Неочікувані штрафи і юридична страховка в дії

В мене вже багато років є
юридична страховка, за яку я плачу 30 євро на місяць.
Вона стабільно і періодично дорожчає, і колись це було майже на 10 євро менше. Ця страховка покриває всякі випадки, коли мені і моїй родині може знадобитися допомога юриста. Юристи тут дорогі, а інколи від юридичних претензій, окрім як купою витрат не відмахнутися, а тут якась допомога.

Колись я навіть думав відмовитися від страховки, бо поки всі свої юридичні проблеми в Австрії вирішував сам. Але я фаховий юрист з відповідною вищою українською освітою, досвідом і незавершеною місцевою. І кожного разу, коли я писав агенту, він щось придумував, чому цього не варто робити. Розповідав страшні історії, а останнього разу виклав козиря - безкоштовні консультації раз на місяць. Можна звернутися до обраного зі списку юриста з будь-яким питанням, отримати відповідь/допомогу за 0 євро.

І от я нарешті вирішив перевірити дієвість такої страховки. Не те щоб мені було прямо дуже треба, але заради експерименту все ж таки спробував. Тим паче нагода зʼявилася: мені виписали штраф, для оскарження якого в мене було підґрунтя. Оскільки таких штрафів було декілька, я вирішив зробити А/В тест: один дав на оскарження юристу, а другим зайнявся сам, користуючись фахом та досвідом.

Про штраф, який я отримав вам варто знати. Бо під загрозою майже будь-який водій. Зараз в Австрії стали зʼявлятися нові типи парковок, де там нема шлагбаумів чи якихось фізичних перепон на вʼїзд і виїзд. Все контролюється камерою, яка знімає номери. А парковку ви маєте оплатити самостійно десь онлайн. Навіть автомату може не бути. Ясно, що там висить борд з інформацією і неуважність - то проблема водія. І от, якщо ви не оплатили таку парковку, то потім прилітає штраф, розмір якого встановлює оператор - комерційна організація. В мене це було аж 130 євро за день. З них сам штраф - 90, а все інше витрати на опрацювання штрафу і пошук моїх даних по номеру авто. Будьте уважні!

Особливо прикро, що та конкретна парковка була безкоштовною для власників проїзних на потяг, який в мене як раз є. Все, що треба було зробити, це ввести номер квитка онлайн, чого я не зробив, бо ту систему не знав і не побачив інформацію про це через власну неуважність. І так я зробив не один раз… Ось цей проїзний і став на мою думку приводом для оскарження штрафу. Бо по факту я його мав, а штраф отримувати ніби не мав.

Страхова дала перелік місцевих юристів, до яких я на свій вибір можу звернутися. Я відкрив сайти і знайшов кілька відносно великих обʼєднань і одного юриста «сам в полі воїн», але з цікавою біографією, якого і обрав. Бо дзвонити секретарю, робити термін мені і витрачати зайвий час не хотілося. А от той останній сам взяв трубку, я пояснив що сам юрист, не буду витрачати його час і стисло пояснив ситуацію і чому на мою думку ми можемо поборотися. Він погодився і попросив надіслати йому лист зі штрафом та скан мого проїзного. А через тиждень вже підготував відповідь, яку після мого затвердження направив від свого імені, за що страхова заплатила йому 240 євро. Паралельно я підготував свою відповідь, так, як вважав за потрібне, не копіюючи юриста заради експерименту і власного відчуття.

Через пару тижнів я отримав відповідь по скасуванню штрафу від юриста. А пізніше і відповідь на власне оскарження, також позитивну. У своєму листі юрист сформулював все максимально офіційно «згідно-відповідно», але чомусь без посилань на закони чи щось таке. Я ж завжди посилаюся на емоційний бік питання і пишу в тому числі живою мовою (робив так коли працював юристом раніше). Результат однаковий. Хоч, напевно, коли отримуєш відповідь від юриста (пан-доктор-магістр) на неї реагуєш серйозніше, бо там можуть бути наслідки. А тут пише якись звичайний Iaroslav.

Це був відносно простий випадок і ясно, що є більш серйозні історії, де без фахового спеца ніяк. Та й не кожен має юридичну освіту та роки попередньої практики. Тому я би за підсумком радив мати таку страховку. От тут вона як мінімум заощадила суму штрафу і витрати на юриста по оскарженню.

Раптом що, я в Австрії як юрист не практикую, а мій український диплом тут без місцевого підтвердження - гарбуз. Навіть магістра дописати у якості титулу не можу. Мої субʼєктивні поради і власний досвід - не настанова до дії і ні в якому разі не юридичні поради. У разі потреби зверніться до місцевого спеціаліста із дипломом та ліцензією.

А якщо у вас є досвід роботи з місцевим юристом, чи звернення за юридичною страховкою, поділіться.

Музичні австрійські потяги

Якщо ви буваєте на залізничних станціях, то чули, що деякі локомотиви після початку руху і до певної швидкості видають дивні звуки, які схожі на музичні ноти і навіть мелодії. Ось тут можна послухати. Якщо ще не чули, то йдіть на найближчу велику залізничну станцію та перевірте.

Моя улюблена версія про те, що Австрія - музична держава, батьківщина Моцарта і не тільки, а значить це така фішка, аби це підкреслити. Мовляв, навіть потяги в нас тут музичні. Це дійсно було би крутою ідеєю, якби було би правдою…

Ці звуки - гармонічні тони, що зʼявляються внаслідок зміни частоти електричного струму, а самі звуки робить інвертор, який вже далі подає електрику на двигун. Частота звуку змінюється поступово під час прискорення, тому це звучить як своєрідна «мелодія». Але якихось конкретних нот чи мелодій там не запрограмовано, та й зробити це технічно було би дуже складно. Ці звуки видають деякі локомотиви. Наприклад, популярні в нас Siemens Vectron (скоріш за все в Австрії ви бачили і чули саме їх), а ще моделі Stadler та Bombardier.

