Я задовбала всіх своїх друзів!
...тому прийшла позамахувати і вас 😁
Нещодавно я дочитала книгу Ґреґа Маккеона "Есенціалізм". У якийсь момент усі рекомендації YouTube були саме про неї. Усі, кому не лінь, із захопленням розповідали про цю книгу й радили прочитати. Як ви зрозуміли, я повелася — і вже готова поділитися своїми враженнями.
А ви шо думали — тільки про ІТ будете тут читати? 😄
Якщо коротко — вона мені дуже зайшла, попри те, що очікування в мене були максимально завищені.
Тому хочу розповісти про ключові думки, які я для себе винесла. Вони субʼєктивні й, можливо, трохи викривлені, адже я не з тих людей, які уважно читають книги, занотовують основне й памʼятають усі деталі — я з тих, хто прочитав і забув 😅.
Виправдалася — тепер погнали:
1. Менше, але краще.
Замість постійного перевантаження завданнями, ідея в тому, щоб витрачати енергію на найцінніше, досягаючи якісного результату там, де це справді важливо. Якщо ми будемо розсіювати енергію в мільйонах напрямків, то й просуватись будемо по міліметру. Але якщо взяти цю саму енергію і спрямувати на важливе - ми істотно просунемось і отримаємо бажані результати. Ми не можемо встигнути зробити все, тому потрібно вміти виставляти пріоритети і відсіювати неважливе.
2. Уміти казати "ні" можливостям.
Не потрібно хапатися за будь-яку можливість, яка трапляється в нашому житті. Так, вони можуть бути хорошими, навіть дуже. Але тоді ми можемо упустити найкращу можливість — і вже не матимемо на неї ресурсу. Кожне “так” — це автоматичне “ні” чомусь іншому.
3. Не допилювати все до ідеалу.
Бувай перфекціонізм. Він змушує витрачати час на дрібниці, які не мають значення. Потрібно вміти обрати головне й робити "достатньо добре" там, де не потрібно ідеалу. Замість того, щоб намагатися з першого разу зробити все ідеально, есенціаліст робить, навчається та поступово покращує.
4. Буферна зона.
У контексті есенціалізму — це простір або запас часу, енергії чи ресурсів, який ми залишаємо між завданнями, щоб уникнути стресу, поспіху чи вигорання. Кому, як не нам, знати, як це — коли горять дедлайни, зʼявляються нові й нові проблеми, а ми нічого не можемо з цим зробити. Тому завжди при плануванні будь-яких завдань потрібно збільшувати прогнозований час на їх виконання. І тоді, коли щось піде не так, ви зможете без стресу й поспіху вирішити ці проблеми.
5. Жити в моменті.
Моє улюблене 😁
Нам важливо вчитися бути тут і зараз. Якщо ви проводите час із родиною — дозвольте собі бути повністю присутніми в цьому моменті. Без фону з повідомлень, думок про роботу чи список справ на завтра. Бути в моменті — означає не просто «не відволікатися», а свідомо обирати те, що важливе саме зараз. І проживати це повністю.
... і ще багато іншого, але я забула 😅.
Книга проста, місцями навіть банальна, але вона трапилась мені у правильний час і допомогла подивитися з іншого боку на культ продуктивності та багатозадачності, до якого я так прагнула.
#localhost
...тому прийшла позамахувати і вас 😁
Нещодавно я дочитала книгу Ґреґа Маккеона "Есенціалізм". У якийсь момент усі рекомендації YouTube були саме про неї. Усі, кому не лінь, із захопленням розповідали про цю книгу й радили прочитати. Як ви зрозуміли, я повелася — і вже готова поділитися своїми враженнями.
А ви шо думали — тільки про ІТ будете тут читати? 😄
Якщо коротко — вона мені дуже зайшла, попри те, що очікування в мене були максимально завищені.
Тому хочу розповісти про ключові думки, які я для себе винесла. Вони субʼєктивні й, можливо, трохи викривлені, адже я не з тих людей, які уважно читають книги, занотовують основне й памʼятають усі деталі — я з тих, хто прочитав і забув 😅.
Виправдалася — тепер погнали:
1. Менше, але краще.
Замість постійного перевантаження завданнями, ідея в тому, щоб витрачати енергію на найцінніше, досягаючи якісного результату там, де це справді важливо. Якщо ми будемо розсіювати енергію в мільйонах напрямків, то й просуватись будемо по міліметру. Але якщо взяти цю саму енергію і спрямувати на важливе - ми істотно просунемось і отримаємо бажані результати. Ми не можемо встигнути зробити все, тому потрібно вміти виставляти пріоритети і відсіювати неважливе.
2. Уміти казати "ні" можливостям.
Не потрібно хапатися за будь-яку можливість, яка трапляється в нашому житті. Так, вони можуть бути хорошими, навіть дуже. Але тоді ми можемо упустити найкращу можливість — і вже не матимемо на неї ресурсу. Кожне “так” — це автоматичне “ні” чомусь іншому.
3. Не допилювати все до ідеалу.
Бувай перфекціонізм. Він змушує витрачати час на дрібниці, які не мають значення. Потрібно вміти обрати головне й робити "достатньо добре" там, де не потрібно ідеалу. Замість того, щоб намагатися з першого разу зробити все ідеально, есенціаліст робить, навчається та поступово покращує.
4. Буферна зона.
