Читання Апостола. Як виправити п'яницю? - протоієрей Олександр Клименко.
https://youtu.be/vfxpdf-oEU4

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати новий цикл духовних роздумів протоієрея Олександра Клименка, присвячений тлумаченню на Апостольські читання церковного року. Цей випуск про Читання Апостола в Неділю 7-у після П’ятидесятниці (Рим. 15: 1-7).
Про те, як навчитися шляхом любові, власного прикладу й неосуду допомогти випорсатися тому, хто опинився на узбіччі життя, та як навчитися приймати інших, зазираючи в їх серця, а не судячи за обличчями.

«Лише шляхом любові і власного прикладу, і власної сили перед обличчям безсилля інших (тих, хто страждає пристрастю алкозалежності, хто оступився тощо) можна змінити тих, хто нам дорогий. “Ми, сильні, повинні нести слабкості безсилих, а не собі догоджати. Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування”, – ось як говорить апостол Павел у посланні до Римлян, яке ми сьогодні читаємо, – зазначив о. Олександр. – …Ось нашим близьким хочеться наробити безліч власних помилок. Ми пробуємо виправити їх власним криком або роз’ятренням їхніх ран. У нас дуже часто не знаходиться сил покрити неміч наших близьких своєю силою, а сила наша в любові. Сила в тому, щоб покрити будь-які недоліки цього світу покривалом власної підтримки, покривалом молитви, покривалом певного тепла, покривалом любові».
Священик відзначив, що коли наш ближній спіткнувся, то треба збагнути, що він оступився лише на певні хвилини свого життя, а тому не слід робити з цих хвилин прапор і розмахувати цим прапором всім на огляд. Натомість треба показати, яким важливим може бути не осуд, а навпаки підтримка сильного, мовчазна, неосудлива, що наче бере тебе за руку зі словами: “Я знаю тебе не таким, я знаю тебе набагато кращим, таким, який гідний носити в собі образ Божий”. Господь закликає нас не осуджувати інших, а навпаки брати на себе цей осуд, якщо ви сильніші.
«Апостол Павел говорить, щоб ми приймали один одного, як Христос прийняв усіх нас. Він приймав всіх без розбору, приймав і старших, і підлітків, і сімейних, і не сімейних, і тих, хто має дітей, і тих, хто не має, приймав тих, кого світ осудив як блудниць, і тих, хто мав майбутнє, як фарисей та книжники, приймав гонителів своїх і тих, хто за Ним ішов з першого дня. Господь не розділяв, він не дивився в обличчя людські, а дивився в їхні серця. Ми ж у серця заглядати не можемо, ми дивимося на обличчя, але не маємо право судити за цими обличчями», – підкреслив священнослужитель та закликав прагнути наслідувати у своєму житті Спасителя.
Протоієрей Олександр Клименко також зауважив, що було б чудово, коли б наступного разу після прочитання цього євангельського уривку, побачивши людину, яка впала, не роз’ятрювали її ран, а обійняли і підтримали.
«Як би було добре обійняти цієї хвилини нашого ближнього і сказати: “Проїхали. Твоя історія з Богом і ти сам знатимеш, що Йому сказати за це. Але я тебе не сужу. Тому що я вірю, що ми не подавали тобі прикладу у цій справі, а отже це не властиве ні тобі, ні нам, а отже це те, що згине. А ми будемо вірити в той образ, який ми бачили в тобі раніше, той образ, який в тобі побачив Господь Бог”», – порадив священнослужитель та насамкінець наголосив: «По-різному Господь людей приводить до Себе, по-різному дає Йому послужити, з різних глибин люди виповзають, щоб побачити сяйво Престолу Божого… І якщо людина впала на узбіччя й не може піднятися, то наше завдання, як у притчі про доброго самарянина, спуститися туди і допомогти цій людині, взяти за руку і витягнути. А можливо, так трапиться, що ми поміняємося ролями, і тоді наш ближній підтримає нас своїм неосудом, своєю любов’ю, своєю добротою. Вчимося у Господа, і буде нам Царство Небесне!».
Текст: https://cli.co/7xtV9iO

Сєвєродонецька єпархія придбала гематологічний аналізатор для психологічної лікарні.
Ще один медичний заклад Луганської області отримав допомогу від Сєверодонецької єпархії Української Православної Церкви – Сватівська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги.
6 серпня з благословення митрополита Сєверодонецького і Старобільського Никодима вікарій Сєверодонецької єпархії, єпископ Новопсковський Іринарх передав автоматичний гематологічний аналізатор LabAnalyt -3000 Plus для Сватівської обласної лікарні з надання психіатричної допомоги.

Для дітей-сиріт в Горлівській єпархії організували паломницькі екскурсії.
Вихованці притулку Добропілля Донецької області відвідали з екскурсією святині міста та Стефанівський жіночий монастир, розташований в селі Степанівка Краматорського району на Донеччині.