Є інша одна легенда про те, що конструктор цих машин мав другою освітою музичною (чи то музичне хоббі), а отже заклав таку пасхалку для нас з вами. Але запрограмувати це, ігноруючи точні науки для локомотивів, які роблять різні компанії, в різний час і з різних комплектуючих було би майже не реально.

Але красиво ж! Я знаю, ви знаєте, але давайте домовимося не руйнувати „дитинство“ іншим :)

Тиха австрійська ніч

Не так багато австрійських пісень відомі у всьому світі. Легендарного Моцарта слухають далеко не всі, а славетний Falco був відомим за межами альпійської республіки давненько. Але є одна пісня, яку ви точно чули. І чим ближче до Різдва, тим частіше.

«Тиха ніч, свята ніч» (Stille Nacht, heilige Nacht) - пісня про дивовижну ніч народження особливого немовляти - Ісуса Христа. Ви завжди почуєте її в канун Різдва і не переживайте, якщо не знаєте німецької, адже її переклали на більше ніж 300 мов, в тому числі і українською. І зараз твір є нематеріальною спадщиною ЮНЕСКО.

Більше 200 років тому композиція була написана в півгодинні їзди від Зальцбургу в селі Оберндорф. По факту це колективна творчість двох австрійських авторів. Священники та поет Йозеф Мор написав вірш, до якого на гітарі пробував підібрати акорди музики, бо церковний орган був на ремонті. Але потім звернувся до шкільного вчителя, композитора і органіста Франца Грубера, який і створив відому всім мелодію. А 24 грудня 1818 року відбулася премʼєра у місцевій церкві, де служив Йозеф. Оскільки орган все ще не працював, під акомпанемент гітари.

Самі автори тоді не надавали пісні якогось особливого значення, але вона почала поширюватися Європою і довгий час взагалі вважалася народною, про авторів не було відомо, а їх пошуки були безуспішними. Лишень через 35 років після премʼєри було проведено розслідування і знайдено авторів. А оригінальний рукописний текст пісні був знайдений взагалі в 1995 році.

Під час Першої світової в 1914 році пісня стала символом Різдвяного перемир’я, коли солдати з протилежних сторін співали її разом і тимчасово не стріляли один в одного. Композиція стала символом миру, надії та єдності у всьому світі.

Зараз в селі Оберндорф можна знайти меморіальну капличку, що стоїть на місці церкви, де вперше виконали пісню. В сусідньому селі Арнсдорф, де автор музики працював вчителем знаходиться музей, в якому можна побачити кімнату, де була написана мелодія. І ще один музей є в місті Галяйн, де автор слів провів більшу частину життя.

Австрійські зарплати та їх класифікація

В нас тут є класифікація місячних заробітних плат, аби ви могли відчути себе краще, або не дуже. Рахували тут і далі зарплату брутто, тобто до вирахування податків.

Сама висока зарплата (таких в Австрії лишень 1 відсоток) = від 11064€
Дуже висока зарплата (їх в країні 10%) = від 5121€
Висока зарплата = від 3876€
Зарплата вище звичайної (в Австрії таких 30%) = від 3206€
Звичайна зарплата (таких 50% в країні) = від 2289€
Низька зарплата = від 1317€
Дуже низька зарплата = від 763€

А ще статистична служба Австрії підбиває підсумки 2022 року (сама свіжа поки статистика) і ділиться цифрами реальних заробітків у різних федеральних землях. Виявляється, мешканці Відня в середньому заробляють найменше, а жителі Бургенланду - найбільше.

Найбільше в Австрії заробляють мешканці центру Відня (77 тисяч євро на рік), а якщо дивитися по федеральним землям вцілому, то у Бургенланді (36 тисяч євро на рік). Але не поспішайте переїжджати, бо до уваги беруться різні фактори (кількість населення, часткова зайнятість, робота не повний рік), що можуть впливати на реальні цифри.

Далі є кілька цифр: загалом середня на рік, на рік для людей із повною зайнятістю (яка більш адекватно дозволяє зрозуміти ситуацію) та середня місячна зарплата на основі повної зайнятості (ділив на 14).

Бургенланд = середня на рік 36147€ / повна зайнятість на рік 48385€ / середня місячна при повній зайнятості 3456€
Нижня Австрія = 36099€ / 49467€ / 3534€
Верхня Австрія = 35554€ / 48809€ / 3486€
Форарльберг = 34574€ / 51500€ / 3679€
Штирія = 33899€ / 47221€ / 3373€
Каринтія = 33687€ / 47241€ / 3374€
Зальцбург = 32238€ / 47459€ / 3390€
Тіроль = 31608€ / 47317€ / 3380€
Відень = 30837€ / 47878€ / 3420€

Цель-ам-Зее - літній європейський емірат

Якось ми зʼясували, чому Галльштатт став таким популярним серед китайських туристів. Але є і інші міста, в яких домінують ти чи інші туристи. Причини скрізь різні, але наслідок один - місто асоціюється саме з туристами з якоїсь країни.

Коли привожу туристів в рідне альпійське село Цель-ам-Зее, ті не можуть повірити своїм очам… Навколо східні чоловіки та жінки в хіджабах, а лице в Австрії по правилах закривати не можна і поліція навіть інколи проводить там розʼяснювальну роботу. Багатодітні родини гуляють містом, плавають на човнах по озеру, насолоджуються природою, ходять в магазини, їдять в кафе та живуть там своїм звичайним життям. І це зовсім не біженці Сирії чи Афганістану, а заможні туристи з арабських країн - переважно з ОАЕ. Зараз таких туристів десь третина від загальної кількості і їх кожного року більшає.

