І нащо було розводити оту всю кутєрьму з релігієзнавчою експертизою та її Висновком, якщо можна знищувати релігійні громади просто за молитовний (!) зв’язок з «релігійними організаціями країни-агресора».

Принаймні так подумали в Київраді й подали на розгляд сесії проєкт рішення (скани див. вище), відповідно до якого планується перевірити всі земельні ділянки, якими користується «одна всім відома конфесія», і знести храми за рахунок тих, хто їх побудував, у разі будь-яких спірних питань.

Друзі, ви бачили цей документ? Проект постанови, яку збирається ухвалити Київрада: https://kmr.gov.ua/sites/default/files/1115_6.pdf
Там ще й перелік відповідних храмів є.

Ні, ми не за те, щоб перешкоджати перевірці законності користування земельними ділянками в місті Києві. Хай усе буде за законом.

Але чому перевірці підлягають не всі земельні ділянки, якими користуються в м.Києві релігійні організації чи об’єднання, а тільки деякі. А саме — «керівний центр яких знаходиться за межами в Україні в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України, <…> чи які мають канонічні та молитовні зв’язки з релігійними організаціями країни-агресора».

По-перше, хто і як ці «молитовні зв’язки» встановлюватиме?
По-друге, законом уже передбачено втручання в внутрішню діяльність релігійної організації? Адже щоб встановити «молитовний зв’язок», треба добряче заглибитися в життя кожної церковної громади.

По-третє, "Пояснювальна записка" до проєкту цього рішення (див.за посиланням вище) робить оговорочку про те, що відповідно до статті 35 Конституції України та Закону України «Про свободу совісті та віросповідання», «держава утримується від втручання у питання віри, переконань або внутрішньої організації релігійної спільноти». Але тут таки міститься посилання на «обмежувальне положення» Європейської конвенції, «необхідне в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони громадського порядку, здоров’я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб».

Тобто Київрада хоче і Закон з Конституцією порушити, втрутившись у внутрішнє життя релігійних організацій, і при цьому виглядати демократично, удаючи «охорону громадського порядку».

Хто і коли «ловив за руку» релігійні громади на тому, що вони порушують порядок, чи становлять загрозу громадській безпеці, здоров’ю чи моралі, правам і свободам інших осіб?

Чому Київрада зазначає, що ті безпекові заходи, які проводяться СБУ, «є недостатніми»?

Відколи депутати реагують на «численні звернення» одних громадян і ігнорують такі самі численні звернення інших громадян, які є парафіянами тієї конфесії, яку нині збираються перевіряти на підставі навіть «молитовного» зв’язку.

***
Уявляємо, як цей молитовний зв’язок чиновники встановлюватимуть:
«Це у вас що, ікона Кирила і Мефодія? А Кирил — той самий, на честь якого називається сусідній патріарх? Усе, молитовний зв’язок доведено. Зносьте храм».

Дарма тільки влаштовували ту релігієзнавчу експертизу й державні гроші на неї витрачали. За молитву треба у правах обмежувати. Вчіться, державні діячі, в депутатів Київради.

А ви знайшли свій храм у цьому злощасному переліку?

Друзі, виглядає так, що за свої права тут однозначно треба поборотися.

Ми зробили стислий огляд проєкту постанови Київради й зібрали для вас повний перелік храмів, які Київрада наміривається незаконно «позапланово» перевірити.

Цікаво, що робиться це начебто через те, що «останнім часом Київська міська влада отримує численні звернення громадян та організацій щодо вжиття заходів та врегулювання діяльності релігійних організацій».

Вважаємо, що й ми, як громадяни, виборці та мешканці столиці, маємо право активно звертатися до Київради з вимогою не порушувати Конституцію та законодавство у галузі свободи віросповідання.

Зараз зробимо опитування — чи не запустити нам відповідну петицію на сайт Київради. Там тільки 5000 голосів треба зібрати. Хай чують нас народні обранці і враховують нашу думку.

Усі, хто знають нашого сьогоднішнього іменинника🥳 ніколи про нього не скажуть, що його життя не сповнене пригод і потрясінь.