У Михальчі на Буковині колишній активний комуніст намагався опечатати храм УПЦ.
6 серпня четверо прихильників “ПЦУ” на чолі з вчителем школи у селі Михальча Сторожинецького району Чернівецької області прийшли до вірян УПЦ та вимагали ключі від храму на честь Успіння Божої Матері, щоб зробити опис майна та опечатати храм.
Делегацію очолив вчитель Михальчанської школи Василь Миколайович Маскаль, який працює там ще з радянських часів, і свого часу відганяв дітей від церкви на Пасху та Різдвяні свята. Цей вчитель був раніше активним комуністом, а зараз є одним з активних прихильників “ПЦУ” в селі Михальча. Саме він прийшов з групою підтримки та хотів опечатати храм.
В єпархіальній прес-службі повідомили, що віруючі УПЦ пояснили делегатам, що вони не мають жодних прав вчиняти такі дії.
Нагадаємо, прихильники “ПЦУ” неодноразово намагалися захопити Успенський храм Української Православної Церкви в Михальчі. Спроби захопити храм представники «ПЦУ» здійснили у серпні та листопаді 2019 року. 12 грудня 2020-го вони намагалися взяти будівлю штурмом, розбили стіну храму в районі притвору, за якою знаходилися старі двері, тоді ж приїжджі молодики побили парафіян. Після інциденту слідчі районного відділу поліції відкрили три кримінальні провадження.

​​У Ніжинській єпархії освячено відтворений Миколаївський храм Пустинно-Рихлівського монастиря.

7 серпня 2021 року, у свято Успіння праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці, день пам’яті святих жон Олімпіади диякониси та Євпраксії діви, митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент освятив Миколаївський храм Свято-Миколаївського Пустинно-Рихлівського жіночого монастиря і звершив в ньому першу Божественну літургію.
Докладніше, фото: https://cli.co/3H0JYti

​​Звернення Блаженнішого Митрополита Онуфрія в день пам’яті великомученика і цілителя Пантелеімона.

Щороку 9 серпня православні християни молитовно згадують та вшановують святого великомученика і цілителя Пантелеімона.
Великомученик Пантелеімон прославляється святою Церквою за його велику віру і любов до Бога, яких не змогли зламати ніякі муки і навіть смерть.
Православний народ України завжди глибоко шанував пам’ять св. Пантелеімона, споруджуючи на його честь каплиці, храми та монастирі.
Для нас, православних християн, є загальновідомим те, що страждання та хвороби являються наслідками наших гріхів. Гріх порушує розумну гармонію тілесних і душевних сил людини і приводить людину до страждання. Гріх нівечить не тільки людину, але й середовище, в якому живе людина, робить ворожим до неї. Через гріх людина пізнала смерть.
Сьогодні свята Православна Церква звершує особливі молитви до Бога, Творця Неба і землі, і просить, щоб Господь, заради предстательства святого великомученика Пантелеімона, простив нам наші гріхи і зцілив нас від наших хвороб і страждань.
Святий великомученик Пантелеімон у земному житті був лікарем, а після його переходу у вічність став покровителем лікарів. Тому в цей день щиро вітаю всіх наших лікарів із днем їхнього Небесного Покровителя. Закликаю єпископат, священство, монашествуючих та всіх вірних нашої Української Православної Церкви піднести молитви за всіх наших медпрацівників які в складний час пандемії звершують жертовне служіння своєму народові.
Нехай молитвами святого великомученика Пантелеімона, Господь всіх наших лікарів благословить.
На сайті: https://cli.co/ENVi56u

9 серпня — день пам’яті великомученика Пантелеімона.
Тропар святому
Стpастоте́pпче святы́й и целе́бниче Пантелеи́моне,/ моли́ Ми́лостиваго Бо́га,/ да пpегpеше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
У житті дуже часто буває так: росте собі дитина, рідні вчать її, хочуть бачити в ній якогось професора елітного вишу або знаменитого актора, а вона, коли виросте, візьме – і свідомо пов’яже своє життя з непрестижною, але дуже близькою її душі професією. Щоправда, зараз цим важко кого-небудь здивувати, а ось років сто тому самостійний вибір життєвого шляху всупереч місцевим традиціям і цінностям міг мати непередбачувані наслідки.
Аж до того, що глава роду або місцевої громади міг просто вбити непокірного юнака. Особливо страшно було, якщо людина змінювала релігію – в такому випадку його, як мінімум, чекало загальне презирство. Цей шлях пройшли багато християнських мучеників, які, попри відразу суспільством, до самої смерті були вірні ідеалам Христа, в якого вони увірували раз і назавжди. Одним з таких мучеників був молодий талановитий лікар на ім’я Панталеон. Його ми знаємо як Пантелеімона Цілителя.
Читати далі: https://bit.ly/3yxSO37