Регіон за багато років адаптувався. В місті є ресторани з арабською кухнею і незрозумілі, але дуже смачні страви у меню. На літо відкриваються законсервовані в інший сезон кальянні. На головній вулиці готують звичну в тій частині світу каву по-арабські. А На вулицях деякі вказівники і оголошення дублюються арабською мовою. В місті працює два арабські супермаркети, а місцевий продавець вафель з Угорщини вивчив арабську мову, чим сильно дивує гостей і отримує чайові та відгуки.

Емірат-ам-Зее - так жартома називають місцеві колеги з туризму мій Цель-ам-Зее. В літній сезон основний наш турист приїжджає зі сходу. Це турист з грошима, який на день витрачає вдвічі більше грошей за всіх інших, тому місцевий бізнес профітує. Але одночасно й турист з іншою культурою, що інколи створює непорозуміння і потребує додаткових бесід чи навіть пояснювальних табличок арабською. Наприклад, що не можна розводити відкрите полумʼя. Або ж годувати лебедів. Що треба пристібати дітей у авто. Чи то сортувати сміття. І що ціни скрізь фіксовані, тому торгуватися нема сенсу. Окрема проблема - культура водіння і парковки, що створює небезпеку і незручності для оточуючих місцевих.

В далеких 1980-х під час візиту принцу одного з еміратів зʼявився опис міста і краси навколо, як «Раю на землі». Далі ідею підхопив маркетинг, який трансформував це в слоган «Рай, як в Корані» для залучення східних туристів. І як результат - турист поїхав, бо хто ж не захоче подивитися на таке власними очима. Особисто я не знайшов прямо схожий опис раю в Корані, але це місце там описується, як дуже красиве з неймовірною природою та достатком чистої води, тому чому б і не Цель-ам-Зее?

Чому арабські туристи їдуть зараз? Тут ситуація як з китайцями у Гальштатті: сарафанне радіо, коли один радить іншому, та перевірений і звичайний для туриста напрямок. Та й клімат в особливо спекотні в арабських країнах літні місяці в Альпах сильно кращий, бо реальної спеки тут майже не буває. В літні вечори східні гості вдягають куртки і навіть шапки.

Якщо жінки в основному зайняті дітьми чи тусуються між собою, то чоловіки доволі комунікативні. Так, гуляючи на дитячому майданчику з дітьми вони самі заводять бесіду про життя-буття зі мною. Розказують про себе і розпитують про місцеве життя. Я особисто вже знаю кількох шейхів, які доводили свій статус демонструючи Інстаграм-акаунти із золотими Роллс-Ройсами та селфі із зірками світового рівня.

Із закінченням літнього сезону в кінці вересня східні туристи повертаються додому, а їх місце вже з листопада-грудня займають звичні тут німці та голландці. Гори зі снігом мешканцям ОАЕ не такі цікаві, хоча трохи туристів все ж побачити можна.

Австрія проти гонщиків на дорогах: дотримуйся правил чи ходи пішки

З минулого року в Австрії у водіїв, що особливо сильно перевищили обмеження швидкості конфіскують авто. Назавжди і без якоїсь компенсації.

За звичайні порушення швидкісного режиму, як і раніше, передбачені штрафи. А от якщо примудритися перевищити більше, ніж на 60 км/год у містах або більше 70 км/год за межами міст, потрапляєш у справжню халепу, бо авто можуть конфіскувати назавжди. А от якщо ще на 20 км/год більше, то заберуть точно.

В разі порушення авто разом із правами спочатку конфіскують тимчасово. Далі протягом 2 тижнів держорган досліджує особу порушника і обставини справи. Якщо це перше порушення такого роду, то авто можуть повернути, а порушник заплатить штраф. Якщо ж подібне вже траплялося, приймається рішення про конфіскацію авто і дуже швидко водій стає пішоходом. У випадку перевищення на 80 км/год у містах або більше 90 км/год за межами міст - авто конфіскують точно, незалежно від обставин. Ну і штраф нікуди не зникає, це буде на додачу. Якщо водій не є власником авто, то його повернуть господарю.

Після конфіскації авто продають з аукціону. 70% вартості йде до фонду безпеки дорожнього руху, а решта - до місцевого органу влади, який зафіксував порушення. Наприклад, з молотка пустили Peugeot 208 потужністю 110 к.с. 2018 року, що потребує сильного ремонту (не самий типовий автомобіль для перегонів) і зі стартової ціни в 2 тисячі євро його забрали аж за 6,8 тисяч.
На практиці це означає, що в місті з обмеженням в 50 км/год треба їхати аж 110-130 км/год, що смертельно небезпечно. На трасі з обмеженням в 100 км/год треба летіти 170-190 км/год, що навіть не на кожній дорозі технічно можливо. А на автобані швидкість взагалі має перевалити за 200 км/год.

Немає якогось дослідження, яке доводить, що така міра покарання сприятиме порядку на дорогах. Так само Австрія не є в лідерах щодо перевищення швидкості. Деякі юристи висловлюються про неконституційність нововведення. Але особисто мені ініціатива подобається, хоч я і сам люблю швидку їзду.

За минулий рік так було конфісковано і продано 164 авто. Найбільше в Тіролі та Нижній Австрії - майже половина всіх вилучень. Найменше у рідній Землі Зальцбург, але тут зрозуміло, бо такі гірські дороги, що й не розженешся особливо. У Відні було забрано 20 автівок.

