Фейсбук учора видалив цей текст.
А потім узагалі заблокував сторінку ректора КДАіС архієпископа Сильвестра.

Ми сподіваємося, що це ніяка не цензура, а раптовиий збій у роботі алгоритмів. Усе з’ясується, сторінку повернуть.

Проте вважаємо, що роз’яснювати ситуацію довкола закону «про заборону УПЦ» потрібно, тому розміщуємо на Діалозі статтю владики не тільки українською,
а й російською.
***
І — так.
Повторили 100 разів, повторимо і 101-й.

«УПЦ вже не має жодних зв’язків з москвою та існує як повністю незалежна та самостійна Церква. Тому, з точки зору УПЦ, закон №3894 не має до неї жодного відношення».

Літо закінчується, життя триває. І Діалог.ТУТ продовжить роботу🤗
Ми так вирішили, бо «законом про заборону» не забороняється думати, мислити, існувати, радіти, вірити, довіряти Богові.
А ми на проекті збираємося робити саме це.

А правда ж, здається, ми скрізь програли. Зупини будь-яку людину на вулиці в будь-якому місті України й запитай «Що ви думаєте про заборону УПЦ?», і відповідь буде, скоріш за все, «так їм і треба».

Та нам у Церкві ніхто й не обіцяв легкого шляху. Навпаки, в ці роки, місяці, дні повністю справджуються слова Євангелія. І про те, кого нам треба благословляти. І про те, чиї немочі носити. І про те, по чому пізнають усі, що ми є учнями Христовими.

Не ображайтеся, але ми, як християни, дедалі менше складаємо іспит на любов. Не те що всередині країни чи всередині Церкви. Навіть усередині парафій люди конфліктують між собою.

Але, як обіцяв нам апостол Павло, де примножується гріх, там ще більше виливається благодать. І благодать Божа в ці сумні часи лине більше, палкіше, об’ємніше, тепліше. Ви це теж відчуваєте?

***
Сьогоднішній наш спікер, з яким записували інтерв’ю декілька годин тому, вразив своєю історією — хоча, здавалося, ми люди досвідчені, і трохи вже знаємо, як воно буває в житті.

Його розповідь сподіваємося надрукувати найближчим часом.

Якщо, не втомлюємося це повторювати, ви нас підтримаєте.

Діалог.ТУТ продовжує боротьбу і роботу, тому що ви нам довіряєте.
Ми боремося зі зневірою й робимо те, що вміємо й любимо: розповідаємо про Церкву правду.

Долучайтеся до цієї спільної праці.

Ми з вдячністю приймемо ваші донати на картку Приватбанку:
5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).

А ще є банка Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c

***
Попереду невідомий цікавий шлях.
Ходімо разом!

Вітаємо з Днем Ангела всіх Наталій і бажаємо завжди відчувати над собою покров і захист вашої небесної покровительки — святої мучениці Наталії🤗

Ми на проекті маємо честь, і радість, і задоволення розповідати про дивовижних людей нашої Церкви. І однією з таких співрозмовниць на початку існування Діалогу.ТУТ стала дружина священника Наталя Гуляєва.

Її сім’я — двічі вимушені переселенці: спочатку з Донецька, потім з Херсона. Пережили втрату всього матеріального, але тримаються разом і в черговий раз розпочинають нове життя.

Можливо, читачі, які доєдналися до нашого проекту нещодавно, не знають цієї історії.

Як це — двічі рятуватися від війни, але зберегти силу духу і продовжувати творити? Читайте в святковому інтерв’ю.

Зустрічайте нову непересічну історію.
(Ну правда, ми не знаємо жодного іншого подібного випадку. Якщо знаєте ви, розкажіть нам.)

Протоієрей Феодот Качан 20 років сам виховує сина з важкою формою ДЦП.
(Його дружина жива й здорова, проте не змогла понести труднощів важкої форми ДЦП, з якою народилася дитина, і 20 років тому залишила сім’ю.)

І навіщось відновлює храм у вимираючому селі під Черніговом.

Власне, з цього запитання й розпочався наш з отцем Феодотом діалог: навіщо вас відправили служити в малесеньке село, якщо у вас така важка життєва ситуація. Він почав розповідати, і стало зрозуміло, що про це треба робити окремий текст.

