данила.

Старець на той час (був ранок) зайшов у малу церкву і молився. Я чекав півгодини. Нарешті підійшов до нього й кажу: «Благословіть мене, батюшка», — і розповів, у чому справа. А він відповідає: «Розумієш, за нього, за його душу Господь постраждав на Хресті, а диявол його заплутав. Ми, ченці, повинні бути мудрими і не дозволити сатані посміятися над людиною. Якщо відпустити Данила у світ, ворог його остаточно згубить.

Ти пам’ятай, що я рано чи пізно від вас відійду, а ви в усьому повинні мене наслідувати. За таких людей душа моя болить. Я тримаю їх і місяць, і два, і півроку, і рік, молюся за них. Буває, Господь слухає мене, і вони Божою милістю виправляються.

Іди ж до отця Євгенія (благочинного), візьми півтора фунта цукру та чверть фунта чаю, віднеси Данилові. Скажи, що я прислав йому гостинця і що старець Іона просить кинути ці дурниці, інакше диявол його згубить».

Благочинний навіть засмутився: «На свою братію не вистачає, а ми ще будемо п’яниць годувати». Я на це відповів: «Давайте мені — так старець сказав».

Пішов я до Данила з чаєм і цукром і кажу: «Я був у старця, просив, щоб тебе вигнали, а старець замість того, щоб прогнати, прислав тобі гостинця та просив тебе кинути всі свої дурниці, інакше диявол погубить тебе».

І що ж? Він залився сльозами: «Хто ж я такий, що старець мені гостинця прислав?» і два тижні оплакував свої погані вчинки.

Виправився і вийшов із монастиря, звикнувши до тверезості».

***
Ми свідчимо, що преподобний Іона Київський саме так і досі чинить з кожним, хто звертається до нього в молитві. Замість суворості — любов, замість покарання — милість. Винятків не буває.

Зі святом, дорогі наші друзі!

Преподобний отче наш Іоно, моли Бога за нас!

До Дня народження нашого Предстоятеля монах Аліпій з афонського монастиря Дохіар записав привітання.
Після звичайного архієрейського многоліття він співає вірш-вітання власного авторства. Грецькою, звісно, але з субтитрами😇

Професор Томас Бремер надіслав відповідь Віктору Єленському.

І ми дійсно дякуємо д-ру Бремеру не тільки за його позицію, а за те, в який спосіб він її висловлює.

Адже цілком очевидно, що процеси поляризації та роз’єднання в українському суспільстві при створенні у ЗМІ та для міжнародної спільноти картинки всенародної «єдності» набувають викривлених форм і дедалі більших масштабів.

А держава Україна з кожним днем щосили рухається в протилежний бік від демократії у бік авторитаризму і в цьому рухові намагається робити вигляд законності.

Нам тут, ізсередини повномасштабної війни, не зовсім зрозуміло, як цьому протистояти. Тому таким важливим є кожний голос від європейської спільноти, який, як доктор Томас Бремер, підтверджує: боротьба з УПЦ може мати тяжкі наслідки для України.

Друкуємо його відкритий лист у відповідь очільнику ДЕСС Віктору Єленському в перекладі українською.

Оригінал листа англійською доступний за посиланням у тексті.

Ну і нарешті прямим текстом з Європи звучить, що держава Україна має намір заборонити УПЦ. (Хоча при цьому щосили намагається переконати міжнародну громадськість, що "ніхто нікого не збирається забороняти".)

Професор Томас Бремер: "Звичайно, я бачу і розумію, що існує політичний намір заборонити УПЦ, або хоча б суттєво зменшити її значення.

Українська Держава та відповідальні інституції мають можливості це зробити, і я не сумніваюся, що вони це зроблять.

Буде прийнятий закон 8371, буде зроблена нова експертиза, і процес почнеться.

Я також бачу, що громадська думка в Україні, принаймні серед значної частини українського суспільства, підтримує ці заходи.

Те, що ця думка в значній мірі була спроектована, — це інше питання, але зараз вона існує.

Врешті решт УПЦ або принаймні її керівні структури, будуть заборонені, і таким чином політичний намір буде виконано.

Але все це має високу ціну..."

Детальніше — тут👈

Понад 100 тисяч для ЗСУ зібрали на шостому ярмарку в Іонинському монастирі.

