Емоції вляглися, давайте говорити предметно.

Які є зауваження до здійсненого фахівцями ДЕСС «Висновку релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом»?

А зауважень багато. Зупинимося на найважливіших.

Сьогодні в нас фаховий огляд Висновків релігієзнавчої комісії — від викладача Київської духовної академії та семінарії архімандрита Митрофана (Божко).

Сьогодні СБУ висловила підозру архієрею УПЦ щодо порушення ним ст.161 Кримінального кодексу України та ст. 436-2 (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників).

Тисячі лайків під новиною про це поставили користувачі на Facebook-сторінці Служби безпеки України😫

Але ми знову й знову наголошуємо: повністю підтримуючи необхідність розслідування кожного випадку колаборації та притягування до відповідальності згідно з чинним законодавством України, якщо провина людини буде доведена, ми разом із тим вважаємо неможливим покладати злочини окремих громадян на всю розгалужену інституцію, якою є Українська Православна Церква.

Саме про це — текст нашої Петиції до Кабінету Міністрів України.

Понад 2️⃣1️⃣0️⃣0️⃣0️⃣ підписів уже зібрано під цим документом.
Залишилося зібрати трохи менше 4000.

Додайте свій голос: https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/4953

Нехай суспільство знає, що ми засуджуємо військове вторгнення російської федерації, бажаємо перемоги України і працюємо заради цього кожен на своєму місці🇺🇦

З приводу зустрічі в Софії Київській 16 лютого майже всі вже висловили свої враження.

Для нас важливо було порівняти, чи змінюється щось у відносинах вірян та духовенства УПЦ та ПЦУ внаслідок діалогів і консультацій, що безперервно тривають від першої зустрічі 5 липня 2022 року.

«Вважаю, що в нас конфлікт, перш за все, психологічний. Ми психологічно не сприймаємо одне одного — в УПЦ і ПЦУ», — так півроку тому в інтерв‘ю нашому проєкту окреслював головну проблему взаємовідносин співробітник Відділу зовнішніх церковних зв‘язків УПЦ Сергій Бортник.

Що змінилося відтоді — читайте його підсумки нинішнього діалогу в Софії Київській, на якому він також був присутній.

А ось враження від круглого столу в Софії Київській нашого вчорашнього автора, вченого секретаря Київських духовних академії та семінарії архімандрита Митрофана (Божко).

Однозначно вітаючи ініціативу подібних зустрічей, вважаємо, що не варто обходити увагою й гострі кути. Тому ділимося цим постом о.Митрофана з його сторінки в Facebook.
***
16 лютого цього року мені випала честь «засвітитися» на круглому столі представників УПЦ та ПЦУ, який відбувся у Софії Київській за сприяння ДЕСС та низки громадських організацій. Тема – «Церква, суспільство, держава: діалог заради єднання та перемоги». <…>

Отже. Враження.
1. Діалог передбачає наявність двох сторін. Добре, що така можливість була завдяки ініціаторам зустрічі. Кожна сторона змогла висловити свої думки й переживання.

Але подив викликає те, що деякі присутні вочевидь виявилися незадоволеними тим, що до них на «огоньок» завітали «зайві» – я і проф. С.М. Бортник. Виходить, ми своєю присутністю «підпсували» ту єлейну атмосферу зібрання, на яку вони розраховували.

Але наскільки можна вважати діалогом те, коли з протилежної сторони ти хочеш чути лише «піддакування»? Чи ми повинні робити вигляд, що в УПЦ немає інших думок, протилежних ПЦУ?

2. У цілому атмосфера зустрічі була відкритою, ніхто не переходив на особистості, всі мали можливість висловитися, поставити питання, навіть незручні, в тому числі й до голови ДЕСС В. Єленського.

Інша справа, що не всі були задоволені відповідями або реакцією протилежної сторони))

3. Притому, що атмосфера зібрання була відкритою й сприятливою для відвертої розмови, викликало подив те, що деякі учасники закликали не лише до сприяння з боку держави, а конкретно до тиску на ієрархів УПЦ, щоб змусити їх до переговорів.

Це що, вони мають сидіти під дулом пістолету? Це можна назвати діалогом? З фізики я пам’ятаю, що сила дії дорівнює силі протидії.

4. У назві круглого столу були слова: «діалог заради єднання та перемоги». З боку ПЦУ чомусь відчувалося, що предметом обговорення має стати об’єднання. Проте єднання означає солідарність, згуртованість, одностайність, спільність дій (у даному контексті – заради перемоги). Невже, щоб спільно захищати свою Вітчизну і здійснювати гуманітарну допомогу, всі українці мають належати тепер до однієї Церкви? А як щодо мусульман, буддистів і взагалі атеїстів? Вони неблагонадійні, бо не знаходяться у єдності з ПЦУ?

Основні тези, які я озвучив під час обговорення:
1. Згідно з рішенням свого вищого органу, УПЦ – незалежна від Московського патріархату. Вживання до неї означень «російська» і «московська» неприпустимі.

