Фото в тему сьогоднішнього голосування в Раді.

Землетрус в Ужгороді.
А винні хто?🤪

«Ця заборона найперше вигідна Путіну, який скаже: «Я ж казав, що в Україні гонять православних, от я їх і захищаю». І ми цією забороною лише підігруємо його хворобливим амбіціям».

Народний депутат України Артем Дмитрук — про сьогоднішнє голосування народних депутатів України за заборону Української Православної Церкви.

🔴 Сьогодні у медіа оприлюднено, що начебто Верховна Рада України заборонила або планує заборонити діяльність Української Православної Церкви.

Де-юре – поки що ні, де-факто – так.

🔺Отже, розпочну із того, що сьогодні парламентом у першому читанні (усього їх буде три) прийнято Проект Закону, яким пропонується заборонити релігійні організації, які афілійовані із центрами релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка здійснює збройну агресію проти України. Такий зв’язок має встановити релігієзнавча експертиза.
Відповідно до своїх установчих документів:
🔸Українська Православна Церква є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої;
🔸керівний центр знаходиться у м. Києві.

🔺Юридично зараз вказаний законопроект (а надалі можливо Закон України) не впливає ні на релігійні організації, ні на священнослужителів та вірян Української Православної Церкви.

🔺Водночас послідовна державна політика проти УПЦ та постійна дискримінація демонструють, що під гаслом «сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів» держава намагатиметься заборонити саме УПЦ. Навіть зараз народні депутати це підтверджують своєю поведінкою та висловлюваннями.

🔺Припинення релігійних організацій відбуватиметься за рішенням суду у разі, якщо експертиза встановить управління такою організацією державою-агресором. Не будучи спеціалістами у сфері канонічного права, навіть до проведення експертизи, народні обранці чомусь вже вирішили, що сюди відносяться релігійні організації Української Православної Церкви.

🔺Слід зазначити, що нещодавно Державною службою України з етнополітики та свободи совісті проводилася релігійна експертиза, яка встановила зв’язок УПЦ з МП (як не дивно). До речі, вона вже оскаржується у суді. Хоча на її підставі неможливо заборонити діяльність УПЦ, священнослужителям та парафіянам УПЦ варто готуватися до того, що повторна експертиза також буде проведена упередженими особами, а народні обранці демонструють, що фактично результати майбутньої експертизи уже усім зрозумілі.

❗У разі прийняття даного закону всі релігійні організації Української Православної Церкви (єпархіальні управління, монастирі, парафії тощо) будуть втягнуті у численні судові тяжби. Без кваліфікованого правового захисту вистояти буде практично неможливо.
Тому усім, з Божою допомогою, і священнослужителям, і вірянам УПЦ, необхідно вже сьогодні (вірніше, як кажуть, «на вчора») обʼєднуватися та організовувати систематичну і злагоджену роботу  з юридичного захисту своїх прав.

Пропонуємо поглянути на ухвалений вчора в першому читанні законопроект №8371 очима юристів.

Ми проти нагнітання та паніки.
Але недооцінювати законотворців теж не треба.

У законопроекті чітко прописано, що в судовому порядку може бути припинена діяльність релігійної організації (читай — парафії) не за її підпорядкування московському патріархатові.

Авжеж, автори законопроекту не такі невігласи, аби залишити юридичні шпаринки.

Вчитайтеся у формулювання: не допускається діяльність релігійних організацій (тобто тої парафії), які афілійовані з центрами впливу релігійної організації (об’єднання) (яка бодай якимось чином поєднана чи пов’язана з Київською Митрополією), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка здійснює збройну агресію проти України (те, що нашу Київську Митрополію вважає підконтрольною собі московська патріархія,зайвий раз треба нагадувати? І саме на документах патріархії будує свій релігієзнавчий висновок експертиза ДЕСС).

Тобто якщо ви маленька парафія, в статуті якої написано, що ви живете й дієте самі по собі без будь-якого зв’язку з Київською Митрополією, тоді спіть спокійно.

Якщо ж ні — суд ухвалить рішення про припинення вашої діяльності на підставі Висновку ДЕСС, щойно цей законопроект буде прийнятий Верховною Радою та підписаний Президентом України.