Це якесь справжнє християнство. Коли держава погрожує заборонити твою Церкву, бо ти якийсь «не такий», як їй треба, українець, але ти все одно живеш одним серцебиттям з народом і не потребуєш «окремого запрошення», аби допомагати захисникам і захисницям.

Мало тексту — багато фото. У нашому фотозвіті про цю світлу й сонячну подію.

«Рускій мір» — це фейк, який не має відношення до православ’я і який влаштували пропагандисти з обох сторін.

Причому про той якийсь «рускій мір» ми дізнаємось тільки від наших пропагандистів і варто придивитися до них.

Основними гравцями тут, окрім політиканів, є голодні представники карго-науки «українське релігієзнавство», які унюхали суспільний запит, піймали вітер у свої убогі паруса і, використовуючи поточний момент, намагаються всучити свій тухлий науковий продукт запаленому війною населенню.

Врешті вся ця маячня подається як захист, як «міроприємство по нацбезпеці».

***
Ось таким коментарем нашого підписника хочемо окремо поділитися.

До речі, ця думка про «радянсько-російсько-український» релігійний закон (мається на увазі той, що «Про свободу совісті і релігійні організації) із сьогоднішнього тексту дуже перетинається з твердженням професора Бремера із його нещодавнього інтерв’ю нашому проєкту.

Винесемо її окремо.

Д-р Томас Бремер: «Коли я писав, що в Україні продовжується радянська модель релігійної політики, я мав на увазі насамперед те, що діючий сьогодні в Україні закон про релігійні організації – це (модифікований) радянський закон.

Він був прийнятий незадовго до проголошення незалежності України, на нього вплинула ідея перебудови, тому він був відносно ліберальним.

Однак у ньому містяться положення, типові для радянського періоду, такі як необхідність реєстрації релігійних громад або встановлення органу, відповідального за сферу релігії (аналогічно до радянського «уповноваженого у справах релігії»).

У традиції, з якої походжу я, такого немає.

Якщо в Німеччині люди (які зовсім не автоматично є громадянами Німеччини) хочуть разом сповідувати свою релігію, вони не потребують для цього спеціального дозволу.

Вони можуть зустрічатися, проводити богослужіння, орендувати, купувати або будувати будівлі, збирати гроші, наймати священнослужителів тощо (за умови, що вони не роблять нічого протизаконного).

Якщо вони досить великі та існують досить довго, вони можуть стати «особами публічного права» і завдяки цьому отримати певні переваги, наприклад, у податковому плані. Але в багатьох містах є десятки й сотні невеликих церков, в основному заснованих мігрантами, які існують, ніяк не реєструючись в органах державної влади.

Держава не прагне контролювати релігійні громади і може навіть не знати про їхнє існування».

***
Давайте занотуємо собі, що Закон про релігійні організації після перемоги України має докорінно змінитися — якщо ми хочемо дійсно бути демократичною, а не тоталітарною країною.

А інтерв'ю професора Томаса Бремера "Діалогу" — тут: https://www.dialogtut.org/ya-ne-bachu-shhob-upcz-vela-antyukrayinsku-diyalnist-profesor-tomas-bremer/

Ось такого листа отримали 20 адресатів — від голів Єврокомісії та Європарламенту до президента США і Прем’єр-міністра Японії.

Друкуємо англійський переклад тексту звернення ігуменії Серафими (Шевчик) до очільників міжнародних структур та лідерів країн Великої сімки з приводу релігійної ситуації в Україні.

Дякуємо всім, хто поставив під цим листом свій підпис!✊

🍁Хоч і не святковий настрій, але все одно вітаємо вас, дорогі друзі, з днем преподобного Нестора Літописця — небесного покровителя всіх, хто причетний до письменницької, журналістської, наукової роботи, всіх істориків, учнів, учителів. І, звісно, викладачів, випускників і студентів Київської духовної академії та семінарії.

Бажаємо всім мудрості та стійкості)

І хочемо поділитися цим відео та коментарем Інни Машинської, дружини київського священника:

«Стоячи сьогодні в новому академічному храмі, в якому білі стіни, немає позолоти та ікон, зрозуміла одну річ. Сьогодні тут сильніше, ніж в золочених храмах, відчувалась присутність Божа, тому що ми скинули всю шелуху і стали зовсім іншими.