2. Єднання суспільства заради перемоги та розбудови своєї держави не означає приналежність всіх українців до однієї Церкви і навіть релігії. Є ще рівень громадянських цінностей, верховенства права, гідності людини, народження і проживання на українській землі, які нас об’єднують і слугують основою для спільних дій.

3. Відповідальність за порушення законів має бути індивідуальною, а не колективною. Незрозуміло, чому будь-яка організація (парафія, підприємство тощо) має нести відповідальність за злочини свого члена або керівника.

4. Якщо держава збирається заборонити УПЦ, то чи можливий будь-який діалог в принципі? З ким тоді домовлятися? На що тоді розраховувати? Просто велика кількість віруючих піде «в тінь», як колись УГКЦ. Але їхній досвід показав, що силові методи в сфері свободи совісті неефективні.

5. У діалозі з УПЦ ПЦУ наріжним каменем ставить питанням встановлення євхаристійного спілкування. Але для УПЦ питання в іншому – канонічному статусі та апостольській спадковості ПЦУ. Тому предметом діалогу, як я його бачу, є саме це.

На яких канонічних підставах у 2018 р. були зняті усі відлучення та заборони з кліриків УПЦ КП та УАПЦ? Цього не можна з’ясувати з повідомлення для преси Константинопольського Патріархату. Треба оприлюднення самого офіційного документу, в якому вказані конкретні канони та історичні прецеденти. Інакше ми воюємо з вітряками, даючи оцінки якихось інтерв’ю, коментарів, коментарів на коментарі і т.д.
<…>

Наш друг молодий священник, півроку як висвячений, готується до першого в своєму житті захоплення храму.

«Це не захоплення, а волевиявлення громади», — скажуть критично налаштовані до УПЦ громадяни і будуть праві.

Але. Збори парафії вже відбулися й засвідчили бажання залишитися в УПЦ. А на цю суботу, 25 лютого, призначені інші збори якоїсь іншої релігійної громади, яка простим голосуванням двох третин присутніх планує змінити юрисдикцію.

Ми уважно прочитали запрошення на ці псевдозбори й помітили декілька моментів.

1. Не вказується, куди здійснюватиметься перехід. ПЦУ неначе й не фігурує. Але навіщо ця фігура замовчування?

2. Учасників запрошено просто «обговорити» питання щодо підлеглості громади і тільки в останньому реченні спливає слово «проголосувати». Отже запрошують обговорити, але істинна мета — проголосувати.

3. До участі в голосуванні запрошується «кожен православний житель міста, який… відвідує богослужіння». Тобто люди, які не ходять у храм постійно, визначатимуть, до якої юрисдикції він буде належати.

Питань іще дуже багато, але головні, на нашу думку: навіщо українцям так вчиняти одне з одним і як донести до народу ідею, що не можна ворогувати зі своїми ж🌚

Говоримо про це з одним із священників Свято-Михайлівського храму в Боярці отцем Олексієм Кулаковським.

«Здрасьтє, москалі!»
На що це схоже? На жаль, на те, що ви подумали.

Просто зараз у Білогородці відбувається спроба захоплення храму представниками, ми так розуміємо, «справжніх українців».

Рік повномасштабної війни не навчив наш народ, що не можна одне з одним ворогувати. Страшно подумати, скільки в такому разі ще війна триватиме.

Господи, прости нас.

«Стара добра болгарка пішла в хід! Річниця війни, а в цей страшний для України день дехто замість молитви та скорботи захоплює храм. Ось приклад добровільного "переходу", дії закону та відсутності дискримінації», — написав на своїй сторінці в Facebook архієпископ Білогородський Сильвестр (Стойчев).

За його словами, це саме той храм, котрий у дні війни був і донині є місцем допомоги для наших солдат та їхніх родин.

Про храм у Білогородці повідомляють таке:

«Зараз тих, хто всередині, випускають, але не впускають назад. Намагаємося утриматися тут поки можливо.
Замки вони змінили.

Насправді, як тільки ми вийдемо, храм буде остаточно пцу. Тобто питання кількох годин.
У пцу вже всі документи на руках».

Розпочинаємо день з молитви на літургії в Боярському храмі.

Нехай ніщо не розділяє українців. Нам немає що ділити і немає за що ворогувати.

Господи, благослови Україну миром!

Доповідаємо: сонце вийшло, літургія промайнула на одному подиху. Віряни налаштовані молитовно і мирно) хай усе так і буде! 💖Готуємося до зібрання.

До бійки не дійшло, але поштовхалися предметно.
Події в Боярці на цей час добігли свого несподіваного кінця.

Якщо стисло, то все виглядає так:

1. Народ не підтримав ініціативу мера і не прийшов. Зібралося близько 25 людей на 12.00, потім підтяглося ще зі 50 осіб. Вірян було понад 400.