Зони без зброї у Відні

Ви бачили в новинах повідомлення про те, що та чи інша частина міста Відень стає зоною, де заборонено мати із собою зброю (Waffenverbotszone). Зараз у столиці це Praterstern з околицями та Favoriten (між Südtiroler Platz und Reumannplatz), а раніше було ще на Donaukanal. Такі зони означені через спалахи там насилля та маргінальний контингент, який зазвичай там тусується. Докотилися: зони без зброї у одній з найкращих для життя столиць світу…

Може виникнути логічне питання: якщо є зони без зброї, значить тоді в усіх інших місцях зброя дозволена? Відповідь - ні, просто у зонах без зброї заборонено взагалі все і навіть те, що зазвичай дозволено.

Без спеціального дозволу в Австрії можна мати стандартні складні ножі (Taschenmesser), для відкриття яких треба використовувати дві руки. Звичайні кухонні ножі також не вважаються зброєю. Ніж має знаходитися десь в рюкзаку або в іншому місці, а не в руках готовий для негайного застосування. Також повнолітнім без дозволу можна мати перцевий балончик (Pfefferspray), яким дозволяється володіти виключно як засобом самооборони. Застосування балончику вважається виправданим виключно для самозахисту, коли на вас вже напали, або напали буде неминучим.

Із дозволом можна мати холодну і вогнепальну зброю, але тут вже треба отримувати спеціальні документи і виконувати певні вимоги. У країні діє повна заборона на володіння автоматичною зброєю (штурмові гвинтівки), вибуховими речовинами (гранати, міни) та засобами збільшення потужності зброї (глушники, оптика, прилади нічного бачення).

Зони без зброї означають, що там не можна мати з собою навіть легальну зброю, а поліція має додаткові повноваження щодо перевірки (одяг, сумка, авто) на предмет наявності зброї. Кармані ножі та перцеві балончики все ще дозволені навіть у таких зонах. По факту для більшості людей тут без змін, а в зоні ризику ті, хто хотів би носити з собою щось таке. Хоча по факту в таких зонах мати зброю як раз і не завадило би :)

При цьому, якщо наявність якихось небезпечних чи прямо заборонених предметів є частиною вашої роботи чи у якості спортивного спорядження, то проносити таке навіть через зону без зброї можна.

За порушення в зоні без зброї на вас чекатиме штраф від тисячі євро. А за порушення загальних правил поводження зі зброєю від кількох тисяч євро до тюремного увʼязнення.

Поліція каже, що такі зони працюють і за минулий рік у кожній з локацій було вилучено близько ста одиниці зброї, більшість з якої - ножі. У столиці на рік відбувається 15-25 вбивств, щоб позитивна динаміка порівняно із минулими роками. І загалом стало спокійніше в плані насильства. Зараз столична поліція також зосереджує свою увагу на великих транспортних вузлах.

В перспективі обговорюється прийняття закону, який повністю заборонить зброю у публічних місцях по всій країні.

Австрійські шпигунські пристрасті - частина 1

Це буде текст з кількох частин, бо цікавий та актуальний. У першій буде передісторія, а далі я розкажу про сам скандал. Якщо вам сподобається, то далі згадаємо ще й цікаві австрійські історичні шпигунські скандали.

Прямо зараз відбувається найбільший шпигунський скандал в історії Австрії. Тут прекрасно все: Відень як головна база росії для секретних операцій, шпигун в австрійських спецслужбах, безпосередня участь росії та навіть звʼязок із правими популістами з FPÖ, що в передчутті їх приходу до влади стає ще актуальнішим.

І все це не якийсь збіг обставин чи одиничний випадок, адже сьогодні Відень - одна з шпигунських столиць світу. А територія Австрії місце, де спецслужби росії та інших країн почувають себе комфортно.

Після виводу окупаційних військ і з відновленням Австрією суверенітету з 1955 року і донині Австрія є військово-нейтральною країною. Вона не входить до НАТО чи інших військових альянсів та не розміщує на своїй території іноземні військові бази. Саме тут географічно в центрі Європи і геополітично на нейтральній території проходив кордон «Залізної завіси», що створювало з одного боку напруження, а з іншого - можливості для роботи різних сторін. У Відні знаходиться один з чотирьох офісів ООН та ще кілька міжнародних організацій, таких як ОБСЄ, наприклад.

Закони Австрії мають заборону і серйозні покарання за шпигунську діяльність, але тільки в тому випадку, коли така діяльність направлена проти Австрії. Тобто шпигувати за іншими країнами чи міжнародними організаціями ніби і можна, хоча офіційно ніхто такого не скаже. Хоча у влади і є плани щодо розширення законодавчих норм та повної заборони такої активності.

За останні кілька років кількість російських дипломатів в Австрії збільшилася вдвічі. З півтисячі працівників дипломатичних установ країни-агресора десь половина - кремлівські шпигуни, про що відомо всім навколо. Німеччина закрила консульство росії в Мюнхені, після чого ця зграя «дипломатів» переїхала до консульства у Зальцбурзі.

Як зазначають міжнародні експерти, сьогодні Відень - це чи не головна база російських шпигунів в Європі для таємних операцій, організації вбивств, вербування агентів та проведення операцій впливу. У австрійській столиці росія прямо чи через підставні компанії володіє близько 40 обʼєктами нерухомості, на дахах яких ті не соромлячись розміщують шпигунське та супутникове обладнання.

Далі буде…

Австрійські шпигунські пристрасті - частина 2

Шпигунські скандали за участю рф вже траплялися, про що я писав раніше. Кілька років тому у Відні був затриманий шпигун-невдаха - син російського дипломата, який працював проти інтересів Австрії.

Але то все були квіточки, бо в березні 2024 року було заарештовано Егісто Отта колишньго працівника спецназу та Федерального відомства із захисту конституції та боротьби з тероризмом Австрії, якого підозрюють у зловживанні службовим становищем та передачі інформації російським спецслужбам.