Хоча він ігумен невеличкого сільського монастиря, побут якого, здавалося б, має бути розміреним і одноманітним.

Але не у випадку з отцем Іоасафом✊

Він сам живе яскраво, перемагаючи себе, й навчає цього інших.
А сьогодні в нього День Ангела🙏

Усі 20 років існування «Отрока» він був заступником головного редактора нашого журналу й ділився з читачами найдорогоціннішим — життєвим досвідом, отриманим у складних ситуаціях.

Нехай подарунком від іменинника усім нам стане цей його текст із номеру «Подорож на свою голову. Несподівані висновки, які я зробив у дорозі» («Отрок UA» №4/2017).

👉«Борзий карась» і його шлях до неба🐠

А нашим подарунком хай стане молитва за архімандрита Іоасафа з братією Нещерівського Спасо-Преображенського монастиря❤️‍🔥

Долучайтеся до обговорення🗣️
Понад 60% голосів — за подання петиції на сайт Київради проти проєкту рішення «72 храмів». Пам’ятаєте, ми в п’ятницю проводили опитування в цьому телеграм-каналі?

Тож, ми склали текст документу й хочемо обговорити його з вами. Читайте, коментуйте, висловлюйте побажання.

До завтра приймаємо зауваження, після чого о 14:00 публікуємо на сайті Київради. Треба буде зібрати 6000 підписів за 60 днів.

Юристи нехай окремо пропрацьовують юридичну відповідь на ініціативи депутатів.

А ми робитимемо своє.
Якщо депутати посилаються на глас народу, нехай прозвучить і наш голос. Мовчати — все одно не вихід. Давайте діяти.

⚡️З москви в Україну повертається Галицько-Волинське Євангеліє ХІІ століття. А точніше, його факсимільна копія. До кінця листопада абсолютно кожен може замовити собі це факсимільне видання, аналогів якому на сьогодні просто не існує.

Оголошення від наших друзів з Волині:

«Колектив видавництва «Горобець», їхні друзі, партнери і благодійники майже 15 років намагалися отримати якісну оцифровану копію Галицько-Волинського Євангелія, яке на особливому зберіганні перебуває в Третьяковській галереї москви. Перед повномасштабним вторгненням нарешті це вдалося. Як? Це вже історія…

Книга неймовірна. Висота літер мініатюрного письма — 1,5 міліметри. Розміри оправи оригіналу — 125х170 мм, аркушів — 120х160 мм, чотирьох мініатюр ікон євангелістів візантійського стилю — 103х132 мм.

Кожна сторінка — факсимільний повноколірний друк, що дозволяє побачити особливості оригіналу. Собівартість примірника без вартості пересилки: 500 гривень. Можна замовляти більшу кількість примірників.

Проект здійснюється вперше задля популяризації писемної спадщини України. Збір та передплата на книгу триває до кінця листопада. Потім друк.

Ваші імена будуть згадані у книзі. Заходьте за посиланням та замовляйте книгу на сторінці: https://travelbook.in.ua/exclusive/2292.html

Після того, як зробите замовлення, на вашу електрону адресу надішлють посилання для передоплати.

Божої допомоги нам у поверненні нашої культурної спадщини в Україну!»

Десятинний монастир не знесуть, проте юридична боротьба продовжується.

Ми уважно прочитали нещодавні повідомлення й коментарі стосовно рішення Апеляційного суду у справі проти Десятинного монастиря — і нічого не зрозуміли.

Мінкульт написав, що це чергова перемога, «храм-МАФ знесуть». Інші пишуть, що в міністерстві «зарано радіють».

Що насправді відбувається, ми запитали в адвоката Десятинки.

Із найбільш позитивного — суд підтвердив право власності релігійної громади на комплекс споруд Десятинного монастиря.

Хай це стане невеличкою розрадою всім нам до свята Різдва Богородиці, на честь якого освячений Десятинний монастир.

Католик за віросповіданням, філософ Андрій Баумейстер заступився за УПЦ.

