Тут Україною ширяться заборони хресних ходів: обласні та міські ради поспішають запобігти вірянам Української Православної Церкви створити «чергову» загрозу національній безпеці.

Причому подвійні стандарти ніхто вже навіть не намагається приховувати.

Наприклад, на Тернопільському телебаченні, в один і той самий вечір у новинах можуть показати сюжет, як вірянам УПЦ забороняють іти хресним ходом на свято Успіння Божої Матері, і тут таки буде репортаж про «благочестиву прощу» до греко-католицького храму.

Але ми розуміємо, чому забороняють молитовні ходи саме нашої Церкви. Щоб зайвий раз українці не демонстрували світові, якими вони можуть бути дикунами😕

Рік тому ми зробили цей репортаж-свідчення вірянки, яка йшла хресним ходом з Кам’янця-Подільського до Почаївської Лаври.

І тоді, і тепер розказані нею факти, як поводилися мешканці деяких населених пунктів на шляху хрестоходців, не вкладаються в голові🙁

Відкритий лист до Віктора Єленського, голови Державної служби з етнополітики та свободи совісті.

Так, ми вважаємо, що Українська Православна Церква і Українська держава ведуть діалог, але через різні мови комунікації не можуть почути одна одну.

Церква виступає зі зверненнями та посланнями, в яких кожного разу наголошує на підтримці України в цій війні, молитві за Україну та всебічній волонтерській допомозі фронту.

Держава ж вимагає не молитви, а певних дій, перелік яких зокрема міститься в офіційних листах Державної служби з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) від 01.06.2023 та 23.07.2023.

На нашу думку, чимало з того, про що просить держава, наша Церква вже зробила. Тільки про це треба сказати по пунктах, що ми й спробували зробити в цьому документі.

Отже, лист від УПЦ у відповідь ДЕСС — яким він міг би бути.

Усе безглуздо? Для діалогу не залишається місця?
А на нашу думку, такі настрої ще небезпечніші, ніж бажання певних державних органів змусити нас діяти тим чи іншим чином.

Друзі, ну правда. Зараз усе ж таки не 1937-й. І протистоїть нам не більшовицька репресивна машина, а такі самі налякані війною українці, як і ми🫣

Тому вважаємо, що державі чи державним органам слід не злісно опиратися, доводячи собі й усьому світові, що «нас гонять», а чинити зважено, конструктивно, без страху і ненависті.

По той бік барикад, якщо так можна висловитися, — не вороги чи зловмисники, а люди, які в силу тих чи інших причин віддають та виконують злочинні чи протиправні накази. І якщо їх не демонізувати, а навпаки, наділяти людськими рисами, можна буде досягати результату, такого як потрібно нам.

А потрібна нам чесна, сильна, вільна, дружня Україна, а не безлад і беззаконня з елементами авторитарності.

За це й варто поборотися🤜

Сьогодні 9-та річниця інтронізації Предстоятеля нашої Церкви, і чого Блаженніший Митрополит Онуфрій за ці 9 років нас навчив, так це діяти, не очікуючи вказівок згори, й довіряти Богові. А Господь, як відомо, хоче всім спасіння. І нам, вірним чадам Церкви, і тим, хто зараз поки що проти нас, але це ще не точно.

Вітаємо нашого Предстоятеля! Дякуємо за нього Богові.
І пропонуємо невеличке святкове опитування.

Ставте 👍, якщо згодні, що шукати шляхи для діалогу потрібно в будь-якій ситуації й за будь-яких обставин.

Ставте 🤔, якщо переконані, що Церкву нищать і немає більше про що говорити.

Ставте ❤️, якщо вважаєте, що все, що відбувається, то на краще, і взагалі цікаво, куди і на що цю ситуацію виведе Господь.

Зі-свя-том!

СЛОВО ВДЯЧНОСТІ ПРЕДСТОЯТЕЛЯ В КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІЙ ЛАВРІ

Блаженніший Митрополит Онуфрій у 9-ту річницю своєї інтронізації подякував єпископату, духовенству та мирянам Української та Помісних Православних Церков за підтримку.

«Хочу щиро подякувати за те, що ви прийшли помолитися за мене в цей день, який для мене є і радісним, і сумним. Сумним, тому що не зробив те, що хотів зробити. А радісним тому, що Бог мене витерпів дев’ять років з моїми немочами, слабостями, недосконалостями...

Церква – це не тільки єпископи, а й святе Тіло церковне, Головою якого є Христос...

Найбільш вражають, та духовно нищать людину – наклепи та неправда. Але найбільша нагорода від Бога буде тій людині, яка зможе достойно переносити це...