Отта підозрюють багато в чому і розслідування ще триває. Серед епізодів передача смартфонів кількох співробітників апарату міністра внутрішніх справ Австрії російським спецслужбам. Саме він ймовірно надав віденську адресу всесвітньо відомого журналіста-розслідувача Христо Грозєва, у якого потім викрали компʼютерну техніку, а сам він опинився в небезпеці. Егісто також передав росіянам спеціальний захищений ноутбук, де були державні таємниці. Ще він використовував свої можливості та австрійські бази даних для передачі різної непублічної інформації ворогам, які потім використовували її для своїх операцій. І організовав інформаційну компанію та навіть стеження проти журналістки, що вела своє розслідування про його роботу.

Цікаво, що в 2017 році іноземні спецслужби вже повідомляли австрійську владу про можливу роботу Егісто Отта на російські спецслужби. І того навіть відсторонили від роботи, але потім суд скасував його відсторонення і той повернувся в правоохоронні структури і навіть примудрився продовжувати незаконну діяльність. Потім його знову заарештували вже в 2021 році, але потім через кілька тижнів він знову опинився на свободі. Весь цей час про його «роботу» велися журналістські розслідування і писала преса. Неймовірно, але один з головних шпигунів країни просто працював собі далі і знаходився на свободі, займаючись незаконними справами.

Імідж Австрії у світі спецслужб це ясно що не покращило, та й довіри їй з боку партнерів не додало. Та й загалом західні країни відмічають ігнорування Австрією реальності та занадто толерантне відношення до росії. Нейтральність і все таке - то одне, але закриття очей на діяльність ворога цивілізованого світу прямо в центрі Європи виглядає мʼяко кажучи дивним.

А тепер вишенька на торті: на смартфоні Егісто був знайдений текст парламентсько запиту від правих популістів з FPÖ. Документ був відредагований і доповнений Оттом правильними питаннями та уточненням, а далі був поданий вже в його редакції. Тоді мова йшла про сирійського генерала, який переховувався у Відні. І все це повʼязує шпигуна, російську владу та партію, якій давно закидають звʼязок з росією.

Отт відкидає всі звинувачення, а прокуратура навіть звільняла його з під варти. Наразі триває суд тільки по частині епізодів, а прокуратура поки розбирається і колись спрямує до суду і інші звинувачення.

Дотепний Моцарт

На календарі 27 січня, а значить, що сьогодні 269 років тому у місті Зальцбург народився Вольфганг Амадей Моцарт. Колись вже писав, що захоплююся Моцартом, але він мені цікавий в першу чергу як людина. Ким він був, ну, окрім геніального музиканта та ікони? Це реально дізнатися, бо до нас дійшло більше тисячі листів композитора, які він писав рідним, друзям, колегам та меценатам. Фактично він був і блогером, бо в листах детально описував своє життя, відчуття і писав про те, що вважав важливим.

Його погляди на життя мені особисто близькі і ми з маестро тут навіть схожі. Думаю, я маю право порівнювати себе з видатним музикантом, бо кожен день розповідаю про його життя іншим людям. Та ми вже практично рідні! Моцарт мав тонке почуття гумору та іронії, чим користувався в житті.

Він був романтиком і йшов вперед за покликом серця, роблячи в основному те, що любив і хотів, хоч місцями можна було би робити щось більш прагматичне і практичне. Він обурювався, що навколо купа бездарних людей, які просто здаються, а не є. Був людиною самокритичною та просто жартував про це непросте життя. В принципі нічого не змінилося за останні 269 років.

Калька дотепних цитат Моцарта з його дописів.

Про життя:
- Я пишу тобі довгого листа, бо не маю часу написати короткого.
- Бути простим – складно.
- Я не запізнився. Це всі інші прийшли надто рано.
- Генія впізнають за тим, що він робить найпростіші речі складними, а найскладніші – простими.
- Мода проходить, музика залишається.
- Успіх – це коли люди після твоєї смерті розуміють, що ти жив.
- Життя – це коротка увертюра до невідомого твору.

Про прагнення до ідеалу та самокритичність:
- Я написав новий твір – він настільки сучасний, що ніхто його не розуміє, навіть я.
- Чим більше я вкладаюся, тим менше мені подобається те, що я граю.
- Моя музика надто легка для знавців і надто складна для дилетантів.
- Я люблю чесних критиків. Вони прямо кажуть мені, чого не розуміють.
- Я хотів стати найбільшим композитором світу. На жаль, світ цього не хотів.
- Я пишу музику швидше, ніж мої критики можуть її прочитати.
- Ідеальна композиція – як ідеальна людина: її не існує.

Про менш талановитих колег:
- Я мрію про світ, у якому погані музиканти мовчать.
- Я бачив композитора, який не вміє читати ноти. Я йому заздрю: йому не треба марнувати папір.
- Я чув співака, який звучав, як кит із застудою.
- Я чув скрипку, яка звучала, як старий черевик.
- Є композитори, які пишуть ноти, яких самі не розуміють, і очікують, що інші їх зрозуміють.

Про рух за покликом серця і фінансову неуспішність:
- Я дуже поганий бізнесмен. Я можу робити тільки те, що мені подобається – а це не дуже прибутково.
- Мій талант зростає пропорційно до моєї бідності.
- У Парижі мене дуже хвалили – і це була єдина винагорода, яку я отримав.
- Я відомий, але мої гроші мене не знають.
- Мені потрібно більше грошей. Не для себе – для своїх кредиторів.
- Мої фінанси – це симфонія без фіналу.

Про роботу:
- Я пишу музику, яку хочу почути сам. Те, що інші її теж хочуть слухати, – це щасливий збіг.
- Я пишу не заради грошей, а тому що не можу інакше.
- Я люблю працювати – особливо, коли мені за це платять.
- Композитор без натхнення – як кухар без ножа.
- Музика ніколи не повинна бути нудною. Для цього вже є політика.
- Довіра – це добре, але хороший контракт – краще.
- Концерт не повинен тривати довше, ніж хороша вечеря.