Тому варто вже зараз подумати, що можна зробити.

Учора уже 188-й раз за час існування нашого проекту ми розчарувалися в діалозі. З ким і як його далі вести? Навіщо добирати аргументи, якщо для влади ти все одно «ворог», ЗМІ відверто називають нас, парафіян УПЦ, «прокремлівською ватою», а народ України вірить владі та ЗМІ й не бажає робити власних висновків.

Але сьогодні вдень нам зателефонував голова ДЕСС Віктор Єленський.

Він прочитав розміщену на нашому проекті рецензію професора Томаса Бремера на Релігієзнавчий висновок експертизи Статуту про управління УПЦ і хоче висловити свою позицію.

Ми домовилися, що текст, який Віктор Єленський напише, ми розмістимо на «Діалог.ТУТ».

Трохи суперечлива виникає ситуація.

Ми отримали за підписом Віктора Єленського зухвалу відповідь на нашу Петицію, яку на сайті Кабінету Міністрів України підписало 25000 громадян. Ми подали проти нього позов до Державного бюро розслідувань і судимося вже 4 місяці, аби ДБР відкрило кримінальне провадження проти нього та його заступника за розпалювання релігійної ворожнечі.

Ми готували з максимально відвертою, прямою та спрямованою на діалог позицією Лист-відповідь ДЕСС від УПЦ, яким він міг би бути. Бо ми вважаємо, що спілкуватися потрібно, і тільки в спілкуванні можна подолати взаємні підозри та відчуження.

Нас ніхто не почув. Навіть тих 25 тисяч громадян, які в Петиції просили врахувати їхню патріотичну позицію й не вдаватися до заборон у вирішенні питання з Українською Православною Церквою.

Ми друкували «Слабкі місця релігієзнавчого висновку ДЕСС» — змістовний ґрунтовний текст, підготовлений фахівцями Київської духовної академії.

І ні на що не отримали жодної відповіді.

Але на висловлювання з Європи, критику від професора Томаса Бремера, керівнику ДЕСС захотілося відповісти.

Що ж.
Чекаємо на текст-відповідь. І, як обіцяли, надрукуємо його.

І надалі будемо знати, що до нашої української влади можна достукатися тільки через Європейські структури та голоси.

***
Не зневірюймося, друзі😊
Господь з нами.
І сьогодні в хвилину найбільшої зневіри Він показав, що все бачить і про все подбає.

Мирної, затишної, доброї вам п’ятниці і благословенних вихідних.
Побачимося згодом😎

І навіть якщо Віктор Єленський не надішле свій текст, нам буде, чим вас з понеділка здивувати.

Не перемикайтеся!

***
Якщо захочете підтримати нас, реквізити ті самі.
Картка Приват для донатів: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).

А ще є банка Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c

За даними Державного департаменту США, впродовж 2022 року СБУ провела 41000 розслідувань щодо колабораційної діяльності на користь росії.
Як ми знаємо з повідомлень самої Служби безпеки, за результатами перевірок представникам УПЦ винесено 68 підозр.
19 справ доведено до суду.

Зачекайте, ми нічого не плутаємо?
З 41 тисячі розслідувань 19 справ, доведених у суді — це 0,05 відсотка.

Тобто саме за ці 0,05% УПЦ звинувачують у «системній антиукраїнській діяльності».

І це той показник, на підставі якого кожен вірянин УПЦ має підставити голову під «справедливий» суд обуреного суспільства?

Знаєте, коли кожна говоряща голова в телевізорі переконувала нас, що ми тут в УПЦ всі фсбшники та кдбісти, суцільні колаборанти та «заморожені московські консерви», що вся структура нашої Церкви працює на росію й роками та десятиліттями підриває основи української державності, ми й дійсно соромилися протестувати на повний голос. Бо раптом, і справді, під час обшуків СБУ щось таке знайдуть.

Але 0,05% від загальної кількості — це навіть менше статистичної похибки.

Шановні громадяни, ми все розуміємо.

Обурення війною, обстрілами, щоденними смертями від російських куль та снарядів.