Нехай молитвами Преблагословенної Владичиці нашої Богородиці, преподобних отців Печерських, всіх святих Господь збереже українську землю, наш народ, захисників, нашу владу.

Тому, що всім важко і кожен має свій хрест. Завдання всіх – зберегти любов до Бога і до ближнього»

Ось так зловтішається так звана "Релігійно-інформаційна служба України" у себе на сторінці в ФБ. І не соромиться. Для них це знак! Чого? Що всі храми УПЦ, навіть ледь пристосовані для богослужінь будівлі, які тепер організовують віряни УПЦ після втрати/захоплення свого храму, теж треба спалити? До цього закликає ця "служба"? А в коментарях такій подачі мало хто дивується..
Дивуюсь і буду дивуватися втраті людяності. Радіти спаленому храму? Чи спаленому дому в Україні? Таке личить оркам. І їм подібним тут, в Україні.

Мало хто помітив, але важливі слова вчора прозвучали. Програмні.

«В Українській Православній Церкві один шлях до Перемоги над злом – об’єднатися нашими спільними зусиллями Церкви та Держави у високій, спасительній та відповідальній справі служіння добру та милосердю, скасувавши недовіру влади до Української Православної Церкви…» — найстаріший член Священного Синоду УПЦ митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел у вітальному слові до Предстоятеля.

Ми теж вважаємо скасування недовіри до УПЦ шляхом до Перемоги України і в військовому плані, і в духовному житті.

У нашої радіопередачі багато шанувальників!
О вони обоє нам пишуть.. :(

Всенічне бдіння ПЦУ в Трапезному храмі Лаври.
Може, завтра підвезуть бюджетників? Бо треба рятувати ситуацію.
Концерт на межі зриву!

ПРЕОБРАЖЕННЯ.
Хочеться привітати з особливим, великим святом, Преображення Господнього, в день якого навіть не служиться заупокійна служба… але не сьогодні і не для Чернігова.
Вихідний день. На свято люди з кошиками йдуть до храму освячувати плоди. Сім'ї з дітьми в центрі міста на прогулянці.

Але диявол ненавидить Бога і тих, хто йде до Нього, хто зберігає в серці Любов. Тому він бажає знищити усе Боже.

Господи, зупини біснуватих!
Прожени злодіїв з рідної землі.
ПРЕОБРАЗИ нашу землю миром!

Протоієрей Георгій Лобанов, Чернігівська єпархія

«Добре нам тут бути…» І в цьому дні, і в цьому святі, і в цьому місці. І навіть у цьому житті.

Незадовго перед повномасштабною війною до нас в «Отрок UA» прийшла працювати нова співробітниця — із тої по-особливому щасливої категорії людей, яких називають новоначальні. Вони тільки-но воцерковлюються, роблять перші кроки у вірі, всією душею шукають Господа і все їх цікавить, і все їм цікаве.

Нам, «старожилам», хотілося побачити церковне життя її очима і ми залюбки друкували в кожному номері її сповнені новизни тексти☺️

А одного разу відправили на декілька днів у відрядження до чоловічого монастиря🫣Цікаво було, що вона побачить у прославленій нещерівській обителі, де намісником служить наш шеф і колега — багаторічний заступник головного редактора «Отрока» архімандрит Іоасаф (Перетятько).

До престольного свята Нещерівського Спасо-Преображенського монастиря читайте «всю правду» про нього — такою, як її побачила неупередженими очима допитлива дівчина-кореспондент😎

Дозвольте розповісти вам історію про маленьку дівчинку Софійку, яка вже збиралась в школу і навіть купила портфель, і яка в суботу зранку разом з матусею їхала з Києва до Чернігова в гості до подружок.

У дорозі вона веселилась і навіть вимагала від матусі, щоб та не сумувала, а посміхалась. Софійка везла з собою подарунки, які хотіла якомога скоріше подарувати подружкам.

І ось вони вже на місці, вітаються, граються, веселяться.

Софійка дарує подружкам браслетики, які чомусь падають на землю, і коли подружки нахиляються, щоб їх підняти, а Софійка стоїть…

Саме в цей час ті, хто «ні на кого не нападав», бʼють ракетою в центральну частину Чернігова — міста, центральний храм якого, напевно, найстаріший в Україні і носить назву на честь свята Преображення: Спасо-Преображенський собор.

Бабуся Софійки в цей час стоїть біля храму в Славутичі, чекає на освячення плодів, і коли я проходжу поряд і бачу її якоюсь, начебто, сумною, навіть звертаю на це увагу.

