Навіть про нашу петицію говорили🙀
1️⃣1️⃣9️⃣0️⃣підписів залишилося зібрати!

https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/4953

Дякуємо Олені Богдан за відверту сміливу позицію. Її авторська колонка — сьогодні вперше на нашому проєкті.

Кожне слово — це те, про що й ми думаємо всі ці тривожні дні.

«Живі-здорові люди постять у соцмережах "Нарешті!" — як реакцію на вимогу до УПЦ звільнити Нижню Лавру. Вони почуваються "на стороні світла".

Чи ці люди думають про те, що відчувають у контексті таких державних рішень родини й друзі тих вірян УПЦ, які вже загинули на передовій? Ті, які повернулися з фронту скаліченими? Ті, які зараз на передовій? Ті, які збирають гуманітарну допомогу військовим і цивільним? Ті, які моляться за перемогу України?»

Відколи 1 грудня було проголошено політичний курс на «духовну незалежність», багато вірян УПЦ закономірно почуваються зрадженими своєю державою.

«Ми не намірені виселятися. Зараз не 1917 рік»
Нарешті хоч якась інформація з Лаври.

Які тільки чутки зараз не блукають серед розгублених парафіян. Хтось каже, що печери з наступного тижня опечатають і доступ туди буде закрито. Інші розповідають, що насельники Лаври та семінаристи пакують валізи.

Сьогодні намісник Лаври засвідчив, що братія з шаною ставиться до державної власності, готова співпрацювати, але просить робити це теж на цивілізований манер.

Натомість уже з ранку монастирем ходила комісія співробітників, яка без пред’явлення документів описувала майно (ми її теж бачили).

«Ми не намірені виселятися й не будемо, тому що зараз є закони, які на стороні людини, — зазначив митрополит Павло. — І не треба нам угрожати, що з нами розправляться. Це не 1917-й рік. Є всесвітня спільнота, є якась культура».

Як годиться, не обійшлося без традиційних багатозначностей від владики Павла: «Ми ще не починали молитися, щоб Господь показав чудо, але напевно все ж таки нас заставлять…»🤭

Дивимося відео, слідкуємо за ситуацією, посилюємо молитву.

Знакове відео.
1995 рік. Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Володимир.

Змінилося все: суспільство, країна, влада. А нам знову кажуть, що це наша Церква не йде на діалог😒

«В связи с военно-политической обстановкой в нашем регионе мы не можем просить какой-либо помощи или защиты. Но мы просим молитв»

На редакційну пошту ми отримали ось такого листа з окупованої Луганщини.

«В эти дни исполняется два месяца как у нас отобрали храм. Зная об аудитории проекта «Діалог.ТУТ» как людях верующих, просим разместить на вашем ресурсе следующий материал — нашу просьбу и боль!

В Святом Евангелии Господь научает: «Просите, и дано будет вам; ищите, и найдете; стучите, и отворят вам». Вот так уже два месяца мы обращаемся за помощью в решении нашей проблемы куда только возможно.

13 января 2023 года перед вечерним богослужением под праздник Обрезания Господня и святителя Василия Великого, которое прибыл совершить наш правящий архиерей митрополит Северодонецкий и Старобельский Никодим, случился вопиющий случай.

Самочинная группа прихожан (мама почившего настоятеля отца Дионисия и несколько городских предпринимателей) по научению отца Георгия Дубовика (с помощью властей он хотел стать настоятелем после смерти отца Дионисия) и при поддержке неизвестных нам людей (властей из Луганска) не пустила владыку, батюшек и прихожан в наш Свято-Николаевский храм г. Стаханова (Кадиевка), что на Луганщине.

В последующие дни мы не смогли попасть не только в наш храм, но и на его территорию, в том числе к могилкам настоятелей протоиерея Николая Ромера и архимандрита Дионисия (Тивякова). Как позже стало известно, указанием из Луганска к храму была приставлена военизированная охрана. Храм стал заблокированным.

Из средств массовой информации мы со скорбью наблюдаем, как при попустительстве власти и при поддержке вооруженных лиц в Украине захватываются храмы. Такой же жертвой с захваченным храмом стала и наша приходская община во главе с новоназначенным настоятелем отцом Иоанном.