Але змушувати 9000 парафій і 1 мільйон українців відповідати за 19 судових вироків (а по деяких із них подано апеляції) — це навіть не безглуздя. І не безправ’я.
Це дикунство.

Не кажучи вже про те, що навіть з-за океану видно й чутно, що «зухвале намагання зруйнувати Українську Православну Церкву й обмежити свободу віросповідання, яке зараз обговорюється в українському парламенті, підриває… претензії України на юридичну і моральну перевагу» над російською федерацією.

Цитата звідси: Колонка професора права юридичного факультету університету Пенсильванії Вільяма Берк-Уайта на сайті американського часопису «The Hill»

Повний її переклад українською на офіційному сайті УПЦ

Доповідь Державного департаменту США про стан релігійної свободи за 2022 рік

Отже, обіцяний текст.
Друкуємо його з невідступним відчуттям, що в цій дискусії поважають тільки власну думку і милостиво дозволяють опонентам «помилятися».

Але цим текстом очільник тієї Державної служби, яка покликана відповідати в державі за лад у царині свободи совісті, в черговий раз засвідчив, що свобода совісті громадян України для нього порожній звук.

Якщо стоїть завдання її обмежити, та ще й закріпити це на законодавчому рівні, ДЕСС обов’язково це зробить, ще й доведе, що це для блага самих же громадян.

Тому поки що в Україні свобода віросповідання звелася до того, що громадяни (окремі, не всі) мають вірити тільки в те, що держава зі своїми релігієзнавцями визнає для себе зручним і безпечним.

Ну і окремо вражає лексика листа: «УПЦ заявляло, УПЦ не багато зробили…» УПЦ — це Церква, організація, структура. Але аж ніяк не безлика абревіатура середнього роду.

«Пане Вікторе, дозвольте і я скажу свої два слова у відповідь на Вашу відповідь. Оскільки я і є та людина, яка створювала проєкт «Діалог.ТУТ» з усвідомленням важливості діалога. І постійно стикаюся з тим, що люди одне одного не чують і не хочуть чути.

Це не будуть сторінки тексту.
Я спробую висловитися максимально стисло.

Я прочитала уважно два рази Ваш лист-відповідь професору Томасу Бремеру і можу Вам сказати, що абсолютно всі звинувачення, так само емоційно й тими самими словами, які Ви в своєму листі висуваєте на адресу керівництва УПЦ, ми, громадяни України, висуваємо Вам як очільнику ДЕСС.

Не слухаєте. Не зважаєте. Не відповідаєте.
Коли нарешті від Вас надходить якась відписка, то це саме відписка. З основним посилом «Знайте своє місце», «Відчепіться».

Так Ви і Ваш заступник Войналович відповіли на Петицію, підписану 25 тисячами громадян України.

Чи ми не маємо права бути почутими? Що це за твердження — що ви "вважаєте УПЦ частиною московського патріархату". Ми, громадяни України, що підписали цю петицію, не вважаємо себе частиною московського патріархату. А ви дозволяєте собі стверджувати зворотнє — на підставі свого уявлення, хай воно хоч на якій експертизі ґрунтується.

На нашу ініціативу — Лист від УПЦ у відповідь ДЕСС, яким він міг би бути — Ви не просто не відповіли, а й висловилися — що тут немає що обговорювати, «я не бачу в цьому ініціативи». Хоча нашою ініціативою саме цей лист і був.

Ми хотіли діалогу, прагнули порозуміння.

Але не порозуміння Вам потрібне. А диктатура.

Хоча нещодавно, буквально минулої п’ятниці, Ви зазначили, що якби цей самий лист підписали «ієрархи і духовенство», Ви б відповіли 100%.

То хіба ми не люди? Хіба нас не треба слухати? І ще й кому — державному чиновнику, який поставлений для того, щоб протидіяти дискримінації?

Чим ви в такому разі відрізняєтеся від священноначалля УПЦ, яке, як Ви емоційно стверджуєте в своєму листі Томасу Бремеру, не слухає власних священнослужителів і мирян.

Ви теж, як чиновник, не слухаєте громадян.

