«І якби ж ми так розуміли церковнослов’янську мову! Але запитайте будь-кого, що значить "обаваемь обавается от премудра", чи ще щось подібне — навряд чи почуєте відповідь. Хоча Псалтир ми сумлінно читаємо роками й навіть десятиліттями.

Нас виховували в тому, що традиція — це дуже добре, ми так віримо й так чинимо, як наші предки. Можна зрозуміти тих людей, яким складно, коли раптом щось змінюється.

Але в Церкві весь час щось змінювалося.

Як виник і формувався церковний календар чи церковні служби? Їх хтось колись сів і написав. А що якби Василій Великий, Роман Солодкоспівець, Іоан Дамаскин, Кирило та Мефодій разом з іншими отцями спиралися лише на звичаї минулих літ і не «розхитували» церковний човен? Залишилися б ми без канонів і акафістів, без утрені й вечірні.

Процеси змін — це фактор, який показує, що Церква жива, що вона розвивається й рухається далі.

Старозавітна релігія зрештою перетворилася на юдаїзм з його нескінченною кількістю правил. Апостоли ж вийшли з юдейської традиції та продовжували проповідь християнства різними мовами в різних культурах і змінили світ».

***
Ми прагнемо, щоб якомога менше речей розділяло християн ізсередини, саме тому стільки уваги приділяємо, щоб докладно пояснити позицію сторін.

І не зайвим буде нагадати, що —
«Більшість із тих, хто ратує за переклади, знають церковнослов’янську навіть краще за тих, хто хоче на ній залишатися».

Із сьогоднішнього дискусійного, але докладного тексту про переклад богослужінь українською: https://www.dialogtut.org/nemaye-v-upcz-zaborony-sluzhyty-ukrayinskoyu/

Наша сьогоднішня співрозмовниця Вікторія погодилася говорити з нами відкрито, не приховуючи імені.

Не секрет, що зараз для фахівця з будь-якої галузі публічна комунікація з ресурсами УПЦ може мати вкрай негативні наслідки. Тому першим запитанням до нашої гості було, чи не боїться вона хейту на свою адресу після цього інтерв’ю.

«Я дотримуюся думки, що кожен має право сповідувати ту віру, яку хоче, мати того духовного наставника і місце для сповідування своєї віри, яке вважає за потрібне. Навіть якщо воліє вірити у макаронного монстра.

Думаю, це більш політичне питання, і саме люди, пов’язані з політикою, розводять цей розгардіяш: немов двох півнів поставили один перед одним і змушують битися (а півням того зовсім не треба).

Розумію, чому люди бояться відкрито з вами говорити. Проте якщо ми сьогодні не будемо захищати вразливих, хто завтра захистить нас?»
***
Та однак не за захистом звернулися ми до Вікторії. Вона — експертка по роботі… з ботами. Весь час має з ними справу, не будемо уточнювати, яку)

Як працюють фабрики ботів, як ботів розпізнавати і як з ними комунікувати — вважаємо, нікому не буде зайвою ця практична інформація.

«Итого, что мы имеем по факту окончания Недели о Мытаре и Фарисее. Пишу эти два слова с большой буквы, потому как насмотрелась на иллюстрации к этой притче у нас в комментариях на Facebook-странице Діалог.ТУТ.

Мы начали рабочую неделю с текста об инициативе перевода богослужений.
1. Не легализации/освящения/благословения/венчания однополых браков.
2. Не объединения конфессий/загоняния всех в одну конфессию.
3. Не отмены «веками устоявшихся традиций».
Ну и ещё много чего «не».

Однако после атаки ботов (прикольно, согласитесь, видеть, как они работают, чуть позже покажу наглядно) мы получили атаку своих православных братьев и сестер, которые уж точно поняли «наши истинные намерения» и стали тут же эти намерения наши на корню пресекать.

Друзья.
Я всё понимаю. Но некоторые комментарии прям косплеили речь одного всем известного евангельского персонажа — особенно в контексте «держаться предания старцев», «ты сам весь во грехах и ты ли нас учишь»…

Ну правда, не надо так.
Мы, конечно, тоже далеко не мытари и хвалиться нечем.
Но и шапка на нас не горит.

Никаких устоев мы не расшатываем, никакие реформы в Церкви не продвигаем и никаких новшеств навязывать никому не собираемся. Держитесь предания старцев, сколько вашей боголюбивой душе угодно.

