Підемо до Кличка?

Друзі, ви чудові. Найкращі!)

Ми запитали поради, що робити з тою петицією, яку не приймає Київрада. І отримали зокрема ось таку пропозицію.

Збираємося так і зробити. Якщо підтримуйте, ставте 👍
***
Ви напишіть письмове звернення на Київського міського голову В.Кличка на Хрещатик,36 та керуючись ст.40 Конституції України попросіть, щоб його працівники не порушували законодавство та рішення Київради щодо розгляду публічних петицій, а отже зареєстрували та оприлюднили петицію.

Бо працівники технічного відділу не уповноважені вирішувати, які звернення киянам можна подавати, а які ні (ст. 23-1 Закону «Про звернення громадян»).

Тим більше що на сайті Київради раніше було оприлюднено петицію про вилучення земельних ділянок та розірвання договорів з парафіями УПЦ, до того ж деякі депутати Київради неодноразово публічно закликали до заборони УПЦ, і вимоги петиції стосуються саме КМР, а не Президента чи КМУ.

Письмове звернення можна викласти у вигляді скарги та попросити її розглядати за Вашої особистої присутності.

Звернення або скарга мають бути оформлені відповідно до Закону «Про звернення громадян».

Також попросіть, щоб звернення або скарга була розглянута невідкладно або в термін до 15 днів, оскільки порушене питання є важливим для киян-виборців Київради, впливає на базові права великої кількості киян, має суспільний резонанс та не потребує додаткового вивчення.

Крім цього, у зверненні можна зазначити, щоб звернення щодо оприлюднення петиції було розглянуто В.Кличком особисто та надана відповідь за його особистим підписом — Київрада та її працівники це його компетенція.

У даному випадку було б добре організувати колективне звернення на Кличка, але бажано, щоб його підписало багато людей, до таких звернень приділяють більше уваги. Аналогічне звернення можна направити на секретаря Київради В.Бондаренко.

***
Ну що, пишемо звернення та йдемо до Кличка?
👍 — так
👎 — ні
❤️ — ага, а потім вони скажуть, що «до нас ніхто не звертався з УПЦ, тому ми розірвали всі договори оренди з їхніми храмами».

***
І — так, підтримайте нас, аби було за що купити заспокійливий травʼяний чай 🍵 Без нього в цій справі явно не обійтися)

Картка Приват для підтримки: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).

А ще є банка Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c

Завдяки вам цього місяця ми змогли розрахуватися з усіма, хто з любовʼю працює на проєкті, створюючи для вас простір порозуміння та єдності🥹

«У такому стані зараз насправді тисячі священників…»
Ще один відгук на нашу статтю про юридичний захист парафій.

«Гарне питання на Діалог.тут, що після віджиму храмів все лише починається...

Тут питань більше, ніж відповідей, на жаль. Одне з них — дилема про проплати соціальних внесків і до пенсійного навіть з мінімалки, якщо священники були офіційно працевлаштовані.

Маю досвід вирішення, але негативний і не лише з причини поганої світської влади, але й через небажання юрвідділу митрополії цим займатися.

Оскільки це для мене було нагальною потребою, то зайнявся через управління охорони праці й податкову. Були підготовлені документи у рамках закону, проте юрвідділ митрополії не рекомендує, а іншого варіанта вирішення начебто й немає.

Та й таке.

Також є проблема звільнення працівників: яка причина? Мені, наприклад, сказали в єпархії — або пиши за власним бажанням, або внось 3000 в місяць для проплат.

І який вихід?

У такому стані зараз насправді тисячі священників».

Ті, хто вважає нашу Церкву ворожою, виганяючи нас із храмів, скаржаться, що, захищаючи своє право молитися в святинях, віряни УПЦ «ще й дітей із собою беруть, щоб ними прикриватися».

Вони не розуміють, що діти й так усе бачать. Особливо коли вигнання доводиться пережити не один, і не два рази, а до того ж ще й у школі слухати нападки про «москалів і колаборантів».

Як допомогти дитині, яка страждає від утисків за віру й релігійні переконання — ми говоримо з матушкою Ольгою Буренко.

Незабутні кадри, як жорстоко переводили їхню парафію в ПЦУ навесні цього року, сколихнули інтернет, але й тіні нарікань немає у словах нашої співрозмовниці.