У контексті есенціалізму — це простір або запас часу, енергії чи ресурсів, який ми залишаємо між завданнями, щоб уникнути стресу, поспіху чи вигорання. Кому, як не нам, знати, як це — коли горять дедлайни, зʼявляються нові й нові проблеми, а ми нічого не можемо з цим зробити. Тому завжди при плануванні будь-яких завдань потрібно збільшувати прогнозований час на їх виконання. І тоді, коли щось піде не так, ви зможете без стресу й поспіху вирішити ці проблеми.
5. Жити в моменті.
Моє улюблене 😁
Нам важливо вчитися бути тут і зараз. Якщо ви проводите час із родиною — дозвольте собі бути повністю присутніми в цьому моменті. Без фону з повідомлень, думок про роботу чи список справ на завтра. Бути в моменті — означає не просто «не відволікатися», а свідомо обирати те, що важливе саме зараз. І проживати це повністю.
... і ще багато іншого, але я забула 😅.
Книга проста, місцями навіть банальна, але вона трапилась мені у правильний час і допомогла подивитися з іншого боку на культ продуктивності та багатозадачності, до якого я так прагнула.
#localhost
1❤20🔥3
Ми переїхали! 🏡
Я надіюсь, вам ще не надоїли наші новини з особистого життя. Але останнім часом у нас все почало стрімко змінюватись.
Якщо для когось це звична річ - постійно змінювати своє місце проживання (щиро завідую), то для нас - це величезна подія. На минулу квартиру ми заселилися, коли закінчили бакалаврат, а це, на секундочку - серпень 2021 року! Це була чудова студія, яка знаходилась поруч із гуртожитком, де ми до того проживали. Вона мала крутий ремонт, і нам все подобалося. АЛЕ разом зі зміною житла ми змінили компанію, в якій працювали (тепер маємо таку саму історію, співпадіння? 😅). Формат роботи був повністю ремоут. І тут ми зрозуміли, що нам не вистачає найголовнішого - місця!
Ми працювали або за кухонним столом, або в ліжку. І нам це досить швидко набридло (4 роки набридало). Ми постійно пасивно шукали кращу квартиру, але нам або не подобався район, або ціна, або ремонт.
І нас звільняють. Ми зрозуміли, що починається новий етап у житті, тому домовилися, що як тільки знаходимо нову роботу - починаємо активно шукати і нову квартиру, щоб нарешті у нас було робоче місце. Проходить місяць, я прочитала про есенціалізм 😅 і зрозуміла, що одночасно онбордитись у нову компанію (навіть комусь одному з нас) і одночасно переїжджати - буде ще той гемор.
Тому ми змінюємо своє рішення - Юра продовжує пошук роботи, а я переключаюсь на пошук квартири. Вранці ми це вирішуємо, пів дня я витрачаю на планування, як я буду це робити (куди ж без цього), в обід я бачу оголошення ВІД ВЛАСНИКІВ про здачу неймовірної двокімнатної квартири в районі, на який ми вже не сподівались, за адекватну ціну. Ввечері ми вже її дивимось і за кілька годин кидаємо завдаток. Тадам 🎉
Тепер ми звикаємо до того, що маємо особистий простір, і потихеньку будемо сетапити наші перші гарні робочі місця за 5+ років в ІТ!!! 🤦♂️🤦♀️
#localhost
Я надіюсь, вам ще не надоїли наші новини з особистого життя. Але останнім часом у нас все почало стрімко змінюватись.
Якщо для когось це звична річ - постійно змінювати своє місце проживання (щиро завідую), то для нас - це величезна подія. На минулу квартиру ми заселилися, коли закінчили бакалаврат, а це, на секундочку - серпень 2021 року! Це була чудова студія, яка знаходилась поруч із гуртожитком, де ми до того проживали. Вона мала крутий ремонт, і нам все подобалося. АЛЕ разом зі зміною житла ми змінили компанію, в якій працювали (тепер маємо таку саму історію, співпадіння? 😅). Формат роботи був повністю ремоут. І тут ми зрозуміли, що нам не вистачає найголовнішого - місця!
Ми працювали або за кухонним столом, або в ліжку. І нам це досить швидко набридло (4 роки набридало). Ми постійно пасивно шукали кращу квартиру, але нам або не подобався район, або ціна, або ремонт.
І нас звільняють. Ми зрозуміли, що починається новий етап у житті, тому домовилися, що як тільки знаходимо нову роботу - починаємо активно шукати і нову квартиру, щоб нарешті у нас було робоче місце. Проходить місяць, я прочитала про есенціалізм 😅 і зрозуміла, що одночасно онбордитись у нову компанію (навіть комусь одному з нас) і одночасно переїжджати - буде ще той гемор.
Тому ми змінюємо своє рішення - Юра продовжує пошук роботи, а я переключаюсь на пошук квартири. Вранці ми це вирішуємо, пів дня я витрачаю на планування, як я буду це робити (куди ж без цього), в обід я бачу оголошення ВІД ВЛАСНИКІВ про здачу неймовірної двокімнатної квартири в районі, на який ми вже не сподівались, за адекватну ціну. Ввечері ми вже її дивимось і за кілька годин кидаємо завдаток. Тадам 🎉
Тепер ми звикаємо до того, що маємо особистий простір, і потихеньку будемо сетапити наші перші гарні робочі місця за 5+ років в ІТ!!! 🤦♂️🤦♀️
#localhost
1❤28👍8