Дуже швидко все стало зрозуміло!

Знаєте, друзі, тепер Софійка в школу не піде і більше не приїде до подружок, тепер її душа на небесах.

Ця ракета її вбила, точніше, не ракета, а ті негідники, котрі затіяли цю війну, ті, хто скеровував цю та інші ракети на міста і села в Україні, та ті, хто їх підтримує.

Як тепер жити матусі, батькові, який захищає Батьківщину, дідусям і бабусям?!

Як бути тим, чиїх рідних, ще багатьох таких Софійок і Марічок, вбивають російські нелюди?!

Друзі, помоліться, будь ласка, за Софійку, бо те, про що я вам написав, це реальне життя і це біль, про який мені сьогодні розповіла матуся цієї маленької невинної мучениці.

А ще бережіть своїх рідних: любіть, цінуйте, балуйте, приділяйте якомога більше уваги.

А нелюдам нагадаю: «Я спитаю за кров вашу, у котрій життя ваше, спитаю за неї від кожного звіра, спитаю також за життя людини і від руки людини…» (Бут. 9:5).

І ще: «Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь» (Рим.12.19).

Протоієрей Іван Шепіда, м.Славутич
***
148 людей постраждали від вчорашнього ракетного удару по Чернігову. Молимося про упокій душ загиблих, про одужання поранених і про знищення цієї нелюдської війни🙏😭😩

Українці все чудово розуміють і на рівні колективної свідомості не схвалюють рейдерство. Навіть якщо останнє здійснюється «іменем народу».

Ось скріншот вчорашньої новини про службу керівництва ПЦУ в нещодавно експроприйованому кафедральному соборі Білої Церкви.

При тому, що «Реальний Київ» з його понад мільйонною аудиторією щосили топить проти УПЦ, читачі, як бачимо по кількості дизлайків, дали свою оцінку пропагандистському матеріалу.

Ми не схвалюємо практику кількісно мірятися конфесіям заповненістю храмів. Але відверта брехня про «добровільні переходи» там, де цього не було й близько, теж має припинитися.

Якщо не житимемо по правді, навіть після війни вона продовжуватиметься в наших головах і спілкуванні.

Тому на рівні держави давайте визнаємо, що упередження проти УПЦ нагнітається штучно, а для конструктивного діалогу й пояснення своєї позиції віряни УПЦ готові та відкриті.

Не секрет, що редакційна лінія СПЖ та нашого проєкту часто не збігається, але тим не менш ми раді отримати від колег схвальну оцінку нашої ініціативи.

Тим більше що в попередньому аналізованому ними нашому тексті критики було значно більше😏

Ми, звісно, не митрополит Феодосій, але ми теж сьогодні будемо в суді.
Об 11:50 Київський апеляційний суд розглядатиме нашу апеляцію на ухвалу Печерського районного судді.

Суддя з порушенням законодавства відхилила наше прохання зобов’язати Державне бюро розслідувань відкрити провадження проти очільників Державної служби з питань етнополітики та свободи совісті (ДЕСС), які своєю відповіддю на петицію, підписаною понад 25000 громадян України, фактично розпалюють релігійну ворожнечу.

Ми на власному досвіді переконалися, що зараз перед цими трьома казковими літерами — УПЦ — немовби за змахом чарівної палички 🪄закривається будь-яка можливість об’єктивного правосуддя.

ДБР за нашою заявою не відкриває провадження по ст.161 (хоча владику Феодосія судять саме по ній). І суддя каже, що ситуація з утисками вірян УПЦ не становить суспільної небезпеки — хоча ми отримали від вас десятки свідчень про хейт і дискримінацію за приналежність до УПЦ.

Ви нас забезпечили супровідними матеріалами для суду.

Просимо і вашої молитовної підтримки🙏
І без матеріальної допомоги наш проект не зможе існувати.

Картка Приват для підтримки: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).
А ще є банка 🫙 Монобанка і там поки що 1 гривня😏(посиланням на неї поділимося у коментарях).

Ви донатите — ми працюємо. Разом переможемо.

А потужну промову владики Феодосія — про те, що процес над ним буде показовим, друкуємо повністю.

Три суди за 2 місяці ⚖️
Районний, адміністративний, апеляційний.
Три судових засідання, два з яких переносилися на невизначений термін через ті чи інші юридичні неузгодженості.

Так і наше вчорашнє засідання апеляційного суду було перенесено.
Оскільки суд першої інстанції — Печерський районний — не надіслав необхідних для розгляду документів у нашій справі.

