НЕДІЛЯ СВЯТИТЕЛЯ ГРИГОРІЯ ПАЛАМИ
Християнство, говорячи про важливість у житті людини покаяння, є не похмурою реальністю, як про це можуть говорити далекі від віри люди, нібито вірні Христу постійно мають бути сумними чи щось на кшталт цього. Аж ніяк! Християнство – це блаженна реальність радості, світла та любові, адже Сам Спаситель, прийшовши до цього світу Людиною, приніс всім нам радість відкуплення від древнього гріхопадіння, просвітив увесь світ Своїм Божественним Світлом та заповів берегти нам любов (пор. Ін. 13, 35), як причину, що стала рушієм Жертви для життя світу (пор. Ін. 3, 16) і нині є найголовнішою чеснотою послідовників Воскреслого Первістка із мертвих (пор. 1Кор. 15, 20).
Святитель Григорій Палама щодо любові в житті віруючих говорить: «Господь дарує насліддя Царства тим, що інші чесноти закарбували любов’ю: або своїм бездоганним життям до неї прийшли, або через покаяння знайшли пристановище в ній». Тобто служитель Таїн Божих вказує нам на два шляхи, що ведуть до христоподібної чесноти – бездоганне життя і покаяння. Втім, варто зауважити, що обидва шляхи існують у прив’язці один до одного, оскільки бездоганність неможливо здобути без змін шляхом покаяння, а покаяння неможливо здобути тим, хто не прагне до заповіданої Богом бездоганності у своїх вчинках. Проте обидва напрямки актуалізуються особливим чином саме зараз, коли ми торуємо маршрут чергового Великого посту донового преображення душі, нового очищення свого серця від терену пристрастей, нового укріплення у доброчесності.
Християнство, говорячи про важливість у житті людини покаяння, є не похмурою реальністю, як про це можуть говорити далекі від віри люди, нібито вірні Христу постійно мають бути сумними чи щось на кшталт цього. Аж ніяк! Християнство – це блаженна реальність радості, світла та любові, адже Сам Спаситель, прийшовши до цього світу Людиною, приніс всім нам радість відкуплення від древнього гріхопадіння, просвітив увесь світ Своїм Божественним Світлом та заповів берегти нам любов (пор. Ін. 13, 35), як причину, що стала рушієм Жертви для життя світу (пор. Ін. 3, 16) і нині є найголовнішою чеснотою послідовників Воскреслого Первістка із мертвих (пор. 1Кор. 15, 20).
Святитель Григорій Палама щодо любові в житті віруючих говорить: «Господь дарує насліддя Царства тим, що інші чесноти закарбували любов’ю: або своїм бездоганним життям до неї прийшли, або через покаяння знайшли пристановище в ній». Тобто служитель Таїн Божих вказує нам на два шляхи, що ведуть до христоподібної чесноти – бездоганне життя і покаяння. Втім, варто зауважити, що обидва шляхи існують у прив’язці один до одного, оскільки бездоганність неможливо здобути без змін шляхом покаяння, а покаяння неможливо здобути тим, хто не прагне до заповіданої Богом бездоганності у своїх вчинках. Проте обидва напрямки актуалізуються особливим чином саме зараз, коли ми торуємо маршрут чергового Великого посту донового преображення душі, нового очищення свого серця від терену пристрастей, нового укріплення у доброчесності.
Архієреї УПЦ вшанували пам'ять Собору всіх преподобних Києво-Печерських
16 березня 2025 року, у Неділю другу Великого посту, свято Собору всіх преподобних Києво-Печерських, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив Божественну літургію в храмі преподобного Агапіта Печерського.
Його Блаженству співслужили архієреї УПЦ, духовенство монастиря та гості у священному сані.
Після Євангелія Предстоятель звернувся до вірян зі словами проповіді.
За Літургією були піднесені сугубі молитви за мир в українській землі, за припинення війни та за військовослужбовців Збройних Сил України.
Напередодні святкове Всенічне бдіння.
16 березня 2025 року, у Неділю другу Великого посту, свято Собору всіх преподобних Києво-Печерських, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив Божественну літургію в храмі преподобного Агапіта Печерського.
Його Блаженству співслужили архієреї УПЦ, духовенство монастиря та гості у священному сані.
Після Євангелія Предстоятель звернувся до вірян зі словами проповіді.
За Літургією були піднесені сугубі молитви за мир в українській землі, за припинення війни та за військовослужбовців Збройних Сил України.
Напередодні святкове Всенічне бдіння.
Неділя Хрестопоклонна
Слідування за Христом через хрестоношення є для людини не тільки найголовнішим, але і єдиним шляхом, що веде нас до Царства Божого. Досить часто можна почути від багатьох людей, що вони розуміють під «хресноношенням» щось негативне, неприємне чи те, що отримує людина в покарання. Подібне розуміння є прямо протилежним тому, про що говорив наш Господь у Святому Євангелії, коли вказував, що ярмо Його благе, а тягар – легкий (див. Мф. 11, 30). Але ж звідки думка про те, що хрестноношення складне? Воно складне для тих, хто не має у своєму житті Бога, не бажає єднання із Ним і вважає для себе зайвим бути із Ним. Так, для подібних людей будь-які складнощі видаються непосильним тягарем, а сама їхня наявність – невиправною карою всього їхнього життя. Але є ще й другий момент: християни несуть свого життєвого хреста із упованням на Спасителя, Котрий готовий прийти на допомогу і полегшити важку ношу; люди ж, яким Бог непотрібний, стають легкою здобиччю для тенет ворога роду людського, котрий тільки і чекає на знесилену гріхами та пристрастями душу.