На сегодняшний день, уже как два месяца, богослужения нашей общины совершаются перед воротами церковной территории. Члены прихода в честь святителя Николая Чудотворца стали свидетелями того, как местная власть, которая на словах позиционирует себя с защитой Православия, на деле закрыла храм для верующих людей, якобы на реставрацию.

За историю бытия Свято-Николаевского храма это второе его закрытие и прекращение совершения Таинств Церковных. Первое было в 30-х годах ХХ столетия, при жесточайшей волне гонений безбожной власти на Церковь.

Отчетливо понимаем, что в связи с настоящей военно-политической обстановкой в нашем регионе мы не можем просить какой-либо помощи или защиты. Однако у всех братьев и сестер во Христе мы просим молитв!

На протяжении последних 4-5 лет с болью мы смотрим на настоящих подвижников — наших братьев и сестер по вере, которые самоотверженно отстаивают свои храмы в центре и на западе Украины. Сердце обливается кровью, когда видишь эпизоды, как избивают одни люди других, своих односельчан. Мы молимся о пострадавших и терпящих притеснения священниках и мирянах, чтобы Господь утешил и укрепил их.

Просим всех, кто будет читать эти строки — помолитесь о нашем настоятеле протоиерее Иоанне и всех прихожанах нашего храма! Также о тех заблудших людях, от которых зависит возобновление богослужений в храме Божьем, дабы Господь вразумил их, потому что они не ведают что творят. Спаси Господи!

Прихожане Свято-Николаевского храма г. Стаханова (в силу обстоятельств и в целях безопасности подписи не прилагаем).
***
Через неможливість отримати повну інформацію про цей інцидент, ми не маємо змоги розібратися в ситуації як слід, але можемо принаймні помолитися за людей, які нас про це просять🙏

Свято-Миколаївський храм у Стаханові. Богослужіння перед зачиненими воротами церкви😰

Скажемо й ми свої два слова про почорнілі хрести в Лаврі☦️
Друзі-фотографи надсилають свої фото дворічної, трирічної давнини, де теж видно проблему з хрестами. (Фото архімантрита Симона (Новікова) — 2020 та 2019 рр.)

Вважаємо, що в питанні порозуміння довкола Києво-Печерської Лаври почорнілі бані та хрести на Трапезному храмі (територія заповідника) можуть бути аргументом тільки в тому ключі, що за кожною церковною спорудою потрібен ретельний, професійний, фаховий догляд.

Монастир Києво-Печерська Лавра за 35 років з моменту передачі йому занедбаної Нижньої Лаври відбудував територію, прикрасив квітами і доглядає в ідеальному стані. Навіть просто підмести всі доріжки, обрізати всі троянди та покосити всі газони у Заповідника не вистачить річного бюджету.

Нелогічно і несправедливо розривати договір оренди з монастирем саме на підставі порушення правил утримання святині. Адже в якому стані її було передано в 1988 році і як виглядає територія нині — це небо і земля.

Треба шукати шляхи порозуміння, а не йти ворожою стежкою ультиматумів.

Молимося про те, щоб запанував діалог і примирення😔

Хотіли написати, що залишилося зібрати останні 500 підписів під нашою петицією. Але їх лишилося

⚡️4️⃣0️⃣0️⃣⚡️

https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/4953

Ще раз наголосимо: петиція вже працює. Ми зробили свій перший крок на виклики сучасної конфліктної, неприємної для всіх, ситуації. Спробували пояснити свою позицію.

Відтак решту покладаємо на Господа — просимо Його владнати розбрат і дарувати Україні між громадянами порозуміння, а над ворогом перемогу.

Благослови, Господи!

«Ми просимо, благаємо залишити братію в монастирі»

Монахи Києво-Печерської Лаври звернулися до влади та народу України.

Ми вирішили, що ці весняні дні — найкращий час, аби розповісти вам про наше волинське сонечко🌞

Протоієрей Степан Ярема та його дружина Марія з Волинської єпархії облаштували при храмі повноцінний волонтерський штаб, де без вихідних уже понад рік працює заради перемоги вся парафія.