Але нам з вами, друзі, це тільки на руку☝️
Що більше переноситься засідань, то більше ми збираємо доказів дискримінації громадян України за релігійними переконаннями. (Як, наприклад, перешкоджання хресному ходу вірян УПЦ з Кам’янця-Подільського до Почаєва.)

Адже наша мета — довести справу з розпалюванням релігійної ворожнечі з боку державних органів України, і зокрема Державної служби з етнополітики та свободи совісті, до судового розгляду.
Якщо Апеляційний суд відмовить, підемо далі. До Верховного суду, міжнародного, ЄСПЛ — куди там далі по вертикалі?😏

Поки що чекаємо наступного слухання.

І дякуємо вам за молитви й підтримку!

Віримо, що зараз кожен на своєму місці тримає оборону за нашу Україну. Перемога над загарбником, територіальна цілісність, але разом із тим внутрішній мир, єдність та правова захищеність кожного українця — це безумовні цінності, за які ми боремося і молимося.

Наш проєкт існуватиме, якщо ви нас підтримаєте.

Картка Приват для підтримки: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).
А ще є банка 🫙 Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c

Ви донатите — ми працюємо. Разом переможемо🫡

По ситуації з Хмельницьким.
Зараз головне — не втрачати надію. Адже кейс по Хмельниччині без перебільшення можна було назвати однією з найбільш оптимістичних церковних подій цього літа🔥

Коли з ініціативи міської влади очільники всіх місцевих православних єпархій (Хмельницька, Кам’янець-Подільська та Шепетівська від УПЦ та Хмельницька від ПЦУ) підписують спільне звернення, в якому закликають своїх вірних «до порозуміння, припинення ворожнечі, примирення та діалогу».

Не секрет, що чимало вірян УПЦ так наїлися турботи державних органів, які силою впроваджують «духовну незалежність» в життя й душу кожного громадянина, що не вірять уже ні в які державні «духовні» ініціативи. Та й з боку Православної Церкви України жодних інших передумов для діалогу, окрім лому та болгарки, люди здебільшого не бачили.

Тому будь-які спроби вийти на контакт цим трьом сторонам: держава-УПЦ-ПЦУ — зараз ускладнені як ніколи.

І ось тобі Хмельниччина. Де в результаті варварського інциденту відібрано кафедральний собор УПЦ разом із єпархіальним управлінням. Де не по-людськи розхитується ситуація в Кам’янці-Подільському, коли навіть студенти та школярі настільки наелектризовані розпалюванням ворожнечі проти УПЦ, що проводять благословенну пору літніх канікул у пікетах біля Олександро-Невського кафедрального собору. Де місцева влада чинить активний спротив мирній хресній ході до Почаєва, хоча українці понад 185 років долали цей шлях у молитві за свою країну й народ.

Навіть за всіх цих умов митрополити Феодор, Євсевій та архієпископ Віктор знаходять у собі сили вийти на діалог і висловитися за єдність громадян у цей важкий час військового опору російській агресії.

І от маємо. На свято Преображення два нові захоплення храмів прибічниками ПЦУ.

Підписати заяву про мирні наміри на рівні керівництва та продовжувати протистояння на рівні низів — віряни ПЦУ розуміють, що саме так роблять росіяни?

Духовенство ПЦУ взагалі бодай якось підпорядковується місцевому архієрею?

Що робитиме владика Павло із ПЦУ з цими двома «добровільними» переходами? Прийме їх під свій омофор, бо такою є «воля народу»? Чи виступить із заявою про неприпустимість будь-яких силових дій, тим більше у рамках підписаного Звернення про діалог?

Діалог, знаємо по собі, — річ дуже тендітна. Якщо зараз Хмельницька єпархія УПЦ, як застерігає вона у своїй вчорашній заяві, відкличе підписи під Зверненням, це може поховати ініціативу порозуміння та примирення, яка як ніколи потрібна українському суспільству. Хто іще захоче ставати на цей шлях, якщо він нікуди не веде.

Ми бачимо, що ПЦУ сприймає себе (і всіляко намагається показати) справжньою та єдиною Церквою українського народу. І будь-які домовленості з УПЦ, яку вона стільки років виставляє як «москальську» церкву, її репутації тільки шкодять.

Але повномасштабна війна всіх змінила. І вважати, що українців, які потерпають від військових дій, нині можна силоміць до чогось змусити, теж не варто.