Сьогодні на Діалозі.ТУТ дивовижна розповідь, як перемагає мужність та людяність.

Українською
Та російською

Винесемо цей коментар окремо:

«Дуже, дуже зворушлива історія.
Ми дійсно не знаємо, скільки різних доль є у Церкві.

Але для мене ця історія не тільки про силу особистості о. Феодота, але й свідчення сили Церкви, сили віри, сили молитви.

Іноді бачу, яке в нас по-дитячому наївне священство, та й священноначаліє, чого казати, також. Ніхто не навчений цинічнім політичним ігрищам та маніпуляціям та не знає, як цьому протистояти. З боку машини репресій держави проти Церкви, звісно, сильніша держава, але сила Церкви, сила вірних в іншому... І це зовсім не вміння політтехнологічно облити брудом суперника.

Іноді чую, як люди дорікають, мовляв, Господь, мабуть, нас не чує, що ми молимося, молимося за мир, а мир не настає. Я тоді питаю: «Скажіть, а що б було, якби ми всі взагалі не молилися за мир, за здравіє рідних, за зцілення хворих та інше? Яким було б оточуюче середовище, перебіг подій, стан здоров’я та інше? Яке б тоді було життя?»

Сила Церкви, сила вірних у вірі в Господа та Його допомозі нам, паршивеньким вівцям, там, де людських сил, здається би, не вистачило. Сила в молитві, підтримці одне одного, любові та допомозі нужденним.

Владі здається, що помиї сильніші, ніж молитва. Але вся історія Церкви свідчить про інше. І приклад маленької часточки Церкви — цієї зворушливої родини — теж таке свідчення».

***
Погоджуємося, історія Ромчика та його батька — це не про біль і сльози. Вона про силу, світло і здатність любов’ю змінювати плин життя.

Обов'язково прочитайте про цих людей: https://www.dialogtut.org/ya-ne-znayu-yak-cze-boyatysya-majbutnogo/

У чому фішка нового сайту Іонинського, окрім того, що його нарешті повністю переклали українською, залишивши повноцінну версію мовою оригіналу?
Думаємо, в тому, що зробили його люди не з числа братії й майже безкоштовно. Лише один із нас отримав невеличкий гонорар, бо на ньому лежав основний масив роботи.
Інші працювали й працюють на ентузіазмі й вважають за честь, що їм дозволили за таку роботу взятися.

Чому ми на цьому акцентуємо. Бо в нашій Церкві так склалося, що люди намагаються жити по-євангельськи (коли права рука не знає, яку милостиню дає ліва), тобто про свої добрі діла не прийнято говорити, а краще взагалі їх приховувати. З іншого боку, потім маємо суспільний осуд — «ви не допомагаєте армії, не відспівуєте героїв, не волонтерите».

Тому церковна братія весь час сперечається — чи можна себе «рекламувати». Бо ж не скромно.
Тоді як суспільство живе за своїми, суспільними, законами. І на це варто зважати.

Саме тому Іонинська братія ніколи б не виставляла напоказ свою молитовну й доброчинну діяльність. На старому сайті, що, мабуть, з 2000-го року не оновлювався, викладали тільки розклад богослужінь.

А ми вважаємо, що про наш улюблений монастир, нашу сім’ю во Христі, нашу парафію, обов’язково треба розповідати. Бо як же інакше буде світити світло, яке є в тих людях, які сюди приходять на молитву й служіння?

Тому, друзі, вітаємо вас на новому сайті Іонинського.
Ми працювали над ним ціле літо.
Працювали залюбки й натхненно, бо знову й знову подумки поверталися до того, за що ми Іонинський так любимо.

Хай ця любов, якою переповнені наші серця, через ці сторінки передасться вам і зігріє.

З повагою,
Колектив редакції журналу «ОтрокUA» та проекту Діалог.ТУТ

Церкву «заборонили», а її гуманітарна допомога фронту не збавляє обертів. Так само пакуються вантажі з усім, що потрібно нашим захисникам. Так само збираються кошти, здається кров для поранених. Так само заступають на ротації священнослужителі-військові медики.

Усе життя церковної спільноти безповоротно змінилося після 24 лютого і навряд чи вийде відмотати назад, навіть попри хейт і недовіру.