Про відношення до можновладців:
- Я музикант, а не слуга. Я граю для королів, але не як їхній раб.
- Якщо король наказує мені написати погану музику, я підкоряюся – але роблю це погано.
- Музикант при дворі – як птах у клітці: він співає, але не від радості.
- Імператор розуміється на музиці так само, як віл – на астрономії.

Про відношення столиці до музикантів:
- Якби я був собакою, у Відні вже поставили б мені пам’ятник.

По негідників, які наживалися на його роботі та ошукували його:
- Якби всі негідники, які мене ошукали, втратили половину своїх вух, то вони все одно мали б більше, ніж заслуговують.

Чому австрійські супермаркети не працюють у неділю

Одна з претензій до Австрії в туристів чи новоприбулих мігрантів - супермаркети, які не працюють в неділю і свята. Тут скажу, що це не недолік Австрії чи сфери торгівлі, а проблема планування власного життя. Окрім того, на це є причини. Та й деякі магазини все ж таки по неділях працюють.

Ці обмеження - не бажання бізнесу, та й робітники, можливо, хотіли би заробляти більше. Це вимога закону. Загальні години роботи в будні мають бути в межах з 6:00 до 21:00, а у суботу - з 6:00 до 18:00. При цьому максимальний час відкриття конкретного магазину на тиждень не має перевищувати 72 години, що при нормальній роботі 6 днів на тиждень (понеділок-субота) становить 12 годин на день. Просто нагадування: звичайний робочий день людини то 8 годин. Тому маркети підлаштовуються і обирають години роботи відповідно до локації, де знаходяться.

За загальним правилом у неділю та свята супермаркети мають бути закриті, але у якості виключення їм можна працювати на вокзалах та аеропортах. Ну і локальна федеральна влада може прийняти рішення про необхідність роботи певних магазинів поза часом з закону, як то, наприклад, чергові супермаркети у Відні чи інших великих містах. Чи от коли в рідному Zell am See туристичний сезон, то в нас можна без проблем скупитися у неділю: в літній сезон кілька годин у першій половині дня, а у зимовий - у другій.

Навіщо зроблені такі обмеження? А це турбота про нас з вами! Це для захисту прав працівників, підтримки традиційного ритму життя та забезпечення балансу між роботою та особистим часом. Може не співпадати із тим, як було на батьківщині. Але важлива частина філософії життя австрійців. Та й не забуваємо про дороговизну години роботи будь-кого тут.

Як варіант зараз ширяться країною ларьки з автоматами самообслуговування, де вже можна купити купу всього. На них ці правила не розповсюджуються, тому працюють вони цілодобово. Чи то автозаправки, де завжди можна взяти саме необхідне: хліб, молоко, пивко.

Бізнесу, вустами якого говорить голова групи REWE (супермаркети BILLA, PENNY, ADEG, BIPA) такі обмеження не подобаються і він вимагає збільшення дозволеного часу на 8 годин - до 80 годин на тиждень. І у «сімейний день» неділю в принципі можна було би також відкритися. Закон 2003 року, яким встановлені обстеження згадується як «ностальгічний» і тут правда, бо часи і економічна ситуація сильно змінилися.

В Австрії діє Альянс вільних неділь (Sonntagsfreie Allianz), куди входить півсотні різних організацій та обʼєднань, ціллю яких є боротьба за те, аби наша неділя лишалася вільною від роботи в супермаркеті та покупок, а була проведена з родиною, наприклад.

А ще Австрія лідує в Європі по кількості магазинів на душу населення. В нас їх аж 50 на кожну 1000 мешканців, що вдвічі більше, ніж в сусідніх країнах. Це зручно для споживачів, але через це операційні видатки (будівництво, логістика, обслуговування, зарплатня) збільшуються, адже покупців у кожній точці відповідно менше, ніж могло би бути при менш щільному покритті магазинами.

Сумні втрати австрійського збанкрутілого бізнесу

2024 був дуже невдалим роком для економіки Австрії. Одна з найвищих в ЄС інфляцій, числені банкротства великих компаній та падіння темпів економічного росту. Причини зрозумілі і не всі вони напряму залежать від самої країни, але це наша нова реальність і не те щоб далі там якісь дуже райдужні перспективи на економічному фронті.

Минулого року збанкрутувало 6768 бізнесів, а на місяць відкривалося 346 справ про неплатоспроможність. Це майже на чверть більше, ніж в 2023 році. Ну і ще приватні банкротства, яких було під 9 тисяч випадків. Ще майже 23 тисячі втрачених робочих місць. А в грошах це банкрутств майже на 20 мільярдів євро, що для Австрії колосальна сума. Це на додачу до втрат 2023 року, які складали вже 16,75 мільярдів різнокольорових євро.

Головне банкротство – концерн австрійського багатія Рене Бенко, різні структури якого, що займалися девелоперством та іншими бізнесами вартували економіці колосальну суму – більше 3,5 мільярдів євро.

Слідом йде виробник мотоциклів KTM, в якого боргів на 2,74 мільярди.

Компанії групи Signa, яка займалася девелоперством і торгівлею збанкрутували на 2,15 мільярди.

Виробник автомобілів Fisker обійшовся Австрії в 1,54 млрд.

А буквально недавно ми втратили відому мережу магазинів Kika/Leiner.

Тому і не дивно, що скорочують соціальні виплати і програми. Роботу знайти ще важче. А існуючі заробітні плати не встигають за здорожчанням на полицях супермаркетів.