На його авторському YouTube-каналі вийшов новий відеоролик «Судьбы православия в Украине: вызовы и роковые ошибки. От Томоса (2019) до 2023 года».

«Я понимаю, что многих из вас расстроило то, что я говорю. Некоторых очень сильно расстроило. Некоторых поддержало. Но я философ, я христианин, я должен всё-таки стараться использовать свои знания, свой опыт, свои ощущения, и делиться с вами так, как считаю необходимым».

Такими словами завершується майже годинна лекція сучасного українського філософа Андрія Баумейстера, яку ми наполегливо рекомендуємо до перегляду.

Окрім того, що вона цілковито йде проти нинішнього інформаційного мейнстріму, де УПЦ є ледь не головним і не єдиним «ворогом кожного порядного українця», в ній розставлені чіткі й по-людськи зрозумілі адекватні акценти.

«Давайте будем патриотами, но при этом свободными, исполненными достоинства людьми, которые могут свободно выражать свои точки зрения, зная, что за их точки зрения их не будут судить; что мнения судить нельзя, что мировоззрение неподсудно…»

Ціла година спокійного інтелектуального розмірковування в дусі любові — не пропустіть😌

Навіяно лекцією Андрія Баумейстера☝️

Німецький теолог із Мюнстерского університету д-р Томас Бремер уважно розглянув і по пунктах розписав, у чому полягає непрофесіоналізм його українських колег-професорів, авторів Висновку релігієзнавчої експертизи ДЕСС.

І при цьому прямо заявив, що їхня діяльність повністю на руку російській федерації, адже саме через свої документи, статути та інші джерела «російська організація може впливати на українські політичні та адміністративні рішення».

Публікуємо текст д-ра Томаса Бремера повністю.

Він наполягає, що експертиза ДЕСС не тільки була виконана упереджено й недбало, але й не надала жодних позитивних доказів того, що УПЦ, як і раніше, є частиною РПЦ.

Був гостем  цікавого нового проекту. https://youtu.be/jXjZDmDrbEs?si=v6vzGieL_Qd36pUb
Обговорили гострі теми, відповідав на різкі та іноді навіть провокативні питання. Намагався донести правду про УПЦ та про події навколо Церкви. Трохи розповів також про свій професійний шлях. Новий цікавий досвід, запрошую до перегляду 😉

Цікавий коментар до наших недавніх публікацій:

«Все-таки Україна багато в чому залишається пострадянською державою.

Дві імперії – російська та радянська – досі живуть у нас у головах. Ознакою цього є наша згода з тим, ніби держава має право активно втручатися у внутрішнє релігійне життя, ділити релігії на гарні та погані, правильні та неправильні, свої та чужі. Може вказувати, як і у що треба вірити. Забороняти незгодних.

Позиція Баумейстера та Бремера – це спокійний та зважений підхід сучасних європейців. Де на перше місце поставлені: свобода совісті та віросповідання, принципи світської правової держави.

Однак у багатьох українців, коли йдеться про принципи взаємини Церкви та держави, перед очима постає як зразок для наслідування не, скажімо, католицька церква в Німеччині, а РПЦ у Росії.

І ми не можемо прийняти і визнати: те, до якої церкви ходить людина — це ВИКЛЮЧНО її особиста справа, і ніхто (і насамперед держава) не має права тут щось наказувати, заохочувати її вибір чи засуджувати».

Диякон Андрій Глущенко
***
Від себе додамо, що так само, як викликає повагу відверте висловлення поглядів шановними Андрієм Баумейстером та Томасом Бремером, так дивує й агресивна реакція на їхню позицію від тих, хто претендує на роль церковних інтелігентів.

Замість аргументів — копирсання в особистому житті (в кого яка дружина, де працює), акцент на конфесійній належності або будь-які інші ображені бурмотіння замість таких самих зважених контраргументів чи заперечень.

На жаль, рівень дискусії, особливо в релігійній площині, в Україні залишається максимально низьким🤷‍♂️

13-й рік поспіль пішов цього року у хресний хід до Почаєва наш друг протоієрей Максим Меркулов із Миколаєва.