2. Відразу почалися непорозуміння з голосуванням. Оголошено було, що голосувати можуть тільки мешканці Боярки за умови пред’явлення документу, де вказана реєстрація місця проживання. Проте пішли голосувати і мешканці якихось інших селищ. А ще мусульмани та люди, які ходять в іншу церкву, а зараз прийшли «просто проголосувати».

3. Члени громади оголосили, що не погоджуються з таким нечесним волевиявленням і після невеличкої розмови на підвищених тонах залишили майданчик, повернулися до храму і зробили своє голосування.

4. На цей час, ми так розуміємо, є 2 протоколи зборів — проведених на площі та в храмі.

Взагалі, є про що поговорити і подумати.

Наприклад, нащо міська влада Боярки прикривається вирішенням релігійних питань, якщо все містечко — один суцільний смітник.

А взагалі враження одне: людям, українцям, це все непотрібно. І якщо припинять свою бурхливу діяльність ті, кому вона з якихось причин вигідна, то міжцерковних конфліктів в Україні не буде.

«Ми теж проти цієї влади і голосувати за неї не будемо», — учасники мітингу від мерії Боярки, ви впевнені, що не переплутали захід і саме це саме сьогодні мало прозвучати?

Сподіваємося невдовзі оформити бурхливі події сьогоднішнього дня в стислий репортаж.

Ледь не забули)
Цим відео обов‘язково треба поділитися.

Проповідь українською архієпископа Іони після Євангельського читання сьогодні в Боярці.

Просто щоб ви розуміли, який настрій панував на службі вранці і яким потім контрастом стали збори з ярликуванням та лайкою панотців із ПЦУ😞

Як і обіцяли, зробили для вас підсумковий матеріал із Боярки.

Два дні втамовували емоції, бо їх було аж занадто😣Хотіли навіть не повертатися більше до цієї теми, бо зблизька подія виглядала досить ганебно. Однак говорити про таке варто і думати, що з цим робити, треба.

Консультувалися з юристами під час підготовки цього тексту👩‍🎓
Якщо маєте ідеї, як можна дієво протистояти протиправним методам, поділіться, будь ласка, досвідом у коментарях.

А взагалі, з першим днем Великого посту! І давайте цінувати одне одного🪴🌾

2️⃣9️⃣9️⃣8️⃣ підписів залишилося зібрати під петицією «Не забороняти Українську Православну Церкву» на сайті Кабінету Міністрів України.

Наші невтомні, наполегливі, неперевершені подвижники! Дякуємо вам за те, що кожен із вас робить на своєму місці. Дякуємо за кожне слово, сказане на захист нашої Церкви❤️‍🔥

Уявіть, поки ми писали ці слова вдячності, ще 2 людей підписали нашу петицію і цифра тепер не така кругла, як на цьому скріншоті. Але разом із тим) Ми дякуємо всім вам за те, що ви є і що ви такі.

Важко сказати, який буде від нашої петиції результат, але ми з вами знаємо, що навіть наміри Господь цінує. Наш намір — жити в своїй країні, мирній, сильній, Богом даній. І молитися в своїй Церкві, яка не заслуговує на весь той бруд і ненависть, які зараз на неї обрушилися.

🔅Петиція — тут: https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/4953

Поширюйте, підписуйте, свідчіть. І подивимося, що з цього всього вийде😊

Ви тільки погляньте, що нам подарували)

⚓Якірний хрест із римських катакомб. Саме в такій формі малювали хрест на стінах підземель у Римі перші християни.

У християнській символіці якір є символом безпеки, стійкості та надії. Нічого вам не нагадує?)

Ми хотіли промовчати. Але😠

Сьогодні «Релігійна правда» відрапортувала, що «Свято-Михайлівська парафія в Боярці одноголосно перейшла в ПЦУ».
Чому це неправда, ми вже вчора вам розповідали.

А ще нам на Facebook-сторінку Діалог.ТУТ набігли відповідальні працівники Боярської міської ради, які намагаються задавити масою й переконати, що то був не грабіж посеред білого дня, а свято для всіх боярчан.

Тому ми просто хочемо тут викласти це відео з суботньої події.

Прекрасно видно, що вносяться дані людей неповністю, наприклад, немає паспортних даних, аби перевірити реальність особи. Відсутнє місто проживання — тільки вулиця й номер будинку. Та й порядкові номери не проставлені — таким чином можна потім і 400, і 4000 підписів підмахнути.

Керівництво релігійної громади вже подало заяву у правоохоронні органи щодо підробки документів.

Тільки б Київська військова обласна державна адміністрація, куди подаватимуться фіктивні протоколи голосування, виявила підробку й відмовила зловмисникам у перереєстрації.

Екзарх Вселенського патріархату в Києві — сьогоднішній гість нашого проєкту.

Говоримо з владикою про те, чи існує світова церковна криза, чому Помісні Церкви беруть і розривають між собою Євхаристичне спілкування, і що потрібно, аби українці всередині своєї країни не розділялися на церковному ґрунті.

Єпископ Команський Михаїл про подолання церковних конфліктів: «Готових рішень не існує»