Урок і досвід справжньої християнської любові — цей наш пʼятничний текст на кінець робочого тижня.
😻

«Дорогий мій братику, Володимир. Вибач, що довгий час вважав тебе непутящим… І навіть твій рік в АТО в 2015-му я сприймав тільки як шанс для тебе виправити своє життя.

Але коли ти з першого дня, попри закритий в паніці в нашому місті воєнкомат, перейшовши річку Десну з розбомбленим мостом, подолавши 30 км, записався в тероборону вже сусіднього міста, з одним СВД і жменею патронів став на захист нас, малодушних, і робиш це до сьогодні, моє ставлення до тебе змінилось.

За ці неповні два роки ти постарів, так постарів років на десять… і хоч шлеш мені бодрі відосики і фотки, я бачу як тобі важко і як ти стомився.

Молюсь за тебе, вітаю з святом, Днем захисників і захисниць України! Ангела-охоронця тобі в твоєму тяжкому і небезпечному щоденному подвигу»
Сергій Мотуз

***
Так, наші захисники і захисниці несуть на собі щоденний невимовно важкий подвиг.

Молимося, дякуємо, доземно вклоняємося за ваше служіння!

Повертайтеся якомога скоріше з перемогою. Будьте Богом хранимі, день і ніч під покровом Божої Матері🙏

«У дні святкування Воздвиження Хреста Господнього наведу вам один цікавий випадок.

Щоосені в лісах графства Донегол, Ірландія, з'являється величезний золотий хрест.

Це – творіння рук лісничого Лайама Еммері, який висадив серед звичайних сосен 3000 японських модрин у певному порядку.

Восени, перед тим, як скинути хвою, вони жовтіють, і жовтий хрест чітко виділяється на темно-зеленому тлі.

Уперше диво побачили 2016 року з борту літака — через шість років після смерті його творця.

"Час посадки" склав 11 років. "Час очікування" — ще стільки ж. Сам Еммері мало з ким ділився своїм задумом і так і не побачив його втілення.

Хрест, підрахували біологи, буде видно ще протягом 60–70 років.

Це як треба любити Господа, щоб зробити таку працю і своїми руками виростити такий Хрест.

Слава, Господи, Хресту Твоєму чесному!»

Fb-сторінка о.Георгія Прокопчука

«Ви для мене вороги. Ви повинні бути знищені», — прихожанам УПЦ так кажуть просто в обличчя, забираючи вночі їхні храми.

Нарешті все звучить відвертим і відкритим текстом.
ПЦУ забирає наші храми не тому, що «громади масово самі переходять».

Приходять уночі, жінок називають ворогами і так і кажуть: «Ви повинні бути знищені».

Відео зі сторінки Свято-Троїцького храму с.Носівка на Чернігівщині

***
Це якась нелюдська здатність — бачити ворогів у своїх співгромадянах.

Де і коли ми цього навчилися?

«Позвоните дочке, скажите, что у меня всё хорошо».
Або чому не виїжджають останні 900 мешканців міста-щита Часів Яр.

Нещодавно за один із текстів на нашому проєкті коментатори дорікнули нам: «Цей матеріал — ніби стрибок у крижану ополонку». І риторично запитали — навіщо взагалі такі інтерв’ю готувати.

Але для нас більшість текстів за півтора року існування «Діалогу» були саме такими «стрибками».

І сьогоднішній — не виняток.

Чи легко це — розпитувати друзів, з якими стільки пов’язано добрих спогадів із мирного життя, як їм живеться-служиться під обстрілами не просто інколи пролітаючих балістичних ракет, а щосекундної ствольної артилерії.

Але такі тепер реалії України, де на війні треба не просто вижити, а й по-людськи вистояти, ще й у серці зберегти любов❤️‍🔥

Наш текст сьогодні — про те, як молитовним щитом без води, газа, тепла, світла оберігають своє місто останні мешканці передмістя Бахмута Часів Яр.

«Оставшиеся здесь живут надеждой. Но много и трагических случаев.

В феврале этого года мама с 14-летним сыном выехала в эвакуацию в Харьковскую область. Отец остался в Часов Яре. В августе подросток пошёл с друзьями на ставок купаться. Когда выходил из воды, берег оказался скользким. Мальчик схватился рукой за провод, а он был под напряжением. Ребёнок погиб.