Нарешті ми всім серцем чуємо та призиваємо ім’я Господнє, у дні скорботи, страху та жалю.

Послухайте цей спів. З Богом можно і в підвалі бути, лиш би тільки в лоні Церкви Христової».

«Таксист сказав, що до храму УПЦ він не поїде. “Ні, ми поїдемо” — відповіла я. І ось я тут…»

Поки державні мужі намагаються нас усіх переконати, що ми і є духовна небезпека нашої держави, ми вирішили сміливо поглянути цій небезпеці в обличчя. І побачили там суцільну красу, мудрість і ніжність.

Це ми зараз про той самий IV Всеукраїнський форум дружин священнослужителів, який відбувся 1-2 листопада в Києві й показав, як попри увесь хейт, погрози, загрози та інші рукотворні негаразди, віряни УПЦ не тільки не зневірюються, а й продовжують своє служіння Богові, своїй країні та ближнім.

А точніше, вірянки.
А ще точніше — матушки👒

Очевидно, що для нашої Церкви давно настав час формувати й налагоджувати горизонтальні зв’язки. І про яскравий приклад самоорганізації, взаємодопомоги та взаємопідтримки — як це роблять дружини священнослужителів — ми й хотіли б вам сьогодні розповісти: https://www.dialogtut.org/yak-druzhyny-svyashhennykiv-upcz-spilno-shukayut-vidpovidi-na-vyklyky-chasu/?fb%5Fref=BuprIx48w5-Telegram

***
«Діалог.ТУТ» і надалі зможе готувати для вас репортажі, якщо ви нас підтримаєте👇

Картка Приват для донатів: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).

А ще є банка Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c
На яку ми ніяк не нашкрябаємо навіть ту найменшу суму, яка необхідна для подальшого функціонування нашого гіперактивного проєкту🫠

Молитва на вигнання громади із храму😰

Наші друзі, парафія святого Георгія в с.Голоби на Волині, просять молитов за сусідню громаду, якій завтра доведеться пройти важкий і скорботний шлях — спробу насильницького переведення в юрисдикцію ПЦУ.

Текст молитви на вигнання з храму, вважаємо, можна читати в усіх подібних випадках💔

«Дорогі брати і сестри, православні християни.
Просимо завтра у своїх молитвах пом'янути сусідню церковну общину святого Миколая УПЦ, що у с. Дарівка.

Адже певні особи, відомі для більшості, як було озвучено раніше одним луцьким інформаційним каналом, будуть робити спробу відібрати храм.

Молитва

Господи, укріпи настоятеля отця Андрія Корінчука з паствою та
посором диявольські сили, які захопили серцях тих, що хочуть вигнати Твоїх дітей з дому Твого.

Пробач їм, не допусти їх до цього гріха, адже вони називають себе дітьми Твоїми, адже вони кажуть, що вірують в Тебе.
Примири нас усіх Своєю Любов'ю».

Сторінка Общини святого Георгія в фб

Якщо звинувачують, треба відповідати.

Священний Синод РПЦ обвинувачує Українську Православну Церкву в порушенні 15-го правила Двократного Собору як норми, яка нібито встановлює обов’язковість поминання патріарха в усіх храмах та монастирях відповідної Помісної Церкви.

На нещодавній конференції в КДАіС цьому питанню було присвячено окремий розгляд.

Історично ситуація не та, що була в Константинополі у 861 році, та й причини непоминання полягають в моральній, а не догматичній площині.

Детальний науковий розбір читайте в тексті викладача КДС ієродиякона Никодима (Шевчука).

«Сьогодні рік, як я вижив. Слава Богу, слава Хлопцям, що мене винесли, слава Лікарям.
Перший безногий рік - DONE! ✅️»

Історія поранення та спасіння нашого друга і парафіянина Київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря, воїна Нацгвардії Сергія Позняка — це те, що спонукає ще більше молитися за наших захисників і за нашу Перемогу❤️‍🔥

Згадуємо її сьогодні:
«Якщо тобі відриває ногу під час бою, треба терпіти»

Ми три тижні ганялися за цим нашим співрозмовником, аби отримати дозвіл на друк цього інтерв’ю. Адже там, де він зараз, не завжди є зв’язок і ловить інтернет.