Це важко вкладається в голові. Стільки наклепів у ЗМІ, розпалювання ворожнечі до хрестоходців. Отець Максим підтверджує: їм погрожували, що закидають камінням.

Але навіть у таких умовах люди не відступили. Хоча на один день і на 100 км (пішки!) довшим був шлях — через те, що в окремих районах і навіть областях їм не давали пройти через населені пункти.

Чому цей хресний хід є таким важливим і навіщо наші сучасники добровільно влаштовують собі такі «тортури»
— це важливо знати, аби не стати жертвою пропаганди і мати аргументи у відстоюванні елементарних прав людини, які нині через війну немовби втрачають в Україні свою цінність.

Герой цієї публікації від початку повномасштабної війни перебуває під ворожими обстрілами росіян у стражденному і зневодненому місті-герої, а нині ще довелося йому скуштувати зневаги від своїх же співгромадян.

І ще раз про те, що таке проєкт «Діалог.ТУТ»

Друзі, ми неодноразово помічали, що в назву нашого проєкту деякі читачі вкладають не те значення, яке в неї вкладаємо ми.

Тому маємо намір пояснити.

«Діалог.ТУТ» — це діалог, який веде редакція з цікавими співрозмовниками і розміщує тексти (або відео) бесіди ТУТ — на цьому каналі й на цьому сайті: https://www.dialogtut.org/

Ми самі вибираємо співрозмовників, гостей та теми для бесіди — тому наш проєкт н е з а л е ж н и й.

Працюють у нас тільки професійні комунікатори, всі з вищою освітою — тому наш проєкт ж у р н а л і с т с ь к и й, а не, скажімо, церковний чи клерикальний.

І оскільки інформування не основна мета нашої діяльності, передусім це комунікація — тому назвалися
п р о є к т, а не повноцінне ЗМІ.

Теми, спікерів, проблематику ми формуємо виходячи з того, що знаємо церковне життя зсередини й нам є що сказати про УПЦ.

Також чимало інформаційних запитів надходить від вас. Тому наш проєкт став за ці півтора роки існування справді народним.

І свідчить про це передусім те, що ми існуємо на ваші донати, маючи змогу залучати до участі в проєкті найкрутіших сучасних спікерів.

При цьому ми не ведемо діалог у коментарях (якщо, звісно, нам самим не цікаво подискутувати зі співрозмовником розумним і цікавим), не надаємо майданчик для всіх, кому щось хочеться сказати, але по факту сказати нічого. І тим більше не бажаємо перетворювати наш «Діалог» на базар чи ґвалт.

Якщо засади взаємоповаги, єдності, спокійного обговорення будь-яких гострих тем, відвертість, щирість спілкування та гарантована достовірність інформації для вас є такою самою цінністю, то наш майданчик цілковито може стати комфортним для вас.

Якщо маєте інші уявлення про комунікацію — ви вільні обирати ті ресурси, які відповідатимуть усім вашим умовам.

***
Отже, резюме.

1. Ми всім раді. Дуже. Чесно.
2. У суперечки самі не маємо бажання вступати й банимо всіх, хто нас у це втягує.
3. Натомість завжди залюбки подискутуємо за умови цікавих аргументів за чи проти.
4. Поважаємо своїх читачів як розумних мислячих тверезих і адекватних співрозмовників
5. Любимо свою Церкву й свідчимо про неї як про сім’ю недосконалих, але живих і прекрасних людей

Якщо ці 5 пунктів вам ОК, тоді не перемикайтеся. Попереду ще багато цікавого.

Наприклад, ми подали петицію проти дискримінації УПЦ на сайт Київради, а її не оприлюднили.

Тому доведеться знову боротися.

«ДіалогТУТ» існуватиме, якщо ви його підтримаєте.

Як завжди — картка Приват для підтримки: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).

А ще є банка Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c

Пам’ятаєте?) Ви донатите — ми працюємо. Разом переможемо