Но и признавать, что мы то меньшинство, которое навязывает что-то большинству, тоже не можем.
Мы просто маленький журналистский проект, который пишет о том, что происходит в Церкви, что люди делают и чувствуют.
И судя по тому, сколько даже в христианском сообществе бесчувствия, не приходится удивляться, что православных в обществе не очень-то любят. Может, поделом?
***
Будем учиться любви, штож.
Никто не говорил, что это легко и просто.
Но узнать себя в фарисее, на мой взгляд, сейчас каждый из нас должен. Просто хотя бы ради того, чтобы Господь не выгнал нас поганой метлой из позолоченных храмов и не отдал их, эти храмы, другим виноградарям.
***
Оставляю здесь эту ссылку на проповедь владыки Ионы о мытаре и фарисее:
https://www.youtube.com/watch?v=OLpg_kzT5nw

Наверное, всё-таки очень важно понимать, что фарисейство — это болезнь, которая не только не изжила себя за две с лишком тысячи лет, но и замаскировалась уже под наши реалии и благочестивые привычечки.

С грядущим Великим постом всех нас.
Ей, гряди, Четыредесятнице, а то мы что-то совсем поднаторели в оправданиях, почему не надо любить друг друга».

Facebook-страница Юлии Коминко

Половина накладу «Хороброго послушника» розійшлася за перші 7 днів😻
А ті, хто отримав уже свій примірник, замовляють по другому колу, бо це прекрасний подарунок православним друзям та тим, хто геть втомився від війни.

Ми готували книжку до друку з тим, щоб наших читачів надихнути й підтримати. І дуже промислительно, що вийшла вона тільки через 2 роки. Адже зараз тим більше нам усім потрібна розрада й підтримка.

Ще трохи книжок залишається.
Встигніть замовити. https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfEiC4DE4830EwxNN4MIVCkWWswEdFIGD1RTYHHYeTSosEoxg/viewform

«Чекаю, поки відкопають сестру та дитину»: жінка про нічну трагедію

Каже, що чоловік її сестри був в іншій кімнаті, тому його не завалило
ㅤ
Надіслати новину @our_odessabot
👉ПІДПИСАТИСЯ

Молимося про Одесу, про загиблих і постраждалих.
😭😭😭

Господи, даруй людям Твоїм мир!

Вечная память погибшим одесситам в эту ночь
Имена почивших на сейчас
Виталий
Анна
млд. Марк
Олег
Михаил
Млд.Тимофей
Анна

«Ви якого патріархату???»
Хлопці, а ви якого патріархату? Українського? А такий є?
Київського? А в Світовому Православ’ї існує 9 патріархатів, і Кивського поміж них немає.
Вселенського? А якої вселенної саме?
Константинопольського? А де є таке місто?..

Коли ми вже зрозуміємо.
Не-нор-маль-но мірятися патріархатами сучасним українцям. Довкола війна, гинуть люди.
В Одесі вчора в храмах молилися за загиблих в Одесі.
У нашому храмі сьогодні особливо молилися за убієнного воїна Андрія «Бармалея», парафіянина, співробітника, який загинув, вивозячи поранених з поля бою.
28 лютого під час евакуації поранених у нього влучив російський дрон. Він був іще живий, хлопці встигли його перев’язати, але не змогли винести, оскільки розпочався шалений артобстріл. Так і лежить досі наш Андрій на тому місці, де його мужню душу прийняв Бог.

І в Троїцькому соборі, що на мікрорайоні Троєщина в Києві, вчора прийшли просити допомоги й підтримки в Господа жінки та літні люди, а 8 молодих хлопців і дівчат вирішили влаштувати їм перформанс у храмі на тему: «Ви якого патріархату».

Що це було? Перевіряють парафію на міцність?
Адже тут не проголосуєш «всією Троєщиною» за перехід. Храм інші люди будували, територіальна громада до того не має відношення й не в праві вирішувати, кому має належати будівля.

Народе, зупиніться.
Досить собачитися.
УПЦ довела, що вона Українська Церква, адже 2 роки робити вигляд і щось із себе удавати ніхто б із нас не зміг би.
Та й не витримав би.

Щире запитання до усіх тих, хто подібне поширює, що в Вашому розумінні було б достатнім свідченням "Розриву з РПЦ"?

Внаслідок внутрішньої дискусії в нашій Церкві в перший рік повномасштабної війни вже було прийнято рішення про "розрив зв'язків з РПЦ", ми говоримо про Собор в Феофанії. Для нас - патріотичних парафіян УПЦ цього достаньо, щоб вважати тепер свою Церков повністю незалежною від Російської, відокремленою від їх гріховної політики.