Протоієрей Олексій Годун вивчився на тактичного медика і у складі волонтерської групи священнослужителів відбуває на двотижневу ротацію раз на місяць-півтора. І зараз там.

А поки він був у зоні бойових дій, його парафію в Бортничах на Київщині силоміць перевели до ПЦУ, звинувативши парафіян у тому, що вони «підтримують російську армію»…

Ми так відверто й запитали його:
— Ви повернулися з фронту, а тут ваш храм захопили…
— І ви хочете спитати, нащо мені то все, коли тут — так? (Посміхається). Позиція жертви — найстрашніше, що може бути.
Один священник мені сказав: «Кращої і вищої нагороди, ніж ти зараз отримав за свою роботу, для християнина треба ще пошукати. Ми тут усі працюємо, але такої нагороди не удостоїлися!» І я, почувши це, стою й думаю: «Дійсно! Оце я маловір!»
Та й яка нагорода була Христу за Його земне служіння? Якщо я хочу бути християнином, чим я можу в цьому плані відрізнятись від Христа?

***
Як побачити жах і не впасти у відчай? Як зберегти в собі сили діяти і любити життя попри все, через що доводиться проходити? Про все це говоримо з нашим сьогоднішнім гостем.

Нарешті й нам прийшла судова повістка. А то ми вже запереживали🤓

Апеляційний суд нещодавно, як ви знаєте, задовольнив наш позов і зобов’язав Печерський суд заново розглянути нашу заяву проти ДБР, яке не хоче відкривати кримінальне провадження щодо ДЕСС за розпалювання релігійної ворожнечі на адресу вірян УПЦ.

І от маємо на руках повістку — на 28 листопада з’явитися на судове засідання.

А ще на цьому тижні довелося побігати до Адміністративного суду — бо триває розгляд нашої справи проти Кабінету Міністрів України за неналежну відповідь на петицію, підписану 25 тисячами громадян.

Чим тільки журналістам не доводиться займатися) Замість статей і репортажів🫠

А ще в редакції вичерпався стратегічний запас кавових зернят — а це, як ви розумієте, може паралізувати мисленнєву роботу, яка й так зазнає чималого простою в безкінечних чергах судової канцелярії☺️

Отже, друзі.

Ваші донати на судову тяганину (чи на кавові зернята🫣) — це те, що додасть редакції сил і настрою продовжувати боротися🫡

Картка Приват для донатів: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).

А ще є банка Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c

А з понеділка на вас знову чекатимуть ексклюзивні авторські тексти. Ви ж знаєте, нам, як завжди, багато є чого сказати.

Це ми) сьогодні.
Після стояння в черзі канцелярії Адміністративного суду.
Та отримання повістки в Печерський суд.
Радіємо донатам від читачів, які все одно нас люблять і підтримують😁😁😁😁

Нічого не нагадує? Про ворогів народу.
Наші читачі свідчать:

«Дід був єдиним комуністом на всю родину, і при цьому саме його розстріляли. А ті, хто його репресував, самі згодом стали ворогами держави. Я знаю, що слідчих, які вели його справу, потім всіх заарештували і розстріляли.

У той час люди думали, що чинять правильно — що треба засилати, розстрілювати, принижувати, утискати в правах.

Сьогодні ми бачимо схожу картину: спочатку росіяни повірили в те, що українців треба вбити, тепер чимала частка наших людей вірить, що треба примусово закрити всю УПЦ. Але в XXI столітті навішувати колективну відповідальність на всю Церкву — найгірше, що може бути.

Це прояв сталінізму: репресивні дії відбуваються за якоюсь ознакою до цілої спільноти (чи то релігійна, чи то етнічна, чи то соціальна група). Певна сукупність людей просто отримує клеймо «ворогів народу» зі всіма наслідками.

Нікого при цьому не цікавить, чи любиш конкретно ти свою країну, землю, народ.

Їдь до Сибіру (як у радянські часи), або ж «чемодан, вокзал…» (як зараз)».

***
Страшна історія ХХ сторіччя, яку українці навіщось збираються повністю відтворити в столітті двадцять першому.