А ще вони 22 роки ведуть недільну школу, де допомагають уже їхні колишні випускники.

А ще в них 8 дітей, з яких двоє всиновлені братик і сестричка з Луганщини.

А ще отець Степан викладає в Волинській духовній семінарії, опікується пацієнтами реабілітаційного центру та очолює Волинське братство тверезості.

А ще в нього два брати і племінник в ЗСУ, один із братів під Лиманом потрапив у полон.

А ще…
Продовжувати можна довго. Краще читайте самі:

«Пішла інформація, нібито наших хлопців здав священик. Але насправді він урятував їм життя»

Ну що, ніхто не встиг зафіксувати для історії фото з трьома нулями?

🌟Друзі, ми це зробили!🌟

Отже. 25 000 підписів зібрано під петицією «Не забороняти Українську Православну Церкву» на сайті Уряду.

https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/4953

Це перша петиція в 2023 році, яка набрала необхідну кількість голосів. (За весь 2022 рік на урядовому порталі здолали 25-тисячний бар’єр лише 2 петиції.)

Ще 29 днів лишилося до закінчення терміну голосування. І навіть після того, як 25 тисяч голосів зібрано, люди все одно продовжують залишати свої підписи.

Цим документом громадяни України, які є вірянами УПЦ, звертаються до Кабінету Міністрів України з проханням врахувати їхню патріотичну позицію під час розроблення законодавчої бази та підходити до вирішення церковного питання так само зважено, як це робиться під час розгляду проблем в інших галузях життя держави.

Конституція України гарантує всім громадянам України свободу совісті та віросповідання. Втручання в церковне життя суперечить Конституції. І не тільки не сприяє консолідації українського суспільства, а навпаки, призводить до значної деморалізації населення.

«Ми не заслуговуємо на тавро "колаборантів" та "агентів ФСБ", — ідеться зокрема в тексті петиції. — З сумом констатуємо, що таке ставлення до мільйонів людей, які є вірянами УПЦ, насправді може служити прихованим інтересам російської федерації щодо дестабілізації та роз’єднання українців в умовах війни».

Чекаємо офіційної відповіді від Кабінету Міністрів України — яка має надійти у термін, визначений Законом «Про звернення громадян».

Нас запитують, що з петицією буде далі.
Своє призначення — свідчити про позицію вірян УПЦ, що ми не вороги своїй країні, — вона вже виконує.

Але відповідно до Закону України «Про звернення громадян», подальші дії з петицією мають бути такими:

✅Інформація про початок розгляду електронної петиції, яка в установлений строк набрала необхідну кількість голосів на її підтримку, оприлюднюється на офіційному веб-сайті <...> не пізніш як через три робочі дні після набрання необхідної кількості підписів на підтримку петиції.

✅Розгляд електронної петиції здійснюється невідкладно, але не пізніше десяти робочих днів з дня оприлюднення інформації про початок її розгляду.

✅Про підтримку або непідтримку електронної петиції публічно оголошується на офіційному веб-сайті <...> Прем'єр-міністром України — щодо електронної петиції, адресованої Кабінету Міністрів України.

✅У відповіді на електронну петицію повідомляється про результати розгляду порушених у ній питань із відповідним обґрунтуванням.

✅Відповідь на електронну петицію не пізніше наступного робочого дня після закінчення її розгляду оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу, якому вона була адресована, а також надсилається у письмовому вигляді автору (ініціатору) електронної петиції».
(Закон № 393/96-ВР, Стаття 23/1)
***
Тобто чекаємо 3 дні, потім ще 10.
І Прем'єр-міністр щось повинен буде нам відповісти🌐

Як отримаємо від нього на електронну пошту листа з відповіддю, відразу з вами поділимося інформацією🛂

А якщо серйозно, то Закон України передбачає, що Кабінетом Міністрів України <...> за результатами розгляду електронної петиції можуть розроблятися та вноситися в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроекти, спрямовані на вирішення порушених у петиції питань.

Дай Бог!

Друзі, натхненні вами, ми подали ще одну петицію на сайт Кабінету Міністрів — про Києво-Печерську Лавру.

Чекаємо на її оприлюднення.