Австрійські зірки Мішлен

Не те щоб раніше у австрійських ресторанів не було зірок відомого рейтингу Мішлен, який вже більше 120 років відзначає видатні ресторани по всьому світу. Просто тепер їх сильно більше, а за Австрію в цьому плані взялися серйозно. Наразі 82 ресторани відмічені зірками легендарного рейтингу. Керівник гіду каже, що австрійська висока кухня характеризується традиціями та інноваціями.

Віденський ресторан Steirereck im Stadtpark, який раніше мав дві зірки, нарешті отримав три. Там з'їсти меню на вечір обійдеться від 330 євро на гостя. Маленький крок для конкретної легендарної локації із їжею і великий крок для ресторанного бізнесу країни. Разом з ним на верхівці рейтингу тризірковий ресторан Amador, де меню на вечерю обійдеться в 395 євро на одного гурмана.

Двозіркових ресторанів тепер 18, а однозіркових – 62. Окремо рейтинг відзначає 43 ресторани в категорії Bib Gourmand за співвідношення ціни та якості. Та 208 ресторанів в категорії Selected Restaurants, куди не соромно буде зайти. 33 ресторани отримали Green Star за екологічні ініціативи та сталий розвиток. Тепер вибагливій публіці поїсти в Австрії точно буде де!

Ми з дружиною періодично відвідуємо такі заклади. В нас тут подібних вистачає, бо відомий курорт і є вибаглива публіка. І це дуже дорого, якщо розглядати це як їжу. Ну дійсно, залишати офіціанту третину чи навіть половину мінімальної австрійської заробітної плати за вечерю… Але це в першу чергу про нові унікальні враження і щось таке, що може здивувати: атмосфера, подача, історія, презентація, локація, смаки, неочікувані поєднання, винятковий сервіс. Дивно ходити в ресторан не за їжею, але суто поїсти коштує сильно дешевше.

Картинки їжі є в Інсті.

Жахливий терористичний напад серед білого дня у Філлаху

В суботу 15 лютого терорист в центрі Філлаху на півдні Австрії атакував ножем випадкових перехожих. 14-ти річний хлопець помер, ще п'ятеро жертв знаходяться в лікарні, в тому числі в реанімації в тяжкому стані.

Нападник – молодий 23-трьох річний сирієць, який приїхав в Австрію як біженець, тікаючи від війни на батьківщині. На фото затримання, які є в інтернеті, видно, що коли поліцейська підійшла до нього зі зброєю в руках, той посміхався. Терориста схопили.

Зупинити нападника допоміг випадковий перехожий – інший сирієць, який працював у доставці їжі побачивши нападника, збив його на авто. Так би жертв могло бути ще більше.

Поліція провела обшук у помешканні терориста і знайшла там матеріали ісламської пропаганди, прапор ІДІЛу, а сам нападник радикалізувався через інтернет та навіть присягнув на вірність міжнарожній терористичній організації.

У місті Філлах оголошено жалобу, місто в чорних прапорах, люди несуть свічки до місця злочину, а розважальні заходи відмінено. Влада обіцяє додаткові перевірки, а деякі політики закликають до більш рішучих мір щодо більш рішучих мір та обмежень щодо прийому біженців.

Після теракту у 2020 році у Відні вже була дискусія про те, що щось треба робити, але нічого принципово з тих пір не змінилося. Сподіваюся, влада зробить висновки от нарешті зараз.

Середні заробітки в Австрії 2024

Середня зарплата брутто працівника з повною зайнятістю на рік в Австрії наразі складає 60500 євро, що на місяць 4320 євро до вирахування податків. Аби отримати таку цифру компанія Stepstone проаналізувала 57200 позицій із даними про заробітну плату за 2024 рік. 25% працівників заробляють менше 43500 євро брутто на рік, а 25% мають дохід, що перевищує 71 тисячу євро на рік. Всі інші 50% десь посередині.

Якщо коротко, то аби заробляти в Австрії більше, треба бути чоловіком, жити у Відні або в іншому великому місті, працювати у величезній компанії, мати вищу освіту, працювати на позиції із керуванням людей, мати багаторічний досвід та працювати в IT, медицині чи фінансах. Далі детально.

Найменше і вже традиційно платять у сферах, які годують країну: готельний та ресторанний бізнес, туризм, сільське господарство, транспорт, торгівля. Кадрів тут як завжди не вистачає, що не дивує і виглядає логічним, бо важка робота, за яку хєрово платять.

Ґендерний розрив складає більше шести відсотків, а це означає, що жінки на аналогічних позиціях з такими ж скілами заробляють на 3,3 тисячі євро менше, ніж чоловіки в аналогічних умовах. Цивілізована країна, 21 сторіччя, центр Європи.

Люди на менеджерських позиціях із підлеглими заробляють на 21% більше грошей на рік, а в абсолютних цифрах це різниця в 10 тисяч євро на рік. Такі люди і на перемовинах щодо зарплатні проявляють себе краще, збільшуючи свої шанси.

На 27% більше заробляють кадри із вищою освітою, що в абсолютних цифрах 66500 євро проти 52500 євро брутто на рік. В Австрії брак кваліфікованих кадрів (IT, лікарі, інженери, юристи, фінансисти, науковці) і вцілому работодавці готові платити більше таким людям, але не те щоб десь стояла черга. А от працівники з професійно-технічною освітою заробляють на 17% менше за людей з вищою освітою.

Робітники з 25-річним (!) професійним досвідом заробляють майже в 1,5 рази більше, ніж початківці, з середньою зарплатою 65 тисяч євро порівняно з 45 тисяч євро для новачків. Однак працівники з досвідом роботи в 3-5 років також заробляють більше, ніж новачки: їх зарплати на 14% вищі, ніж у новачків.

На рівень зарплатні впливає і розмір компанії: чим більше співробітників, тим більше середні зарплати. У великих компаніях можуть платити на 11% більше, ніж в малих за таку саму позицію.