Що дивує — священники чудово усвідомлюють, що скоро піде наступ на храми, але говорять і думають не про утиски, а про нові можливості служіння ближнім.
***
Ми продовжуємо розповідати про людей Церкви, якими щиро захоплюємося.

Зустрічайте сьогодні протоієрея Валентина Шевчука.

Він будував храм, одночасно боровся за життя дружини, хворої на онкологію, виховував двох маленьких синів. Нині на цей храм претендують люди, які жодних зусиль до будівництва не доклали.

А він замість боротьби за стіни вивчився на військового медика і рятує поранених захисників України.

Щоденний буденний мовчазний невидимий світові подвиг — сьогодні на Діалог.ТУТ

Понеділок у нашій редакції починається не з кави ☕️ а з технічних негараздів ⚒️

Діалог.ТУТ від самого ранку не відкривається з мобільного інтернету.

Наші технічні спеціалісти відзначають, що з боку провайдера проблем немає. Отже, це або глюк, або… (початок блокування).

Маємо надію, що питання впродовж найближчого часу вирішиться.

Але якщо нас заблокують, встигніть прочитати наш свіжий текст про те, як віра, світло і добро перемагають у серці однієї людини, священника, і він несе це світло всім довкола🌅
(⬆️На фото вище також він, під час ротації як бойовий медик на сході України🩸)

Сьогодні набув чинності ухвалений 20 серпня закон щодо заборони афілійованих із РПЦ релігійних організацій.

Ми, як і УПЦ, не вважаємо себе афілійованими з росією чи тамтешньою Церквою, проте нас і не питали🥴

Просто від ранку Діалог.ТУТ не відкривається на мобільному інтернеті. Мабуть, мобільні оператори побігли в плані заборон впєрєді планєти всєй.

Щож.
Подумаємо, що робити далі. Чи вперто продовжувати працювати, чи махнути на все рукою.

Хай вороги порадіють) їм же більше нема з чого😉

«Був у нас на ротації такий випадок.

Ми жили в підвалі, на сходах стояла банка з салом. Час від часу прибігала криса, залазила в ту баночку й тягала звідти сало.

Хтось із хлопців сказав: «Хто там має автомата, давайте її нейтралізуйте».
То передавали автомат один одному і ніхто не зміг вистрілити в ту крису.

От такі добрі, хороші в нас хлопці. Не з якоюсь злобою чи люттю воюють…»

Протоієрей Валентин Шевчук
***
І такі священники в нас — служать смиренно Богу і людям.

Як попри хейт не втрачає любові й людяності українське священство, читайте обов’язково, в кого є WiFi, наш сьогоднішній текст:

https://www.dialogtut.org/czerkva-cze-ne-stiny-a-lyudy/

Після таких розповідей ще більше хочеться трудитися й молитися за тих, хто захищає нашу країну❤️‍🩹

Героїня наших публікацій, молодший сержант ЗСУ Лариса Збурлюк розпочинає новий збір на радіоелектронні засоби захисту бійців від ворожої техніки.

Долучаймося, молимося, бережімо наших захисників!

Приват
4149499390512489

Монобанк
5375 4112 2265 4480

https://send.monobank.ua/jar/9K3CJsZ63

Щоб не наговорити на статтю🫂
«Ну от... чим більше дивишся довкола, чим довше живеш, чим більше щось робиш, чим більше інвестуєш в життя своїх старань, емоцій, сил та можливостей, тим більше розумієш момент історії Священного Писання про мовчанку Ісуса Христа на судилищі в Синедріоні.

А що говорити? А кому щось пояснювати?

Воістину, безглузді питання не мають відповідей. І відповідь мовчанням краща гарних слів, сильніша ситуативних аргументів.

Ніколи нічого не приховував, завжди повчав відкрито. А тим, хто глухий, що поясниш.

Не лінуймось прислухатись до мовчанки інших.
Ця мовчанка інколи промовистіша за весь 24/7 трандєж.

Дехто так боїться цієї багатослівної мовчанки, що готовий фантазувати про німоту, закритість і т.п., аби тільки не визнати, що і без слів можна голосно говорити про ПРАВДУ.

Будьмо багатослівними своїми вчинками, поступками та подвигами, а не вивіреними термінами.