Родители решили похоронить сына в Часов Яре. Мама пришла к нам в храм на литургию. До войны сын служил в алтаре пономарём. Я у неё спрашиваю: «Вы хотите поисповедаться, причаститься?» «Да, — отвечает она, — но я не знаю, что нужно для этого». Мы с ней поговорили, она впервые в жизни причастилась.

А через несколько дней погибла. Прилетел снаряд — и осколками убил её. Молимся об упокоении душ убиенных Елены и Романа.

Ещё одну историю расскажу. Летом прошлого года муж и жена, известные в городе люди, решили переехать из квартиры в дом. Считали, что так будет безопаснее. Они не собирались покидать Часов Яр и чем могли, помогали многим.

В один из дней прилетает снаряд — и жена погибает прямо на пороге дома.

Муж очень тяжело переживал её смерть. После похорон сын забрал его в центральную часть Украины.

Но к сороковому дню муж вернулся помянуть жену в Часов Яре. Сидел во дворе своего дома, начался обстрел — и он погиб практически там же, где и его жена.

Как это объяснить? Молимся об упокоении душ убиенных Константина и Елены...»

***
Із нашого сьогоднішнього тексту

«Давайте складемо 2+2.
Учора СБУ зухвало повідомляє про чергову перемогу з рахунком 1300:60.

Щоправда, перемога не над мерами-хабарниками, як-от у Тернополі чи Сумах. А над бабусями в хустинках та 80-літніми старцями.

Із 1300 обшуків аж 60 знайдено порушників. І тільки 19 справ доведено до суду.

"Лівий берег" уже зі спіднички вистрибнув — так доводить до громадськості цю кричущу й суспільно значущу цифру.

Аж ось тепер зрозуміло чому.

На Чернігівщині, славній землі капеланів ПЦУ з Ханти-Мансійська та борцунів із жінками, сьогодні о 6:00 ранку опечатують монастир і кафедральний собор УПЦ.

Авжеж, громадськість має на хвилі повідомлень СБУ трохи полегшено сприйняти таку чергову перемогу над «причаївшимся» в провінції ворогом, себто літніми тітоньками-монахинями.

Гаразд, хлопці й дівчата, ще трошки «здобули».

Єдине запитання до захисників і капеланів ПЦУ — навіщо прикриватися релігією та церковністю. Нащо вдягати на себе одежі священників.

Усе, що ви робите — це не для народу України і не для проповіді слова Божого.
А від лютої ненависті (с).

Тільки дуже шкода, що все марно.

Теплушок у вас для всіх нас не вистачить.
Жінок залякати ви не здужаєте (ми злопам’ятні😼).
Репресії ви проводити теж не навчилися.

То ми просто посидимо збоку й почекаємо.
Історія зробить наступний оберт і знову здивує багатьох своєю іронічною посмішкою».

Із Fb-сторінки Юлії Комінко

⚡️Адвоката Чернігівської єпархії забрали в ТЦК безпосередньо під час надання правової допомоги вірянам.

Адвоката Олександра Шамко, який представляє інтереси Чернігівської єпархії УПЦ та на місці подій фіксував всі порушення законодавства з боку представників Міністерства культури і інформаційної політики України, при опечатуванні Свято-Троїцького і Спасо-Преображенського соборів та Єлецького жіночого монастиря у Чернігові безпосередньо з місця надання правової допомоги примусово забрали представники ТЦК СП.

Такі дії є прямим порушенням законодавства України про адвокатуру і спробою тиску та залякування вірян Чернігівської єпархії, яких протизаконно позбавляють всесвітньо відомих православних святинь.

«В Україні немає жодної зареєстрованої церкви московського патріархату і бути не може»

Юридичний відділ УПЦ просить СБУ припинити вводити в оману громадян України.

Учора Служба безпеки України відзвітувала, що «З початку повномасштабної війни СБУ викрила понад 60 кліриків УПЦ (МП), які працювали на рф, продавали зброю і дитячу порнографію».