Ми висловлюємо Вам недовіру.

Ми, тобто особисто я, подала до Вас скаргу в Державне бюро розслідувань — зі звинуваченням у розпалюванні релігійної ворожнечі. І вже пройшла три суди, і далі судитимуся, аби ДБР відкрило на Вас кримінальне провадження.

І це кричущий прецедент. Представник релігійної спільноти подає в суд на держслужбовця за обмеження релігійної свободи та розпалювання релігійної ворожнечі.

Бо ми, прості громадяни, за Ваші висловлювання та підписану Вами релігієзнавчу експертизу, отримуємо погрози життю і здоров’ю.

Просто знайте, що Ви такий самий, як ті особи, яких Ви публічно звинувачуєте.

А ми це бачимо і про це свідчимо.

До зустрічі в суді.
З повагою,
Член Національної спілки журналістів
Юлія Комінко»

Оприлюднено в Fb та надіслано персонально В.Єленському

Ще раз про те, що треба знати про антицерковний законопроєкт №8371

1. Відбувається пряме втручання держави в діяльність релігійної організації.
Зокрема через введення в чинне законодавство сумнівних і суперечливих понять, таких як «релігійна організація, афілійована з центрами впливу», «центр впливу релігійної організації (об’єднання)», «керівний центр».

Це порушення Ст.5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»: Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій.

2. Порушено принцип рівноправ’я релігій.
Застосовуючи таке поняття, як «канонічне підпорядкування», держава на рівні Закону прагне запровадити нерівність релігій, віросповідань та релігійних організацій, оскільки поняття «канонічність» притаманне лише для православ’я.

Це порушення Ст.5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»: «Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається».

3. Відбувається звуження змісту та обмеження обсягу існуючих прав і свобод.
ДЕСС надаються функції не тільки реєстратора, а й прокурора, оскільки законопроект передбачає припинення діяльності релігійної організації в судовому порядку за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері релігії.

Це порушення Ст. 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»: релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями).

Детальніше про дискримінаційний законопроєкт №8371 читайте в юридичному огляді: https://www.dialogtut.org/superechyt-konstytucziyi-ta-obmezhuye-gromadyan-u-pravah-yurydychnyj-analiz-zakonoproektu-%e2%84%968371/

Які статті Конституції України порушує законопроект №8371

Ст.3 Конституції України, яка визначає, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Ст.21 Конституції України, яка визначає, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Ст.22 Конституції України, яка визначає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Ст.35 Конституції України, яка визначає, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.

Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.

***
Окрім цього.
Нинішні запропоновані законопроектом №8371 зміни не лише виходять за рамки Конституції України (відповідно до ст. 6 якої державний орган має здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України), а й штовхають центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері релігії, на вчинення кримінального правопорушення за ст. 364 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем).

***
Детальніше про дискримінаційний законопроєкт №8371 читайте в юридичному огляді: https://www.dialogtut.org/superechyt-konstytucziyi-ta-obmezhuye-gromadyan-u-pravah-yurydychnyj-analiz-zakonoproektu-%e2%84%968371/

Обіцяємо, це останній юридичний огляд із запланованих.
Бо вже трохи хочеться повернутися до людських і душевних тем, яких ми для вас чимало підготували.

Але Проєкт рішення Київської міської ради про незаконну перевірку храмів УПЦ обов’язково потребує юридичного огляду.

Ми нарахували в ньому щонайменше 6 ляпів.

Краще знати їх заздалегідь і наперед продумати стратегію юридичного захисту👉

«У 2004 році я був священником Київського патріархату.

Однак коли я попросився в лоно Константинопольської Патріархії, мені відповіли: «Ваше рукоположення не наповнене благодаттю Духа Святого». Тому мене прийняли як мирянина і висвятили як законного священника вже в лоні Константинопольської Церкви.

Але 2018 року той самий Патріарх прийняв духовенство УПЦ КП та УАПЦ як священників».

Ми за півтора року існування нашого проекту запрошуємо для спілкування представників різних поглядів.

І дуже рідко буває, щоб погодився на розмову хтось із ПЦУ. Головним чином тому, що будь-яка публічна розмова передбачає відвертість, а говорити відверто часто ми здатні тільки про недоліки наших опонентів.