Локація також впливає на заробітки. У Відні традиційно платять найбільше - 59000 євро брутто на рік, а у Бургенланді - найменше, що в цифрах на 7 тисяч євро менше. В середнячках Верхня Австрія та Штитрія.

Лише 6,5% працівників задоволені своєю зарплатою, а от зовсім незадоволених аж 53%. Але тенденція тут позитивна порівняно з минулим роком, задоволених стає більше, незадоволених - менше.

Слідом анонімне опитування.

Пляшково-прикордонна афера

Відбувається якийсь сором і сюр. І це я не про Трампа.

В Австрії, коли ви купуєте пляшку пива, то до вартості напою додається ще застава за пляшку. Потім ви повертаєте пляшку у будь-якому магазині в спеціальний автомат і отримаєте ваучер на покупку – ваші гроші повертаються. Це для того, аби ми повертали пляшки, бо вони потрібні виробникам і розрахунок на те, що ми здамо їх назад.

Виявилося, що не всі повертають пляшки. Хтось просто викидає їх в мусорний бак зі склом. Люди чи то не знають, чи може просто лінь, ну або грошей дофіга зайвих. Це проблема для виробників пива, бо ми в них пляшку ніби не купували, а ніби позиличил і має повернути. Ми коли тільки приїхали в 2015 році перший час також викидали, чим збирали здивовані погляди сусідів. Думали, мабуть, що ми українські олігархи.

З лютого цього року замість 9 центів застава тепер цілих 20 центів. Новий її розмір має мотивувати нас здавати пляшки активніше. Чи спрацювало, поки говорити рано, але завдяки цьому склалася цікава ситуація…

В Німеччині застава за пивну пляшку як була, так і залишилася 8 центів. Наші автомати приймають в тому числі стандартні пивні німецькі пляшки, бо машина не знає, чи місцева це пляшка, чи зальотна. Розуміти до чого все йде?

Цивілізовані німці із самою сильною економікою в ЄС з прикордонних регіонів їдуть через кордон в сусідню Австрію, аби здати пляшки з наваром. На одному ящику отримуєш 3,90 євро вигоди. Ось так просто. Сам здав цілька німецьких пляшок, все працює. І пидписники інформували, що приймає навіть пляшки з інших країн.

Хто буде займатися такою дурнею? Ну, багато хто… На кордоні зупинили машину з причепом, де було 50 ящиків з порожніми пляшками. Це майже 200 євро в кишеню. Ну навіть якщо відрахувати бензин і вважати що час нічого не вартує комусь буде вигідно.

Вже бачу чорний ринок пляшок і об’яви на дошках оголошень: куплю пляшки дорого! Збирати оптом там і возити фурами до нас. Німецькі виробники місцями напружились, бо не вистачає тари, яку мали повернути. Думаю, Німеччина скоро також змінить розмір завдатку.

Колись в дитинстві в Лисичанську Луганської області мали з товарищем свою власну справу – збирали абрикоси і продавали їх ведрами на вокзалі туристам з прохідних потягів. Було вигідно. Але потім ми зрозуміли, що можна не збирати, а вранці їхати на ринок і купувати їх у бабусь по місцевим цінам, а потім ввечері везти на вокзал і продавати там вже по туристичним. То були 90-ті роки, інтернету і всякого моря інформації про заробіток не існувало.

Берта фон Зуттнер – видатна жінка та відома австрійка: пацифістка, журналістка та Нобелівська лауреатка

Берта фон Зуттнер народилася в Празі 1843 року у аристократичній родині, тоді ще частини Австрійської імперії. Це була жінка, що подорожувала, жила за кордоном, вільно володіла трьома мовами, була знайома із впливовими людьми, стала однією з перших жінок журналісток в Європі, а потім – письменницею.

Вона пише про демократичний устрій суспільства, інтернаціоналізм та мир. Критикує мілітаризм та висвітлює роботу мирних міжнародних організацій. Критикує націоналізм та мілітаризм, який стає актуальним в Європі. Пізніше стає лідеркою міжнародної пацифістської організації.

Перебуваючи у Парижі Берта працює секретаркою в Альфреда Нобеля – винахідника динаміту і ініціатора створення відомої премії. Вона звертала його увагу на те, що динаміт використвовують крім іншого для війни і закликала стати прихильником пацифізму. І стала однією з тих, хто надихнув пана Нобеля на створення відомої сьогодні всім премії.

1889 року вона пише роман «Геть зброю!» – символ пацифізму та антивоєнного руху, який приносить їй міжнародне визнання та всесвітню популярність. Головна героїня роману – аристократка, яка спершу підтримує війну, але після особистих втрат стає переконаною пацифістко.

У 1905 році пані Зуттнетр одержує Нобелівську премію миру і стає першою в історії жінкою – лауреаткою такої премії.

1911 року вона пише ще один знаковий утопічний роман «Помисли людства», у якому думає над майбутнім людства, коли би ми відмовилися від війн і насильства, а замість цього розвивалися би, ставали розумнішими та співпрацювали між собою. Мир – запорука справжнього процвітання. В творі також ж підіймаються важливі питання рівноправності жінок і обмеження, які існують для них у різних сферах. “Вона наголошує, що справедливий і мирний світ неможливий без рівноправності жінок.

Письменниця померла від раку в 1914 році у Відні за кілька днів до початку Першої світової війни. Її образ можна побачити на австрійській монеті номіналом в 2 євро, а у столиці за адресою Blutgasse 3 можна завітати у Музей миру. На честь неї у Австрії називають великі, площі, університети та встановлюють їй памʼятники.

Періодично звертаюся до історій відомих та шанованих австрійців і австрійок і бачу, наскільки їх погляди і ідеї тоді, сотню-іншу років актуальні сьогодні.