А що до нас? То все просто: нехай так світиться світло ваше перед людьми, щоб вони, бачивши ваші добрі діла, прославили Отця вашого на Небесах (Мф.5:16).

Іншими словами: НЕ БІЙСЯ, ЩО ТЕБЕ НЕ ХОЧУТЬ СЛУХАТИ. ЖИВИ ТАК, ЩОБ ЗАХОТІЛИ СПИТАТИ!!!

Решта все, щоб не наговорити на статтю і дурниць, «нам надліжить почтить благоговійним молчанієм».

Протоієрей Сергій Ющик, Facebook

Sapienti sat

Друзі дорогі! Дякуємо вам усім за слова підтримки🫂

Ми продовжимо працювати, нам ще є що сказати 🤗

Зі святом Воздвиження Животворящого Хреста нас усіх!

Ви ж не думали, що ми вас залишимо?🤗
Зустрічайте новий текст.
І оновлений Діалог.

Бог дав нам цю вимушену паузу, для того щоб пригадати, навіщо ми колись з Діалогом взагалі створювалися. І навіть якщо проєкт не допоміг зберегти чи відновити взаємопорозуміння, він виконує іншу важливу місію.
Свідчити про людяність. Про силу люблячого серця. Про Божу турботу про цей світ, який людство з таким завзяттям намагається знищити.

Як про це можна мовчати?

Під Покровом Богородиці вирушаємо в нове життя. Ви з нами?🥰

Отже, про блокування Діалогу.
Що скажемо, це було несподівано. Але ми з цим не погоджуємося.

Виходить так, що нашу Церкву попри все законодавчо хочуть обізвати такою, яка має зв’язок з країною-агресором, і прирівняти до загроз національній безпеці, а від нас, простих вірян, чомусь очікують, що ми мовчки з цим погодимося.

Адже якщо ресурси УПЦ, а заразом і Діалог.ТУТ, зникнуть намертво з інформаційного поля України, лишаться тільки численні огульні звинувачення. А так не має бути.

***
Оновлений Діалог.тут залишає за собою право наслідувати слова апостола Петра, який членам Синедріону на наказ мовчати й не проповідувати Воскресіння Христове відповів, що належить більше слухатися Бога, а не чєловєков, і боятися Бога, а не людського покарання.

І Господь ніде не каже в Євангелії: «Сядьте й сидіть мовчки». Навіть жінкам Він постійно дає якісь доручення: «Ідіть і скажіть». Хоча, здавалося б, міг би послати гінців більш авторитетних, ніж слабке й тендітне жіноцтво…

Тому ми продовжимо свідчити про те, як у Церкві люди долають земні закони тяжіння до земного і вириваються у вир Небесного.
Зберігаючи при цьому людяність, найкраще у собі та бачення ближніх у перспективі вічності.

***
Ми зробили висновки і склали план роботи.

А ще трохи влізли у борги, вирішуючи численні несподівані технічні питання.

Якщо вам близькі наші наміри й цікаво, куди врешті-решт все прийде, підтримайте нас.

А ми відпрацюємо якісною журналістикою🤗

Картка Приват-банка та сама: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).

А ще є Монобанка, яка теж з радістю прийме Ваші щирі донати: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c

***
Зі святом, дорогі друзі!
Святкуймо й дякуймо Господу, що послав нам у цей світ Покров Своєї Пречистої Матері.

«40 днів як я сирота».
Уся сторінка Ірини Желіховської на FB сповнена вдячної пам’яті, світлої любові та щирої печалі за татом і мамою.

Ми не були знайомі з Іриною до Діалогу, і спершу, зізнаємося, дещо дивувалися, як солідна жінка, дружина настоятеля кафедрального собору, сама вже бабуся, з такою щирою тугою пише пости на день народження тата, день смерті тата, день його священницької хіротонії, день Ангела. Так само і з мамою.

Але тепер розуміємо, що, напевне, так має бути.
Сім’я — це відблиск раю на землі. І вдячна пам’ять про батьків — свідчення того, що цей рай у твоєму житті відбувся.

Саме тому ми хотіли саме з її тексту розпочати нове життя Діалогу.тут: у день свята Покрову Божої Матері розказати про материнський покров мами земної.

Хай зігріє вас, друзі, цей текст.
І надихне обійняти своїх батьків. Чи написати їм. Чи помолитися.