Чого точно не бракує нашому сьогоднішньому співрозмовникові, так це відвертості.

Знайомтеся, протоієрей Тарасій Петруняк. Благочинний Південноіспанського округу Митрополії Іспанії та Португалії Константинопольської Патріархії.

Він був висвячений як священник в УПЦ(КП), коли переходив у Константинопольський патріархат, пройшов через перерукопокладення, і тепер з відстані має свій погляд на міжправославні відносини в Україні.

«Я вважаю, що дії патріарха Варфоломія стосовно українського питання є помилковими. Заявлені цілі не досягнуті, українське питання не вирішилося, розкол не вилікувався, бо в церковний організм, на мою думку, ввійшли люди, які не є священнослужителями. Загальноправославна криза поглибилась.

І я думаю, це тому, що патріарх прийняв рішення одноосібно, а не звернувся до голосу Церкви, хоча наша Церква є соборною (про це каже Символ віри).

У грецькій мові слово «соборна» краще позначити словом «сінодікі», яке означає зібрання. Але в тексті Символу віри присутнє слово «кафолікі» — воно означає, що ті, хто зібрався разом, одностайні у своєму рішенні. Ми віруємо саме в цю соборність.

Собор, як церковне зібрання, може бути розділений: одна половина підтримує одну думку, інша половина — іншу. А в молитві ми кажемо про ту соборність, котра означає саме єдність, одностайність.

Думаю, у вирішенні українського питання потрібно було звернутися саме до «кафолікі», до кафолічної Церкви. Тобто запитати думку всіх представників Помісних Церков. І на основі цієї соборної думки вирішувати питання української автокефалії, а не самостійно».

***
Ми дійсно вражені відвертістю нашого сьогоднішнього співрозмовника. Так само, як і свободою висловлювань, яку він може собі дозволити щодо оцінки дій і рішень свого патріарха, і яка видається абсолютно неможливою в межах багатьох інших юрисдикцій.

Якщо ви ще не бачили наш сьогоднішній текст, не пропустіть: https://www.dialogtut.org/protoiyerej-tarasij-petrunyak-vvazhayu-diyi-patriarha-varfolomiya-stosovno-ukrayinskogo-pytannya-pomylkovymy/

Нас читають у Держдепартаменті США.

Не вірите? Ми теж спочатку не повірили своїм очам.
І не просто читають, а й цитують і посилаються на нас в офіційних державних документах.

Нещодавно нам до рук потрапила Доповідь Державного департаменту США «Звіт про міжнародну релігійну свободу за 2022 рік: Україна». 53 сторінки дрібним англійським шрифтом.

Ми почали її читати й побачили чимало цікавої інформації для роздумів. Вирішили підготувати для вас декілька ключових моментів, адже вони промовисті. (Зробимо це найближчим часом.)

І раптом у розділі II «Стан дотримання державою свободи віросповідання» зустрічаємо посилання на наш з вами ресурс.
Несподівано. Раптово. Неочікувано.

Тож, у тому числі завдяки «Діалогу» американці дізнаються про факти, що від російської агресії потерпає насамперед Українська Православна Церква.
Анексуються єпархії. Руйнуються храми. Терплять тортури віряни та священнослужителі.

Адже, погодьтеся, дивина якась. З одного боку, нас уперто дехто продовжує називати москалями, проте від російських обстрілів найбільше зруйновано храмів саме УПЦ. Найбільше парафій потрапили під окупацію саме нашої Церкви.

То де логіка, якщо «москальський» піп терпить знущання від ФСБ за проукраїнські погляди та висловлювання?

Саме випадок із дияконом із Херсона о.Андрієм Ковалем потрапив до тексту Доповіді Держдепу США.