Сьогодні Юридичний відділ УПЦ виступив з офіційним коментарем, в якому наголосив, що «однобоким та тривалим висвітленням виключно подій, пов’язаних із діяльністю УПЦ, працівники СБУ намагаються формувати суспільну думку <...> пов’язану з досягненням єдиної мети – формування негативного образу УПЦ та її священнослужителів».

Наприклад, у вказаній новині, як і в інших до цього, працівники СБУ неодноразово додають до назви УПЦ приставку (МП).

На думку юристів, «таке додавання назви “московського патріархату” не тільки вводить в оману громадян України, а й свідчить про свідоме формування інформації з метою отримання очікуваного ставлення читача до неї на тлі збройної агресії рф відносно нашої держави».

«В Україні немає жодної зареєстрованої церкви московського патріархату і бути не може; більше того, зареєстровані в Україні за діючим законодавством релігійні організації Української Православної Церкви не містять в своїх установчих документах положень щодо зв’язку з московським патріархатом та й по суті не можуть до нього відноситися», — йдеться у юридичному коментарі.

Разом із тим Юридичний відділ УПЦ наголошує, що Українська Православна Церква

• з повагою ставиться до виконання завдань, покладених на підрозділи СБУ та їхніх працівників,

• визнає, що серед громадян України є особи, які вчинили злочини проти України та надавали допомогу чи діяли в інтересах загарбників

• сподівається, що СБУ, в частині працівників, відповідальних за висвітлення інформації, припинить подальшу однобоку кампанію переслідування УПЦ та буде надавати повну та всебічну інформацію з приводу своєї діяльності, в межах наданих повноважень.

«У Троїцькому соборі в Чернігові висить жовто-блакитний прапор, а на ньому напис, який зробили для монастиря наші військові. Це вдячність за допомогу: адже допомагали й їм — купляли автомобілі, одяг і все необхідне.

Усі звинувачення в тому, що ми нібито посібники країни-агресора — безпідставні. Під час тяжких бойових дій, складної воєнної ситуації хтось хоче показати перемогу над Церквою?! Над старенькими жінками в монастирі? Над тими людьми, які намагаються підтримувати існування Церкви, яка, в свою чергу, допомагає людям…»

Майже 650 чернігівців переховувалися під час російської облоги в 2022 році в Троїцькому кафедральному соборі. Укриттям слугували й інші храми Чернігова.

А нині під надуманим приводом «церковно-канонічного зв’язку» вірян виганяють із святинь.

Що й чому зараз відбувається в Чернігові, читайте в нашому матеріалі: У блокаду той самий Троїцький собор віддав чернігівцям усе

Сум і страждання за невинноубієнними в селищі Гроза, за всіма полеглими українськими захисниками і мирними жителями, які загинули від рук російських загарбників за час війни, переповнює серце й Самого Христа... Але це не означає, що після хвилин скорботи Він не підійметься у славі, щоб вершити Свій праведний суд. Господи, дай розраду засмученим, вічний спокій убієнним, а нас усіх утверди в єдності в нашій обороні та благослови Перемогою над супостатом! Пресвята Богородице, Мати Божа, умилосердься, поможи й нам!

Vitaliy Likar

«Ми приходимо до нього як до батька…»

Разом із Троїцьким собором Чернігова нині для православних вірян закрито доступ до мощей великого святого, небесного покровителя Чернігівщини святителя Феодосія Чернігівського.

Віруючим мешканцям Чернігівщини, які так само тримали облогу росіян, голод, обстріли й холод, влада власної держави продовжує влаштовувати тортури.

Це 12-хвилинний відеосюжет про те, що довелося пережити чернігівцям за рік повномасштабної війни.

А що їм доводиться переживати буквально в ці дні, ми розповідаємо тут: https://www.dialogtut.org/u-blokadu-toj-samyj-troyiczkyj-sobor-viddav-chernigivczyam-use/

Суботнього ранку світ здригнувся від звістки про початок ще однієї повномасштабної війни. А в Україні тим часом продовжується наступ — на найнезахищенішому, релігійному фронті.

Сьогодні стало відомо, що голова Служби безпеки України Василь Малюк ініціював пропозиції до законодавства України, спрямовані на заборону та припинення діяльності «представників» та «релігійних організацій» УПЦ.

