От би отакою дорогою - і у дитинство.
Туди, де ще є дід і баба.
Де мама молода.
Де я гасаю від ранку до ночі неасфальтованими вулицями, розбиваю коліна, слиню і прикладаю подорожник.
Де велосипед - недосяжна чудо-мрія-розкіш.
Де ми будуємо з вербів шалаш, пасем корови і бовтаємось у ставку, аж поки губи не сині і весь не вкриваєшся сиротами, себто гусячою шкірою.
Де прибігаєш не їсти, а врізати шматок хліба, легко помочити у воду, а потім в цукор - і ноги в руки, і далі на вулицю, хоч ззаді там баба чи мама кричать: "Ти куда, збитошник такий, халєра б тебе вхопила?!"
Де об'їдаєш малину, смородину, аґрус, порічки просто з корча, а на яблука папіровку, черешні, лізеш через чужий паркан, бо у них крадені смачніші.
Де ввечері пахне матіола, кумкають жаби і сюрчать коники, а ти сидиш на порозі літньої кухні і миєш в тазику ноги.
•..Туди такої дороги нема... всі уже заасфальтовані..."

#суми #сумы #дитинство #спогади #ностальнія

@Актуально Суми | Повідомити інформацію в бот