Ось повна цитата: «In March, Russia’s forces detained UOC protodeacon Andriy Koval in Kherson, reportedly because of his pro-Ukrainian views. According to the cleric’s interview with the Dialogtut.org website, they put a bag over his head while transporting him to an interrogation room. Koval stated that during his interrogation, FSB agents used torture, including beating and electric shocks, until he wrote a statement “renouncing” his clerical duties. The interrogators then resumed beating the cleric, tied his arms and legs, and threw him to the floor in an attempt to force him to endorse on camera Russia’s allegations that Ukrainian forces killed children in the Russia-occupied part of the Donbas region. Koval stated that before releasing him, FSB representatives beat and threatened to rape him and forced him to drink an unknown liquid in front of a Russian “journalist” Filming him as a “toast” for the children of Donbas».

Цитата звідси: https://www.state.gov/wp-content/uploads/2023/05/441219-UKRAINE-2022-INTERNATIONAL-RELIGIOUS-FREEDOM-REPORT.pdf

А тут повний наш текст про те, через що довелося пройти диякону Катерининського собору Херсона під час російської окупації: https://www.dialogtut.org/chto-uzhe-ne-do-shutochek-tebe-yak-katuyut-rosiyany-svidchennya-dyyakona-z-hersona/

***
Ну як вам такий поворот, друзі?

Ставте 🔥, якщо вважаєте, що це знак, що треба все одно продовжувати робити свою справу, навіть коли іноді здається, що все марно і нічого ми вже змінити не можемо.

Бувають і такі відгуки. Як цей, що ми отримали вчора на статтю клірика Константинопольського патріархату.

Але поки що запитання, які вчора прозвучали в нашому тексті, залишаються без відповіді:

«Згідно з 68-м Апостольським правилом та правилами 36 та 59 Карфагенського Собору, ніхто не може бути рукопокладений вдруге у той самий ступінь.

Якщо священство було законно рукопокладене, і хтось звершує над ним хіротонію вдруге, то позбавляється сану і той, хто рукопокладав, і той, над ким відбулося повторне таїнство.

Отже питання: в який момент хіротонії колишнього Київського патріархату сповнилися благодаттю?

Якщо вони від початку були сповнені Духом Святим, виходить, що мене треба позбавити сану саме як двічі рукопокладеного.

Якщо ж хіротонії представників УПЦ КП так само, як і моя, були недійсними, чому їх не прийняли в лоно Константинополя як мирян?»

Погляд з-за кордону на ситуацію з «об’єднанням» Українського Православ’я: «Вважаю дії патріарха Варфоломія стосовно українського питання помилковими»

Якщо вже нас читає Держдеп США, то даємо йому зворотній звʼязок.

Насправді «Звіт про міжнародну релігійну свободу за 2022 рік» — це вичерпний ґрунтовний документ, обсягом 53 сторінки. (Ми навіть знайшли в ньому посилання на наш ресурс «Діалог.ТУТ» — у розділі про тортури, яких завдають громадянам України окупаційні російські війська.)

Проте доповідь містить низку викривлених фактів і сповнена упереджень щодо Української Православної Церкви.

Вважаємо за потрібне звернути увагу на певні ключові, на наш погляд, моменти.

«Курс на забезпечення свободи віросповідання Україна провалила»

Для тих, хто не подужає 5 сторінок нашого огляду Звіту Держдепартаменту США про стан дотримання релігійної свободи в Україні, пропонуємо деякі цитати:

«Доповідь розпочинається з Executive Summary (коротке резюме), в якому зокрема сказано: «Конституція [України] захищає свободу релігії та декларує “відділення церкви та релігійних організацій від держави”. Згідно з законом, метою внутрішньої релігійної політики є сприяння створенню толерантного суспільства та забезпечення свободи совісті та віросповідання».

На жаль, саме завдяки діяльності державних органів, таких як Кабінет Міністрів України, Служба безпеки України, місцевих державних адміністрацій, в Україні відбувається дестабілізація внутрішньої ситуації через переслідування «внутрішнього ворога», яким 1 грудня 2022 року було оголошено Українську Православну Церкву.

Якщо в усіх центральних ЗМІ, на замовлення або принаймні за погодження владних структур, щодня виходить по декілька інформаційних сюжетів про «агентів ФСБ в рясах», «попах-колаборантах» (як це було, наприклад, під час спроб незаконно виселити установи УПЦ із Києво-Печерської Лаври, про що зокрема йдеться у доповіді Інституту масової інформації), то не викликає подиву, що ставлення суспільства до нашої церковної спільноти дедалі погіршуватиметься».