Проходження постової ниви для християнина – це подвійна праця, яка полягає не тільки у внутрішній дисципліні та очищенні духовного єства, але й в фізичному обмеженні. Святі отці із особливою мудрістю і встановили посеред Чотиридесятниці поклоніння Дорогоцінному Хресту нашого Господа, оскільки, як навчає святитель Інокентій Херсонській: «Ті, хто, дійсно, суворо дотримуються посту, хто себе міцно обмежує на час посту, ті знають, як це дієво і як укріплюється людина, несучи той хрест посиленого особливого постування, як вона зміцнюється, коли згадуємо, поклоняючись Животворчому Хресту, те, що перетерпів на ньому для нашого спасіння Господь». Так, саме для нашого спасіння, адже перший Адам, наш праотець, вкусив плід від забороненого древа, чим відкинув людство від Раю, але Адам Другий, Христос, зійшов на інше Древо, аби після Своєї Жертви на ньому знову відчинити запечатаний вхід до райського блаженства.
Сьогодні дійсно особливий день Великого посту і особливість його полягає в нагадуванні про те, що наші постові труди не є марними, вони – наша християнська відповідь Небесному Отцю за ту любов, яку Він постійно являє до нас, людей. Преподобний Силуан Афонський у своїх повчаннях так говорить: «Господь так сильно нас любить, що ми цього не можемо осягнути. Ми бачимо хрест, знаємо, що Він розіп’явся за нас і помер у Стражданнях, але душа сама зрозуміти цю любов не може, а пізнається вона тільки Духом Святим». Будемо ж молитися про здобуття такого пізнання Духом Святим, Яким всяка душа живиться і в чеснотах підноситьсястеп. антиф., гл. 4, аби завжди бути готовими до подяки Триєдиному Господу за Його піклування про світ та його жителів: подякуймо Отцю нашому, що за волею Його ми сподобилися цього постового подвигу; принесемо подяку Його Єдинородному Синові за Його любов, явлену на Хресті всій вселенній; і обов’язково подякуймо Духові Святому, Який все наповнює життям і очищує тих, хто молиться про Його пришестя пор.: [Царю Небесний…].
Слідування за Христом через хрестоношення є для людини не тільки найголовнішим, але і єдиним шляхом, що веде нас до Царства Божого. Досить часто можна почути від багатьох людей, що вони розуміють під «хресноношенням» щось негативне, неприємне чи те, що отримує людина в покарання. Подібне розуміння є прямо протилежним тому, про що говорив наш Господь у Святому Євангелії, коли вказував, що ярмо Його благе, а тягар – легкий (див. Мф. 11, 30). Але ж звідки думка про те, що хрестноношення складне? Воно складне для тих, хто не має у своєму житті Бога, не бажає єднання із Ним і вважає для себе зайвим бути із Ним. Так, для подібних людей будь-які складнощі видаються непосильним тягарем, а сама їхня наявність – невиправною карою всього їхнього життя. Але є ще й другий момент: християни несуть свого життєвого хреста із упованням на Спасителя, Котрий готовий прийти на допомогу і полегшити важку ношу; люди ж, яким Бог непотрібний, стають легкою здобиччю для тенет ворога роду людського, котрий тільки і чекає на знесилену гріхами та пристрастями душу.
Проходження постової ниви для християнина – це подвійна праця, яка полягає не тільки у внутрішній дисципліні та очищенні духовного єства, але й в фізичному обмеженні. Святі отці із особливою мудрістю і встановили посеред Чотиридесятниці поклоніння Дорогоцінному Хресту нашого Господа, оскільки, як навчає святитель Інокентій Херсонській: «Ті, хто, дійсно, суворо дотримуються посту, хто себе міцно обмежує на час посту, ті знають, як це дієво і як укріплюється людина, несучи той хрест посиленого особливого постування, як вона зміцнюється, коли згадуємо, поклоняючись Животворчому Хресту, те, що перетерпів на ньому для нашого спасіння Господь». Так, саме для нашого спасіння, адже перший Адам, наш праотець, вкусив плід від забороненого древа, чим відкинув людство від Раю, але Адам Другий, Христос, зійшов на інше Древо, аби після Своєї Жертви на ньому знову відчинити запечатаний вхід до райського блаженства.
Сьогодні дійсно особливий день Великого посту і особливість його полягає в нагадуванні про те, що наші постові труди не є марними, вони – наша християнська відповідь Небесному Отцю за ту любов, яку Він постійно являє до нас, людей. Преподобний Силуан Афонський у своїх повчаннях так говорить: «Господь так сильно нас любить, що ми цього не можемо осягнути. Ми бачимо хрест, знаємо, що Він розіп’явся за нас і помер у Стражданнях, але душа сама зрозуміти цю любов не може, а пізнається вона тільки Духом Святим». Будемо ж молитися про здобуття такого пізнання Духом Святим, Яким всяка душа живиться і в чеснотах підноситьсястеп. антиф., гл. 4, аби завжди бути готовими до подяки Триєдиному Господу за Його піклування про світ та його жителів: подякуймо Отцю нашому, що за волею Його ми сподобилися цього постового подвигу; принесемо подяку Його Єдинородному Синові за Його любов, явлену на Хресті всій вселенній; і обов’язково подякуймо Духові Святому, Який все наповнює життям і очищує тих, хто молиться про Його пришестя пор.: [Царю Небесний…].