Однак цього чомусь "ніби" не достатньо для тих, хто не відносить себе до УПЦ, в тому числі для тих, хто відноситься до нас, як до ворогів. Вони вимагають постійно якогось додаткового "розриву з РПЦ", додатково щоб ми щось їм доказали, але чи докажемо і чого взагалі Вони від нас хочуть?

Найконструктивніше подібний "остаточний розрив з РПЦ" формалізують в необхідність "проголошення автокефалії", але які для УПЦ існують гарантії, що після подібного проголошення, чомусь ті, хто бажають нам зла, перестануть казати, що ми - філіал ФСБ. Що заважає називати Церкву, що самочинно проголосила автокефалію - агентурною і проросійською? Нічого не заважає.

Тобто УПЦ має проголосити самочинно автокефалію лише заради ймовірності того, що її перестануть називати пов'язаною з РПЦ. І це при тому, якими великими проблемами для УПЦ може обернутись подібне самочинне проголошення автокефалії, а саме положенням менш канонічним ніж в ПЦУ, можливою критикою й невизнанням більшості Православних Церков світу, тощо. Які гарантії для УПЦ взагалі дає держава і чи здатна вона їх давати, щоб ми йшли цим шляхом? Ніяких, а замість цього чуємо лише ультиматуми, погрози й ворожість. Цілком логічно вважати, що чиновники й держава, які так плюють і зневажають нашу Церков не зробили б абсолютно нічого, щоб підтримати УПЦ, якщо Вона таки вирішиться на проголошення автокефалії, а до того ж цілком ще прогнозовано, що ПЦУ, як завжди, скористається нашим вразливим положенням і спробує провести ще більшу Церковну експансію, чи може є якісь підстави вважати інакше? Якщо ні, то нащо воно нам треба?

Рекламуємо друзів😇
Чим хвалитися — так це незламністю. Наші палко шановані отці з Волині і на передову до воїнів з гуманітарним вантажем їздять, і мешканцям деокупованих регіонів помагають, і в прифронтову зону мирним жителям везуть усе необхідне.
І це з самого Луцька, і це тисячу кілометрів в одну сторону.

А в хвилини перепочинку між поїздками вони теж не сидять без діла. Творчі натури не можуть без творчості🤭

Уже 4 відео на новому YouTube-каналі «ProРАЙ»: https://www.youtube.com/@pro_vira/featured

За три тижні 311 підписників. Сподіваємося, після нашої реклами та ваших репостів ця кількість збільшиться. Бо там дійсно є що дивитися.

Євангельські теми, дотепні жарти, нові дані про добре відомі притчі, прихований зміст метафор у словах Спасителя...
Це дійсно варте уваги. І особливо зараз, у підготовчі тижні до Великого посту.

Розпочніть знайомство з випуску про Блудного сина: https://youtu.be/iYrJhXMwICw?si=nfe_r1YotEmGAyhr

Рекомендуємо!

Зараз архімандрит Іоасаф (Перетятько) в зоні бойових дій. Пройшов курси з тактичної медицини і в складі волонтерського підрозділу відбув на двотижневу ротацію на схід — вивозити поранених захисників України.

А колись ми говорили з ним про необхідні умови для того, щоб почуватися щасливим, і він сказав, що запорука щастя — постійний вихід із зони комфорту.

Чому він навчав словесно, тепер сам показав на практиці.

А ми ділимося його рецептами щастя, бо на особистому досвіді переконалися, що вони 100% працюють.

P.S. Помоліться про нашого батюшку — щоб Господь беріг і його, і воїнів від поранень та смерті🙏

📣 #Мысли вслух от СПЖ 📣
«Я получил четкий ответ, почему Господь не забрал нас всех этой ночью»

«У меня нет никакой обиды на Бога. Я все понимаю, – говорит баптист Сергей Гайдаржи, у которого в Одессе после удара шахеда погибли жена и маленький сын. – Я получил четкий ответ, почему Господь не забрал нас всех этой ночью. Я понял, что она была готова, и Господь ее забрал. А я не был готов».

Человек, у которого в один момент разрушилась вся жизнь, не потрясает кулаками в Небо, не проклинает людей, пославших его семье смерть, он кротко говорит, что его жена была готова уйти, а он – еще нет. И понимает, почему Бог поступил с ним именно так.

Мы, православные, часто оставляем свое христианство за дверями храма. Внутри мы – православные, а выйдя наружу, ведем себя так, что никто и не заподозрит, что мы – ученики Христа. И, чего скрывать, на протестантов мы по-снобистски смотрим сверху вниз.

Но часто ли мы способны воспринять волю Божию так же, как этот человек?