Читати далі, щоби розібратися👈

«Нащо казати «моє», якщо суди ще тривають?»

Ще одна цитата з нашого огляду Звіту Держдепартаменту США про стан дотримання релігійної свободи в Україні:

«У розділі ІІІ «Стан громадського дотримання свободи віросповідання» знаходимо цікаву цифру: «Представники ПЦУ звинуватили УПЦ в оскарженні законних змін юрисдикції релігійних громад і повідомили, що з 2019 року УПЦ ініціювала понад 100 позовів проти рішень обласної влади про перереєстрацію парафій УПЦ до ПЦУ. <…> В інтерв’ю агентству РБК-Україна від 6 січня митрополит ПЦУ Епіфаній підрахував, що від початку її створення в 2018 році до складу ПЦУ ввійшло близько 700 парафій УПЦ».

Якщо суди ще тривають і рішення про перереєстрацію може бути скасоване, то навіщо ці 100 парафій вважати своїми.

Також викликає подив, що представники ПЦУ «звинувачують» УПЦ в судовому оскарженні переведення релігійний громад. Якщо немає чого боятися в юридичному плані, отже суди УПЦ програє.

Але це законне право громадян — на судовий розгляд, на судовий захист. Навряд чи захищати себе в суді — це те, в чому можна одне одного звинувачувати.

І, до речі, якщо з 700 парафій кожна 7-ма оскаржує в суді свій перехід, то це досить промовиста тенденція».

Читати далі, щоби розібратися👈

Почали тиждень із голови ДЕСС, закінчуємо відповіддю Державному департаменту США😳
(Правда ж, як швидко летить час, і чим тільки не доводиться займатися тепер церковним журналістам😇)

Але ми раді в цей складний момент бути разом зі своєю країною, своєю Церквою та своїм народом, який, ми це точно знаємо, відкритий до правди і прагне єдності, а не спить і бачить, як «знайти і знищити внутрішнього ворога».

Молимося за Авдіївку🙏
За перемогу нашого війська💪
За наших захисників і захисниць, яких нам послав Господь і серед яких, віримо, Він Сам там зараз в окопах протистоїть загарбникам.

А наша мета — протистояти мороку непорозуміння та ворожнечі, в яку намагаються втягнути нашу країну зсередини.

***
З понеділка на вас чекають нові ексклюзивні тексти, які ми можемо готувати й планувати, тому що ви у нас є😊

«Діалог.ТУТ» — незалежний від фінансування/олігархів/політичного тиску журналістський проєкт. І якщо ви нас підтримаєте, ми продовжимо роботу.

Картка Приват для донатів: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).

А ще є банка Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c

Гарних усім вихідних!
І не забудьте перевести годинника в ніч з суботи на неділю🤓

«Коли дочка залишає на мене онука, то попереджає: святою водою не поїти, до храму не возити, не причащати…»

Як може так статися, що дитина, яка змалечку щонеділі причащається, в більш дорослому віці рішуче йде з Церкви?

Ми записали дві історії матерів, чиї діти відмовились від храму.

Вважаємо, що час випробувань, який Господь посилає нам сьогодні, не можна витратити на саможаління та самовиправдання. І ми, які в Церкві понад 20 років, не можемо не помічати, як інколи дітки, про яких дорослі розчулено говорили: «Видно, що це дитина Божа» (як про одного з героїв нашої публікації), виростаючи, обирали протилежний від храму шлях.

Чому так відбувається?

Безумовно, є в тому провина батьків і дорослих з оточення. Але ж і в нас не було досвіду життя християнина — набивали свої синці, намагаючись не зійти з дистанції. Як інших цього навчити, якщо ти сам ще тільки вчишся?

Ми віримо, що не людські сили зараз борються з Церквою, а той ворог, який зацікавлений кожну душу згубити й тим допекти Богові. Як він видирає з церковної огорожі одного за одним і що ми можемо цьому протиставити — запрошуємо вас також поділитися своїми думками та історіями.