Причому у пояснювальній записці очільник СБУ вказує, що «з початку повномасштабної агресії росії проти України… здійснюється кримінальне провадження стосовно 65 священнослужителів УПЦ».

Чи означає це, що через підозру (ще не доведену в судах) у протиправній діяльності 65 осіб буде заборонено 9000 релігійних громад УПЦ по всій Україні?

Європейська інтелектуальна університетська спільнота пильно стежить за подіями, що відбуваються в Україні довкола принципів демократії та свободи совісті й навіть видає про це книжки.

Якою бачать релігійну ситуацію в нашій державі європейці — читайте в ексклюзивному інтерв’ю професора Сергія Бортника з професором Томасом Бремером. Спеціально для «Діалог.ТУТ».
👇

✨Друзі, хочемо щоб ви перші знали про нашу перемогу🤩
Першу і несподівану.

Ми не дуже сподівалися, якщо чесно.
Але.

Тільки що Апеляційний суд Києва виніс рішення на нашу користь, частково задовольнив нашу скаргу й відправив справу на повторний розгляд у Печерський районний суд🔥

А отже.
Боротьба проти розпалювання релігійної ворожнечі органами державної влади проти вірян УПЦ продовжується!

Ми судитимемося доти, доки Державне бюро розслідувань не відкриє кримінальну справу проти керівництва Державної служби з питань етнополітики та свободи совісті за їх ганебну відповідь на петицію до Кабінету міністрів України, підписану 25000 громадянами.

Деталі трохи згодом)
Не перемикайтеся!❤️‍🔥

«Я постійно отримую погрози. У месенджери в приватні повідомлення, у відкритих коментарях на Діалог.ТУТ.

Мені обіцяють влаштувати усілякі сексуальні збочення — за те, що я ніхто інший, як «фсбшна» потвора. Як ви розумієте, потвора в даному разі це мій авторський евфемізм, а в реалі слова звучать дещо інші)

Обіцяють відправити мене на росію, на мої рідні болота.
Здати мене в руки СБУ — це найбільш пристойний варіант, що його пропонують мені «істинні диванні патріоти».

Тільки за те, що я намагаюся вголос говорити про те, що з людьми — в даному разі вірянами Української Православної Церкви — так не можна.

Уже настільки звикла до погроз та агресії, які фоном ці півтора року лагідно огортають моє життя та професійну діяльність, що сьогодні отримала несподіваний досвід.

Величезний, кремезний дядько в судейській мантії — суддя Апеляційного суду м.Києва — взяв і заступився за мене.

Виніс рішення на нашу користь.
Задовольнив наш позов.

От просто взяв і виконав чесно й відповідально свою роботу. Бо наш позов настільки грамотно складений (дякую Тобі, Господи, за ТАКИХ адвокатів!), що його задовольнити — це єдине, що можна було зробити.

І якби суддя відмовив, то мусив би знайти для цього геть паскудні причини.
Як та вертлява блондинка-суддя Печерського суду, яка перевищила свої повноваження й відмовила нам у суді першої інстанції.

***
І я сиджу і мрію.
А якби кожен так чинив на своєму місці, як нині цей апеляційний суддя?

Поліція б чесно захищала вірян, заспокоювала, по-людськи сприяла діалогу. А не дозволяла зломовцям вигукувати свої гасла в мегафони, тим самим сприяючи розпалюванню ворожнечі.

А працівники СБУ не підтасовували б докази й не прикопувалися до книжок і календариків, і не зливали б начебто «інтимні» фото ЗМІ ще під час обшуку.

А журналісти служили б не доведенню власної правоти й почуттям власної значущості, а хоч раз би надали слово «засудженому» — вірянам, монашкам чи священнослужителям УПЦ. Може, то насправді не «зомбі» та «орда», а такі самі притомні українці?

***
Дядьку-суддя, дякую Вам.

Простіть, не називаю Вас на імʼя та прізвище, бо зараз якісь такі часи, що Ваше законне рішення може ще й шкодою для Вас обернутися.

Але я помолюся за Вас.
І попрошу всіх вірян УПЦ за Вас помолитися.

І помрію про ті часи, коли в нашій країні судова влада дійсно стоятиме на сторожі законності та дотримання прав і свобод громадян».

Facebook-сторінка Юлії Комінко