Ми зможемо жити далі, якщо перестанемо бачити й сприймати одне одного як вороги. Бо жоден ворог не завдасть нам такої шкоди, як ми одне одному своїми чварами😕

Хочете до Дня Незалежності поділитися з захисниками України найціннішим?🩸

Цієї п’ятниці, 25 серпня, о 8.00 відбудеться уже сьомий від початку повномасштабної війни похід друзів та учасників нашого проєкту в один із київських шпиталів, де ми здаємо кров для поранених.

Цього разу запрошуємо з собою всіх бажаючих. Якщо не маєте протипоказань для донорства, пишіть нам у коментарях про свою згоду, ми зв’яжемося з вами у приватному повідомленні.

Крайні термін подачі заявок — сьогодні до кінця дня. Адже потім прізвища та паспортні дані передаються на пропускний пункт шпиталю і зайти на станцію переливання крові можна буде тільки за цим списком.

Уважно прочитайте правила для донорів і ретельно дотримуйтеся інструкції.
Нашим бійцям потрібно все тільки найкраще🦾

З цього відео рік тому розпочинав роботу наш телеграм-канал. Пам’ятаєте його?🥳

Наш друг, тепер уже офіцер Національної гвардії України, а тоді ще молодший сержант Сергій Позняк, минулого серпня в останній день ротації на сході України з побратимами під прицільним вогнем росіян підняли на найвищій точці Святогірська 5-метровий прапор.

Як це було, ми розповідали в нас на проєкті: https://www.dialogtut.org/kak-na-art%d1%91me-v-svyatogorske-ustanovyly-ukraynskyj-flag/

А ще в цей святковий і передсвятковий день давайте поділимося враженнями — чи змінилося ваше ставлення до державних символів України після початку повномасштабної війни🇺🇦

Ставте ❤️, якщо гімн, герб і прапор змушують серце битися дужче.

І ставте 💯, якщо молитва за Україну тепер полум’яніє, хоча й завжди за цю країну хотілося дякувати Богові.

У нас було чимало запитань до архімандрита Серафима (Панкратова). Адже дуже дивно чути, які нині в Церкві ведуться розмови.

Наприклад, від священнослужителів і навіть митрополитів лунають попередження й натяки вірянам, мовляв, не «зраджуйте Церкву». Люди й так налякані, а що при цьому значить «зрадити Церкву»? Або ще кажуть, що ті, хто хочуть зараз скликання Собору УПЦ, бажають штовхнути Церкву в розкол.

Вважаємо, що ці питання не мають бути приводом для залякувань та спекуляцій, тому спробували говорити про них максимально відверто.

У день 32-ї річниці незалежності України міркуємо про те, як нам в Україні, і тим більше в Церкві, не розділятися.

З Днем Незалежності України 🇺🇦
Православний молодіжний фестиваль "Фавор"!⛰️

КДАіС переїжджає з Лаври в Голосіївський монастир. З однієї сторони жаль, бо з Лаврою пов’язано багато в нашому житті, а з іншої – нерідко це шлях християн.
«Коли ж гнатимуть вас в одну місті, біжіть у інше» (Мф. 10:23)
«Егда гонят вы во граде сем, бегайте в другий» (Мф. 10:23)
І не треба дуже переживати, а продовжувати трудитися й динамічно розвивати християнське і церковне життя на новому місці.
Важливі не стіни і не приміщення, важливі люди. Християнство виникло як община, як спільнота людей, без стін і поза стінами. І мені здається, що Господь періодично в історії нам про це нагадує, коли попускає, щоб якісь зовнішні сили храми руйнували, або захоплювали, або виганяли християн звідти. Християнство не у храмі виникло, не слід про це забувати. Хоча з храмом воно пов’язане і свої храми створює. Але від них воно не залежить. Бо може створити ще, і будь-де. Бо воно вище храму.

Коли медична сестра 🧑‍⚕️ перев’язує руку після забору крові, то нагадує, що наступного разу можна бути донором тільки через 2-3 тижні місяці.

Сьогодні в київському госпіталі ми здавали кров уже 7-й раз від початку повномасштабного вторгнення. У середньому — якраз раз на 2,5 місяці.

Зізнаємося чесно, тільки одна людина з-поміж усіх нас витримує таку інтенсивну кровоздачу (здогадаєтеся, хто саме?😉).
Інших час від часу лікарі відфутболюють — у того занизький гемоглобін, в іншого зависокий тиск, а в декого і те, і інше, й ще якісь протипоказання🩺

Але ми раді, що цього разу вперше до колективу донорів із числа друзів та учасників нашого проєкту долучилися й наші читачі👋

Статті, суди — то добре, але з нашими захисниками хочеться поділитися найціннішим🩸🌡️

Коли йтимемо на донорство наступного разу, запрошувати вас із собою?🤗